Чорнокнижниці

«Не хвилюйся, я нікому не скажу» - Лейлін одразу ж пообіцяв, знаючи, що Робін має на увазі.

 

«Добре! Тоді ходімо. Я покажу тобі твій маєток і деякі важливі місця, такі як торгова зала! Гігантські Змії Кемоїна ‒ наші найцінніші члени. Ти насолодишся найкращим, що ми можемо запропонувати…»

 

Клан Уроборос мав неабияку славу на Центральному Континенті. Не було жодних сумнівів, що вони контролювали величезний регіон, який кишів смертними та Прислужниками. Частину цієї землі часто дарували вищим у клані.

 

Деякі з Чорнокнижників клану збудували на своїй території велетенські замки. Вони вважали за краще залишатися там і рідко відвідували штаб. Поступово вони розширювали свої сім'ї.

 

З іншого боку, більшість Чорнокнижників, які покладали великі надії на подальше просування, були повною протилежністю, вирішивши залишитися в штаб-квартирі, залишивши територію для управління комусь іншому.

 

Враховуючи, що Лейлін був маркізом, його територія, безсумнівно, була б досить великою. Виробництво магічних кристалів, а також інших ресурсів на ній значно перевищувало б бідне Південне Узбережжя і Сутінкову Зону.

 

Крім того, йому було б надано ізольований маєток у штабі як особисту резиденцію.

 

Торговий зал був схожий на фондову біржу. Екран висів у повітрі, відображаючи різні поля інформації у вигляді цифр, що миготіли різними кольорами. Під великим екраном стояли Чорнокнижники різних рангів, які поспіхом перешіптувалися з персоналом за прилавками.

 

Кожна організація мала таке місце. Воно було схоже на зал, де видавали завдання і здійснювали частину обміну товарами. Лейлін був добре знайомий з такими місцями, але ніколи раніше не бачив такого великого. Одне повідомлення на екрані збентежило Лейліна ‒ [Гігантський Змій Кемоїна 1-го рангу з пристойним родоводом. Продаю можливість нічного запліднення. Ціна: 1000 очок внеску. Додаткова вимога: Зовнішність самки повинна бути схвалена мною]

 

«Це…» - Лейлін не знав, що сказати.

 

«Ха-ха!» - Робін зовсім не здивувався.

 

«Після кількох поколінь, у більшості сімей Чорнокнижників кровні лінії рідшають. Винятки з цього правила існують, але вони дуже рідкісні. Навіть серед Гігантських Змій Кемоїна є ті, чиї родоводи досить слабкі, щоб зрівнятися з родоводами Чорного Змія Горала або навіть Величезного Змія Манкестра. Тому сім'ї Чорнокнижників зазвичай шукають тих, хто має чистий рід, щоб покращити свій власний, що згасає. Є й слабші Гігантські Змії Кемоїна, які живуть за рахунок цього доходу. Хоча Чорнокнижникам важко зачати дитину, це зрештою станеться, якщо вони намагатимуться досить часто»

 

«Це я знаю!» - презирливо сказав Лейлін. Він був зовсім незадоволений такою роботою, де вони, по суті, випробовували себе на міцність.

 

«До речі, у тебе дуже чистий рід, Лейлін. Ти й сам досить сильний, так що будь обережним. Чорнокнижниці будуть божеволіти від тебе!» - сказав Робін з дражливою посмішкою.

 

«Це не має значення. Я не зроблю цього, незважаючи ні на що!» - впевнено сказав Лейлін. Такі вчинки порушували його принципи, і він не міг робити те, що суперечило його основним принципам.

 

«Твої бажання тут ні до чого. Деякі Чорнокнижниці з високою чистотою крові захоплюють таких, як ти, і не відпускають, поки не завагітніють. Враховуючи, що чоловік не зазнає суттєвих втрат, а розкриття цього факту загалом зашкодило б їхній репутації, вони воліють мовчки терпіти, тим самим ускладнюючи нам втручання…» - наступні слова Робіна приголомшили Лейліна.

 

Робін оглянув Лейліна з ніг до голови і кивнув йому ‒ «Не хвилюйся. Виходячи з твоєї нинішньої сили, в клані небагато Чорнокнижниць, які можуть насправді захопити тебе»

 

«Робін! Який збіг!» - раптом позаду них пролунав жіночий голос. Робін обернувся і побачив Чорнокнижницю з довгим чорним волоссям, яка, наближаючись до них, розділяючи натовп. Вона час від часу поглядала на Лейліна, і на її обличчі було неприховане хвилювання, від якого у Лейліна пробігли мурашки по спині.

 

«Хто цей симпатичний хлопець? Ми не зустрічалися раніше, чи не так?» - аура цієї Чорнокнижниці була такою ж, як у Робіна, їхня духовна сила досягла Рідинної Фази. У неї була чарівна зовнішність і світла шкіра. Вона була рідкісною красунею.

 

«Це Маркіз Лейлін, новий член клану, який знаходиться під опікою Наставника Гілберта!» - сказав Робін з посмішкою на обличчі, але відчував себе неспокійно.

 

Він поперелив Лейліна ‒ «Будь обережним! Це одна з Чорнокнижниць, про яких я тобі говорив ‒ Кривава Змія Міранда!»

 

«Привіт, маркізо Мірандо!» - Лейлін, знав, як до неї звернутися, і відразу вклонився.

 

«Маркіз Лейлін! Отже, ви прийшли сюди вперше? Чому б вам не піти за мною? Я покажу вам все навколо, і ми навіть можемо піти до мого маєтку пізніше, де я покажу вам ентузіазм наших Чорнокнижниць!»

 

Очі Міранди засяяли від хвилювання, коли вона оглянула Лейліна і провела язиком по своїх губах. Це ще більше збільшило її чарівність до такої міри, що мало хто з чоловіків міг встояти перед нею.

 

«Прошу вибачення! Я б волів, щоб мене вів Робін!» - заперечив Лейлін. Йому подобалися красиві дівчата, але тільки якщо він домінував. Було б надто принизливо, якби його використовували як інструмент для спарювання.

 

«Не відмовляй мені так швидко! П'ять тисяч балів! П'ять тисяч балів за одну ніч! Домовились?»

 

Міранда без жодних вагань запропонувала ціну, і Чорнокнижники навколо глибоко вдихнули. Здавалося, що п'ять тисяч очок внеску ‒ це чимала сума.

 

«Досить!» - обличчя Лейліна стало серйозним, а рука потягнулася до руків'я меча.

 

«То тобі подобається грати в такі ігри. Тоді дозволь мені приборкати тебе по-своєму!» - Міранда зовсім не злякалася, а на її обличчі навіть була насмішка.

 

Вона бачила Лейліна наскрізь з першого погляду і знала, що він був нещодавно просунутим Чорнокнижником 3-го рангу, чия духовна сила не досягла Парової Фази. Тим часом її духовна сила вже перебувала у Рідинній Фазі.

 

Маги 3-го рангу поділялися на три фази ‒ парову, рідинну і кристалічну. Між кожною фазою існував величезний розрив у силі. Оскільки Лейлін був на дві фази нижче її, вона не хвилювалася, навіть якщо він мав якусь секретну зброю.

 

«Прямо тут?» - очі Міранди звузилися в щілини, небезпечна аура вирвалася назовні. На її тілі з'явилася щільна луска у формі квітів, що робило її ще більш привабливою.

 

«Мірандо! Стій!» - пролунав ще один чіткий жіночий голос, і червона змія пролетіла над нею.

 

«Ти!» - Міранда махнула рукою, і незліченні дрібні чорні потоки повітря з’явилися навколо неї, стикаючись із криваво-червоною тінню змії.

 

* Бу-ум! *

 

Був чутний звук вибуху, але його заглушив Робін.

 

Попри це, багато навколишніх Чорнокнижників впали на землю.

 

«Ще одна! Лейлін, тобі сьогодні не щастить!»

 

«Ще одна?» - Лейлін подивився на джерело звуку.

 

Та, що щойно атакувала червоною змією, теж була Чорнокнижницею, її довге чорне волосся каскадом спадало до пояса, як водоспад. Вона мала хтиве тіло, яке різко контрастувало з її святим обличчям.

 

«Це ж маркіза Фрея! Я ніколи не чув чуток про те, що вона захоплює Чорнокнижників-чоловіків, але в її родині останніми роками поменшало чоловіків. Вони шукають підходящого чоловіка, щоб взяти його у свою сім'ю, будь обережним!» - Робін знову попередив Лейліна, який наразі міг лише мовчати.

 

«Фрея! Якщо тобі потрібен чоловік, у моєму замку є багато чоловіків, яких я можу тобі подарувати. Цей ‒ мій!» - очевидно, Міранда вже вважала Лейлін своєю здобиччю.

 

«Мірандо, ти шльондра! Я тут не в пошуках коханця, а для того, щоб змусити його приєднатися до нашої сім'ї!» - різко відповіла Фрея.

 

«Нізащо! Я побачила його першою!»

 

«Ну і що?» - суперечка загострювалася, небезпека навколо цих двох жінок зростала, і всі навколо відступили.

 

Лейлін стояв між ними, відчуваючи забаву та роздратування. Замість того, щоб поцікавитися його власною думкою, ці дві жінки билися за нього, ніби він був трофеєм ‒ «Послухайте! Ви взагалі збираєтеся цікавитися моєю думкою?»

 

«Твоєю?» - Міранда ледь помітно посміхнулася ‒ «Слабаки не мають права на власну думку. Навіть твій Наставник нічого не сказав би про це. Мене також підтримує старійшина»

 

З іншого боку Фрея висловила свою мовчазну згоду.

 

«Гаразд! Я покажу вам, хто тут слабак!» - Лейлін витягнув меча з піхов. Метеоритний Меч був магічним артефактом високого класу; він почав випромінювати страшну ауру.

 

Потоки чорного світла вистрілили в обох жінок, що містили в собі жахливі токсини Змії Кемоїна. Тим часом, Погляд Терору, його вроджене заклинання 3-го рангу, вистрілив вперед.

 

Хоча подібні хвилі вистрілили з обох жінок, вони відступили в ту ж мить, як тільки зіткнулися з Територією Лейліна.

 

«Погляд Терору настільки потужний?» - Робін подивився на слабших Чорнокнижників, які впали на землю ‒ «Здається, чистота крові Лейліна набагато вища, ніж я очікував»

 

Зі спалахом чорного світла пролунали два виразних звуки. Червоний батіг в руках Міранди розламався надвоє, а Фрея відступила на кілька кроків, коли червоний перстень в її руках розлетівся на порох.