Підрахунок здобичі

Лише покінчивши з обшуком тіла Номера 5, Лейлін перевів погляд на чорну маску, вираз його обличчя був похмурим.

 

«Примус чіпа не може тривати довго. Як тільки він згасне, контролер цих жуків одразу ж отримає новину…»

 

Порошок, який він використав на цих жучках, спрацює лише один раз; більше того, коли ефект зникне, він боявся, що ці жучки все одно зливатимуть усю інформацію в центральну диспетчерську.

 

Лейлін не міг цього допустити. Як тільки він подумав про Мага Ранкової Зорі за лаштунками, він відчув мороз по шкірі.

 

На щастя, інша сторона досі не знала, хто він такий, тож доки докази можна буде знищити, є шанс, що йому вдасться вислизнути непоміченим.

 

Як тільки він подумав про це, на маску впало зелене полум'я, яке ставало дедалі більшим.

 

З-під маски почулися вибухи, настільки тихі, що їх неможливо було почути без допомоги чіпа.

 

Переконавшись, що всі Жуки Зоряного Пилу загинули, Лейлін спалив всю територію дотла. Тільки тоді він посміхнувся й пішов.

 

…

 

Вчасно відступивши, Лейлін не побачив божевільного погляду Лео, коли той прийшов.

 

Лейлін був дуже обережним, уникаючи місць, за якими могли стежити Маги, і навіть вирішив відмовитися від подорожі на дирижаблі на користь подорожі по суші. Він навіть без вагань пройшов через деякі небезпечні зони.

 

Коли він прибув до безпечної зони за межами впливу Міста Лазурної Гори, то навіть отримав звістку про великі зміни, які там відбулися.

 

Дивлячись новини про те, що місто Лазурної Гори ввело комендантську годину і перекрило мережу дирижаблів, навіть почало нестримне полювання на нього, Лейлін не міг не радіти своєму досить ранньому відступу.

 

Йому було байдуже, наскільки божевільним був Клан Дубового Серця, і він навіть не збирався поширювати цю новину.

 

Хоча розголошення таємниці Жука Зоряного Пилу сильно зашкодило б Клану, для нього самого було мало користі. З іншого боку, ця таємниця могла б стати гарною розмінною монетою в майбутньому.

 

Лейлін з нетерпінням чекав того дня, коли він стане Магом Ранкової Зорі та отримає щось за мовчання від Короля Лазурної Гори.

 

Звичайно, мати такі мрії перед тим, як просунутися до сфери Ранкової Зорі, було б нічим іншим, як залицянням до смерті!

 

Оскільки він не вирішив скористатися дирижаблем, дорога назад здавалася Лейліну дуже довгою.

 

Заради обережності він навіть зробив великий гак і лише потім прокрався назад на свою територію.

 

Лише зайшовши до своєї Вежі Магів і почувши механічний голос джина вежі, він повністю розслабився.

 

На столі стояла чашка гарячої кави, що випромінювала насичений солодкий аромат. Проте Лейлін просто сидів без жодного виразу обличчя, постукуючи пальцями по столу.

 

Лейлін роздумував над своїми діями після повернення до безпечного місця і детально перелічував свої проблеми та досягнення. Він завжди так робив, і саме завдяки цьому зміг вижити без особливих пригод у цьому зловісному Світі Магів.

 

У цій подорожі він багато чого навчився, достатньо, щоб шокувати будь-якого Мага Кристалічної Фази. Але, в той же час, він спровокував силу, яка була дуже неприємною. Невелика необережність могла призвести до його загибелі.

 

Лють Мага Ранкової Зорі була жахливою. Якби його викрили, забудьте про самого Лейліна, навіть його родину та друзів не чекала б добра доля.

 

«Я відрізав усі зачіпки. На аукціоні я був просто "Кривавим Розбійником", і на анонімному обміні я також замаскувався. Я навіть знищив докази. Знайти мене серед усього цього майже неможливо!»

 

Лейлін був дуже впевнений у своїх методах і приховуванні чіпа.

 

«Що стосується пророчих заклинань, то самі по собі вони дуже неточні, а проти високорівневих Магів вони працюють набагато гірше. До того ж, якщо додати прикриття з моєї Вежі Магів…» - цей аспект хвилював Лейліна найбільше.

 

Звичайних підказок може і не бути, але якщо до цього додадуться якісь таємничі заклинання… ця думка лякала його.

 

Особливо пророчі заклинання. Вони були надзвичайно клопіткі. Якщо ти не був вищим за рангом, ніж інша сторона, якщо вони заплатять певну ціну, вони могли б дізнатися про тебе все!

 

«На щастя, на континенті дуже мало пророчих Магів, і правильно відстежити мене з моєю силою, що перебуває у Рідинній Фазі, і прикриттям моєї Вежі Магів, для звичайних Магів буде неможливо. Навіть Магу Ранкової Зорі, який спеціалізується на пророцтвах, довелося б багато заплатити за таке пророцтво»

 

Завдяки базі даних чіпа і своєму особистому досвіду роботи з Монетою Долі, Лейлін розумів роботу Магії Пророцтв набагато краще, ніж будь-який звичайний Маг його рівня.

 

«А Король Лазурної Гори ‒ не пророчий Маг, і заплатити величезну ціну пророку Ранкової Зорі неможливо за короткий проміжок часу… Я повинен скористатися цією можливістю і негайно перейти в Кристалічну Фазу. Якщо все достатньо затягнеться, буде навіть краще…»

 

Передбачити місцезнаходження Мага Кристалічної Фази було набагато складніше, ніж передбачити місцезнаходження Мага Рідинної Фази. Зараз Лейліну найбільше потрібно було покращити власну силу, щоб передбачення не спрацювали.

 

Сильного випромінювання було б достатньо, щоб перешкодити таким речам!

 

Як тільки Лейлін перейде до рівня Ранкової Зорі, все це буде вважатися незначною справою. Ніхто не ображав би одного Мага Ранкової Зорі заради іншого.

 

Як тільки Лейлін досягне сфери Ранкової Зорі, він зможе використати цю справу з Жуками Зоряного Пилу, щоб вимагати викуп в іншої сторони. На той час Королю Лазурної Гори залишалося лише покірно проковтнути цю гірку пігулку.

 

«Щодо Венса і сім'ї Роліте взагалі не треба турбуватися» - Лейлін згадав патріарха Роліте, який загинув від його рук. Він буквально став переносним капіталом через надокучливість Джесії та передбачення Монети Долі. Можна сказати, що він помер дуже похмурою смертю.

 

Він навіть не знав, хто його вбив. Що стосується сім'ї Роліте, для них дізнатися це буде ще важче.

 

«Діамантова Медуза, астральний камінь!» - Лейлін торкнувся підборіддя, бурмочучи ‒ «Для таких дорогоцінних скарбів з'явитися в такій маленькій родині одночасно ‒ це ненормально. Можливо, мені слід відправити Паркера подивитися за ними…» - для нинішнього Лейліна сім'я, в якій був лише Маг Рідинної Фази, не мала значення.

 

Навіть якби Венс не був мертвий, з усіма підлеглими, яких Лейлін накопичив за більш ніж століття, йому навіть не потрібно було б рухатися, щоб розчавити їх.

 

Однак те, що патріарх маленької родини раптом почав стрімко просуватися вперед, і при цьому володіти такими коштовними скарбами, змусило Лейліна запідозрити, що він знайшов якийсь великий скарб або спадок.

 

На Центральному Континенті було багато Магів. Як наслідок, було багато спадщини та історичних залишків. Майже щодня у Світі Магів з'являлися щасливчики, які знаходили скарби своїх предків і швидко підвищували свою силу

 

«Ні, сім'я Роліте зараз не знає, що я вбивця. Це буде надто очевидно, якщо Паркера виявлять» - Лейлін не боявся їхньої помсти, але хвилювався, що Сім'я Дубового Серця також пов'яже його з убивцею, а це було б жахливо!

 

Лейлін трохи подумав і заговорив із таємним відбитком ‒ «Танаша! Вирушай у Володіння Чорної Річки і таємно стеж за родиною Роліте. Доповідай мені про кожен їхній крок!»

 

«Зрозуміло, Майстре!» - почувся її шанобливий голос у відповідь.

 

Повільно відокремившись від найближчого оточення Забутої Землі, ця пані всім серцем приєдналася до Лейліна і стала його наймогутнішим підлеглим.

 

Для Мага Кристалічної Фази навіть усунення всієї родини Роліте не було б проблемою, не кажучи вже про просте спостереження за ними.

 

«Тепер, коли з прикрощами покінчено, час поглянути на здобич!» - дезактивувавши секретний відбиток, Лейлін протяжно зітхнула. Махнувши рукою, на столі з’явилося кілька предметів.

 

У фіолетовій скриньці лежали два чорних камені, один великий і один маленький. Вони мерехтіли слабким синім кольором.

 

Це була головна мета подорожі Лейліна ‒ астральні камені!

 

Великий камінь належав Лео і був розміром з перепелине яйце, а маленький ‒ той, що він поцупив у Венса. Він був завбільшки з ніготь.

 

Насправді, того, що він отримав від Венса, було достатньо, щоб провести попередні дослідження астральних воріт, але Лейліну цього ніколи не буде достатньо. Він все одно не втрачав грошей, а таких висококласних ресурсів ніколи не буває забагато.

 

Особливо після того, як він досягне сфери Ранкової Зорі. На той момент кількість астральних каменів, необхідних для побудови астральних воріт, вже змушувала Лейліна хвилюватися, тож, хоча поки що йому вистачало, чим більше, тим краще.

 

«Враховуючи усі ці речі, ця подорож була варта того!» - Лейлін торкнувся підборіддя, дивлячись на інші речі на столі.

 

Перше, що впало йому в очі, це кришталева скульптура. Рожевий кристал випромінював блискуче сяйво і здавався незнищенним, ніби зроблений з діаманта.

 

Це була Діамантова Медуза, цінний природний ресурс, який був давно втрачений. Вона могла значно збільшити ймовірність переходу Мага з Рідинної Фази до Кристалічної фази.

 

Хоча решта не могла зрівнятися з Діамантовою Медузою, вони все одно були дуже цінними скарбами, в цілому досить корисними, щоб збільшити ймовірність прориву на один або два рівні.

 

Якщо додати оптимізовану формацію заклинань, то здавалося, що цього разу шанси Венса на просування були досить великими.

 

На жаль, все це тепер стало багатством Лейліна. Товари від Венса і Номера 5 знову роздули кишені Лейліна.

 

«Не дивно, що атмосфера останнім часом стала дивною, мені краще залишатися у своїй вежі і прорватися крізь вузьке місце Кристалічної Фази…» - від думок про те, що він почув і побачив під час подорожі, обличчя Лейліна похмурнішало.

 

Чи то клан Уроборос, чи то місто Лазурної Гори, всі виглядали напруженими і пригніченими, немов на горизонті маячила війна.

---

|P.S. ‒ а щоб в нас війна скоріше закінчиласа - регулярно донатьте на військо!|