Лейлін згадав відповідну інформацію.
Одразу ж він подивився на оточення. Як і очікувалося, більшість пасажирів, які вийшли тут, мали похмурі вирази обличчя та ауру, яка явно вказувала на те, що з ними не варто зв'язуватися. Деякі з них навіть закрили обличчя.
Навіть кулі та раби, які перевозили товари внизу, час від часу поглядали на групу подорожніх. Під їхніми слухняними поглядами ховалася кровожерливість. Вони ніби чекали, коли подорожні виявлять якусь ваду, а потім розірвуть їх і зжеруть, як вовки. (Примітка: кулі ‒ принизливий термін, який використовується для низькооплачуваних робітників, як правило, індійського чи китайського походження)
«Хаотичний регіон, де всім править сила! Місце, яке смердить гріхом! Нефас ‒ справді Місто Гріхів» - Лейлін подумав про інформацію, яку раніше озвучив його чип, і разом з Робіном та іншими непомітно змішався з натовпом.
У Нефасі не було солдатів, які охороняли місто, і, звичайно, не було плати за вхід. Як наслідок, тут було багато людей, але ніхто з них не приносив особливої користі. Звісно, кожен, хто був змушений сюди потрапити, очевидно, не були хорошими людьми.
«Малий, ти шо витріщився?» - надзвичайно м'язистий чоловік, який був близько двох метрів на зріст, дивився на юнака з недружнім виразом обличчя.
«Ой! Вибачте! Вибачте!» - у хлопця були очі трикутної форми, і кутики його рота відкрились, коли він вклонився й вибачливо посміхнувся.
Як тільки він схилився в знак вибачення, в очах юнака з'явився холодний блиск. Він з силою вихопив чорний кинджал і встромив його кремезному чоловікові в живіт.
«Ти!» - на обличчі сильного чоловіка відобразилася лють, оскільки його застали зненацька. Проте на його тілі утворився тонкий шар захисту.
Цей сильний чоловік насправді був Лицарем, який міг активувати життєву силу! Захист від життєвої сили був дуже корисним для пом'якшення шкоди від ударів кийків і тому подібного. Навіть силу гострих ударів він значно зменшував.
* Пу! *
Очі здорованя зловісно блищали, коли він вирішував, як закатувати цього гнома до смерті. Але в ту ж мить зловісний блиск в його очах зник, натомість на зміну йому прийшов жах.
Захист, яким він так пишався, захист Лицаря, був розрізаний чорним кинджалом, як папір.
Чорний кинджал не зупинився, слідуючи траєкторії, і з силою встромився в живіт чоловіка.
«Ти…» - у сильного чоловіка пішла піна з рота, і він втратив свідомість. Він борсався від болю на землі, і крізь рану можна було ледь розгледіти розірвані органи та кишки.
З такою раною, якби не допоміг Маг, у чоловіка не було б жодного шансу вижити.
Юнак вихопив кинджал і швидко витиснувся з натовпу, перш ніж зникнути за рогом.
«Як прикро. Силач був щонайменше лицарем! Якби це був звичайний бій, то навіть 10 таких, як той гном, не змогли б перемогти його!»
«Та про що тут жалкувати? Зброя того гнома була чимось, що, щонайменше, просочилося зі світу Магів. З чимось подібним проти нього навіть Великий Лицар постраждав би, якби не був обережним!»
Пішоходи з обох боків зовсім не панікували, а навпаки, раділи нещастю сильного чоловіка, який впав посередині. Було навіть кілька людей, які обмінялися поглядами, перш ніж рушити в напрямку, куди втік гном.
Через деякий час прибула група патрульних солдатів, які добре виконували свою роль прибиральників і збирачів трупів.
«Предмет, за який тримався гном, був кинджалом зі слабким заклинанням, закріпленим на ньому. Хоч він і не досягав рангу низькорангового магічного атрефакту, але це вже не так погано…» - Лейлін побачив сцену, що розгорталася перед ним, і внутрішньо похитав головою.
З того часу, як він потрапив в місто Нефас, він бачив подібні ситуації вже чотири чи п'ять разів. За цим місцем просто ніхто не наглядав.
Вулиці з обох боків були заповнені порізами від ножів і сокир. Були навіть плями крові, які не можна було змити, і вони вже стали буро-чорними.
Загалом, це було вкрай хаотичне кримінальне місто. Пограбування, вбивства, зґвалтування та розпусні дії можна було побачити скрізь. По кутках велися тіньові справи, і випромінювалася слабка аура, від якої навіть Лейлін відчував себе некомфортно.
На щастя, Лейлін та інші були замасковані під найманців і мали сильну ауру. Вони також були озброєні, і виглядали так, ніби з ними не варто жартувати, що усунуло багато незручностей.
Проте, незважаючи на це, знайшлося кілька людей, які не знали про це і жадали краси Кеші та кількох інших Чорнокнижниць. Вони часто безсовісно перегороджували шлях і висували певні вимоги до Лейліна та інших.
Звісно, всі вони перетворилися на трупи, несучи свій жаль на той світ.
«Робін, аура від тіней змушує мене почуватися вкрай некомфортно» - Лейлін нахилився, щоб сказати, коли він прискорився.
«Дуже гостре сприйняття!» - Робін носив чорний плащ, який відкривав лише очі ‒ «Точно, ці розбещені хлопці виконують ритуали виклику і жертвоприношення!»
«Га?» - зіниці Лейліна розширилися; він і за мільйон років не додумався б до такої відповіді.
Подібно до того, як вони використовували Астральні Ворота для дослідження інших світів, час від часу з’являлися деякі могутні істоти з інших Вимірів, які використовували певні канали, щоб розмістити тут жетони або духовні насіння. Вони також спокушають розумних істот, просячи їх пожертвувати собою, щоб отримати силу!
Таким чином, це був постійний цикл подорожей через відповідні проходи визначених місць та міста Нефас, збираючи зіпсовані душі і таке інше.
Найвідомішим був Вимір містив демонів. Про це ходило багато легенд на Південному Узбережжі, і навіть на Центральному Континенті.
Робін посміхнувся і почав пояснювати ‒ «Знаєш, чим більш занепалі і гріховні місця, тим більш привабливі вони для демонів. Жертвоприношення душі і плоті в такому середовищі приносить їм ще більше задоволення, що призводить до того, що їхні копії, або навіть оригінальні тіла, пробираються сюди»
«А містом Нефас править великий мисливець на диявола, Маг Ранкової Зорі, лорд Сиріл! Кожного разу, коли клон диявола спускається, він негайно захоплює його, досліджує чи продає. Очевидно, вони продаються як гарячі пиріжки!»
Почувши все це, Лейлін трохи втратив дар мови.
Цей лорд Сиріл з усього міста Нефас приманку, і заманював багатьох різних демонів, які клювали на гачок.
Щоразу, коли цим демонам приносили данину, вони надсилали свої копії або навіть спускалися самі і Сиріл негайно захоплював їх. Якщо подумати, то у цих демонів, мабуть, було багато претензій.
«Ну… Невже цей могутній мисливець не боїться сходження демонів вищої сили?» - Лейлін висловив свої побоювання.
Таке місто з демонопоклонниками на кожному кроці було буквально діючим вулканом! Чи не боявся Маг Ранкової Зорі, що, використовуючи таку приманку, він накличе на себе біду?
«Не хвилюйся. Цей мисливець дуже добре розбирається в демонах, і багато грізних демонів не є його супротивниками! Більше того…»
Робін кинув погляд у куток неподалік ‒ «Вимір демонів ‒ це ніщо! Багато Магів спостерігали за ним. Якби не хитра поведінка демонів, які радше кидають свої копії, ніж залишають сліди, ми б давно вже дістали б їх і повністю захопили їхній Вимір!»
«Мало того, вони борються, перебуваючи на порозі смерті. Згідно з нашими прогнозами, цей мисливець ‒ Маг, який найближче підійшов до того, щоб знайти Вимір тих демонів! Можливо, він навіть вже знайшов його!»
Від цих слів Лейлін втратив дар мови. Робін продемонстрував йому впевненість, притаманну кожному Магу Центрального Континенту. Ці амбіції та прагнення були виплекані після підкорення незліченних вимірів.
Такий стан можна було побачити лише в давнину, але Велика Війна поклала край золотому періоду стародавніх Магів. Тепер же, з відновленням міжпросторових подорожей, Центральний Континент повернув собі частину слави древніх!
«Можливо, лише з таким духом прагнення та просування вперед Світ Магів зможе продовжувати процвітати та прогресувати!» - Лейлін внутрішньо зітхнув, і його дух став ще більш незламним.
Це був найкращий період! Всі ресурси, знання і техніки медитації були доступні для нього, а зовні були численні Виміри і світи, які чекали на дослідження і підкорення!
«Мені потрібно швидко просунутися до царства Ранкової Зорі!» - у серці Лейліна спрага ставала все сильнішою. Він справді сподівався залишити свій слід у відродженні Світу Магів або навіть стати лідером!
Хоча він і виконував подібну роботу в Сутінковій Зоні, але це було в невеликому масштабі. Де ж була широка сцена для роботи, яку потрібно було виконати?
«Забута Земля знаходиться одразу після міста Нефас! Ефект витоку елементів там дуже інтенсивний, і концентрація стихій там, ймовірно, становить менше 10% від концентрації на центральному континенті. Ми можемо покладатися лише на зілля та есенції магічного каменю, щоб поповнити духовну і магічну силу. Прошу всіх взяти до відома. Якщо вам потрібно, швидко поповнюйте свою духовну силу тут…» - Робін тихо вказав на це.
«Також не заходьте занадто далеко в місті Нефас і не створюйте навмисне неприємностей! Зрештою, тут все ще є Маг Ранкової Зорі. Цей мисливець на демонів відомий навіть серед Магів Ранкової Зорі…»
Лейлін разом з іншими Чорнокнижниками кивнув на знак згоди.
Клан Уроборос вважався масштабною силою на Центральному Континенті, але й не займав високого становища на континенті.
Перед тим, як вони вирушили в дорогу, Робін пояснив Лейліну деякі табу.
По-перше, вони не могли дозволити собі образити ніякого Короля 6-го рангу. Що стосується організацій з Магами Сяючого Місяця, краще не провокувати їх, якщо це можливо.
Решта сил в основному були того ж рангу, що й клан Уроборос, а отже, їм не було чого боятися. Поки їхні причини були виправдані, вони могли діяти, якщо бажали! Чорнокнижники перевершували Магів того ж рангу.
Незважаючи на те, що всі Чорнокнижники заявляли, що вони повністю готові, Робін все ж вирішив переночувати в місті Нефас перед тим, як вирушити до самої Забутої Землі.
Отже, Лейлін та решта спочатку знайшли чисту корчму, щоб зупинитися там і помедитувати. Кілька Чорнокнижників пішли прогулятися й придбали інші необхідні речі.
Далі
Том 3. Розділ 417 - Комбінація зілля
Безмежна безплідна пустка. Завивав вітер, здіймаючи в повітря пил, що вкривав небо, утворюючи густий серпанок. Цією землею дванадцять Чорнокнижників поспішали на спеціальних гігантських ящірках. «Це все ж таки Забута Земля. Яка ж тут розрідженість стихійних частинок!» - Лейлін глянув на статистику, яку йому видав чіп, і похитав головою. Навіть у порівнянні з Південним Узбережжям і Сутінковою Зоною це місце було надто бідним. Мало того, що земля була безплідною, навіть стихійних частинок було обмаль. Не дивно, що Маги та інші раси обирали це місце для життя лише тоді, коли у них не залишалося іншого вибору. Лейлін вважав, що якби не карта його предків, то навіть Кублер був би змушений вештатися по цьому місцю. «Звичайні втікачі можуть просто втекти до Нефасу, адже це Місто Гріхів. З точки зору інших Магів на Центральному Континенті, потрапляння до Нефасу подібне до вигнання. Тільки ті, хто є справжнім злом, хто не може більше залишатися у своїх містах, і на кого полюють, вирішили б прийти сюди. Ми повинні бути обережними» - Робін не вперше попереджав їх про це. Було очевидно, наскільки великою він вважав небезпеку тут. * Змах! * Дві їдкі жовті кулі вилетіли і лопнули в повітрі, розбившись на незліченну кількість крапель. В ту мить, коли ці краплі стикалися з жовтим піском, виділилася велика кількість диму, і корозійні ями можна було побачити неозброєним оком. * Чі-чі! * Кілька чорних фігур на піску закричали, тікаючи якомога далі. Лейлін побачив, що хоча ці істоти мали голову і гуманоїдні кінцівки, вони були завбільшки з семи- або восьмирічну дитину. Крім того, їхні голови були схожі на мишачі, з яких стирчали два гігантські білі зуби, що здавалися гострими. Їхні тіла були вкриті хутром, і всі вони мали тонкі чорні хвости. «Мишачий народ! Вони ‒ різновид лікантропів, продукт експериментів, залишених стародавніми Магами!» - Лейлін швидко пригадав інформацію про цих створінь. Стародавня епоха була найславетнішим періодом для Світу Магів. Мало того, що стародавні Маги захопили багато різних світів і місць, вони навіть забирали істот з різних світів, щоб зробити їх своїми рабами і навіть піддослідними кроликами. Ось чому у Світі Магів існувало так багато рас. «Ною, що ти робиш?» - несподівано крикнув Робін на племінника, який розпочав напад. «Дядьку, я лише…» - Ной засоромлено опустив голову. «Ти не можеш просто нападати на будь-що, як тобі заманеться! Ти занадто слабкий, і ти даєш супротивникам шанс здолати тебе! Мишачий народ ‒ дуже згуртована раса, і кров від їхніх поранень приверне до них ще більше. Ми повинні покинути це місце якомога швидше!» - Робін був розлючений, але згадавши, що Ной лише вийшов, щоб отримати певний досвід, він не зміг не пом'якшити свої слова. «Мені дуже шкода!» - Ною було важко говорити. Хоча він був уже немолодий і давно набув сили 3-го рангу, він, можливо, навіть не був настільки досвідченим, як Маги 2-го рангу, коли справа доходила до протистояння ворогам. Гігантські Змії Кемоїна були дорогоцінним ресурсом клану Уроборос. Вони були укриті, тому Ной не мав реального життєвого досвіду, лише теоретичні знання. Під командою Робіна ящірка під ними збільшила швидкість. Проте було вже запізно. Ситуація довела, що Робін не помилявся у своїх лекціях. Менш ніж за добу вони були оточені великою групою Мишачих Людей. «Чорт забирай, чому їх так багато?» - обличчя Ноя почервоніло, коли він подивився на Мишачих Людей, яких було більше двох тисяч. Вони утворили величезну хвилю і оточили їх, сморід стояв такий сильний, що він був на межі блювоти. «Ці виродки розмножуються, як кролики, і їм потрібно дуже мало для того, щоб вижити. Іншим расам може бути важко вижити на Забутій Землі, але для них це не проблема. Вони живляться гнилими рослинами та личинками під землею, а якщо вони справді у відчаї, то можуть гризти пісок і каміння!» - Лейлін пояснив Ною. «Будь прокляті ці неповноцінні істоти. Якби ми були зовні…» - Ной стиснув зуби. Хоча у них були зілля духовної сили для поповнення запасів, вони все одно повинні були бути ощадливими. «Нічого не поробиш. Звичайні людоподібні миші дуже стійкі до випромінювання і їх можна порівняти з Прислужниками 3-го рангу. Елітні дорослі особини навіть мають силу офіційних Магів. Лідер цієї групи дуже хитрий, і я підозрюю, що його тут навіть немає!» Робін заплющив очі, і на його лобі з'явилося біле очне яблуко. Було очевидно, що він використовував магію виявлення, щоб знайти сліди вождя Мишачого народу. У цій ситуації, щоб утримати виснаження на найнижчому рівні, найкращою ідеєю було вбити лідера іншої сторони. Однак Мишачий народ, схоже, теж знав про це. «Щоб його! Дарр, народ, готуйтеся до атаки!» Робін розплющив очі і вигукнув кільком Чорнокнижникам, що стояли позаду нього. П'ятеро Чорних Змій Горала вийшли вперед, з їхніх тіл випромінювалися величезні енергетичні хвилі, що викликала переполох серед групи мишачих людей. Робін та інші були головною силою і не могли дозволити собі витрачати тут енергію даремно. Про це могли подбати лише їхні послідовники. «Приготуйтеся надати допомогу!» - Кеша наказала трьом Чорнокнижникам зі своєї сім'ї, що стояли позаду неї. Лейлін подивився на оточення. Він був один і не мав слуг ‒ «Нічого страшного. Їх духовна сила і магічна сила також дорогоцінні і не можуть бути витрачені тут даремно. Дайте мені це зробити» «Лейлін, ти…?… Гаразд. Ти найбільше підходиш у цій ситуації» - зрозумівши, що Лейлін є Майстром Зілля, Робін кивнув. «Забирайся геть, або ви поплатитеся!» Осідлавши ящірку, Лейлін виїхав вперед, з нього виходили страхітливі хвилі Мага Парової Фази 3-го рангу. Переполох серед мишей став ще гучнішим, але ніхто не пішов. Лейлін не міг не милуватися ними. Використання його аури для їх придушення могло бути легким для істот з низьким інтелектом, але в той момент, коли вона використовувалася на істотах з інтелектом, подібним до людського, вона була марною. Особливо, якщо ними командував лідер. Звичайно, якщо Лейлін використовуватиме свій вроджений талант 3-го рангу "Погляд Терору", проблем не було. Зрештою, це було не просто придушення аури, а всебічне придушення від подоби "Території". Однак Лейлін подумав, що було б занадто екстравагантно використовувати вроджене заклинання 3-го рангу проти цієї групи на кордонах Забутої Землі. Коли він дивився, як Мишачий Народ накидається на нього, в його руці спалахнуло сріблясте світло, і з'явилося кілька пробірок, що мерехтіли різними кольорами. «Виклик Вогняного Кільця!» - вогненно-червона пробірка була викинута з розмаху і вибухнула в повітрі, утворивши гігантське вогняне кільце, що оточило Лейліна та інших. «Подих Вітру!» - одразу після цього вилетіли ще дві світло-зелені пробірки, і здійнявся сильний шторм, роздуваючи полум'я в усі боки. «І наостанок, Масляне Зілля для смаження!» - ще один кидок ‒ і в повітрі вибухнуло багряно-чорне зілля, а з нього розлетілося щось схоже на сиру нафту в газоподібному вигляді. * Гуркіт! * Вогонь, що був до цього, зіткнувся з цією нафтою і став ще потужнішим, язики полум'я розліталися на всі боки. «Комбіноване Заклинання Зілля - Полум'яна Прерія!» Величезне полум'я пронеслося по землі і, немов підштовхуване потужною невидимою силою, почало оточувати Мишачий народ. Безліч вогняних змій охопили місцевість і поглинули багатьох Мишачих Людей, а повітря наповнилося тріском м'яса, що смажилося на вогні. * Чі чі! * * Чі чі! * Велика кількість мишей згоріла дотла. Ця жахлива сцена негайно змусила людоподібних мишей на краю втекти, але це була лише невелика частина з них. Врешті-решт, багато Мишачих Людей обвуглилися і з'єдналися з землею, утворюючи єдине ціле. Здійнявся огидний сморід, вдесятеро гірший за попередній. «Він фактично використав кілька зілля 1-го і 2-го рангу і імітував ефекти заклинання 3-го рангу! Він справді Майстер Зілля!» Робін похвалив від щирого серця ‒ «Крім того, цей стиль бою не витрачає ні духовної, ні магічної сили. Він найкраще підходить для використання в Забутій Землі!» «Це лише результати звичайного експерименту» - Лейлін дуже скромно посміхнувся. Насправді, це були його справжні думки. Посилення ефекту від такої комбінації досягало лише близько 70%, і було далеким від того, що можна було отримати від Таємного Мистецтва Ранкової Зорі, яка використовувала кілька заклинань і виробляла ефект, що мав величезну зміну якості. Проте Лейлін дуже зацікавився цим методом комбінування і почав його досліджувати. Ця техніка поєднання Зілля була результатом одного з його успішних експериментів. «Все чудово, але це вже занадто огидно!» Кеша використала золоту мереживну хустинку і затулила ніс, на її обличчі з'явився вираз відрази. Інші Чорнокнижники 3-го рангу теж були не в найкращому стані, особливо Ной, який був смертельно блідий і, здавалося, не міг стримати позиву до блювоти. Оглянувши цю місцевість, вони зрозуміли, що, крім землі під ногами, все інше обвуглилося. Неповторний сморід Мишачого Народу став ще густішим після спалення. «Гаразд. Звикай до таких речей, бо в майбутньому ти будеш відчувати їх ще більше!» - Робін поплескав Ноя по плечах й подивився на Лейліна з неприхованою вдячністю. Тут тільки він і Лейлін могли розмовляти без зміни виразу обличчя. Щоб подбати про всіх, Робін швидко очолив і продовжив подорож. Враховуючи попередній досвід, цього разу всі були ще більш обережними. Навіть Ной проявив стриманість і йшов позаду групи, набираючись досвіду. Після цього Лейлін виявив, що ця Забута Земля справді була великим звалищем. Вони зустріли всіляких дивних істот, які були продуктами невдалих експериментів, що врятувалися втечею. Деякі з цих видів були дуже рідкісними на Центральному Континенті. Незалежно від того, чим вони були, всі вони мали спільну рису ‒ вони або страждали від вад, або були їдкими, або мали сильну отруту. Існував один спосіб підсумувати це. Їх було важко використовувати, і вони не мали жодної цінності для Магів!
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!