На платформі в ратуші Нового Срібного Місяця Алустріель, одягнена в красивий плащ і маленьку корону, стояла, притулившись до перил балкона, з якого відкривався вид на галасливе місто. На її обличчі була гірка посмішка.
«Ви чуєте це, Ваша Високосте? Чуєте, як місто сумує?» - вчений старий чоловік поруч з нею поправив окуляри.
«Чую… Але крім цього, які ще способи ми маємо?» - Алустріель обернулася, і гірка посмішка на її обличчі зникла, на зміну їй прийшла тверда рішучість ‒ «Наш народ боїться жорстокості орків, а мої прибічники не змогли заручитися захистом північних королівств. Нам навіть доводиться брати на себе їхні клопоти, бо ті купці хочуть продавати вдесятеро дорожче в такий час! Небеса… Я навіть коштовності своєї корони заклала за таку низьку ціну, чого вони ще хочуть?»
Чим далі вона продовжувала, тим більше звучала роздратованою. Хоча вона мала підтримку двох великих богів ‒ Тира і Містри, церква Тира ніколи не була заможною. Крім того, Містра мусила обслуговувати й решту світу, тож її підтримка була обмеженою. Навіть якщо їй вдавалося втримати церкву, Альянс Срібного Місяця опинявся під загрозою нападу орків. Втративши все, навіть з допомогою північних лордів, вона не змогла б дозволити собі ресурси для цієї війни.
Від самого початку війна була війною між Містрою та орками. Однак Богиня Плетіння теж не була в захваті, і без достатньої кількості грошей найманці та шукачі пригод не ризикнули б брати участь у війні. Вони не могли навіть екіпірувати та прогодувати власних воїнів!
З іншого боку, деякі щедрі люди були зворушені й були готові пожертвувати свої гроші, речі й навіть їжу на війну. Проте серце Алустріель лише стискалося від жаху, коли вона бачила величезну кількість ворогів.
Старий вчений вагався, перш ніж висловити свою думку ‒ «Але Ваша Високість… Якщо ви будете так поводитися, чи не образите ви Богиню Багатства? Церква пані Ваукін підтримує купців…»
«У мене не залишилося іншого вибору…» - Алустріель роздратовано махнула рукою ‒ «Ваукін ‒ богиня, яка дотримується нейтралітету. Крім того, ходять чутки, що вона веде якісь справи всередині імперії орків, тому ми не можемо розраховувати на її допомогу…»
«Крім того…» - Алустріель блимнула очима ‒ «Операції проводять паладини церкви Тиру. Ми повинні бути впевнені в тому, як вони ведуть свої справи, чи не так? Вони не вчинять несправедливо з доброю людиною…»
"Але… Вони також ніколи не відпустять поганих людей, а серед купців повно таких…" - старий вчений зітхнув, але цього разу не наважився висловити свою думку.
Як права рука Алустріель та її консультант, після такого тривалого періоду спільної роботи він чудово розумів деякі речі. Хоча Алустріель, здавалося, подорослішала після знищення попереднього королівства, її первісна наївність все ще залишалася.
«Мудрець Ельмінстер вже прибув сюди. Я чула, що він приїхав з хорошим планом…» - вчений переглянув свої записи й доповів Алустріель.
«Цей старий збоченець?» - зневажливо сказав Алустріель.
Обличчя вченого почервоніло від збентеження, але він виправив вираз обличчя і нагадав Алустріель ‒ «Будь ласка, утримайтеся від таких слів, Ваша Високосте! Ви повинні стежити за своїм іміджем і поводитися належним чином у громадському місці. До того ж… Він ваш прийомний батько!»
«Гаразд, гаразд, допоможи мені відіслати його від мого імені… Скажи йому, що мене немає поруч!» - Алустріель махнула рукою, і в ту ж мить відкрила портал і ступила в нього, залишивши старого вченого гірко посміхатися…
…
З появою цього непроханого гостя розмова між Алустріель і старим вченим різко закінчилася.
Однак вони упустили один момент. Попри те, як вони планували деякі дії, ті, хто їх виконував, повністю змінювали їх.
Хоча Алустріель і казала Рафінії ставитися з певною толерантністю до купців, яких підтримує Богиня Багатства, але ким були ці паладини? Якби їхні товсті голови з граніту вміли пристосовуватися, то тут було щось серйозно не так!
Один з паладинів обшукав склад жерця, що належав Богині Багатства, діючи не за призначенням, щоб накласти оціночне закляття. Він виявив сліди зла, а коли за допомогою доказів вдалося спіймати диявола, події набули незворотного характеру.
Коли бурхлива хвиля "правосуддя" прокотилася повз Новий Срібний Місяць, найбільше постраждали купці, підпорядковані Богині Багатства. Задля отримання більших прибутків і націнок ці недобросовісні торговці були готові на все, навіть на бартер з дияволами. Паладинам не залишалося нічого іншого, як розправитися з ними, і вони, користуючись авторитетом Алустріеля, почали очищати місто.
Під час цього процесу паладини схопили кількох купців, які мали зв'язки з дияволами, і відправили їх на спалення на вогнищах. Ще більше було викрито в корупції.
Незабаром мешканці Нового Срібного Місяця побачили зовсім іншу картину. Більшість крамниць знову відкрилися, а на обличчях крамарів сяяли привітні посмішки, і вони з повагою ставилися до кожного покупця. Вони боялися скарг чи критики ‒ чогось такого, що змусило б паладинів шукати їх знову.
У глибині душі ці купці, які зазнали великих втрат, проклинали паладинів, особливо Рафінію, яка стояла на чолі їхнього загону. Прості люди лягали спати рано в сутінках, але ще більше інтриг відбувалося в темряві.
Жерців багатства все це, здавалося, не зачіпало, і з богинею Ваукін за спиною, вони мали право так думати. Поки Алустріель мала хоч краплю розуму, вона відплатить їм за їхні втрати. Якщо ж ні, вони могли б негайно шукати орків і підтримувати їх матеріально.
Найбільше постраждали дрібні та середні торговці, які торгували в малих і середніх масштабах. Жорстока зачистка поставила їх на межу банкрутства, а ті, кому не пощастило залишитися без підтримки, зазнали великих збитків. Деякі з них були поглинуті більшими торгівельними групами…
У кімнаті мерехтів тьмяний масляний ліхтар, висвітлюючи бліді обличчя лідерів торгівельної групи "Неон".
«Хто-небудь, скажіть щось! Що сталося? Я спеціально поспішала сюди сьогодні на цю зустріч!» - пролунав гучний голос. Він належав дамі, що сиділа посередині, розкішній жінці років двадцяти, яка сиділа на леопардовій шкурі.
Тіла лідерів затремтіли, і вони не наважувалися підняти очі, щоб зустрітися з її поглядом. Це було так, ніби перед ними був загрозливий звір або отруйна сороконіжка. Лідер зціпив зуби, перш ніж заговорити ‒ «Ті паладини хочуть, щоб ми дотримувалися тих самих цін, що й раніше. Ми вже втратили близько 1500 золотих від шаленого скуповування, і втрати тільки зростатимуть…»
Ця втрата була надзвичайно тривожною для такої середньої купецької групи, як їхня ‒ «Більше того… Як тільки паладини дізнаються про наші оборудки в темряві…» - зуби іншого лідера клацнули, перш ніж він впав на землю ‒ «Велика пані… Ми благаємо вас, дозвольте нам піти першими…»
«Мрійте! Ви думаєте, що все ще можете втекти? Як тільки наші схеми розкриються, ми взагалі не зможемо втекти від тих паладинів. Це може навіть зашкодити вашим сім'ям…» - сувора правда була сказана крижаним тоном, прирікаючи цих людей на прокляття.
«Розслабтеся, не те щоб у мене не було власних приготувань. Сім'я відправила своїх еліт, і поки ви добре сховаєтесь і скористаєтесь шансом відправити наступну партію товару, ви зможете піти. Якщо все вдасться, прибутку буде достатньо, щоб купити величезну віллу на півдні й навіть одружитися з донькою знатного вельможі. Хто знає, можливо, через кілька поколінь ви зможете заснувати власний шляхетний рід…»
Від таких гарантій і спокус обличчя лідерів світлішали, з них зникав вираз страждання. Однак, коли вони пішли, на обличчі жінки з'явилася тінь.
Зачекавши деякий час і переконавшись, що нікого не залишилося, вона підійшла до кутка складу і почала намацувати прихований механізм. Стіна в кутку розсунулася, відкриваючи підземний хід, і вона взяла масляний ліхтар і зайшла у вузький підвал.
У підвалі зберігалося небагато речей, а з-під землі піднімалася пара, від якої одяг жінки став вологим. У центрі підвалу стояло заклинання, що сяяло таємничим світлом.
Вставивши два потужні енергетичні кристали у вузли заклинання, жінка дістала срібне дзеркало і поклала його в середину заклинання.
* Тсс! *
Спалахнуло світло, і в дзеркалі з'явився чоловік середніх років, одягнений у сріблясту мантію.
«Аню» - почав сивочолий ‒ «Як там у вас справи?»
«Дякувати Богу, наші схеми поки що не розкрили. Ми зазнали лише поверхневих збитків…» - Аня насупилася ‒ «Я заспокоїла лідерів, тож поки що нас не викриють. Але часу залишилося небагато, батьку!»
«Ситуація набагато гірша, ніж ми собі уявляли…» - обличчя чоловіка середнього віку потемніло ‒ «Блейк більше не дає нам ніяких новин, ймовірно, у нього трапилася біда. У нього було багато інформації, і ми могли бути викриті в будь-який момент. Бог Справедливості та Богиня Плетіння точно не відпустять нас, якщо нас викриють…»
«Оркам не можна довіряти, як і Племені Перевертнів… Невже ми станемо спільним ворогом?» - рішучий вигляд, який пані зробила, був зламаний. Вона ледь не впала на підлогу, її обличчя було сповнене відчаю.
|А щоб сповненими відчаю були пики росіян, ви можете задонатити на русоріз або будь-який інший збір, якому довіряєте|
