Знищення

Щойно Лейлін використав би кістку пальця Ламії і злився б з нею, рештки її пам'яті також злилися б з його родоводом Гігантського Змія Кемоїна, і таємно заховався б.

 

Коли прийде час, море свідомості Ламії вирветься назовні. Як Лейлін міг бути їй парою?

 

Справа була не лише у великому розриві між ними з точки зору їхніх знань та досвіду. Вроджений контроль з точки зору його родоводу, а також питання про те, як вона намагатиметься отримати домінування над ним, безумовно, поставило б Лейліна у глухий кут.

 

Обміркувавши все це, вбивчий намір Лейліна по відношенню до Ламії досяг точки кипіння.

 

Однак він не спалахнув, а натомість зробив вигляд, що нічого не знає. Він дочекався, поки збудують Вежу Магів, і як тільки його найздібніша підлегла, Танаша, опиниться поруч з ним і збільшить його силу до максимуму, він почне діяти.

 

Здавалося, що це була гарна ідея ‒ бути таким прискіпливим. Інакше його суперник міг би легко з ним покінчити.

 

«Як щодо угоди?» - луска на обличчі фантома Ламії зникла, повернувши їй обличчя молодої дівчини. Її ніжне і гарне обличчя навіть зачарувало Танашу, яка теж була жінкою.

 

«Яка ще угода?» - голос Лейліна був низьким.

 

«Допоможи мені знайти тіло. Будь-що підійде, якщо воно має родовід Гігантського Змія Кемоїна, і найкраще, якщо це буде Чорнокнижниця. Натомість я можу передати тобі всі свої знання. Хоча ти отримаєш лише частину знань, якими володіє моє основне тіло, все ж воно ‒ чистокровний Чорнокнижник 5-го рангу. Лише невеликої частини спогадів вистачить, щоб ти озолотився…»

 

Спокійні слова пролунали з вуст примарної Ламії, від чого у Танаші перехопило подих.

 

Спадщина від стародавнього Чорнокнижника 5-го рангу? Мабуть, навіть Маги Ранкової Зорі збожеволіли б від такого.

 

Ціна, яку він повинен був заплатити, була всього лише Чорнокнижницею, і, доклавши трохи зусиль, він міг легко знайти їх в клані Уроборос.

 

* Хлоп! Хлоп! Хлоп!! *

 

Лейлін зааплодував, на його обличчі з'явилася легка посмішка ‒ «Гарна пропозиція! Яка ж чудова пропозиція! Навіть я спокусився»

 

«Добре! Ти можеш спершу…» - слова фантома Ламії обірвалися на півдорозі, і на її обличчі раптом з'явився вираз люті ‒ «Ти!»

 

Незліченні ланцюги затягнулися, прив'язуючи її до місця.

 

«Джин вежі, використовуй усю накопичену енергію і розстав пріоритети на зв'язуванні. Мета ‒ знищити цю особу!»

 

«Танаша, допоможи мені!» - обличчя Лейліна раптово змінилося, і він приготувався завдати смертельного удару.

 

З'явилася велика кількість грозових хмар, блискавки раз за разом омивали фантом, від чого її фігура ставала ще більш ілюзорною.

 

Танаша підсвідомо підкорилася наказу Лейліна, і її духовна сила Кристалічної Фази випромінювалася, посилюючи руни зв'язування.

 

«Зрадник! Велика Матір не відпустить тебе! Хсс-с…» - фантомний образ врешті-решт перетворився на напівлюдину-напівзмію і зашипів, її вираз обличчя став незрівнянно лютішим.

 

«Поговоримо про це, коли вона мене знайде» - вираз обличчя Лейліна був рішучим, оскільки він постійно активував руни та заклинання у кімнаті.

 

Спадщина від стародавнього Чорнокнижника 5-го рангу дійсно була дуже спокусливою, але у Лейліна були свої міркування.

 

Інша сторона була лише залишком душі, і навіть могла бути поєднанням кількох фрагментів пам'яті. Як багато вона могла пам'ятати?

 

І тільки заради цього він привів би її до себе і дозволив би їй плести інтриги проти нього?

 

Хоча Лейлін був дещо впевнений у своїх здібностях до інтриг, він не був упевнений, що зможе перемогти цю древню потвору, особливо коли вона могла придушити його родовід і легко спокусити.

 

Стародавня Ламія спеціалізувалась на спокушанні різних гігантських видів змій, і Лейлін не хотів, щоб її навіювання несвідомо вплинули на його свідомість.

 

Для нього найважливішим було можливість прийняти це зараз без будь-якої шкоди. Все інше було лише ілюзією!

 

«Якщо ти не помреш, я ніколи не знайду спокою» - Лейлін втупився в фантом Ламії за склом, в його очах був рішучий погляд ‒ «Максимізуй силу!»

 

[Руни зв'язування працюють на 120% потужності. Найпотужніша атака]

 

Разом з голосом джина в фантома вдарила смуга густої червоної блискавки.

 

* Гуркіт! *

 

Вежа Магів почала тремтіти, а в центрі формацій почали з'являтися дрібні тріщини.

 

Фантомний образ Ламії, здавалося, втратив будь-яку надію, коли вона розчинилася в небутті під червоною блискавкою.

 

* Пак! *

 

Кісточка пальця з тріщинами по всій поверхні впала на землю.

 

«Це кінець» - Танаша полегшено зітхнула і подивилася на Лейліна так, ніби дивилася на монстра ‒ «Це спадщина від стародавнього Чорнокнижника 5-го рангу! Ти справді…»

 

«Я, звичайно, спокусився!» - Лейлін похитав головою ‒ «Але не до такої міри, щоб я втратив голову перед нею. У древніх Магів занадто багато методів. Я б не наважився взяти з собою те, що може вибухнути будь-якої миті»

 

Поки він говорив, джин вежі постійно сканував кістку пальця в кімнаті, потоки електричного світла рухалися по її поверхні.

 

[Сканування 1-го рівня завершено. Залишків духовної сили не виявлено]

 

[Сканування 2-го рівня завершено. Аномальних реакцій не виявлено]

 

[Сканування 3-го рівня завершено. Підтверджено повне знищення залишків душі Ламії]

 

Червоні, зелені та сині промені вистрілили і просканували кістку пальця туди-сюди, не пропускаючи жодної плями.

 

В очах Лейліна спалахнула блакитна смужка, і він дочекався остаточного підтвердження від чипа, перш ніж віддав команду ‒ «Відкрити захисний шар!»

 

* Шу-у! *

 

Скло розлетілося на друзки. Залита молочно-білим світлом, злегка потріскана кісточка пальця попливла до руки Лейліна.

 

Хоча це виглядало як просто фрагментована кістка, радість його крові Гігантського Змія Кемоїна підказала Лейліну, що в той момент, коли він перетравить цю кістку, його кров стане настільки чистою, що це буде неймовірно, і, можливо, навіть зможе допомогти йому просунутися вперед!

 

«Якби Наставник Гілберт дізнався про це, він би негайно посварився зі мною, щоб отримати її. Наші зв'язки як частини одного клану, наші стосунки наставника та учня, наша етика нічого б не значили» - Лейлін внутрішньо зітхнув. Якби не ізоляція його Вежі Магів, він не наважився б винести його зараз.

 

«Хоча буде краще, якщо я використаю його прямо зараз, він має занадто велику дослідницьку цінність! Крім того…» - Лейлін глянув на дані, записані чипом.

 

[Активність родоводу тіла-господаря зростає. Період дозрівання родоводу оцінюється в 124 роки, 4 місяці]

 

Хоча це був лише фізичний контакт з його шкірою і хвилі та енергетичне випромінювання від кістки пальця, він мав легендарний ефект Волосся Ламії, що дозволило родоводу Лейліна вирости на велику кількість років.

 

«Виходячи з ситуації, мені навіть не потрібно поглинати кістку. Я можу використовувати випромінювання, щоб збільшити швидкість дозрівання мого родоводу майже в десять разів!»

 

«Схоже, відтепер мені доведеться якомога більше часу проводити в Вежі Магів…» - Лейлін торкнувся свого підборіддя і наказав джину вежі ‒ «Бережи кісточку пальця Ламії. Зберігай її згідно з усіма процедурами для спеціальних матеріалів першого класу»

 

[Зрозуміло, Майстре]

 

Маленький ельф швидко взяв кісточку Ламії і зник.

 

Іншого виходу не було. Чорнокнижники були надзвичайно чутливі до такого роду предметів. Якби Лейлін приніс його з собою, не рахуючи Люціана та інших, Гілберт неодмінно відчув би це.

 

Єдиним виходом було скористатися потужною здатністю Вежі Магів до енергетичної ізоляції і приховати хвилястість її аури.

 

Впоравшись з усіма цими питаннями, Лейлін озирнувся і доброзичливо посміхнувся Танаші ‒ «Гаразд. Танашо, ласкаво просимо!»

 

Після того, як вони разом пройшли через таку таємну справу, він, очевидно, мав кращі стосунки з Танашею.

 

Користуючись нагодою, Лейлін запросив Танашу оглянути його Вежу Магів. Дивлячись на Танашу, яка була занурена в роздуми, розглядаючи Вежу Магів, побудовану з першокласних матеріалів, куточок губ Лейліна скривився в усмішці.

 

«Чи можу я дізнатися більше про твоє минуле?» - запитав Лейлін після екскурсії

 

Баштовий джин керував кількома ляльками, щоб подавати гаряче какао та солодкі закуски у вітальні.

 

«Оскільки я тепер з Майстром, мені нема чого приховувати…» - Танаша тримала чашку обома руками і виглядала стражденно, немов занурена в якісь спогади.

 

«Я з Маді, з Темного Місячного Лісу на заході Центрального Континенту»

 

Лейлін уважно слухав. Це була чергова історія про кровну помсту, спричинену конфліктом інтересів, жінками тощо, добре знайомий для нього сюжет. Він дізнався ім'я ворога Танаші.

 

«Якась велика родина з Альянсу Півмісяця Цитри?»

 

«Так! Якщо Майстер зможе помститися за мене і знищити родину Свенів, моє тіло, душа і все буде належати Майстру!» - Танаша пообіцяла, виглядаючи рішуче, коли давала свою присягу.

 

Вислухавши розповідь Танаші, Лейлін не відразу погодився, а занурилася в глибокі роздуми.

 

Альянс Півмісяця Цитри був невеликою організацією на Центральному Континенті, але оскільки він чув про неї раніше, то на чолі її точно стояв Маг Ранкової Зірки. Однак цей Маг не належав до родини Свенів, тож існував спосіб втрутитися в цю справу.

 

«Я можу погодитися на це, але це може забрати багато часу. Ти повинна бути готова» - Лейлін уважно стежив за очима Танаші і говорив повільно.

 

Танаша провела пальцями по волоссю за вухом, на її губах з'явилася крива посмішка ‒ «Я розумію! Я вже дуже рада, що Майстер погодився»

 

Лейлін був здивований. Здавалося, що це було її єдиним бажанням.

 

«Гаразд! Що стосується твоєї особистості, то я поки що не можу вирішити це питання. Боюся, що тобі доведеться триматися подалі від людських очей або повернутися до Забутої Землі. У тебе є якісь плани?» - запитав він.

 

Вона опустила голову і замислилася ‒ «У мене ще залишилося кілька справ у Забутій Землі, про які треба подбати»

 

«Гаразд» - Лейлін кивнув.

 

«І ще одне. На Забутій Землі живе плем'я кобольдів. Мені знадобиться есенція крові від найсильніших, тобто від 3-го рангу і вище!» - ходили чутки, що кобольди мають родовід великого гігантського дракона, і Лейлін був дуже зацікавлений в цьому.

 

«Це не проблема. У Забутій Землі є багато сил, які конфліктують між собою. Битви ‒ звичайна справа!» - Танаша кивнула і погодилася.

---

|P.S. ‒ сьогодні прекрасний день, щоб задонатити на потреби ЗСУ|