Розділ третій «Перед світанком»

1

Ідзумі Чікаґе прокинулася на білому ліжку.

«...Це...»

Непевною свідомістю, яка щойно прокинулася, Чікаґе перевірила ситуацію, в якій вона опинилася.

Вона не впізнала темну кімнату з приглушеним світлом. Але специфічний запах дезінфікую чого засобу підказав їй.

Що місцем, де вона перебувала, була медична вежа JPN Вавилон.

І коли знаєш, де знаходишся, наступне, що потрібно з’ясувати - це «причина».

...Чому вона тут.

Свідомість людей зазвичай спрямована від теперішнього до майбутнього. Щоб згадати минуле, свідомість повинна піти назад. Це схоже на повернення свідомості по потоку крові.

– У..!

Коли тупий біль пробіг у її голові, і Чікаґе нахмурилася.

– ...Ти прокинулася?

Вона почула голос, який звернувся до неї. Піднявши очі, молода дівчина сиділа в кріслі, біля ліжка.

– Староста...

Коли Чікаґе важко пробурмотіла це, Доумото Кудзуха важко видихнула, наче відчула полегшення.

Саме тому Чікаґе згадала. Причину турботи про неї Кудзухи.

– Зрозуміло... Той моторошний хлопець.

Молодий чоловік, який назвався Філом Барнеттом накинувся на них, щойно закінчив представлення. Вони, втрьох, одразу ж спробували дати відсіч, але їх ледь не застали зненацька і вони відступили. Крім того, розгубленість від зникнення системного бар’єра створила вразливість і вони в мить опинилися в невигідному становищі. Зрештою Кудзуха втратила рівновагу і наблизилася до атаки Філа, тож вона намагалася її захистити... Втратила свідомість.

Але Чікаґе пам’ятала. У її туманній свідомості точно були слови, які вона раптом почула.

Тобто:

...За те що втягнула вас в це, вибачте.

– …

Безсумнівно. Вона, безумовно, чула. Слова які сумним голосом промовила її дорогоцінна подруга.

– Староста.., А як же Міу?

На це запитання, Кудзуха тихо похитала головою.

Я попросила їх повідомити мене, як тільки її візьмуть під охорону, але поки нічого не чути.

– Це...

Вона не знала, яка зараз година, але з того часу, мабуть, пройшов якийсь час.

Вона спробувала підвестися, і на цей раз відчула біль по всьому тілі.

– Ні... Ти маєш спокійно відпочити. І я впевнена, що з нею все буде добре.

Кудзуха ніжно поклала руки на плечі Чікаґе й сказала.

– Бо, відразу після цього... Прийшов Оусава-кун.

– Акацукі..?

– Так, тож я впевнена, що з пані Оусавою все буде гаразд... Я подбаю про решту, а ти, поки думай про відпочинок.

Кудзуха поклала Чікаґе назад у ліжко і вкрила ковдрою. І.

– Я покличу вчителя. Просто почекай трохи.

Сказавши це, вона збиралася покинути лікарняну палату.

А Чікаґе побачила закривавлену пов’язку, обмотану навколо ручки такої юної дівчинки.

– Староста... ти в порядку? Ти ж серйозно поранена, вірно?

– Зі мною все буде гаразд. Ти врятувала мене.

Ширма лікарняної палати відкрилася, і в кімнату проникло світло з коридору.

Кудзуха обернулася й ніжно посміхнулася.

Чікаґе вперше побачила лагідний вираз обличчя маленької однокласниці.

– Дякую, Ідзумі. Зате, що захистила мене.

Сказавши це, Кудзуха вийшла по той бік дверей... В коридор.

2

Ельдія, королівства столиця Королівства Шелфід, магічна сила Арейдзарда.

Його символ, замок Ельдія, мав конференц-залу, де проводили військові наради генерали армії.

На відміну від кімнати для гостей, кімната проста з мінімальними предметами, такими як великий письмовий стіл і стілець.

На голих кам’яних стінах, у військовій раді, вивішені оперативні карти та інша інформація.

У цій кімнаті все, починаючи від дверей і закінчуючи стелею, повністю зроблено з каменю. Це було зроблено з метою, щоб максимально уникнути ризику витоку інформації на зовні. Багато розмов, які відбуваються в цій кімнаті, були конфіденційними, тому не було ризику, що люди ззовні зможуть їх почути.

І ось і зараз, пара чоловіка і жінки знаходилися в цій кімнаті для переговорів

Великий генерал Шелфіда, генерал Зекс Дорторейк.

Очільник різних міністерств, генеральний секретар парламенту Лютіє Торуму.

Повернувшись з Діасдії вони провели деякі розслідування, про які наказала Рісті, і обмінювалися отриманою інформацією.

– ...Здається, винуватий той хлопець.

Зітхнув Зекс, переглянувши інформацію, написану в магічному повідомленні від шпигунів, які залишилися в Діасдії.

– Ви впевнені?

Зекс кивнув, у відповідь на запитання Лютіє.

– Ймовірно. Я попросив їх знайти інформацію про Філа Барнетта після його приходу в цей світ, але мені було цікаво, тому я попросив їх переглянути інформацію за останні кілька днів.

Ця ймовірність, спала на думку, коли він побачив зруйновану могилу Леона.

– Після тристоронніх переговорів в Арекрасті, здається, що шанований Валаам був єдиним, хто повернувся в Діасдію. Філ Барнетт повернувся рано вранці того дня, коли ми приїхали в Діасдію.

І.

– Я попросив своїх людей зібрати інформацію про замок за кілька днів, і вони знайшли кілька свідчень очевидців. Вони казали, що бачили молодого чоловіка, схожого на Філа Барнетта, близько п’яти днів тому.

У них є лише непрямі докази та свідчення очевидців, але що, якби він таємно пробрався в Шелфід по суші з Арекрасти, зруйнував гробницю Леона, а потім повернувся до Діасдії. Кількість днів, які це займе, ймовірно, становить близько десяти. Це ідеально збігалося з кількістю днів, що минули з тристоронньої конференції в Арекрасті, до моменту, коли Філа відправили для переслідування. Вони не знали правди про ситуацію... Але в цьому не було сумнівів.

 – Речі такі, які є. Було б краще утриматися від повідомлення про цю справу Рісті, доки не матимемо вагомих доказів.

Пробурмотіла Лютіє зі скорботними очима.

Стосовно цього питання, Рісті зараз перебувала в стані, коли їй не вистачило самовладання. Якби їй сказали, що Філ, ймовірно, винуватець, вона б не змогла стримати емоції. Але Рісті - королева Шелфіда. Від необдуманих дій королеви може постраждати й сама країна.

Звичайно, якщо винуватцем є Філ, ні Лютіє, ні Зекс не мали жодного наміру пробачити його. Однак біля «брами до іншого світу, де мали відправити Філа для переслідування, Валаам, здавалося, був не задоволений його відсутністю, після тристоронньої зустрічі. Якщо так, то це може бути зумовлено власними планами Філа, а не Діасдії. Звичайно, особу Філа підтримувала Діасдія, тому це міждержавне питання. Однак, якщо спочатку не отримати підтвердження того, чиї наміри стоять за цією справою, не отримаєш особливого ефекту, при розслідуванні.

– ...А як що до твоєї справи? Цікаво, чи є спосіб для людей з іншого світу, після того, як повернулися до свого світу, знову повернутися до Арейдзарду. Здається, ти говорила, що збираєшся спробувати зустрітися з вашим старійшиною?

– Так. Старший старійшина мого племені не знав, але мені вдалося розпитати старійшину з іншого племені, який знає про інші світи. Очевидно, є один спосіб це зробити...

Тобто:

– Лише люди з інших світів можуть пройти через «браму до інших світів». Жодна матерія, не кажучи вже про людей, з цього світу, не може перетнути цей вимір. Однак, схоже, що це лише теорія... Якщо мешканець іншого світу, повертаючись до рідного світу, зможе перетнути вимір з чимось з Арейдзарду, то у вимірі, що відокремлює цей світ від іншого, відкривається діра.

– «Діра у вимірі»...

– Вірно. І якщо ви пройдете через цю діру, можна повернутися в цей світ. Матерія Арейдзарду спочатку існувала в цьому світі, тому, здається, вона спрямована, подібну до сили тяжіння до цього світу.

Іншими словами.

– Якщо принести щось з собою з цього світу, то зможеш знову повернутися через діру в просторі. Проте, кажуть, що отвір виміру відбиває форму істоти, яку ви принесли з собою. Для того, щоб повернулася людина, їй потрібно було б пройти через «браму до іншого світу» з чимось певного розміру.

– Зрозуміло. Але ж основна передумова полягає в тому, що ні люди, ні предмети не можуть перетнути «браму до іншого світу», так? Якщо так, то в загалі не існуватиме дірок у вимірі.

– Так. Тому це не було визначено як метод, і це не було донесено як інформацію.

Сказала Лютіє.

– Якби існуванню з Арейдзарду перетнути «Браму до іншого світу», то це існування мало б повністю злитися з істотою з іншого світу.

– Повне злиття, еге ж... Як це взагалі можливо?...

Зекс саме збирався це сказати, коли...

– ...Зачекай хвилинку. Я майже впевнений, що Рісті, сказала, що той ідіот сказав щось на кшталт «Поклич мене, якщо тобі щось знадобиться».

– Так.

– Ренкан Кейкіку того ідіота, якщо я не помиляюся...

Лютіє твердо кивнула на ці слова.

– Вірно. За допомогою Ренкан Кейкіку Акацукі можна пропустити Ци через будь-який матеріал і зробити його частиною свого тіла. А в той час він ніс велику сумку, схожу на мішок з піском, зі своїм одягом з Арейдзарду. Вона була достатньо великою, щоб в неї могла поміститися людина.

З рідкісною, щасливою посмішкою на обличчі:

– Принаймні Акацукі зможе повернутися - до Арейдзарду.

Інформація, отримана від старійшин вищих ельфів, була корисною.

...Акацукі міг повернутися до Арейдзарду.

Зекс хотів негайно розповісти про це Рісті, але холоднокровна Лютіє зупинила його. Теорія про те, що він міг ходити туди-сюди через «дірку в просторі», не є на сто відсотків вірогідною. На даному етапі, все ще існувала ймовірність того, що це може залишитися нездійсненою мрією.

Перш за все, якщо такий метод дійсно існує.

Акацукі, який вмів використовувати Ренкан Кейкіку, зможе повернути дочку короля демонів Ґаліуса.

Якщо так, то ситуація ще більше ускладниться.

...З іншого боку, Філ, який не міг використовувати Ренкан Кейкіку, не міг вигадати спосіб злитися з чимось з Арейдзарду. Дика історія про вільні подорожі між різними світами, не відома раніше, ніяк не могла бути правдою. Якщо Філ планував подорожувати туди й назад іншим шляхом, про який їм не відомо, це робило їх шлях менш вірогідним.

– ...Якщо подумати...

Промовила Лютіє, ніби згадуючи.

– ...Рісті запитувала Зекса, що робив молодий чоловік Філ, від коли прийшов до цього світу. Чи отримав ти якусь корисну інформацію з вашого боку?

– Ні, не зовсім. Він перебував в Діасдії з того часу, як його викликали до Арейдзарду два роки тому.... Але здається, тільки в останні кілька місяців він дійсно привернув увагу старого Валаама, як герой.

– Невже? Це той юнак, про якого імператор Валаам навіть сказав, що він міг би перемогти Ґаліуса, замість Акацукі Думаю, що потрібен певний час, щоб заслужити його довіру, але...

– Ну старому Валааму він показав свої здібності, як тоді, коли намагався нас вбити, більш гідним чином. Згідно з тим, що з’ясувала розвідка, він, здається, був на тій Чорній горі понад рік...

Ця гора була на безлюдному острові, біля узбережжя Діасдії, населеному великою кількістю різного роду демонічних звірів.

Як випливає з назви, демонічні звірі - це істоти, на відміну від демонічного племені, з інстинктами більш схожими на тварин. Вони як хижі звірі, які шкодять людям, і люди не могли з ними спілкуватися.

Крім того, атмосфера навколишніх вод повністю не стабільна, через вібрації певної могутньої істоти, яка живе на острові. З цієї причини, навіть рибалки в прилеглих водах не наближалися до острова, щоб зберегти своє життя.

– Ну, вона занадто небезпечна для тренувального полігону, але він пробув там понад рік, і вижив. Це мало зробити його сильнішим.

– Зрозуміло, логічно...

Розповідь Зекса майже переконала її, але Лютіє перервала свої слова.

Оскільки, їй на думку спала одна можливість.

Поштовхом стала незвичайна жага крові, продемонстрована біля брами до іншого світу.

– Не може бути, це був...

Той невідомий моторошний тиск. Якщо це те, про що вона думала. Філ Барнетт також міг використовувати «дірку у вимірі», щоб повернутися до Арейдзарду.

– Щось сталося, Лю?

Підозріло запитав Зекс, а у Лютіє закалатало серце.

– Зекс… Нехай шпигуни, що залишилися в Діасдії, як найшвидше дослідять Чорну гору. Чи відбулися серйозні зміни за останні кілька місяців?

Сподіваюся, мої побоювання безпідставні. Але якщо моя здогадка правильна.

– Філ Барнетт більше не... Не є супротивником з яким може тягатися людина.

3

Однак припущення Лютіє виявилося правильним, у найгіршому сенсі.

Перед очима Акацукі та Міу, Філ випромінював фіолетову фосфоресценцію, а його тіло почало змінюватися.

Поступово його тіло зникало, перетворюючись на щось велике і гротескне.

...А потім, у повітрі прокотився гуркіт, що струснув землю.

– Ех...

Навколишня атмосфера вібрувала крижаною вібрацією, а вираз обличчя Акацукі став суворим.

Непереборне відчуття присутності та тиску. Там вже не було Філа Барнетта Це був великий дракон, заввишки понад двадцять метрів.

– Заххак[i]...

Пробурмотів Акацукі, дивлячись на деформованого дракона.

– Цей виродок... Тобі вдалося укласти договір зі злим драконом Чорної гори?

Чорна гора була домом для найбільшої кількості демонічних звірів, в Арейдзарді. Однак демонічні звірі, за своєю природою, надзвичайно жорсткі істоти, настільуки, що вони вбивали один одного, навіть якщо належали до одного роду. Однак демонічні звірі Чорної гори не билися між собою, хоча й шкірили ікла на зовнішніх ворогів. І це тому, що порядок підтримувався абсолютною істотою.

... І нею був злий дракон Заххак.

У той час, як звичайні дракони класифікувалися як магічні звірі, Заххак визнавався іншою формою життя. Форма життя вищого виміру... Іншими словами, сутність близька до богів.

Акацукі знав, як виглядає Заххак, бо одного разу бився з ним.

Під час подорожі, заради перемоги над Ґаліусом, їх попросили розшукати шукачів пригод, які пішли перевірити свої сили й не повернулися, і він з Рісті та іншими вирушили до Чорної гори. Тоді їм не пощастило битися із Заххаком. Однак, оскільки вони не ставили собі за мету його перемогти, вони негайно припинили бій і відступили. Не зважаючи на це, він пізнав частину могутньої сили, якою володіють вищі форми життя.

І цей Заххак зараз перед ним.

Невідомо який метод він використав, але Філу вдалося укласти контракт зі Заххаком і він міг запозичувати його силу.

«..Якщо звідси втекти, він просто піде за нами...»

Тоді, за найгіршого сценарію, невідомо, якої шкоди буде завдано навколишньому середовищу.

Акацукі спокійно оцінив ситуацію. І висновок, до якого він прийшов, наступний:

– Тц... Думаю, доведеться це зробити.

Один раз клацнувши язиком він спробував матеріалізувати демонічний меч.

– Зачекай!

Проте Міу поспішно зупинила його руку.

– Це не розважливо... Шкода від отрути ще не зійшла нанівець.

– Можливо. Але, такого навіть говорити не можна. Якось дам собі раду.

Кажучи це, він намагався відмахнутися від руки Міу... Але не зміг.

Міу серйозно поглянула на неї.

– Будь ласка, послухай мене... ти напевно, єдиний, хто може його перемогти. Але зараз ти не можеш цього зробити.

...Тож.

– Я виступлю приманкою. Виграю тобі час, поки ти не відновиш сили.

– Про що ти говориш. Якраз це і є нерозумно.. Ой!

Раптом вигукнув Акацукі. Оскільки Міу штовхнула з усієї сили й він втратив рівновагу.

Похитнувшись і впавши на коліно, через залишки отрути в організмі, він підняв голову і побачив, що Міу вже одна стоїть перед величезним злим драконом.

Тоді вона нам мить озирнулася і посміхнулась йому.

– Приходь мені на допомогу якнайшвидше... Я чекатиму.

Як тільки це сказала, Міу застосувала магію польоту. Вона стрибнула над головою Заххака та одночасно випустила незліченну кількість повітряних лез. Але всі вони були зметені ще до того, як влучили в Заххака. І не було жодного натяку на критичні пошкодження. Однак цієї дії було достатньо, щоб Заххак помітив Міу. «Гррр», загрозливо зривів він.

– Тобі потрібна я, чи не так? Ходи сюди!

Голосно закричавши, щоб ще більше привернути до себе увагу, Міу злетіла високо в гору.

І відразу після цього величезне тіло Заххака злетіло з різким поривом вітру.

4

За деякими винятками, місцеперебування і безпека всіх учнів і співробітників JPN Вавилон були підтверджені, а евакуація тих, хто перебував на території, була завершена через чотири години, після оголошення надзвичайної ситуації.

Зараз була пізня ніч, час, коли важко з кимось зв’язатися.

Причому, враховуючи, що основна система ще не була відновлена в розпал рейтингового змагання старшої школи, це була надзвичайна швидкість.

Це досягнення було виключною заслугою членів студентської ради.

Віцепрезидента Нанаси Харуки, секретаря Уесакі Рійоухея та Скарбника Аіри Мінамі.

Зараз вони мобілізували вільний персонал і навіть виконавчий комітет університету, очоливши роботу. Учень, навіть старшокласник, який бере на себе командування в надзвичайній ситуації, було немислимою реакцією в інших шести країнах Вавилона. Однак Коконом, відповідальним за JPN Вавилон, був Хікамі Кійоя, який сам був старшокласником. Люди, яких він обрав своїм керівним персоналом, були його друзі з тієї ж старшої школи.

Тому, в нинішньому JPN Вавилоні, найбільший авторитет мала студентська рада старшої школи.

Водночас вони несли найбільшу відповідальність.

І поки президент студентської ради Хікамі Кійоя був у від’їзді на саміт, вони залишилися відповідальними за його відсутності та на відмінно впоралися з хаотичною ситуацією. Через те що у них було дві обіцянки.

Перша була дана президенту Хікамі Кійої, що вони охоронятимуть це місце за його відсутності.

А інша - обіцянка, дана чотири години тому Оусаві Акацукі.

Як тільки вони впевняться, що всі в безпеці, і як тільки завершать керувати евакуацією, вони обов’язково підуть за ним.

Таку обіцянку вони дали Оусаві Акацукі.

Наразі, в JPN Вавилон було лише двоє людей місцеперебування і безпека яких не підтверджена.

Лише двоє Оусава Акацукі. І Оусава Міу.

І ось, нарешті ситуація готова для того, щоб піти за Акацукі. Звуки бою, які ще деякий час були чутні вдалині, зникли. А можливо, бій вже вирішився, але з цього місця неможливо, сказати, що сталося. Вона хвилювалася за безпеку Акацукі.

– Як справи?

Запитала Харука Рійоухея, який стояв поруч з нею, перевіряючи радіопередавач у вусі.

Тоді Рійоухей похитав головою і сказав.

– Не добре. Я досі не можу вийти на прямий зв’язок з Кійоєю.

Його тон голосу говорив, що це був очікуваний результат. Причина в тому, що під час зустрічей на вищому рівні, в яких бере участь «Кокон», контакт зі зовнішнім світом припиняється, щоб не допустити витоку надсекретної інформації у зовнішній світ.

– Ну нічого не поробиш. Я гадала, що принаймні дам звіт про стан справ...

Сказала Харука. Однак якщо невдало попросити залишити повідомлення, невідомо звідки витече інформація.

Тому Харука доручила персоналу надсилати ситуацію та інформацію на мобільний термінал Кійої за потреби.

І.

– Мінамі. Як що до ситуації в диспетчерській... Як проходять відновлювальні роботи?

– Наразі роботи виконанні на шістдесят відсотків... І за три години роботи будуть завершені.

На слова Мінамі, Рійоухей пробурмотів: – серйозно?

– Вісім годин - це вже відмінно, скорочувати ще більше. Яку магію використав, пан Кубота.

– Так, це вражає... Але ми не можемо чекати ці три години.

Закінчивши останню перевірку спорядження, Харука озирнулася на штабний намет позаду неї.

– Тоді, вчителі, подбайте про решту. Якщо будуть питання, зв’яжіться зі мною по радіо.

– О... Але ви впевнені, що підете одні? Якщо організувати кілька груп.

– За повідомленням зниклого співробітника визначено, що не було спільників, які б допомагали зловмиснику потрапити в середину. Отже, ми маємо справу з одиноким підозрюваним.

Сказав Рійоухей.

Тоді якщо людей буде забагато, це нічим не допоможе Не так багато людей можна залучити одночасно.

– ...Це лише заважатиме і гальмуватиме нас.

– Усе так, як кажуть Уесакі та Мінамі. Також існує проблема командної роботи в реальному бою. Нас буде достатньо, щоб боротися власними силами... Якщо ми опинимося в ситуації, коли нам дійсно знадобиться підкріплення, ми зв’яжемося з вами.

Сказавши це, Харука збиралася почати читати заклинання магії польоту.

Відлунням, здалеку пролунав гуркіт, що розірвав атмосферу.

– Агов, що це було..?

Першою це помітила Аіра Мінамі, а співробітники гуділи від здивування.

Поглянувши на східне небо, вона звузила очі та зі суворим виразом сказала.

– Там... далеко.

– Що сталося, Мінамі....

Промовила Харука, і її слова перервалися.

Причина в тому, що її очі також побачили теж, що бачила Мінамі.

Це був великий об’єкт, що ширяв у нічному небі, далеко на сході.

– Що це там?

Зціпеніло пробурмотів Рійоухей.

– Дракон?.. Навіть якщо це так, то що це за до смішного великий розмір?

Виходячи з відносної відстані, розмір перевищував двадцять метрів.

Але в жодному разі такий монстр не з’явився б без причини. Не хотілося в це вірити, але вони, напевно, повинні б думати, що це теж спричинив зловмисник.

Тому Нанаса Харука зробила крок вперед.

– ...Здається, ми встигли.

Якщо це був напад ворога, то бій ще тривав. Це доказ того, що Акацукі з сестрою в безпеці. Досі вони не знали точне місце розташування, але тепер їй не потрібно хвилюватися, що вони заблукають.

– Давайте, ходімо.

Магія польоту Харуки була активована, і троє членів студентської ради полетіли.

У далеке східне небо... До великого дракона.

5

Повідомлення про появу невпізнаного дракона незабаром надійшли в центр управління, де проводилися роботи з відновлення системи.

На мить, по кімнаті пробігло морозне тремтіння, але техніки негайно відновили роботу.

Вони знали, що єдине, що вони можуть зробити зараз, це якомога швидше відновити систему.

...Тим часом.

– …

Кубота Кайто про щось похмуро думав.

– ...Що сталося, Докторе?

– Ага, – Кубота кивнув інженеру поруч з ним, що запитав, чи є якась проблема.

Повідомлення про надзвичайну ситуацію та заява Уесакі Рійоухея транслювалася по всьому JPN Вавилон.

Природно, Кубота про це чув, як і про ситуацію зі штабного намету рейтингового змагання. Саме тому Кубота запитав з наміром підтвердити.

– Тим хто першим переслідував зловмисника, був Оусава Акацукі, чи не так?

6

У лісі, де під сильним тиском, хиталися і шелестіли дерева, бігла одинока тінь.

Це був мідно-коричневий лев, який на великій швидкості біг на чотирьох лапах. Переслідуючи великого дракона, що раптова з’явився, лев був ґолемом, створеним за допомогою магії землі.

А не його спині була фігура дівчини. Маленьке тіло, що рухалося через ліс, який повністю перетворився на поле бою. Однак її обличчя, яке ще виглядало молодим, видавало сильну волю, яка ніколи не похитнеться.

Нею була Доумото Кудзуха.

Вийшовши з лікарняної палати Чікаґе, після того, як та прийшла до тями. Покликавши медиків, Кудзуха прослизнула повз погляди персоналу і знову ступила на поле бою.

Здібності ґолема залежали від магічної сили людини, яка його створила. Ґолем-лев, створений Кудзухою, біг на великій швидкості, не захекавшись. Вони вже оминули базовий табір, який раніше був атакований і до недавнього часу слідували по сліду, використовуючи залишки магічної битви, як орієнтир.

Але зараз вона переслідувала чітку ціль. Це гігантський дракон, що летів на схід у нічному небі, і його час від часу можна була побачити крізь дерева.

«...Зачекай...»

Коли вони з Чікаґе втратили свідомість після нападу молодого чоловіка, на ім’я Філ Барнетт.

Кудзуха почула слова, які пробурмотіла Міу, що виступить приманкою, щоб відвести ворога.

«...За те що втягнула вас в це, вибачте.»

Вона не помилилася. Міу справді так сказала.

Саме так сказала Доумото Кудзуха. Це вона та, хто повинен просити вибачення. Від початку, як представник класу, вона мала захищати Міу та Чікаґе.

«...Ні, усе не так..»

Це не так. Тоді вона просто хотіла захистити двох подруг. Але вона не могла їх захистити... Тому вона хотіла допомогти їм, незважаючи ні на що. Крім того, в той час Міу тікала в іншому напрямку, ніж Акацукі, що боровся зі студентською радою. Можливо, вона намагалася розв’язати питання сама, не покладаючись на Акацукі.

«...Я не дозволю тобі цього зробити...»

Кудзуха прикусила губу. Звичайно якби вона довірила все це Акацукі, то, можливо, не було б жодних проблем.

Але навіть якщо вони довірять все йому, і в результаті Міу повернеться цілою і неушкодженою. З яким обличчям вони зможуть дивитися одна на одну. Вони, хто відпустив Міу, чиї очі дивилися так, ніби вона йшла кудись далеко наодинці.

Вони усвідомлювали, що Акацукі та Міу несуть на своїх плечах щось неймовірно важке.

Вони не мали наміру в це втручатися. Кожен, хто побував у подібних світах, мав у минулому чималу кількість болючих переживань. Саме тому, для того, щоб такі люди залишалися друзями, недостатньо мати відносини залежності, в яких допомагає лише один з них. Стоячи поруч, пліч-о-пліч, вміти об’єднати зусилля і боротися разом - це мінімальні вимоги для того, щоб дружити з цими двома.

Чікаґе вже поставила своє тіло на кін. Тоді... Наступна її черга.

«...Якщо продовжуватиму так їхати, то за п’ять-шість хвилин зможу їх наздогнати.»

Кудзуха намалювала у своїй голові карту поля бою. Трохи далі ліс обірветься і вони вийдуть на гірську місцевість. За нею розкинеться міська тренувальна зона. Можливо, Акацукі з Міу обрали це місце місцем своєї битви. Там, будівлі та інші споруди можуть бути використані як ефективні щити. Судячи з того, в якому напрямку вони рухалися, в цьому не було жодних сумнівів.

Опустивши погляд з дракона в небі на ліс попереду, вона раптом побачила тінь на своєму шляху.

Болісно хитка хода. Волочить хворобливе тіло, але все одно рухається в перед:

– ...Оусава-кун?

Вигукнувши це, Кудзуха зупинила ґолема біля Акацукі й стрибнула на землю.

Тоді Акацукі подивився на неї з болем, але все ж посміхнувся і сказав.

– Привіт, старосто, ти тут... Я ж сказав, щоб ти не хвилювалася.

– Я не хвилювалася... Я просто не витримала.

Говорячи це, Кудзуха оцінила стан Акацукі.

Наскільки вона бачила, серйозних травм у Акацукі не було. Але він все ж значно виснажений. Важко повірити, що Акацукі втратив стільки фізичної сили. Переслідуючи Міу. Ймовірно, це був результат битви з тим молодим чоловіком, на ім’я Філ Барнетт.

Однак Міу зараз ніде не видно поруч з Акацукі. Потім з’явився невідомий гігантський дракон, а за ним Акацукі. Якщо так то можливості, природно обмежені.

– Пані Оусава все ще бореться?

– Ага. Здається, вона має намір стати приманкою і виграти час, поки я не одужаю від отруєння.

– Он як....

Кудзуха мала приблизне уявлення про те, що відбувається.

Важко повірити, що Акацукі так легко програє. У цьому випадку Акацукі, ймовірно, довів Філа Барнетта до межі. Ось чому Філ використав дракона як підстрахування. Однак, щоб захистити Акацукі, який був уражений отрутою, Міу, мабуть, ризикнула бути приманкою.

– Ти сказав отрута... Це те, що відновиться природним шляхом.

– Ні. Але я використовую Ренкан Кейкіку, щоб активувати Ци в моєму тілі й збільшити мою цілющу силу і метаболізм. Зараз, я почуваюся набагато краще. Я майже готовий до повного очищення.

– Добре…

Кудзуха поки відчула полегшення.

Однак, якщо він буде чекати до повного одужання, Акацукі, ймовірно, вважає, що зможе встигнути вчасно. Якщо цей гігантський дракон є таємною картою молодого чоловіка, на ім’я Філ, то цей велетенський дракон безумовно має більшу силу, ніж Філ. І Міу кинула виклик такому супротивнику наодинці.

Не дивно, що Акацукі пішов за нею, силоміць тягнучи своє насичене токсинами тіло.

Небезпечна ситуація. Але попри це, надія була.

Вона була в словах Міу, які Акацукі щойно сказав Кудзусі.

Поки Акацукі не одужає, вона виграє йому час... іншими словами, Міу вирішила битися пліч-о-пліч з ним. Не було більш трагічної рішучості, залагодити справу самотужки.

Акацукі наздогнав Міу. І став біля неї.

Якщо так, вони не можуть програти.

– ...Оусава-кун.

Сказала Кудзуха.

– Як сказала пані Оусава, ти, мабуть, єдиний, хто може перемогти того дракона. Тож поки зосередься на тому, щоб позбутися отрути.

– ...Боже мій. Староста, ти збираєшся йти...

Акацукі коротко зітхнув. А коли підняв обличчя, вираз його змінився на серйозний.

– Я розумію, що ти відчуваєш, але... Ти думаєш, я відпущу тебе?

– Думаєш, я зупинюся лише тому, що ти це сказав?

Не будь дурним.

– Я знаю свої здібності. Я не можу перемогти того дракона. Ні, за великим рахунком, я можливо, навіть не зможу тягатися з тобою зараз. Але навіть так, є речі, які я можу зробити. Я можу зменшити тягар пані Оусави.

Оскільки.

Щоб виграти час, дві приманки краще, ніж одна.

– ...Ні, три приманки краще, ніж дві.

Раптово пролунав голос позаду.

Кудзуха мимоволі обернулася і побачила власника голосу.

– Ідзумі... Ти, чому?

Злякано вигукнула вона це ім’я. Тоді:

Коли староста виходила з лікарняної палати, вона нагадала мені Міу, коли вона сказала «мені шкода, що втягнула вас в це». І я пішла за тобою.

Сказала Ідзумі Чікаґе, з кривою посмішкою:

– Староста не єдина, хто хоче допомогти Міу.

– Ти теж, Ідзумі...

Сказавши «саме так», Чікаґе посміхнулася.

– Вибач, Акацукі. Ми вже вирішили. Скільки б Акацукі не зупиняв нас, ми підемо до Міу. Отже, що Акацукі повинен зробити зараз, так це не турбуватися про нас і не зупиняти нас, а також не турбуватися про Міу і не намагатися йти зі ще все отруєним тілом. Ти повинен якнайшвидше відновити своє тіло і перемогти цього дракона. Чим більше часу ми витрачаємо тут, тим більше піддаємо Міу ризику.

– ...Чорт. О, справді, я зрозумів.

Нічого не поробиш, якщо ви готові зайти так далеко, сказав Акацукі.

– З вами, дівчата, вона не зробить нічого нерозважливого наодинці. Натомість ви в жодному разі не повинні робити нічого небезпечного. Якщо ви вважатимете, що потрапили в біду, тікайте якнайшвидше.

– Так, я обіцяю.

Кивнула Кудзуха і знову застрибнула на спину ґолема-лева. І.

– Залазь позаду, Ідзумі. Магія руху системи ваги дозволяє рухатися на великій швидкості по землі, без коефіцієнта тертя стоячи на воді, чи не так? Це означає, що тобі доведеться витратити багато енергії.

– А, тоді думаю, повірю тобі на слово.

Кивнула Чікаґе і сіла позаду Кудзухи. Тоді пробурчав незадоволений Акацукі.

– Агов, агов, ... Мене не підвезеш?

Це залежить від того, скільки часу знадобиться, щоб зникло отруєння Оусави-куна.

– Не має часу...

– ...Скажи мені точний час.

Ніби перервавши відповідь Акацукі, сказала з серйозним виразом Кудзуха.

– Незалежно від того, візьму я тебе з собою чи залишу, найважливіше це час для твого одужання. Навіть якщо я візьму тебе з собою, якщо ти не зможеш перемогти того дракона, це нічого не дасть.

Але.

– Важко боротися з цим драконом, не знаючи, скільки часу треба для одужання. Але знаючи цільовий час, ми можемо подумати, як розподілити наші сили й розробити ефектну стратегію. Тому, будь ласка, скажи мені точний час.

У відповідь на це питання,

– Зрозумів...

Акацукі повільно кивнув і назвав час від якого залежала доля Кудзухи та інших.

7

Штучний острів в особливому автономному районі... Тренувальна міська територія на його східному кінці була віртуальним полем бою, яке використовували студенти JPN Вавилон, під час бойової підготовки.

Поля бою, на які в разі крайньої потреби відправляли тих хто відвідував Вавилон, не в інших світах, а в цьому. З цієї причини, місто було побудоване відповідно до вимог сучасного суспільства. Ряди висотних будинків і будівель, що ще будувалися Сталевий каркас і сталеві колони зібрані як павутина і вигадливо нанизані один на одного.

Посеред ночі, в центрі міста, Міу залишилася сам на сам з Заххаком.

Інших людей в полі зору не було. Це не місце для проживання людей, а учні, які брали участь у рейтинговому змаганні, вже евакуювалися, з гідно з евакуаційним попередженням.

Так що битися можна було без особливих турбот, але:

– Що я повинна зробити.

Минуло десять хвилин, як почався бій на цьому місці. Міу вже вела бій, в якому поступалася за силою.

Структура тут складніша, ніж у гірському лісі, і має перевагу в тому, що з неї легше втекти, що робило її гарним місцем для того, щоб затягнути час. Перевага місцевості однозначно на її боці.

Однак вищі форми життя були вищими істотами, ніж духи, що керували стихійною магією. З цієї причини, форми життя вищого порядку можуть звести нанівець елементарну магію, яка активувалася шляхом запозичення сили духів вогню, води, землі та вітру.

Іншими словами це абсолютний бар’єр. Міу давно використовувала різні магії вітру, але жодна з них не працювала проти Заххака.

«...Ось чому магія не діяла на цю людину.»

Міу згадала час, коли Філ переслідував її. Навіть тоді ця магія не спрацювала на Філа. Ймовірно, це був прояв абсолютного бар’єра Заххака.

Ковзнувши по землі, Міу прослизнула під пішохідним мостом, на багаторівневому переході. Коли вона це зробила, гігантське тіло Заххака позаду неї врізалося в пішохідний міст і з гуркотом легко знесло його.

Міу направила свою матеріалізацію жезла на Заххака, який з’явився з-за хмари пилу, і обвалила на нього низку магічних атак. Блискавки, повітряні леза, торнадо і кулі стиснутого повітря. Однак, всі вони згасли, як тільки потрапили в бар’єр.

«...Зрештою, це означає, що ефективні лише прямі атаки зі зброєю.»

Міу вклала всю свою силу в руку, якою тримала жезл. Вона не знала наскільки ефективним вийде замах тростиною, у такої як вона, у якої не так багато фізичної сили. Але, принаймні, це не було б магією.

Від якої взагалі не було жодної шкоди.

«...З такими темпами, це з, рештою, заведе в глухий кут.» Якщо так, то...

Міу розвернулася в повітрі, відразу на місці. Скоротивши дистанцію зі Заххаком, вона ухилилася від кігтів передніх лап, що замахнулися на неї й миттєво обернулася за спиною. А потім.

– Яааа!

В завданний удар був також доданий імпульс магії польоту. Але у відповідь повернувся не опір, а удар, ніби вдарили по твердому металу. Ніби вкритий товстим панциром, ця атака не могла пройти.

І в той самий момент. Поряд зі звуком реву повітря, до Міу наближався хвіст, що перетворився на батіг.

– Ех...

Міу одразу вдарила Заххака по плечу й спробувала ухилитися.

– ...Е?

Але раптом тіло впало. Магія польоту була зведена нанівець.

«...Не може бути, просто від дотику до тіла опонента, навіть моя магія буде стерта?»

Міу пошкодувала про свою помилку в судженнях що до приголомшеного одкровення. Швидко, вона вже збиралася знову запустити свою магію польоту, коли на неї, по боковій траєкторії, з розвороту налетіла передня лапа Заххака.

«…Ні!»

Міу рефлекторно намагалася розгорнути вітряну стіну, але потім згадала, що в цьому не має сенсу.

Заххак зводив нанівець усю магію, до якої торкався. Навіть якщо це оборонна стіна, результат той самий.

Коротке вагання свідомості - ця невелика мить позбавила Міу можливості як ухилитися, так і захиститися. Залишався єдиний варіант - пряме влучання. Міу заплющила очі й готувалася до майбутнього удару... Але передня лапа Заххака розсікла повітря.

– ...Га?

Від здивування, Міу розплющила очі. Її врятувала магія польоту.

Однак її скасувала не Міу.

– ...Пані віцепрезидент?

Підвищила голос Міу, коли побачила обличчя дівчини, яка летіла, тримаючи її на руках.

Харука опустила Міу на асфальтовану поверхню неподалік.

– Ти не поранена?

– Т-так...

– Он як. Рада це чути.

Потім посміхнулася і сказала:

– До речі, що сталося з твоїм братом? Не думаю, що цей безстрашний хлопець дозволив би тобі битися наодинці.

– Його тіло все ще не може рухатися через отруту, отриману деякий час тому.... Тому я дала йому трохи часу на відновлення.

– Зрозуміло, це має сенс... Але якщо це так.

Харука підвелася, захищаючи Міу своєю спиною.

Перед її очима був Заххак, що приземлився на землю.

Сказавши.

– Мені байдуже, чи буде це по черзі.

А потім по обидва боки від Харуки вийшли Рійоухей і Мінамі.

– Я ніколи не думав, що знищу дракона.

– Будь обережний. Опонент - це форма життя вищого рівня, тому магія не працює.

Як тільки вона це сказала, двоє матеріалізували свою зброю.

Рійоухей використовував меч синього дракона. Мінамі - моргенштерн

А ще Харука матеріалізувала особливі клинки-півмісяця, тримаючи їх в руках, вона рушила в перед.

– Однак це стосувалося лише прямих магічних атак. Атрибути, які ми додаємо зброї, покривають її не зовні, а зсередини. З цим не буде проблем.

Зброя трьох людей почала слабо світитися.

Це світіння означало, що додано атрибут.

Рійоухей зробив свій меч синього дракона надзвичайно гарячим, а Мінамі - моргенштерн твердішим та важчим. А Харука додала спеціальний атрибут, використавши блискавку, замість вітру. Потім її клинки-півмісяці почали відтворювати високочастотний звук. Це злиття магії та наукової технології... Суперелектромагнітна вібрація, що прорізала все.

– ...Йдемо.

У той самий момент, коли Харука це промовила, троє членів студентської ради одразу почали рухатися.

Вперед вирвалася Харука.

Миттєво розгорнувши магію високошвидкісного польоту... Полетівши до Заххака, змінюючи траєкторію прямо перед ним. Злетівши по діагоналі, вона розсікла тіло Заххака своїми клинками-півмісяцями.

– ...

– Заххак заревів, і його величезне тіло перевернулося на спину. На його тілі від різаної рани був поріз шкіри. Очі великого дракона дивилися на супротивника, який наніс рани його тілу.

Він визнав Харуку ворогом.

– Не витріщайся на мене так, а то тебе зараз на шматки поріжуть.

Сказала Харука, перебуваючи на рівні його очей, а Заххак спробував підняти пазурі, але втратив рівновагу й трохи похитнувся. Це сталося через те, що залізна куля моргенштерну Мінамі врізалася в його тулуб і завдала сильного удару. Заххак тупнув по Мінамі.

― ...Сюди, великий хлопче!

Рійоухей, встромив в його спину свій меч синього дракона.

– ...

Заххак заревів і злетів у небо. Націлившись на сусідню будівлю. Намагаючись розчавити Рійоухея, вдаривши його власним величезним тілом.

– Ой, блін...

Рійоухей витягнув свій меч синього дракона зі спини Заххака та відстрибнув від нього. Відразу після цього, величезне тіло Заххака врізалося в хмарочос, від чого той з гуркотом завалився. Від удару, піднялися хмари піску.

– Дивовижно...

Мимоволі пробурмотіла Міу, спостерігаючи битву, що точилася перед її очима.

Але зараз не час висловлювати враження.

«...Я маю допомогти...»

Прийнявши рішення, Міу активувала магію польоту. Вона пройшла прямо перед Заххаком і лезом вітру розрізала сталевий каркас будівлі, що споруджувалася поруч. В результаті, вийшла величезна сталева паля, з гострими, різальним краями. Міу витягнула руки перед собою.

– Вперееее-д!

Ударна хвиля врізалася в сталевий каркас у повітрі. На Заххака полився дощ зі сталевих паль.

Вони, одна за одною, влучили в Заххака, який намагався піднятися. Хоча вони не пробивали, але завдавали певної шкоди Заххаку.

Однак це тривало не довго. Коли Заххак змахнув своїми великими крилами, порив вітру зніс палі Міу. Потім, коли він опустив їх назад, його підкинуло в повітря.

– Е...

За долю секунди, туша Заххака опинилася прямо перед очима Міу. Наближалася його велика, відкрита паща. З гострими іклами. Магічний захисний бар’єр не проникне. Міу швидко вирішила ухилитися.

Однак не встигла це зробити, як щось збоку сильно вдарило Заххака по голові.

Міу бачила. Тією, хто вдарив Заххака в голову збоку - була дівчина, що розмахувала величезним молотом, розміром з легковий автомобіль.

– ...Староста?

Лев земельного кольору схопив пащею жезл Міу, що скрикнула від здивування, і потягнув її на сталевий каркас, що був зібраний поруч. І там перед нею предстала інша однокласниця.

– Пані Чікаґе...

– Ей, Міу, з тобою все гаразд?

Посміхнулася Чікаґе, у відповідь на недовірливе бурмотіння Міу.

Рука вже до межі натягнула тятиву лука.

І тоді була випущена стріла. В повітрі пронеслася одна стріла, але розщепилася, напівшляху. Вона посипалася на Заххака дощем, наче ракета з роздільною головною частиною, з блоками індивідуального наведення[ii]. Деякі з них пронизали величезне тіло Заххака. З величезною проникною силою.

– Ух. Все ж, для такої великою штуки, однієї стріли не достатньо...

І все ж невдоволено пробурмотіла Чікаґе. І в наступну мить, перед нею розгорнулося магічне коло. Побачивши це, Міу мимоволі скрикнула.

– Пані Чікаґе, він володіє магією.

– ...Все гаразд.

Наступної миті, після того, як Чікаґе розсміялася над цим, атмосфера навколо Заххака вибухнула ревом.

Тіло величезного дракона струснуло від удару.

– Це вибух водню, – сказала Чікаґе, приголомшеній Міу.

– Оскільки цей штучний острів оточений морем, в атмосфері багато вологи. А з можливістю магічного маніпулювання водою, можна навіть добути з неї водень. Все, що потрібно зробити - це стиснути його і підпалити.

І це не пряма магічна атака. Вибух водню - природне явище. Звичайно, люди, які добре володіють магією води, не дуже добре володіють протилежною магією, магією вогню.

– Не зважаючи на це, я все ще можу пустити іскру.

В той самий момент, як вона це сказала, ударна хвиля від вибуху знову вдарила по Заххаку.

І.

– Залишилося тридцять хвилин, пані Оусава.

– Е?..

Сказала Кудзуха, яка, якимось чином, опинилася поруч.

Міу, на мить, не зрозуміла значення слів, але далі Кудзуха підказала їй.

– Ще тридцять хвилин і Оусава-кун повністю одужає... Тож прошу набратися терпіння до того часу.

– Ви випадково не бачили, цю людину...

– Ми зустріли його. «Я обов’язково буду там, тому не робіть нічого не обдуманого», сказав він.

Чікаґе кивнула у відповідь Міу, яка збиралася поставити їй запитання.

– Зрозуміло...

Коли Міу це пробурмотіла, вона відчула, у своєму серці якесь тепло.

Акацукі скоро прийде. Коли вона подумала про це, в її грудях стало жарко.

– Ходімо... Староста, пані Чікаґе.

Поглянула в перед Міу. Перед нею був переважаючий по силі Заххак.

Але Оусава Міу більше не боялася.

Навіть якщо магія не працює. Яким би сильним не був супротивник.

«...Якщо тільки ця людина прийде.»

Саме тому вона могла битися сильніше, ніж будь-коли раніше.

І тоді Міу та інші знову кинулися в смертельну битву проти Заххака.

До прибуття Оусави Акацукі залишалося всього тридцять хвилин.

8

А запекла битва з Заххаком розпалилася ще більше.

– Ха-а-а-а-а!

Схрестивши руки, Нанаса Харука викинула свій клинок півмісяць.

Лезо з суперелектромагнітною вібрацією, що оберталося по бумеранго-подібній траєкторії, розсікло величезне тіло Заххака, а потім знову повернулося в руку Харуки.

Потім перед Заххаком було розгорнуто величезне магічне око.

Водночас численні теплові промені побігли в бік Харуки в повітрі.

– ...У

Харука швидко ухилилася за допомогою магії польоту. Однак, коли вона намагалася уникнути її, теплові промені слідували за нею, куди б вона не рухалася. Вона намагалася якось утекти, проте промені світла швидші.

Але.