Завершальний розділ 2 «З тобою навколо світу»

1

Серія подій у Вавилоні добігла кінця.

Одних це врятувало, інших - ні.

Організація, яка керувала острівною державою в Далекосхідній Азії, Японській уряд.

Вони намагалися знищити докази своєї зради, запустивши касетні ядерні ракети, але операція провалилася.

Втративши свій шлях, майбутнє країни опинилося в глухому куті.

Офіс прем’єр-міністра - один з центрів управління в Японії.

Одна з кімнат, кабінет прем’єр-міністра, зараз була оповита важкою тишею.

– ...

Шінокава Шінья сто восьмий прем’єр-міністр Японії, вже деякий час мовчки сидів за своїм робочим столом.

А потім на противагу цьому:

– Це кінець...

Секретарка, впавши на підлогу, випустила розпачливий крик.

– Для нашої країни... Все.

Шінокава не заперечував її слів

Ось настільки близько країна підійшла до краю прірви.

Відповідні міністри наразі зустрілися в кабінеті кабінету міністрів, а представники керівної партії зібралися в іншій кімнаті, щоб обговорити, як розібратися з цією кризою.

«...Так як.»

Надто багато людей мають бути залучені або навіть хочуть бути залучені до цього етапу.

Це нагадувало затягнуті парламентські дебати. Чим більше людей, тим більше розбіжностей у думках.

Врешті-решт, вони починають критикувати думки один одного, і політика втрачається, так і не бувши вирішеною.

Саме тому Шінокава повернувся до свого кабінету, де він міг побути на самоті.

Він не здався, як секретарка.

«...Ще ні.»

Шінокава Шінья не здався.

У нього ще була можливість врятувати себе і свою країну, Японію.

Поки ця можливість не дорівнювала нулю, він не перестане думати.

Так само як і Оусава Акацукі, який не здався до кінця і переміг Хікамі Кійою.

Як прем’єр-міністр, відповідальний за цю країну, він буде виконувати свій обов’язок політика до кінця.

Щоб захистити Японію, він поставить на кін своє життя.

«...Можливо.»

На жаль, члени кабінету міністрів і представники керівної партії, ймовірно, ніколи не прийдуть до консенсусу.

Зрештою, остаточне рішення має прийняти він.

Навіть якщо це буде названо диктатурою, щоб врятувати цю країну.

Шінокава знову стиснув кулаки у твердій рішучості.

Тоді у двері кабінету постукали.

І не кажучи жодного слова, увійшла жінка.

Щойно він її побачив, вираз обличчя Шінокави застиг.

– Н-неможливо...

Здивовано видала секретар. Прийшла красива жінка, зі світлим волоссям і блакитними очима.

– Вибачте, що потурбувала вас, прем’єр-міністр...

Спокійно посміхаючись, красуня стала ще помітнішою.

Шінокава знав, хто ця жінка. Красива і талановита жінка, яка обіймала посаду генерального секретаря нової Організації Об’єднаних Націй.

Кокон номер два, Летія Крайзіс.

– Й-як же так...

Тремтячим голосом, пробурмотіла секретарка. Це природне питання.

Під приводом системних збоїв, всі аеропорти Японії були заблоковані.

Так само і порти. Всім зацікавленим сторонам повідомлено не пропустити жодної мухи, з-за меж країни.

– Ой, що сталося? Виглядаєте таким здивованим.

– Не може бути... Імміграційний відділ вас пропустив?

Від можливої зради Міністерства юстиції, Шінокава став похмурим, але Летія, зі сміхом, підійшла до нього.

– Ні, це не так. Ваші урядовці, єдиною чеснотою яких є їхня працьовитість і лояльність, ніколи не змогли б прийняти таке сміливе рішення.

– ...Тоді

– Ви думаєте, що зможете позбутися нас, просто закривши аеропорт, прем’єр-міністре?

Шінокава перелякався примружених очей Летії.

– Зовсім ні.

– Так правильно.

Летія посміхнулася ще ширше. Це була холодна усмішка.

– Аеропорт все ще закритий. Літаки не можуть приземлитися, тому ми прийшли прямо.

– ...У

Шінокава скрипів зубами, перед Летією, яка нічого не сказала.

«...Що.»

Шінокава чітко усвідомив наївність свого судження. Але це зрозуміло.

Смішно, існують навіть гіперзвукові літаки, які можуть перевищувати шість махів на звичайній швидкості, і десять махів на максимальній миттєвій швидкості.

– Навіть якщо є як... Ви пережили спуск з літака, що летить на гіперзвуковій швидкості?

Шінокаві, який скривився з гірким виразом обличчя:

– Парашут? Про що ви говорите?

Сказала Летія.

– Я ж сказала, що спустилася напряму.

– Що?..

Цього разу. Шінокава був абсолютно приголомшений словами Летії.

Однак Летія сказала йому, не звертаючи уваги на його здивування.

– Але замість цього, прем’єр-міністре, поговорімо про майбутнє вашої країни, яка проігнорувала наші спроби зупинити її та вторгалася в Особливий автономний регіон.

– ...Ми вже ж повідомляли вам обґрунтування наших військових дій?

– О, ви маєте на увазі докази, зібрані тутешньою розвідкою? Звісно зроблені для імпровізації. Я вважаю, що використовувати цю політичну заяву трохи нещиро.

Але, сказала Летія.

– Проте ви вже знаєте, чи не так? JPN Вавилон вже повернувся з режиму повної ізоляції. Ми вже отримали докази ваших планів щодо клітин Фенікса.

– Тоді ми висунемо свої претензії один одному на засіданні нової Організації Об’єднаних Націй...

– ...Ви більше не можете брати участь у засіданнях нової ООН.

– Що?..

Летія простягнула документ Шінокаві, який насупив брови.

– Це рішення про усунення Японії як постійного члена Ради безпеки нової Організації Об’єднаних Націй. Ви більше не зможете брати участь у засіданнях нової ООН.

– Нісенітниця! Навіть для Кокона така зарозумілість - це!..

– У жодному разі. Подивіться уважно документ. Рішення прийнято за згодою шести країн, а не нашою.

– ...У?

Шінокава опустив погляд на документ.

На документі, написаному англійською мовою, стояли підписи глав кожної країни, як і сказала Летія.

– За такий короткий час, ви зайшли так далеко...

– Я рада, що ви розумієте, пане прем’єр-міністре.

Шінокава зиркнув на Летію, яка зручно влаштувалася, поглянувши на неї зі свого офісного стільця.

– Навіть якщо постійні члени Ради, окрім нашої країни, схвалять, міжнародне співтовариство не дозволить такому статися... Ваш сценарій, Кокон, також став відомий світові завдяки Хікамі Кійої. Якщо ви зараз силою накладете санкції на нашу країну, ви повністю зруйнуєте довіру до Кокона...

– ...Вашій країні немає потреби турбуватися про нас.

Перебила слова Шінокави Летія.

– Якби захотіли, ми могли б робити з міжнародною думкою все, що завгодно. Ви краще за інших розумієте, що ми маємо таку силу.

Вона посміхнулася.

– Що вас повинно турбувати, так це те, скільки ще днів назва цієї країни, Японія, залишатиметься на карті світу.... Агов, прем’єр-міністр Шінокава Шінья.

2

Японія була приречена на зникнення.

В одному кутку материка було місце, яке перетворилося на нетрі.

Це частина району затоки, яка раніше була обсаджена хмарочосами та могла похвалитися процвітанням центру міста.

Двадцять п’ять років тому, в перші дні, коли феномен виклику в інші світи почав підтверджуватися.

Вся територія була охоплена явищем надмірної генерації енергії з невідомої причини, і все в цьому районі було перетворено на руїни.

Спочатку японський уряд намагався відбудувати територію, але дослідження показали, що земля повністю провалилася.

І коли вони також були стурбовані серйозним погіршенням громадської думки, народився Кокон. Незабаром Японія була змушена погодитися на Вавилон, а в Токійській затоці був побудований величезний штучний острів, Особливого Автономного Регіону.

Однак трагедія могла повторитися, якщо здібності, тих, хто повернувся з інших світів, вийдуть з-під контролю.

Готуючись до такої надзвичайної ситуації, Японія прийняла рішення про перенесення урядових функцій.

З перенесенням столиці було припинено реконструкцію. Одним словом, японський уряд покинув цю територію.

В результаті, всі державні та соціальні служби були втрачені, а частина вкрай бідних, злочинців, нелегалів та вигнанців з-за кордону зібралися в центрі, утворивши нетрі.

За оцінками, зараз у цих нетрях проживало кілька сотень тисяч мешканців, хоча це не підтверджено.

Хтось мчав на великій швидкості руїнами старого Токіо.

Одна з учасниць Багряних сутінків, Тіана Ландхаудзен, яка втекла з Особливого Автономного Регіону.

Попри те, що вона несла на спині закривавленого Онідзуку, мешканці нетрів не виглядали здивованими появою Тіани та її супутника. Тому що це не було чимось незвичним. Люди можуть бути поранені, і навіть померти.

У цьому місті, де втрачено закон і безпеку, кожен думав лише про те, щоб жити сьогоднішнім днем.

Їм було байдуже, що станеться з кимось, кого вони не знають.

Але для Тіани це було зручно ще й тому, що вона була на втіках.

– Потерпи ще трохи, Кен-чан...

Тихо пробурмотіла Тіана, продовжуючи свій спринтерський забіг.

«Багряні сутінки» - міжнародне терористичне угрупування, яке націлилося на Кокон.

Кожен член угруповання, які зазвичай діяли окремо, мав схованки в різних куточках світу.

Попри те, що вони перебували у розшуку, кожен з них вільно пересувався по всьому світу.

Тому, як і агентам спецслужб, їм просто була необхідна конспіративна квартира, де вони могли б відпочити, розслабитися. Хоча ніхто не мав захоплення оселятися в Особливому Автономному регіоні, як Кайдо, Тіана також мала кілька схованок тут, в Японії, одна з них у цих нетрях.

Перш за все, доставити Онідзуку туди, а потім відвести його до підпільного лікаря.

Зараз це пріоритет Тіани Ландхаудзен.

Можливо, асиміляція клітин Фенікса пройшла добре, тільки одяг закривавлений, а кровотеча Онідзуки в же зупинилася.

Температура тіла, яка відчувалася через спину, ймовірно, була побічним ефектом цього.

Однак, за відсутності спеціальних медичних знань, його слід як найшвидше покласти в ліжко і дати якомога швидше відпочити.

Саме тому вона бігла так швидко, як тільки могла. Проте:

– ...

Тіана раптом зупинилася.

Вони знаходилися на колишній головній дорозі, з уламками та розбитими машинами, що валялися довкола.

Вона поспішала вперед, коли побачила чоловіка, що стояв попереду.

У нього було золоте волосся й очі, і, просто перебуваючи поруч, можна було відчути величезний тиск.

Тіана Ландхаудзен знала ім’я цього чоловіка

Ні, кожен у світі знав ім’я цього чоловіка.

Лідер фактичних членів Кокона, і голова нової ООН, керівного органу світу.

– Міхаель Арквуд...

Міхаель промовчав у відповідь на її холодний погляд.

Можливо, він прийшов, щоб зупинити Кійою та японський уряд від благочинства.

Вона не знала, чому він зараз тут?

«Тепер, коли ми так зустрілися, я не думаю, що пройду повз.»

Його гострі очі дивилися прямо на неї. І.

– Багряні сутінки... Тіана Ландхаудзен.

Сказавши це, він повільно рушив до неї.

«...Як так сталося...»

Тіана внутрішньо клацнула язиком.

Поки вона - Багряні сутінки, а Міхаель -Кокон, вони неминуче зіштовхнуться, коли зустрінуться . І не важливо, що вони виснажені боротьбою з Кійоєю.

«...Можливо.»

Бойова міць Міхаеля значно вища ніж у неї.

Він, напевно, на одному рівні з Сесіль, лідеркою, її угруповання Багряні сутінки

На противагу йому, у неї пошкоджені ребра в бою з Кійоєю. Якщо вона продовжуватиме бій у такому стані, вона не переможе.

Якщо повністю зосередиться на втечі, вона якось зможе втекти.

«...Я не можу цього зробити.»

Для цього потрібно було залишити Онідзуку тут.

Отже, Тіана Ландхаудзен виключила цей варіант.

Якби вона хотіла врятувати своє життя і залишити Онідзуку тут, вона могла б просто залишити його помирати в JPN Вавилон. Не було ніякої необхідності тягнути його з Особливого Автономного Регіону.

Так. Все просто. Звісно, у неї був лише один варіант, який вона могла обрати.

Тіана опустила Онідзуку зі своєї спини. Сказавши зі спокійним виразом обличчя.

– Кен-чан... потерпи. Будь ласка, зачекай трохи.

Свідомість Онідзуки ще не відновилася.

І все ж, якщо є тільки один спосіб врятувати його.

Яким би безнадійним він не був.

Тіана Ландхаудзен без вагань стане на цей шлях.

– ...

Тіана повернулася до Міхаеля і зосередила свою свідомість, щоб матеріалізувати сокиру.

І.

– Я змушена попросити вас відступити.

Звернувшись до перешкоди на своєму шляху. Проте:

– ...

Навіть коли Тіана підняла свою сокиру і проявила готовність до боротьби.

Міхаель Арквуд не виявив жодної реакції та не змінив швидкості своїх кроків.

Тому:

– ...У!

Тіана, ніби підштовхнута вдарила ногою по землі.

Підгадавши момент, коли права нога Міхаеля відірвалася від землі.

Центр ваги тіла зміщувався, і це момент найшвидшої реакції.

...Але.

– Е?..

Тіло Тіани так і не ворухнулося в перед.

За той момент, поки сигнал «удар об землю», що вийшов з мозку, досяг ноги.

Постать Міхаеля зникла

Майже одночасно рука лягла на плече Тіани.

«…Як це?!»

Наступної миті, коли вона про це подумала її поле зору перекрило.

Перед очима у Тіани вже було темно..

3

– ...

Одним ударом Міхаель вибив свідомість Тіани та мовчки подивився вниз на дівчину, що лежала на землі.

З місця зустрічі. І з того, що вона вже була поранена, Міхаель був переконаний.

Можливо, Тіана проникла до Вавилону.

Потім у кишені Міхаеля завібрував мобільний телефон.

Це був телефонний дзвінок.

На іншому кінці лінії була жінка, яка прилетіла до Японії разом з Міхаелем на гіперзвуковому літаку.

Летія Крайзіс. Міхаель натиснув кнопку виклику:

– Це я... Японський уряд майже готовий.

Спокійним тоном сказала йому Летія.

– Ми захопили право використовувати всі аеропорти, і я збираюся викликати співробітників зі штаб-квартири, щоб вони допомогли створити тимчасовий уряд, ви не проти?

Це підготовка до того, щоб Кокон взяв під свій контроль Японію.

Летія хотіла залучити не лише людей, які зналися на політиці та праві.

Вона казала, що викличе всіх людей, необхідних для повного демонтажу японської нації, від тих, хто відповідав за контроль над засобами масової інформації, до бойовиків, яких відправлять на бази по всій країні, для роззброєння всіх сил самооборони, щоб вони не підняли повстання. Тому:

– Так, добре.

Негайно відповів Міхаель.

– Ця країна повністю втратила свою цінність. Досі не було демонтажу розвиненої країни, але було б добре подати приклад іншим державам. Ми ще раз чітко дамо їм зрозуміти, що будь-який акт зради проти нас не буде терпимим навіть збоку «Великої сімки», навіть збоку нових постійних членів ООН.

Це остання роль цієї країни, Японії.

«…Та все-таки.»

Існувало також питання витоку інформації про них від Кійої. Якщо вони діятимуть занадто швидко, не розібравшись з цим, можуть спровокувати непотрібну ворожнечу і негативну реакцію.

Зрештою, Кійоя не тільки розголосив світові «проєкт Y», але й про те, хто такий Міхаель.

«...Звичайно.»

Тепер, коли Кійоя зник, такі речі є дрібницями, які можна вирішити в будь-який момент.

Спочатку він висловить свою думку щодо правомірності позиції Кокона стосовно зради Кійої. Потім, після цього, японські дослідження і розробки клітин Фенікса, будуть виставлені на загальний огляд і піддані осуду. Поступовий демонтаж держави в кілька етапів, або на кшталт цього.

Звичайно, перехідний уряд і наступні структури управління будуть здійснюватися кулуарно. Оголошення про це може бути зроблено у відповідний момент, залежно від світової кон’юнктури.

– ...Як там йдуть справи?

– Так, – Міхаель кивнув у відповідь на запитання з іншого кінця лінії.

– Я так і не зміг потрапити в Особливий Автономний Регіон... ймовірно, через якийсь концептуальний бар’єр.

Примруживши очі:

– Гадаю це бар’єр проти входу зовні. Не знаю чи обмежує він вторгнення людей зі здібностями, але принаймні я не зміг увійти.

Так. Міхаель не мав наміру сидіти склавши руки та спостерігати за ситуацією, поклавши пальця до роту.

Він збирався сам ступити на рукотворний острів в Особливому автономному регіоні та зібрати з нього все що можна, втому числі й Кійою.

Але не зміг.

Територія навколо штучного острова була вкрита невидимою стіною.

Це було щось таке, що не можна було прорвати навіть силою Міхаеля.

Саме тоді в полон захопили Тіану.

– Відправте гелікоптер. Тіана Ландхаудзен з Багряних сутінків потрапила в полон. Це чудово, що ми змогли захопити члена їхньої групи живим. Ми обмежимо її рухи кайданами для особливих здібностей і перевеземо до штаб-квартири.

– Зрозуміло, негайно відправлю його до вас.

Почувши схвалення Летії, Міхаель завершив розмову.

Потім він озирнувся в бік штучного острова і пробурмотів.

– Сила, яка перевершує Кокон, так...

Це були слова, які Кійоя промовив у промові, яку він надіслав світові.

Міхаель думав.

Сутність, яка розгорнула цей концептуальний бар’єр, і є тією силою, яку шукав Кійоя.

«...Форма життя найвищого порядку, так.»

Найважливіша сутність для «Проєкту Y», який вони, Кокон, просували.

Каталізатор, необхідний для повного контролю та управління цим світом.

Кійоя, напевно, мав можливість з нею контактувати.

Якщо ні, то не було жодних причин для того, щоб Кійоя сам виконав таку чудову роботу.

«…Хоча.»

Наразі мовчав не лише JPN Вавилон, але навіть Особливий Автономний Регіон.

Міхаель Арквуд був переконаний, Хікамі Кійоя зазнав поразки.

Він використовував силу найвищої форми життя, але все одно був переможений.

Тим хто випромінював той стовп світлоподібного потоку енергії.

Це означало прихід тих, чия сила дорівнювала силі Кокону. Тому:

– Я дозволив йому зайти так далеко через його незначну силу і жалюгідну природу його існування, але...

Міхаель спокійно поглянув.

– ...Я ніколи не очікував, що це зайде так далеко.

Коли він це сказав, його осяяла невелика думка. Міхаель раптом озирнувся назад.

Тоді попереду його поля зору, далеко в траві він почув кроки.

Звук удару об землю створювало унікальне жіноче взуття.

Незабаром. Перед Міхаелем з’явилася жінка.

Вона звернулась до нього чистим голосом.

– Ми вперше зустрічаємося особисто... Але я завжди бачила твою діяльність у засобах масової інформації. Міхаель Арквуд.

Усе в ній було прекрасним.

Обличчя, всі форми та лінії її тіла, і навіть атмосфера, навколо неї.

– Ти прийшла врятувати своїх спільників... Сесіль Ендхарт?

У відповідь на запитання Міхаеля, красива жінка, що з’явилася, Сесіль, продовжувала посміхатися:

– Ага. Якщо ви заберете наших членів, у нас буде багато проблем.

Тому:

– Це те, що я збиралася зробити, поки не прийшла сюди.

Говорячи це, Сесіль знизала плечима з кривою посмішкою і подивилася на Тіану, яка лежала на землі.

Потім вона побачила на відстані непритомного молодого чоловіка.

Це був молодий чоловік, кого сюди принесла Тіана.

Гримаса Сесіль перетворилася на лагідну посмішку.

– Якщо залишу цього молодого чоловіка тут і візьму з собою тільки Тіану, то потім на мене будуть ображатися... З іншого боку, здається, було б складно мати з тобою справу, з ними двома на руках.

Зітхнувши:

– Перш за все, той чоловік сказав мені ніколи не торкатися тебе. До того ж якби я зараз зробила щось подібне, Акацукі образився б на мене. Зі свого боку, я не хочу, щоб мене ненавиділи.

Міхаель, з іншого боку, різко подивися на неї та запитав.

– ...Як справи у молодшого брата? А Оусави Ґокі?

– Ти ж бачив стовп світла, який щойно здійнявся в небо? Акацукі переміг одного з Кокону, Хікамі Кійою. А ще він знайшов панянку надвисокої форми життя, якою намагався заволодіти Хікамі. Як ти, напевно, помітив, концептуальний бар’єр, що покриває рукотворний острів, ймовірно, пов’язаний з тією дівчиною. Можливо, щоб захистити Акацукі від таких істот, як ти.

Коли вона це сказала, посмішка Сесіль стала ширшою:

– А де зараз той чоловік, я на жаль, теж не знаю. Він, зрештою, найвільніша людина у світі. Але так, він, напевно, зараз п’є десь у кіоску, хіба ні?

– ...

Сесіль було байдуже до Міхаеля, який відповів мовчанням?

– З цієї причини дозволь мені залишити поки цих двох на тебе.

– ...Ти збираєшся покинути свою подругу?

– Я лише поважаю її бажання. До того ж дівчина Тіана, можливо, намагається вийти з сутінків. Ось чому вона потурбувалася проте, щоб взяти з собою того юнака. Ось чому вона не втекла, а пішла на тебе... Ось чому вона ризикувала життям. Було б незручно дозволити цій рішучості пропасти даремно, чи не так?

Крім цього, Сесіль сказала.

– Ти сказав, що перевезеш її. Я не думаю, що ти вб’єш її одразу. Навіть якщо так, це буде краще для, Тіани, ніж змарнувати її життя, чи не так.

Ти ж збираєшся взяти хлопця з собою, вірно? Він вам точно знадобиться, щоб змусити Тіану послухати вас.

Тому:

– Я думаю, що в інтересах Тіани буде краще, якщо я залишу тебе тут за головного.

– Зрозуміло…

Сказав Міхаель. Він зрозуміла думку Сесіль. Проте:

– Але це не означає. Ти що думаєш, що я просто дам тобі піти?

Він зосередив погляд на ній.

Його супротивниця нинішній лідер Багряних сутінків Якщо роздавити її тут, ситуація швидко зміниться на користь Кокона. Проте:

– Я ж сказала, що дала обіцянку. Я не буду битися з тобою. Я не маю наміру програвати, але я недостатньо впевнена, щоб сказати, що зможу перемогти тебе, який зможе на рівних конкурувати зі мною.

Сказала Сесіль.

– Але... Якщо це просто для того, щоб лише уникнути бійки, я досить впевнена.

Щойно вона це сказала, Сесіль зникла, ніби на доказ своїх слів.

Швидкість, за якою навіть очі Міхаеля не могли встежити. Проте:

– ...Там.

Попри це, Міхаель відчув присутність Сесіль.

У загальному, він зміг зрозуміти напрямок втечі та відстань. Однак Міхаель так і не поворухнувся.

Він переміг Тіану, але вона просто знепритомніла.

Можливо, вона прийде до тями, коли він опиниться далеко звідси.

Але він не встиг завдати Тіані таких ушкоджень, щоб вона не змогла втекти.

Поки він би це вирішував, Сесіль була б досить далеко, щоб її не можна було б відстежувати.

«...Перш за все.»

Міхаель мав передчуття, схоже на впевненість.

Якщо він переслідуватиме Сесіль, вона лише ще більш зникне.

А якщо так, то не було потреби йти за нею сьогодні.

Причина була очевидною. Слухаючи звук гвинта вертольота, що доносився з далекого неба.

Міхаель Арквуд пробурмотів свою мету.

– Моя мета не ти, а той чоловік.

4

Занедбаний старий центр міста.

Кроки Сесіль Ендхарт на дорозі були неквапливі.

Вона заздалегідь думала, що Міхаель не піде за нею.

Тому вона була розслаблена.

З розслабленим виразом обличчя, Сесіль обмірковувала результати сьогоднішнього дня.

– Зрештою, все звелося до мінус два і мінус один...

Таким був результат цього часу, який Сесіль недбало передбачала у ванній кімнаті міського готелю, в Особливому Автономному Регіоні.

Вони, Багряні сутінки, втратили Тіану, а Кайдо залишився в Особливому Автономному Регіоні.

Кокон, з іншого боку, втратив Хікамі Кійою.

Кожен табір зазнав зменшення кількості членів.

Однак, поразки Тіани недостатньо, а от потрапляння до рук ворога дещо схилило ситуацію в несприятливий бік для Багряних сутінків.

Тому, не дочекавшись врегулювання ситуації між Акацукі та Кійоєю, вона залишила Особливий Автономний Регіон і прийшла сюди.

«...Однак я не можу дозволити собі бути нестримною в цьому питанні.»

Тонко посміхнулася Сесіль. Якщо Тіана захотіла розділити свою долю з цим молодим чоловіком, вона не мала наміру її зупиняти.

Звичайно, вона не хотіла б, щоб Тіана не потрапила до рук ворога, якщо можна, але навіть у цьому випадку та знала дуже мало інформації, щоб з неї можна було щось витягти. Це тому, що, на відміну від таких організацій, як Кокон, Багряні сутінки – це, так би мовити, колектив індивідуалістів.

Їх мета жити вільно

Їх мета створити власну країну.

Щоб досягти цього, вони повинні позбутися Кокона, які стоять на їхньому шляху.

Ось і все.

Вони не діяли разом. Вони просто поділяли одну філософію.

Тому не розповідали один одному про себе та свої здібності, в деталях.

Звичайно, це не означає, що Тіана нічого не знає, але ніхто не опиниться у фатальному становищі, якщо вона розповість те, що знає.

Наприклад, коли розповість їм що Кайдо володіє концептуальною здібністю «Ментальний ланцюг», цим його не продавити. Для них краще, якщо ті матимуть власні упередження, засновані на назвах здібностей.

Тому в цифрах вони мали більше мінусів:

– Там був викривальний виступ Хікамі Кійої...

Це не змусить організацію Кокон зникнути, але це все ж таки мало б змусити їх до певної міри відступити від своїх планів. Навіть якщо вони використають цю країну, Японію, і Кійою як цапа-відбувайла, щоб відвести від себе звинувачення, цього буде не достатньо. Якщо Кокон хоче залишитися світовим адміністратором у майбутньому, йому знову потрібно буде завоювати довіру, щоб переконати в цьому світ.

З огляду на це, можна сказати, що цього разу розкол пройшов безболісно, або, враховуючи, що Тіана і Кайдо все ще живі, це все ще краща частина рівняння.

....Але.

Сесіль Ендхарт весело посміхнулася.

Багряні сутінки та Кокон сьогодні зазнали певних втрат.

На відміну від них самих, знайшовся той, хто одразу заявив про свою присутність світові.

– Вітаю, Акацукі... Тепер ти досяг того моменту, коли можеш стояти пліч-о-пліч з ним і своїм братом.

Сьогодні ввечері Акацукі поділився своїми почуттями зі світом, а потім переміг Кійою.

Це означало, що він продемонстрував іншу можливість, ніж Кокон та Багряні сутінки.

Сьогодні ввечері світ познайомився з Оусавою Акацукі.

Наслідком цього, з часом, стане величезна хвиля підтримки Акацукі.

Слова, які він сказав, є нічим іншим, як почуттям смутку і болю, про які люди по всьому світу думали, але ховали глибоко у своїх серцях.

І. Принаймні відтепер Кокон не зможе ігнорувати існування Акацукі.

Зрештою, він переміг Хікамі Кійою, члена Кокона, він напевно, думає, що лише повернув її, але в результаті він отримав дівчину з найвищою формою життя.

Найвища форма життя необхідна для «Проєкту Y», кінцевої мети Кокону.

Не було жодного шансу, щоб Кокон залишив нинішнього Акацукі поза увагою.

Однак, вони в Багряних сутінках не можуть просто сидіти склавши руки та спостерігати за ситуацією, як воно є.

Вони не мали наміру дозволити Кокону здійснити «Проєкт Y» і вдавати з себе Богів.

– Я не можу дозволити їм дотягнутися до Акацукі... Оскільки він моя здобич.

Сесіль думала. Що нікому не дозволить втручатися в те, що б’ється в її серці.

– ...Але деякий час буде важко його бачити.

На жаль, Особливий Автономний Регіон наразі перебував під концептуальним бар’єром найвищої форми життя.

Але, як тільки цей концептуальний захист зникне, цей світ почне стрімко рухатися. На той час, Акацукі мав би стати третьою силою в перегонах за вершину цього світу, після Кокона та Багряних сутінків.

Тому:

– Я з нетерпінням чекаю... Щоб побачити, як ти покажеш мені світ, відмінний від його, твого брата та нас. І хоча б бути готовою.

«Бо», прошепотіла Сесіль Ендхарт у порожнечу.

Зачарованим тоном:

– Ти так багато про мене думаєш. Тоді доведеться взяти на себе відповідальність за це. Наступного разу, коли ми зустрінемося, я впевнена, що заберу тебе, Акацукі, навіть якщо мені доведеться змусити тебе.

5

Ранок настав навіть у Гонконгу, місті, яке ніколи не спить.

Чоловік підвівся зі стільця підпільної ятки з їжею, яка працювала до пізньої ночі.

Чоловік, Оусава Ґокі, виглядав задоволеним:

– О, я наївся, було смачно. Гаразд старий, розрахунок.

– Ой, зачекай хвилинку... Е, скільки це коштуватиме?

Коли господар почав підраховувати загальну кількість їжі, яку той з’їв, Ґокі витягнув з кишені слизьку купюру й раптом згадав:

– Ну, так. Продай мені цю нову пляшку старого вина на пам’ять. Адже після цього мені доведеться йти в дуже холодне місце. Мені треба випити, щоб не замерзнути.

– Я не проти продати її, якщо ви заплатите.

Сказав власник.

– Але ж ви Японець, чи не так? У вас проблеми у власній країні, і ви не хочете повернутися?

– О... Якщо поїду зараз, боюся, що потраплю у всілякі неприємності.

Знизав плечима Ґокі.

Бо зараз не час возз’єднатися з ними.

Крамар був приголомшений:

– Але в цю пору року, коли весна в самому розпалі, ви їдете в таку холоднечу, щоб покинути власну країну, чи не так? Куди ж ви їдете?

– На Аляску. А після цього - Антарктида.

Господар який округлив очі на Ґокі, що легко дав відповідь.

– Аляска та Антарктида?.. Ей-ей... Що ви збираєтеся робити в таких місцях?

Оусава Ґокі посміхнувся у відповідь:

– Є член родини, який намагається зробити одну дурницю, він розумний, але надто серйозний, що здатен вчинити по дурному.

А коли заплатив трохи більше та отримав пляшку витриманого вина, і коли пройшов крізь завісу, залишивши ятку, ще раз озирнувся на господаря.

Сказавши йому з посмішкою.

– Піду приберу за тим дурнем, щоб він більше не робив з себе дурня.

6

І.

В іншому вимірі, у світі Арейдзард.

Жила жінка з холодною, як лід, красою.

Звали її Міранда Квенті. Молода архієпископ імперії Арекраста.

Хоча вона змогла побачити весь інцидент в JPN Вавилон через Кійою, який під’єднав свій розум, вона не розуміла поточної ситуації у світі.

Оскільки Кійоя був переможений Акацукі.

Попри це, Міранда не втратила самовладання, і за столом у небесному саду, коли вона випила чай, у своїй чашці:

– ...Шановна Міранда.

Прийшла жінка єпископ.

– Час Великої молитви. Будь ласка, підготуйтесь.

– А. Уже час... Я зрозуміла.

Коли Міранда відповіла з усмішкою, жінка-єпископ вклонилася і пішла.

Коли її спина, і навіть її присутність, повністю зникли.

– Цікаво, що відбувається...

Пробурмотіла Міранда, з кривою посмішкою.

У неї ще є справи тут, в Арейдзарді.

Саме тому вона отримала титул архієпископа Святої Церкви Рішаль і роками готувалася до цього.

Відкриття правди про те, що Оусава Міу, ні дочка короля демонів Ґаліуса, М'ю, була найвищою формою життя, було лише випадковістю і раптовою несподіванкою.. На додачу до цього, був ще й фактор невизначеності з боку Оусави Акацукі. Тому вона не мала наміру звинувачувати Кійою в його невдалій спробі, силою використати ситуацію.

Але вони більше не могли залишати тамтешній світ таким, яким він є.

Існування найвищої форми життя, яку можна було б використати, але не можна вести в експлуатацію, могло зробити їх плани безглуздими.

«...Це трохи проблематично, так?»

На її губах, природно, з’явилася холодна посмішка.

– Нам також потрібен пішак, який займе місце Кійої в іншому світі... Вірно.

Міранда Квенті повільно підняла очі.

Посмішка на її обличчі змінилася на жахливу.

– Дійсно, гадаю, настав час мені рухатися далі.

...Кілька хвилин по тому.

– Шановна Мірандо?..

Коли жінка-єпископ прийшла, щоб знову покликати Міранду, яка так і не з’явилася.

Фігура Міранди Квенті розчинилася в повітрі.