Прибирання

У стародавні часи Світом Тіней правила Зміїна Вдова. Тоді це місце було багато в чому схоже на Світ Магів, з надзвичайною силою, що давала високий статус, і різними імперіями, що воювали одна з одною. Війни спалахували щодня, і це були темні часи для простих людей.

 

Здається, батько Ксав'єра зайняв розсудливу позицію щодо цих описів нащадків змій і носіїв їхньої крові, вважаючи їх просто забобонами, які використовували люди давніх часів, щоб контролювати їх за допомогою страху.

 

Історія змінилася, коли близько тридцяти тисяч років тому Зміїна Вдова втратила своє становище. Володарка Ночі взяла під свій контроль Тіньовий Світ. Не знаючи про це, звичайні люди зустрілися з ключовим моментом ‒ псіонічною енергією, і було створено Тіньове Плетіння.

 

«Після того, як Вдова пішла, люди взяли під свій контроль Тіньовий Світ, що дозволило науці процвітати. Найважливішим моментом стало відкриття псіонічної енергії…» - вказівний палець правої руки Лейліна постукував по обкладинці книги з історії, глибоко замислившись над темою.

 

"Псі-енергія, дар Тіньового Світу. Чиста і ефективна, вона має низький рівень забруднення. Ще важливіше те, що її можна зберігати у великих кількостях, і люди могли б легко виготовити контейнери для неї. Як тільки її було відкрито, вона замінила усі види палива, розвиваючись у багатьох інших галузях. Тепер на псі-енергії працювали потяги на магнітах, літаки та навіть високотехнологічна броня, яку використовували їхні солдати…"

 

Лейлін повільно читав далі.

 

"Псі-енергія не існувала за часів правління Зміїної Вдови, натомість з'явилася відразу після появи Володарки Ночі… Вона широко використовується, пов'язана з іншим новим творінням, яке називається Тіньове Плетіння"

 

Дочитавши до цього місця, навіть дурень зрозумів би, що це були дії Володарки Ночі.

 

"Відтоді люди мають майже необмежену енергію. Гроші дозволяють їм накладати заклинання з Тіньового Плетіння, що дозволяє їм викидати надзвичайні здібності на смітник і відмовлятися від усіх стародавніх тренувальних методик. І це зараз епоха науки?"

 

Все це було в книгах родини Ксав'єра.

 

Кілька десятків тисяч років тому існувала незліченна кількість міфічних і легендарних героїв з надздібностями, але до епохи Ксав'єра всі маленькі відкриття таких здібностей були ретельно зафіксовані. Було очевидно, що історія сильно змінилася.

 

"Зробити їх надмірно залежними від обладнання, змусити їх відмовитися від справжньої сили та регресувати у своїх надзвичайних здібностях… Це зменшує кількість ворогів, і дозволяє використовувати Плетіння для контролю над усім світом…"

 

Лейлін відчув, що частково зрозумів, навіщо Шар підготувала все це. Водночас, послання духовної сили дійшло до нього, змусивши його обличчя змінитися.

 

……

 

Місто Амдо було оточене солдатами з потужними на вигляд гарматами. На багатьох з них було дороге спорядження, що створювало надзвичайно вражаюче видовище, яке заспокоювало атмосферу.

 

У центрі був великий шматок землі, видовбаний метеоритом. Надзвичайна спека залишила всередині сліди кришталю, але сам метеорит вже зник.

 

Тут тимчасово встановили командний пункт, де багато солдатів аналізували дані та проводили дослідження. Всі вони подавали свою інформацію командиру середнього віку, який був тут раніше.

 

«Плетіння перевірено, слідів псіонічної енергії не виявлено»

 

«Зразок метеорита зібрано, копію відправлено імперської родині для подальшого аналізу»

 

«Всі війська приведені в бойову готовність, готові до виступу в будь-який момент»

 

Вся ця інформація аж ніяк не покращувала настрій командувача. Адже він мав справу з противником, який в одну мить знищив військову базу. Більше того, ворог був не один!

 

«Отже, винуватець цього метеорита сховався всередині міста Амдо. А як щодо двох інших, де вони приземлилися?» - офіцер потер скроні.

 

«За розрахунковою траєкторією друга точка приземлення знаходиться на сході імперії, в межах 30 км від міста Дунай. Однак, там на базі було надзвичайно тихо. Місія була передана місцевим військам» - доповідь надійшла від добре підготовленої розвідниці-офіцера з парою струнких і красивих ніг. Вона поправила окуляри та спокійно промовила ‒ «Третя точка приземлення знаходиться в Кораловому Морі. Ми вже надіслали запит до військово-морського флоту з проханням знайти та знищити супротивника»

 

«Три апостоли за раз…» - офіцер середнього віку, здавалося, був не в змозі нести цей важкий тягар ‒ «І один з них вже проник в Амдо. Як просувається блокування міста?»

 

«Наші війська вже оточили місто, заборонивши громадянам залишати його. Спалахнуло кілька невеликих сутичок, але ситуація під контролем…»

 

«Гаразд… Ми можемо запровадити ці суворі закони лише заради імперії» - сказав офіцер з безвиразним обличчям.

 

Істоти з зірок були вкрай небезпечними.

 

Вони могли сховатися в душах звичайних громадян, почавши поширювати зараження. У минулому вони знищували цілі імперії, тож він мусив за будь-яку ціну запобігти цьому!

 

Навіть якщо ці конкретні апостоли не могли заразити душу, будь-які чужорідні патогени або віруси, які вони переносили, могли завдати серйозної шкоди ураженим громадянам. Подумавши ще трохи, офіцер віддав подальші накази ‒ «Повторіть нові заходи безпеки! Відмовляйте всім громадянам, які хочуть вийти, в тому числі і місцевим чиновникам, які знаходяться всередині. Усіх, хто не підкориться, негайно вбивати!»

 

«…Так!» - слухаючи безжалісний наказ, військова була приголомшена. Проте, врешті-решт, вона підкорилася його наказу.

 

«Хе-хе… Схоже, що Імперські Яструби не такі вже й здібні? У них справді болить голова від такої незначної події?»

 

Щойно солдат зібрався йти, як ззовні пролунав глузливий голос. Зелені стулки розсунулися, відкриваючи групу солдатів у чорній формі. Той, хто сміявся раніше, був членом групи з жовтою стрижкою під каре.

 

«Охорона! Охорона!»

 

Жінка-солдат негайно витягла з кобури на стегні пістолет і направила її на цих людей. Вона все ще злилася на охоронців ззовні за їхню недбалість.

 

«Повільно підніміть руки! Ви вторглися на заборонену територію армії, я маю право негайно вас вбити!»

 

Інші офіцери також витягли зброю, направивши її на групу.

 

«Хе-хе… Вбити нас? Як цікаво! Дурні люди…» - група людей у чорній формі не виказала жодної реакції. А чоловік з жовтим каре показав пальцем на жінку і покрутив ним.

 

«А-а-а…» - раптом жінка відчула, що її рука більше не слухає її команд. Її зброя впала на землю, а сама вона повисла в повітрі вниз головою.

 

«Як це може бути? Тут запечатане Плетіння, заклинання середнього рівня взагалі не можуть бути застосовані!» - інші офіцери були шоковані.

 

Жовтоволосий чоловік дивився на стегна жінки-солдата, його брудні очі виказували його хтивість. Потім він запитав дозволу у свого лідера ‒ «Непогана пара стегон! А ці панчохи… Ти досить розпусна всередині. Босе, можна мені з нею погратися?»

 

«Досить! Ви всі, зупиніться негайно! Опустіть зброю!» - наказав офіцер середнього віку. Невдовзі він подивився на ватажка чорних мундирів, і в його очах з'явився складний погляд ‒ «Ти тут, щоб познущатися з мене, Джевісе?»

 

«В мене і так немає часу, щоб його гаяти, старший брате» - величезний хлопець на ім'я Джевіс подивився на жовтоволосого чоловіка, який негайно відпустив жінку-солдата. Потім він дістав документи, скріплені імператорською печаткою.

 

«Я тут, щоб прибрати ваш безлад… Реальність довела, що це під силу лише спецназу. Ми ‒ справжній козир імперії у вирішенні таких питань!»

 

Усі військові в наметі ахнули, почувши слово "спецназ".

 

Це була таємна команда, створена імперією.

 

Вона складалася з людей з надзвичайними здібностями, мала багато ресурсів і новітню техніку і була покликана боротися з особливими випадками, подібними до цього.

 

Що ще важливіше, члени цієї команди були вкрай беззаконними. Армією ширилися неприємні новини та чутки про них, називаючи кожного члена команди божевільним злочинцем.

 

«Імперія вислала спецназ, невже ті, хто стоїть вище в ієрархії, вірять, що справи дійшли до такої поганої стадії?» - жінка-солдат впала на землю, обливаючись холодним потом. Вона більше не наважувалася дивитися на жовтоволосого чоловіка.

 

«Оскільки це наказ імперії, я не маю заперечень» - командир переглянув документи й навіть побачив печатки свого безпосереднього начальника. Він віддав честь у військовій позі, перш ніж передати срібний ключ Джевісу ‒ «Сподіваюся, ти не підведеш начальство!»

 

«Розслабся, я не ти!» - Джевіс посміхнувся, срібний ключ танув, коли він входив у його тіло крізь шкіру.

 

Раптом у наметі пролунав механічний голос ‒ «Владу передано. Контроль Тіньового Плетіння міста Амдо змінився, вітаємо генерала Джевіса»

 

«Дуже добре! Зв'яжіться з Кротом і Вовчим Іклом від мене!» - Джейвіс вигукнув свій наказ. Невдовзі на екрані з'явилися двоє солдатів у чорній формі.

 

«Босе! Команда №1 на місці!»

 

«Команда №2 готова!»

 

«Цього разу наша ціль має здатність проникати в душі. Зворотний зв'язок від Плетіння та оцінка центральної нейронної мережі говорять про те, що ймовірність того, що ворог ховається в тілі громадянина, надзвичайно висока. Це список, складений міською системою спостереження, я хочу, щоб ви позбулися кожного члена, який там є!»

 

Джевіс підняв руку, і на екрані з'явився надзвичайно детальний, довгий список імен. Це був список підозрюваних, складений центральною нейронною мережею, де Плетіння відчуло найбільшу кількість сумнівних енергетичних сплесків.

 

«Ти збожеволів?» - брат Джевіса подивився на список імен. Там було понад десять тисяч імен! Він знову завив ‒ «Це все громадяни імперії! Може бути лише один винуватець, а решта не винні!»

---

Підтримати переклад: MONOBANK
Telegram