Нефас

Лейлін згадав відповідну інформацію.

 

Одразу ж він подивився на оточення. Як і очікувалося, більшість пасажирів, які вийшли тут, мали похмурі вирази обличчя та ауру, яка явно вказувала на те, що з ними не варто зв'язуватися. Деякі з них навіть закрили обличчя.

 

Навіть кулі та раби, які перевозили товари внизу, час від часу поглядали на групу подорожніх. Під їхніми слухняними поглядами ховалася кровожерливість. Вони ніби чекали, коли подорожні виявлять якусь ваду, а потім розірвуть їх і зжеруть, як вовки. (Примітка: кулі ‒ принизливий термін, який використовується для низькооплачуваних робітників, як правило, індійського чи китайського походження)

 

«Хаотичний регіон, де всім править сила! Місце, яке смердить гріхом! Нефас ‒ справді Місто Гріхів» - Лейлін подумав про інформацію, яку раніше озвучив його чип, і разом з Робіном та іншими непомітно змішався з натовпом.

 

У Нефасі не було солдатів, які охороняли місто, і, звичайно, не було плати за вхід. Як наслідок, тут було багато людей, але ніхто з них не приносив особливої користі. Звісно, кожен, хто був змушений сюди потрапити, очевидно, не були хорошими людьми.

 

«Малий, ти шо витріщився?» - надзвичайно м'язистий чоловік, який був близько двох метрів на зріст, дивився на юнака з недружнім виразом обличчя.

 

«Ой! Вибачте! Вибачте!» - у хлопця були очі трикутної форми, і кутики його рота відкрились, коли він вклонився й вибачливо посміхнувся.

 

Як тільки він схилився в знак вибачення, в очах юнака з'явився холодний блиск. Він з силою вихопив чорний кинджал і встромив його кремезному чоловікові в живіт.

 

«Ти!» - на обличчі сильного чоловіка відобразилася лють, оскільки його застали зненацька. Проте на його тілі утворився тонкий шар захисту.

 

Цей сильний чоловік насправді був Лицарем, який міг активувати життєву силу! Захист від життєвої сили був дуже корисним для пом'якшення шкоди від ударів кийків і тому подібного. Навіть силу гострих ударів він значно зменшував.

 

* Пу! *

 

Очі здорованя зловісно блищали, коли він вирішував, як закатувати цього гнома до смерті. Але в ту ж мить зловісний блиск в його очах зник, натомість на зміну йому прийшов жах.

 

Захист, яким він так пишався, захист Лицаря, був розрізаний чорним кинджалом, як папір.

 

Чорний кинджал не зупинився, слідуючи траєкторії, і з силою встромився в живіт чоловіка.

 

«Ти…» - у сильного чоловіка пішла піна з рота, і він втратив свідомість. Він борсався від болю на землі, і крізь рану можна було ледь розгледіти розірвані органи та кишки.

 

З такою раною, якби не допоміг Маг, у чоловіка не було б жодного шансу вижити.

 

Юнак вихопив кинджал і швидко витиснувся з натовпу, перш ніж зникнути за рогом.

 

«Як прикро. Силач був щонайменше лицарем! Якби це був звичайний бій, то навіть 10 таких, як той гном, не змогли б перемогти його!»

 

«Та про що тут жалкувати? Зброя того гнома була чимось, що, щонайменше, просочилося зі світу Магів. З чимось подібним проти нього навіть Великий Лицар постраждав би, якби не був обережним!»

 

Пішоходи з обох боків зовсім не панікували, а навпаки, раділи нещастю сильного чоловіка, який впав посередині. Було навіть кілька людей, які обмінялися поглядами, перш ніж рушити в напрямку, куди втік гном.

 

Через деякий час прибула група патрульних солдатів, які добре виконували свою роль прибиральників і збирачів трупів.

 

«Предмет, за який тримався гном, був кинджалом зі слабким заклинанням, закріпленим на ньому. Хоч він і не досягав рангу низькорангового магічного атрефакту, але це вже не так погано…» - Лейлін побачив сцену, що розгорталася перед ним, і внутрішньо похитав головою.

 

З того часу, як він потрапив в місто Нефас, він бачив подібні ситуації вже чотири чи п'ять разів. За цим місцем просто ніхто не наглядав.

 

Вулиці з обох боків були заповнені порізами від ножів і сокир. Були навіть плями крові, які не можна було змити, і вони вже стали буро-чорними.

 

Загалом, це було вкрай хаотичне кримінальне місто. Пограбування, вбивства, зґвалтування та розпусні дії можна було побачити скрізь. По кутках велися тіньові справи, і випромінювалася слабка аура, від якої навіть Лейлін відчував себе некомфортно.

 

На щастя, Лейлін та інші були замасковані під найманців і мали сильну ауру. Вони також були озброєні, і виглядали так, ніби з ними не варто жартувати, що усунуло багато незручностей.

 

Проте, незважаючи на це, знайшлося кілька людей, які не знали про це і жадали краси Кеші та кількох інших Чорнокнижниць. Вони часто безсовісно перегороджували шлях і висували певні вимоги до Лейліна та інших.

 

Звісно, всі вони перетворилися на трупи, несучи свій жаль на той світ.

 

«Робін, аура від тіней змушує мене почуватися вкрай некомфортно» - Лейлін нахилився, щоб сказати, коли він прискорився.

 

«Дуже гостре сприйняття!» - Робін носив чорний плащ, який відкривав лише очі ‒ «Точно, ці розбещені хлопці виконують ритуали виклику і жертвоприношення!»

 

«Га?» - зіниці Лейліна розширилися; він і за мільйон років не додумався б до такої відповіді.

 

Подібно до того, як вони використовували Астральні Ворота для дослідження інших світів, час від часу з’являлися деякі могутні істоти з інших Вимірів, які використовували певні канали, щоб розмістити тут жетони або духовні насіння. Вони також спокушають розумних істот, просячи їх пожертвувати собою, щоб отримати силу!

 

Таким чином, це був постійний цикл подорожей через відповідні проходи визначених місць та міста Нефас, збираючи зіпсовані душі і таке інше.

 

Найвідомішим був Вимір містив демонів. Про це ходило багато легенд на Південному Узбережжі, і навіть на Центральному Континенті.

 

Робін посміхнувся і почав пояснювати ‒ «Знаєш, чим більш занепалі і гріховні місця, тим більш привабливі вони для демонів. Жертвоприношення душі і плоті в такому середовищі приносить їм ще більше задоволення, що призводить до того, що їхні копії, або навіть оригінальні тіла, пробираються сюди»

 

«А містом Нефас править великий мисливець на диявола, Маг Ранкової Зорі, лорд Сиріл! Кожного разу, коли клон диявола спускається, він негайно захоплює його, досліджує чи продає. Очевидно, вони продаються як гарячі пиріжки!»

 

Почувши все це, Лейлін трохи втратив дар мови.

 

Цей лорд Сиріл з усього міста Нефас приманку, і заманював багатьох різних демонів, які клювали на гачок.

 

Щоразу, коли цим демонам приносили данину, вони надсилали свої копії або навіть спускалися самі і Сиріл негайно захоплював їх. Якщо подумати, то у цих демонів, мабуть, було багато претензій.

 

«Ну… Невже цей могутній мисливець не боїться сходження демонів вищої сили?» - Лейлін висловив свої побоювання.

 

Таке місто з демонопоклонниками на кожному кроці було буквально діючим вулканом! Чи не боявся Маг Ранкової Зорі, що, використовуючи таку приманку, він накличе на себе біду?

 

«Не хвилюйся. Цей мисливець дуже добре розбирається в демонах, і багато грізних демонів не є його супротивниками! Більше того…»

 

Робін кинув погляд у куток неподалік ‒ «Вимір демонів ‒ це ніщо! Багато Магів спостерігали за ним. Якби не хитра поведінка демонів, які радше кидають свої копії, ніж залишають сліди, ми б давно вже дістали б їх і повністю захопили їхній Вимір!»

 

«Мало того, вони борються, перебуваючи на порозі смерті. Згідно з нашими прогнозами, цей мисливець ‒ Маг, який найближче підійшов до того, щоб знайти Вимір тих демонів! Можливо, він навіть вже знайшов його!»

 

Від цих слів Лейлін втратив дар мови. Робін продемонстрував йому впевненість, притаманну кожному Магу Центрального Континенту. Ці амбіції та прагнення були виплекані після підкорення незліченних вимірів.

 

Такий стан можна було побачити лише в давнину, але Велика Війна поклала край золотому періоду стародавніх Магів. Тепер же, з відновленням міжпросторових подорожей, Центральний Континент повернув собі частину слави древніх!

 

«Можливо, лише з таким духом прагнення та просування вперед Світ Магів зможе продовжувати процвітати та прогресувати!» - Лейлін внутрішньо зітхнув, і його дух став ще більш незламним.

 

Це був найкращий період! Всі ресурси, знання і техніки медитації були доступні для нього, а зовні були численні Виміри і світи, які чекали на дослідження і підкорення!

 

«Мені потрібно швидко просунутися до царства Ранкової Зорі!» - у серці Лейліна спрага ставала все сильнішою. Він справді сподівався залишити свій слід у відродженні Світу Магів або навіть стати лідером!

 

Хоча він і виконував подібну роботу в Сутінковій Зоні, але це було в невеликому масштабі. Де ж була широка сцена для роботи, яку потрібно було виконати?

 

«Забута Земля знаходиться одразу після міста Нефас! Ефект витоку елементів там дуже інтенсивний, і концентрація стихій там, ймовірно, становить менше 10% від концентрації на центральному континенті. Ми можемо покладатися лише на зілля та есенції магічного каменю, щоб поповнити духовну і магічну силу. Прошу всіх взяти до відома. Якщо вам потрібно, швидко поповнюйте свою духовну силу тут…» - Робін тихо вказав на це.

 

«Також не заходьте занадто далеко в місті Нефас і не створюйте навмисне неприємностей! Зрештою, тут все ще є Маг Ранкової Зорі. Цей мисливець на демонів відомий навіть серед Магів Ранкової Зорі…»

 

Лейлін разом з іншими Чорнокнижниками кивнув на знак згоди.

 

Клан Уроборос вважався масштабною силою на Центральному Континенті, але й не займав високого становища на континенті.

 

Перед тим, як вони вирушили в дорогу, Робін пояснив Лейліну деякі табу.

 

По-перше, вони не могли дозволити собі образити ніякого Короля 6-го рангу. Що стосується організацій з Магами Сяючого Місяця, краще не провокувати їх, якщо це можливо.

 

Решта сил в основному були того ж рангу, що й клан Уроборос, а отже, їм не було чого боятися. Поки їхні причини були виправдані, вони могли діяти, якщо бажали! Чорнокнижники перевершували Магів того ж рангу.

 

Незважаючи на те, що всі Чорнокнижники заявляли, що вони повністю готові, Робін все ж вирішив переночувати в місті Нефас перед тим, як вирушити до самої Забутої Землі.

 

Отже, Лейлін та решта спочатку знайшли чисту корчму, щоб зупинитися там і помедитувати. Кілька Чорнокнижників пішли прогулятися й придбали інші необхідні речі.