Обіцяної винагороди у вигляді вечері та гарного житла було достатньо, щоб змусити слуг каравану напружити всі свої сили. Їхні очі почервоніли від напруження, коли караван знову прискорився під численні вигуки.
«Швидше! Покваптеся…» - тривога, яку вона не могла показати на обличчі, змусила Аню згадати найнебезпечнішу угоду, яку вона коли-небудь укладала— коли вона увійшла в безкрайню пустелю, щоб домовитися з тими смердючими орками.
"Цього разу криза набагато серйозніша, ніж наша угода з тим плем'ям…" - обличчя Ані було незмінним, коли вона зустрічалася з орками, але цього разу вона справді почала нервувати. Адже якби її дії цього разу розкрилися, то вся її сім'я опинилася б у глибокій скруті! Неспокій і страх так сильно мучили її останніми днями, що над бровами з'явилося ще більше зморшок.
Передня частина каравану раптово зупинилася, спричинивши великий переполох позаду, оскільки деякі вози просто перекинулися. Це видовище викликало в Ані гнів.
«Що відбувається? Чому ви зупинились?» - гукнула вона до свого особистого слуги, стримуючи бажання вдарити батогом ‒ «Йди та перевір, що відбувається!»
Однак ще до того, як слуга вийшов, до неї підбіг одягнений у військовий одяг слуга зі спітнілим обличчям.
«Пані, це паладини! Ціла команда перегородила нам шлях!»
«Кляті чиновницькі пси…» - кілька слуг побурчали тихим голосом.
На їхню думку, паладини забрали більшу частину прибутків у родини Бейнів, залишивши їм лише невелику частку прибутку. Навіть коли вони ризикнули покинути Новий Срібний Місяць посеред війни, вони все одно погналися за караваном. Ці паладини справді були надзвичайно ненависними!
Однак новина викликала в Ані лише жах, коли вона її почула.
"Невже вони дізналися?" - вона відчула, як її серце впало, і її пройняв холод, наче вона потрапила в крижану печеру. На жаль, тут були її підлеглі. Ані не залишалося нічого іншого, як накинути на себе сміливого виразу й поспішити вперед.
Невдовзі вона побачила загін паладинів, одягнених у сріблясті обладунки, які стояли попереду каравану зі сліпучими емблемами Бога Справедливості на грудях. Рішучість, що випромінювали їхні очі, змусила її хвилювання посилитися до межі.
«Капітане Елрік…» - сказала вона, ступивши крок уперед, ледве примусивши себе посміхнутися, коли побачила знайоме обличчя серед паладинів ‒ «Торгівельна Група Неон завжди дотримувалася закону. Ми навіть продали 80% наших товарів у Новому Срібному Місяці, і ви дали нам дозвіл на виїзд…»
Аня говорила глухим носовим голосом, у її тоні відчувався відтінок кокетства ‒ звичка, набута за родом діяльності. Шкода, що на паладинів такий підхід не подіяв, а очі капітана Ельріка натомість наповнилися огидою.
Втім, він нічого не сказав. Він шанобливо відступив, даючи дорогу жінці-паладину, що стояла позаду.
"Святий лицар!" - у ту мить, коли вона впізнала Рафінію, Аня відчула відчай у своєму серці, так, ніби з її тіла витягли кістки.
«Дивлячись на тебе, я зрозуміла, що не помилилася з нашою розвідкою! Грішниця Аня, ти все ще не хочеш визнати свої гріхи?» - у легендарному царстві навіть прості запитання Рафінії викликали жах. Сила, що стояла за ними, пронизувала Аню наскрізь, жах ледь не змушував її впасти й зізнатися.
«Це все організувала капітанка. Невже ти думаєш, що я відмовився б від честі паладина тільки заради твоїх нікчемних брудних витівок?» - Елрік гордо підняв голову, тоді як його очі наповнилися презирством ‒ «Знищити тебе в місті було б занадто помітно… Однак тут все інакше. Здайся покірно, і тебе чекає справедливий суд. Ми ніколи не відпускаємо лиходіїв, але й не будемо несправедливими з жодною доброю людиною»
Елрік, природно, був упевнений у своїй команді. Вони складалися з кількох високорангових паладинів, а їхнім лідером був легендарний Святий Лицар! Вони могли знищити все зло!
«Іменем Її Величності вимагаю обшукати караван!» - голосно заявила Рафінія.
Побачивши Рафінію та паладинів, що представляли Тира та Алустріель, більшість людей у каравані почали вагатися. Багатьох з них тримали в невіданні, і навіть найдорожчі найманці рідко знали правду.
Виступаючи проти Альянсу Срібного Місяця і церкви великого бога, Аня скептично ставилася до того, що хтось захоче стати на її бік, незалежно від того, скільки вона запропонує.
«Капітане Рафінія, ви завжди були моїм кумиром… Я вірю у вашу особисту порядність, але впевнена, що це якесь непорозуміння…» - Аня зійшла з коня і привіталася з Рафінією по-жіночому. Потім підійшла до перекинутої карети й розірвала щільно загорнуту клейонку.
«Погляньте, будь ласка… Це все звичайна шкіра, а більшість ‒ порожні коробки…» - Аня намагалася показати Рафінії перевезений нею товар ‒ «Усе тут легальний товар, ніякої контрабанди»
«Твої маленькі хитрощі ‒ ніщо перед обличчям правосуддя. Перестань ними хизуватися, це просто смішно…» - Рафінія відповіла з холодним обличчям, перевертаючи частину шкіри.
* Брязкіт! *
Піхви на її поясі видали дзвінке дзижчання, і промінь сліпучо-яскравого світла намалював у повітрі красиву дугу.
* Кача! *
Вісь карети зламалася, і дерево розлетілося на друзки. Коні злякано побігли геть, іржачи, ніби їх вирвали з кайданів. Від їхньої втечі бруд заляпав гарну спідницю Ані, але вона, здавалося, анітрохи не переймалася.
Лише одна думка зараз крутилася в голові Ані… Вони дізналися!
* Тріск! *
Уламки дерева злетіли в небо, оголивши шар зберігання між сховищем карети та її дном. Випало кілька шматків темно-червоних кристалів, що випромінювали криваве сяйво. Навіть купці, що стояли далеко, відчули запах крові.
«Кривава жертва… Щоб кривава есенція була такою чистою, скільки ж душ потрібно?» - рука Рафінії затремтіла, коли вона трималася за руків'я ‒ «Ти хочеш принести в жертву свій власний рід для тих кровожерливих злих богів?»
«Твої гріхи були визначені. Вся Торгівельна Група "Неон" і сім'я Бейн будуть покарані за ваші гріхи!» - голосно оголосила Рафінія.
Паладини за її спиною одночасно витягли свої довгі мечі, їхні очі були сповнені відрази та рішучості. Жахлива атмосфера змусила тих, хто не знав про це, раптово впасти.
«Господи… Я тут ні до чого, я лише найманий конюх! Будь ласка, прости мені… прошу, змилуйтесь…» - ноги кучера, одягненого в солом'яний капелюх і грубий полотняний одяг, підкосилися, і він прямо впав на коліна з батогом у руці.
Інші реагували подібним чином. Маючи проти себе і монархію, і теократію, небагато хто мав достатньо мужності, щоб дати відсіч.
«Відступаємо!» - найманці, яких наймали каравани, були кмітливішими за звичайних людей. Відчувши недобре, їхній ватажок одразу ж закричав, люто хльоснувши батогом свого коня. Вони мали намір відступити.
Ватажок найманців, очевидно, знав про серйозність цього інциденту. Навіть якщо він не знав про це і був невинний, церква швидше вб'є жертв, ніж відпустить грішника. Він не зміг би довести свою невинність! А з високоранговими паладинами на протилежному боці, у них не було жодного шансу виграти бій. Втеча була єдиним виходом.
«Марна спроба уникнути покарання? Дурні!» - байдуже оцінила Рафінія.
Навіть без її особистої участі двоє паладинів, що стояли поруч з нею, кинулися вперед. Світло виклику замерехтіло, коли з'явилося кілька небесних коней, відданих товаришів чистих паладинів.
Якщо паладини такі сильні, як могли втекти найманці на звичайних бойових конях?
«Зачекайте… Я можу засвідчити… Я не…» - ватажок найманців не встиг далеко втекти, як його спіймали. На його обличчі був розпач, і він з криком кинувся навтьоки. На жаль, холоднокровний паладин не став говорити зайвих слів і прямо простромив йому серце довгим мечем.
Численні паладини на своїх небесних конях оточили караван і перекрили всі можливі шляхи втечі. Всі залишилися тремтіти на колінах.
«Грішники! Скільки шкоди завдано світові через вашу жадібність і зло?» - дивлячись на гарненьке обличчя Ані, Рафінія почервоніла від гніву ‒ «Таке джерело зла, як ти, не повинно існувати в цьому світі… В ім'я Справедливості, я буду судити тебе!»
Молочно-біле світло сконденсувалося на довгому мечі Рафінії, і Аня кинула багатозначний погляд на довірену помічницю, що готувалася кинутися вперед.
«Ці слуги невинні та нічого не знали, будь ласка, даруй їм милість і прощення…» - сказала вона в кінці.
«Хитра й зла грішниця, ти все ще намагаєшся показати свою лицемірну доброту?» - в очах Рафінії можна було побачити черствий дух вбивці.
|Донатячи на збори для ЗСУ ви інвестуєте в найкраще ‒ збереження життів наших військових і смерть росіян на пару з іншими виродками, які лізуть нас вбивати|
