Місце, наповнене нервуваннями, напруженою атмосферою.
Перша конференц-зала Ноя.
Хоча площа була невеликою, простір був великим.
Структурою атріуму, яка підіймалася в гору.
У першій великій конференц-залі, спиною до задньої стіни кімнати, стояли дівчата.
Міу, Рісті, Кудзуха, Харука та Ілія.
У такій ситуації:
– ...
Ілія Рейнольдс затамувавши подих, випроставшись,
Перед її очима, в центрі кімнати стояв великий круглий стіл.
За ним сиділа причина того що зараз робило атмосферу у цій великій конференц-залі важкою.
Генеральний керівник Ноя, Оусава Акацукі.
...Але.
Акацукі був не єдиною причиною нинішнього напруження в кімнаті.
За круглим столом, окремо від Акацукі, сиділа ще одна людина.
Нею була жінка. Світловолоса, блакитноока красуня, якою б ловелас Акацукі миттєво спокусився б.
Але зараз вони сиділи обличчям до обличчя, і в повітрі панувало напруження.
Жінка, не зважаючи на те, що стояла перед Акацукі не зробила ані кроку назад, навіть не злякалася. Вона просто зручно сиділа, витримуючи погляд Акацукі й тиск, який він чинив.
Ілія знала ім’я цієї жінки.
Бо вона була знаменитою.
Мало хто у світі, не кажучи вже про Ной, не знав би її імені.
Обличчя та ім’я нового генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй та Кокона номер два, Летїї Крайзіс.
Тож:
«...Я не вірю в таке...»
Ілія відчула запаморочення від напруження.
Те що Акацукі збирався показати Ілії.
Це була таємна зустріч між ним, керівником Ноя, і Коконом.
На порядку денному стояло питання про те, як вони будуть боротися в майбутньому і чим це закінчиться.
Не важливо, що там на шпальтах ЗМІ усіх країн, світ ось-ось зміниться прямо у них на очах.
Наразі, з п’яти заступників головного керівника, лише Чікаґе не було на місці.
Ілія задумалася. Вона не знала, у яких справах та була відсутня, а їй було цікаво, не могла б вона її замінити. Не було жодної причини, чому новачок Ілія мала бути присутня на такому важливому заході, залишаючи Чікаґе поза увагою. Їй хотілося, щоб він більше думав про те, яка людина підходить для цієї роботи.
І за хвилину після того, як Акацукі та Летія зіштовхнулися лицем до лиця, саме Летія заговорила першою.
Тихим голосом:
– Дякую за запрошення, генеральний керівник Оусава.
– Дякую що прийшли, генеральний секретар Крайзіс.
М’яко посміхнувся Акацукі:
– Я все одно сподівався, що брат прийде раніше, але як він поживає?
– Ви маєте на увазі Міхаеля? Він зараз очолює реструктуризацію Європейського союзу. Він, напевно вже в Брюсселі.
Легко відповіла на запитання Акацукі Летія.
Так, Вавилон і Спеціальні Автономні Регіони більше не були єдиними постійними членами нової ООН.
У минулому, Спеціальні Автономні Регіони, під керівництвом Кокону, існували в Японії, США, Китаї, Індії, Співдружності Океанії, Росії та ЄС.
Два роки тому Японію вилучили з числа постійних членів Ради, і в результаті демонтажу країн колись було шість.
Але за два роки у Кокона з’явився новий вищий орган ЄС. Раніше Кокон контролював лише Велику Британію, де була розташована штаб-квартира Вавилона, але після завершення цієї реорганізації, всі країни ЄС нарешті опиняться під повним контролем Кокона.
Це означатиме, що Кокон матиме у своїх руках майже все в цьому світі.
Акацукі та Ной були не єдиними, хто накопичував владу за останні два роки.
Кокон також неухильно посилює свій контроль.
Летія, яка була присутня тут від імені Кокона, сказала:
– Це була чудова церемонія... Розбудувати організацію до такої міри всього за два роки. Це справді справжній подвиг.
Потім вона перевела погляд на Ілію.
– ...Бачу у вас є перспективні новобранці.
– ...
Ці слова та погляд, змусили Ілію відчути, що її серце стискається.
Походження нових компетентних людей, які прийшли, щоб приєднатися до Ноя, можна було розділити на дві категорії.
Одні, це ті, хто залишив Вавилон у кожній країні, до якої належав.
Інші, ті, хто вирішив прийти до Ноя замість Вавилону, щойно повернувшись з іншого світу.
Ілія була з останніх, вона отримала особливі здібності впродовж останніх двох років і вирішила йти до Ноя.
Не може бути, щоб Летія, Кокон, ставилася до цього позитивно.
Коли вона напружено витягнулася струнко і нерухомо, він сказав:
– У тебе гарне око. Це новенька, тільки сьогодні прийшла. Ілія Рейнольдс.
– Д-дякую.
Після представлення Акацукі, енергійно схилила голову Ілія. І.
«...Не називайте мого іменні, інакше я потраплю під увагу...»
Кричала вона у своїх думках:
– Що ж. Досить балачок і світських люб’язностей, і перш ніж ми перейдемо до справи, дозвольте мені нагадати вам, ця зустріч є лише неформальною.
Сказав Акацукі.
– Зрештою, зустрітися з Коконом у день церемонії утворення було б не дуже зручно ні для нас, ні для вас.
– Так, я не заперечую.
Кивнула, з посмішкою, Летія:
Єдина проблема, однак, полягає в тому, що те, що тут говоритиметься, хоч і неформально, не має ніякої зобов'язальної сили. Те, що тут відбудеться, визначить майбутнє Кокона і твого Ноя. Тоді все тут повинно мати таке ж значення, як і на офіційній зустрічі, і бути чесним, без місця для взаємовигідних змін. Ми приїхали сюди не для того, щоб вести беззмістовні розмови.
На ці слова:
– Так. я розумію.
Сказав Акацукі.
– Але на жаль, у світі немає жодного запису, який не можна було б змінити. Будь то відео, аудіо чи папір, такі речі можна змінити, якщо ви цього захочете.
Ілія подумки погодилася з цими словами.
Безумовно, будь-який носій інформації можна змінити, якщо захотіти.
Причина, чому цього не роблять на офіційних зустрічах і переговорах, полягає в тому, що існує певний рівень довіри. Якщо зрадити іншу сторону, наявна довіра зруйнується і не залишиться нічого.
«…Але.»
Існування таких довірливих відносин має цінність лише тоді, коли існує дипломатична вигода. Це не стосується цієї зустрічі між Ноєм і Коконом.
«...Оскільки.»
Ной і Кокон борються один проти одного. Вони, так би мовити, перебували у стані війни один з одним.
Навіть якщо вони зрадять один одного, це не проблема. Навпаки, вони повинні активно думати про те, як знищити свого опонента.
Проте.
Як би вони не намагалися обдурити та зрадити своїх опонентів і домогтися вигідного для себе розвитку подій, переговори є неофіційними та закрити ми для громадськості. Навіть якщо одна зі сторін опиниться в гіршому становищі, це буде кінцем історії, якщо інша сторона врешті-решт знизує плечима і скаже: «Ми не давали таких обіцянок».
Ось чому потрібен був запис, який неможливо змінити:
– Якщо ви нічого не підготували, я дещо принесла... Що думаєте?
Летія дістала документ, що світився блідо- блакитним світлом, і сказала.
Це й документ, який вміщує подвійну інформацію про біологічні реакції та хвильові форми здібностей двох підписантів. Оскільки він розроблений таким чином, що «матеріальний час» документа зупиниться в момент його блокування, будь-які зміни стають неможливими.
– Хо... Це добре.
Вражено, сказав Акацукі, але тут же розплився в презирливій посмішці.
– Але, якщо всі ефекти правдиві.
Так. Незалежно від того, яку теорію ви висуваєте, такі речі нічого не означають.
Немає жодного запису, який не можна було б змінити. Попередні слова Акацукі, це все що мало значення.
Але Летія ніяк не втратила своєї посмішки.
– О. Але це ж ваша територія. Це не зовсім чесне місце для зустрічі.
Тому.
– Ви можете робити все, що забажаєте, якщо хочете.
Тож вирішімо, як ми хочемо це записати, запропонувала Летія.
«...Вже почалося, вірно?»
Зробити так, щоб ситуація працювала на вашу користь, цей торг вже почався.
Втім Летія мала рацію.
Зрештою, це рідна земля Ноя.
Якщо хотіли бути справедливими, вони повинні залишити вибір способу запису на стороні Летії, або задовольнити такий спосіб запису, який би задовольнив її:
«...І може ускладнити цей процес.»
Акацукі відхилив документацію Летії, але те ж саме могла зробити й Летія.
Якщо не зможуть переконати Летію, маючи географічну перевагу, будуть змушені піти на поступки, щодо методу запису.
...Що ж нам тепер робити, запитала Іларія:
– Про це не хвилюйтеся. Я підготував хід, який зробить марним всі ваші хитрощі, не кажучи вже про наші.
– О. Якщо у вас така річ, я б із задоволенням на неї подивилася.
Сказала Летія, спокійно посміхнувшись.
І саме в цей момент.
– ...
Ілія Рейнольдс побачила. Двері до конференц-зали відчинилися, і до неї увійшла людина.
Це була Чікаґе, якої не було на місці, а за нею, ще одна людина.
– ...Вибачте за запізнення. Мені знадобилося трохи часу, щоб зібратися.
Після цих слів.
Щойно з’явилася жінка в червоному костюмі, Ілія удала, що їй не спадала на думку замінити Чікаґе, якої раніше не було перед столом.
Вона нарешті зрозуміла причину відсутності Чікаґе на цьому важливому заході.
І.
– Йоу, давно не бачилися...
Посміхнувся Акацукі, який організував цю ситуацію.
Тією, хто з’явився була красива жінка. Обличчя, всі лінії її тіла, і навіть атмосфера, навколо неї.
Випромінюючи при цьому яскраву ауру.
До них підійшла лідер Багряних сутінків, Сесіль Ендхарт.
Сесіль підійшла до круглого столу, за яким сиділи Летія та Акацукі, і зручно вмостилася на вільне місце.
Несподівано з’явився голова ворога.
– Що відбувається, керівник Оусава... Чому вона тут?
Звузивши, очі, Летія запитала, що означає поява лідера Багряних сутінків.
– «Давно не бачилися», означає, що ви вже знайомі з нею, вірно?
Два роки тому, коли Міхаель відвідав цей штучний острів.
Вона чула про його зустріч з Сесіль після того, як схопили Тіану.
Вона думала, що ця таємнича дівчина з’явилася в цьому місці лише для того, щоб повернути Тіану, але вона не знала, є те, що зав'язує Акацукі та Сесіль.
Летії, яка проявила свою настороженість.
– Ні, мій друг давно знає лідера Багряних сутінків. – Я запитав чи не хоче він з нею зв’язатися, він сказав: «Я точно не хочу втручатися. Якщо ти збираєшся зробити це сам, я дам тобі її контактну інформацію, тож роби все, що хочеш».
Посміхнувся Акацукі.
– Він дав мені номер мобільного телефону і я зателефонував. Я запитав чи може вона бути свідком на цій зустрічі. І на мій подив вона мене знала.
Дуже схоже на правду:
– Я все одно чув від друга, що вона чудова жінка, тож не буду заперечувати, що мав певне уявлення про неї. Зрештою, вона була жінкою, яка здається була спокійнішою та сильнішою за мене. Таких жінок не може бути багато, чи не так?
– …
Відповівши на пояснення Акацукі мовчанням, Летія Крайзіс прораховувала ситуацію.
Хоча Летія і непоганий боєць, вона більше канцелярська людина.
Вона досить впевнена в собі, щоб вибратися з будь-якої ворожої території живою, але вона не мала наміру тішити себе самовтішанням, що може перемогти, незалежно від того, з яким ворогом їй доведеться зіштовхнутися.
«...До того ж.»
Здібності Сесіль, безумовно, дорівнюють або перевершують її власні.
Вона б не сказала, що вона ніколи не зможе перемогти, але не має жодних гарантій чи доказів того, що зможе.
Крім того, тут також присутні Акацукі, Міу та інші.
З їхньої зовнішності можна припустити, що, не кажучи вже про Акацукі, Міу та інші, за останні два роки, ймовірно, також пробудили свої концептуальні здібності.
Якщо вона зробить неправильний крок, це піде тільки на користь Акацукі та іншим.
Звичайно, вона може бути присутньою як нейтральна, третя сторона, і вона може бути підходящим свідком цієї зустрічі. Але я не думаю, що її присутність матиме якийсь позитивний вплив на запобігання фальсифікації записів.
Сесіль очолювала найпотужнішу терористичну групу у світі, і вона визнавала її силу і присутність.
Саме Кокон Летія знала про це, як ніхто інший.
– У Багряних сутінків є хакери класу суперчарівники, і якщо ми в односторонньому порядку спробуємо змінити зміст зустрічі, вони планують злити цю інформацію в засоби масової інформації в кожній країні.
«...У нас також члени сильні в радіоелектронній боротьбі.»
У цьому випадку Кокон, чиє існування очевидне, і який контролює та впливає не світ, може чинити тиск на засоби масової інформації, маючи кращі можливості для маніпуляції інформацією.
Вона не бачила особливого значення в присутності Сесіль тут.
На що:
– Присутність Сесіль безумовно прямо не гарантувала змісту того, що тут обговорюватиметься, Але опосередковано вона досить ефективна.
Акацукі посміхнувся:
– Разом з вами, Коконом, Сесіль є лідером найкращих у світі надприродних сил, Багряних сутінок. Не лише для вас, Кокона, але й для мене, «Багряні сутінки» ворог, якого треба перемогти. Як ви й сказали, вона може бути нейтральною третьою стороною, тому що вона має владу і силу, щоб не піддаватися погрозам і тиску з боку кожного з таборів. Проте, як ви кажете, Кокону було б легко маніпулювати світовими ЗМІ та маніпулювати інформацією, якби дійсно цього захотіли.
Однак:
– Якщо ми спробуємо сфальсифікувати те, що відбулося на цій зустрічі, Сесіль про це дізнається. Як би добре ми не маніпулювали інформацією, ми ніколи не зможемо стерти цей ментальний борг. Гордість Кокона ніколи не дозволить такого ганебного вчинку.
– Ви багато купуєте. Але якщо є потреба чи заслуга, ми будемо маніпулювати інформацією скільки завгодно.
Категорично заявила Летія.
Влада є владою лише тоді коли нею користуються, немає причин прив’язуватися до почуття провини, справедливості чи чогось подібного. Не можливо керувати світом, якщо ви обмежені такими речами.
Звичайно, може не бути жодної причини... Але якщо вона вам потрібна, то вона знайдеться, чи не так?
Посміхнувся Акацукі.
– Звичайно, старий Кокон міг би діяти жорстко. Але зараз це вже не можливо. Той випадок з Хікамі Кійоєю. Абсолютний міф про ваш Кокон вже зруйновано. Вам знадобилося два роки, щоб нарешті відновити довіру. А зараз ви перебуваєте в розпалі реструктуризації Європейського союзу. У такий час, якщо світ дізнається, що ви мали неофіційні контакти з нами, Ноєм і Багряними сутінками.
У вас хлопці будуть великі проблеми. Не легко бути керівником світу, або на відповідальній посаді.
– …
Ось тут вона промовчала:
– Поставте на кін свою гордість, Летія Крайзіс. Битва між Коконом, правителями світу, і нами, ворогами світу, надто захоплива, щоб бути дріб'язковою битвою методів запису. Якщо ви все одно збираєтеся перехитрити супротивника, зробімо це на наступних переговорах.
Летія подумала, що це слушна думка.
Вона зрозуміла. Це Оусава Акацукі, подумала вона.
Тож:
– Зрозуміло... Добре. Тоді продовжимо переговори.
Щасливо посміхнулася Летія Крайзіс.
Поява несподіваної гості її трохи стурбувала, але як сказав Акацукі, вони теж не мали наміру розв’язувати питання хитрощами в попередніх змаганнях.
У кращому випадку, її розважатимуть.
Тоді Акацукі також посміхнувся їй у відповідь.
– Домовилися. Тож я попрошу тебе бути нашим свідком, Сесіль.
На ці слова, найкрасивіша у світі жінка-терорист кивнула і сказала:
– Без проблем. Ніхто ще ніколи не бився з Коконом віч-на-віч. Навіть ми - Багряні сутінки.
У такій ситуації буде дуже цікаво спостерігати, як Оусава Акацукі, який хоче відігравати свою роль у новому світі, кине виклик, і як Кокон відповість на цей виклик. Для мене велика честь мати можливість спостерігати за цим на власні очі.
І,
Після хвилини мовчання, створеної за згодою трьох сторін, що змагалися за вершину цього світу.
Саме Акацукі відкрив зустріч.
– Що до цієї зустрічі, наше прохання полягає в тому, щоб у боротьбі з вами, Коконом, ми хотіли зосередитися на прямому зіткненні між бойовим складом, щоб уникнути трясовини. Якщо ми не будемо обережними, при зіткненні лоб в лоб між нашими організаціями, це може призвести до війни, в яку буде втягнуто весь світ.
Це було виважене і цілком обґрунтоване прохання:
– Чи коректно говорити, що ви поступаєтеся в організаційній силі, і що хочете піти напряму конфронтацію? Ви поводитеся так, ніби бунтуєте проти цього світу, а потім кажете щось дуже зручне.
Холодно посміхнулася Летія.
– Це нормально, якщо ти не погодишся з нашою кліткою Кокона, відкидаєш її та відстоюєш свою власну правоту. У світі повно егоїстичних праведників Якщо ви хочете, щоб ми були вашим партнером ми не проти. Але якщо ви просто заперечуєте світ, який існує зараз, то ви не більше ніж заважаєте цьому світу. Якщо ви хочете перемогти нас і змусити цей світ визнати вашу праведність, хіба не має принципів, яких ви повинні дотримуватися в першу чергу?
– Хо... Я все ще намагаюся розібратися в цьому.
У відповідь на слова Акацукі, який сказав: «Послухаємо», Летія сказала.
– Ви знаєте, що я маю на увазі. Ви маєте повернути нам цей рукотворний острів, це місце належить нам. Він був і залишається особливим автономним регіоном, яким керуємо ми, Кокон.
Зустріч розпочалася.
Акацукі протистояв Летію Крайзіс, Кокон номер два, що контролює цей світ.
Свідок, Сесіль Ендхарт, лідер найпотужнішого терористичного угрупування Багряні сутінки.
Там нічого не бракувало.
Думаючи про власну нинішню ситуацію, Оусава Акацукі відчув хвилювання, схоже на захоплення, що підіймалося з глибини його власного тіла.
«Тепер, зробімо це.»
Сказавши це собі. Тільки зараз почався виклик, щоб досягти вершини світу.
– ... Дійсно, Хікамі, який раніше був Коконом, був на вершині. Тепер, коли він пішов, я не можу не розуміти, чому ви наполягаєте на тому, щоб права та обов’язки були повернуті вам Кокону.
Посміхнувся Акацукі.
– Тобто нехтували два роки, а тепер претендуєте на «право власності», після всього цього часу, але це просто пустопорожній звук. Ви навіть не зробили достатньо, щоб прибрати за собою після скандалу, спричиненого Кійоєю.
– Ви все не так зрозуміли...
Посміхнулася у відповідь Летія.
– Ми не залишили його без нагляду. Це правда, що ми в Коконі несли відповідальність за справу Кійої. Ось чому впродовж останніх двох років ми дали щирі пояснення світу і намагалися переконати його. В рамках цього ми багато разів намагалися відправити нового Кокона на цей штучний острів, Але не могли...
Зітхнувши. Поглянула на Міу:
– ...Через її концептуальний бар’єр.
Це правда, що концептуальний бар’єр Міу запобігав вторгненню прибульців, які були ворожими до Акацукі.
Тому не заперечуючи цього:
– Але тоді закликали студентів, які відвідували Вавилон, та інших зацікавлених осіб покинути острів. Чи не тому, що ви відмовилися від управління цим штучним островом?
Акацукі вимагав відповіді Кокона.
Насправді у відповідь на цей заклик, острів залишило більше ніж кілька людей.
Вони вірили в Кокон так само як і раніше, і перейшли до іншого Вавилону, а не до Акацукі.
Але, з іншого боку, Кокон більше не звертався до тих, хто залишився.
І поки Акацукі не оголосив про утворення Ноя і зняття концептуального бар’єра Міу, не було зроблено жодного кроку, щоб повернути цей штучний острів..
Іншими словами.
– Ви, Кокон, відмовилися від своєї відповідальності як правителі.
Акацукі який сказав так:
– Ні це не так. Через концептуальний бар’єр пані Оусави Міу, ми більше не можемо гарантувати безпеку людей на цьому острові. Тому ми закликали їх покинути острів і евакуюватися туди, де наша сила може до них дотягнутися.
Сказала Летія.
– Останні два роки острів був для нас незаконно окупованим. У нас була можливість закликати силу, але ми не наважилися. Ми намагалися удати, що острова ніколи не існувало, щоб приховати зраду, яку Японія вчинила проти нас і всього світу... Ми вважали, що така трагедія ніколи не повинна повторитися. Ми не просто демонструємо свою могутність і керуємо світом, як це робив Кійоя. Ми, Кокон, уникали непотрібних конфліктів, щоб досягти рішення через діалог.
– Діалог, а...
«Добре сказано», подумки, криво посміхнувся Акацукі.
– ...Хай там що, схоже, що ви влаштували досить видовищні розбірки на Близькому Сході.
Селестія - коаліційна держава на Близькому сході, заснована під керівництвом Кокона.
Два роки тому Кокон придушив громадянську війну деяких сил, шляхом збройного втручання.
І почавши з Селестії, вони майже знищили всі елементи антикокону, які існували в арабському світі, всього за пів року.
Через обмеження ЗМІ з цього приводу було поширено не багато інформації, але, враховуючи величезну швидкість, неважко уявити, як діяв Кокон, Летія навіть не здригнулася.
Навпаки спокійно посміхнулася.
– Якщо ми не зможемо розв’язати проблему, намагаючись вести діалог, ми не будемо сидіти склавши руки та спостерігати. Ми несемо відповідальність як хранителі цього світу.
І.
– Це не відрізнятиметься для цього штучного острова.
Тихим, чітким голосом сказала Летія.
– Коротка відповідь полягає в тому, що в залежності від результату цих переговорів, нам, можливо, доведеться вдатися до сили.
«...Ще швидкий і простий спосіб зробити це.»
Згідно з початковою заявою, Акацукі хотів уникнути ситуації, коли весь цей штучний острів стане полем бою, наскільки це можливо.
На цьому острові влаштувалися цивільні особи та компанії з усього світу, в тому числі з колишньої Японії.
Потрібно було уникати, наскільки це можливо, ситуації, коли вони будуть втягнуті в їхні власні битви й отримають поранення або загинуть.
Це відповідальність, яка покладена на Акацукі, щоб очолити Ной.
«...Що ж.»
Кокон також звинуватили б, якби він необачно завдав жертв населенню.
Доки інцидент дворічної давнини ще свіжий у їхній пам’яті, поки до них прикута увага всього світу, вони не зроблять нічого поганого.
Доки вони носять твердий титул світового адміністратора, шкода, яку вони можуть отримати буде більшою.
«...Що ж.»
Претензії на право власності на острів, ймовірно, нікуди не дінуться.
Тоді:
«...Перевіримо це ще трохи далі.»
Щоб подивитися, які карти проти них розіграє Летія.
– Але... Навіть якщо ви раптом попросите мене віддати його назад.
Розгублено сказав Акацукі.
– На жаль, цей острів вже не той, що був два роки тому. Вавилонська вежа колись була символом Хікамі Кійої, який зрадив не лише нас, але й тебе, Кокон, і весь світ. Як бачите, ми її повністю зруйнували та розібрали, зваживши на почуття людей на цьому острові, яких він зрадив.
Так. Вавилонської вежі, символу правління Кокона, більше не існувало.
Навпаки.
Вавилонська система, що існувала, також була зруйнована через небезпеку доступу в неї ззовні. Цікаво, чи залишилося щось, на що можна претендувати.
На що:
– ...О, невже це можливо?
Примружила очі Летія:
– Вавилонська система - це не просто Вавилонська вежа чи територія. Вона також контролює систему життєзабезпечення самого острова. Якщо її зупинити, навіть тимчасово, життєздатність острова буде порушена.
Тому.
– Як можна утримувати острів, якщо знищити цю річ?
– О, це не проблема.
Легко сказав Акацукі.
– Перед тим, як закрити Вавилонську систему, я попросив Куботу побудувати іншу. Вона називається «Система ковчег», він зрештою колись був провідним дослідником «системи Вавилон». Він не дуже товариський, але працює швидко. Завдяки цій новій системі, енергія та лінії життєзабезпечення цієї штаб-квартири та решта штучного острова тепер під її захистом. Ми не покладаємося на вашу запліснявілу вавилонську систему.
– А. Якщо це правда, то це чудово, але... Ви можете це довести?
Сказала Летія.
– Я можу сказати все, що завгодно. «Вавилонська система», одна з найважливіших технологій та інтелектуальних цінностей, якими володіємо ми в Коконі. Можливо, ми знаємо, що доктор Кубота вирішив покинути Вавилон і працювати з вами, Ноєм, але ми не можемо дозволити, щоб технології, які належать нам, використовувалися на стороні, без нашого дозволу. Якщо «система ковчег» дійсно існує і не порушує права інтелектуальної власності нашої вавилонської системи, чи можете ви показати мені докази цього?
Акацукі вважав, що оголошена вимога мала сенс.
Якщо «Система ковчег» існує, можна було б отримати й проаналізувати первинну інформацію, поглянувши на неї.
З іншого боку, якщо її не існує, вони хотіли звинуватити їх у незаконному привласненні «Вавилонської системи».
Як слід було очікувати, проникливо.
«...Але.»
Такий рівень претензій був в межах очікуваного.
Все-таки супротивник - Кокон. Вони очікували всіляких атак.
Тож:
– Я знав, що ви це скажете.
Хмикнувши, сказав Акацукі:
– Але на жаль, я не можу показати вам «систему ковчег». Зрештою це наш основний секрет. Вибачте, але це не те, що я можу вам легко показати.
– Тоді як ви доведете свою невинуватість...
– .. Я маю це на своєму складі.
Перебив свою співрозмовницю Акацукі.
З іншого боку, Летія нахмурилася:
– ...Що?
Акацукі відповів їй.
Посміхаючись.
– Стара вавилонська система. Я зберігаю її на складі, на випадок, якщо з нею щось трапиться. Якщо ви не проти, що на ній трохи пилу, можете забрати її коли завгодно. Порожній склад нам знадобиться.
4
На цих словах, Летія Крайзіс замислилася зі спокійною посмішкою.
«…Ось, що.»
Це, мабуть, означало, що вони мали певне уявлення про те, які вимоги їм будуть висунуті.
Вона чула, що він вміє до певної міри вести переговори, але поки що у нього виходить не так вже й погано.
Проте.
Вавилонська вежа була розібрана, і якщо це правда, що вавилонська система вже не виконує свою роль, як каже Акацукі, це означає, що зв’язок зі земляною жилою, необхідним для «проєкту Y», був розірваний.
«… Якщо так.»
У них більше не було причин триматися за вавилонську систему.
Проте. Якщо вона продовжить дозволяти опоненту робити те, що він хоче, це лише схилить ситуацію на користь Акацукі.
Однак:
«...Ми не настільки добродушні, щоб так просто віддати його...»
Холодно посміхнулася Летія.
Акацукі досі не розумів. З ким він має справу.
«...До того ж.»
Навіть якщо зв’язок був розірваний, факт залишається фактом: це місце є важливою географічною точкою для «Проєкту Y».
Тож:
– Тоді що стосується долі системи Вавилон, ми заберемо її.
– Ви справді хочете забрати її з собою?
Акацукі, на диво, здивувався.
– Щось не так? Невже ви збрехали, що не використовувана система Вавилон знаходиться на складі?
– Ні, це не так.
Почухав щоку Акацукі:
– ...Вона ж досить важка, чи не так?
– ...Тоді не має про що турбуватися.
Сказала Летія.
– Не має жодних причин, чому ми не можемо перемістити те, що можете ви, чи не так?
– ...О, саме так.
Ці слова дивним чином переконали Акацукі:
– Ну, я попрошу когось відвести вас на склад пізніше. Підготуйте документи на передачу.
– А. Для розуміння, чи не потрібно щоб вона переконалася?
Коли Летія подивилася на Сесіль після цих слів, Акацукі гірко посміхнувся:
– Не відмовляйтесь від цього. Сесіль вже чула про переміщення. Якщо хтось із нас пізніше спробує зробити якийсь трюк, вона незабаром дізнається про це, так?
– …
На звернення Акацукі, Сесіль просто відповіла мовчазною посмішкою.
Це мовчання було більш ніж достатнім підтвердженням.
– Тоді раз і назавжди покінчить з вавилонською системою.
Але Летія не відступала у своєму прагненні.
– Як ви можете довести, що наша «система Вавилону» не була вкрадена або використана в «системі ковчег», про яку ви говорите?
У відповідь на поставлене нею питання:
– О... Я впевнений, що ви зрозумієте це через деякий час.
Багатозначно посміхнувся Акацукі.
«… А.»
Було очевидно, ця «система ковчег» не блеф.
Поки вони казали, що мають намір це довести, слід було уникнути подальшого копання у цьому питанні.
«...Але.»
Вона не мала ані права, ані наміру поступатися на цьому рівні.
Крім того, Акацукі зробив помилку у відповідь на її зауваження.
Саме по ній вона збиралася вдарити.
– Але, це не єдине, що ми маємо.
Летія дістала зі свого портфеля якийсь документ.
І ось:
– Територія Токійської затоки в колишній Японії, суша, море, і повітря, офіційно є особливим автономним регіоном, де Кокон володіє всіма правами... Цей документ підтверджує цей факт. Наша вимога про повернення рукотворного острова ґрунтується на правах, описаних у цьому документі. Що стосується житлових та бізнес об’єктів, то вони лише орендують землю.
І.
– Якщо ви погодилися на повернення системи Вавилон, ви також погоджуєтеся з тим, що все інше - все, що знаходиться на острові - є нашим. Вибачте, але ви повинні відмовитися від використання цього рукотворного острова, як штаб-квартири чи бази.
5
Сесіль Ендхарт побачила, що Летія знову перейшла у наступ.
Усі, окрім Акацукі, миттєво відреагували на те, що Летія знову заявила про свої права.
– Як ви можете так відкрито говорити такі речі... Після того, як відмовилися від власної відповідальності!
З суворим виразом, накинулася одна з дівчат, що стояли за спиною Акацукі, Нанаса Харука.
Але Летія Крайзіс була непохитною.
– О... Це зустріч має бути між мною та генеральним керівником Оусавою. Чи маєте ви право говорити, п'ятий заступник генерального керівника Нанаса Харука?
– ...
Харука, яка заперечила проти холодної посмішки Летії, виглядала трохи гірко.
Можна було віддати їй належне за те, що вона все ще могла тиснути, отримавши великий тиск від Літії.
«На жаль, ти все ще недостатньо сильна, щоб поратися з Коконом номер два».
І.
– Я вже казала. Ми намагалися виконати свої обов’язки. Що не дозволило цьому статися, то це концептуальний бар’єр Оусави Міу. Нерозумно називати це відмовою від відповідальності, після створення ситуації, в якій ми нічого не могли вдіяти, чи не так?
Нарешті озвався Акацукі.
Заперечивши.
– Але ж ви лише орендодавець землі. Ви не маєте прав на будівлі, споруди та інші надбудови, чи не так?
Сказав Акацукі.
Якщо ви претендуєте лише на землю і в односторонньому порядку розірвете договір оренди та попросите нас піти, ми будемо змушені попросити вас компенсувати нам втрати, понесені на побудову та підготовку нового місця для переїзду.
Ось що я вам скажу:
– У цій штаб-квартирі використовується багато технологій, які існують лише тут в масштабах цілого світу, і їхня фінансова цінність величезна. Крім того, сюди вже переїхали великі компанії колишньої Японії та інші. Якщо врахувати вартість майна всього острова, то складатиме тисячі трильйонів або десятки квадрильйонів. Ось таку компенсацію...
– Гаразд ми не проти.
Просто відповіла Летія.
Ігноруючи контраргументи Акацукі.
– Ми оплатимо вам все що захочете, якщо це буде належна сума, оцінена третьою стороною, обраною, як вами, так і нами. Чи то трильйони, чи десятки квадрильйонів. І ми не скажемо, що це єна, грошова вартість якої різко падає. Нам байдуже долари це, євро, чи щось інше Звичайно ми знайдемо будь-яке місце, куди переїхати.
Отже, холодно посміхнулася Летія.
– В обмін на це все, ви негайно покинете острів.
– …
Сесіль поглянула на Акацукі, що промовчав.
«...Було помилкою так легко переводити розмову на тему грошей.»
За останні два роки, Кокон значно посилив свій вплив і контроль над розвитком світу.
Це пов’язано з тим, що всі дорогоцінні метали та викопне паливо тепер можуть бути перероблені завдяки потойбічним технологіям та особливим здібностям, і їх вартість різко впала.
Але навіть попри це, Кокон збере стільки грошей, скільки йому потрібно.
Акацукі, кого штовхнули:
– ...Однак, на відміну від вас, ми не гангстери, які володіють усіма правами на цей острів. Якби ми хотіли запропонувати компенсацію, нам би довелося ходити від дверей до дверей і отримувати схвалення від кожного, чи не так.
– Звичайно. Ми відправимо на цей острів співробітників нашої штаб-квартири та весь персонал Вавилону в кожній країні. Ми відправимо щонайменше три-п’ять осіб на сім’ю, і щонайменше десять осіб на компанію. Ми добросовісно пояснимо їм ситуацію, і вони будуть переконані покинути острів.
Летія виглядала щасливою.
– За тиждень-два ми, ми зможемо узгодити всі компенсації.
Ствердним тоном, вона відкинула відчайдушний контраргумент Акацукі.
У цьому сила Кокона, адміністратора світу.
Мати справу з Коконом - це мати справу зі світом.
І вони можуть маніпулювати не лише грошима. Якби захотіли, вони могли б використовувати тактику живої сили, незалежно від того, скільки б це коштувало.
Акацукі все ж не здався просто так:
– На цьому острові є люди, які виступають проти вашого способу мислення, Кокона. Деякі з них не погодяться на виселення, скільки б грошей ви їм не запропонували, чи не так?
– Не має жодних проблем. Ми впевнені, що зможемо переконати будь-кого, і бути переконливими. Тижневий термін, про який я згадувала раніше, був заснований на припущені, що цих людей також вдасться переконати.
Якими б антикоконами вони себе не називали, не було нікого навіть окремої людини чи великої компанії, яка могла б боротися з Коконом лоб в лоб.
Ной Акацукі - виняток серед винятків.
Якби вони мали справу зі звичайними людьми, Летія та її команда використали б усі можливі засоби, прямі та не прямі, щоб отримати згоду. Незалежно від того, наскільки сильні ці засоби.
«...Але.»
Це не могло бути кінцем історії.
Що Акацукі зможе протиставити дедалі агресивнішим атакам Летії.
Сесіль, як свідок, не робила рухів і не вела жодної гри.
Вона просто вичікувально спостерігала. Проте:
– Але, ми готові відмовитися від усіх цих вимог.
Летія зробила крок перед Акацукі.
Проте це була не поступка, а продовження.
Летія відвела очі від Акацукі.
Перед її поглядом була дівчина, і вона сказала.
– Віддайте нам пані Оусаву Міу. Як найвища форма життя, її сила, занадто сильна для цього світу. Її повинні контролювати ми, Кокон, які відповідають за все, що пов’язано з іншими світами.
Дівчата, які обожнювали Акацукі, в тому числі Міу, напружилися, але Летія проігнорувала їх і сказала.
– Сподіваюся ви зробите правильний вибір, заради миру і спокою в цьому світі.
Неявно тиснула на них Летія. Виживання Ноя і Міу. Вона хотіла, щоб вони обрали щось одне.
І навіть якщо Акацукі обере когось з них, вона казала, що її Кокон переможе.
Вона, здавалося, відбере або Ноя або Міу.
Характер Акацукі теж не дозволив би це проковтнути.
Але це було лише тоді, коли на його плечах була лише особиста відповідальність
Це було дозволено лише тому, що це було до того, як він створив організацію Ной і став її генеральним керівником.
Але зараз все інакше. Якщо ви збираєтеся боротися з Коконом лоб в лоб за стан цього світу, ви повинні бути розумними, навіть якщо вимоги не розумні.
В цьому і полягає суть політики.
На противагу цьому, вони, Багряні сутінки, прагнули рухатися невеликою групою, тому що не хотіли, щоб їх зв’язували такі узи.
Вони відрізнялися від Кокона та Акацукі, які хотіли мати все. Вони хотіли лише власної свободи.
Їм байдуже, що станеться з цим світом і з усіма людьми, які живуть в ньому.
Вони дбали лише про те, що необхідно їм.
Було легко уявити, що Кокон вимагатиме контролю над Міу.
У них було два роки часу. Не схоже на те, що вони просто проводили цей час у неробстві.
Якщо так, то які заходи розробив Акацукі. Очікуючи на його відкриття:
– Хмм..
Згодом, після довгого мовчання, Акацукі відкинувся на спинку крісла, вона аж заскрипіла.
Він склав руки за головою, і сказав.
– Нічого не вдієш, якщо ви зайшли так далеко, я зрозумів. Ми приймемо вашу вимогу про реституцію.
6
У той момент, коли Акацукі легким тоном заявив, що прийме їх вимогу про реституцію. Летія не пропустила легке напруження в кімнаті.
Воно виходила не від неї. Це було хвилювання, що виходило від Міу та інших, хто стояв позаду Акацукі.
Можливо, рішення, прийняте Акацукі, було абсолютно несподіваним.
Але все ж вони не запитали Акацукі, чому:
«...Ви вірите в нього, правда?»
Однак. Якщо це так, вона теж не могла повірити, що Акацукі здасться.
Без жодних розслаблень:
– О... Ви так легко підписалися на наші вимоги.
– Ага. Якщо я скажу ще щось, то більше загрузну в цьому.
Вдихнувши з розчаруванням, відповів на її запитання Акацукі.
Однак Летія Крайзіс не прибрала своєї холодної усмішки.
Звичайно, вона загнала Акацукі в глухий кут. Якби він продовжив свої відчайдушні виверти, вона б миттєво роздавила цю кущову змію.
Не дивно, що він віддав перевагу Міу перед Ноєм.
Тоді як сила Міу унікальна:
«...Ной - це організація, яка може почати все спочатку.»
З точки зору уникнення подальшої шкоди, рішення Акацукі не було помилкою.
І.
Їм зручніше мати можливість знищити Ноя тут, ніж отримати Міу.
Весь світ вже знав особисту історію Міу. Її почуття до Акацукі також відомі.
Якщо вони захоплять її силоміць, він може знову напружитися, навіть попри те, що вони відновили довіру до Кокона, після того, як розібралися зі справою Кійої.
У політиці емоції іноді переважають логіку і навіть розум.
І нажити собі ворогів у вигляді цих почуттів - найбільш неприємна річ з усіх можливих.
За таких умов, вибір полягає в тому, щоб ліквідувати Ной, а не Міу.
Якби вони хотіли отримати контроль над Міу, вони б не змогли зробити це через вимогу громадськості.
Вони зможуть повернути її пізніше, таким чином, що ніхто не дізнається, що це робота Кокона.
Відповідь Акацукі відпустити Ной, це те, чого вони хотіли,
Проте:
«...Здається, ще занадто рано.»
Чи визнав би Оусава Акацукі, навіть якщо оголосив війну Кокону, свою поразку так легко?
Однак, Летія високо оцінювала Акацукі.
Він переміг Кійою, який здобув силу найвищої форми життя Міу. І дуже подобається Сесіль, нинішній главі Багряних сутінків. Крім того, Акацукі навіть вдалося залучити на свій бік одного з членів угрупування Багряні сутінки. До того ж він володіє харизмою, яку продемонстрував у своєму виступі раніше.
Враховуючи все це, стає зрозуміло, що це не той суперник, з яким можна бути недбалим.
Можна з упевненістю сказати. Оусава Акацукі точно не настільки простий.
«… Якщо так.»
Тож Летія дійшла висновку. Цілком ймовірно, що, це пастка.
Вона думала, що він, напевно, спробує щось зробити, і коли чекала, що він зробить, він зробив очевидне:
– Однак в обмін на те, що я погоджуся на ваше прохання, я хотів би, щоб ви зробили мені послугу.
Ну ж бо. Тож:
– Я не проти. Не знаю чи зможу її виконати, але спершу я маю вас вислухати.
Сказала Летія. Тоді Акацукі почухав голову:
– Насправді, я витратив більше грошей, ніж думав, і мої фінанси в скрутному становищі. В обмін на те, що я погоджуся задовольнити ваш запит на реституцію, я хочу отримати максимальну суму грошей, яку ви можете собі дозволити, до того, як буде проведена офіційна оцінка.
Без вагань сказав він.
Як він міг бути у фінансовій скруті, коли мав підтримку Арашіномії Такако, колишнього японського фіксера[i]:
– Я не проти, але...оцінка може бути нижчою від суми, яку я можу собі дозволити, розумієте?
Розставила всі крапки над «і» Летія, демонструючи фінансові ресурси Кокона та обсяг своїх повноважень.
– Тоді, яка, на вашу думку, максимальна ціна? Якщо вартість вашого запиту на реституцію менша, ніж сума грошей, яку ви вважаєте, що можете вивільнити, я готовий погодитися на цю суму?
– …
Летія не дала негайну відповідь.
Бо відчула певну свободу дій у словах Акацукі.
– Що це означає? Якщо ми скажемо, що дамо вам купу грошей, ви нам віддасте його за них?
– …Ні, ні.
Якщо вони говорять про частину грошей, вона дає опоненту можливість і право викупу назад.
У такому випадку, вона не могла назвати меншу суму.
Вони знали, що за останні два роки статки Арашіномії Такако ще більше зросли.
Це пов’язано з фінансовою потужністю Акацукі та його групи.
Тому, якщо вона встановить половинчасту ціну, вони можуть вимагати зворотного викупу.
У них було право власності, але штучний острів вже змінився від свого попереднього стану. Вона не хотіла затягувати переговори та дозволити опоненту виграти час, піднімаючи це питання.
Тоді, як їй вчинити.
Чи варто тиснути на Акацукі та інших далі, не даючи їм часу?
Або ж не робити нічого передчасно і пройти формальну процедуру, чекаючи на оцінку третьої сторони?
Летія обмірковувала правильне рішення.
– Що. Ви, здається, дуже засмучені, тоді як щодо цього?
Тоді Акацукі запропонував.
– Якщо ви заплатите мені відразу, я запропоную вам один варіант.
– ....Варіант?
Коли вона з підозрою запитала, — Так – посміхнувся Акацукі й сказав:
– Якщо ви наполягаєте, я не проти, якщо ви залишите Міу у себе на деякий час.
І тут пролунали слова, яких Летія навіть не уявляла.
– ...
Вона відразу ж подумала, «не можливо».
Її серце забилося трохи швидше. Усвідомлюючи при цьому, що вона розхвилювалася, хоча і трохи.
«...Що він задумав?»
Що Акацукі збирається передати саму Міу Кокону.
Це слова, в які аж ніяк не можна було повірити. Це абсолютно неможливий вчинок.
Але Акацукі наважився сказати це за столом переговорів.
Він, мабуть, розумів, що Летія ніколи в це не повірить.
Думаючи про його намір:
– …
Летія Крайзіс стерла з обличчя емоції, які були до цього моменту.
«…Ось воно що.»
Летія зрозуміла, що намагався зробити Акацукі.
Слова, які здавалися брехнею, наприклад відмова від Міу, говорили правду.
Умови, про які говорив Акацукі, були явно неможливі, якщо сприймати їх за чисту монету.
Якщо так, то була лише одна відповідь. Йдучи на низку немислимих поступок, він намагався викликати у неї підозри і спантеличити, а потім змусити відступити.
Ймовірно, це і була його мета.
Згадуючи попередній обмін слів з Акацукі, Летія подумала. Це не поганий хід.
Можливо, якби була на місці Акацукі, вона б вжила таких же заходів.
У будь-якому випадку, в тому, що вимагала вона, і в заявах, які робив Акацукі, до цього моменту, була незліченна кількість пасток.
У них було два роки часу. Достатньо часу, щоб підготувати пастку.
«...Насправді.»
Летія поглянула на Міу.
– ...
Незважаючи нате, що їй сказали, що нею торгують, на її обличчі не було жодних ознак засмучення чи відчаю. Як і в інших дівчат. Напевно, вони вже підготувалися і відреагували, очікуючи на її вимогу віддати Міу.
Одна з дівчат, яка, схоже, була новенькою, мала вираз здивування, до гнітючого ступеня, але навіть це мало бути акторською грою. У будь-якому випадку, слід було припустити, що нинішня заява про висування Оусави Міу як одного з варіантів, була підготовлена заздалегідь.
Тоді:
– Я дуже вдячна за пропозицію, але якщо ти продовжуєш говорити те, що нам так зручно, я починаю сумніватися чи є щось більше, ніж здається на перший погляд.
Летія наважилася сказати, що у неї є власні підозри.
Перевіривши.
– Ти щось задумав?
– Наприклад... змова?..
На питання відповіли питанням. Однак:
«...Хі-хі.»
Усмішка Летії поглибилася в її серці.
Те, що сказав Акацукі, було однією з найкращих відповідей на її запитання.
Якби Акацукі сказав, що він не планує змови, вони змогли б звинуватити його в приховувані або обмані, якби він обманув чи приховав щось пізніше.
Якби це було так, вони могли викрити його.
З іншого боку, якби вони сказали, що «готується змова» могли б схилити ставлення до себе у вигідному напрямку.
Вони могли повернути ситуацію на свою користь. Якби вони промовчали, то могли б інтерпретувати це на свою користь.
Вона могла б проштовхнути це.
Але з іншого боку, якби вони запитали, то не було б ні ствердження, ні заперечення.
Якби Летія знову взялася за цю справу, їй потрібно було точно вгадати цілі Акацукі та інших.
Якби Летія сказала щось неправдиве, вона одразу ж дала б їм привід для контратаки, заявивши, що вони цього не робили і що це хибне звинувачення.
Навіть якщо вгадати правильну відповідь. пастка ворога не обмежується однією. Навіть якщо вдасться розпізнати одну пастку, на цьому все, якщо інші пастки вціліли.
Інакше кажучи, лише одним словом Акацукі розправився з їхньою метою і пішов у протилежному напрямку.
І майже без жодних зусиль.
«...Хороша дитина.»
Як і очікуватися, від молодшого брата Міхаеля і сина Оусави Ґокі.
Не дивно, що Сесіль Ендхарт так зацікавлена в ньому..
– …
Коли вона повернулася, Сесіль, яка спостерігала за їх переговорами, радісно дивилася на Акацукі.
Вона знала про погляд Летії, але все одно не поглянула на неї.
Це більше, ніж звичайні слова, демонструвало, що їй на неї начхати:
«...Як закохана дівчина.»
Розчаровано подумавши про це, вона перемкнула свої думки.
«...Так чи інакше».
Поки не можна прочитати, які пастки та підстави розгортають опоненти, слід уникати занадто глибокого занурення.
Тут не потрібно ризикувати.
Треба просто розчавити їх у надійний спосіб, не ризикуючи.
Тож:
– Це дуже спокуслива пропозиція, але оскільки йдеться про справу, і про велику суму грошей, я дочекаюся належної оцінки, перш ніж робити якісь висновки.
Криво посміхнулася Летія.
– Ми хто претендує на роль хранителів світу, не можемо дозволити собі діяти необережно...
– ... Хотілося продати зараз. Навіть якщо за меншу ціну, ніж оцінять.
Перебив її Акацукі.
Якщо ви бажаєте відстрочити час покупки через свою гідність та з інших причин, звичайно, я вважаю за можливе відтермінувати час передачі через свою зручність, добре?
7
Коли Летія спробувала відступити, Акацукі перекрив їй шлях до втечі.
Летія вважала цю заяву провокацією.
«...Дуже агресивний»
Акацукі ще не показав власної руки. Він лише натякнув на існування пастки.
Однак, не дивно, що він вирішив зіграти з нею в піжмурки.
«…Це означає.»
Якщо вона не дозволить їм тягнути час і наважиться запропонувати заплатити за приманку, слід припустити, що вони готові відповісти.
Якщо не вдасться це визначити, то не зможемо легко втрутитися.
З іншого боку, якщо піддатися на погрозу і відступить, це саме те, чого він від неї хоче.
...Проте.
Одразу після цього. Летія Крайзіс побачила одну з карт у руці Акацукі, яка до цього часу була прихована.
Це було випадкове зауваження Акацукі.
– ...О, точно. Міу, підійди сюди.
У той момент, коли Акацукі промовив.
Тіло Оусави Міу огорнуло золотим світлом, наступної миті вона з’явилася прямо біля Акацукі.
– ...У
На очах у Летії, яка мимоволі ахнула, тримаючи Міу на руках:
– Гей, Міу, я випадково забув дещо і хочу перевірити.
– Т- так... Що?
Сором’язливо запитала Акацукі Міу, яку обіймали на очах інших людей, на очах Летії.
– Два роки тому Хікамі Кійоя змусив тебе вивільнити твої здібності найвищої форми життя. Після того, як я переміг його, я пішов за тобою, коли ти зачинилася у своєму ментальному світі і намагалася зникнути, тому що твоя сила і твоє існування наражало нас на небезпеку.
Неквапливо пояснював Акацукі.
– ...Тоді. Здається, я сказав тобі «у мене є кращий спосіб уберегти тебе і твої сили від нападу інших», що я тобі сказав?
Ротове просторове переміщення Міу і театр Акацукі, що розпочався разом з ним.
Летія, не в змозі прочитати його наміри, підняла брови:
– Ну... У духовному світі, коли я ще могла використовувати свої сили як найвищої форми життя, ти сказав мені.
Вуста Міу озвучили план Акацукі.
Якщо мене викрадуть, ти зможеш викликати мене, якщо захочеш, щоб не було жодних проблем.
Почувши це, Летія:
– ...
Вона просто переконливо промовчала.
Не за останні два роки. Це все сталося вже два роки тому, незважаючи нате, що бій з Кійоєю щойно завершився, Оусава Акацукі готувався до майбутніх ризиків.
«…Ось воно що.»
Акацукі жодним словом не обмовився, про те, щоб «відпустити Міу».
Він ретельно підбирав слова й лише сказав: «я не проти, якщо ви залишите Міу у себе, на деякий час».
Коротко кажучи:
– Якщо захочете, ви завжди зможете повернути її назад... Це означає, що ви ніколи не збиралися віддавати її з самого початку.
– Чому, я повинен виправдовувати те, чого не казав?
– Вірно. Я не кажу, що ви намагаєтеся нас обманути.
Але, сказала Летія.
– Ви можете викликати її, якщо захочете... І це безумовно, ефективний контрзахід, проте це не все, чи не так?
Сказала вона, бачачи думки Акацукі наскрізь.
Якщо він може викликати її за бажанням, то навпаки, не зможе викликати, якщо бажання не виникне.
Єдиний спосіб заволодіти Міу - це якщо змусити Акацукі не думати про це.
«…Але.»
Раніше Летія вважала, що пріоритетом на цій зустрічі має бути знищення Ноя, а також повторне захоплення Міу під контроль.
Однак Летія Крайзіс змінила свою думку.
Не могло бути, щоб Акацукі, який так ретельно розставив пастку, не усвідомлював ризику.
До тих пір, поки опонент не обов’язково наступає з фронту:
– Можливо у вас є інші перестраховки?
Тоді, Акацукі звузив очі й сказав:
– Як і очікувалося від Кокона номер два. Хороші жінки вміють здогадуватися та швидкі на підбір слів.
А потім радісно сказав:
– Ви маєте рацію. Летія Крайзіс. Перепрошую, але я мусив щось зробити, щоб більше не допустити, щоб такі ідіоти, як Хікамі, намагалися використати її силу.
Так і є:
– Якщо її силу, як найвищої форми життя, використовувала якась зовнішня сила... Я подбав, про те, щоб ця сила була моєю.
– …Не може бути.
Тій, хто сказав не, «може бути»:
– Може, чи не так?
З усмішкою, сказав Акацукі.
– Тоді ця мала ще перебувала у стані вивільнення сили найвищої форми життя. Я поринув у її ментальний світ. Між мною та нею був побудований особливий зв’язок, який з’єднав наші розуми на найвищому рівні. Було закладено основу, достатню для того, щоб уможливити заклик, який зміг би вийти за межі простору.
І.
– Можливість викликати її означає, що мова йде не лише про тіло. Це не тільки тіло, це дух, душа, все єство цієї людини може бути приведене до мене. Це включає, звичайно, і силу вищої форми життя. Тепер все, що залишається цій малій, яка перебувала у стані вивільнення, це загартувати себе.
Так.
– Якщо сила найвищої форми життя буде використано не за призначенням, вона повинна довірити цю силу мені.
8
Оусава Міу, обіймаючи Акацукі за талію, яскраво згадувала той діалог.
«....Це було так.»
Акацукі сказав Міу, яка була у відчаї через свої ідентичність та існування.
Я зроблю тебе своєю.
Це не означало, що він робитиме з Міу все, що захоче.
Акацукі присягнувся, що захищатиме її до останнього.
І запропонував рішення для Міу, яка боялася, що стане тягарем для Акацукі та інших.
Він запропонував дві перестраховки.
Це, «телепортація», яка дозволяє Акацукі викликати Міу, і «перенесення», яке в екстрених випадках передає силу найвищої форми життя Міу Акацукі.
Це стало можливим завдяки тому, що Акацукі використав Ренкан Кейкіку, щоб синхронізувати довжину хвилі свого духу з Міу, яка вивільнила силу найвищої форми життя і таким чином був встановлений найвищий зв’язок..
У такій ситуації, коли наслідки смертельної битви з Кійоєю все ще витали в повітрі, Акацукі, не занурившись у свої емоції, вже дивився в майбутнє, де він з Міу та іншими зіткнулися з Коконом.
– Вибачте... Ця мала тепер моя, і я присягнувся захищати її.
Отже, сказав Акацукі, з кривою посмішкою.
– Хікамі викрав і використав її. Не хочу сказати, що я не вживаю ніяких запобіжних заходів, але мене не так просто зжерти. До того ж бути заручником неприємно. Звичайно, я зробив все що міг.
Це був захід для того, щоб Міу не забрали у них знову.
Два роки тому, огорнута ніжними словами й теплом Акацукі, Міу стала його.
Для Міу, той час - це спогади, які викликають у неї трепет щастя, щоразу, коли вона згадує.
Як сказав Акацукі, тепер їй більше не треба хвилюватися, що її сила буде використана для того, щоб потягнути Акацукі та інших на дно.
Тепер вона може жити з Акацукі та всіма іншими, де б вони не були.
Однак:
– Дійсно. Думаю, це не погана історія, якщо думати про неї як про щось, що ви зробили для неї.
Сказала Летія. З холодною посмішкою на її красивому обличчі:
– Але якщо ви намагаєтеся використати її силу найвищої форми життя, як прикриття, то це вже загроза для світу. Ви справді думаєте, що зможете змусити світ погодитися з вами у такий боягузливий спосіб?
Загроза і боягузтво.
Найдорожчий спогад про це був розтоптаний цими словами, в яких прозвучало презирство посеред засудження.
– ...
Рефлекторно, раціональність Міу відлетіла геть і не змогла стриматися.
Наступної миті, з тіла Міу вирвалася золота хвиля.
9
Це був потік емоцій гніву, який здавалося непереборним.
Бурхлива золота хвиля пронеслася через першу головну конференц-залу Ноя, змушуючи атмосферу скрипіти знову і знову.
Величезний шторм тиску.
– ...
Ілія Рейнольдс майже кричала, але не змогла.
«...Але.»
Вона не могла його видати. Тиск з боку Міу не дозволив Ілії навіть говорити.
Потім, на очах в Ілії, яка не могла ворухнутися, могла тільки заклякнути, Міу ворухнулася.
– Ще раз...
Сказавши це, вона простягнула праву долоню в напрямку Летії й кинулася в бій.
І прямо перед цим:
– ... Все, досить.
Недбало сказав Акацукі й обняв Міу, обхопивши за талію.
Він змусив Міу сісти собі на коліна, як і було, та наче зненацька, почав м’яти її груди.
– За-за-за-зачекай?..
Щойно Міу прийшла до тями, її золота аура зникла.
Побачивши збентеження Міу, Акацукі засунув руку їй під одяг і сказав:
– Моя мала була грубою. Зазвичай вона спокійна, але коли мова йде про мене, дуже швидко стає емоційною. Це одна з її милих рис, але я не думав, що вона буде такою грубою з важливим гостем...думаю, я недостатньо добре її виховав.
– Йа... Я, не хотіла, я не хотіла.
– Шумно. У тебе великі груди, але більше нінащо не вистачає місця.
Коли Міу спробувала заперечити, Акацукі подолав її опір, пестячи груди:
– Якщо ти зробиш це ще раз, я змушу тебе кінчити так швидко, як тільки зможу, навіть прямо тут, розумієш?
– У, я розумію, будь ласка... Прибери руки з моїх грудей...
– Гаразд, – сказав Акацукі й відпустив Міу, яка благала його.
Міу мляво падала на підлогу, а Рісті та Чікаґе обережно допомогли їй звестися на ноги й підвели до свого місця.
Звільнившись від непереборного напруження, Ілія зітхнула.
«...Ого.»
Після всього, що сталося, не лише Акацукі, й Летія та Сесіль залишилися незворушними.
Як і те що Акацукі зробив безглуздий вчинок, щоб зупинити Міу, особливо Летія, хоча тиск був спрямований прямо на неї в упор, вона спокійно та розслаблено посміхалася.
Тому Ілія Рейнольдс стійко відчула.
Це справді місце, де зібралися ті, хто змагалися за вершину світу.
І.
– Що ж ви збираєтеся робити?
Сказав Акацукі з усмішкою, наче нічого не сталося.
– Я не думаю про шантаж чи щось подібне. Просто шановний Кокон світу не повинен робити дурниць, як-от підкрадатися і зв’язуватися з чужими жінками... От і все.
Ну ж бо.
– Я нарешті збираюся побитися з вами, хлопці, не перетворюйте це на нудну битву за межами поля бою, гаразд?
10
На провокацію Акацукі, Летія Крайзіс задумалася.
«...Мабуть, це все.»
Те, що Акацукі робив якісь кроки щодо Міу, можна було передбачити заздалегідь.
Тому замість того, щоб дізнатися про це після битви, вона сподівалася довідатися про це під час цієї зустрічі, якщо змогла б, але почула більше, ніж могла собі уявити.
Зокрема. Два роки тому, Міу не могла використовувати свою силу як найвища форма життя без зв’язку з системою Кійої:
«...Тепер, схоже, вона вже здатна керувати нею за власним бажанням.»
Цей факт справді дивовижний, але, з усім тим, розуміння цього факту - велике досягнення.
«...У будь-якому випадку.»
Навіть якщо вона дала волю своїм емоціям до такої міри, ось і все.
Можливо вона ще не змирилася з тим, що була не напівельфом, а найвищою формою життя. Вона, мабуть, несвідомо ставила заслін цій могутній силі.
І.
Якщо це буде такий рівень сили, вони зможуть впоратися з нею, як захочуть.
Більш того:
«...Це, мабуть, не вся її сила.
Досі незрозуміло, яка саме концептуальну здатність Міу отримала насправді.
Однак, беручи до уваги цю можливість, Оусава Міу все одно може бути загрозою для Кокона.
«...Оскільки.»
Вона настільки втратила холоднокровність при такому рівні провокації. Якби вони захотіли, то могли б використати будь-яку кількість емоційних потрясінь.
І хоча телепортація і перенесення між Міу і Акацукі, безумовно, можуть захистити особу Міу від боягузливих намірів, вони неефективні в лобовій ситуації.
Коротко кажучи, краще перемогти Акацукі, не намагаючись використовувати силу Міу. Це більше ніж просто наївність:
«Гадаю, вони хочуть боротися з нами чесно і справедливо.»
У такій прямолінійності, можливо, і є чарівність Акацукі, але це також фатальна наївність.
Думаючи про ці речі:
– Ви доклали зусиль, щоб відкрити правду, дати мені пораду... Що ж, думаю, нам доведеться просто відступитися від неї.
Летію, яка промовила із затишною посмішкою:
– Розумію.. Тоді що ви збираєтеся робити з проханням про повернення острова?
Акацукі запитав, чи можуть вони повернутися до порядку денного.
Тож:
«...Як же ж зараз вчинити?»
До цього моменту він влаштував пастку з Міу.
Було розумно думати, що і з островом є трюк, що причинить клопоти.
І той факт, що він розкрив правду про Міу першим, означав:
«...Справжній прихований м’яч знаходиться тут, я впевнена.»
Але ця зустріч, до цього моменту, була формальністю, і вони перевели її на Міу.
Було б також непогано відступити та уникнути подальшого з’ясування стосунків:
«...Але також було б нецікаво просто закінчити все ось так...»
Коли вона про це подумала, на устах Летії з’явилася глибока посмішка.
Зрештою, свідком цієї зустрічі були Багряні сутінки.
Було б погано з багатьох причин, якби вона програла.
То що ж їй робити?
Яка б пастка її не підстерігала, якщо захоче, то зможе впоратися з нею як завгодно.
Якщо заплатити потрібну суму грошей наперед, то можна одразу забрати у них цей острів.
Також можна докопатися до суті хитрощів Акацукі. Було б непогано розбити його пастку, нагадавши про різницю в силі між двома організаціями.
Тому.
– Гаразд, тоді...
Коли вона збиралася закінчити свою заяву відповідною сумою грошей.
Летія Крайзіс раптом відчула невимовний дискомфорт і замовкла.
– ...
Інтуїція, яку вона до цього моменту розвивали як перемовник Кокона, підказала їй.
Було б небезпечно прийняти пропозицію на цьому етапі.
«...Що це?»
Летія на великій швидкості прокрутила в голові зміст попередніх переговорів.
Вона згадувала, де вона відчувала дискомфорт, ніби шукаючи це місце.
У переговорах та інших тактиках є два основні способи здобути перемогу над іншою стороною.
Одна з них «виступити в ролі нападника» коли ви перетягуєте і перемагаєте супротивника на своєму рингу.
Друга це «захист», який робить безглуздим запит опонента, користуючись його недоліками.
Цього разу Акацукі весь час говорив проте, чи варто виконувати їх вимоги, іншими словами обрав захист.
Але Акацукі розповів про пастку, аж до відвертої провокації.
Це не правильна стратегія для тих, хто обороняється.
Щоб запобігти виявленню пастки, вони повинні брехати абощо, не даючи іншій стороні вставити ані слова, правду необхідно приховувати.
Вона думала, що це просто агресивна натура Акацукі не дозволяла йому продовжувати боротися, але тепер, коли їй стає незручно, чи означало це, що вона помилилася у своїх міркуваннях? Коли стоїш на чолі великої організації, є більше речей, які потрібно захищати. Якщо так, то захист стає важливішим за напад. Як і очікувалося, Оусава Акацукі міг би дотримуватися такої концепції.
Вона подумала про таку можливість:
«...Ні, ні...»
Летія, побачивши вираз обличчя Акацукі, що сидів перед нею, одразу ж заперечила власну ідею.
Саме так. Незалежно від того, наскільки близько він підбирається до вершини світу, цей Оусава Акацукі, ніколи не зраджує собі.
Він намагається завжди поводитися прямо і чесно.
«… Якщо так.»
Чи не буде помилкою сказати, що Оусава Акацукі зайняв оборону позицію? Швидше за все, створюючи такий вигляд, він, ймовірно, намагався розв’язати найбільш ефективну атаку.
Якщо так, то яка атака проти них була б найефективніша.
Як завдати найбільшої шкоди їм, які вимагали повернення штучного острова.
Від якої правди дистанціює їх Оусава Акацукі, щоб досягти цього.
Щоб з’ясувати, що намагався зробити опонент, Летія думала з позиції та погляду Акацукі.
Надто нестримані думки Акацукі за своєю суттю важко читати, але Летія вже мала матеріал для аналізу його мисленнєвих патернів.
Він з тих молодих людей, які, перемігши Кійою та повернувши Міу. передбачаючи їх вимогу про контроль над Міу, вигадав план з викликом Міу і дозволив собі отримувати силу найвищої форми життя.
Летія простежила цю думку, і саме тому згадала про дещо.
Вона пригадала, що в цех переговорах Акацукі одного разу відклав суть справи.
«...Якщо це було для того, щоб виграти час.»
Згадуючи подальший обмін думками, Летія зрозуміла, що її думки були спрямовані.
Намір направити історію, щоб не втратити Міу.
І у першу чергу сенс того, що Сесіль виступала свідком.
Летія взяла все це до уваги й прийшла до відповіді, яку змогла отримати:
– ...Так... Ось для чого все це було. Ось чому це «Ной».
Тихим голосом пробурмотіла вона.
Думаючи про схему, ймовірно, ініціалізовану Акацукі, а потім реалізовану Куботою.
Потім.
– Хех... Все ж ви перемовниця Кокона. Я ніколи не думав, що ви це зрозумієте.
Сказав Акацукі, ніби здивований. Однак:
– Якщо ви зрозуміли, то вже отримали відповідь, скільки ви мені заплатите?
Хоча Акацукі прочитав її думки, він все одно говорив безстрашно.
Летія, яка зрозуміла причину, заплющила очі й випустила посмішку, змішану зі зітханням.
– Ну-у-ль. Мені дуже шкода, але... Немає абсолютно ніяких грошей, які ми можемо заплатити за цей острів прямо зараз.
– Хо. Острів більше не має жодної цінності для Кокона, якщо ви заявили про право власності, це означає, що ви також несете відповідальність за управління та менеджмент, чи не так? Ви впевнені, що хочете бути настільки безвідповідальними, щоб відмовитися від нього.
Акацукі, який навмисно вдався до евфемістичних висловлювань:
– У мене не має іншого вибору. Це й острів дуже важливий для нас, завжди був і завжди буде.
Але, сказала Летія.
Поглянувши на Акацукі звуженими очима.
– Бо здається, що хтось створив причину, через яку ми не можемо претендувати на володіння цим островом.
Коротко кажучи, вимога про реституцію, висунута відповідно до цього права власності, була перекреслена з самого початку.
Подальше продовження переговорів принесе лише більше ганьби в очах Сесіль.
«...До того ж.»
Хоча вони говорили, що цінність цього острова не зміниться від зовнішніх міркувань, насправді у Кокона більше не має причин перейматися цим островом.
«Тоді досить», подумала Летія.
Принаймні вона досягла тієї мінімальної мети, заради якої прийшла сюди сьогодні.
Тому:
– Я відкликаю наш запит на повернення цього острова. Я також приймаю вашу першу вимогу про мирне врегулювання з обмеженою кількістю ключових учасників бойових дій, згодні?
– Ага. Якщо ви на це погоджуєтеся, нам немає на що скаржитись.
– Коли ви хочете, щоб ми, Кокон, і ви, Ной, вступили в повномасштабний бій?
Вона запитала Акацукі, який задоволено кивнув, про початок повномасштабної війни.
– Звичайно, я хотів би сказати з цього самого моменту, але я не можу бути грубим з вами, що приїхала сюди сама.
Криво всміхнувся Акацукі.
– У мене є одне повідомлення для вас. Я вже просив Хікамі Кійою раніше, і це продовження. Повертайтесь в штаб-квартиру Кокона і скажіть моєму братові, коли побачите його, я хочу, щоб це стало початком нашої боротьби.
– ...Добре. Що від вас сказати Міхаелю?
Запитала Летія, на що Акацукі відповів:
– Я збираюся зупинити тебе і батька, як і обіцяв.
[i] Фіксер (англ. fixer, жарг. рішала) — це той, хто виконує доручення для інших або вміє вирішувати проблеми для інших.
Далі
Том 11. Розділ 4 - Розділ третій: «Після зустрічі та возз'єднання, з тобою»
1 «Ной», «Кокон» і «Багряні сутінки». Зустріч, на якій зібралися перші люди світу, завершилася приблизно за дві години, включно з узгодженням деталей. Акацукі, Летія та Сесіль вийшли з першої великої конференц-зали, а Ілія Рейнольдс нарешті перевела дух. Вона несподівано стала свідком моменту руху історії, але тепер вона звільнилася від своєї ролі. Вона могла повернутися до Лайла та його супутників, таких же новобранців, які вона і повернутися до орієнтації кадетів. Принаймні вона так думала: – ...Гм... Розгублено видала Ілія. Вона думала, її відпустять, як тільки зустріч закінчиться, але чомусь Ілія зараз перебувала на терасі з чудовим видом, разом з Міу та іншими. У відповідь на її звук: – Що сталося, Ілія-чан? О, ти віддаєш перевагу каві, а не чаю? Запитала Міу, яка жіночими жестами підносила чашку до рота, а Ілія розчаровано похитала головою: – Ні, ні, чай підійде. Дуже смачний. Щиро дякую. – Справді? Добре, я рада, що тобі подобається. Хочеш добавки? – Ах, так. Смачного... Ні не так? Ілія майже ненароком запропонувала свою порожню чашку, і поспішно підвелася зі стільця. Підвищивши голос, вона привернула увагу чотирьох людей за одним столом, Міу, Рісті, Чікаґе та Кудзухи, які підняли на неї очі. «...У.» Від несподіванки, Ілія здригнулася. Включно з Харукою, яка залишила своє місце у справах, люди перед нею, всі найвище керівництво Ноя. Перша заступниця генерального керівника, Оусава Міу. Друга заступниця керівника, Рісті Шелфід. Третя заступниця керівника, Чікаґе Ідзумі. Четверта заступниця генерального керівника, Доумото Кудзуха. П’ята заступниця керівника, Харука Нанаса. Зазвичай, Ілія, яка була єдиною новобранкою, не з тих, з ким, з ким так невимушено поспілкуватися, не кажучи вже про те, щоб сидіти поруч. Тому після зустрічі Акацукі Ілія спробувала швидко піти. Вона випадково стала свідком сцени, де Акацукі «карав» Міу та Харуку, і навіть була присутньою на зустрічі на вищому рівні, що проходила в таємниці. Тому їй хотілося втекти поки не занурилася ще глибше в ці дивні глибини: – Ууу... Чому я тут. – Що сталося? Що не так? Сказала Рісті. – Ти навіть допомогла мені прибрати після зустрічі. Ти так допомогла, ти не хочеш випити чашечку чаю на знак подяки? – Ні, може й так... але... – ...Але? Що? Ти не хочеш випити з нами чаю? Тицьнула в Ілію, яка нерозбірливо пробурмотіла слова, наймолодша дівчина в кімнаті. – Ні, ні, четвертий замісник генерального Доумото, це не правда. Це не так? Коли вона панічно відреагувала, Чікаґе це побачила і радісно посміхнулася. – Не добре, Кудзухо. Якою б миленькою не була новенька, ти не повинна так знущатися з неї. – Я розумію, що ти відчуваєш... – З-звідки ви це знаєте? Коли Ілія жалісно вимовила, Чікаґе спокійно сказала: – В Ілії є щось миленьке... Її працьовитість і все таке. – О, я розумію, що ти маєш на увазі. Їй просто хочеться приділити трохи уваги. Погодилася Рісті. «...Я просто іграшка, якщо чесно.» Ілія подумки вигукнула слова, які були доречними для неї цієї миті. Це не добре. Якщо вона цього не зробить, то опиниться в ситуації, з якої вже не буде вороття. У людей є якості. Вона точно не такий лідер, як Лайл. Вона не з тих, хто сяятиме в оточені таких чудових людей. Скоріше вона з тих людей, які сяють лише тоді, коли залишаються з оточенням і скромно виконують свою роль. Їй потрібно якось повернутися до звичайних новобранців, перш ніж впаде ще глибше. І тут хтось з’явився на терасі... – ...Я щойно повернулася. Єдина з п’яти заступників генерального директора, що була відсутня, Нанаса Харука, бадьоро крокувала до столу та інших. – Дякую за твої старання, пані Харука... Я зараз зроблю тобі чай. Зустріла її з посмішкою Міу. – Але ще рано... Ти вже все показала пані Летії? Так. Після зустрічі, Харуці було доручено провести Летію до складу, де зберігалися вживана система Вавилон. Проте: – Так. Просто сказала їй де це, схоже вона дістанеться туди сама. Сказала Харука, відтягнувши вільний стілець і сівши на нього. – Так... Але... Несвідомо Ілія вставила питання. – Ви впевнені, що все буде гаразд? Знаєте, дозволити Кокону ходити самій на території штаб-квартири... Новенька Ілія не мала жодного уявлення про те, де розташований склад, де знаходилася система Вавилон. Але минула менше як година, відколи Харука вийшла з конференц-зали з Летією. Летія Крайзіс - це Кокон номер два. Вона, так би мовити, найсильніший офіцер ворога. Залишати її саму в їх штаб-квартирі було б не реально. Це все одно, що залишити Міу та інших заступників гендира Ноя без нагляду в штаб-квартирі Кокона. Навіть якщо зустріч закінчилася, чи не слід було б тримати її під пильним наглядом, поки вона не підтвердить, що система Вавилон більше не використовується, і не покине цей штучний острів? Потім. – Жодних проблем. Її пересування відстежується системою. Сказала Чікаґе. – Хоча, я не думаю, що вона зробить щось божевільне. Ми зараз у центрі уваги всього світу. Звісно, Кокон йде з нами нога в ногу. Але. – Вони - хранителі світу, і на них лежить відповідальність. Якщо вони вчинять щось необережне, наприклад, саботаж і зроблять це публічно, вони будуть єдиними, хто матиме проблеми. Немає жодної причини чому розумна Кокон номер два цього не розуміла. – Крім того, вживана система Вавилон знаходиться під контролем доктора Куботи. Якщо так, то є багато про що поговорити... Назвала причину Харука. – Доктор Кубота є провідним дослідником інших світів, визнаний Коконом. У минулому, він розробив базову схему Вавилонів кожної країни, різні системи управління і навіть вавилонську систему про яку йде мова. Природно, він повинен бути знайомий з пані Крайзіс з Кокону. – Якщо це так, то це ще гірше... Вони давні колеги, чи не так? Той факт, що його згадали на зустрічі, говорив про те, що технологія Куботи є одним з рятівних кругів для нинішнього Ноя. Якщо допустити щось на кшталт, як дозволити Куботі зустрітися наодинці з їх ворогом, Летією, якщо вона спробує його переманити, або якимось чином маніпулювати ним: – ...Все гаразд. Проте спокійний голос Міу нівелював хвилювання Ілії. Коли вона поглянула на Міу, яка сиділа на стільці перед нею, та посміхнулася. – Навіть пані Харука не залишила б пані Летію у спокої, не подумавши про це. Можливо, ти отримала підтвердження від нього? – Так. Коли я зв’язалася з Його Ясновельможністю, він сказав, що якщо це пані Крайзіс, він не проти, якщо я залишу її саму, тому що вона, мабуть, не зробить нічого боягузливого... Ось і все. На невимушений обмін слів: – … Ілія просто відповіла здивованим мовчанням. Між Міу та іншими було спільне розуміння, ніби вони все розуміли. Це абсолютний зв’язок, який пов’язував їх розум під керівництвом Оусави Акацукі. «...Не дивно.» Ілії здалося, що вона зрозуміла, чому Міу та інші були незворушні перед обличчям Летії та Сесіль, які стояли на верші світу, під час зустрічі. Вона знову це відчула. Нинішній Ной побудований на величезній довірі до Оусави Акацукі. «…Але.» Якщо так, то є проблема, яку не можна залишити без уваги. Ілія Рейнольдс боязко підняла руку. Запитавши. – Ом... Якщо так, чи не було б поганою ідеєю залишити керівника Акацукі та Сесіль Ендхарт з Багряних сутінків наодинці? Після того, як зустріч закінчилася. Після того, як Сесіль щось прошепотіла йому, Акацукі щасливо посміхнувся і вони кудись разом зникли, залишивши всіх позаду. Цього разу, роль Сесіль полягала в тому, щоб стати свідком зустрічі Акацукі та Летії, Ноя й Кокона. Проте, Багряні сутінки - це терористична група вільного духу. Вони не обмежені тими ж обов’язками та зв’язками, що й Кокон. Їм байдуже, на яку критику вони наразяться. Вони вірні власним бажанням і без вагань підуть на будь-які боягузливі засоби, необхідні для досягнення своїх цілей. У цьому, можливо, і полягала гордість, яку несли в собі Багряні сутінки. «...Це, тому що гендир Акацукі Сильніший, чи не так?» Попри те, що Сесіль Ендхарт жінка, вона людина, яку можна порівняти з Коконом, як керівник Багряних сутінок. – А якщо щось трапиться з гендиром Акацукі?.. Занепокоєно запитала вона: – Думаєте, з цим теж все добре? Прямо сказала Рісті. – Коли Ми вирішили покликати ту Сесіль, як свідка, Акацукі попросив нас. Попросив залишити її наодинці з ним, після зустрічі. Тож: – Думаю, може зараз він робить з нею непристойності, будучи маленьким брудним виродком, яким він і є? – Га?… Перед Ілією, яка мимоволі округлила очі: – Це... ймовірно. Вона з тих гарненьких жінок, які до вподоби Його Ясновельможності. Сказала Харука. Крім того, Кудзуха теж: – До того ж та Сесіль хіба не була несподівано щасливою. Оскільки: – Ця особа, під час зустрічі продовжувала дивитися на Акацукі пристрасним поглядом. – Так... Я впевнена, що пані Сесіль теж подобається ця людина. Коли Міу сказала це, киваючи: Як у випадку з Летією Крайзіс з Кокона, я задаюся питанням... Чи повинна жінка на вершині світу бути настільки красивою? На слова Чікаґе, п’ять заступниць випустили роздратовані голоси «Хм»: – Ні, я впевнена, що ви всі такі ж гарні, як і... Всі п’ятеро дуже красиві, але всі вони дуже різні. Вся п’ятірка Міу різні, але досить красиві. Це був рівень, який можна порівняти з Сесіль і Летією. – О, ти робиш мене такою щасливою. Посміхнулася Чікаґе: – За таку милу поведінку, Ілія, я дам тобі ще одну чашечку чаю. – О, дякую вам... Ха. Вона погодилася на чашку чаю. «...Яка помилка.» Вона збиралася піти звідси, як тільки побачить можливість. Вона не могла покинути своє місце, принаймні поки не доп’є. Коли вона обережно притулилася вустами до чашки, щоб не розлити чай: – Однак це був перший раз, коли я побачила її обличчя, але я не очікувала, що керівник Багряних сутінків буде такою напрочуд красивою жінкою... Це був невеликий шок. – Неважливо, я чула, що він вже зустрічався з нею одного разу... До заколоту Хікамі Кійої. На слова Чікаґе, Кудзуха підняла праву руку, яку злегка притулила до рота: – Наскільки я зрозуміла, у них було побачення на сидінні Слейпніра на шосе, і посеред хаосу він витягнув її бюстгальтер. – ...Правда? Необережно викинула Ілія, мимоволі перепитавши замість Кудзухи: – Мабуть... Цікаво, чи той чорний бюстгальтер великого розміру в кімнаті Акацукі, її? Сказала Чікаґе. – Як і годиться найсильнішій жінці світу, її груди також нестандартні... Коли я вперше знайшла його, навіть Міу подумала, що він завеликий, тож здійнявся галас, чий він був. Здавалося, глибоко зворушена Міу, швидко відреагувала на ці слова: – ...Угу. Але я думаю, що це якраз зараз, вірно? І поки її щоки трохи червоніли, вона ніжно торкнулася обома руками своїх грудей і сказала. – За останні два роки, завдяки цій людині, мої груди... Значно збільшилися. Потім. – ... Коли Рісті та інші почули це, їхні очі розширилися, а потім вони схилилися над столом: – ...Це не справедливо. Акацукі мне нас так само сильно, як і тебе. Міу-чан стає все більшою і більшою. – Це абсолютна правда.. Хіба ця цицьката дівка... Не ховається і не зраджує з найвищою формою життя? – Ну. Але ми всі багато терли груди Міу... – Т-так, саме так. Коли він займається з нами, коли я чекаю своєї черги, усі мучають мої груди... Коли Міу поспішила заперечити, вона підтримала її думку, що вона не могла цього зробити: – Нічого не вдієш. Навіть якщо це просто жарт, це те, чого хоче Його Ясновельможність. Він хоче, щоб ми порозумілися. І чи не Міу хотіла, щоб ми всі були разом, у першу чергу. – Ц-це правда, але... ...Гей, Ілія, ти куди? – У..! Вона вже збиралася вийти за столу, коли Міу гукнула її. Почервонівши, Іларія обернулася: – В-вибачте... У мене не так багато досвіду спілкування з чоловіками, але ваша розмова занадто екстремальна для мене. Я не хочу втручатися, тож думаю, що просто залишу вас. – ? О, можливо, я не правильно тебе зрозуміла... Якщо так, то можеш розслабитися, гаразд? Сказала Міу. – ...У нас, як і в Ілії-чан, ще не було досвіду з чоловіками. – Це...? Очі Ілії мимоволі перетворилися на крапки: – Ей, ви жартуєте? Тому що нещодавно в кабінеті гендира сталося дещо неймовірне, чи не так? – О, це було... Тому що, знаєш, ми з пані Харукою зробили помилку. І це було наше покарання. Метушливо, сказала Міу. – Два роки тому він мені сказав? «Я сам вирішу, коли тебе взяти.» Звичайно, він дуже неслухняний, і багато зробив з нами за останні два роки, чи не так? Але останнього кроку не було. – ...Е, теє, перепрошую. Я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі. Він робить це з вами, і досі не має стосунків? Після двох років разом? Думки Ілії плуталися, але потім їй спало на думку одне припущення: – Чи може бути, що гендир Акацукі - чоловік з... Чоловічою дисфункцією? Злякано запитала вона: – Ні, в жодному разі, це не так... Сказавши це, Міу раптом зробила спокусливе жіноче обличчя: – Він ще не брав нас... Але він все ж робив з нами багато речей. Тож нам було, соромно, що ми не дозволили йому зробити це з нами, і ми всі попросили його дозволити нам зробити щось з ним, і він дозволив нам це. Це... Ми робимо руками, ротом або грудьми. – Це означає... Ілії, яка вистрілила запитання, Міу самовпевнено кивнула: – ...Так. Але це не означає, що він не може робити такі речі. – … Від коментаря Міу. Ілія мимоволі завмерла на місці. Оглянувшись, вона побачила, що Рісті, Чікаґе, Кудзуха та Харука також почервоніли. Тиша підказала їй, що слова Міу були правдою. І тут Ілія зрозуміла. «...Це?» Чи може бути, що її знову затягнули у небезпечну глибину? Всупереч тому, що вона намагалася якомога більше уникати втручання, щоб не потрапити в ситуацію, коли вона вже не зможе повернутися. Але коли вона це зрозуміла, було вже пізно. Міу яка скоротила дистанцію до того, як вона це зрозуміла, ніжно взяла її за руку: – Не знаю, чому... Я ніколи не могла говорити про наші стосунки з іншими людьми до цього часу. Чомусь, з Ілією-чан, я можу говорити про все що завгодно. Чому ж? – Г-га?. Не маю жодного уявлення, взагалі жодного. Вона намагалася якось вирватися, але рука Міу, хоч і ніжно, але міцно тримала її й не відпускала. Ілія Рейнольдс усвідомила. Вона розуміла, що її скрутне становище поглиблюється. – Ей, Ілія-чан. Якщо хочеш, можеш нам допомогти? Насправді ми вже давно хотіли порадитися з третьою стороною. Як нам зробити, щоб він нас взяв? – Ні, ні, ні, я не можу, дійсно не можу. Про такі речі варто запитати когось із більшим досвідом. Це занадто для такої дитини, як я. Ні, справді, дайте мені перепочити. Ілія хитала головою так, ніби вона ось-ось відлетить, але Міу лагідно посміхнулася з ніжною усмішкою теплих очей: – Ні. Ми вже отримуємо поради від людей з більшим досвідом. Це саме те, що мені казала покоївка на ім’я пані Саяка, яку раніше обнімав цей хлопець. Але це не допомагає. Не виходить. Розумієш, він настільки нестандартний з усіх поглядів, що люди, які з ним співпрацюють, в кінцевому підсумку встановлюють це за стандарт. Але, вона не думала, що цього достатньо. – Отже. Мені потрібна порада від нормальної дівчини, яка не була ним отруєна. – Ні, я не знаю. Я вже пережила багато незручностей через гендира Акацукі. Вона відчувала, що її обличчя горіло, коли вона це говорила, але вона не могла відвернутися. Ілія Рейнольдс терпіла сором, якби вона могла покинути це місце. – Отже, я думаю, що я вже досить сильно отруєна гендиром. Боюся я не зможу допомогти у тому, що говорить перший заступник гендира... – ...Все добре. Це ж нормально? – Хіба це нормально, коли хтось кусає тебе за вухо і змушує попісяти?! Про який інший вимір ви говорите? Тій хто з тремтінням метушилася туди сюди, Міу посміхнулася і сказала. – До речі, Ілія-чан. Тепер, коли ми познайомилися ближче, я хотіла б, що ти називала мене та інших на ім’я, без формальних назв посад. – Що це таке! Невже я остаточно падаю в глибини пекельної діри? Якби вона описала це звуконаслідуванням, це було б «Зубу-зубу». – Ні, так робити не можна. Якщо ви не будете поважати свою посаду, то не зможете показати іншим курсантам, на що ви здатні. Х-хіба це не так інструктор Нанаса? Інструктор Нанаса? Чому ви відвернулися? Харука мовчки перевела погляд вбік, від очей, які просили допомоги: – ...Якщо Міу так каже, то мені байдуже. – Т-це... Гідна поведінка Харуки, яка була такою гідною під час іспитів, несподівано зникла. Попри це, Ілія відчайдушно шукала виправдання, і ніби пригадавши, поглянула на ручний годинник. – Ні, але вже майже час починати орієнтацію для новобранців. Мені треба багато до чого підготуватися. Ілія Рейнольдс вигадала обґрунтування для відходу. – Все добре. Про орієнтацію Ілії-чан ми подбаємо пізніше. Не хвилюйся. Це було легко пояснити. Вона не могла втекти. «..О, я не здамся.» Її інстинкти били на сполох, Кажучи, що буде дуже погано, якщо її тут схоплять. Етика і цінності, які вона мала до цього часу, в небезпеці. – У.. Й-я дуже вдячна за ваші почуття, але. Якщо я єдина отримаю особливе ставлення від заступників гендира, мене будуть лаяти мої товариші по службі. Гіркий крок. Проте: – ...Е? Тільки не кажи, що хтось так думає? Можливо, здивована можливістю неприємностей, Міу послабила хватку на руці Ілії. «...Т-це воно.» Це єдиний момент, коли вона могла втекти. – Мабуть, так і є. Ви всі такі чудові. Я також дуже боюся такого ставлення. Якщо до мене будуть ставитися надто по-особливому, я буду єдиною ізольованою серед моїх однолітків, навіть якщо я з ними подружилася. – Розумію... Це так. Мені шкода. Пробурмотівши, Міу нарешті відпустила руку Ілії. «...Вийшло! Зробила це.» З цим вона залишить це місце. Ілія намагалася стримати радість, яка ось-ось мала з’явитися на її обличчі. Не панікувати. Відкласти радість на потім. Спершу легенько попрощайся. Потім розвернутися і мовчки йди геть. Так Ілія дала один уклін. Далі вона спробувала повернути праворуч, але, не змогла. Бо її міцно тримали за плечі. – ...Гм. Дівчина перед нею, Міу, посміхнулася на її здивування: – Ілія-чан?.. – Т-так – Кожен з нас в Ної є важливим супутником, вірно? – Ха-ха... Коли їй стало цікаво, що саме хотіла сказати Міу: – І все ж, коли ми просимо Ілію-чан про важливу консультацію, чи є серед новобранців жахлива людина, яка дратуватиме та ізолюватиме Ілію-чан? Цього разу це приватна консультація, але, можливо, я довірю тобі надсекретну місію? – Ц... Ні, це!.. Схоже вона пропала. – Дивно. Ми думали, що визначили це в тесті на профпридатність... Ей, Ілія-чан. Хто цей новенький, який міг зробити таку жахливу річ з Ілією-чан? – А... і... Ні, я просто говорила про можливість... – Навіть якщо це можливо, ти можеш мені сказати? Якщо є такі люди, яким не можна довіряти, то в екстреному випадку вони піддадуть небезпеці й інших людей. – А-а-а-а... Перший заступник генерального директора, хоч ви й посміхаєтесь, але чомусь страшно, не думаєте? – … – П-пані Міу... – Угу. Продовжуй в тому ж дусі й давай, назви імена людей, які можуть ізолювати Ілію-чан. – ... Ілія, остаточно опинившись в безвихідній ситуації, почала вкриватися жирним потом. ...Ні, Міу мала рацію. Якщо тобі кажуть, що організація, яка щойно відсвяткувала своє заснування, вже може розпастися, не можна не звернути на це увагу, як людина, яка стоїть на вершині. Це було її помилкою, коли вона зробила необережне зауваження, намагаючись виправдатися. Тож: – ...Вибачте. Такої людини не існує. Це моя параноя. Міу подивилася їй в очі, коли вона сказала ці слова з розфокусованим поглядом. – Серйозно? Ти не силуєш себе? – Я серйозно! Не силую! Коли вона кивнула головою, Міу, здавалося, була переконаною в цьому і зняла руки з плечей: – Я рада це чути. ....Отже, Ілія-чан. Емм... Можу я попросити тебе повернутися на своє місце? Знаєш є ще багато речей, про які я хочу, щоб ти мені розповіла. Сором’язливо сказала вона: – ...З радістю. І Рейнольдс, яку тягнули за руку, поверталася на своє місце, залишивши різні речі. За столом, з надією. чекали заступниці генерального керівника. 2 Приблизно в той же час, коли Міу з рештою почали пити чай на терасі. Оусава Акацукі також запросив Сесіль Ендхарт у свій власний кабінет генерального керівника. У закритій кімнаті не було інших людей. Після зустрічі, Сесіль попросила його поговорити наодинці. Слідом за Акацукі, всередину зайшла Сесіль. – Зрозуміло. То це твій кабінет, Акацукі. Озирнувшись по кімнаті й захоплено бурмочучи. – Хм.. Інтер'єр непоганий. Не має нічого відверто відразливого щодо витрачених на нього грошей, але й не дешево. Однак: – Цей вибір занадто гарний для тебе, як для чоловіка. Можливо, ти лише визначився з концепцією, а насправді все обрали твої дівчата? – О, боже, ти все зрозуміла... У тебе чудова жіноча інтуїція. Посміхнувся Акацукі й сів на диван у приймальні, Сесіль сіла на диван навпроти та сексуально схрестила ноги: – Вибач, за мій раптовий егоїзм. Я дуже хотіла побути з тобою наодинці. – Не зважай. Моя політика не відмовляти в прохані красивій жінці. Особливо коли така, як ти, надзвичайна жінка, просить щось зробити, ніхто не зможе відмовити. У штаб-квартирі Ноя було кілька місць, куди було заборонено заходити іншим. Була причина, чому серед них Акацукі наважився обрати саме офіс генерального керівника. Потім Сесіль, побачивши інші двері в глибині кімнати, усміхнулася наче могла розгледіти наміри Акацукі. – Гей, що це за кімната там? Вона викликає в мене інтерес. На що Акацукі теж відповів з посмішкою. – У тебе гарне око, як і очікувалося. Там санвузол і ліжко. Адже очільник нової організації має багато напруженої роботи. Заради стеження за здоров’ям, вона зорганізована так, щоб можна було легко освіжитися і відпочити. Якщо так, то це не те місце... Куди можна запросити жінку для легкого доступу? Це ідеальне місце для керівництва одноосібної організації, щоб накласти руки на жінок під їх керівництвом. – Дивно... Думаєш, що я такий безвідповідальний, щоб накладати руки на своїх підлеглих? – Ні. Але якщо жінка попросить, ти чоловік, який не відмовить, чи не так? – Ну. Я не дуже люблю ставити жінок у незручне становище. Коли Акацукі неохоче зізнався: – То ти привів мене сюди, щоб не соромити? – Звісно. Коли жінка каже, що хоче побути з тобою наодинці, було б неввічливо вести її туди, де немає ванни та ліжка. – Хо. Це звучить так, ніби я тебе попросила, ні? Сказала Сесіль, поглянувши на нього зі щокою на руці, спертою на коліно. Тож: – ...Це не так? З безстрашною посмішкою на обличчі, сказав Оусава Акацукі. Маючи справу з лідеркою найсильнішого у світі терористичного угрупування Багряні сутінки, без найменших вагань. Аж раптом у Сесіль, що сиділа перед ним, з’явилася реакція. Вона звузила очі та щасливо посміхнулася. І. – Ні, не так... Тоді Сесіль Ендхарт весело знизила плечима: – Хмм... Я не можу це в тобі терпіти. Є люди які виправдовують мої очікування, але не багато тих, хто їх перевищує. Я думала що ти не погана людина з першої нашої зустрічі... Але я рада бачити, що за останні два роки ти став ще кращим. – Це велика честь. Попри не лестощі, я не очікував похвали від лідера верхівки світу, Багряних сутінок. – Це правда. Я не дуже добре розбираюся в лестощах. Однак, якщо це так, я повинна була піти на це з самого початку... Ти навіть забрав мого улюбленого Кайдо. – Вибач. Було б не погано, якби ми з ним залишилися ворогами, але набагато веселіше жартувати з друзями. Думаю, що це значною мірою є причиною того, що він пристав на мою пропозицію. – Зрозуміло... Я хотіла б запитати про це у Кайдо. Сказала Сесіль. – Я здивована, що його тут не має. Я ж не збираюся його з’їсти... Йому не було потреби тікати світ за очі. – Справді? Коли я попросив тебе бути свідком зустрічі з Коконом, він зблід, дав твій номер телефону і в той же день швидко зник. Акацукі криво всміхнувся на із жалем сказані слова Сесіль: – Що ж, я хотів попрости його зробити кілька речей поза домом, тож це було вдало. Так. Як сказала Сесіль, Кайдо Мотохару зараз знаходився далеко від Ноя і за кордоном. Тож він зробив один «запит» електронною поштою. Зрештою, він був єдиним, хто був змушений мати справу з Сесіль. Зрештою, якби він не прислухався до відповідального прохання, воно того не варте для Акацукі. Спочатку Кайдо не хотів, але він приписав постскриптум до електронного листа: «Якщо ти не погодишся, я відправлю туди Сесіль.» Він був впевнений, що зараз він робить все можливе під небом у чужій країні. «...Справді покладаюся.» Криво всміхнулася, подумки, Акацукі. ...Що? Відтепер йому доведеться мати справу з найсильнішою у світі жінкою наодинці. Однак: Не знаю, що сталося після нашої зустрічі, але принаймні мені дуже сподобалася наша з тобою зустріч два роки тому, вірно? Ось чому зараз, навіть дізнавшись, що ти бос Сутінок, після того, як замінила того довбаного старого, я все одно можу сидіти тут навпроти тебе. Хмикнув він. – Добре. Ти можеш ненавидіти його, свого батька скільки завгодно, але якщо це змушує тебе ненавидіти й мене, то я йому не рівня. Зрештою, ми з ним не маємо нічого спільного, окрім того, що ми - перше і друге покоління. Сесіль, яка говорила прямо. – ...Навіть ти, нинішній керівник, не знаєш, де мій батько? – Ага. Раніше він зустрічався зі мною, коли до нього звернешся, але за останні два роки, жодного разу. Я намагалася зв’язатися з ним кілька разів, але ми так і не могли зустрітися. Я чула, що він полишив Сутінки, тому що у нього з’явилися власні справи... Можливо це і є головна з них. Мені шкода, але це поза моїм контролем. – Зрозуміло... Схвально пробурмотів Акацукі. – ...Але й ти, як Багряні сутінки, розпоряджатимешся своєю силою, як тобі заманеться. Чи не вважаєш, що це призвело до уникнення та дискримінації тих, хто повернувся з інших світів, і зрештою, до того, що громадська думка, схиляється на користь ізоляції в ім’я контролю з боку Кокона? Питання було поставлене прямо в лоб. На що: – Не сказала б, що ми тут зовсім ні до чого. Але я б не хотіла, щоб ти забув. Знизила плечима Сесіль. Вона спрямувала на нього гострий погляд: – Кокон не народився в результаті того, що Багряні сутінки робили те, що хотіли, і їх стримували, спочатку був Кокон, був контроль і примусова ізоляція тих хто мав здібності, а потім був світ, який прийняв це і зробив це нормою, змушуючи нас йти на жертви, ось чому народилися Сутінки. Звісно: – Я не брала участі у створені організації. Я не знаю, що мали на меті перші члени... Але принаймні я обрала Сутінки через це середовище, вони залишаються сутінками й сьогодні. – Навіть якщо люди страждають від того, що ви робите те, що хочете. – Люди страждають незалежно від того, чи миримося ми з цим, чи ні. Світ пов’язаний невидимими причинами та наслідками. Тільки тому, що хтось живе, він приречений на смерть. Відмовлятися від власного щастя, жертвувати та плакати за кимось іншим може бути благородно, але з іншої точки зору - це обман. Ти кажеш, що робиш це заради когось, але насправді ти просто п’янієш від того, що робиш добру справу. Крім цього, сказала Сесіль. – Ти сам сказав це у своїй промові на церемонії, яка щойно відбулася. Ти також знаєш, що будуть люди, які постраждають від того, що ти зробив, і все ж таки ти заснував цей Ной. Можливо, це тому, що у тебе є те, від чого ти не можеш відмовитися. Так само і ми. У нас по-своєму є речі, які не підлягають обговоренню. Але засуджувати нас в односторонньо порядку за те, що ми думаємо інакше, ніж ви, я не думаю, що це логічно. Сказала вона з тінню невпевненості в очах. – Не зрозумійте мене неправильно. Я тебе ні в чому не звинувачую. Просто перевіряю. – ...Перевіряєш? – Ага... Цим світом керують люди, які роблять що завгодно, використовуючи всю силу, яку вони мають. Це Кокон і Багряні сутінки, мій брат і мій батько, і Сесіль, ви самі. Знищуєте усіх, хто вам не подобається, і дозволяєте егоїзму взяти гору. Якщо така справедливість у цьому світі, то я теж так вчиню. Сказав Акацукі. Моя мета побити моїх батька і брата, які мене не люблять і нагадати їм, які вони дурні. Кокон і Багряні сутінки мають буті знищені як побічний продукт цього. Кожна організація є символом їх існування та нинішнього устрою світу. Якщо їх розгромити, можливо, вони усвідомлять безглуздість того, що роблять. І. – Будь-хто, хто стане на заваді цьому, не матиме милості... Поки ми не розчавимо їх разом. – ...Так от воно як. На цю заяву Сесіль схвально кивнула: – Ти сказав раніше... Що це було не звинувачення, а перевірка. Коротко кажучи, ти підтверджував подобаємося ми тобі чи ні. То які? Твоя оцінка і судження про мене? Сказавши це з тонкою посмішкою, на що Акацукі криво всміхнувся. – Це складно... Чоловіки - істоти, які не хочуть боротися з красивими жінками й були б егоїстами, якби могли. Я не виняток. Тому я намагаюся примиритися з цим, наскільки це можливо. Почухав він щоку.. – ...Тоді у мене є кращий спосіб. Сказала Сесіль. Так само як чоловіки є слабкими істотами стосовно жінок, так і жінки стосовно чоловіків. Вони хочуть слухати їх і служити їм. Але, і це тільки якщо це чоловік в якого вони закохані. Так само як ті п’ять дівчат, що пішли за тобою. – Хо. То ти кажеш, що якщо... Я змушу тебе закохатися в мене, Сутінки зникнуть? – Ні. Щоб зі мною не сталося, Сутінки ніколи не зникнуть. Це не організація, це скоріше зібрання людей схильних до свободи. Однак: – Принаймні, якщо я закохаюся в тебе, ми з тобою більше ніколи не зіштовхнемося. Сказала Сесіль з провокацією в очах. – Добре... Для мене цього достатньо. Наразі мені нічого не бракує і не має претензій. Вона криво посміхнулася йому і сказала: – Але, на жаль, у мене високі стандарти. Поки що, судячи з виступу на церемонії та зустрічі з Коконом, з мізками начебто проблем немає, але... На жаль, силу лише цим не визначити, чи не так? І. – На жаль, мені не подобаються чоловіки, які тільки й роблять, що говорять. Я віддаю перевагу чоловікам із сильною рукою. Ось чому я хочу, щоб ти сказав мені, Акацукі... Зітхнувши. Наскільки ти став сильнішим за останні два роки. І такій Сесіль: – ...Я знав, що не помилився, обравши цю кімнату. Сказавши це, Акацукі посміхнувся. А щойно клацнув пальцями, декорації в кабінеті генерального директора повністю змінилися. 3 Сесіль Ендхарт побачила, як простір, у якому вона перебувала, трансформується. Простір змінився з приміщення на вулицю. Час змінився з денного на нічний. – Це... Сесіль і Акацукі були у знайомому місці. Були біля магазину, де вони вперше зустрілися, два роки тому. Тепер Сесіль сиділа на вулиці перед магазином, де колись розмовляла з ним, обличчям до нього через стіл. А перед нею, усміхаючись, сидів Акацукі: – Існує система під назвою «простір реалізації», яку раніше використовував Хікамі. Я вдосконалив її в різних аспектах і зробив можливим розгортання разом зі спеціальними бар’єрами в кабінеті генерального керівника. Адже відтепер ніколи не знаєш, коли на мене спробують напасти. Важливо підготувати поле бою, яке не завдасть шкоди навколишньому середовищу, вірно? Тож: – Не хвилюйся. Тут мені ніхто не завадить, і мені байдуже, скільки я маю зробити. Адже це простір, де кожне відчуття є справжнім, виробленим шляхом втручання в глибину свідомості, твою і мою. Наприклад, магазин, який там стоїть, не існує в реальному кабінеті генерального директора, але ми можемо доторкнутися до нього зараз. Після його слів: – Зрозуміло... Це як духовний світ. Сесіль одразу погодилася. Можливо, лише Сесіль і Акацукі здатні сприймати речовини та явища, які насправді не існують, за допомогою своїх п’яти органів чуття. «...Більш того.» Сесіль доторкнулася до дерев’яної лавки, на якій сиділа. Хоча її форма відрізнялася від дивана, на якому вона щойно сиділа, форма, не кажучи вже про відчуття, була саме дерев’яною лавкою. На дорозі перед ними, був потік машин, але можливо, вони також були для них дотичними, суть у тому, що вони повинні бути присутніми. І. – Чи можемо ми доторкнутися до речей, яких насправді не існує, а також слугують полем битви... якщо це так. – Саме так. Якщо в минулому у Вавилонському комплексі була система бар’єрів, які перетворювали фізичну шкоду на психічну і обмежували кількість ушкоджень, з метою управління здібностями, то в середині цього простору є прямо протилежні бар’єри. Іншими словами, сказав Акацукі. – Тут на нас впливає матерія, яка не повинна існувати, тобто психічна шкода перетворюється на фізичну. Але поки ми не можемо сприймати простір, в якому ми перебуваємо, справжній кабінет керівника не може бути зруйнований. Тож: – Тут ми можемо бути настільки нестриманими, наскільки нам подобається. Ми можемо використовувати наші концептуальні здібності скільки завгодно. Це бар’єр і простір створений для боротьби з Коконом і Багряними сутінками. – І я перша, для кого це влаштовано.... Це честь. Сказала Сесіль з посмішкою: – Це я удостоєний честі. Адже я виступаю проти нинішнього лідера Багряних сутінків. Сказав Акацукі з безстрашним виразом. – Простір відтворює місце і час нашої зустрічі два роки тому. Відтворений простір - це весь тодішній штучний острів. Ти ж не випадково прийшла тоді до цієї крамниці. Ти почула доповідь Кайдо і прийшла оцінити мене, чи не так? Якщо так, то давай почнемо все спочатку, тут і зараз, проведемо нашу першу зустріч. Почувши це, Сесіль: – Що ж, тоді я повірю тобі на слово. Сказавши це, вона, змінила обличчя. Від виразу самотньої жінки до лідера Багряних сутінків, найпотужнішого у світі терористичного угрупування. І. – ...Двадцять хвилин. Тихо сказала Сесіль, ніби бурмочачи. – Того дня. Після різноманітних розмов з тобою в цьому місці, якби не з’явився той терорист, я б подивилася на що ти здатен. Якби ти почав там битися, то, мабуть, знадобилося хвилин двадцять, щоб сили безпеки та твої подруги почули шум і прибули. Хікамі Кійоя помітив би це раніше, але, однак, він не зміг би втрутитися в наші справи в той момент, коли йому потрібно було реалізувати свої власні плани. І я б відступила, якби ваші люди спробували втрутитися в бій. Іншими словами. – Двадцять хвилин перед цим я б перевірила, як довго ти зможеш протистояти мені. До речі, я збиралася поставити тобі залік, якби ти залишився притомний понад три хвилини, зі своєю здатністю. Якби ти протримався б більше п’яти хвилин, то перевершив би мої очікування, а якби більш ніж десять хвилин, то це було б вище моїх очікувань. Якби це сталося, я б закохалася в тебе прямо тоді й там. Що ж: – Вперше я звернула на тебе увагу, коли ти поцупив мій ліфчик так, що я цього не помітила. Я цього зовсім не очікувала. Я була приголомшена. - …Зрозуміло, що ти маєш на увазі. Але це було два роки тому, чи не так? Ніжно посміхнувся Акацукі: – Що я маю зробити, щоб ти закохалася в мене зараз? Роздягнути тебе до гола, а не обмежитися лише ліфчиком, чи просто помасувати твої голі цицьки й завоювати твоє справжнє серце? На питання: – Це ж очевидно, хіба ні?. Посміхнулася Сесіль Ендхарт. І. – Змусь моє серце безмежно тріпотіти - це завжди єдина умова для жінки, щоб закохатися в чоловіка. У той самий час, коли вона це сказала. Прямо на її очах, Оусава Акацукі вже діяв. 4 Акацукі миттєво витягнув праву руку. Він націлилася на груди Сесіль великим, вказівним і середнім пальцями, витягнутими вперед. Єдине, в чому він перевершив Сесіль під час їхньої першої зустрічі. Це те, що він витягнув її бюстгальтер так, що вона цього не помітила. Це був безглуздий вчинок і жарт. Проте. Але все ж таки, якщо такий вчинок був можливістю для Сесіль помітити його: «...Цього разу, це має стати початком.» Якщо хоче показати зміни й зростання в порівнянні з тим, яким він був два роки тому, найочевидніше почати з перевищення попереднього максимуму. І почавши з цього, протягом двадцяти хвилин, перевершити очікування та уяву Сесіль. Якщо так, то не буде змарновано жодної хвилини. Отже, повна відсутність руху. Несподіваний напад майже без попереднього руху. Наближався ворог жінки, права рука героя-вигнанця: – Що?.. Однак вона легко розсікла повітря. Удар, який мав би зірвати бюстгальтер з грудей Сесіль, пройшов повз її пишні груди. А потім, прямо перед очима Акацукі сталося щось неймовірне. Сесіль була так близько. що слово «близенько» було доречним. Вона ухилилася і навіть повністю наблизилася в район грудей. У повітрі витав запах солодких троянд: – Не погана ідея почати з того, де ми зупинилися минулого разу, але якщо ти збираєшся перевірити мої жіночі місця, пам’ятаєш, я казала тобі бути готовим? Почув Акацукі як повільно промовила Сесіль, у проміжку між його рухом і хвилиною роздумів. Він справді почув слова зі швидкістю, яка теоретично не повинна була бути можливою. І. – Як думаєш, що жінка зробить з чоловіком, який намагається торкнутися її грудей без дозволу?.. У ту мить, коли йому це сказали. Найсильніша жінка світу дала йому ляпаса, і Оусава Акацукі відлетів у повітря в бік. – ...У Сильний удар по щоці створив у Акацукі ілюзію, що йому відірвало голову. Він влетів у величезну скляну вітрину цілодобового магазину. Акацукі негайно активував Ренкан Кейкіку. Він випромінював Ци з правої половини свого тіла, маючи намір повністю нейтралізувати удар, але сама сила ляпаса Сесіль призвела до того, що зір і думки Акацукі на мить потьмяніли. Миттєве затемнення свідомості позбавило Акацукі можливості відреагувати. Пролунав високий звук розбиття, одразу після цього виник безперервний гуркіт. Акацукі на великій швидкості влетів у магазин, розбивши вітрину, розтрощив три ряди полиць і морозильну камеру з морозивом, а потім вдарився об холодильник з питною водою в задній частині магазину: – ...Уо! В останню мить він розгорнув Ци, розігнане в його тілі, в спині та загальмував. Хоча скло було розбите вщент, Акацукі якимось чином вдалося погасити удар, який відправив у політ його власне тіло, використавши велику кількість ПЕТ-пляшок, виставлених усередині, як подушку. Потім Акацукі роззирнувся всередині крамниці, де панунав такий безлад, наче тут пройшов буревій. Два роки тому магазин був зруйнований світло-шумовою гранатою з потужною ударною хвилею, але, щоб знову потрапити в подібну ситуацію цього разу: – Боже мій, це найнещасливіший магазин у світі. У той самий час, коли Акацукі це пробурмотів. Сесіль Ендхарт, найсильніша у світі жінка, що дала ляпас, кинулася в погоню з божевільною швидкістю. 5 Відмовившись від супроводу Харуки на половині шляху, Летія відвідала частину приміщень Ноя. Це була територія, де колись розташовувався лабораторний блок, коли це місце було JPN Вавилоном. Однак це вже не той Вавилон, яким правив Кокон Кійоя. Це Ной, яким керує Акацукі. Тому тут не має жодних ознак минулого, а споруди, що вишукувалися вздовж вулиці, були абсолютно новими. Глядячи на цей краєвид, Летія Крайзіс замислилася. «...Так було і в комерційному районі, який видно з літака.» Час, який Акацукі зміг витратити на запуск Ноя, склав два роки. Це час, який не можна назвати коротким, алей довгим теж. Зокрема. Два роки - надто короткий термін, щоб так сильно змінити інфраструктуру на острові. Крім того, розвинені країни та їхні компанії були безпосередньо проінформовані Коконом про те, що вони повинні суворо утримуватися від будь-якої ділової активності з Акацукі та його командою. Звичайно, збір робітників для будівництва міг забезпечуватися з країн, що розвиваються, які Кокону складніше контролювати. Якби виник великий потік людей, вони, природно отримували про це інформацію. Скориставшись нею, можна було відправити на цей острів кураторів Кокона. Можливо, бар’єр, який розгорнула Міу, мав не меті не допускати до Акацукі та його групи нікого з ворожими чи шкідливими намірами. Втім, шпигуни не завжди в курсі цього. Можливо навіть, якщо вони збирали місцеву інформацію, не усвідомлюючи цього. І не важливо, якщо їх виштовхують концептуальні бар’єри, які розгорнула Міу. Якби вони усвідомлювали, що існує можливість проникнення ворога, Акацукі та інші стали б вагатися, чи впустити людей з-за кордону. Це призвело б до затримок у програмі будівництва, в тому числі й штаб-квартири Ноя. Настільки, що було б запізно для сьогоднішньої церемонії формування. «…Але.» Не було ані найменшої ознаки того, що Акацукі та його команда набрала персонал за кордоном. І все ж, попри це, Акацукі повністю перетворив острів по своєму. Крім того, вони не наділені такими організаційними можливостями, як численні активи та мережі, такі як у Кокона. Маючи обмежену кількість людей, Акацукі зміг зробити це за обмежений проміжок часу. «...Це справжній подвиг.» Летія щиро хвалила Акацукі. Навколо Акацукі почали збиратися люди. І це не просто люди. Це визначні люди, які можуть підштовхнути його до великих висот. Арашіномія Такако, яка могла похвалитися значними активами. Куроно Аі, очкаричка з Альхазену. «...І.» Коли Летія подумала про ще одну людину, вона раптом зупинилася біля одного місця. Це було місце, де Летія колись побувала, мабуть, єдине місце в штаб-квартирі Ноя, яке не змінилося відтоді, як тут був JPN Вавилон. Це майстерня, схожа на стару автомобільну майстерню. Людина, яку вона хотіла побачити, було легко помітити. Здоровенний чоловік у заплямованому мастилом робочому одязі, розбирав механізм, схожий на якийсь двигун. Летія, яка не дуже розбиралася в механізмах, не розуміла, але для нього це мало бути щось цінне. Тож Летія зробила крок, наблизившись до нього, так щоб не заважати йому працювати. Давно не бачилися, докторе Кубота. Тихим голосом покликала вона. Проте: – … Кубота лише мовчки і злегка підняв очі на поклик Летії, одразу ж повернувся до обслуговування двигуна. Летія посміхнулася на реакцію Куботи. – Яке полегшення. Коли я почула, що ви прив’язалися до Оусави Акацукі, я була впевнена, що ви змінилися, але... Схоже, що побоювання були безпідставними. Кубота нарешті відкрив рота. Не зводячи очей з частини рук, він похмуро промовив: – ...Чого ти хочеш, Летія Крайзіс. У мене була таємна зустріч з Оусавою Акацукі. Я попросила повернути цей острів, але через вас це не вдалося. Тому я просто хотіла сказати вам кілька слів. Крім того, я хотіла б поставити кілька питань. І ще: – Понад усе мені хотілося вперше за довгий час побачити обличчя мого колишнього великого товариша. – Я більше не маю з вами нічого спільного. Я тепер просто технік. – Звичайно, я розумію. Але навіть якщо ви покинете нас і станете простим дослідником. І навіть якщо ви оберете Оусаву Акацукі та Ной замість нас з Вавилоном, ваше минуле все одно нікуди не зникне. Тонко всміхнулася Летія. – Насправді, навіть після того, як ви покинули Кокон і до сьогоднішнього дня, номер три, який ви носили на спині, все ще залишається втраченим номером, докторе Кубота. Ні. – Один з перших членів Кокона, початок і кінець, Кокон номер три, Грей Вайзерхаут. 6 Від початку битви минуло десять хвилин, половина від встановленого двадцяти хвилинного ліміту. Сцена битви між Акацукі та Сесіль вже перемістилася з цілодобового магазину в інше місце. Це було пов’язано з природним і неминучим перебігом подій. Вони протистояли один одному, маючи величні титули. З одного боку був голова Ноя, третьої сили, який переміг Хікамі Кійою, члена Кокона. З іншого боку, лідер Багряних сутінків, найпотужнішого у світі терористичного угрупування, яке могло зрівнятися з Коконом. Коли на сцені відбудеться зіткнення між цими двома, не має жодного шансу, що звичайний магазин залишиться неушкодженим. ...Після цього. Наступна атака Сесіль після ляпаса, ймовірно, була ударом правою долонею. Він не міг сказати напевно, тому що не бачив цього, бо той був занадто швидким. Коли він рефлекторним рухом ухилився від нього вбік, весь магазин був підірваний ударом холодильника, що стояв позаду Акацукі. Можна було не розуміти, що це таке, але це правда, і з цим нічого не поробиш, у цьому вислові не було метафор чи надмірної драматизації. Можливо, удар долоні Сесіль і передавався через стіни на підлогу та стелю і поширився по всьому магазину, але навіть Акацукі, який ухилився від нього, міг лише криво посміхнутися. Тому. Магазин зі спогадів, який був відтворений у просторі реалізації як відповідне місце для їх возз’єднання, безслідно зник за п’ять секунд після початку битви, і «найнещасніший у світі магазин» став «найнещаснішим у світі магазином» минулому часі. І тепер у просторі реалізації, який відтворював весь штучний острів дворічної давнини. Битва між Акацукі та Сесіль відбувалася в центральному, комерційному районі міста. Жодних інших людей не було видно. Що пояснювалося тим, що це лише «середовище», яке Акацукі відтворив у просторі реалізації. Тому легкові та вантажні автомобілі звично їздили по дорозі, але на водійському сидінні не було людей. Мотоцикли відсутні, бо було б надто картинно та сюрреалістично, якби вони їздили без нагляду. Посеред такого комерційного району, де машини прибували та від'їжджали, а вулиці вишукувалися хмарочосами, виникали відлуння, які повторювалися знову і знову. Стрясаючи повітря і землю через нерегулярні проміжки часу, це звуки битви між чоловіком та жінкою, єдиними двома людьми, присутніми в цьому великому просторі. Потім, після хвилини тиші, на величезному перехресті, Акацукі занурився спиною в бік величезного причепа-контейнера, який зупинився перед пішохідним переходом, через червоне світло. Бабах!! Від удару контейнер знесло на бік, і величезний транспортний засіб зігнуся у формі гострого кута. І. – Ха-ха...у боляче. Від удару спиною, Акацукі видихнув весь кисень з легень, вчепився за край розбитого контейнера і виповз на зовні, приземлившись на землю. Глядячи в перед, він ледве бачив маленьку фігуру, що йшла до нього головною вулицею, яка вела до перехрестя, за кілька сотень метрів попереду. Побачивши це: «...Дивовижно.» Оусава Акацукі був щиро вражений. Він також був вражений силою своєї супротивниці, але ще його здивувало те, що навіть на такій відстані він міг бачити, що людина, яка стояла там, була надзвичайно красивою жінкою. Здавалося, що він бачить, як вона невимушено посміхається. «...Як очікувалося, абсолютно.» Вона мала величезну присутність. Це жінка, яка входить до найпотужнішого терористичного угрупування «Багряні сутінки». Коли він вперше зустрів її два роки тому, він все ще не знав, хто вона, але був здивований її красою і присутністю: «...Хочеш сказати, що це було досить стримано?» Тепер, коли вони стояли один проти одної, наодинці, він міг зрозуміти. З того моменту, як вона з’явилася в магазині, до того моменту, коли розмовляла з ним на лавці на вулиці і дозволила йому торкатися своїх грудей. Або під час швидкісної автомобільної погоні, або якщо вже на те пішло, коли вона зникла, не сказавши жодного слова в кінці. Сесіль Ендхарт у той момент просто грала в скромницю. «...Я маю на увазі.» Якщо щось піде не так, Сесіль може грати наївність і зараз. Принаймні здувши його, вона не стала кидатися навздогін і давала йому відстрочку, щоб він міг отак опуститися на землю. Це не великий проміжок часу, але якщо це Сесіль їй має бути легко розп’яти Акацукі, який врізався в контейнер, серією ударів. Саме так, він міг би відбити будь-яку кількість атак на нього, коли летів у повітрям на великій швидкості. «...Що ж.» Якби Сесіль пішла таким шляхом, Акацукі зробив би інший крок. Тому він не хотів сказати, що Сесіль зрізає кути, але якщо так, то вона прочитала, що він збирається почати контратаку, якщо вона сама зробить наступну атаку. Так вважав Оусава Акацукі. Незалежно від того, яка правда, Сесіль все одно чудова. «...У будь-якому випадку.» Відтоді, як почалася битва, Акацукі був змушений до такого розвитку подій. Іншими словами, Акацукі продовжував однобоко приймати атаки Сесіль. Не можна не сказати, що Акацукі не зробив жодного кроку. Радше навпаки. Кількість разів, коли він її атакував, була більшою. Враховуючи поточне становище та послужний список, якщо це він з Сесіль, то вона була явним претендентом на перемогу. Навіть якщо опонент жінка, не потрібно стримуватися. Якщо він це зробить, Сесіль розчарується в ньому. Саме цього Акацукі хотів уникнути. Його супротивниця, безумовно, одна найсильніших людей у світі. Впродовж останніх двох років Акацукі також тренувався і продовжував відточувати свою силу, але навряд чи йому вдасться так легко подолати розрив до вершини, та й було б не цікаво, якби він цього не зробив. ...Але. Поки його мета - перемогти батька та брата, Сесіль - одна з супротивників, якого він повинен подолати. Впродовж останніх двох років він готувався до бою з Коконом і Багряними сутінками та створив Ной, але якщо він не виправдає очікувань Сесіль, або навпаки, якщо вона розчарується в ньому, то Ною доведеться скласти зброю. І, ось. Акацукі ж, щоб виправдати очікування Сесіль, ніколи не здасться, скільки разів вона не ухилялася, і продовжував цілитися в на її бюстгальтер з невблаганною рішучістю: – ...Не можу дістати. Хм, потряс головою Акацукі. Все було б нормально, якби він бився нормально, але він вже прийняв чоловіче рішення. Якщо так, він візьме його не зважаючи ні на що, але його попередила перша атака, скільки б разів він не націлився, він не торкнеться грудей Сесіль, не кажучи вже про бюстгальтер. Попри це, битва між Акацукі та Сесіль була запеклою. Оскільки. Штучний острів, відтворений у колишньому вигляді, вже майже на третину зруйнований. Частково це пов’язано з наслідками атак Сесіль на Акацукі, а частково, через атаки Акацукі на Сесіль, від яких вдавалося ухилятися: «...Добре, що ми перебуваємо в просторі реалізації.» Щиро вважав Оусава Акацукі. У минулому, коли він бився з Філом-Заххаком під час рейтингового змагання, центр тренувального міста був поглинений диханням того, а в битві з Кійоєю останній потік Ци, який випустив Акацукі, зніс верхню частину Вавилонської вежі. Це було спричинено смертельними битвами, в яких обрав участь Акацукі в той час. Але зараз. Штучний острів, зруйнований в битві з Сесіль, не порівняти з масштабами та збитками з двох попередніх. «...Так і знав.» Територія битви, яку він вів з ворогом, перейшла на вищий щабель. Це дало йому зрозуміти, що він став сильнішим, і водночас змусило Акацукі усвідомити свої нові обов’язки. У майбутньому більшість битв з Коконом і Багряними сутінками, ймовірно, відбуватимуться на цьому штучному острові. Якщо так, то захищати цей острів, завдання генерального керівництва Ноя і керівника всіх, Акацукі. Штучний острів, який був відбудований за останні два роки, звичайно ж, вкритий спеціальними захисними спорудами, розробленими Куботою. Крім того, на території Ноя, де, найімовірніше, відбудеться битва, працювали й більш просунуті концептуальні бар’єри з протидії матеріальному знищенню. Якби він боровся з Сесіль у такий самий спосіб у реальному просторі, вони не змогли б завдати стільки шкоди: «...Відтепер, однак, доведеться обирати, де битися, залежно від того з ким борешся.» Зрештою, це їхня штаб-квартира, їхня резиденція і їхній корабель. Вічний двигун для необмеженого пересування у відкритому морі «Система Ковчег». Це найбільша сила острова і саме тому вона могла стати його Ахіллесовою п’ятою. «...Звісно.» Звичайно, як найважливіша структура «система Ковчег» захована в складному, уявному, просторовому коридорі. Хоча він сильно обмежений станом свідомості, це міцний бар’єр, який був неодноразово перевірений і налаштований, щоб навіть Міу, яка використовувала силу найвищої форми життя, не змогла увійти. Багатошарові просторові лінії розлому створені для того, щоб запобігти проникненню будь-якого зловмисника і впливу руйнування. Тому він не думав, що було про що хвилюватися, якщо тільки не було чогось надто серйозного: «Але потрібно бути обережним.» Завжди могло статися не передбачуване. Вони не завжди єдині, хто може творити дива. «...До того ж.» Думав Акацукі. У битві, яку він зараз вів, див статися не повинно. Не буде помилкою сказати, що везіння це частина здібностей, але це не стосувалося нинішньої ситуації. Адже ця супротивниця очікувала побачити наскільки покращилися справжні здібності Акацукі. Отже, він хотів би за будь-яку ціну виправдати її очікування, але, зрештою, здавалося, що націлитися на бюстгальтер, це високий бар’єр, який потрібно подолати з Сесіль. Однак, було б надто незграбно застрягати в сипучих пісках і змінювати стратегію зараз. У будь-якому разі, оскільки він зайшов так далеко, не може говорити про це, не отримавши спочатку бюстгальтер, який огортав ті неймовірні груди, і до того ж, він не у захваті від цього. Він обов’язково це зробить. «...Але.» Глядячи на Сесіль, яка йшла до нього, Акацукі думав про проблему, що постала перед ним. Перше, що потрібно зробити - це наздогнати її, інакше не буде про що говорити: «...Не можу зрозуміти, як це працює.» Не те що він не бачив її, він не міг прочитати її, розпізнати, помітити її. Перший удар був підлаштований так, щоб не втратити можливість для несподіваної атаки, але отримавши контратаку ляпасом, Акацукі вже увійшов в «зону». Саме тому він зміг ухилитися від переслідування Сесіль, яка безслідно знищила магазин, але навіть потрапивши у «зону», він все ще не міг реагувати на її рухи. «...Потрібно щось зробити з цим найближчим часом.» На відміну від іншої сторони, він докладав чимало зусиль зі свого боку. Оскільки вона продовжувала уникати його атак, а він поглинає її, його сили виснажувалися, а шкода накопичувалася. Такими темпами ситуація буде все більше погіршуватися. І нарешті Сесіль, яка підійшла до нього впритул, сказала. – У чому справа... Чого так став? Ти вже закінчив? – У жодному разі. Ми ще навіть не почали. На що вона пирхнула: – Я не проти твоєї бравади, але настав переломний момент. Я не проти, щоб ти дотримувався своєї початкової мети, але я вже втомилася від цього. Посмішка Сесіль і тон її голосу були забарвлені жахливим відтінком. Водночас, на Акацукі чинився непереборний тиск. Найпотужніший тиск, якого коли-небудь зазнавав Оусава Акацукі. Це тиск, який навіть перевершував той, що чинила Міу нещодавно на зборах. Якби здібна людина, впевнена у своїх здібностях, отримала його, її дух, безсумнівно, був би зломлений, і вона б миттєво померла. Звичайна людина, можливо, навіть не могла б це сприйняти, оскільки це перебувало далеко за межами сприйняття. Акацукі зазнав такого сильного тиску: – Ха-ха... Страшно, гарна жінка, найгарніша навіть зі вбивчими намірами! Він відчув глибоке піднесення і засміявся крізь зуби, наче не міг цього приховати. Усю втому і біль у його тілі здуло одним махом. Натомість він відчув повне підняття волосся по всьому тілу. Це масивний викид адреналіну. А можливо, тиск настільки непереборний, що він вже не здатен відчувати такі прості речі, як біль чи втому. Він не знав, чи це одне, чи інше, чи все разом: «...Так має бути.» Адже поєдинок має бути напруженим. Але, Сесіль відповіла на його радість мовчанням. Вона не показувала емоцій на своєму обличчі. – … Як і раніше, вона зникла з поля зору Акацукі. Він не відчував навіть Ци. Він вже не міг її сприймати. Але було. Вони зникали так і раніше, і кожного разу на нього нападали. І, ось. Суперник Акацукі зробив єдиний крок. – ... Він моргнув. 7 Сесіль вийшла зі сприйняття Акацукі й розслабленим рухом підійшла до нього збоку. Однак, хоча вона стояла прямо перед ним, Акацукі не міг бачити Сесіль. Саме тому вона могла уникати усіх його атак і завдавати всіх ударів. Це стан на один рівень вищий за «зону», «святилище». Збільшуючи концентрацію до крайності, свідомість прискорюється понад норму. Якщо відправити намір у тіло з такою свідомістю, можна виконувати фізичні рухи зони прискорення. Це еквівалентно тому, що ви стоїте на тому ж місці, але на іншій часовій осі. Тому людина, яка залишається на стороні прискорення, не зможе сприйняти іншу людину. Так, у ніч їх першої зустрічі Коли вона востаннє зникла з поля зору Акацукі, Сесіль увійшла у цей стан Святилища. Тоді Акацукі не міг сприймати її, що повільно йшла поряд з ним. І тепер. На жаль, нинішній Акацукі також не міг помітити Сесіль. Його розосереджені очі, які не були зосереджені та дивилися в порожній простір. – Я покладала на тебе великі надії, адже ти зміг перемогти Хікамі, який отримав силу найвищої форми життя.... Думала Сесіль Ендхарт. Схоже, вона помилилася у своїх очікуваннях. Звичайно вона не буде заперечувати, що вона мала певні великі очікування щодо Акацукі. Зрештою, він завжди перевершував уяву та очікування Сесіль. Тому тільки до Акацукі у неї виникли особливі почуття. Воно відрізнялося від товариської довіри та шани першого покоління, почуття жінки. ЇЇ перші думки. Однак у такому стані Сесіль довелося чекати два роки. Це було зумовлено концептуальним бар’єром, який використовував силу найвищої форми життя Міу. Сесіль Ендхарт могла з упевненістю сказати, що не любила чекати. Також не любила бути терплячою. Вона хотіла отримати те, чого дійсно бажала, негайно. Саме тому вона успадкувала від жорстокого керівника посаду голови Багряних сутінків. І після цього вона завжди отримувала, те чого хотіла. Лише з Акацукі довелося чекати два роки, щоб отримати те, що вона дійсно хотіла. Природно за цей час її почуття росли та росли. Щастя думати про когось іншого. Вона казала собі, що щаслива бути закоханою в когось і чекала дня, коли вони знову зустрінуться. – Ти не уявляєш... Як я зраділа, коли отримала дзвінок від тебе з проханням бути свідком на зустрічі. Нарешті вона зможе зустрітися з Акацукі. Нарешті зможе сказати йому, що відчуває до нього. Нарешті зможе мати чоловіка, який того вартий, так вона думала. А після того, як побачила його промову на церемонії заснування, а також його навички ведення переговорів і ораторського мистецтва на зустрічі з Летією Крайзіс, вона зрозуміла, що інстинкти її не підвели: – Я не усвідомлювала, що любов сліпа, як кажуть... Я не усвідомлювала, наскільки холодно може стати, коли ти бачиш реальність. Я б хотіла, щоб це залишилося прекрасним спогадом. Навіть якщо кохання тривало сто років, коли воно остигає лише за мить. І те, що ти вважаєш скарбом, в одну мить перетворюється на мотлох. Коли вона вперше побачила його, то подумала, що він хороший чоловік. – Дуже шкода, Акацукі. Ідеальний ти був в моїй уяві й сильнішим чоловіком... принаймні. Ти не був жалюгідним, хто не зміг мене знайти. Це були прощальні слова. Сесіль підняла праву руку на Акацукі. Протягом двох років він зраджував її кохання, змусивши її так багато чекати. Він розтоптав чисте дівоче серце. І заплатить за це. Вона чула, що перше кохання не збувається, але якщо прикинутися, що його ніколи не було, то воно не рахується, і можна мати інше перше кохання. Жінки - жорсткі істоти. Якими б цінними не були спогади, їх усі можна залишити в минулому і прикинутися, що їх ніколи не було. Ось чому вона їх стирала. Щоб залишити Оусаву Акацукі в минулому, і навіть більше, щоб стерти його існування. Сесіль Ендхарт випустила ударну хвилю зі своєї правої руки, яка стерла все: – ... Ще занадто рано шукати своє наступне перше кохання. Але перед нею пролунав безстрашний голос, і він схопив її праве зап'ястя. І. – Я хочу тебе, Сесіль Ендхарт. Очі Акацукі, безумовно, впіймали Сесіль. Сесіль бачила власне віддзеркалення в чорних, як смола, очах, які здавалося поглинали її. Зазвичай ті, кого прискорення святилища залишає позаду, сповільнюються в кожному русі, збоку того, хто прискорився.. Однак зараз Акацукі гукнув Сесіль і навіть схопив її за руку. Перш за все, він чітко дивився на неї. Тож: – Ху... Ху-ху... ха-ха. Сесіль посміхнулася і скрикнула від захвату. Він знайшов. Акацукі знайшов її. Вона була трохи нетерплячою, але він досяг тієї ж висоти, як і вона. Як вона і думала, її очі та інтуїція не підвели. Крім того: – Тепер питання... Що це таке? Акацукі, який тримав її зап’ястя лівою рукою, підняв свою праву руку. Між великим і вказівним пальцями була затиснута чорна мереживна тканина. Сесіль знала її краще за всіх. Це бюстгальтер, який вона обрала для сьогоднішнього особливого дня, її виграшна білизна. Вона призначена для того, щоб показати її чоловікові, до якого мала почуття, а потім зняти. Сесіль не дозволила б чоловікові, який не міг знайти її у святилищі, навіть поглянути на неї, не кажучи вже про те, щоб торкнутися. Але Акацукі забрав її у неї. Можливо, вона була розчарована і мала вразливість через свою задумливість, вважаючи Акацукі негідником. Проте, жоден чоловік ніколи не торкнеться Сесіль в її стані святилища так, щоб його не помітили. Вона впевнена, що серед її товаришів і, якщо вже на те пішло, ворогів, Коконів, є й інші, хто може це зробити, але це перший випадок, коли хтось зробив це насправді. Тож: – Вибач, що змусив тебе чекати, Сесіль. Нарешті почнемо. У момент. коли перший чоловік, Оусава Акацукі з посмішкою назвав її ім’я. «...О» Сесіль відчула солодке тремтіння глибоко внизу живота. Здавалося, це була правда, що якщо ти в когось закохана, то будеш рада, коли тебе побачать і роздягнуть. Сесіль відчула найбільш блаженне задоволення, яке вона коли-небудь відчувала. Відчула. Вона не могла більше цього терпіти. Як і сказав Акацукі, це нарешті початок Сесіль вивільнила те, що придушувала. Це була емоція, яка накопичувалася протягом двох років. Кохання - це буря. Ніби на доказ того, що ці слова не метафора, а факт. Сесіль Ендхарт ворухнулася. Здавалося, що дме найсильніший з усіх штормів. 8 Під час битви з Кійоєю, два роки тому, Акацукі несвідомо ступив у святилище. Це був короткий проміжок часу, але попри це, він зміг перемогти Кійою, який увібрав силу надвисокої форми життя Міу, і навіть після повернення до нормальної свідомості він зміг миттєво увійти в зону прискорення, на жаль, це була межа для Акацукі на той час. Але зараз все по-іншому. Впродовж цих двох років Акацукі тренувався і тренувався. Переконавшись, що це йому конче знадобиться в майбутніх битвах, він доклав максимум зусиль, щоб вільно відкривати двері до зони, в яку колись вступив. В результаті, Акацукі зміг відкривати двері, що ведуть до Святилища. Час, встановлений Акацукі та Сесіль, становив двадцять хвилин. Їх уже залишилося дуже мало. Однак цього було достатньо, щоб вони двоє, чия свідомість перебувала в прискореному стані Святилища, підтвердили сили один одного. І коли вони почали битися, саме Акацукі першим перевершив у швидкості. Навіть якщо свідомість знаходилася в тій самій області прискорення, просто вісь часу стала тією самою. Коли умови рівні, решта - це буде взаємне порівняння на рівних засадах. У відповідь на сильні рухи Сесіль, наче відштовхнутий, Акацукі зробив стрибок назад. За кілька миттєвостей до приземлення він обережно сховав бюстгальтер Сесіль за пазуху й був готовий до бою. Ось чому вона рушила. Якщо сильно відштовхнутися від землі, під час приземлення, ви рухатиметеся вперед із різким прискоренням. – ....Вперед. Ренкан Кейкіку працював на повну. Жінка в червоному костюмі, що стояла перед ним, відповіла на заклик Акацукі, який поставив на карту все, що у нього було. З посмішкою, вона кинулася в перед, до нього, наче підстрелена. Швидкістю незрівнянно більшою, ніж тоді, коли вона зникала з його сприйняття раніше. Однак Оусава Акацукі більше не втрачав Сесіль Ендхарт з поля зору. Він дивився на неї. Величезну силу та шалену красу найсильнішої жінки світу, яка перебувала на вершині, до якої він прагнув. І в результаті зіткнення та накладання їхніх думок, народилося неминуче зіткнення. Спочатку народжується намір потім дія. Воно стає силою, і виникає кінцевий результат дії. Опонент робить хід у відповідь. Битва у сфері прискорення, де не допускається ні миті вагання, ні йоти помилок в судженнях, породила незліченна кількість атак, захисту, ухилень, до якої доречно застосовувати слово «нескінченна». У цьому нескінченному обміні перепліталися незліченні фінти намірами та рухами, намагаючись перевершити передбачення супротивника, але Акацукі й Сесіль реагували на всі з них. Навіть досягнувши цього виміру, їм все одно не вдавалося перевершити опонента. Тому вони хотіли більшого, ніж мали зараз. І хотіли більшого від себе. Однакові думки перепліталися, піднімаючи один одного на новий рівень. Вони поглинали напад і захист один одного. Поштовхи проносилися крізь них, і все навколо, окрім них і опонента розбивалося вщент. Земля розлетілась, а повітря розвіялася. Але Акацукі це не хвилювало. Він був впевнений, що Сесіль було так само. Зараз, тут був потрібен лише він і його супротивник. Можливо, ні, безсумнівну, Сесіль теж так думала. Ось чому вони не зупинялися. Прискорення думки та руху тривало, і незабаром перевершувало рефлексію. Азарт найвищого бою і ні з чим не порівнянна радість від, реакції супротивника на нього. Відчути все це: – ...Ще ні! – О... Ще ні. Акацукі та Сесіль піднялися вище. У зоні прискорення, відомій як Святилище, до встановленого, обома сторонами, ліміту часу залишалося менше однієї хвилини. 9 Вона не могла так просто закінчити. Твердо сказав собі Акацукі. Думав, що вони ведуть чудовий бій. Можливо, він виправдав очікування Сесіль, але ще не досяг того, щоб перевершити її уяву. Цього не достатньо. Цього не достатньо для фіналу, якого вони з нею шукали. Саме тому Акацукі зняв обмеження свого Ренкан Кейкіку. Впродовж останніх двох років він інтенсивно тренував і будував тіло, яке могло витримати високі вихідні навантаження. У результаті він зрозумів, що сила, з якою він не міг впоратися, вбивала його міць. Занадто багато - це занадто багато. До «святилища» можна було дістатися, лише відмовившись від надмірних зусиль і належним чином розслабившись. «...Але.» Розуміючи, що це правильна відповідь і істина: – Оооооооооо! Всупереч цьому, Оусава Акацукі все ще вив. Через нього протікав потік Ци, що не мав меж. Він відкинув розумні думки й розсудливі рішення. – Зрештою, можна бути дурнем... Чоловіком! Існує стан буття, якого може досягти лише чоловік. Ніщо не могло зупинити цю рішучість. Все тіло вибухало Ци, яке сублімувалося в сліпучу ауру. Оусава Акацукі рушив. За мить, коли навіть слово «мить» було м’яким, він зайшов за спину Сесіль – ... Акацукі замахнувся рубаючим ударом правої руки. Цілю була потилиця. Якщо він влучить, удар пошириться усім тілом, і потрійний ефект порушення Ци опонента зробитись його безсилим, дозволяючи миттєво залагодити справу. Зараз вони обоє знаходилися в зоні реалізації, але раніше вони були в кімнаті керівника Акацукі. Акацукі не з тих, хто залишать беззахисну жінку непритомною в чоловічій кімнаті. Він був впевнений, що ніжно й лагідно подбає про неї на ліжку, у задній кімнаті. Багато турботи. Проте: – …！ За мить Акацукі злякався.. На його очах, Сесіль зробила рух у відповідь. Перед самим ударом, тіло Сесіль ніби спотворилося в очах Акацукі. Як користувач Ренкан Кейкіку, що базується на круговому русі, Акацукі одразу зрозумів, що сталося. Сесіль показала рух, згортаючи власне тіло всередині правої сторони. Такий самий рух міг би зробити Акацукі, якби захотів. Однак, фактичний рух, який зробить чоловік з сильним тілом і жінка, з м’яким і гнучким - це дві різні речі. Плавний рух був красивим і навіть швидшим, ніж раптовий рух, який мимоволі приголомшував. Більш того, оскільки це робилося зі швидкісним зміщенням ваги, рух Сесіль, який набирав обертів, безпосередньо пов’язаний з переходом від ухилення до атаки. Спочатку йшов кігтистий лівий кулак по дугоподібній траєкторії, знизу. Якщо замахнутися рубаючим ударом у повітрі, створюється прогалина, і ви трохи зміщуєтеся в позиції. Якби використовувалися захист і ухилення, але якщо одночасно відбувалася ще й атака, відповісти важко. Більш того, навіть якщо він уникне кігтя, наступним, ймовірно, буде кручений удар правою ногою. Тому не можливо ухилитися вниз, опустивши тіло. Також не можливо втекти вліво або право, в останній момент. Природно, що відстань досяжності ніг більша, ніж у рук. Якщо спробувати це зробити, то отримаєш другий прямий удар. З іншого боку, якщо він втече в вгору, в повітря, то залишиться беззахисним перед наступною атакою. Тож: «…Ось так!..» Попри те, що його вага була зміщена вперед, через викинутий рублячий удар, Акацукі з силою відтягнувся назад. Якимось чином, йому вдалося повернути верхню частину тіла, і кігті Сесіль пройшли знизу в гору, прямо перед ним. Тоді, переконавшись, що зараз буде другий удар, Акацукі відштовхнувся носком від землі. Звук вітру вже наближався до правого вуха. Це був обертальний удар, запущений Сесіль. Занадто пізно. Якраз вчасно, щоб отримати пряме влучання. – ... Акацукі відреагував, нахиливши шию вліво. Примусово створивши проміжок у просторі, який віддаляв пряме влучання від ухилення. Всупереч цьому, тиск вітру, який виникав від удару ногою, з розвороту, був неминучим. Однак до того моменту, як він отримав удар вбік голови, Акацукі вже відскочив назад. Звук вітру вже наближався до правого вуха. У своєму полі зору, що вертикально оберталося, Акацукі бачив момент перевертання неба і землі. Сесіль, яка була змушена розвернутися вбік у повітрі, після того, як ухилилася під правого обертового, з вертикальною силою замахнулася лівою ногою вгору. Потім Сесіль запустила у порожнечу удар п’яти. Він пробив повітря і вдарив об землю. Акацукі бачив ціль Сесіль з результатом, який супроводжувався гуркотом. Сесіль, правого удару якої він уникнув, відвела енергію обертання вбік імпровізованим ударом п’ятою. Розрив, який мав бути створений, виявився замкнутим. «...Серйозно?!» Крім того, п’ята, яка занурилася в землю, стала першим кроком для генерування прискорення, і Сесіль, яка полетіла таким чином, наче відскочила, скоротила відстань між собою й Акацукі. Таким чином, Акацукі додав горизонтальний поворот до вертикального обертання, яке вже виконував. Потім він завдав лівого удару по діагоналі вниз. Момент був ідеальним. Але він не очікував, що влучить. Проте: «...Це було б переломним моментом!» Удар ногою з розмаху є катастрофічним, оскільки призводить до значної втрати стійкості, але ще зовсім інша історія, якщо удар призначений для перевірки від самого початку, і його слід уникати. Сесіль намагалася ухилитися від нього, рухаючись прямо і ліворуч: – ...Отримуй! Коли вони проходили один повз одної, Акацукі випустив ззаду кулю Ци. Імпровізація за імпровізацію, те, що було зроблено, це удар з близької відстані. Маса випущеного Ци повалилася на Сесіль потоком білої аури. Одночасно розгорнув Ци на своїх ступнях, і використовуючи вибуховий тиск, утворився, як трамплін, Акацукі стрибнув. Розвертаючись назад у повітрі: – Ооооо-ааа! Піднімаючись у стрибку, він хвилеподібно атакував шквалом бомб Ци. Кожна з них майже така ж потужна, як та, що перемогла Хікамі Кійою. Потім він завдав удар вниз. ...А потім. Здійснивши понад двадцять атак поспіль, Акацукі приземлився на краю даху багатоповерхівки: – Фух... Нарешті, він випустив довгий подих і спостерігав, як пил і пісок, які піднялися в результаті ударів його безперервних атак поширилися по всій території. Перевіривши. – ... Ци Сесіль не рухалося. Вона в диму. Тоді, мабуть, це було пряме влучання. – Це трохи... Мабуть, це завдало певної шкоди. Пил від піску, який здіймався з землі на висоту приблизно п’ятиповерхового будинку, був здутий з низьким гуркотом. Тоді в центрі вибуху, на дні воронки діаметром близько двадцяти метрів, пробитої в асфальті, стояла неушкоджена Сесіль і дивилася на нього з посмішкою. Навпаки: – ...Жодної подряпини, на одязі, з якою неймовірного волокна можна було її зробити? На очах в Акацукі, який мав зляканий вираз, раптом була цікава ситуація. Простір, що реалізовувався, був відтвореним штучним островом дворічної давнини. Однак, оскільки він був розроблений з акцентом лише на «середовищі» та «ситуації» на сцені битви, на дорогах не було людей, хоча навколо їздили автомобілі. Навіть якщо в просторі реалізації виникне фальшивий перехожий, думка про те, що будуть жертви, неминуче викличе непотрібне занепокоєння, і він не зможе зосередитися на битві. Тому навіть якщо автомобілі їздили, на водійських сидіннях нікого не було. Іншими словами, яким би інтенсивним не був бій, поки не має волі, машина, яка існує тільки заради навколишнього середовища, буде продовжувати протікати. Навіть якщо перед нею кратер з Сесіль, машина продовжувала їхати далі, незважаючи ні на що на світі. Тому: – О... На очах в Акацукі, що дивився вниз, десятитонна вантажівка занурилася в кратер, де стояла Сесіль. Все, що вони бачили й відчували, було для них реальним, бо навіть, те, чого насправді не існувало, втручалося у сферу підсвідомості. Повторюю. У просторі реалізації, психічна шкода перетворювалася на фізичну. 10 Сесіль раптом помітила, що навколо стало темно. Піднявши голову, вона побачила велику масу сталі, що падала, затуливши собою нічне небо і будівлі, які були там до цього моменту, і навіть Акацукі, який дивився на неї з даху. Тож: – ... Вона недбало махнула лівою рукою вбік. Жест з підняттям зап’ястя, зсередини на зовні, був легким, наче відмахувалися від мухи. ...А потім. Для Сесіль Ендхарт, лідерки найсильнішого у світі терористичного угрупування «Багряні сутінки». Навіть якщо це крилата комаха. Навіть якщо це десятитонна вантажівка. Різниця не велика. Коли вона змахнула лівою рукою, «Бумм!» Пролунав важкий басовий звук, що струснув атмосферу! Одразу після цього, десятитонна вантажівка, що падала, полетіла у повітря, ігноруючи гравітацію та власну вагу. Вантажівка пролетіла повітрям і вдарилася об середній поверх будівлі, на даху якої стояв Акацукі. Від удару загорівся бак з паливом, що спричинило потужний вибух: – ..Чорт забирай. Лайно собаче. Раптом. У той самий момент, пролунав голос за спиною Сесіль. А наступної миті, нарешті, сталося те, що Сесіль не могла собі уявити. Ззаду, перед її тілом простягнулися дві руки та почали терти її великі груди. Голос промовив. Видаючись на слух веселим. – Що за фігня з розміром цицьок, це не простимо. 11 В ту мить, коли вантажівка падала на Сесіль. Акацукі рухався з божевільною швидкістю. У той момент, коли вантажівка, що летіла на великій швидкості, врізалася в будівлю і спричинила вибух, на який звернула увагу Сесіль, він скористався моментом і цього разу зайшов їй ззаду. Тому він не збирався втрачати цю можливість. Одночасно промовляючи їй на вухо думку про честь доторкнутися до її грудей. Оусава Акацукі вкусив мочку вуха Сесіль Ендхарт. У той момент, коли обидві руки торкнулися її грудей, а рот вкусив мочку вуха, він відправив велику кількість Ци в тіло Сесіль. Груди та вуха - ще жодна жінка яка піддавалася впливу цієї комбінації не могла не досягти оргазму. І це не було винятком, навіть для Сесіль. – ... В обіймах Акацукі, тіло Сесіль підстрибнуло. Це неминуча реакція, яку демонструє жінка, що досягла точки інтенсивного задоволення. Крім того, оскільки торкався Сесіль, він міг підтвердити потік і стан Ци в її тілі. Він підтвердив, що точно довів її до кульмінації. Він привів Сесіль Ендхарт, лідерку Багряних сутінків, до тями. Акацукі був задоволений тим, що змусив найсильнішу у світі жінку досягти вершини: – ...Це? Але наступний рух, який мав би статися з жінкою, що досягла кульмінації не стався. Не прийшла слабкість всього тіла і, як наслідок, віддача тіла йому. Акацукі, який схилив голову: – ... Сесіль, яка залишилася спокійно стояти, повільно повернула до нього голову. Ось вона, усмішка самовладання. Так ненавмисно: – Кумедно. Я думав, що змусив тебе кінчити досить сильно... – Так, довів. Я ніколи не відчувала цього раніше, але саме так виглядає жіноча кульмінація... Не дивно, що так багато жінок було з тобою. Я думала, що зараз зірвуся. А потім не збавляючи темп сказала: – Але, що з того? Щойно це сказавши. Сесіль, яка мала бути в його обіймах, зникла. Вона не просто зникла з поля зору. Повністю зникла її присутність. «…Не може бути.» Щойно він подумав про те, що вона змогла вийти за межі його сприйняття перебуваючи у святилищі. – Гах?!. Акацукі підлетів в повітря. Його вдарило в щелепу, невидимим ударом знизу. 12 Це було миттєво. На коротку мить Сесіль вийшла за межі свідомості Акацукі й атакувала. Це був удар з вищої межі. Сесіль подивилася на Акацукі, якого підкинуло в повітря: – Вибач, на цьому рівні я все ще не можу віддати тобі перемогу. Посміхнулася вона. Реакція на падіння десятитонної вантажівки й утворення після цього прогалини. Не було недбалістю, а свободою дій. Щоб дізнатися, який хід зробить Акацукі, щоб залагодити з нею справу. Сесіль навмисно дала йому таку можливість. Він пом’яв їй груди та навіть вкусив вухо, і вона думала, що кульмінація буде тим кінцем, який мав на увазі Акацукі. Зрештою, Акацукі - цікавий. Перший оргазм, який вона отримала - це теж чудове відчуття. Пізніше вона буде повільно насолоджуватися ним і багато думати про нього. Вона була впевнена, що якщо довірить себе Акацукі, то дізнається про щастя жінки, яке ще не знала, як зараз. Хоча думка про це змушувала її серце тріпотіти: але, – ...На жаль, вона вважала, за краще бути головною. Шкода, але далі вони не могли піти. Вона могла поставити йому прохідний бал, але не могла дозволити закінчити те, що задумав Акацукі. Тому Сесіль прийняла рішення. Що сама вирішить яким буде кінець. Тоді, Сесіль Ендхарт активувала сої концептуальні здібності. ...У той момент: – Чого... Сесіль одразу ж озирнулася назад. Там стояв молодий чоловік, готовий простягнути до неї руки. – Ем... Як ти дізналася? Зважаючи на час, опонент також по своєму був здивований, але її здивування було ще більше. Першою прийшла думка «не може бути». Бо так був. Акацукі, якого вона вдарила в підборіддя, який все ще летів у повітрі. 13 – Здаюсь... Проґавивши момент несподіваного нападу ззаду, з жахом зітхнув Акацукі. Бо це був останній шанс. Але мова йшла не про можливість показати себе Сесіль з кращого боку. Ліміт часу у десять хвилин, який йому встановила Сесіль, нарешті закінчився. – Дідько... Я хотів зробити краще. З жалем сказав Акацукі, після чого він остаточно стер себе з повітря. Побачивши це, Сесіль змінила вираз здивування на посмішку і запитала. – ...Що це було? Раптово з’явився позаду, залишивши свою сутність. Це твоя нова концептуальна здатність, відмінна від Ренкан Кейкіку? – Ніт. Це також в межах можливостей Ренкан Кейкіку...Ну, я не можу сказати, як це працює. Зрештою, це був один із секретних трюків для Кокона і Багряних сутінків, який йому вдалося сформувати за останні два роки, після того, як він несвідомо зробив це в бою з Хікамі Кійоєю. Між іншим. Ця техніка була розроблена, припускаючи, що він битиметься з Міхаелем Арквудом, його старшим братом Оусавою Сакуєю. Навіть якщо співрозмовниця Сесіль, він не міг просто розповісти їй, як це працює. Це була техніка, яку навіть Міу з іншими подругами, могли лише спостерігати. – ...І що важливіше, що збираєшся робити? Цього разу питання поставив Акацукі. – ...Ну, часовий ліміт у двадцять хвилин вже минув... Все ще хочеш продовжувати? Коли він підкрався ззаду. Імовірно, Сесіль збиралася активувати свої концептуальні здібності. Але не встигла цього зробити, як помітила його, і, здавалося, можливість була втрачена: «...Ні.» Цю його техніку не повинен був помітити супротивник, який вперше зустрівся з нею. Але вона помітила його в неможливий час. Якщо це так, то Сесіль дійсно активувала свої концептуальні здібності в той момент, можливо, саме тому вона змогла виявити його рух. «...Що ж.» Він не розповів їй про техніку своєї магії. Сесіль йому теж не розкаже. Якщо так, то залишалася лише одна проблема. Все зводилося до того, чи шкодує вона про цю двадцять хвилинну сутичку. Потім: – Що ж... Це непогана ідея, якщо не додатковий раунд, то невелика компенсація втраченого часу. Але, сказала Сесіль. – А як що до тебе, Акацукі? Ти сказав щось на кшталт, що зробив недостатньо. – Мене? Мені все одно. Тож запитай себе. До якої б відповіді ти не дійшла, я буду з тобою до кінця, яким би він не був. Йому, який сказав це з багатозначною посмішкою. – ? Це... Сесіль, яка зробила сумний вираз обличчя, раптом обірвала свої слова. Вона зрозуміла. Значення витівок і слів Акацукі. Тож: – Ха-ха-ха-ха... Сесіль Ендхарт голосно засміялася. Здавалося, вона насолоджувалася від щирого серця, як маленька дівчинка, що зраділа сюрпризу. – ....Коли це сталося? Коли засліпив мене вантажівкою і я дозволила зайти собі за спину? – Ну. Якщо я розповім тобі тут, тобі буде трохи ніяково. Знизив плечима Акацукі. Просто вони надто еротично розгойдувалися посеред бою. Я узяв його у тебе, але подумав, що краще повернути. Крім того: – Жіноча білизна найбільш еротична і красива, коли її знімають в ліжку. – ...Хі-хі.» Зрозуміло. Дійсно. Сесіль, яка посміхнулася: – До речі ти знайшла відповідь? Якщо хочеш продовжити, я зовсім не проти. У будь-якому випадку: – Якщо я продовжуватиму боротися з тобою, можливо, я зможу стати ще сильнішим... Сказав Акацукі, з безстрашною посмішкою й раптом обірвав слова. Не встиг він озирнутися, як Сесіль опинилася прямо перед ним на відстані дихання: – Це теж не погана ідея, але залишимо це на потім. Я бачила достатньо, щоб зрозуміти, твою силу і потенціал. Тож: – Наступного разу перевірмо інші речі... Де, я можу бути найсильнішою. Гаразд? – Я так сильно хотіла тебе, що чекала два роки, мені увірвався терпець. Після цих слів. Сесіль Ендхарт торкнулася губами його губ.
Читати
Відгуки
Наразі відгуки до цього розділу відсутні!
Зареєструйтеся або увійдіть, аби лишити Ваш коментар!