Астральні Ворота

«Маг Ранкової Зорі?» - Лейлін із сумнівом глянув на наставника.

 

«Так. Тільки величезна духовна сила Магів Ранкової Зорі може витримати величезне споживання енергії для перетину вимірів. Крім того, з багатьма небезпеками в різних світах звичайні Маги не в змозі впоратися. Принаймні, ти повинен бути в царстві Ранкової Зорі» - Гілберт виглядав суворим.

 

«З твоєю нинішньою духовною силою, за допомогою заклинань і Астральних Воріт, ти щонайбільше зможеш наблизитися до кількох світів Магів і отримати кілька фрагментів неповної інформації, навіть якщо виснажиш всю свою духовну силу. Можливо, тобі навіть не вдасться збагнути всю інформацію»

 

Гілберт похитав головою.

 

«Якщо ти справді хочеш це зробити, ти міг би допомогти мені в моєму експерименті з проектування координат…»

 

Після цього, завдяки поясненням Гілберта, Лейлін дізнався деяку фундаментальну інформацію про те, як користуватися Астральними Воротами.

 

Цей експеримент з переходу в інші світи забирає багато енергії, і існують певні правила, коли йдеться про транспортування об'єктів. Загалом, отримання інформації за допомогою духовної сили забирало найменше енергії, але в момент, коли потрібно було транспортувати якусь речовину, витрати зростали в кілька разів. Якщо Маг мав перейти, то енергія, необхідна для цього, була колосальною, аж до того, що це могло призвести до того, що Маги Ранкової Зорі виснажилися б до краю!

 

Насправді, як у давнину, так і в недавні часи, було так багато Магів Ранкової Зорі, які витратили велику кількість ресурсів та енергії лише для того, щоб знайти пустельний світ, і в підсумку залишилися ні з чим, незважаючи на свої зусилля.

 

Астральні Ворота завжди були місцем, де співіснували удача і небезпека.

 

Маги з Центрального Континенту рідко подорожували туди. Вони вважали за краще посилати кілька координат духовної сили, а також використовувати такі речі, як телепортаційні заклинання.

 

Це було схоже на закидання приманки для риби, а потім очікування, коли інша сторона її прийме.

 

Хоча шанси були настільки малі, що не перевищували одного на десять тисяч, існувала реальна можливість того, що розумні істоти отримають жетони духовної сили, які плавали в просторових тріщинах.

 

Далі потрібно було зачарувати цих істот, а потім зібрати інформацію про ці інші виміри і визначити їхні координати. Якщо ця інформація виявлялася достатньо цінною, то Маги Ранкової Зорі відкривали справжні Астральні Ворота, а потім переходили туди у великій кількості, захоплюючи контроль над Виміром!

 

«Чому це звучить так, ніби це роблять дияволи? Ніби якийсь демонічний ритуал виклику!» - здивувався Лейлін.

 

«Це щось подібне! Ці дияволи, чи хто вони там, приходять з іншого світу, який знаходиться поруч з нами. Вони люблять збирати душі у такий спосіб. Якби вони так добре не маскувалися, ми б уже давно скористалися координатами і спробували їх убити!»

 

В очах Гілберта з'явився вбивчий намір.

 

«Тоді, Наставнику. Я б хотів взяти участь у вашому експерименті з Астральними Воротами!» - негайно попросив Лейлін.

 

«Гаразд» - відповів Гілберт ‒ «Поки я буду експериментувати, ти можеш бути моїм помічником, спостерігаючи і вивчаючи поруч зі мною» - Гілберт простежив за рішучим поглядом Лейліна і кивнув.

 

…

 

Покинувши віллу Гілберта, Лейлін був у дуже гарному настрої. Він не тільки зібрав багато стародавніх таємниць, але й тепер міг брати участь у експериментах.

 

«У майбутньому я хочу зробити власні Астральні Ворота!» - вирішив Лейлін.

 

Як мінімум, йому потрібно буде хоча б раз побувати в тому Світі Чистилища. Там він знайде рішення для звільнення від кайданів роду Гігантського Змія Кемоїна.

 

Звичайно, на це сподівався весь клан Уроборос. Наставник Лейліна, Гілберт, і двоє інших Чорнокнижників Ранкової Зорі божевільно шукали координати Світу Чистилища.

 

Шкода, що безліч світів і координат були подібні до численних зірок на небі. З їхнім методом спроб і помилок неможливо було знати, скільки часу їм знадобиться, щоб знайти Світ Чистилища.

 

Проте Лейлін мав власні плани. Про них він поки що не хотів згадувати.

 

«Лейліне!»

 

За рогом Лейлін почув голос і зупинився, побачивши білявого Мага середнього віку, що йшов до нього. Однак на його обличчі вже не було того спокійного і гідного вигляду, який він мав раніше. Натомість він був схвильований, і навіть коливання енергії навколо нього були нестабільними, ніби він отримав травму.

 

«Що таке?» - Лейлін не мав доброго ставлення до цього Чорнокнижника, який стояв за Джої та погрожував йому раніше.

 

«Не думай, що можеш робити все, що заманеться, тільки тому, що тебе хтось підтримує, ти, жиголо!» - вираз обличчя Вуді був жахливим, він виглядав так, ніби хотів проковтнути Лейліна.

 

«Жиголо?» - серце Лейліна підскочило, і у нього виникло погане передчуття. (Примітка: жи́голо/джи́ґоло ‒ чоловік, який займається проституцією)

 

«Вуді! Ти ще не починаєш?»

 

Пролунав жіночий голос, від якого у Лейліна волосся стало дибки. Потім він побачив ту саму Чорнокнижницю Фрею, яка тягнула за собою домашнього улюбленця, схожого на чорну вівчарку.

 

Придивившись уважніше, Лейлін зрозумів, що на його обличчі були складні чорні візерунки, а очі блищали розумом. Однак все, що було в них зараз ‒ це відчай, шаленство і невимовний жах.

 

«Техніка Перетворення! Це ж Джої!» - Маги, природно, не впізнавали людей за зовнішнім виглядом. Знайомі духовні хвилі відразу ж дозволили Лейліну розпізнати справжню особистість цієї вівчарки.

 

«Це справді… божевілля!» - побачивши собачий повідець на шиї вівчарки, Лейлін міг підтвердити, що Джої навіть думав про самогубство.

 

«Вууу!» - побачивши Вуді, вівчарка почала скиглити ще сильніше, немов сподіваючись, що її власник врятує її.

 

Вуді зблід від гніву, але нічого не зробив.

 

Тоді він зціпив зуби і злегка вклонився Лейліну ‒ «Маркізе Лейлін, будь ласка, пробачте мені за мої попередні провини. Будь ласка, робіть з Джої все, що вважаєте за потрібне»

 

Сказавши це, Вуді негайно розвернувся, щоб піти, і зник за рогом.

 

«Ну, як тобі? Тобі подобається мій подарунок? Щоб перетворити його на це, я використала дорогоцінний сувій зміни форми, який отримала від свого наставника!» - Фрея потягнула чорну вівчарку до себе, очікуючи на його реакцію.

 

«Я…» - Лейлін зміг лише примусити себе посміхнутися.

 

Він чув від Робіна, що на відміну від розпусної Міранди, Фрея зберігала цнотливість і не робила нічого, щоб зачаровувати Чорнокнижників-чоловіків і робити їх іграшками. Однак, щоб покращити кровну лінію в своїй родині, вона ходила в пошуках підхожих кандидатів.

 

У цю мить, здавалося, вона вибрала його! Від серйозного виразу її обличчя у Лейліна, здавалося, починала боліти голова.

 

Хоча вона була ученицею Другого Старійшини, і тому її обожнювали, якби вона стала вороже ставитися до іншого Гігантського Змія Кемоїна, та ще й карати членів того ж кола, що і вона сама, вона, безумовно, опинилася б під величезним тиском.

 

Звичайно, як Чорнокнижниця, вона успадкувала емоційну нестабільність і, можливо, не надто замислювалася б над своїми діями.

 

Через чіп Лейлін помітив нестабільну ауру на тілі Фреї. Було очевидно, що натиснути на Вуді не так вже й просто, і обидві сторони зазнають втрат. Причина, через яку Вуді автоматично поступився, полягала в тому, що нестабільність його кровної лінії не спалахувала. Він умів зважувати свої вигоди.

 

«Я… забудт! Роби з Джої все, що хочеш!»

 

Дивлячись на вівчарку, що скиглила на землі, Лейлін по-справжньому поспівчував їй.

 

«Крім того, ось дещо для тебе!»

 

Лейлін передав їй високоякісне цілюще зілля, а також високоякісне зілля спокою.

 

Він не був з тих, хто приймає милості від інших. Лікувальне зілля було дрібницею, але набагато важливішим було високоякісне зілля спокою. Це була посилена версія зілля спокою, і Лейлін навіть додав до нього трішки крові Крижаного Нефритового Скорпіона. Хоча ефекти були зменшені, воно все ще було дуже ефективним для Гігантських Змій Кемоїна.

 

Він дуже сподівався, що це зілля зможе трохи пригальмувати її божевільні нахили і вона припинить турбувати його.

 

Спостерігаючи, як Лейлін, здавалося, тікає і зникає по дорозі, Фрея погладила два зілля в своїх руках і посміхнулася ‒ «Як добре, що у тебе склалося хороше враження про мене! Ти точно будеш моїм!»

 

…

 

Якби Лейлін знав, про що думала Фрея, він, напевно, пошкодував би про свій вчинок. Але зараз він знайшов Робіна.

 

«Хм? Хочеш поглянути на свою територію?» - Робін подивився на Лейліна перед собою.

 

«Так! Навчання наставника Гілберта завершено, і все, що залишилося ‒ це підготовка до експеременту з Астральними Воротами. Мені більше нічого робити, тому я хочу оглянути територію» - заговорив Лейлін.

 

Після нинішньої подорожі Гілберт закінчив навчати його. Він був Чорнокнижником 4-го рангу і мав безліч завдань, які потрібно було виконати. Крім того, він повинен був зосередитися на своїх дослідженнях і не міг продовжувати тренувати Лейліна.

 

Перед проведенням експериментів з Астральними Воротами потрібно було багато часу, щоб підготувати матеріали, налаштувати частоти тощо.

 

Лейлін хотів використати цей час, щоб залишити штаб клану Уроборос. Частково тому, що він хотів побачити свою територію, але інша причина полягала в тому, що він дійсно був трохи наляканий і хотів сховатися зовні.

 

«О! Це через Фрею, так?»

 

Робін на мить замислився і раптом почав сміятися. Здавалося, він мав певні знання щодо того, що щойно сталося.

 

«Насправді вона не така вже й погана! У неї не було партнера в минулому, і її наставник також Чорнокнижник Ранкової Зорі. Ти просто повинен одружитися з нею!» - Робін навіть почав дражнити дивною пропозицією.

 

«Якщо я справді хочу одружитися з кимось, я можу взяти її до уваги, але знаєш…»

 

Губи Лейліна скривилися в кривій посмішці. Хоча Фрея планувала бути доброю з ним, її кінцевою метою було зробити з нього машину для розмноження. Навіть якщо вони стануть партнерами, вона точно хотіла б, щоб він одружився в її сім'ї. Як він міг це витримати?

 

У глибині душі Лейлін все ще відчував себе чоловічим шовіністом, і він не міг з цим змиритися.

 

«Це правда. До того ж, ти ще молодий!» - Робін на мить замислився, а потім кивнув, ніби очікуючи цього.

 

«Молодий? Мені майже сто років!» - Лейлін втратив дар мови.

 

«Ха-ха, мені майже п'ятсот, і в мене було 24 дружини! Я одружився в кількох сім'ях» - вираз обличчя Робіна свідчив про його досвід у цій сфері.

 

«Коли ти будеш у моєму віці, ти не будеш думати про таке»