Підготовка

«Церква Велетенського Змія?» - вираз обличчя Рафінії змінився, коли на поверхню вийшли запечатані спогади.

 

«Лейлін, ха…» - сцени в її пам'яті здавалися свіжими, і це змусило Рафінію похитнутися на кілька кроків. Наймолодший легендарний Чарівник знову постав перед нею у всій своїй красі, як спогад про тінь, що кинута на все її життя.

 

"Ми ще зустрінемося…" - подумала Рафінія.

 

Востаннє вона бачила Лейліна, коли запрошувала його на північ вбити Малара. Однак вони розійшлися на поганих умовах, і вона чула новини про те, що кілька церков оточили Лейліна, але повернулися з поразкою.

 

Згодом надійшла ще більш шокуюча новина ‒ Лейлін Фолен повів п'ятитисячну армію до імперії тубільців, повністю захопивши її. Він став напівбогом і збудував Церкву Велетенського Змія!

 

Все це означало, що її колишній капітан залишив її все далі й далі позаду, і тепер пішов зовсім іншою дорогою.

 

Рафінія зціпила зуби.

 

Вона чудово усвідомлювала, що своїм нинішнім статусом легендарного паладина завдячує благословенню Тира. Але чому Тир приділив їй увагу в церкві, повній паладинів? Вона не хотіла думати про причини й уникала цього питання, але більше не могла відступати.

 

«Я повинна вірити в справедливість і боротися за те, що правильно!» - голосно сказала Рафінія, ніби підтверджуючи свої думки.

 

«Дуже добре. Господь наглядає за тобою!» - отримавши бажану відповідь, кардинал пішов.

 

Однак Рафінія міцно стиснула кулаки ‒ «Напівбоги, криваві жертвоприношення, брудні оборудки. Лейлін… Якщо ти там, я без вагань витягну тебе звідти й покараю в ім'я справедливості!»

 

…

 

Церква Тира рухалася швидко, і вони мали повну підтримку Церкви Хельма.

 

Їм знадобилося лише три дні, щоб підтвердити місцезнаходження Церкви Отруйного Скорпіона. Дві законні церкви зібрали своїх воїнів за межами невеликого міста.

 

«Це кардинал Ромез, з Церкви Захисту. Він буде керувати цією операцією, а ми йому допомагатимемо!» - вказав священник з боку Рафінії.

 

Очі Ромеза прояснилися, коли він подивився на Рафінію ‒ «Пані Рафінія, зірка надії для простого люду! Прийміть, будь ласка, нашу глибоку пошану за вашу любов і захист»

 

Рафінія була абсолютною красунею, і вона володіла аурою чистоти та святості, як паладин.

 

«Ваша участь у цій місії додає нам більшої впевненості» - кардинал Ромез висловив своє сердечне вітання участі Рафінії. Це було абсолютно нормально, адже ніхто не відмовився б від допомоги легендарної особи.

 

«Не треба пустих балачок. Я неодмінно виконаю твій наказ. Будь ласка, не тримайте на мене образи, знищення зла ‒ це найголовніший пріоритет» - Рафінія говорила холодно і прискіпливо.

 

Однак таке ставлення змусило Ромеза ще більше оцінити її. Він махнув рукою, і священник вийшов вперед, щоб подати їй карту, написану на пергаменті.

 

«Наша розвідка повідомляє, що Церква Отруйного Скорпіона здійснює криваві жертвоприношення, використовуючи кров і силу божества, щоб відродити свого фальшивого бога… Інші фальшиві боги підтримують їх, включаючи Левоголового Голема, Повелителя Каламутної Темряви та Велетенського Змія південних морів…»

 

Ромез коротко розповів про нинішню ситуацію, від чого вираз облич слухачів став урочистим. Напівбоги були надзвичайно могутніми істотами, на руках яких була кров багатьох людей. Багато з їхнього ордену впало від рук цих супротивників.

 

Це було досить просто. Будь-який напівбог, з яким було легко впоратися, вже був страчений церквами істинних богів. Якщо вони змогли вижити так довго, то ці фальшиві боги не були звичайними, вони володіли великою силою та хитрістю.

 

«Ось місце, яке вони обрали для жертвоприношення. Деревний Замок» - кардинал вказав на червоне коло на карті, формулювання було гранично чітким.

 

«Барону в Деревному Замку промила мізки Церква Отруйного Скорпіона, тому війська і цивільне населення там вже під їхнім контролем. Ми отримали указ королівської сім'ї. Усіх єретиків у цій місцевості необхідно негайно стратити!»

 

Ніхто не заперечував проти слів Ромеза.

 

Для тих, хто виконував святу місію, сектанти не були людьми, а лише групою істот, які втратили здоровий глузд. Їх треба було очистити!

 

«Війська гарнізону та паладини співпрацюватимуть з нами. Цього разу наша мета ‒ кровний нащадок того фальшивого бога, а також вищі ешелони Церкви Отруйного Скорпіона» - Ромезе роздав портрети Райке і Шліффа. Малюнок був надзвичайно реалістичним, і ніхто б не помилився.

 

«Це нащадок фальшивого бога, суть їхньої кривавої жертви. Його звуть Райке, і він наша головна мета»

 

«Цей Чарівник відомий як Шліфф, і він один з основних єпископів церкви. Він ‒ високоранговий Чарівник, не легендарний у жодній сфері. Він володіє миттєвою телепортацією та порталами…»

 

«Наша місія проста. Якщо не буде ніяких фальшивих богів, які простягнуть руку допомоги, ми самі впораємося» - підсумувала Рафінія після доповіді Ромеза. Однак вони знали, що напівбоги можуть бути тут, тому ніхто не наважувався послабити пильність.

 

«Тепер усім зрозуміло? Вирушаємо негайно!» - Ромез сів на свого бойового коня, і високий, міцний кінь голосно заіржав.

 

* Ту-пу-туп! Ту-пу-туп! *

 

Бойові коні заіржали від енергії, коли ця невелика група еліти з церков вирушила в напрямку Деревного Замку.

 

…

 

Деревний Замок перетворилася на ще одну пустку. Чорний туман накрив місцевість, наче паща чудовиська, поглинаючи весь регіон.

 

Велике око плавало в повітрі. Здавалося, Ромез отримав якусь інформацію від свого бога, і той з упевненістю сказав ‒ «Це сила фальшивого бога… Їхнє криваве жертвоприношення досягло критичної точки»

 

«Нехай Господь вкаже нам шлях!» - інші священнослужителі ревно молилися, і на їхніх тілах з'явилося слабке біле сяйво. Незабаром чорний туман розвіявся, відкриваючи прихований шлях.

 

«Ходімо!» - Ромез пішов попереду, а Рафінія йшла слідом за ним.

 

Побачене змусило її міцніше стиснути віжки. Посіви в цій місцевості вже засохли, а ферми залишилися порожніми й в безладі. Це виглядало так, ніби фермерів силоміць вивезли з цієї місцевості.

 

«Замок там!» - Ромез розвернувся і попрямував в інший бік.

 

Слабкі сліди крові свідчили про нещадну ситуацію, яка розгорнулася в цій місцевості. Рафінія зціпила зуби й присягнулася ‒ «Мерзенні напівбоги, я ніколи вас не відпущу!»

 

Замки та фортеці часто уособлювали довгу історію, забезпечуючи абсолютний захист спадщини, якою так пишалися вельможі. Однак зараз барон Деревного Замку стояв по кутах стіни, і його погляд був надзвичайно дивним, але палким. Гордість і стриманість, які мали б бути притаманні дворянину, а головне ‒ розум, зникли з його тіла.

 

"Двадцять тисяч цивільних, а також аристократи та дворяни. Сподіваюся, Господь буде задоволений моїми жертвами!" - вираз ревності на обличчі барона був притаманний лише найпобожнішим з вірян.

 

«Господь Отруйний Скорпіон неодмінно відчує вашу щирість» - Шліфф ніс великий церковний фоліант, вбраний у папське вбрання, включно з короною.

 

«Ворожі війська скоро будуть тут. Сподіваюся, ви зможете битися до кінця, всі війська церкви у вашому розпорядженні» - Шліфф вручив барону золотий скіпетр з різьбленим на ньому скорпіоном.

 

«Все для нашого Господа!» - присягнувся барон, урочисто приймаючи скіпетр.

 

«Дуже добре!» - Шліфф без вагань покинув стіни замку. Чому він мав боятися довірити це завдання такому ревному фанатику?

 

Багато послідовників Церкви Отруйного Скорпіона залишилися в замку. На підлозі було розкидано багато тіл молодих панянок і знатних панів.

 

Приймальна зала замку вже пережила величезні зміни.

 

Багато елементів основної інфраструктури було прибрано, а на їхньому місці стояв височезний вівтар, завалений трупами й залитий кров'ю.

 

На вершині вівтаря стояв трон з білих кісток, який також нагадував клітку, в якій був замкнений юнак.

 

Побачивши Шліффа, очі юнака засяяли ‒ «Шліффе, врятуй мене! Я не хочу вмирати!»

 

«Дурниці!» - від злостивості в голосі Шліффа, який лаяв юнака, у Райке перехопило подих ‒ «Ти ‒ насіння Господнє. Мета твого існування ‒ бути принесеним у жертву заради нього!»

 

Крижана промова Шліффа розбила всі ілюзії хлопчика ‒ «Але… Але я…» - обличчя Райке враз зблідло.

 

«Ніяких "але"… Володар неодмінно відродиться з твоєї плоті. Це буде велика слава для тебе!» - Шліфф підійшов до п'єдесталу, біля якого стояло багато вірян.

 

«Брати та сестри. Наш Господь не загинув, а лише тимчасово відійшов» - Шліфф розкрив руки й виголосив ‒ «Тепер, поки ми побожно оспівуватимемо ім'я нашого Господа, він збере достатньо енергії, щоб змінити світ, і з'явиться перед нами, ведучи нас до майбутніх перемог!»

 

«Господи! Господи! Ти ‒ все, моя плоть, моя кров, моя душа…» - послідовники тут були найбожевільніші з усіх. Вони негайно почали співати, і хоча їх було небагато, сила їхньої віри вже сходилася на вівтарі.

---

|Донатячи на ЗСУ, ви збільшуєте ймовірність зменшення кількості ревних фанатиків "кулєбякі" та "щєй", тож це саме по собі чудове зайняття, та ще і приємне|