Розділ другий: «Зібрання верхівки»

1

Місце, наповнене нервуваннями, напруженою атмосферою.

Перша конференц-зала Ноя.

Хоча площа була невеликою, простір був великим.

Структурою атріуму, яка підіймалася в гору.

У першій великій конференц-залі, спиною до задньої стіни кімнати, стояли дівчата.

Міу, Рісті, Кудзуха, Харука та Ілія.

У такій ситуації:

– ...

Ілія Рейнольдс затамувавши подих, випроставшись,

Перед її очима, в центрі кімнати стояв великий круглий стіл.

За ним сиділа причина того що зараз робило атмосферу у цій великій конференц-залі важкою.

Генеральний керівник Ноя, Оусава Акацукі.

...Але.

Акацукі був не єдиною причиною нинішнього напруження в кімнаті.

За круглим столом, окремо від Акацукі, сиділа ще одна людина.

Нею була жінка. Світловолоса, блакитноока красуня, якою б ловелас Акацукі миттєво спокусився б.

Але зараз вони сиділи обличчям до обличчя, і в повітрі панувало напруження.

Жінка, не зважаючи на те, що стояла перед Акацукі не зробила ані кроку назад, навіть не злякалася. Вона просто зручно сиділа, витримуючи погляд Акацукі й тиск, який він чинив.

Ілія знала ім’я цієї жінки.

Бо вона була знаменитою.

Мало хто у світі, не кажучи вже про Ной, не знав би її імені.

Обличчя та ім’я нового генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй та Кокона номер два, Летїї Крайзіс.

Тож:

«...Я не вірю в таке...»

Ілія відчула запаморочення від напруження.

Те що Акацукі збирався показати Ілії.

Це була таємна зустріч між ним, керівником Ноя, і Коконом.

На порядку денному стояло питання про те, як вони будуть боротися в майбутньому і чим це закінчиться.

Не важливо, що там на шпальтах ЗМІ усіх країн, світ ось-ось зміниться прямо у них на очах.

Наразі, з п’яти заступників головного керівника, лише Чікаґе не було на місці.

Ілія задумалася. Вона не знала, у яких справах та була відсутня, а їй було цікаво, не могла б вона її замінити. Не було жодної причини, чому новачок Ілія мала бути присутня на такому важливому заході, залишаючи Чікаґе поза увагою. Їй хотілося, щоб він більше думав про те, яка людина підходить для цієї роботи.

І за хвилину після того, як Акацукі та Летія зіштовхнулися лицем до лиця, саме Летія заговорила першою.

Тихим голосом:

– Дякую за запрошення, генеральний керівник Оусава.

– Дякую що прийшли, генеральний секретар Крайзіс.

М’яко посміхнувся Акацукі:

– Я все одно сподівався, що брат прийде раніше, але як він поживає?

– Ви маєте на увазі Міхаеля? Він зараз очолює реструктуризацію Європейського союзу. Він, напевно вже в Брюсселі.

Легко відповіла на запитання Акацукі Летія.

Так, Вавилон і Спеціальні Автономні Регіони більше не були єдиними постійними членами нової ООН.

У минулому, Спеціальні Автономні Регіони, під керівництвом Кокону, існували в Японії, США, Китаї, Індії, Співдружності Океанії, Росії та ЄС.

Два роки тому Японію вилучили з числа постійних членів Ради, і в результаті демонтажу країн колись було шість.

Але за два роки у Кокона з’явився новий вищий орган ЄС. Раніше Кокон контролював лише Велику Британію, де була розташована штаб-квартира Вавилона, але після завершення цієї реорганізації, всі країни ЄС нарешті опиняться під повним контролем Кокона.

Це означатиме, що Кокон матиме у своїх руках майже все в цьому світі.

Акацукі та Ной були не єдиними, хто накопичував владу за останні два роки.

Кокон також неухильно посилює свій контроль.

Летія, яка була присутня тут від імені Кокона, сказала:

– Це була чудова церемонія... Розбудувати організацію до такої міри всього за два роки. Це справді справжній подвиг.

Потім вона перевела погляд на Ілію.

– ...Бачу у вас є перспективні новобранці.

– ...

Ці слова та погляд, змусили Ілію відчути, що її серце стискається.

Походження нових компетентних людей, які прийшли, щоб приєднатися до Ноя, можна було розділити на дві категорії.

Одні, це ті, хто залишив Вавилон у кожній країні, до якої належав.

Інші, ті, хто вирішив прийти до Ноя замість Вавилону, щойно повернувшись з іншого світу.

Ілія була з останніх, вона отримала особливі здібності впродовж останніх двох років і вирішила йти до Ноя.

Не може бути, щоб Летія, Кокон, ставилася до цього позитивно.

Коли вона напружено витягнулася струнко і нерухомо, він сказав:

– У тебе гарне око. Це новенька, тільки сьогодні прийшла. Ілія Рейнольдс.

– Д-дякую.

Після представлення Акацукі, енергійно схилила голову Ілія. І.

«...Не називайте мого іменні, інакше я потраплю під увагу...»

Кричала вона у своїх думках:

– Що ж. Досить балачок і світських люб’язностей, і перш ніж ми перейдемо до справи, дозвольте мені нагадати вам, ця зустріч є лише неформальною.

Сказав Акацукі.

– Зрештою, зустрітися з Коконом у день церемонії утворення було б не дуже зручно ні для нас, ні для вас.

– Так, я не заперечую.

Кивнула, з посмішкою, Летія:

Єдина проблема, однак, полягає в тому, що те, що тут говоритиметься, хоч і неформально, не має ніякої зобов'язальної сили. Те, що тут відбудеться, визначить майбутнє Кокона і твого Ноя. Тоді все тут повинно мати таке ж значення, як і на офіційній зустрічі, і бути чесним, без місця для взаємовигідних змін. Ми приїхали сюди не для того, щоб вести беззмістовні розмови.

На ці слова:

– Так. я розумію.

Сказав Акацукі.

– Але на жаль, у світі немає жодного запису, який не можна було б змінити. Будь то відео, аудіо чи папір, такі речі можна змінити, якщо ви цього захочете.

Ілія подумки погодилася з цими словами.

Безумовно, будь-який носій інформації можна змінити, якщо захотіти.

Причина, чому цього не роблять на офіційних зустрічах і переговорах, полягає в тому, що існує певний рівень довіри. Якщо зрадити іншу сторону, наявна довіра зруйнується і не залишиться нічого.

«…Але.»

Існування таких довірливих відносин має цінність лише тоді, коли існує дипломатична вигода. Це не стосується цієї зустрічі між Ноєм і Коконом.

«...Оскільки.»

Ной і Кокон борються один проти одного. Вони, так би мовити, перебували у стані війни один з одним.

Навіть якщо вони зрадять один одного, це не проблема. Навпаки, вони повинні активно думати про те, як знищити свого опонента.

Проте.

Як би вони не намагалися обдурити та зрадити своїх опонентів і домогтися вигідного для себе розвитку подій, переговори є неофіційними та закрити ми для громадськості. Навіть якщо одна зі сторін опиниться в гіршому становищі, це буде кінцем історії, якщо інша сторона врешті-решт знизує плечима і скаже: «Ми не давали таких обіцянок».

Ось чому потрібен був запис, який неможливо змінити:

– Якщо ви нічого не підготували, я дещо принесла... Що думаєте?

Летія дістала документ, що світився блідо- блакитним світлом, і сказала.

Це й документ, який вміщує подвійну інформацію про біологічні реакції та хвильові форми здібностей двох підписантів. Оскільки він розроблений таким чином, що «матеріальний час» документа зупиниться в момент його блокування, будь-які зміни стають неможливими.

– Хо... Це добре.

Вражено, сказав Акацукі, але тут же розплився в презирливій посмішці.

– Але, якщо всі ефекти правдиві.

Так. Незалежно від того, яку теорію ви висуваєте, такі речі нічого не означають.

Немає жодного запису, який не можна було б змінити. Попередні слова Акацукі, це все що мало значення.

Але Летія ніяк не втратила своєї посмішки.

– О. Але це ж ваша територія. Це не зовсім чесне місце для зустрічі.

Тому.

– Ви можете робити все, що забажаєте, якщо хочете.

Тож вирішімо, як ми хочемо це записати, запропонувала Летія.

«...Вже почалося, вірно?»

Зробити так, щоб ситуація працювала на вашу користь, цей торг вже почався.

Втім Летія мала рацію.

Зрештою, це рідна земля Ноя.

Якщо хотіли бути справедливими, вони повинні залишити вибір способу запису на стороні Летії, або задовольнити такий спосіб запису, який би задовольнив її:

«...І може ускладнити цей процес.»

Акацукі відхилив документацію Летії, але те ж саме могла зробити й Летія.

Якщо не зможуть переконати Летію, маючи географічну перевагу, будуть змушені піти на поступки, щодо методу запису.

...Що ж нам тепер робити, запитала Іларія:

– Про це не хвилюйтеся. Я підготував хід, який зробить марним всі ваші хитрощі, не кажучи вже про наші.

– О. Якщо у вас така річ, я б із задоволенням на неї подивилася.

Сказала Летія, спокійно посміхнувшись.

І саме в цей момент.

– ...

Ілія Рейнольдс побачила. Двері до конференц-зали відчинилися, і до неї увійшла людина.

Це була Чікаґе, якої не було на місці, а за нею, ще одна людина.

– ...Вибачте за запізнення. Мені знадобилося трохи часу, щоб зібратися.

Після цих слів.

Щойно з’явилася жінка в червоному костюмі, Ілія удала, що їй не спадала на думку замінити Чікаґе, якої раніше не було перед  столом.

Вона нарешті зрозуміла причину відсутності Чікаґе на цьому важливому заході.

І.

– Йоу, давно не бачилися...

Посміхнувся Акацукі, який організував цю ситуацію.

Тією, хто з’явився була красива жінка. Обличчя, всі лінії її тіла, і навіть атмосфера, навколо неї.

Випромінюючи при цьому яскраву ауру.

До них підійшла лідер Багряних сутінків, Сесіль Ендхарт.

2

Сесіль підійшла до круглого столу, за яким сиділи Летія та Акацукі, і зручно вмостилася на вільне місце.

Несподівано з’явився голова ворога.

– Що відбувається, керівник Оусава... Чому вона тут?

Звузивши, очі, Летія запитала, що означає поява лідера Багряних сутінків.

– «Давно не бачилися», означає, що ви вже знайомі з нею, вірно?

Два роки тому, коли Міхаель відвідав цей штучний острів.

Вона чула про його зустріч з Сесіль після того, як схопили Тіану.

Вона думала, що ця таємнича дівчина з’явилася в цьому місці лише для того, щоб повернути Тіану, але вона не знала, є те, що зав'язує Акацукі та Сесіль.

Летії, яка проявила свою настороженість.

– Ні, мій друг давно знає лідера Багряних сутінків. – Я запитав чи не хоче він з нею зв’язатися, він сказав: «Я точно не хочу втручатися. Якщо ти збираєшся зробити це сам, я дам тобі її контактну інформацію, тож роби все, що хочеш».

Посміхнувся Акацукі.

– Він дав мені номер мобільного телефону і я зателефонував. Я запитав чи може вона бути свідком на цій зустрічі. І на мій подив вона мене знала.

Дуже схоже на правду:

– Я все одно чув від друга, що вона чудова жінка, тож не буду заперечувати, що мав певне уявлення про неї. Зрештою, вона була жінкою, яка здається була спокійнішою та сильнішою за мене. Таких жінок не може бути багато, чи не так?

– …

Відповівши на пояснення Акацукі мовчанням, Летія Крайзіс прораховувала ситуацію.

Хоча Летія і непоганий боєць, вона більше канцелярська людина.

Вона досить впевнена в собі, щоб вибратися з будь-якої ворожої території живою, але вона не мала наміру тішити себе самовтішанням, що може перемогти, незалежно від того, з яким ворогом їй доведеться зіштовхнутися.

«...До того ж.»

Здібності Сесіль, безумовно, дорівнюють або перевершують її власні.

Вона б не сказала, що вона ніколи не зможе перемогти, але не має жодних гарантій чи доказів того, що зможе.

Крім того, тут також присутні Акацукі, Міу та інші.

З їхньої зовнішності можна припустити, що, не кажучи вже про Акацукі, Міу та інші, за останні два роки, ймовірно, також пробудили свої концептуальні здібності.

Якщо вона зробить неправильний крок, це піде тільки на користь Акацукі та іншим.

Звичайно, вона може бути присутньою як нейтральна, третя сторона, і вона може бути підходящим свідком цієї зустрічі. Але я не думаю, що її присутність матиме якийсь позитивний вплив на запобігання фальсифікації записів.

Сесіль очолювала найпотужнішу терористичну групу у світі, і вона визнавала її силу і присутність.

Саме Кокон Летія знала про це, як ніхто інший.

– У Багряних сутінків є хакери класу суперчарівники, і якщо ми в односторонньому порядку спробуємо змінити зміст зустрічі, вони планують злити цю інформацію в засоби масової інформації в кожній країні.

«...У нас також члени сильні в радіоелектронній боротьбі.»

У цьому випадку Кокон, чиє існування очевидне, і який контролює та впливає не світ, може чинити тиск на засоби масової інформації, маючи кращі можливості для маніпуляції інформацією.

Вона не бачила особливого значення в присутності Сесіль тут.

На що:

– Присутність Сесіль безумовно прямо не гарантувала змісту того, що тут обговорюватиметься, Але опосередковано вона досить ефективна.

Акацукі посміхнувся:

– Разом з вами, Коконом, Сесіль є лідером найкращих у світі надприродних сил, Багряних сутінок. Не лише для вас, Кокона, але й для мене, «Багряні сутінки» ворог, якого треба перемогти. Як ви й сказали, вона може бути нейтральною третьою стороною, тому що вона має владу і силу, щоб не піддаватися погрозам і тиску з боку кожного з таборів. Проте, як ви кажете, Кокону було б легко маніпулювати світовими ЗМІ та маніпулювати інформацією, якби дійсно цього захотіли.

Однак:

– Якщо ми спробуємо сфальсифікувати те, що відбулося на цій зустрічі, Сесіль про це дізнається. Як би добре ми не маніпулювали інформацією, ми ніколи не зможемо стерти цей ментальний борг. Гордість Кокона ніколи не дозволить такого ганебного вчинку.

– Ви багато купуєте. Але якщо є потреба чи заслуга, ми будемо маніпулювати інформацією скільки завгодно.

Категорично заявила Летія.

Влада є владою лише тоді коли нею користуються, немає причин прив’язуватися до почуття провини, справедливості чи чогось подібного. Не можливо керувати світом, якщо ви обмежені такими речами.

Звичайно, може не бути жодної причини... Але якщо вона вам потрібна, то вона знайдеться, чи не так?

Посміхнувся Акацукі.

– Звичайно, старий Кокон міг би діяти жорстко. Але зараз це вже не можливо. Той випадок з Хікамі Кійоєю. Абсолютний міф про ваш Кокон вже зруйновано. Вам знадобилося два роки, щоб нарешті відновити довіру. А зараз ви перебуваєте в розпалі реструктуризації Європейського союзу. У такий час, якщо світ дізнається, що ви мали неофіційні контакти з нами, Ноєм і Багряними сутінками.

У вас хлопці будуть великі проблеми. Не легко бути керівником світу, або на відповідальній посаді.

– …

Ось тут вона промовчала:

– Поставте на кін свою гордість, Летія Крайзіс. Битва між Коконом, правителями світу, і нами, ворогами світу, надто захоплива, щоб бути дріб'язковою битвою методів запису. Якщо ви все одно збираєтеся перехитрити супротивника, зробімо це на наступних переговорах.

Летія подумала, що це слушна думка.

Вона зрозуміла. Це Оусава Акацукі, подумала вона.

Тож:

– Зрозуміло... Добре. Тоді продовжимо переговори.

Щасливо посміхнулася Летія Крайзіс.

Поява несподіваної гості її трохи стурбувала, але як сказав Акацукі, вони теж не мали наміру розв’язувати питання хитрощами в попередніх змаганнях.

У кращому випадку, її розважатимуть.

Тоді Акацукі також посміхнувся їй у відповідь.

– Домовилися. Тож я попрошу тебе бути нашим свідком, Сесіль.

На ці слова, найкрасивіша у світі жінка-терорист кивнула і сказала:

– Без проблем. Ніхто ще ніколи не бився з Коконом віч-на-віч. Навіть ми - Багряні сутінки.

У такій ситуації буде дуже цікаво спостерігати, як Оусава Акацукі, який хоче відігравати свою роль у новому світі, кине виклик, і як Кокон відповість на цей виклик. Для мене велика честь мати можливість спостерігати за цим на власні очі.

І,

Після хвилини мовчання, створеної за згодою трьох сторін, що змагалися за вершину цього світу.

Саме Акацукі відкрив зустріч.

– Що до цієї зустрічі, наше прохання полягає в тому, щоб у боротьбі з вами, Коконом, ми хотіли зосередитися на прямому зіткненні між бойовим складом, щоб уникнути трясовини. Якщо ми не будемо обережними, при зіткненні лоб в лоб між нашими організаціями, це може призвести до війни, в яку буде втягнуто весь світ.

Це було виважене і цілком обґрунтоване прохання:

– Чи коректно говорити, що ви поступаєтеся в організаційній силі, і що хочете піти напряму конфронтацію? Ви поводитеся так, ніби бунтуєте проти цього світу, а потім кажете щось дуже зручне.

Холодно посміхнулася Летія.

– Це нормально, якщо ти не погодишся з нашою кліткою Кокона, відкидаєш її та відстоюєш свою власну правоту. У світі повно егоїстичних праведників Якщо ви хочете, щоб ми були вашим партнером ми не проти. Але якщо ви просто заперечуєте світ, який існує зараз, то ви не більше ніж заважаєте цьому світу. Якщо ви хочете перемогти нас і змусити цей світ визнати вашу праведність, хіба не має принципів, яких ви повинні дотримуватися в першу чергу?

– Хо... Я все ще намагаюся розібратися в цьому.

У відповідь на слова Акацукі, який сказав: «Послухаємо», Летія сказала.

– Ви знаєте, що я маю на увазі. Ви маєте повернути нам цей рукотворний острів, це місце належить нам. Він був і залишається особливим автономним регіоном, яким керуємо ми, Кокон.

3

Зустріч розпочалася.

Акацукі протистояв Летію Крайзіс, Кокон номер два, що контролює цей світ.

Свідок, Сесіль Ендхарт, лідер найпотужнішого терористичного угрупування Багряні сутінки.

Там нічого не бракувало.

Думаючи про власну нинішню ситуацію, Оусава Акацукі відчув хвилювання, схоже на захоплення, що підіймалося з глибини його власного тіла.

«Тепер, зробімо це.»

Сказавши це собі. Тільки зараз почався виклик, щоб досягти вершини світу.

– ... Дійсно, Хікамі, який раніше був Коконом, був на вершині. Тепер, коли він пішов, я не можу не розуміти, чому ви наполягаєте на тому, щоб права та обов’язки були повернуті вам Кокону.

Посміхнувся Акацукі.

– Тобто нехтували два роки, а тепер претендуєте на «право власності», після всього цього часу, але це просто пустопорожній звук. Ви навіть не зробили достатньо, щоб прибрати за собою після скандалу, спричиненого Кійоєю.

– Ви все не так зрозуміли...

Посміхнулася у відповідь Летія.

– Ми не залишили його без нагляду. Це правда, що ми в Коконі несли відповідальність за справу Кійої. Ось чому впродовж останніх двох років ми дали щирі пояснення світу і намагалися переконати його. В рамках цього ми багато разів намагалися відправити нового Кокона на цей штучний острів, Але не могли...

Зітхнувши. Поглянула на Міу:

– ...Через її концептуальний бар’єр.

Це правда, що концептуальний бар’єр Міу запобігав вторгненню прибульців, які були ворожими до Акацукі.

Тому не заперечуючи цього:

– Але тоді закликали студентів, які відвідували Вавилон, та інших зацікавлених осіб покинути острів. Чи не тому, що ви відмовилися від управління цим штучним островом?

Акацукі вимагав відповіді Кокона.

Насправді у відповідь на цей заклик, острів залишило більше ніж кілька людей.

Вони вірили в Кокон так само як і раніше, і перейшли до іншого Вавилону, а не до Акацукі.

Але, з іншого боку, Кокон більше не звертався до тих, хто залишився.

І поки Акацукі не оголосив про утворення Ноя і зняття концептуального бар’єра Міу, не було зроблено жодного кроку, щоб повернути цей штучний острів..

Іншими словами.

– Ви, Кокон, відмовилися від своєї відповідальності як правителі.

Акацукі який сказав так:

– Ні це не так. Через концептуальний бар’єр пані Оусави Міу, ми більше не можемо гарантувати безпеку людей на цьому острові. Тому ми закликали їх покинути острів і евакуюватися туди, де наша сила може до них дотягнутися.

Сказала Летія.

– Останні два роки острів був для нас незаконно окупованим. У нас була можливість закликати силу, але ми не наважилися. Ми намагалися удати, що острова ніколи не існувало, щоб приховати зраду, яку Японія вчинила проти нас і всього світу... Ми вважали, що така трагедія ніколи не повинна повторитися. Ми не просто демонструємо свою могутність і керуємо світом, як це робив Кійоя. Ми, Кокон, уникали непотрібних конфліктів, щоб досягти рішення через діалог.

– Діалог, а...

«Добре сказано», подумки, криво посміхнувся Акацукі.

– ...Хай там що, схоже, що ви влаштували досить видовищні розбірки на Близькому Сході.

Селестія - коаліційна держава на Близькому сході, заснована під керівництвом Кокона.

Два роки тому Кокон придушив громадянську війну деяких сил, шляхом збройного втручання.

І почавши з Селестії, вони майже знищили всі елементи антикокону, які існували в арабському світі, всього за пів року.

Через обмеження ЗМІ з цього приводу було поширено не багато інформації, але, враховуючи величезну швидкість, неважко уявити, як діяв Кокон, Летія навіть не здригнулася.

Навпаки спокійно посміхнулася.

– Якщо ми не зможемо розв’язати проблему, намагаючись вести діалог, ми не будемо сидіти склавши руки та спостерігати. Ми несемо відповідальність як хранителі цього світу.

І.

– Це не відрізнятиметься для цього штучного острова.

Тихим, чітким голосом сказала Летія.

– Коротка відповідь полягає в тому, що в залежності від результату цих переговорів, нам, можливо, доведеться вдатися до сили.

«...Ще швидкий і простий спосіб зробити це.»

Згідно з початковою заявою, Акацукі хотів уникнути ситуації, коли весь цей штучний острів стане полем бою, наскільки це можливо.

На цьому острові влаштувалися цивільні особи та компанії з усього світу, в тому числі з колишньої Японії.

Потрібно було уникати, наскільки це можливо, ситуації, коли вони будуть втягнуті в їхні власні битви й отримають поранення або загинуть.

Це відповідальність, яка покладена на Акацукі, щоб очолити Ной.

«...Що ж.»

Кокон також звинуватили б, якби він необачно завдав жертв населенню.

Доки інцидент дворічної давнини ще свіжий у їхній пам’яті, поки до них прикута увага всього світу, вони не зроблять нічого поганого.

Доки вони носять твердий титул світового адміністратора, шкода, яку вони можуть отримати буде більшою.

«...Що ж.»

Претензії на право власності на острів, ймовірно, нікуди не дінуться.

Тоді:

«...Перевіримо це ще трохи далі.»

Щоб подивитися, які карти проти них розіграє Летія.

– Але... Навіть якщо ви раптом попросите мене віддати його назад.

Розгублено сказав Акацукі.

– На жаль, цей острів вже не той, що був два роки тому. Вавилонська вежа колись була символом Хікамі Кійої, який зрадив не лише нас, але й тебе, Кокон, і весь світ. Як бачите, ми її повністю зруйнували та розібрали, зваживши на почуття людей на цьому острові, яких він зрадив.

Так. Вавилонської вежі, символу правління Кокона, більше не існувало.

Навпаки.

Вавилонська система, що існувала, також була зруйнована через небезпеку доступу в неї ззовні. Цікаво, чи залишилося щось, на що можна претендувати.

На що:

– ...О, невже це можливо?

Примружила очі Летія:

– Вавилонська система - це не просто Вавилонська вежа чи територія. Вона також контролює систему життєзабезпечення самого острова. Якщо її зупинити, навіть тимчасово, життєздатність острова буде порушена.

Тому.

– Як можна утримувати острів, якщо знищити цю річ?

– О, це не проблема.

Легко сказав Акацукі.

– Перед тим, як закрити Вавилонську систему, я попросив Куботу побудувати іншу. Вона називається «Система ковчег», він зрештою колись був провідним дослідником «системи Вавилон». Він не дуже товариський, але працює швидко. Завдяки цій новій системі, енергія та лінії життєзабезпечення цієї штаб-квартири та решта штучного острова тепер під її захистом. Ми не покладаємося на вашу запліснявілу вавилонську систему.

– А. Якщо це правда, то це чудово, але... Ви можете це довести?

Сказала Летія.

– Я можу сказати все, що завгодно. «Вавилонська система», одна з найважливіших технологій та інтелектуальних цінностей, якими володіємо ми в Коконі. Можливо, ми знаємо, що доктор Кубота вирішив покинути Вавилон і працювати з вами, Ноєм, але ми не можемо дозволити, щоб технології, які належать нам, використовувалися на стороні, без нашого дозволу. Якщо «система ковчег» дійсно існує і не порушує права інтелектуальної власності нашої вавилонської системи, чи можете ви показати мені докази цього?

Акацукі вважав, що оголошена вимога мала сенс.

Якщо «Система ковчег» існує, можна було б отримати й проаналізувати первинну інформацію, поглянувши на неї.

З іншого боку, якщо її не існує, вони хотіли звинуватити їх у незаконному привласненні «Вавилонської системи».

Як слід було очікувати, проникливо.

«...Але.»

Такий рівень претензій був в межах очікуваного.

Все-таки супротивник - Кокон. Вони очікували всіляких атак.

Тож:

– Я знав, що ви це скажете.

Хмикнувши, сказав Акацукі:

– Але на жаль, я не можу показати вам «систему ковчег». Зрештою це наш основний секрет. Вибачте, але це не те, що я можу вам легко показати.

– Тоді як ви доведете свою невинуватість...

– .. Я маю це на своєму складі.

Перебив свою співрозмовницю Акацукі.

З іншого боку, Летія нахмурилася:

– ...Що?

Акацукі відповів їй.

Посміхаючись.

– Стара вавилонська система. Я зберігаю її на складі, на випадок, якщо з нею щось трапиться. Якщо ви не проти, що на ній трохи пилу, можете забрати її коли завгодно. Порожній склад нам знадобиться.

4

На цих словах, Летія Крайзіс замислилася зі спокійною посмішкою.

«…Ось, що.»

Це, мабуть, означало, що вони мали певне уявлення про те, які вимоги їм будуть висунуті.

Вона чула, що він вміє до певної міри вести переговори, але поки що у нього виходить не так вже й погано.

Проте.

Вавилонська вежа була розібрана, і якщо це правда, що вавилонська система вже не виконує свою роль, як каже Акацукі, це означає, що зв’язок зі земляною жилою, необхідним для «проєкту Y», був розірваний.

«… Якщо так.»

У них більше не було причин триматися за вавилонську систему.

Проте. Якщо вона продовжить дозволяти опоненту робити те, що він хоче, це лише схилить ситуацію на користь Акацукі.

Однак:

«...Ми не настільки добродушні, щоб так просто віддати його...»

Холодно посміхнулася Летія.

Акацукі досі не розумів. З ким він має справу.

«...До того ж.»

Навіть якщо зв’язок був розірваний, факт залишається фактом: це місце є важливою географічною точкою для «Проєкту Y».

Тож:

– Тоді що стосується долі системи Вавилон, ми заберемо її.

– Ви справді хочете забрати її з собою?

Акацукі, на диво, здивувався.

– Щось не так? Невже ви збрехали, що не використовувана система Вавилон знаходиться на складі?

– Ні, це не так.

Почухав щоку Акацукі:

– ...Вона ж досить важка, чи не так?

– ...Тоді не має про що турбуватися.

Сказала Летія.

– Не має жодних причин, чому ми не можемо перемістити те, що можете ви, чи не так?

– ...О, саме так.

Ці слова дивним чином переконали Акацукі:

– Ну, я попрошу когось відвести вас на склад пізніше. Підготуйте документи на передачу.

– А. Для розуміння, чи не потрібно щоб вона переконалася?

Коли Летія подивилася на Сесіль після цих слів, Акацукі гірко посміхнувся:

– Не відмовляйтесь від цього. Сесіль вже чула про переміщення. Якщо хтось із нас пізніше спробує зробити якийсь трюк, вона незабаром дізнається про це, так?

– …

На звернення Акацукі, Сесіль просто відповіла мовчазною посмішкою.

Це мовчання було більш ніж достатнім підтвердженням.

– Тоді раз і назавжди покінчить з вавилонською системою.

Але Летія не відступала у своєму прагненні.

– Як ви можете довести, що наша «система Вавилону» не була вкрадена або використана в «системі ковчег», про яку ви говорите?

У відповідь на поставлене нею питання:

– О... Я впевнений, що ви зрозумієте це через деякий час.

Багатозначно посміхнувся Акацукі.

«… А.»

Було очевидно, ця «система ковчег» не блеф.

Поки вони казали, що мають намір це довести, слід було уникнути подальшого копання у цьому питанні.

«...Але.»

Вона не мала ані права, ані наміру поступатися на цьому рівні.

Крім того, Акацукі зробив помилку у відповідь на її зауваження.

Саме по ній вона збиралася вдарити.

– Але, це не єдине, що ми маємо.

Летія дістала зі свого портфеля якийсь документ.

І ось:

– Територія Токійської затоки в колишній Японії, суша, море, і повітря, офіційно є особливим автономним регіоном, де Кокон володіє всіма правами... Цей документ підтверджує цей факт. Наша вимога про повернення рукотворного острова ґрунтується на правах, описаних у цьому документі. Що стосується житлових та бізнес об’єктів, то вони лише орендують землю.

І.

– Якщо ви погодилися на повернення системи Вавилон, ви також погоджуєтеся з тим, що все інше - все, що знаходиться на острові - є нашим. Вибачте, але ви повинні відмовитися від використання цього рукотворного острова, як штаб-квартири чи бази.

5

Сесіль Ендхарт побачила, що Летія знову перейшла у наступ.

Усі, окрім Акацукі, миттєво відреагували на те, що Летія знову заявила про свої права.

– Як ви можете так відкрито говорити такі речі... Після того, як відмовилися від власної відповідальності!

З суворим виразом, накинулася одна з дівчат, що стояли за спиною Акацукі, Нанаса Харука.

Але Летія Крайзіс була непохитною.

– О... Це зустріч має бути між мною та генеральним керівником Оусавою. Чи маєте ви право говорити, п'ятий заступник генерального керівника Нанаса Харука?

– ...

Харука, яка заперечила проти холодної посмішки Летії, виглядала трохи гірко.

Можна було віддати їй належне за те, що вона все ще могла тиснути, отримавши великий тиск від Літії.

«На жаль, ти все ще недостатньо сильна, щоб поратися з Коконом номер два».

І.

– Я вже казала. Ми намагалися виконати свої обов’язки. Що не дозволило цьому статися, то це концептуальний бар’єр Оусави Міу. Нерозумно називати це відмовою від відповідальності, після створення ситуації, в якій ми нічого не могли вдіяти, чи не так?

Нарешті озвався Акацукі.

Заперечивши.

– Але ж ви лише орендодавець землі. Ви не маєте прав на будівлі, споруди та інші надбудови, чи не так?

Сказав Акацукі.

Якщо ви претендуєте лише на землю і в односторонньому порядку розірвете договір оренди та попросите нас піти, ми будемо змушені попросити вас компенсувати нам втрати, понесені на побудову та підготовку нового місця для переїзду.

Ось що я вам скажу:

– У цій штаб-квартирі використовується багато технологій, які існують лише тут в масштабах цілого світу, і їхня фінансова цінність величезна. Крім того, сюди вже переїхали великі компанії колишньої Японії та інші. Якщо врахувати вартість майна всього острова, то складатиме тисячі трильйонів або десятки квадрильйонів. Ось таку компенсацію...

– Гаразд ми не проти.

Просто відповіла Летія.

Ігноруючи контраргументи Акацукі.

– Ми оплатимо вам все що захочете, якщо це буде належна сума, оцінена третьою стороною, обраною, як вами, так і нами. Чи то трильйони, чи десятки квадрильйонів. І ми не скажемо, що це єна, грошова вартість якої різко падає. Нам байдуже долари це, євро, чи щось інше Звичайно ми знайдемо будь-яке місце, куди переїхати.

Отже, холодно посміхнулася Летія.

– В обмін на це все, ви негайно покинете острів.

– …

Сесіль поглянула на Акацукі, що промовчав.

«...Було помилкою так легко переводити розмову на тему грошей.»

За останні два роки, Кокон значно посилив свій вплив і контроль над розвитком світу.

Це пов’язано з тим, що всі дорогоцінні метали та викопне паливо тепер можуть бути перероблені завдяки потойбічним технологіям та особливим здібностям, і їх вартість різко впала.

Але навіть попри це, Кокон збере стільки грошей, скільки йому потрібно.

Акацукі, кого штовхнули:

– ...Однак, на відміну від вас, ми не гангстери, які володіють усіма правами на цей острів. Якби ми хотіли запропонувати компенсацію, нам би довелося ходити від дверей до дверей і отримувати схвалення від кожного, чи не так.

– Звичайно. Ми відправимо на цей острів співробітників нашої штаб-квартири та весь персонал Вавилону в кожній країні. Ми відправимо щонайменше три-п’ять осіб на сім’ю, і щонайменше десять осіб на компанію. Ми добросовісно пояснимо їм ситуацію, і вони будуть переконані покинути острів.

Летія виглядала щасливою.

– За тиждень-два ми, ми зможемо узгодити всі компенсації.

Ствердним тоном, вона відкинула відчайдушний контраргумент Акацукі.

У цьому сила Кокона, адміністратора світу.

Мати справу з Коконом - це мати справу зі світом.

І вони можуть маніпулювати не лише грошима. Якби захотіли, вони могли б використовувати тактику живої сили, незалежно від того, скільки б це коштувало.

Акацукі все ж не здався просто так:

– На цьому острові є люди, які виступають проти вашого способу мислення, Кокона. Деякі з них не погодяться на виселення, скільки б грошей ви їм не запропонували, чи не так?

– Не має жодних проблем. Ми впевнені, що зможемо переконати будь-кого, і бути переконливими. Тижневий термін, про який я згадувала раніше, був заснований на припущені, що цих людей також вдасться переконати.

Якими б антикоконами вони себе не називали, не було нікого навіть окремої людини чи великої компанії, яка могла б боротися з Коконом лоб в лоб.

Ной Акацукі - виняток серед винятків.

Якби вони мали справу зі звичайними людьми, Летія та її команда використали б усі можливі засоби, прямі та не прямі, щоб отримати згоду. Незалежно від того, наскільки сильні ці засоби.

«...Але.»

Це не могло бути кінцем історії.

Що Акацукі зможе протиставити дедалі агресивнішим атакам Летії.

Сесіль, як свідок, не робила рухів і не вела жодної гри.

Вона просто вичікувально спостерігала. Проте:

– Але, ми готові відмовитися від усіх цих вимог.

Летія зробила крок перед Акацукі.

Проте це була не поступка, а продовження.

Летія відвела очі від Акацукі.

Перед її поглядом була дівчина, і вона сказала.

– Віддайте нам пані Оусаву Міу. Як найвища форма життя, її сила, занадто сильна для цього світу. Її повинні контролювати ми, Кокон, які відповідають за все, що пов’язано з іншими світами.

Дівчата, які обожнювали Акацукі, в тому числі Міу, напружилися, але Летія проігнорувала їх і сказала.

– Сподіваюся ви зробите правильний вибір, заради миру і спокою в цьому світі.

Неявно тиснула на них Летія. Виживання Ноя і Міу. Вона хотіла, щоб вони обрали щось одне.

І навіть якщо Акацукі обере когось з них, вона казала, що її Кокон переможе.

Вона, здавалося, відбере або Ноя або Міу.

Характер Акацукі теж не дозволив би це проковтнути.

Але це було лише тоді, коли на його плечах була лише особиста відповідальність

Це було дозволено лише тому, що це було до того, як він створив організацію Ной і став її генеральним керівником.

Але зараз все інакше. Якщо ви збираєтеся боротися з Коконом лоб в лоб за стан цього світу, ви повинні бути розумними, навіть якщо вимоги не розумні.

В цьому і полягає суть політики.

На противагу цьому, вони, Багряні сутінки, прагнули рухатися невеликою групою, тому що не хотіли, щоб їх зв’язували такі узи.

Вони відрізнялися від Кокона та Акацукі, які хотіли мати все. Вони хотіли лише власної свободи.

Їм байдуже, що станеться з цим світом і з усіма людьми, які живуть в ньому.

Вони дбали лише про те, що необхідно їм.

Було легко уявити, що Кокон вимагатиме контролю над Міу.

У них було два роки часу. Не схоже на те, що вони просто проводили цей час у неробстві.

Якщо так, то які заходи розробив Акацукі. Очікуючи на його відкриття:

– Хмм..

Згодом, після довгого мовчання, Акацукі відкинувся на спинку крісла, вона аж заскрипіла.

Він склав руки за головою, і сказав.

– Нічого не вдієш, якщо ви зайшли так далеко, я зрозумів. Ми приймемо вашу вимогу про реституцію.

6

У той момент, коли Акацукі легким тоном заявив, що прийме їх вимогу про реституцію. Летія не пропустила легке напруження в кімнаті.

Воно виходила не від неї. Це було хвилювання, що виходило від Міу та інших, хто стояв позаду Акацукі.

Можливо, рішення, прийняте Акацукі, було абсолютно несподіваним.

Але все ж вони не запитали Акацукі, чому:

«...Ви вірите в нього, правда?»

Однак. Якщо це так, вона теж не могла повірити, що Акацукі здасться.

Без жодних розслаблень:

– О... Ви так легко підписалися на наші вимоги.

– Ага. Якщо я скажу ще щось, то більше загрузну в цьому.

Вдихнувши з розчаруванням, відповів на її запитання Акацукі.

Однак Летія Крайзіс не прибрала своєї холодної усмішки.

Звичайно, вона загнала Акацукі в глухий кут. Якби він продовжив свої відчайдушні виверти, вона б миттєво роздавила цю кущову змію.

Не дивно, що він віддав перевагу Міу перед Ноєм.

Тоді як сила Міу унікальна:

«...Ной - це організація, яка може почати все спочатку.»

З точки зору уникнення подальшої шкоди, рішення Акацукі не було помилкою.

І.

Їм зручніше мати можливість знищити Ноя тут, ніж отримати Міу.

Весь світ вже знав особисту історію Міу. Її почуття до Акацукі також відомі.

Якщо вони захоплять її силоміць, він може знову напружитися, навіть попри те, що вони відновили довіру до Кокона, після того, як розібралися зі справою Кійої.

У політиці емоції іноді переважають логіку і навіть розум.

І нажити собі ворогів у вигляді цих почуттів - найбільш неприємна річ з усіх можливих.

За таких умов, вибір полягає в тому, щоб ліквідувати Ной, а не Міу.

Якби вони хотіли отримати контроль над Міу, вони б не змогли зробити це через вимогу громадськості.

Вони зможуть повернути її пізніше, таким чином, що ніхто не дізнається, що це робота Кокона.

Відповідь Акацукі відпустити Ной, це те, чого вони хотіли,

Проте:

«...Здається, ще занадто рано.»

Чи визнав би Оусава Акацукі, навіть якщо оголосив війну Кокону, свою поразку так легко?

Однак, Летія високо оцінювала Акацукі.

Він переміг Кійою, який здобув силу найвищої форми життя Міу. І дуже подобається Сесіль, нинішній главі Багряних сутінків. Крім того, Акацукі навіть вдалося залучити на свій бік одного з членів угрупування Багряні сутінки. До того ж він володіє харизмою, яку продемонстрував у своєму виступі раніше.

Враховуючи все це, стає зрозуміло, що це не той суперник, з яким можна бути недбалим.

Можна з упевненістю сказати. Оусава Акацукі точно не настільки простий.

«… Якщо так.»

Тож Летія дійшла висновку. Цілком ймовірно, що, це пастка.

Вона думала, що він, напевно, спробує щось зробити, і коли чекала, що він зробить, він зробив очевидне:

– Однак в обмін на те, що я погоджуся на ваше прохання, я хотів би, щоб ви зробили мені послугу.

Ну ж бо. Тож:

– Я не проти. Не знаю чи зможу її виконати, але спершу я маю вас вислухати.

Сказала Летія. Тоді Акацукі почухав голову:

– Насправді, я витратив більше грошей, ніж думав, і мої фінанси в скрутному становищі. В обмін на те, що я погоджуся задовольнити ваш запит на реституцію, я хочу отримати максимальну суму грошей, яку ви можете собі дозволити, до того, як буде проведена офіційна оцінка.

Без вагань сказав він.

Як він міг бути у фінансовій скруті, коли мав підтримку Арашіномії Такако, колишнього японського фіксера[i]:

– Я не проти, але...оцінка може бути нижчою від суми, яку я можу собі дозволити, розумієте?

Розставила всі крапки над «і» Летія, демонструючи фінансові ресурси Кокона та обсяг своїх повноважень.

– Тоді, яка, на вашу думку, максимальна ціна? Якщо вартість вашого запиту на реституцію менша, ніж сума грошей, яку ви вважаєте, що можете вивільнити, я готовий погодитися на цю суму?

– …

Летія не дала негайну відповідь.

Бо відчула певну свободу дій у словах Акацукі.

– Що це означає? Якщо ми скажемо, що дамо вам купу грошей, ви нам віддасте його за них?

– …Ні, ні.

Якщо вони говорять про частину грошей, вона дає опоненту можливість і право викупу назад.

У такому випадку, вона не могла назвати меншу суму.

Вони знали, що за останні два роки статки Арашіномії Такако ще більше зросли.

Це пов’язано з фінансовою потужністю Акацукі та його групи.

Тому, якщо вона встановить половинчасту ціну, вони можуть вимагати зворотного викупу.

У них було право власності, але штучний острів вже змінився від свого попереднього стану. Вона не хотіла затягувати переговори та дозволити опоненту виграти час, піднімаючи це питання.

Тоді, як їй вчинити.

Чи варто тиснути на Акацукі та інших далі, не даючи їм часу?

Або ж не робити нічого передчасно і пройти формальну процедуру, чекаючи на оцінку третьої сторони?

Летія обмірковувала правильне рішення.

– Що. Ви, здається, дуже засмучені, тоді як щодо цього?

Тоді Акацукі запропонував.

– Якщо ви заплатите мені відразу, я запропоную вам один варіант.

– ....Варіант?

Коли вона з підозрою запитала, — Так – посміхнувся Акацукі й сказав:

– Якщо ви наполягаєте, я не проти, якщо ви залишите Міу у себе на деякий час.

І тут пролунали слова, яких Летія навіть не уявляла.

– ...

Вона відразу ж подумала, «не можливо».

Її серце забилося трохи швидше. Усвідомлюючи при цьому, що вона розхвилювалася, хоча і трохи.

«...Що він задумав?»

Що Акацукі збирається передати саму Міу Кокону.

Це слова, в які аж ніяк не можна було повірити. Це абсолютно неможливий вчинок.

Але Акацукі наважився сказати це за столом переговорів.

Він, мабуть, розумів, що Летія ніколи в це не повірить.

Думаючи про його намір:

– …

Летія Крайзіс стерла з обличчя емоції, які були до цього моменту.

«…Ось воно що.»

Летія зрозуміла, що намагався зробити Акацукі.

Слова, які здавалися брехнею, наприклад відмова від Міу, говорили правду.

Умови, про які говорив Акацукі, були явно неможливі, якщо сприймати їх за чисту монету.

Якщо так, то була лише одна відповідь. Йдучи на низку немислимих поступок, він намагався викликати у неї підозри і спантеличити, а потім змусити відступити.

Ймовірно, це і була його мета.

Згадуючи попередній обмін слів з Акацукі, Летія подумала. Це не поганий хід.

Можливо, якби була на місці Акацукі, вона б вжила таких же заходів.

У будь-якому випадку, в тому, що вимагала вона, і в заявах, які робив Акацукі, до цього моменту, була незліченна кількість пасток.

У них було два роки часу. Достатньо часу, щоб підготувати пастку.

«...Насправді.»

Летія поглянула на Міу.

– ...

Незважаючи нате, що їй сказали, що нею торгують, на її обличчі не було жодних ознак засмучення чи відчаю. Як і в інших дівчат. Напевно, вони вже підготувалися і відреагували, очікуючи на її вимогу віддати Міу.

Одна з дівчат, яка, схоже, була новенькою, мала вираз здивування, до гнітючого ступеня, але навіть це мало бути акторською грою. У будь-якому випадку, слід було припустити, що нинішня заява про висування Оусави Міу як одного з варіантів, була підготовлена заздалегідь.

Тоді:

– Я дуже вдячна за пропозицію, але якщо ти продовжуєш говорити те, що нам так зручно, я починаю сумніватися чи є щось більше, ніж здається на перший погляд.

Летія наважилася сказати, що у неї є власні підозри.

Перевіривши.

– Ти щось задумав?

– Наприклад... змова?..

На питання відповіли питанням. Однак:

«...Хі-хі.»

Усмішка Летії поглибилася в її серці.

Те, що сказав Акацукі, було однією з найкращих відповідей на її запитання.

Якби Акацукі сказав, що він не планує змови, вони змогли б звинуватити його в приховувані або обмані, якби він обманув чи приховав щось пізніше.

Якби це було так, вони могли викрити його.

З іншого боку, якби вони сказали, що «готується змова» могли б схилити ставлення до себе у вигідному напрямку.

Вони могли повернути ситуацію на свою користь. Якби вони промовчали, то могли б інтерпретувати це на свою користь.

Вона могла б проштовхнути це.

Але з іншого боку, якби вони запитали, то не було б ні ствердження, ні заперечення.

Якби Летія знову взялася за цю справу, їй потрібно було точно вгадати цілі Акацукі та інших.

Якби Летія сказала щось неправдиве, вона одразу ж дала б їм привід для контратаки, заявивши, що вони цього не робили і що це хибне звинувачення.

Навіть якщо вгадати правильну відповідь. пастка ворога не обмежується однією. Навіть якщо вдасться розпізнати одну пастку, на цьому все, якщо інші пастки вціліли.

Інакше кажучи, лише одним словом Акацукі розправився з їхньою метою і пішов у протилежному напрямку.

І майже без жодних зусиль.

«...Хороша дитина.»

Як і очікуватися, від молодшого брата Міхаеля і сина Оусави Ґокі.

Не дивно, що Сесіль Ендхарт так зацікавлена в ньому..

– …

Коли вона повернулася, Сесіль, яка спостерігала за їх переговорами, радісно дивилася на Акацукі.

Вона знала про погляд Летії, але все одно не поглянула на неї.

Це більше, ніж звичайні слова, демонструвало, що їй на неї начхати:

«...Як закохана дівчина.»

Розчаровано подумавши про це, вона перемкнула свої думки.

«...Так чи інакше».

Поки не можна прочитати, які пастки та підстави розгортають опоненти, слід уникати занадто глибокого занурення.

Тут не потрібно ризикувати.

Треба просто розчавити їх у надійний спосіб, не ризикуючи.

Тож:

– Це дуже спокуслива пропозиція, але оскільки йдеться про справу, і про велику суму грошей, я дочекаюся належної оцінки, перш ніж робити якісь висновки.

Криво посміхнулася Летія.

– Ми хто претендує на роль хранителів світу, не можемо дозволити собі діяти необережно...

– ... Хотілося продати зараз. Навіть якщо за меншу ціну, ніж оцінять.

Перебив її Акацукі.

Якщо ви бажаєте відстрочити час покупки через свою гідність та з інших причин, звичайно, я вважаю за можливе відтермінувати час передачі через свою зручність, добре?

7

Коли Летія спробувала відступити, Акацукі перекрив їй шлях до втечі.

Летія вважала цю заяву провокацією.

«...Дуже агресивний»

Акацукі ще не показав власної руки. Він лише натякнув на існування пастки.

Однак, не дивно, що він вирішив зіграти з нею в піжмурки.

«…Це означає.»

Якщо вона не дозволить їм тягнути час і наважиться запропонувати заплатити за приманку, слід припустити, що вони готові відповісти.

Якщо не вдасться це визначити, то не зможемо легко втрутитися.

З іншого боку, якщо піддатися на погрозу і відступить, це саме те, чого він від неї хоче.

...Проте.

Одразу після цього. Летія Крайзіс побачила одну з карт у руці Акацукі, яка до цього часу була прихована.

Це було випадкове зауваження Акацукі.

– ...О, точно. Міу, підійди сюди.

У той момент, коли Акацукі промовив.

Тіло Оусави Міу огорнуло золотим світлом, наступної миті вона з’явилася прямо біля Акацукі.

– ...У

На очах у Летії, яка мимоволі ахнула, тримаючи Міу на руках:

– Гей, Міу, я випадково забув дещо і хочу перевірити.

– Т- так... Що?

Сором’язливо запитала Акацукі Міу, яку обіймали на очах інших людей, на очах Летії.

– Два роки тому Хікамі Кійоя змусив тебе вивільнити твої здібності найвищої форми життя. Після того, як я переміг його, я пішов за тобою, коли ти зачинилася у своєму ментальному світі і намагалася зникнути, тому що твоя сила і твоє існування наражало нас на небезпеку.

Неквапливо пояснював Акацукі.

– ...Тоді. Здається, я сказав тобі «у мене є кращий спосіб уберегти тебе і твої сили від нападу інших», що я тобі сказав?

Ротове просторове переміщення Міу і театр Акацукі, що розпочався разом з ним.

Летія, не в змозі прочитати його наміри, підняла брови:

– Ну... У духовному світі, коли я ще могла використовувати свої сили як найвищої форми життя, ти сказав мені.

Вуста Міу озвучили план Акацукі.

Якщо мене викрадуть, ти зможеш викликати мене, якщо захочеш, щоб не було жодних проблем.

Почувши це, Летія:

– ...

Вона просто переконливо промовчала.

Не за останні два роки. Це все сталося вже два роки тому, незважаючи нате, що бій з Кійоєю щойно завершився, Оусава Акацукі готувався до майбутніх ризиків.

«…Ось воно що.»

Акацукі жодним словом не обмовився, про те, щоб «відпустити Міу».

Він ретельно підбирав слова й лише сказав: «я не проти, якщо ви залишите Міу у себе, на деякий час».

Коротко кажучи:

– Якщо захочете, ви завжди зможете повернути її назад... Це означає, що ви ніколи не збиралися віддавати її з самого початку.

– Чому, я повинен виправдовувати те, чого не казав?

– Вірно. Я не кажу, що ви намагаєтеся нас обманути.

Але, сказала Летія.

– Ви можете викликати її, якщо захочете... І це безумовно, ефективний контрзахід, проте це не все, чи не так?

Сказала вона, бачачи думки Акацукі наскрізь.

Якщо він може викликати її за бажанням, то навпаки, не зможе викликати, якщо бажання не виникне.

Єдиний спосіб заволодіти Міу - це якщо змусити Акацукі не думати про це.

«…Але.»

Раніше Летія вважала, що пріоритетом на цій зустрічі має бути знищення Ноя, а також повторне захоплення Міу під контроль.

Однак Летія Крайзіс змінила свою думку.

Не могло бути, щоб Акацукі, який так ретельно розставив пастку, не усвідомлював ризику.

До тих пір, поки опонент не обов’язково наступає з фронту:

– Можливо у вас є інші перестраховки?

Тоді, Акацукі звузив очі й сказав:

– Як і очікувалося від Кокона номер два. Хороші жінки вміють здогадуватися та швидкі на підбір слів.

А потім радісно сказав:

– Ви маєте рацію. Летія Крайзіс. Перепрошую, але я мусив щось зробити, щоб більше не допустити, щоб такі ідіоти, як Хікамі, намагалися використати її силу.

Так і є:

– Якщо її силу, як найвищої форми життя, використовувала якась зовнішня сила... Я подбав, про те, щоб ця сила була моєю.

– …Не може бути.

Тій, хто сказав не, «може бути»:

– Може, чи не так?

З усмішкою, сказав Акацукі.

– Тоді ця мала ще перебувала у стані вивільнення сили найвищої форми життя. Я поринув у її ментальний світ. Між мною та нею був побудований особливий зв’язок, який з’єднав наші розуми на найвищому рівні. Було закладено основу, достатню для того, щоб уможливити заклик, який зміг би вийти за межі простору.

І.

– Можливість викликати її означає, що мова йде не лише про тіло. Це не тільки тіло, це дух, душа, все єство цієї людини може бути приведене до мене. Це включає, звичайно, і силу вищої форми життя. Тепер все, що залишається цій малій, яка перебувала у стані вивільнення, це загартувати себе.

Так.

– Якщо сила найвищої форми життя буде використано не за призначенням, вона повинна довірити цю силу мені.

8

Оусава Міу, обіймаючи Акацукі за талію, яскраво згадувала той діалог.

«....Це було так.»

Акацукі сказав Міу, яка була у відчаї через свої ідентичність та існування.

Я зроблю тебе своєю.

Це не означало, що він робитиме з Міу все, що захоче.

Акацукі присягнувся, що захищатиме її до останнього.

І запропонував рішення для Міу, яка боялася, що стане тягарем для Акацукі та інших.

Він запропонував дві перестраховки.

Це, «телепортація», яка дозволяє Акацукі викликати Міу, і «перенесення», яке в екстрених випадках передає силу найвищої форми життя Міу Акацукі.

Це стало можливим завдяки тому, що Акацукі використав Ренкан Кейкіку, щоб синхронізувати довжину хвилі свого духу з Міу, яка вивільнила силу найвищої форми життя і таким чином був встановлений найвищий зв’язок..

У такій ситуації, коли наслідки смертельної битви з Кійоєю все ще витали в повітрі, Акацукі, не занурившись у свої емоції, вже дивився в майбутнє, де він з Міу та іншими зіткнулися з Коконом.

– Вибачте... Ця мала тепер моя, і я присягнувся захищати її.

Отже, сказав Акацукі, з кривою посмішкою.

– Хікамі викрав і використав її. Не хочу сказати, що я не вживаю ніяких запобіжних заходів, але мене не так просто зжерти. До того ж бути заручником неприємно. Звичайно, я зробив все що міг.

Це був захід для того, щоб Міу не забрали у них знову.

Два роки тому, огорнута ніжними словами й теплом Акацукі, Міу стала його.

Для Міу, той час - це спогади, які викликають у неї трепет щастя, щоразу, коли вона згадує.

Як сказав Акацукі, тепер їй більше не треба хвилюватися, що її сила буде використана для того, щоб потягнути Акацукі та інших на дно.

Тепер вона може жити з Акацукі та всіма іншими, де б вони не були.

Однак:

– Дійсно. Думаю, це не погана історія, якщо думати про неї як про щось, що ви зробили для неї.

Сказала Летія. З холодною посмішкою на її красивому обличчі:

– Але якщо ви намагаєтеся використати її силу найвищої форми життя, як прикриття, то це вже загроза для світу. Ви справді думаєте, що зможете змусити світ погодитися з вами у такий боягузливий спосіб?

Загроза і боягузтво.

Найдорожчий спогад про це був розтоптаний цими словами, в яких прозвучало презирство посеред засудження.

– ...

Рефлекторно, раціональність Міу відлетіла геть і не змогла стриматися.

Наступної миті, з тіла Міу вирвалася золота хвиля.

9

Це був потік емоцій гніву, який здавалося непереборним.

Бурхлива золота хвиля пронеслася через першу головну конференц-залу Ноя, змушуючи атмосферу скрипіти знову і знову.

Величезний шторм тиску.

– ...

Ілія Рейнольдс майже кричала, але не змогла.

«...Але.»

Вона не могла його видати. Тиск з боку Міу не дозволив Ілії навіть говорити.

Потім, на очах в Ілії, яка не могла ворухнутися, могла тільки заклякнути, Міу ворухнулася.

– Ще раз...

Сказавши це, вона простягнула праву долоню в напрямку Летії й кинулася в бій.

І прямо перед цим:

– ... Все, досить.

Недбало сказав Акацукі й обняв Міу, обхопивши за талію.

Він змусив Міу сісти собі на коліна, як і було, та наче зненацька, почав м’яти її груди.

– За-за-за-зачекай?..

Щойно Міу прийшла до тями, її золота аура зникла.

Побачивши збентеження Міу, Акацукі засунув руку їй під одяг і сказав:

– Моя мала була грубою. Зазвичай вона спокійна, але коли мова йде про мене, дуже швидко стає емоційною. Це одна з її милих рис, але я не думав, що вона буде такою грубою з важливим гостем...думаю, я недостатньо добре її виховав.

– Йа... Я, не хотіла, я не хотіла.

– Шумно. У тебе великі груди, але більше нінащо не вистачає місця.

Коли Міу спробувала заперечити, Акацукі подолав її опір, пестячи груди:

– Якщо ти зробиш це ще раз, я змушу тебе кінчити так швидко, як тільки зможу, навіть прямо тут, розумієш?

– У, я розумію, будь ласка... Прибери руки з моїх грудей...

– Гаразд, – сказав Акацукі й відпустив Міу, яка благала його.

Міу мляво падала на підлогу, а Рісті та Чікаґе обережно допомогли їй звестися на ноги й підвели до свого місця.

Звільнившись від непереборного напруження, Ілія зітхнула.

«...Ого.»

Після всього, що сталося, не лише Акацукі, й Летія та Сесіль залишилися незворушними.

Як і те що Акацукі зробив безглуздий вчинок, щоб зупинити Міу, особливо Летія, хоча тиск був спрямований прямо на неї в упор, вона спокійно та розслаблено посміхалася.

Тому Ілія Рейнольдс стійко відчула.

Це справді місце, де зібралися ті, хто змагалися за вершину світу.

І.

– Що ж ви збираєтеся робити?

Сказав Акацукі з усмішкою, наче нічого не сталося.

– Я не думаю про шантаж чи щось подібне. Просто шановний Кокон світу не повинен робити дурниць, як-от підкрадатися і зв’язуватися з чужими жінками... От і все.

Ну ж бо.

– Я нарешті збираюся побитися з вами, хлопці, не перетворюйте це на нудну битву за межами поля бою, гаразд?

10

На провокацію Акацукі, Летія Крайзіс задумалася.

«...Мабуть, це все.»

Те, що Акацукі робив якісь кроки щодо Міу, можна було передбачити заздалегідь.

Тому замість того, щоб дізнатися про це після битви, вона сподівалася довідатися про це під час цієї зустрічі, якщо змогла б, але почула більше, ніж могла собі уявити.

Зокрема. Два роки тому, Міу не могла використовувати свою силу як найвища форма життя без зв’язку з системою Кійої:

«...Тепер, схоже, вона вже здатна керувати нею за власним бажанням.»

Цей факт справді дивовижний, але, з усім тим, розуміння цього факту - велике досягнення.

«...У будь-якому випадку.»

Навіть якщо вона дала волю своїм емоціям до такої міри, ось і все.

Можливо вона ще не змирилася з тим, що була не напівельфом, а найвищою формою життя. Вона, мабуть, несвідомо ставила заслін цій могутній силі.

І.

Якщо це буде такий рівень сили, вони зможуть впоратися з нею, як захочуть.

Більш того:

«...Це, мабуть, не вся її сила.

Досі незрозуміло, яка саме концептуальну здатність Міу отримала насправді.

Однак, беручи до уваги цю можливість, Оусава Міу все одно може бути загрозою для Кокона.

«...Оскільки.»

Вона настільки втратила холоднокровність при такому рівні провокації. Якби вони захотіли, то могли б використати будь-яку кількість емоційних потрясінь.

І хоча телепортація і перенесення між Міу і Акацукі, безумовно, можуть захистити особу Міу від боягузливих намірів, вони неефективні в лобовій ситуації.

Коротко кажучи, краще перемогти Акацукі, не намагаючись використовувати силу Міу. Це більше ніж просто наївність:

«Гадаю, вони хочуть боротися з нами чесно і справедливо.»

У такій прямолінійності, можливо, і є чарівність Акацукі, але це також фатальна наївність.

Думаючи про ці речі:

– Ви доклали зусиль, щоб відкрити правду, дати мені пораду... Що ж, думаю, нам доведеться просто відступитися від неї.

Летію, яка промовила із затишною посмішкою:

– Розумію.. Тоді що ви збираєтеся робити з проханням про повернення острова?

Акацукі запитав, чи можуть вони повернутися до порядку денного.

Тож:

«...Як же ж зараз вчинити?»

До цього моменту він влаштував пастку з Міу.

Було розумно думати, що і з островом є трюк, що причинить клопоти.

І той факт, що він розкрив правду про Міу першим, означав:

«...Справжній прихований м’яч знаходиться тут, я впевнена.»

Але ця зустріч, до цього моменту, була формальністю, і вони перевели її на Міу.

Було б також непогано відступити та уникнути подальшого з’ясування стосунків:

«...Але також було б нецікаво просто закінчити все ось так...»

Коли вона про це подумала, на устах Летії з’явилася глибока посмішка.

Зрештою, свідком цієї зустрічі були Багряні сутінки.

Було б погано з багатьох причин, якби вона програла.

То що ж їй робити?

Яка б пастка її не підстерігала, якщо захоче, то зможе впоратися з нею як завгодно.

Якщо заплатити потрібну суму грошей наперед, то можна одразу забрати у них цей острів.

Також можна докопатися до суті хитрощів Акацукі. Було б непогано розбити його пастку, нагадавши про різницю в силі між двома організаціями.

Тому.

– Гаразд, тоді...

Коли вона збиралася закінчити свою заяву відповідною сумою грошей.

Летія Крайзіс раптом відчула невимовний дискомфорт і замовкла.

– ...

Інтуїція, яку вона до цього моменту розвивали як перемовник Кокона, підказала їй.

Було б небезпечно прийняти пропозицію на цьому етапі.

«...Що це?»

Летія на великій швидкості прокрутила в голові зміст попередніх переговорів.

Вона згадувала, де вона відчувала дискомфорт, ніби шукаючи це місце.

У переговорах та інших тактиках є два основні способи здобути перемогу над іншою стороною.

Одна з них «виступити в ролі нападника» коли ви перетягуєте і перемагаєте супротивника на своєму рингу.

Друга це «захист», який робить безглуздим запит опонента, користуючись його недоліками.

Цього разу Акацукі весь час говорив проте, чи варто виконувати їх вимоги, іншими словами обрав захист.

Але Акацукі розповів про пастку, аж до відвертої провокації.

Це не правильна стратегія для тих, хто обороняється.

Щоб запобігти виявленню пастки, вони повинні брехати абощо, не даючи іншій стороні вставити ані слова, правду необхідно приховувати.

Вона думала, що це просто агресивна натура Акацукі не дозволяла йому продовжувати боротися, але тепер, коли їй стає незручно, чи означало це, що вона помилилася у своїх міркуваннях? Коли стоїш на чолі великої організації, є більше речей, які потрібно захищати. Якщо так, то захист стає важливішим за напад. Як і очікувалося, Оусава Акацукі міг би дотримуватися такої концепції.

Вона подумала про таку можливість:

«...Ні, ні...»

Летія, побачивши вираз обличчя Акацукі, що сидів перед нею, одразу ж заперечила власну ідею.

Саме так. Незалежно від того, наскільки близько він підбирається до вершини світу, цей Оусава Акацукі, ніколи не зраджує собі.

Він намагається завжди поводитися прямо і чесно.

«… Якщо так.»

Чи не буде помилкою сказати, що Оусава Акацукі зайняв оборону позицію? Швидше за все, створюючи такий вигляд, він, ймовірно, намагався розв’язати найбільш ефективну атаку.

Якщо так, то яка атака проти них була б найефективніша.

Як завдати найбільшої шкоди їм, які вимагали повернення штучного острова.

Від якої правди дистанціює їх Оусава Акацукі, щоб досягти цього.

Щоб з’ясувати, що намагався зробити опонент, Летія думала з позиції та погляду Акацукі.

Надто нестримані думки Акацукі за своєю суттю важко читати, але Летія вже мала матеріал для аналізу його мисленнєвих патернів.

Він з тих молодих людей, які, перемігши Кійою та повернувши Міу. передбачаючи їх вимогу про контроль над Міу, вигадав план з викликом Міу і дозволив собі отримувати силу найвищої форми життя.

Летія простежила цю думку, і саме тому згадала про дещо.

Вона пригадала, що в цех переговорах Акацукі одного разу відклав суть справи.

«...Якщо це було для того, щоб виграти час.»

Згадуючи подальший обмін думками, Летія зрозуміла, що її думки були спрямовані.

Намір направити історію, щоб не втратити Міу.

І у першу чергу сенс того, що Сесіль виступала свідком.

Летія взяла все це до уваги й прийшла до відповіді, яку змогла отримати:

– ...Так... Ось для чого все це було. Ось чому це «Ной».

Тихим голосом пробурмотіла вона.

Думаючи про схему, ймовірно, ініціалізовану Акацукі, а потім реалізовану Куботою.

Потім.

– Хех... Все ж ви перемовниця Кокона. Я ніколи не думав, що ви це зрозумієте.

Сказав Акацукі, ніби здивований. Однак:

– Якщо ви зрозуміли, то вже отримали відповідь, скільки ви мені заплатите?

Хоча Акацукі прочитав її думки, він все одно говорив безстрашно.

Летія, яка зрозуміла причину, заплющила очі й випустила посмішку, змішану зі зітханням.

– Ну-у-ль. Мені дуже шкода, але... Немає абсолютно ніяких грошей, які ми можемо заплатити за цей острів прямо зараз.

– Хо. Острів більше не має жодної цінності для Кокона, якщо ви заявили про право власності, це означає, що ви також несете відповідальність за управління та менеджмент, чи не так? Ви впевнені, що хочете бути настільки безвідповідальними, щоб відмовитися від нього.

Акацукі, який навмисно вдався до евфемістичних висловлювань:

– У мене не має іншого вибору. Це й острів дуже важливий для нас, завжди був і завжди буде.

Але, сказала Летія.

Поглянувши на Акацукі звуженими очима.

– Бо здається, що хтось створив причину, через яку ми не можемо претендувати на володіння цим островом.

Коротко кажучи, вимога про реституцію, висунута відповідно до цього права власності, була перекреслена з самого початку.

Подальше продовження переговорів принесе лише більше ганьби в очах Сесіль.

«...До того ж.»

Хоча вони говорили, що цінність цього острова не зміниться від зовнішніх міркувань, насправді у Кокона більше не має причин перейматися цим островом.

«Тоді досить», подумала Летія.

Принаймні вона досягла тієї мінімальної мети, заради якої прийшла сюди сьогодні.

Тому:

– Я відкликаю наш запит на повернення цього острова. Я також приймаю вашу першу вимогу про мирне врегулювання з обмеженою кількістю ключових учасників бойових дій, згодні?

– Ага. Якщо ви на це погоджуєтеся, нам немає на що скаржитись.

– Коли ви хочете, щоб ми, Кокон, і ви, Ной, вступили в повномасштабний бій?

Вона запитала Акацукі, який задоволено кивнув, про початок повномасштабної війни.

– Звичайно, я хотів би сказати з цього самого моменту, але я не можу бути грубим з вами, що приїхала сюди сама.

Криво всміхнувся Акацукі.

– У мене є одне повідомлення для вас. Я вже просив Хікамі Кійою раніше, і це продовження. Повертайтесь в штаб-квартиру Кокона і скажіть моєму братові, коли побачите його, я хочу, щоб це стало початком нашої боротьби.

– ...Добре. Що від вас сказати Міхаелю?

Запитала Летія, на що Акацукі відповів:

– Я збираюся зупинити тебе і батька, як і обіцяв.