Брутальна естетика героя-вигнанця(ізгоя) | Том 2. Розділ 6 - Розділ четвертий «Обертаючи вітряк долі»

Простір оповитий шумом. Місцем, де збиралися всі учні старшої школи JPN Вавилон, була друга арена, що була побудована за зразком давньоримського храму.

Наразі цей Колізей використовувався як роздягальня для учнів чоловічої статі, які братимуть участь у майбутніх рейтингових змаганнях. Зазвичай заняття у Вавилоні проходили виключно в класах. У такій ситуації це був особливий випадок, коли учні з усіх класів зустрілися разом, хоча це і був іспит.

Рейтингове змагання - це, так би мовити, перевірка компетенції наприкінці року. Учні всіх класів битимуться в умовах справжньої королівської битви, а їхні результати визначать їхню класифікацію на перше півріччя наступного року. В екстремальних випадках можна одним махом перескочити з класу «E» в «A».

Саме тому є багато людей, які ставили на карту своє життя, заради цього тесту. Атмосфера на другій арені наразі була сумішшю легкого хвилювання та напруження, перед неминучим початком рейтингових змагань.

У кутку цієї другої арени усамітнився Оусава Акацукі, який переодягався у спортивну форму.

Прикриваючи свій добре тренований торс спортивною формою і натягуючи рукава, Акацукі подумав. «За мною стежать», і.

«... Що ж це не погано.»

Ця увага означала, що в JPN Вавилон визнавали його здібності та існування.

Вердикт «справжній герой», під час вступної перевірки Норнчек, він переступив через студентську раду і навіть переміг тренувальну систему, що вийшла з-під контролю. Існувало два типи поглядів на Акацукі.

«Оцінка», заснована виключно на цікавості, і «спостереження» з метою перемогти.

Сильні впізнають сильного. Вони можуть оцінити загальні здібності опонента, оцінивши його зовнішній вигляд, мову тіла, тощо. Переодягнувшись, Акацукі озирнувся і переконався. Він знав що серед них немає нікого, хто міг би перевершити членів студентської ради.

«...Те, що їх тут немає, означає, що вони не братимуть участі.

Якщо студентська рада не братиме участь, я маю трохи подумати, як битися.»

Вирішив Акацукі. На цьому рейтинговому поєдинку він однозначно потрапить в клас «A».

Мета Оусави Акацукі - зупинити своїх батька та брата, які стоять на вершині світу.

Щоб досягти цієї мети, він повинен спочатку досягти вершини JPN Вавилон.

Перемогти президента студентської ради Хікамі Кійою та продемонструвати, що він має таку ж силу, як і Кокон. Тільки тоді Акацукі зможе зіткнутися віч-на-віч зі своїм батьком і братом, які стоять на вершині цього світу.

Однак реальність така, що Акацукі світ ще не бачив. Тому Акацукі повинен проявити себе. Якщо скажуть, що його батько і брат - це сам цей світ.

«... Поки світ більше не зможе мене ігнорувати.»

Для цього вони повинні спочатку обіграти хлопців, що стоять вище них і потрапити в клас «А».

Акацукі рушив до виходу з другої арени. Тоді.

– Привіт, Аккі. Маєш добрий вигляд.

Пролунав голос позаду і Акацукі обернувся.

Там стояв молодий чоловік з млявим виразом обличчя, одягнений у такий же спортивний одяг, як і Акацукі.

– Що, Кайдо... Ти тут?

– Ей-Еей, участь у рейтинговій битві є обов’язковою для всіх. Не має причин тут не бути.

Жартівливо сказав Кайдо.

– Не зважаючи на це, я не відчував твоєї присутності досі...

Тихо зітхнув Акацукі.

– Днями, після занять ти раптово зник, чи не так?

В день, коли Акацукі відвідав майстерню Кубота в супроводі Кайдо. Перш ніж він зрозумів, Кайдо зник. Тоді Кайдо, ніби згадавши, сказав: «А».

– Ні, віце-президент прийшла вигнати Аккі, а я не хотів бути супутньою жертвою. Розумієш, мені подобається тихе шкільне життя, хіба ні? Я не хочу, щоб на мене зиркала студентська рада, як на Аккі.

– Ну, що ти хочеш сьогодні?

– Ні, ні, нічого серйозного.

Засміявшись Кайдо попередив.

– Я впевнений, що ти вже помітив, але в цьому рейтинговому змаганні буде багато народу, який намагатиметься зробити собі ім’я, перемігши Аккі, тому я думаю, тобі слід бути обережним. Тим більше, що на відміну від народу зі слабших класів, у народу з класу «А» не має сильнішого класу. У рейтингових змаганнях є багато народу, що збирається разом, щоб розгромити слабші класи, аби не вилетіти з класу. Будь обережний. Аккі найкращий кандидат для цього.

– Що... Це зручно.

Щиро, від самого серця, розсміявся Акацукі. Якби все, що йому потрібно було зробити, це почекати, і хлопці з класу «A» прийшли, це позбавило б його від багатьох проблем.

«...Якщо розчавлю всіх людей, які йтимуть на нас, зрештою опинюся в класі «A»»

Тому Оусава Акацукі тихо загорівся бойовим духом.

Таким чином, він продовжував би перемагати всіх, хто ставав на його шляху, глядячи вперед на Хікамі Кійою.

І з вірою, що по той бік батько і брат.

Рейтингові змагання проводилися на відкритому повітрі. Незважаючи від того наскільки величезною є головна будівля школи JPN Вавилон, не можливо забезпечити простір, де старшокласники могли б брати участь у битві такого масштабу, щоб могли брати участь усі.

Таким чином, для цього рангового завдання буде використано велике поле JPN Вавилон.

Спочатку учні мали зібратися на першому загальному майданчику й отримати там рекомендації щодо змісту іспиту.

Акацукі йшов пліч-о-пліч з Кайдо.

– Тож ти один з тих, «хто хоче побити мене, щоб зробити собі ім’я»?

Запитав він. З голосом, який містив усмішку.

– Ця штука на даху днями не була твоєю повною силою, чи не так? Ти б не хотів спробувати?

– Ну. На жаль, у мене політика не змагатися в тому, результат чого відомий.

Знизав плечима Кайдо, а Акацукі розсміявся:

– Це не відповідь на питання, друже.

Схоже, що він уникав протистояння з Акацукі, тому що не міг перемогти, але Кайдо цього не сказав.

Хто з них виграє, а хто програє? Що до того, який результат він бачить.

– Ну на відміну від Аккі, я не хочу вдаватися до того, що надто виділяється. Я збираюся робити це у вільний, невимушений спосіб.

З посмішкою, сказав Кайдо, закриваючи тему.

«...Відмазався, га... Це той кого я не зміг прочитати.»

Тоді нічим не допоможеш. Акацукі більше не слідував за ним і пішов вперед.

Тоді Акацукі та інші прийшли до першого загального майданчика Тут вже зібралося багато старшокласників, як хлопців, так і дівчат. Ажіотаж, ймовірно, викликаний їхнім нервуванням перед майбутнім іспитом.

Місцевість була наповнена дивною спекою.

– Ну, а вони... вони там.

Серед натовпу Акацукі без зусиль знайшов Міу та інших. Ци цих трьох він вже повністю запам’ятав. Поки вони знаходилися достатньо близько, він одразу дізнається їх місце знаходження. Коли він продерся крізь хвилі людей і наблизився, Міу помітила його, насупила губи й сказала:

– Нарешті тут.. пізно. Тому, я й казала, давай визначимося з місцем зустрічі...

– Ну-ну. Ми встигаємо вчасно, то чому б і ні?

Побачивши, як Чікаґе заспокоює Міу, Акацукі пошепки запитав Кудзуху, що стояла перед ним.

– З моєю малою щось не так... щось сталося?

– З недавніх пір, на пані Оусаву багато витріщаються.

Сказала Кудзуха, зі своїм звичайним безвиразним обличчям.

Як і ти, вона несподівано перевелася до класу «B». Попри те, що спочатку цим привернула увагу, до того ж її зовнішність, хіба ні? З того, що я чула, вона надзвичайно популярна серед деяких хлопців.

– Га... Правда?.

– Зазвичай ми не спілкуємося з іншими класами, але є можливість пройти один повз одного біля учнівського входу, підчас зміни аудиторії та в ресторані. Звичайно, вони, певно, знали, як вона виглядає, але у нас окремі практичні заняття з фізпідготовки. Мабуть, було дуже приємно бачити її у цій спортивній формі...

Вона глянула на груди Міу, з не до кінця застебнутою блискавкою, і відкритим декольте.

– Зрозумів...

Він зрозумів, що вони відчувають. Коли Акацукі вперше побачив груди Міу, він також був трохи схвильованим.

Але ж вона мене не через це покликала?

– Це правда.. Адже у Міу є страшний старший брат.

Чікаґе пустотливо посміхнулася і додала:

– Увага прикута не лише до Міу. Ти - той, хто більше вражає. Після того, як він отримав відмінні оцінки на вступних іспитах, він був порівняний зі студентською радою, щойно він прийшов до школи, а днями він переміг тренувальну програму, що вийшла з-під контролю. Здібності Акацукі, безумовно, належали до класу «А» є... Тобто найвищого рівня. З таким братом поруч, ти розумієш? Якщо ти не дуже впевнений у своїх силах, ти не зможеш заговорити з Міу.

В якості примітки.

– Насправді навіть у старости є захоплені шанувальники. Та останнім часом, вони пішли у підпілля. Напевно, тому що я частіше буваю з вами. Вони всі просто залякані й відлякані тобою.

Коли Акацукі озирнувся, для перевірки, всі, хто дивився на нього, поспішно відвели погляди.

Акацукі зітхнув і сказав:

– А... Як що до тебе, Ідзумі?

– Ха-ха, я не популярна серед хлопців.

У Чікаґе, що сміялася, Міу поцікавилась: – Правда?

– Пані Чікаґе, ти така гарна...Я думаю, ти точно популярна.

– У Ідзумі також є кілька захоплених шанувальників, але не схоже, що вони хлопці.

– Це правда, що є багато дівчат, з якими я в хороших стосунках. Але вони також стримані. Я не думаю, що вони прийдуть зі мною поговорити, поки поруч Акацукі.

– Я - спрей від комах...

Але фактично, з того дня, як ви перевелися, ніхто не виступав проти тебе, чи не так?

– Ні, це був він.. Ей, Кайдо?

– Гей-гей., а коли це я вліз у справи Аккі?

Всі троє, включаючи Міу, закотили очі від Кайдо, який говорив це так недбало. Для дівчат, яких ніколи раніше не зустрічав, це те саме, якби до них раптово підійшов незнайомець. Тож Міу, з великою стриманістю, запитала.

–...Хм, хто ця людина? А, Аккі...

– Не турбуйся про це.. Це Кайдо, якого я днями зустрів під час обіду. Здається, він вічний відсталий класу «A».

Як ти смієш приймати скромність інших і не виставляй її в такому поганому світлі, Аккі...

Кайдо кинув огидний погляд, потім повернувся до Міу та інших.

– Мотохару Кайдо з класу «A», найкращий друг Аккі. Чи можу я попросити вашої доброзичливості, панянки?

Посміхнувся він, з безтурботним виразом обличчя. Тоді, Міу з подивом відчула, що це не «брехня».

– Найкращий друг, тобто... У тебе був друг?

– Ні, кращий друг. Для мене це теж новина. Крім того, друга частина твого питання трохи груба.

– Тоді є ще хтось, кого ти можеш назвати другом?

– Як би я запитав Онідзуку: «Ми ж друзі?». Я впевнений, що він напевно кивнув би та заплакав.

– Що ти таке робиш, щоб довести його до сліз, я б не назвала це дружбою.

– У такому випадку йому потрібно потренуватись, щоб він міг кивнути, зі сміхом.

Щиро сказав він.

– Вибач... Як і очікувалося, я думаю це жахливо.

Поруч з Чікаґе, яка сказала зі жалібним виразом обличчя, Кудзуха також кивнула.

Кайдо почергово подивився на Міу, Чікаґе й Кудзуху й раптом згадавши, сказав:

– ...О так, це рейтингове змагання. Ходять чутки, що студентська рада також націлилася на Аккі. Чому б вам не бути обережними?

Почувши це, Акацукі здивовано розширив очі.

– Можна побитися... Зі студентською радою? Але я не бачив їх слідів на другій арені, а ви?

– Ой. Студентська рада, по суті, як і викладачі та співробітники, керують та адмініструють це рейтингове змагання, як екзаменатори. Але разом з тим, вони також беруть участь, як студенти. Однак, зважаючи на витрати часу та зусиль у перший день, вони беруть участь лише на другий день. Ну, навіть якщо так, то їхні можливості перевершують усі сподівання. Зазвичай опонент не був би настільки агресивним.

– Зазвичай, га...

Акацукі тихо посміявся над можливістю, яка з’явилася раніше, ніж він очікував. «Низовий рух проблемної поведінки», яку він неухильно проводив з моменту вступу до школи, приніс свої плоди.

Він може позмагатися з верхівкою цієї школи. Іншими словами, це шанс стати лідером цієї школи.

Якщо він зможе побитися з Хікамі Кійоєю і перемогти. Одразу відкриється дорога у перед.

Тоді Міу поглянула на нього суворим поглядом:

– Що ти збираєшся робити, тепер коли на тебе націлилися погляди великих людей. Ми ж не хочемо бути втягнутими, чи не так?

– Гей, тобі не потрібно про це хвилюватися...

Тихо сміючись, пробурмотів Акацукі.

– Тому що я нікому не дозволю стати на моєму шляху.

«...І решти... і твоєму.»

І.

– ...Ой. Згадай диявола і він з’явиться.

Раптом підвищив голос Кайдо. Коли Акацукі простежив за його поглядом, натовп студентів, що зібралися тут, поступово розступився. А потім з іншого боку з’явилася четвірка з хлопців і дівчат.

Четверо членів студентської ради, які на цей момент були найсильнішими в JPN Вавилон.

Навколишня атмосфера швидко напружилася. У повітрі відчувалося напруження, яка коле шкіру, бо всі розуміли. Мету виходу членів студентської ради. Кійоя, Харука, Рійоухей і Мінамі з’явилися перед Акацукі та іншими, як і передбачалося. Потім почалася зустріч..

– ... Привіт, Оусава-кун. Як справи?

Звернувся з лагідною посмішкою Кійоя, а Акацукі, навпаки, тримався невимушено.

– У мене все чудово, президенте. Не знаю рейтингове змагання це, чи щось подібне, але мені не хочеться програти.

Сказавши це з безстрашною посмішкою, Акацукі випустив вольову ауру.

Це була провокація.

–....

Напружена атмосфера стала ще важчою. Зрозумівши наміри Акацукі, всі навколо ахнули.

Він говорив занадто чесно. Бути настільки відвертим - це все одно, що мовчазне оголошення війни.

Однак Кійоя на це не відреагував. Він просто пропустив провокацію Акацукі повз і сказав:

– Добре. Це твоє перше рейтингове змагання, і, напевно, ти багато чого не розумієш, але я впевнений, що ти впораєшся. І мабуть, тобі пощастило з партнерами по команді...

Спокійно прокоментував Кійоя, глядячи на Міу, Чікаґе та Кудзуху, що стояли поруч.

– Хочеться взятися за голову, бо у нас проблемна дитина...

Чікаґе і Кудзуха, що стояли поруч, кивнули на знак згоди зі словами Міу. – Розумію, – сказав Кійоя з кривою посмішкою:

– ...О, хіба це не Кайдо-кун? Ви випадково не знайомі?

Одразу увага присутніх була прикута до Кайдо, який намагався втекти.

Акацукі здивовано поглянув на нього і сказав:

– Що тебе... Запам’ятав президент?

– Здається, що так. Як ти, Акацукі, щойно подивився на мене?

– Всі знають проблемну дитину з класу «A», яка постійно прогулює уроки...

Невимушено сказала Харука, закидаючи волосся заплече. Почувши це, Акацукі був здивований:

– Ти ж... Казав, що не хочеш, щоб студентська рада звернула на тебе увагу, та вона вже її звернула.

На що Кійоя криво посміхнувся

– Вірно. Я не проти, але якщо будеш надто розкутий, то можна привернути до себе увагу. Я не думаю, що ти готовий це зробити... Що думаєш?

– Боже, після того, як Аккі прийшов до школи, думаю це буде виділятися...

Кайдо говорив бути обережним.

Потім Акацукі повернувся до Кійої та інших з четвірки і знову подивився на них.

– Ви й сьогодні у формі. Я чув, що в перший день ви повинні бути в оргкомітеті цього рейтингового змагання, але з другого дня ви вже братимете участь, так?

Низьким голосом, що містив усмішку:

– Нарешті. Коли нарешті почнеться іспит... Всі ці баталії будуть виправдані та ніхто не стане на заваді. Ми зможемо вийти один проти одного без жодних обмежень, як це було днями.

Акацукі демонстрував свій бойовий дух, однак Кійоя посміхнувся, «О...» і сказав:

– Мені шкода, що я, схоже, дав тобі велику надію... Але, на жаль, я не збираюся брати участь у цьому рейтинговому змаганні.

Оскільки.

– Зараз я маю бути присутній на саміті в колишньому імперському палаці, з прем’єр-міністром Японії. Як один з Кокону. Тож цього разу студентську раду представлятимуть троє людей, без мене.

Кійоя без вагань відмовив йому, але Акацукі це не переконало.

– Ну ж бо, Саміт почнеться сьогодні ввечері, так? Навіть на автомобілі звідси до Імперського палацу можна дістатися за дві-три години, незалежно від того, наскільки повільно їхати. Поки є спеціальний бар’єр, ніяких пошкоджень на тілі не залишиться. Після цього, навіть після одного бою...

– Ти такий ідіот, чи не так...

Вражено зітхнула Харука. А Рійоухей пояснив причину цього.

– Розумієш... Саміт не для зустрічей з друзями і не возз'єднання. Це, так би мовити, зустріч світових лідерів, де збираються керівники кожної країни та Вавилону. Нам ніяк не дозволять приїхати в останню хвилину...

Крім того, кивнувши головою, Мінамі додала.

– До того ж, цього разу приймаючою стороною є Японія. Є багато підготовчих дій, які треба виконати.

– Зрозуміло. Але що поробиш? Саміт, який не може бути відкритий через те, що запізнися на дві-три години надто кепський. Таку зустріч можна відкласти на потім.

Сказав Акацукі. Він розумів, що сказане, є абсурдним за логікою.

Однак це марно. Донедавна він думав, що студентська рада не з’явиться на цьому рейтинговому змаганні, тож його це влаштовувало. Почувши від Кайдо, що студентська рада братиме участь в рейтинговому змаганні, він дізнався, що вони також націлені на нього. І ось вони прямо перед ним. Хікамі Кійоя, один з Кокона, буде в межах досяжності, якщо простягнути руку. Єдина сходинка, яка може відкрити шлях, що веде до його батька і брата.

«...Навіть якщо почати тут і зараз, не вдасться битися до кінця, тому що скоро стануть на заваді...»

І боротися з Кійою в майбутньому буде все важче. Він хотів уникнути такої ситуації, тому, коли днями справа дійшла до Танаки, він тихо відступив.

Оусава Акацукі був переконаний.. Можливо, шанс гідно битися з Хікамі Кійою випаде лише раз. Кокон - це вершина лицьової сторони цього світу. Їх поразка сильно похитнула б порядок цього світу. Тому, якщо буде визначено, що існує ймовірність поразки, їх розлучать, щоб вони більше ніколи не могли битися.

Однак Акацукі вважав, що це не має значення. Справа не в тому, щоб намагатися знову і знову й зрештою виграти. Коли Оусава Акацукі переможе «Кокон», це не може бути просто везінням. Тому в перше і востаннє він обов’язково переможе. І так, щоб ніхто не міг поскаржитися. Саме тому цей рейтинговий бій у форматі королівської битви, в якій будь-хто з будь-ким іншим, є ідеальною можливістю.

За Акацукі, який тихим голосом пробурмотів «лайно».

– Але це не означає. Що немає ніякого способу.

Заговорив Кійоя тихим голосом.

– Це саміт, ми обов’язково повинні бути там до завтрашнього вечора.

Надзвичайно важливо, щоб ми обговорили управління Вавилоном у кожній країні і щоб світ був на одній хвилі. Тому це перше, що стоїть на порядку денному, але це завжди, по суті, закінчується перевіркою стану справ у кожній країні. Якщо все піде за планом, то ми зможемо встигнути до завершення рейтингових змагань, а ти як думаєш вийде?

Тут не могло бути ніяких заперечень Акацукі посміхнувся, а потім.

– Вирішено. – Як щодо розташування? Якщо ти запитаєш мене, поле бою досить широке, чи не так?

– Я не думаю, що не потрібно вказувати поле бою. В останній день лише обмежена кількість учасників залишиться до кінця. Якщо ви бажаєте битися один проти одного, ви природно будете битися сам на сам.

–...І тобі не доведеться турбуватися про ваш конфлікт з головою, Оусава Акацукі.

Сказала Харука. Перервавши їхню розмову.

– З наступного ранку ми зможемо брати участь утрьох. Якщо це станеться, я буду першою, хто тебе розчавить.

– Хе, чудово. До того ж голова повернеться, якщо тебе і решту членів студентської ради поб’ють разом, нарешті не буде кому втручатися в нашу бійку. Якщо прийдеш, звернись до мене якнайшвидше.

– Що-о-о!?

Харука, яка мимоволі втратила терпіння від слів Акацукі, була стримана рукою Кійої.

– Було б приємно знову побачити вас завтра...

Саме тоді коли він вже збирався йти з Харукою та іншими. Кійоя сказав «А», і обернувся.

Так, Оусава-кун, у тебе є ще якісь повідомлення для мене?

–....

Цього разу. Атмосфера місця повністю змінилася.

Всі зрозуміли. Причиною цього напрження, яка не давала навіть дихати, був Акацукі.

Однак вони не зрозуміли сенсу слів Кійої та могли лише дивуватися. Єдиною, хто, здавалося, щось зрозуміла, була Міу, яка повернула до нього стурбоване обличчя. А Акацукі,

– Ти зустрічав... Того хлопця?

Запитав він крижаним голосом. На противагу цьому, Кійоя розсміявся і сказав.

– Я просто говорив з ним через зв’язок. Ну, я не отримав відповіді на твоє питання. Але я впевнений, що цього разу у нас буде можливість поспілкуватися особисто, тож якщо у тебе є що йому сказати, я це зроблю?

– ...Ні, не треба.

Тихо похитав головою Акацукі..

Відповіді не було. Це означало, що йому немає чого сказати.

«...Ну, ясно. Адже ти все ще не чуєш мого голосу...»

Тоді я зроблю так, щоб він до тебе дійшов. Підійшовши настільки близько, щоб його не можна було проігнорувати.

Оусава Акацукі зробив заяву.

– До кінця цього рейтингового матчу, я буду стояти на одному рівні з тобою. Те, що я хочу сказати тобі, я скажу пізніше... Хікамі Кійоя, після того, як тебе поб’ю.

Ось і закінчилася бурхлива зустріч. Члени студентської ради залишили місце, забравши Нанасу Харуку, яка, здавалося, все ще мала достатньо претензій до Акацукі. Коли вони зникли з поля зору, Акацукі нарешті розрядив напружену атмосферу. В цей момент, навколишнє повітря розслабилося.

– Я вже нервував...

Засміявся Акацукі, побачивши, як Міу, що збентежилася поруч з ним, важко зітхає.

– Вибач. Розслабся трохи.

– Добре. Але якщо вкладеш в це занадто багато, опинишся в поганому місці.

Кайдо сказав, будь обережним, Аккі.

– Тоді, думаю, я піду. До скорого, Аккі. Я так не думаю, але якщо ти зустрінеш мене після початку іспиту, не звертай на мене уваги.

Вибач, але я не можу цього гарантувати. Зрештою є люди, які ніби тиснуть тобі руку, а потім раптом вдаряють в спину, розумієш?

Безстрашно посміхнувся Акацукі, а Кайдо повернувся з легкою посмішкою й пішов.

Раптом Міу поставила питання, яким цікавилися всі крім, Акацукі.

– ...Отже, що це було врешті-решт?

Тому Акацукі сказав «Так» і розсміявся.

Він пояснив. Словами які найкраще характеризували Кайдо Мотохару.

– ...Він дивна людина. Можливо.

Стежачи за його спиною, що зникала в натовпі.

І. На першому загальному майданчику пролунав передзвін. Усі старшокласники, що зібралися, звернули погляди в одному напрямку. У центрі майданчика, в повітрі, спроєктувалася голограма.

Розпочалися вказівки що до змісту тесту.

– Зараз поясню схему рейтингового змагання наприкінці цього року.

Міу бачила, що голограма змінилася.

Одночасно з оголошенням було спроєктовано бойове поле цього випробування.

Полем виступала східна гірська місцевість, що входила до території Вавилонського полігону, і тренувальний міський район на східному кінці острова. Однак, якби вони всі почали випробування в одній точці, воно б швидко перетворилося б на ближній бій, тому протягом першої години кожен з них пересуватиметься по полю. Після того, як кожна команда розійдеться, почнеться випробування. Битва - це королівська битва всіх команд проти всіх, і цілком нормально битися з командою з того ж класу У цей час дозволено битися з використанням усіх видів зброї та магії.

Тест триватиме сорок вісім годин, а категорія оцінювання:

① Чи зможете ви залишитися у боєздатному стані до кінця дня. У цей період допустимий сон для відпочинку. Однак спати можна на свій страх і ризик, оскільки дозволено зненацька атакувати сплячого супротивника.

② Якщо в результаті бою особа з нижчим рейтингом зможе перемогти особу з вищим, рейтинг підвищується.

До прикладу. Оскільки існує спеціальний бар’єр, який не дозволяє прямої шкоди тілу, то боєздатні ви, чи ні, визначатиметься тим, чи втратили ви свідомість через перевищення допустимої психічної шкоди. Ті, кого буде визнано недієздатними, будуть дискваліфіковані на цьому етапі, і тест завершиться. Однак дискваліфікують лише тих, хто втратив свідомість, а сама команда може продовжувати іспит, навіть кількість людей зменшиться. Крім того, несправедливе приниження переможеного призведе до дискваліфікації. Ситуація на полі бою повноцінно перевіряється на голографічних моніторах в штабі, що унеможливлює будь-які порушення.

Для харчування, протягом випробування, розподілять мінімальний поживний раціон, але при необхідності в гірській місцевості доступні тварини та рослини, які можуть бути приготовлені. Почувши ці пояснення, Міу зрозуміла.

«...Іншими словами, на наступні сорок вісім годин це місце стане віртуальним полем битви...

«Ковть», від ковтка в горлі мимоволі забурчало. Коли вона раптово поглянула поряд, Акацукі слухав пояснення з серйозним виразом.

«...Ти серйозний.»

Міу була переконана. Акацукі налаштований серйозно, і він робить ставку на це рейтингове змагання.

– ...

Так думаючи. Міу розмірковувала, що вона може для нього зробити.

«...Це ж така... Очевидна річ, чи не так...»

Тому що я та Акацукі - команда. Боротися разом це була найбільша підтримка, яку вона могла надати.

«Зробимо все можливе», тихо пробурмотіла Міу, в душі.

Після пояснення короткого змісту іспиту, голограма знову перемикнулася.

– В продовження, пояснимо про заняття обмежень AD на період іспиту.

– Анулювання обмежень?.. Я не знав, що вони є...

– Це зрозуміло. Це перше реальне бойове випробування для Міу та Акацукі, тож не дивно, що вони про це не знають.

Сказала Чікаґе. Низенька Кудзуха подивилася на Міу.

– Навіть якщо говорять, що обмеження знято, це не означає, що потужність матеріалізованої зброї зросте. Зазвичай його використовують для матеріалізації зброї, але AD має функцію синхронізації з цим спортивним костюмом.

– AD - це не просто «Arms Device», по своїй природі це також «Armor Device». Кристалізоване каміння духовно чутливого каменю впливає на оріхалькове волокно в наших спортивних костюмах, перетворюючи їх на бойовий одяг... Ось і почалося.

В той самий момент, коли Чікаґе це сказала, атмосфера навколо неї раптово здригнулася. Це був потік сяючих часток.

І в одну мить спортивний одяг усіх присутніх змінився на щось зовсім інше.

– Зрозуміло... Як і зброя, це бойовий одяг, який відповідає індивідуальності кожного.

Міу поглянула на Акацукі, який це пробурмотів. Зараз він був у чорному бойовому костюмі з іншого світу.

Його одяг був схожий на той, який він носив в битві з її батьком Ґаліусом, в Арейдзарді. Світло-чорна броня, яка робила акцент на легкості переміщення, що підходило для Акацукі , який мав великий меч як зброю і в цей же час використовував техніку керування тілом Ренкан Кейкіку. Чікаґе і Кудзуха також були одягнуті в різний бойовий одяг, який підходив їм обом.

Здогадка Акацукі, мабуть, потрапила в точку. Чікаґе кивнула.

– Саме так. Зрештою це духовно чутливий камінь. Далі все залежить від глибини свідомості кожної людини. Мені..

– ...Е? Що таке пані Чікаґе?

Міу збентежено нахилила голову перед Чікаґе, яка ніяково дивилася на неї.

Потім і Акацукі, і Кудзуха дивилися на неї. Раптом Міу зауважила. Спостерігали не лише люди з команди. Навіть члени інших команд навколо неї чомусь спостерігали за ними.

– Е..

Міу зрозуміла, що їх погляди спрямовані на неї саму і нарешті поглянула на себе. Було дивовижне відчуття дежавю. Звичайно. Тому що вона бачила щось подібне вчора ввечері. Бойовий одяг, який був на Міу, мав безглузді прикраси, які виключали функціональність, і недопустиме оголення, яке ігнорувало захист. Вбрання виявилося більш сенсаційним, ніж оголеність, і думки Міу з тріском обірвалися.

Тоді Акацукі різко стрибнув до неї. Ніби щоб захистити згорблену Міу.

– Народ не витріщайтесь занадто довго.

Дещо сердито гукнув він.

«...А..»

Міу була вражена спиною, яка її захищала.

Акацукі чітко заявив.

– Моя молодша сестра... Трохи в сексуально чутливому віці.

Неочікуваний камінг-аут[i].

Відкидаючи відчуття, що зароджувалося, Міу, зі злістю, врізала кулаком у потилицю Акацукі.

Після цього, одночасно із закінченням настанов, всі команди почали рух.

Для того, щоб уникнути ближнього бою, кожна команда мала одну годину на переміщення та розосередження по полю бою. Акацукі та інші з четвірки вже увійшли до лісу.

Хоча зараз ще день, сонячне світло дещо закривали густі дерева.

У такому тьмяно освітленому лісі Акацукі дивився на роздану усім карту поля бою.

– Що ж, наша поточна позиція тут. Отже, староста, скажеш, що цей бік каньйону - найкраще місце для облаштування базового табору, так?»

– Так. Я намітила його ще під час минулого рейтингового змагання, тому в цьому немає жодних сумнівів...

Кивнула Кудзуха і показала на долину на північному сході.

Тут є водопій і.. Його важко помітити іншим командам. Це гарне місце.

Оскільки іспит триватиме два повних дні, першим, що стає важливим, - це місце для розбиття.

Не зважаючи на те, що поле бою величезне, є лише кілька місць, де можна як слід відпочити тілом і підготуватися до атак інших команд. У такій ситуації, найголовніше - це вода. Звичайно, якщо ви використовуєте магію, вам не доведеться турбуватися про питну воду. У команді була Чікаґе, яка спеціалізувалася на магії на основі води, і, здавалося б, проблем виникнути не повинно.

Однак використання магії, природним чином, породжує магічну силу. І коли це станеться, інші команди можуть відчути її реакцію. Одним словом, є ймовірність, що ваша позиція стане відомою. Тому близькість до джерела води є важливим критерієм вибору. Однак, звичайно, такі точки мають велику зацікавленість, і в багатьох випадках підбуваються сутички.

«...Якби був тільки я, мені б не довелося спати близько сорока восьми годин.»

Однак поки вони битимуться в одній команді з Міу та іншими, буде важко, якщо вони не відпочинуть, коли буде необхідність. Крім того, через особистість Акацукі, він хотів зіткнутися з іншими командами відкрито та прямо, але він не міг дозволити Міу та іншим піти на такий ризик.

Мета цього рейтингового матчу двояка. Незважаючи ні на що, він вистоїть, поки Хікамі Кійоя не повернеться з саміту, і буде в одному класі з Міу. У малоймовірному випадку, коли Міу стане нездатною до бою, у цей момент майже немає шансів бути в одному класі.

По можливості, слід було уникати ризиків, яких можна уникнути.

– ...У такому випадку, краще було б йти туди з південного боку, оминувши цей водоспад.

Всі кивнули на слова Чікаґе. Міу, яка спеціалізувалася на магії вітру, могла, ніби саме собою зрозуміло, використовувати магію польоту. Але інші команди могли ховатися десь у навколишніх лісах. Якщо ви не вправні в цьому, то можете навіть стати гарною мішенню, в яку будуть цілитися. Це клопітно, але пішки - найкращий спосіб пересуватися. Поглянувши на контурні лінії на карті, Міу запитала:

– Дивовижна ширина річки... І такий перепад висот, більше як сто метрів, чи не так?

– Ага. Принаймні, коли б’єшся з командою магів води, вам слід якомога більше уникати цієї зони. У розпорядженні стільки води, що немає потреби створювати її за допомогою магії. З точки зору цих хлопців, битися має бути набагато легше.

В той самий момент, коли Акацукі говорив про це, по всьому району пролунали сирени. Розпочалося рейтингове змагання.

– Гаразд, вирушаємо.

Коротко оголосив Акацукі й всі кивнули.

Запанувала тиша, від якої перехоплювало дух.

Зазвичай ліси, де не має людей, стають тихими, коли в них ступає людська нога.

Це пов’язано з тим, що тварини перебувають в бойовій готовності. І цього разу, весь ліс, у цій гірській місцевості, став полем бою.

З цієї причини тварини навряд чи наблизяться самостійно.

Однак, на цей момент, у цьому лісі мало перебувати більше сотні людей.

– Тут так тихо...

Коли Міу пробурмотіла це, прислухаючись до оточення, Акацукі засміявся і сказав.

– Що. Боїшся тиші? Якщо тобі так не подобається, чому б нам усім разом не заспівати?

– Знаєш, що ти робитимеш, даючи знати навколишнім, де ти...

Коли Міу вражено сказала це, Чікаґе відповіла: «Ну-ну».

– Співати в голос це не найкраща ідея, але якщо просто вести таку розмову проблем не буде, у будь-якому випадку, не хочеш зіграти в слова?

– Ця гра в слова може вбити. Немає потреби проявляти надмірну настороженість, але якщо надто ослабити пильність, ви будете марними.

Сказала Кудзуха.

– Це справжній бойовий іспит, а не екскурсія.

– ...У такому випадку, чи не варто трохи підняти собі настрій.

Акацукі, який йшов попереду, раптом стишив голос. Він рукою зупинив Міу та інших, що йшли позаду.

Вдивляючись у глибину лісу.

– Попереду є народ з інших команд. Підійдуть ближче... Я почну.

– ...

Міу миттєво відчула зростання напруження. Вона приховала присутність та ознаки й підійшла далі. Невдовзі після цього вони змогли помітити появу іншої команди за кущами, як і сказав Акацукі.

– Я не знаю цей люд... Синхронізуємось і діємо одночасно.

Вони кивнули один одному, і на один, два, три кинулися в перед.

Несподіваний напад ззаду. Атака повністю застала супротивників зненацька.

Однак Акацукі та його команда зупинилися за крок до цілі. Реакції збоку опонентів не було. Швидше навпаки.

–....

Командою були ляльки-маріонетки, створені за допомогою магії землі.

Це пастка.

А з протилежного напрямку, зверху - позаду на них падала фігура. Цілковито несподівана атака у відповідь. Проте.

– Вибачте...

– Я тебе бачу!

Кудзуха і Чікаґе негайно матеріалізували свою зброю і стрімко розвернулися. Кудзуха володіла непропорційно великим, для її маленького тіла молотом, а Чікаґе стріляла водяними стрілами з луку складної, обтічної форми. І.

– О, вибачте!

Нарешті. Створені Міу, кулі стиснутого повітря, роєм, підірвали супротивника.

Потім до лісу повернулася тиша. Раптово.

– Моя черга ще не прийшла

Пробурмотів Акацукі. що йшов попереду... В авангарді. Нинішня серія ходів не сталася раптово. Пастка з використанням глиняних ляльок і раптова атака ззаду... Акацукі та інші чудово зрозуміли стратегію такого супротивника. Чікаґе склала руки за головою і сказала:

– Зараз ми перемогли одну команду. Скільки команд зараз бере участь?

– Від «A» до «E» класу всього тридцять вісім команд.

– Тоді залишилося принаймні тридцять вісім команд.

На обличчі Міу, яка трохи розслабилася після одного бою, з’явилася легка посмішка.

– Ні, якщо так...

Сказавши це, Акацукі матеріалізував демонічний меч. Тоді він замахнувся гігантським клинком у бік тіла глиняної маріонетки. З гуркотом землю здуло, наче вона вибухнула.

Людські фігури переміщаються з піском. Міу здивовано розплющила очі.

«...Вони сховалися під землю? Використовуючи глиняні ляльки іншої команди як подвійну приманку?»

Акацукі ніс чорний магічний меч на плечі..

– Зараз команда вже ліквідована. і

Зітхнувши.

– Я вам кажу... Я знаю. Що ви там народець!

– ...А?

Раптом видав Акацукі гучним голосом, змусивши Міу та інших напружитися.

Однак Акацукі не турбувався про неї та інших.

– Ви повинні були бачити, що я щойно зробив. Хитрощі на нас не працюють. Якщо ви підкрадаєтеся в пошуках прогалини, ми візьмемо ініціативу на себе і розіб’ємо вас..

Кричав він навколо. З безстрашною усмішкою,

– Як ви думаєте, ви зможете щось зробити своїми дурними стратегіями і тактиками? Йдіть з усією силою в лоб. Не хвилюйтеся, не тікайте. Я роздавлю всіх хлопців, які на мене накинуться.

– С-що...

Ось тоді Міу збиралася сказати: «Про що ти говориш?» З-за навколишніх дерев і кущів, одномоментно, з’явилися інші команди. Їх було більше півсотні.

...Брехня... Вони справді тут? І їх так багато?»

Здивовано, розширила очі Міу. Їх велика кількість, а також те що вони ніби вороги дивилися прямо на них, не стежачи один за одним. Їх погляди говорили самі за себе. Ціль перемогти Акацукі, Міу та інших. Залізне правило королівської битви. Співпрацюй з сильнішими й перемагай першим. І тим більше якщо це була команда з найвпливовішими людьми в JPN Вавилон, на даний момент. Всі були свідками розкидування іскор, з прицілом на студентську раду. Ось чому вони, ймовірно, визнали Акацукі явною загрозою, а не просто чутками.

Однак ніколи не думалось, що вони зайдуть так далеко, не прикидаючись.

– С-Що ти збираєшся з цим робити?..

– Як і очікувалося, з такою кількістю людей впоратися... важко.

– Просто забагато...

Серед них була навіть команда, що виглядала як команда класу «А».

На відміну від Міу, Чікаґе і Кудзухи, на яких несподівано зчинився тиск, Акацукі говорив легко.

– Вибач. Це не зовсім мій стиль - розбиратися з цим повільно. Але не треба боятися цього жалюгідного люду, що без натовпу ні на що не здатен. Нам з вами все під силу.

Люди, що їх оточили, переглянулися і засміялися.

– Ви чули.. Цього ідіота, він збирається перемогти усіх цих людей.

– Ха-ха, якщо ти зможеш...

Це було все що вони змогли сказати.

Гух.

Акацукі замахнувся мечем на тих, хто сміявся з нього.

Гігантська ударна хвиля, створена цим ударом, поглинула приблизно половину людей, які сміялися, дивлячись один на одного.. І все що лишилося після них, це запилена, подряпана гірська порода.

Видовище неймовірне. Однак побачивши, як Акацукі розмахує чорним демонічним мечем, Міу все зрозуміла. Це була ударна хвиля від удару меча Акацукі, який пустив у дію Ренкан Кейкіку.

З іншого боку, здавалося, думки могли не встигнути. Через раптову ситуацію, інші супротивники стояли на місці.

Акацукі, раптом, закинув свій демонічний меч на плече і рушив.

Неквапливо, повз ворожу команду.

–... Хей?

– Оу?..

Кудзуху і Чікаґе, які також були приголомшені, енергійно ляснули по сідницях.

«...Е, може й мене теж?»

Поспішно прикривши сідниці обома руками.

– Н-не дозволю... ніколи!

Коли вона люто глянула і спробувала відступити, Міу схопили за груди.

– Ги...я!

Вона рефлекторно матеріалізувала жезл і замахнулася ним, а Акацукі ухилився від її атаки.

– Як думаєш... Схоже виживемо.

Посміхаючись. Весело і не винно.

–....

Побачивши цю посмішку, Міу та інші не змогли більше нічого сказати. Вони відчули, що скутість їх тіл зникла. Вони звільнилися від непотрібної тривоги та напруження.

Слова Акацукі додали сили слабким серцям Міу та її подруг.

Це магія.

– Гаразд, гарний вираз обличчя.

Задоволено кивнув Акацукі й озирнувся назад.

Міу також поглянула. Залишилося приблизно двадцять п’ять опонентів. Зазвичай, це все ще безнадійна різниця в чисельності.

Але тих тривоги та смутку, що відчувалися раніше, вже не було. Було тільки не велике збурення емоцій. Відчуття, котре змушувало тіло злегка тремтіти, а серце ніжно нагрівалося.

Це мала бути мужність.

– Давайте... почнемо.

І в той самий момент, коли Акацукі це сказав.

– Ой, гей, гей, гей!

Решта групи зібралися та атакувала вся разом.

На першому загальному майданчику, після вказівок щодо рейтингового змагання, плавала голограма. На карті показувалася частина території Вавилону, це була карта поля рейтингового змагання, яка відображалася для пояснення діапазону в керівництві.

На голографічній мапі, у вигляді червоних і синіх світлових точок, були розкидані реакції AD, що показували психічний стан учасників. Червоні означали в бою, а сині - поза боєм.

Тому, поглянувши на цей екран, можна з першого погляду зрозуміти поточний стан рейтингового матчу.

У тимчасовому штабі, під відкритим наметом, за ситуацією спостерігав персонал екзаменатора, який керував та проводив рейтингове змагання. І ось тепер, щойно ставши свідком серйозних змін у бойовій ситуації, керівник операторів, приголомшено сказав.

– Змішана битва за точку δ завершена... Всі чотирнадцять команд та п'ятдесят одна особа вибули з бою, окрім команди...

– Нонсенс, пройшло менше години, як ми почали...

Той факт, що майже сорок відсотків вибуло за такий короткий проміжок часу, був зустрінутий стогнучим тоном екзаменатора, що стояв поруч з оператором.

– Судячи з активності на моніторах, я бачу, що кілька команд працювали разом, щоб знищити певну команду, але отримали удар у відповідь... Який клас команди?

– Зачекайте... Зараз виведу на монітор.

Над консоллю поманіпулювали, і з відповіді AD була отримана інформація про команду, яка вижила в цій плутанині.

– ...Клас «B», команда нуль вісім. Вона складається з чотирьох осіб, включаючи представницю класу Доумото Кудзуху.

Інший експерт переглядав профілі чотирьох людей, зображені на голографічному моніторі.

– Доумото, а також Ідзумі. Я знаю цих двох дівчат. Ці двоє достатньо талановиті, навіть у класі «B»... Тому вони мають достатній потенціал, щоб потрапити до класу «A» З таким результатом, підвищення до класу «A» було б підтверджено. Однак...

– Так. До складу змішаної групи супротивника увійшли команди класу «A» Передусім, саме цей учень переміг у змішаному бою і знешкодив майже половину супротивників в односторонньому бою.

Під час слів оператора, в кадр, крупним планом, потрапив один з чотирьох учнів.

Юнак з безстрашною посмішкою. І не було людини, яка б не знала його імені та обличчя.

– Оусава Акацукі...це той самий учень, якому в Норнчек поставили оцінку «справжній герой»?

– Його викликали в Арейдзард...світ, який не з'являвся останні кілька років.

– Але я майже впевнений, що він не вміє користуватися магією.

– Для Оусави це не має значення.

Раптово. Озвався оператор, який здалеку дивився на екран в повітрі.

Потім, ніби згадавши, оператор сказав.

– Якщо подумати, ви були тим, хто був свідком його вступного іспиту... Вчитель Ямаока.

– Так. Крім того, я курирую навчання бойовим мистецтвам, але... Його здібності надзвичайні.

Екзаменатор, якого звали Ямаока, криво посміхнувся.

– Днями програма тренувань вийшла з-під контролю, і він зміг сам взяти ситуацію під контроль. Якщо це просто бойові здібності, це однозначно клас «A», або навіть краще. Він навіть на рівні студентської ради...

– ... Я не можу це ігнорувати.

Раптом. Чіткий холодний голос перервав слова Ямаоки.

Кожен бачив володаря голосу. Це була учениця, у формі старшокласниці.

Студенти, які за спеціальним винятком звільнилися від участі в рейтинговому змаганні, в яких вони зазвичай брали участь всі разом, і керували та організовували рейтингове змагання спільно з учительським складом.

Студентська рада.

І віцепрезидент Нанаса Харука похмуро сказала.

– Я точно визнаю, що він людина зі значними здібностями. Але я думаю, що говорити, що він на одному рівні з нами, це трохи перебільшення, розумієте?

Однак секретар Уесакі Рійоухей, просто сказав:

– Правда? Я думаю, що це буде несподівано хороший матч.

– Уесакі... Що ж ти збираєшся робити з таким слабким серцем?

Сказала Харука, зі здивованим обличчям.

– Загалом, днями ти казала «Проте, до класу «A» не дотягує».

– Ні. Це судження, засноване на тому, як днями тренувальна програма вийшла з-під контролю...

Почухав щоку Рійоухей.

– Я теж не думаю, що серйозно ставився до цього. Думав, що він приховує свої справжні здібності... І, звичайно був до цього готовий, але...

– Ця людина... Не бачить дна.

Озвалася Мінамі, яка досі мовчала.

– Його повсякденна поведінка демонструє його сміливу особистість, але... Він, мабуть, дуже сильна людина.

– Ну, це я і мав на увазі. Ти не можеш сказати, хто сильніший, поки не битимешся з ним.

– ...Так, саме так. Якщо збираєтеся йти так далеко, потрібно поспішати.

Сказала Харука. Вона думала що здатність Акацукі, яку вона помітила у майстерні Куботи, справді була значною.

Але вона не могла прийняти його так легко. Вони більше, ніж просто представники студентів.

Бо саме студентська рада охороняє порядок цього JPN Вавилон.

Тож Нанаса Харука повернула обличчя до своїх двох супутників.

– Уесакі, Мінамі. Ми швидко розберемося з роботою.. Якщо поквапимося зараз, то увечері теж можемо взяти участь у рейтинговому змаганні. Побачимо, хто там дійсно сильніший.

І. Коли Акацукі з командою знищили групу в засідці, а студентська рада вже збиралася висуватися.

Система безпеки JPN Вавилон зафіксувала проникнення на територію зловмисника.

Однак таємно проникнути на територію йому не вдалося. Він пройшов через головні ворота, як щось само собою зрозуміле. Тому жодних тривог не спрацювало.

Але люди, що повернулася з інших світів, були важливим надбанням для Вавилону. Природно, що система безпеки на об’єкті посилена. Зловмисника затримала охорона, яка миттєво прибула на місце події.

– Ви, молодий чоловіче, не рухайтесь!

Зловмисник зупинився на оклик двох охоронців. Охоронці бачили. Що перед ними стояв Молодий чоловік з каштановим волоссям. Його зовнішність явно відрізнялася від японців, але він вільно володів японською.

– О, ви якраз ... Я загубився.

Радісно посміхнувся він.

– Дозвольте запитати. Я вчора повернувся з іншого світу і прийшов сюди на вступний іспит.

Молодий чоловік підійшов до них з розпростертими обіймами та безтурботною посмішкою.

Не було нічого дивного в тому, що іноземці, які живуть в Японії приходять до JPN, якщо їх викликають до іншого світу всередині Японії.

Однак охорона була внизу ієрархії, вони не знали що виникає реакція просторового зсуву, коли хтось повертається з іншого світу. Вони не мали повноважень знати цю інформацію.

– Зрозумів.. Я зараз зроблю запит у штаб.

Сказавши це, один з охоронців повернувся до юнака спиною. А інший.

– Не слушний час... Сьогодні рейтингове змагання старшої школи, тому більшість інспекторів там, за екзаменаторів. Можливо, вам доведеться трохи почекати.

З жалем глянув на юнака. Але молодий чоловік тихо засміявся.

І спокійно.

– Ні, це не має значення, скоріше - це зручно.

І. Ніяких запитів вечірньої варти, що до того чи повернувся хтось вчора з іншого світу не було.

Натомість до штабу було надіслано лише повідомлення проте, що зловмисник був «системним збоєм.»

Тому штаб теж не проводив жодних подальших перевірок.

Тому що, за збігом обставин, сьогодні рейтингове змагання. На додаток, цього разу було активне око тайфуну, який був оголошений справжнім героєм. Не можливо було відірвати погляд від ситуації, що швидко змінювалася.

Тож це нікого не хвилювало.

Лише через дев’ять годин було підтверджено, що приміщення для очікування охорони було зруйноване, і загалом більше десятка охоронців, які там перебували, зникли безвісти.

Темрява, яка спускалася на гори після заходу сонця, ставала чорною, як смола.

Тиша, яка наповнювала гори, робила темряву ночі ще глибшою і похмурішою.

У такій ситуації, учням, які брали участь у рейтинговому змаганні, довелося турбуватися про те, як пережити ніч.

Іспит проходив сорок вісім годин поспіль, без перерви.

Як на полі бою. Готуючись до атаки, також необхідно було відпочити.

Не зважаючи на те, що зараз була весна, вночі температура, в горах, падала. Зазвичай там розпалили б багаття, але якщо так вчинити, це все одно що дати іншим знати, де ви знаходитесь. Тому кожна команда проявляла творчість та винахідливість, відповідно до власних особливостей. Регулювали навколишню температуру за допомогою атмосферної магії, не розпалюючи вогонь, запалювали кілька вогнів на маршруті, як приманку, створювали печери за допомогою магії землі та проводили час в них, а також були активні в ночі, коли вогонь був помітним - існують різні способи це зробити, наприклад відпочивати увечері або рано вранці.

У цей час, Міу та інші розпалювали багаття в північно-східній долині, де вони розбили свій базовий табір. Звичайно, магією вона поставила вітровий бар’єр. Однак оточення неминуче дізнається, де вони знаходяться.

Проте.

– Фу, наївся.

Задоволено потер живіт Акацукі. Він закінчив поглинати сьогоднішню вечерю. Ця гірська місцевість, де проходило рейтингове змагання, була скарбницею багатої природи, тут було багато тварин і рослин, які людина могла їсти.

Тому Міу зловила річкову рибу, таку як веселкова форель та голець, і їли вони її як смажену рибу.

– Цікаво, чи насправді все гаразд...

Стурбовано сказала Міу.

З вогнем, що горить так відкрито... Ми зараз на очах у людей навколо нас, чи не так?

– Не хвилюйся. Ми зробили це з таким чуттям протягом дня. Більше ніхто не намагатиметься з нами возитися.

Безоглядний вчинок без страху перед ризиком - диктував би здоровий глузд. Однак Акацукі був упевнений, що на них не нападуть, навіть якщо їх місцеперебування буде відомо.

Результатом бійки, яка сталася вдень... Стало те, що він став перевіркою для інших команд.

Дев’ятнадцять команд, шістдесят чотири переможених - такий рекорд залишили сьогодні Міу та її команда. Завдяки дивовижній виставі Акацукі, Міу та інші вже перемогли майже половину учасників. Результат був вражаючий. У попередні роки цей показник скорочувався до половини в кінці першого для, половину вночі, а потім ще половина вдень наступного дня. І відтоді кожна команда-переможець ставила на перше місце виживання команди, а не перемогу в бою. Як наслідок, вони зазвичай уникали бійки до кінця іспиту, що зазвичай призводило до патової ситуації, в якій вони просто дивилися один на одного.

Проте це лише статистика, що є результатом боротьби всіх команд.

Але цього року, лише від Міу з іншими, кількість поразок наближалася до кількості вильотів у перший день змагань у попередні роки.

– Звісно, крім нас, битви точаться і між іншими командами.

Сказала Чікаґе трохи розслабленим тоном.

– Решта команд - це, мабуть, менше чверті від тих, що стартували.

– І якщо це станеться, то патова ситуація однозначно почнеться раніше, ніж у попередні роки.

Спокійно оцінила ситуацію Кудзуха.

– Можливо, цього разу не буде звичайного для рейтингового змагання «Нічного фронту атак».

Так. Зазвичай, перша ніч була б запеклою битвою, де кожен атакує через прогалини інших. Однак, з такою кількістю команд, що залишилися, мало з них захоче боротися більш агресивно. Зокрема, знайдеться небагато команд, які захочуть боротися з Міу та іншими, які цього разу стали оком тайфуну.

Ну, хоча б і прийшли, ми їх просто перекинемо. Як було раніше.

Сказав Акацукі. Насправді, через деякий час після того, як вони розпалили багаття, була команда, яка атакувала їх табір магією вогню з великої відстані. Природно, ця атака була заблокована вітровим бар’єром Міу, і в кінцевому підсумку, була відбита магією відбиття блискавки. Однак, завдяки цьому, більше не було команд, які б переслідували Акацукі та інших. Якщо не розслаблятися, не було причин хвилюватися. Якщо таке станеться.

Ну. Поїли, а тепер пора купатися.

– ...

Далі... Від слів Акацукі, Міу, Чікаґе та Кудзуха замовкли. Як і їжа та сон, у цьому рейтинговому змаганні також дозволялося потіти. Втім, під час іспиту все відбувалося в бойових умовах і не можна було виключити можливість атаки під час купання, тому воно було включене на власний страх і ризик. Коротко кажучи, це те ж саме, що розпалити вночі багаття, і поки оточуючи не помічають, немає ніяких проблем. Міу та інші не мали наміру заперечувати проти пропозиції Акацукі. Сьогодні, упродовж дня, проходив запеклий бій. Природно, що вони сильно спітніли.

Це було б добре для відновлення після втоми і їм дуже хотілося відчути себе свіжими, після того, як пропотіли. Якщо зробити ванну за допомогою магії землі Кудзухи, наповнити її водою за допомогою магії води Чікаґе і кинути туди каміння обпалене на вогні, то чудова ванна на свіжому повітрі буде готова Міу та інші подивилися одна на одну. Коли обмінялися серйозними поглядами, стало зрозуміло, що всі думають про одне й те саме. А саме... Як виставити охорону.

Не зважаючи на те, що можливість стати мішенню для інших команд зменшилася, вони не могли купатися всі одночасно, створюючи вразливість. Це як і під час сну, слід було робити позмінно. Був також варіант сформувати дві команди, з одним Акацукі та трьома дівчатами, але це призвело б до того, що він підглядав би за їх групою, тому його відхилили. Іншими словами, їм потрібен був спостерігач за Акацукі. І цей наглядач повинен митися разом з Акацукі. Звичайно, проблем із підгляданням не було б, якби була тризмінна система: один Акацукі, дві дівчини та одна дівчина, але за таких умов, купання тривало б довше. Незважаючи на те, що ризик нападу на їх групу зменшилася, для них було б занадто ризиковано, в такій скрутній ситуації, діяти так не квапливо. Єдиний спосіб захистити двох інших – це, щоб одна з них стала жертовним ягням і буквально поставила своє тіло на кін, щоб щось зробити з Акацукі. Помити йому спинку.

І Міу та інших, наче загорілися:

– Камінь-ножиці-папір!

Розпочалася гра з визначенням ягняти. Наче бачачи думки їх трьох, Акацукі:

– Хо. Що таке... Малі, ви так хочете митися зі мною? У такому випадку, нормально щоб усі пішли разом, а не лише мала, що переможе.

– Це, це небезпечно. І найкраще!

В основному, протистоячи йому. Міу з рештою зупинили Акацукі. Усі митимуться всі разом і відчайдушно ховатимуться від поглядів, якщо на них нападуть через слабке місце.

– Дивись, хоча ймовірність нападу зменшилася, вона все одно не дорівнює нулю.

– Так, я знаю. Але це не проблема.

Рішуче сказав Акацукі:

– Якщо нападуть, усі повинні битися голяка.

– Чому б нам це робити?!

Міу та решта ненавмисно перейшли на кансайський діалект... І в цей момент.

–....

Акацукі відреагував на щось здригнувшись, а потім обернувся.

Через кілька миттєвостей Міу зрозуміла ситуацію.

– Вітряний бар’єр... зламано?

Після цих слів, Чікаґе та Кудзуха змінили вирази облич й напружились. І.

– ...Здається у вас усе добре.

З іншого боку темряви, попереду, з’явився супротивник. Члени студентської ради JPN Вавилон були одягнені в бойовий одяг, схожий на білі мундири. А саме Нанаса Харука, Уесакі Рійоухей та Аіра Мінамі. Можливо, це бойовий одяг, на зразок уніформи студентської ради, що мав однаковий дизайн. З атмосфери було зрозуміло, що вони тут не для балачок. Напруження змусило Міу та інших мимоволі затамувати подих.

Лише одна людина, Акацукі, безтурботно посміхався.

– Що. Я чув, що студентська рада не братиме участі в битві у перший день, тому я думав, що це буде опівночі, коли дата зміниться.

– Ні, ні, ще занадто рано.

Роздратовано сказав Рійоухей.

– Я казав, давайте завтра до полудня потихеньку вирушатимемо. Але, Харука...

– ... Вона більше не могла терпіти.

Коли Мінамі кивнула, Харука пирхнула:

– Усе добре. Це був просто вийняток, не те що нам заборонили брати участь.

Тож.

Оусава Акацукі, можна тебе на деякий час? Причину ти і сам знаєш.

– Звісно. Це запрошення від красивої жінки... Немає причин відмовлятися.

Побачивши, що Акацукі погодився, Міу запанікувала:

– Зачекай хвилинку... Наодинці...

Чікаґе й Кудзуха зробили крок уперед, ніби погоджуючись з її словами. Харука глянула на Міу та інших:

– Я, в будь-якому випадку, не проти.

Проте.

– ...Ні я піду один.

– Це...

Міу намагалася оскаржити рішення Акацукі. Проте Акацукі похитав головою.

– Іспит триватиме й завтра. Вам, малі, не потрібно отримувати шкоду від непотрібних боїв.

– Це і тебе стосується, Акацукі. Для цього не має підстав.

– Ми - команда, Оусава-кун. Цей факт не похитнути нашим опонентам.

Однак Чікаґе та Кудзуха також відмовилися відступати. А Міу дивилася так, ніби її не переконали.

Не членів студентської ради, а не Акацукі.

– Чому?

Вона трохи розуміла, чому Акацукі хоче протистояти студентській раді. Акацукі та Кокон мали якийсь міцний зв’язок, і тому він хотів битися одним з Кокона, президентом студентської ради Хікамі Кійою. Судячи з того, що сказав Хікамі Кійоя перед інструктажем, у цьому не було сумнівів.

Однак вона не розуміла чому, чому студентська рада активно націлилася на Акацукі. Яким би войовничим не був Акацукі, вони не повинні бути настільки засліпленими.

– Чому ваша студентська рада так націлилися на цього хлопця? У чому причина?

Запитала Міу з серйозністю. Вона говорила, що її не переконати половинчастими аргументами. Тоді.

– Тому що... Так є.

Вираз обличчя Харуки чомусь смикнулося, а щоки Мінамі почервоніли.

Міу думала. Що це за дивна атмосфера? Це те, що вона дуже добре пам’ятає.

Рійоухей гірко засміявся і сказав.

– Ні, твій брат, знаєш, білизну наших принцес...

– ...У-у-Уесакі!

У паніці вигукнула Харука, її обличчя стало яскраво-червоним.

Акацукі дивився на таку Харуку з дивно свіжою посмішкою.

–....

Міу зрозуміла. Сенс досить співчутливого виразу Акацукі. Слова «спідня білизна» були дуже своєчасними. Адже буквально днями Міу також змушена була відчути це на собі сповна.

Бажання захистити його зникло Вона підняла із землі досить великий камінь і щосили жбурнувши його... В бік Акацукі.

Крикнула.

– Ти збоченець. Забирайся звідси, щоб тебе відлупцювали, ідіоте!

Темряву, що вкривала нічний ліс розрізало м’яке світло.

Це блакитне фосфоритне світло, яке подало з небес, випромінював місяць, у нічному небі.

Покинувши базовий табір, після того, як Міу закидала його камінням, Акацукі разом з членами студентської ради залишив північно-східну долину. Саме Акацукі запропонував це. Рішення було прийнято для того, щоб Міу та інші не стали супутніми жертвами в бою, і щоб вони не втрутилися по серед бою.

Троє членів студентської ради не заперечували й спокійно прийняли пропозицію Акацукі.

Потім, на відстані приблизно трьох кілометрів від базового табору, Акацукі та інші зійшлися.

Першою відкрила бій віцепрезидент Нанаса Харука. Вона повернулася до нього і сказала.

– Оусава Акацукі. Як пройшло ваше перше рейтингове змагання після цілого дня боїв?

– Нічого особливого... Ну, так мені відчувається.

Знизив плечима Акацукі:

– На жаль, жоден з народу, якого я зустрів сьогодні, не був настільки приємним. Якби тільки завтра закінчився саміт «Кокона», думаю, ми б дуже повеселилися...

Коли він це ще говорив, щось зачепило кінчик його носу. Це було вітряне лезо. Це була магія вітру, яку випустила Харука.

А потім.. Спереду пролунала насмішка.

– Тобі навіть не доведеться чекати коли повернеться голова, я зроблю так, щоб тобі було цікаво вже зараз...

Тоді Харука оперувала іншим браслетом AD. Разом з тим, Акацукі зрозумів, що в навколишньому повітрі відбулися невидимі зміни. Навколишні зміни повністю зникли.

Акацукі примружив очі:

– Просторова магія, га...

– Це системний бар’єр Вавилону. Це така річ, що не шкодить організму. При його застосуванні.

Сказав Рійоухей.

– Спеціальний, просторовий бар’єр встановлений близько на два кілометри. Завдяки цьому, усі звуки й вібрації більше не передаються між внутрішньою та зовнішньою стороною бар’єра.

Можеш бунтувати скільки завгодно... Ніхто тобі не заважатиме.

Сказала спокійним тоном Мінамі, і Акацукі, схоже, був переконаний.

– Зрозумів... Це означає, що ми можемо робити це скільки завгодно. Так от, я хотів би у вас дещо запитати: чи будуть результати бою тут відбиватися на результатах рейтингового змагання?

– Так, відіб’ються. Але ти можеш більше не хвилюватися про це, друже.

Хихикнув Рійоухей.

В боях, у день, твоя команда показала себе дуже добре. Саме тому, не чекаючи закінчення іспиту, ви всі четверо були переведені до класу «A». Навіть якщо ти програєш нам тут.

Коли Акацукі пояснили цей факт, він тихо засміявся. Як планувалося. З цим, як мінімум, небезпека опинитися з Міу в різних класах зникла. Якщо так, то можна буде досягти іншої мети.

Тож він відвів праву руку горизонтально в бік.

– Я хотів запитати, чи переможемо ми... Але результат буде таким же. У будь-якому випадку, перш ніж битися з Хікамі Кійою, я переможу вас, люди, і підготую сцену.

За мить, він матеріалізував демонічний меч і безстрашно посміхнувся.

– ...Ставити бар’єр було помилкою.

Можливо, вони думали уникнути зайвого втручання. Вони думали, що поки їм ніхто не заважає, вони обов’язково переможуть Акацукі. Але це страшне непорозуміння.

– Поки мені ніхто не заважатиме, я обов’язково переможу.

– Дурниці... Уесакі, Мінамі не потрібно втручатися.

Харука впевнено поклала руку на груди.

– Віцепрезидент студентської ради старшої школи JPN Вавилон Харука Нанаса, я йду.

В той самий момент, коли вона це сказала, постать Харуки зникла з очей Акацукі.

Вона застосувала швидкісну магію вітру. Магічне коло, яке виникає при використанні магії. Хоча воно служило захисним бар’єром для захисту заклинача, Харука його скасувала, тому що інші стороні легко зрозуміли б момент її активації. За мить, вона колом зупинилася позаду Акацукі та змахнула у бік Клинком-півмісяцем, спеціальної форми.

– ...А?

Однак півмісяць Харуки пройшов крізь тіло Акацукі. При цьому, Фігура Акацукі зникла.

– Неможливо... Залишковий образ?

– Вірна відповідь.

Харука поглянула вгору, на голос, який долинув прямо згори. Там і знаходився Акацукі.

Вона створила нелічену кількість вітрових лез, щоб протистояти Акацукі, який вже розмахнувся своїми чорним демонічним мечем в її бік. Атакуючи Акацукі з усіх боків. Проте.

– Ти справді думаєш, що такий магічний трюк спрацює!

Відповів Акацукі, на створені Харукою вітряні клинки. Безперервними ударами чорного, магічного меча всі розсипалися. Хоча це проста магія, її сила коливається залежно від заклинателя. Це мала бути нелегка сила. Однак Акацукі, здавалося, не особливо цим переймався, і просто наближався до Харуки.

– ...Ех!

Харука миттєво створила маленьке торнадо у своїй правій руці й вдарила ним об землю. Це викликало удар і підняло пісок і землю. Хвиля землі перекрила огляд. Однак була легко розрубана навпіл демонічним мечем Акацукі. Проте на той момент Харука встигла відскочити назад і опинитися далеко за межами досяжності Акацукі.

Крім того, навколишню територію огорнула хмара пилу та піску. Харука вирішила, що це можливість. Навіть з нульовою видимістю, Харука, котра спеціалізувалася на магії вітру, могла виявити позицію супротивника за рухом навколишнього повітря.

– Ось він!

Вона виставила долоню в перед і випустила серію куль стиснутого повітря!

Випущений снаряд пробив круглий отвір у хмарі піску. Харука побачила. Фігури Акацукі там не було.

– ...Чому там не має?

В той самий момент, коли вона так подумала, «Не може бути», Акацукі прорвався крізь хмару пилу праворуч від неї.

Вже в стійці для замаху. Однак Харука вчасно відреагувала. Вона втекла в небо, за допомогою магії вітру та зуміла відновити рівновагу.

«...Він все таки сильний... І більше, ніж я собі уявляла.»

Виявила свою знервованість Харука. Не було сумнівів, що Акацукі був загрозою для їхньої студентської ради.

Не було сумнівів, що тривога, яку вона відчула в майстерні Куботи, потрапила точно в ціль.

Однак Харука вважала, що це ще не так. Акацукі не міг використовувати магію. Поки вона знаходиться в повітрі, він не повинен мати можливості здійснити ефективний напад на неї. Однак.

– Заспокоюватись ще рано!

Акацукі, на землі, замахнувся своїм демонічним мечем. Це створило різку ударну хвилю, яка вдарила Харуку, в повітрі.

– ...!

Харука в паніці відреагувала, розгортаючи перед собою вітряний бар’єр. В ту ж мить пролунав гуркіт.

Захисний бар’єр Харуки блокував ударну хвилю від удару Акацукі, але він був розсіяним.

Крім того, удар викликаний зіткненням, не вбив Харуку, яка була збита і швидко падала на землю.

– Ех...

Ледве контролюючи вітер, Харука виправила позу в повітрі й приземлилась.

Однак Акацукі, який прочитав траєкторію її падіння, вже скоротив дистанцію.

Для досяжності чорного демонічного меча.

– Це кінець, віцепрезиденте!

Коли Акацукі спробував замахнутися на неї демонічним мечем, навколишній ґрунт поглинув його.

Це була зв'язувальна магія землі, що блокувала рух супротивника.

– Це... Мінамі?

У той самий момент, коли у Харуки йокнуло серце, земна перепона, що огортала Акацукі, була поглинена вогняним стовпом.

Коли вона придивилася, то Рійоухей простягнув перед собою руку. Перед ним розгорнулося магічне коло.

Не зважаючи на те, що він був покритий землею, всередині точно пекло. Акацукі, який не міг використовувати антимагічний захист, не матиме сили протистояти цьому. Однак, поки бар’єр діє, шкоди організму не буде.

Якщо розум буде перевантажений, він, ймовірно, знепритомніє.

– Не потрібне втручання... Я ж казала вам цього не робити.

Невдоволена Харука підвелася.

– ...Звичайно. Але ми не пам’ятаємо, щоб погодилися.

Знизив плечима Рійоухей. Мінамі кивнула й тихо пробурмотіла:

– Не годиться гарячкувати та перейматися особистими почуттями... Бо ми представляємо не лише учнів.

Студентська рада Вавилону - за своєю природою, символ сили. Репатріантів з інших світів, які повернулися з особливими здібностями. Студентська рада є хранителями порядку, які їх об’єднують.

Їм ніколи не дозволено програвати. Могутня сила, яка втратила порядок, швидко виходить з-під контролю.

– Признай, Харука. Він сильний... Він, мабуть, навіть сильніший за нас. Ти знала про це з того моменту, як повернулася з майстерні Куботи і доповіла нам. А ти наш віцепрезидент. Якщо ти програєш, то порядок JPN Вавилона, який підтримувався студентськими радами, які змінювали одна одну, одразу зруйнується.

– Але навіть якщо ми виграємо три проти одного...

З похмурим виразом обличчя відповіла Харука, а Рійоухей криво посміхнувся і сказав:

– Оусава Акацукі - проблемна дитина. Хіба навіть ти не казала, що одного разу тебе очистять? Тому ми, студентська рада, зробили це... Розставивши цим всі крапки над «і». У цьому немає нічого поганого.

«...О, без проблем Я теж збирався розібратися з трьома з самого початку.»

Почувши цей голос, Харука та інші були здивовані. При цьому, вогняний стовп, що досі продовжував несамовито горіти, здуло.

Потім з’явився Акацукі. На обличчі з’явилася безстрашна усмішка.

Він ніби й не постраждав.

– Та ну, серйозно... Як він витримав, не вміючи користуватися магією?

Рійоухею, який висловив свій подив, Акацукі спокійно сказав:

– Так само як ви використовуєте магію, щоб контролювати вогонь, воду, землю та вітер, мій Ренкан Кейкіку може контролювати Ци. І вона може маніпулювати не лише енергією всередині мого тіла, а й усіма видами енергії, що існують у цьому світі. Пізнай себе, пізнай світ і стань єдиним цілим - ось суть Ренкан Кейкіку. Якщо хочеться, можна навіть поставити антимагічний бар’єр.

Криво посміхнувшись, він додав:

– Навіть якщо не можливо використовувати магію, все одно потрібно вміти захищатися від неї, чи не так? Ну якщо по правді, було б краще, якби мені не довелося використовувати цю техніку, як з Танакою, але.. Як і очікувалося, ви були не таким вже й легким супротивником.

– ...Ось що сталося.

Харука пригадала. Коли Акацукі бився з Онідзукою, під час тренування на другій арені. Він залишався спокійним, навіть після того, як отримав удар магією Онідзуки. Харука та інші думали, що це тому, що сильний дух Акацукі перевершив магію Онідзуки. Однак, схоже, не все було так просто.

– Ну, я не думаю, що вона зовсім не проникна для магії...

Сказав Рійоухей.

– Хоча, мабуть, більш ефективним був би прямий удар зброєю.

Сказавши це, він замахнувся правою рукою. Потім, в його правій руці з’явився величезний викривлений меч синього дракона.

Мінамі також втілила свою власну зброю. Величезна залізна куля з безліччю шипів, з прикріпленим до неї ланцюгом - моргенштерн.

Харука також підняла клинки-півмісяці у своїх руках й приготувалася.

Вона не збиралася залишатися сам на сам. Незважаючи ні на що, вона переможе людину перед собою, тут і зараз.

Побачивши це, Акацукі щасливо посміхнувся і закинув на плече чорний демонічний меч:

– Добре... Це означає, що ви нарешті серйозні.

Але саме цього він бажав:

– Інакше не було б сенсу перемагати вас, люди.

Опустив поперек... Розпочався другий раунд.

Першим зробив хід не Акацукі і не Харука, а Рійоухей.

– ...Мінамі!

Командна робота, відточена протягом тривалого періоду часу. Лише від цього звернення, Мінамі миттєво зрозуміла його намір. Вона поклала руку на землю біля Рійоухея, який відчув вдячність.

При цьому розгорталося магічне коло. Потім, одна за одною, піднялася навколишня земля. Це були незліченні ґолеми з довгими мечами. Їх було понад сто. Їх витончений вигляд, який навіть вплинув на колір, робив їх майже не відрізними від людей. Рійоухей вирішив, що навіть якщо магічна атака не спрацює, це може спрацювати.

...Атака що вивільняли тіла ґолемів, була прямою.

– Усі... Ворог, ця людина.

Як тільки Мінамі сказала ці слова і подивилася вперед, ґолеми виконали її волю і кинулися до Акацукі.

Швидкість не поступалася швидкості тренованої людини.

– Але ж це всього лише глиняні фігурки!

Сказав Акацукі, недбало змахнувши чорним демонічним мечем.

Коли він вперше побачив людей з чорними мечами, то подумав, що це ґолеми, але це не так.

– Що... Ух. ух.

Заблокувавши їх ударом власного меча, Акацукі ухилився від мечів ґолемів, що атакували і його в цей же час.

Ніби здивовано:

– Якого біса. Вони занадто тверді, навіть для глини.

– ...Звичайно. Зрештою, це особливі ґолеми, створені Мінамі.

– ...Вони були загартовані магією. Їх не можна знищити ударом зброї.

Ґолеми використовувалися як щит, а Рійоухей і Харука атакували власною зброєю, через проміжок між ними. Постійно і швидко повторюючи атаки та прийоми, вони блокували контратаки Акацукі.

Тут також додалася атака ґолемів, яка раптово посилилася.

Але навіть попри це, його не вдалося посунути. Акацукі ухилявся від атак або відбивав їх демонічним мечем, а іноді парирував їх своїм зміцненим Циґун. Рійоухей, зі захопленням, засвистів.

«...Вау, краще ніж я собі уявляв.»

Виступ Акацукі в бою був справді чудовим. Навіть Рійоухей, який з ним бився не міг не захопитися. За обставин цієї сутички, де ліс був густим, а простір в якому він міг вільно пересуватися, звужений незліченними ґолемами, Акацукі вільно танцював, вправляючись однією рукою тим смішним велетенським мечем.

Якщо подивитися на це, рухи Акацукі - це круговий рух, який поєднує захист і атаку. Кожен рух - це атака, яка одночасно була і захистом. І.

– Хм. Зброєю їх не зламаєш, зрозуміло...

Розвеселившись, Акацукі засміявся, «Тоді»...

– Ну, тоді... Як щодо цього!

Сказавши це, він змахнув своїм демонічним мечем. Ґолем, як і раніше, прийняв величезний клинок своїм тулубом, але був розрубаний навпіл одним ударом Потім вийшов з-під контролю та повернувся назад в землю.

Поки Мінамі здивовано округлила очі, Акацукі розмахував демонічним мечем і одним за одним розсікав ґолемів.

З кожним помахом меча він видавав характерний звук вітру.

– Вибачте, але моя Ци також може проходити крізь зброю. Як ти можеш збільшувати твердість свого меча, так і я можу збільшити гостроту свого.

Він продовжив.

– ...Якби я захотів, я міг би зробити так.

Сказавши це, Акацукі крутнув тулубом і завдав кругового удару ногою. Його каблук влучив у ґолема, що стояв поруч, і зніс його голову. Побачивши це, Рійоухей здивувався і сказав: «Брехня».

– Ґолем Мінамі твердіший за титан... Ти кіборг?

– Якщо через нього пропустити Ци, то це не повинно бути великою проблемою.

Відповів на його запитання Акацукі. Яким би твердим він не був, поки він зроблений зі затверділого ґрунту, неминуче виникатимуть проблеми. Це стосувалося всіх речовин, які мають молекулярну структуру.

– Магія - це протиприродне явище, яке спотворює природу первинної субстанції. Якщо пропустити через неї Ци, то речовина відновлюється до свого нормального стану. Якщо це ґолем, то він розсиплеться на пил.

– Не можливо... Він не може атакувати через прогалину в молекулярній структурі...

Харука не могла в це повірити, а Акацукі не припиняв знищувати ґолемів.

– Перше, що спадає на думку. Це те, що ґолем - дуже потужна сила. Але якщо це Ци, то це вже інша історія. Ци - це хвиля. Якщо є хоч найменше щілина, вона туди проникне.

– Ця здатність просто жарт.

Мимоволі прицмокнув язиком Рійоухей. У цьому світі не існує матерії, яка була б повністю позбавлена прогалин. Іншими словами, Ренкан Кейкіку Акацукі може бути застосований проти будь-яких речей. Звичайно, можуть бути відмінності в потужності та ефективності, але те, що це все ж таки загроза, не викликає сумнівів. Але:

Фізична сила сама по собі не безмежна, вірно Мінамі?

– … Зрозуміла.

Мінамі, яка атакувала Акацукі за допомогою власного моргенштерна, за сигналом торкнулася землі. В той же момент, земля знову почала підійматися.

Можливо, думаючи, що велика кількість ґолемів з’явиться знову, Акацукі виглядав неспокійним.

– О, ви пішли на війну на виснаження. Це теж марно, але що?

Але замовк на півслові. З очима що дивилися в гору.

Новий ґолем, створений Мінамі. Був велетнем, можливо, метрів десять заввишки.

Він був виготовлений не так, як попередні, і форма була пласкою.

При цьому, його твердість залишалася такою ж, як і раніше. Побачивши, це Акацукі мимоволі спохмурнів і почухав щоку.

– Ой, Ой - це досить грубий Ультрамен.

У той же момент, коли це пробурмотів, він потрапив під потужну руку, якою велетень замахнувся в низ..

Удар струсив землю.

Не зважаючи на те, що вона майже втратила рівновагу, Харука витримала тремтіння й поглянула вперед.

Там був гігантський ґолем Мінамі, який вбив свій кулак у землю, ніби опустив залізний молот.

Харука подумала. Що, якщо все так, проте те, наскільки небезпечний Акацукі, це не пройде для нього безслідно.

Однак вона не могла дозволити цьому тривати вічно.

Через деякий час Харука підтвердила, що руху взагалі не було:

– Мінамі... будь ласка, нехай ґолем підніме руку.

– ...Зрозуміла.

Мінамі кивнула і наказала гігантському ґолему рухатися. Проте.

– Що таке?

Крикнула Мінамі гігантському ґолему, що не рухався.

Ґолем нарешті відреагував. Його величезне тіло здригнулося дрібним тремтінням.

Ґолем підняв кулак, який був всунутий в землю, і відразу впав.

Очі Харуки розширилися.

Вона думала, що це не можливо. Але все ж, те, що відбувалося на її очах - це реальність.

Поглянувши. Під розваленим ґолемом вона побачила Акацукі, що повільно йшов до неї.

Акацукі зупинився на невеликій відстані від них трьох. Потім звернувся до них.

– Агов? Я ж казав, що це марно.

...У цю мить, мить, коли кулак гігантського ґолема зіштовхнувся з ним. Акацукі вирізав в кулаку ґолема отвір в який він міг протиснутись. Потім, звідти, він відразу зміцнив Ци, за допомогою Ренкан Кейкіку. Змішану енергію ввели безпосередньо в гігантського ґолема.

Але він все ще встояв. Знадобилося небагато часу, щоб зруйнувати все кам’яне тіло.

Запитав.

– Якщо ви кажете, що це ваш козир, то я зараз закінчу... Ви не проти.

Тоді.

– ...Ні, я все ще маю свій козир.

Рійоухей, який двічі засміявся, стрибнув уперед і замахнувся мечем синього дракона на Акацукі.

Акацукі підняв ліву руку, щоб заблокувати його Зміцненим Ци.

– ...А?

Як тільки він його прийняв, то ніби в паніці підсмикнув руку назад. Потім відійшов на відстань від Рійоухея і поглянув на нього.

– Скотина.

– Ти помітив... Що я тебе трохи наслідував. Так само як ти можеш спрямувати Ци у свій меч, ми можемо зробити те саме... Додати магію до нашої зброї.

Рійоухей підняв меч блакитного дракона і продемонстрував його спостерігачам. Лезо меча палало червоним кольором.

– Судячи з твоєї нинішньої реакції, ти не можеш одночасно використовувати антимагічний захист і зміцнений Циґун. Якщо так, то якщо додати магію у свою зброю і провести звичайну і магічну атаку одночасно, ти зможеш захиститися від однієї з них, але не від іншої. Зазвичай, з твоїм демонічним мечем через свою Ци, ти зміг би це перехопити, але на жаль, нас троє.

Не засмучуйся, сказав він.

– Харука, Мінамі, додайте магію в саму зброю. Якщо ви атакуєте ними одночасно, він не зможе її заблокувати.

Почувши ці слова, Харука і Мінамі влили у свої Клинки-півмісяці та моргенштерн магію вітру і землі відповідно. Побачивши це, Акацукі роздумував що робити. Міркування Рійоухея були помилкові, але його стратегія все одно правильна. Зміцнення Циґун та антимагічний захист можна використовувати одночасно, якщо є бажання. Однак магія на якій спеціалізувалися Харука, Рійоухей і Мінамі, мала різні атрибути. Було вкрай складно одночасно захищатися від трьох атрибутів: вітру, вогню, і землі, одночасно використовуючи зміцнення Циґун у всіх трьох напрямках.

«...Ну, я б не сказав, що це не можливо зробити.»

Однак якщо вчинити так, йому доведеться бути в повній обороні. Як тільки це станеться, шансів на контратаку майже не залишиться.

– Напевно, нічого не поробиш.

Пробурмотів собі під ніс Акацукі. Він не хотів надто демонструвати свою силу, але, мабуть, він не міг її не показувати. По можливості, він хотів би приховати її до останнього, щоб не насторожити.

Що ж, нічого страшного, вирішив Акацукі. Якщо він переможе в цій битві, то його бій з Хікамі Кійоєю майже вирішений.

У такому випадку, проблем виникнути не повинно, навіть якщо він продемонструє тут свою серйозність.

Ось чому... Оусава Акацукі випустив всю свою силу.

Спочатку Нанаса Харука не могла зрозуміти, що сталося.

З гідно з планом Рійоухея, вона додала магію вітру до своїх клинків-півмісяця та чекала нагоди для атаки... Поки все йшло добре.

Проте. те, що було далі, було поза межі її розуміння.

Побачивши, як Акацукі опустив талію і замахнувся своїм мечем, Харука згадала.

Ударна хвиля від меча, яку Акацукі випустив раніше... Якби це було так, можна було б атакувати їх і з того місця.

Але цього можна було уникнути, і це не проблема, якщо поставити належний захисний бар’єр.

Думаючи про це, вона намагалася заспокоїтися і глибоко вдихнути, але не змогла.

Нарешті вона це помітила. Зараз вона навіть дихати нормально не могла.

Тіло не слухалося її. Вона не могла навіть поворухнутися.

Нарешті Харука зрозуміла. Істину природу того, що зв’язувало її тіло.

Це був... Тиск, що виходив від Акацукі. До того ж на рівні непорівнянному з тим, що було ще кілька хвилин тому. Її поглинув супротивник... вона так добре розуміла, що ставало боляче.

«Це не можливо, подібне не можливе.»

Харука виявила своє здивування. Вона не уявляла, що сила Оусави Акацукі така величезна.

– Гх...

– ...

Очевидно, Рійоухей і Мінамі також не могли рухатися.

Тоді Харука помітила Чорний демонічний меч Акацукі сяяв тім'яним, блідо-білим світлом.

Швидко зрозумівши. Причину тиску, який вони відчували.

Вони знали, що Оусава Акацукі може контролювати Ци. Ось так він, напевно, бився в бою, який щойно завершився.

Але тепер, хвилі його Ци зросли до відчутного рівня, який можна було побачити неозброєним оком.

Харука раптом здригнулася. Зараз не було способу запобігти цій атаці, тим хто, не може рухатися.

Причому потужність удару мала бути незрівнянно більшою, ніж все, що було до цього.

Здавалося, що атака завершиться одним ударом.

– У..

Але навіть попри це, Харука відчайдушно зціпила зуби й подумала проте, чи зможе вона якось вирватися з цієї ситуації. Адже Оусава Акацукі був небезпечний.. Після того, як він переможе Харуку та інших, він битиметься з Кійоєю, який повернеться з саміту. Не зважаючи на все, вона не думала, що Кійоя програє... Але навіть в такому випадку, ситуації, коли ці двоє битимуться, потрібно було уникати за будь-яку ціну.

«...Що?»

Харука, яка думала, що принаймні зможе щось зробити зі своїм голосом, раптом усвідомила.

Такого ніколи не повинно статися.

«...Неможливо, звідки це взялося?»

Харука раптом була приголомшена. Більше не час змагатися за першість.

Навпаки, потрібно скасувати саме рейтингове змагання.

Харука негайно спробувала зупинити Акацукі.

– ..., ... У?

Але голосу не було. Її розум і тіло все ще піддавалися тиску Акацукі.

А Акацукі, який не знав її намірів, більше не чекав.

– ...Бувай, студентська рада.

Одночасно з короткими словами на прощання, була здійснена рубальна атака демонічним мечем.

В повітрі пронісся блискавичний удар.

Замах демонічним мечем розрізав повітря попереду.

Це була швидкісна ударна хвиля, що розсікала все.

Розріз прорубав землю на лінії атаки та зрізав обидва дерева в напрямку руху.

Це кінець - так подумав Акацукі, але тут він став свідком дивовижної ситуації.

– Що?..

Нанесений ним удар несподівано влучив у прозору стіну, створену для захисту Харуки та інших і відскочив назад. Акацукі швидко відреагував, рубанувши по ударній хвилі, що поверталася, самим мечем.

ударна хвиля була зрізана вертикально і впала на землю позаду Акацукі... По обидва боки від нього.

Удар розкидав землю і пробив глибоку вирау.

І.

– Ей-ей, ми в процесі битви. Якого біса ти робиш?..

Акацукі закинув на плече демонічний меч і поглянув вгору.

І запитав.

– Гей, Кайдо?

– Ні, ні... Я не хотів вас турбувати.

Відповів на його звернення голос. Це був юнак, що стояв на гілці високого дерева, притулившись до його товстого стовбура.

Він, Кайдо Мотохару, гірко посміхнувся і підняв до нього одну руку.

Харука та інші підняли очі, щоб побачити, що відбувається, ймовірно, звільнившись від тиску.

Під поглядами усіх, Кайдо вигукнув «ось» і зістрибнув з верхівки дерева на землю.

Акацукі криво всміхнувся і сказав.

– Я знав, що ти приховуєш свою силу... І казав, що не хочеш зі мною перетинатися, але ти вирішив мене трахнути.

– Ого, ти трохи розгублений, Аккі. На жаль, я не збираюся з тобою битися.

Всміхнувся Кайдо.

– Віцепрезидент, здається, помітила, але це надзвичайна ситуація. Аккі, помітив, твоя щока... Вона трохи порізана і кровоточить.

– Що така маленька подряпина може зробити...

Грубо витерши кров зі своєї щоки рукою, Акацукі теж все зрозумів.

Що означає «надзвичайна ситуація» Кайдо. Кайдо лише кивнув головою.

– Вірно... Не території даного Вавилону має бути бар’єр, що перетворює будь-яку фізичну шкоду на психічну. Однак той факт, що тіло Аккі було поранено, означає, що бар’єр зник. Для Вавилону, бар’єр, створений, щоб ми не повбивали один одного, рятівне коло, що підтримує порядок на периферії... І тепер він зник посеред рейтингової битви і все це в розпалі? Не зважаючи на таку надзвичайну ситуацію, немає жодної тривоги, навіть оголошення про надзвичайну ситуацію.

За його словами, ситуація явно не стандартна.

Кайдо підтягнув свій вираз обличчя, яке до цього втратило силу, до напруженого. З серйозною інтонацією в голосі.

– ...Щось відбувається. Щось дуже погане.

– Що це в біса таке?

Як тільки Акацукі пробурмотів це, земля здригнулася. Землю струснуло від далекого вибуху.

Оусава Акацукі зрозумів. Просто зараз пролунав величезний бойовий звук, генерований магією.

– Цей напрямок, я впевнена...

Коли Харука промовила збентеженим голосом, Акацукі вже побіг.

Він біг на повній швидкості нічним лісом.

Ззаду пролунав голос, щоб зупинити його, але Акацукі його не почув.

Однак, можливо, це не було безпідставно.

Там... Базовий табір, де знаходилися Міу та інші.

[i] Ка́мінг-а́ут, а також ка́мін-а́ут, ка́мінг а́ут і каміна́ут (англ. coming out — «розкривання», «вихід»; скор. від coming out of the closet — «вийти з шафи», у значенні «вийти із темряви, відкритися») — процес добровільного й усвідомленого визнання людиною своєї сексуальної орієнтації чи гендерної приналежності.

Розділ четвертий «Обертаючи вітряк долі»

Коментарі