Розділ перший «В таку чудову місячну ніч»

Том 3. Розділ 3 - Розділ другий «Місце, якому я належу»

1 Пролунав гуркіт. Він був занадто потужним і важким для звуку удару металу об метал, і це було зіткнення мечів двох героїв, що зіштовхнулися один з одним. Потужний удар, нанесений героєм-вигнанцем герою Діасдії, який схопив Міу. Це було зіткнення зброї, що матеріалізувалася в одну мить. Зіткнення викликало іскри, схожі на білі спалахи, на освітленому місяцем лузі. Удар Акацукі, в як привітання, призвів до того, що Філ відійшов назад від Міу. Філ, однак, зумів відразити удар і з легкістю відлетів назад. Тож Акацукі миттєво встав поряд з Міу, перш ніж Філ встав на ноги. Ніжно поклавши руку їй на плече: – Відійди назад. Я виб’ю з нього все лайно. З цими словами він побіг до Філа. Зі швидкістю, яка затьмарила навіть майстрів. Акацукі вмить скоротив дистанцію з Філом і з розгону замахнувся демонічним мечем. Однак Філ легко прийняв його власним мечем. Це був сильніший удар, ніж перший. Однак Філ не зсунувся з місця, ні на сантиметр. Це означало, що він повністю прийняв удар меча та його вплив. Акацукі примружив очі: – Гарні меч і броня... Вони схожі на арейдзардські - де ти їх узяв? Тільки люди з крові й плоті повинні були проходити через «браму до інших світів.» Зброю та обладунки з Арейдзарду не можливо принести до цього світу. – ...О. Я отримав його від доброї людини в день. Це називається AD, вірно? Як і очікувалося, у Вавилоні є корисні речі. Акацукі задумався над зауваженням Філа. «Думаю все-таки є зрадник.» ...Як не дивно, це та сама можливість, про яку думав Кубота Кайто, який зараз відновлював систему. Він знав, що ймовірність того, що переслідувачі прийдуть за Міу не дорівнювала нулю. Однак людині, яка щойно повернулася з іншого світу, не можливо позбутися бар’єру і вивести з ладу основну систему, відповідно до атаки. Принаймні для Акацукі це було неможливо. А Філ сказав, що отримав AD від доброї людини впродовж дня. Це означає, що він був роздобутий не законним шляхом. – Скажи, а де той товариш, який тобі допоміг? Проте. – Товариш? Ти про що? Здивовано запитав Філ і наче раптом зрозумів. – О, зрозумів... Це тому, що я занадто спритний і вдалий? Звичайно, я думаю, що зробив усе добре. Він засміявся. – Я просто запитував у людей, з якими зустрічався, потрібну інформацію. Якщо вони не знали, то казали мені «хто знає». Я зробив це кілька разів, і на диво швидко отримав потрібну інформацію. – Якого біса... За нормального перебігу подій цього ніяк не можна було зробити. Система безпеки Вавилону міцна. Зокрема, системи, які керують системним бар’єром, тощо, знаходилися в місці, куди мав доступ лише технічний персонал. Це відрізнялося від навчальної програми, над якою попрацювали Онідзука і Танака, раніше. Щоб потрапити туди, потрібно пройти низку процедур безпеки. Але Акацукі бачив. В очах Філа, поки той радісно говорив, певне божевілля. Тож запитав. – ...Як ти запитував? – Я просив їх зробити те, що я сказав. Так само як робив це з нею. Філ поглядом вказав на присутність Міу й почав говорити. – Як тільки я увійшов на територію Вавилону, з’явилася охорона. Тому я спочатку запитав у них. Після того, як демонстрував переважаючу силу та унеможливлював їх рух, підтверджував посвідчення особи через права чи інші документи. ... Якщо ви не хочете, щоб ваші рідні, кохані або колеги були вбиті, скажіть потрібну мені інформацію. Філ Барнетт засміявся. – Звичайно, спочатку всі опиралися. Після того, як деякі з них стали прикладом, вони стали абсолютно чесними. Починаючи від рейтингового змагання і закінчуючи тим, що найсильніший, президент студентської ради JPN Вавилон, Хікамі Кійоя, наразі відсутній. Вони дійсно повідомили мені багато речей, від розташування AD і основної системи, яка створює системний бар’єр, до того, як її знищити. Ні, ні. – Всі дуже підтримували й дійсно допомогли. – Скотина... – Га? Що не так, старший? Здивувався Філ. – Ти виглядаєш таким наляканим. Ти гніваєшся? Я така ж людина, як і ти. Я з того ж світу. А та людина, яку ти намагаєшся захистити, з іншого світу - і є демоном. Вони вороги людей. Тільки не кажи, що ти збираєшся воювати проти людей зі свого світу, заради прибульця з іншого? – Це не має значення. Як же інші світи, як же люди, все це дріб’язкове. Ха-ха, Акацукі зі сміхом відкинув слова Філа й легко додав. – Якщо моя «естетика» - не пропускати жіночих сліз, то твій стиль - розчавити того, хто тобі не подобається. – Ось як. Якщо так - то все. Філ посміхнувся. – Герой-вигнанець не тільки забрав дочку короля демонів назад у свій світ, але й протистояв герою, посланому військовим альянсом Діасдії, Арекрасти та Шелфіда. Це явна зрада. Тож. – Щиро дякую. Тепер я можу вбити тебе - в ім’я героя. – Ти ходиш по колу. Ти хотів, щоб для цього була вагома причина? Мені це не подобається, говорив Акацукі. – Тоді підходь. Тоді тобі більше не потрібно стримуватися. – Так тепер я докладу всіх зусиль. У той самий момент, як Філ засміявся: – ...У Від удару, тіло Акацукі відлетіло в бік. Це була спрямована магія вибуху, випущена з близької відстані. Акацукі прокрутив тіло в повітрі, готуючи його до приземлення. – Лайна тобі! Серією ударів меча з великої відстані. Він створив різку ударну хвилю, і леза вітру відразу атакували Філа. – Це дивовижно. Яка техніка вихоплення меча. Однак усе це Філ розрізав одним замахом власного меча й простягнув ліву руку до Акацукі. І разом з цим розгорталося магічне коло. Безперервно вилітали червоні світлові кулі, розміром з футбольний м’яч Акацукі замахнувся своїм демонічним мечем і відкинув їх, біжучи до Філа. Замахнувшись демонічним мечем на Філа з магічним колом перед ним...але змінив траєкторію меча. Рубанувши бік тулубу Філа. Однак Філ відреагував на це і без проблем заблокував. Проте Акацукі вже очікував що йому завадять. Ніби склавши їх, він наніс серію ударів мечем в один прийом. Швидкість меча майже непомітна, а кожен удар важкий, класу убивчої сили. Однак, Філ з легкістю прийняв їх усі. – Що не так? Ти ж не хочеш сказати, що це все? – Звичайно... Посміявшись над провокацією Філа та парирувавши її, Акацукі розігнав процеси свого тіла. Ренкан Кейкіку. Ци, що культивувалося в його тілі, різко покращило фізичні здібності Акацукі. – ....Йду. І саме тут проявилася справжня природа фехтування Акацукі. Просто переміщаючи вісь свого тіла круговими рухами, він здійснював невичерпну атаку, що не піддавалася закономірності. Це був шквал різких ударів. Спочатку Філ блокував Акацукі, але... – Це... Поступово він став не витримувати ударів меча. Швидкість і потужність поступово зростали. І фізичне тіло Акацукі також прискорилося. Потім тіло Акацукі почало рухатися на великій швидкості, віддаляючись, і почали формуватися залишкові образи. На відміну від миттєвого швидкісного руху, показаного в бою з Харукою, це був тонкий поступальний рух. – Не дивуйся такому рівню. Це все ще прелюдія. Кількість залишкових образів Акацукі збільшувалася. Один ставав двома, два - чотирма, чотири - вісьмома. Але цього Філу все одно було б достатньо. Навіть якщо швидкість і потужність атак поступово зростають, впоратися з ними не так вже й складно, якщо вони мають регулярний характер. Проблема в тому, що потужність і швидкість атак Акацукі не були регулярними. – Що з тобою, ти ж ще кілька хвилин тому був такий розслаблений! Сміявся Акацукі, продовжуючи атаку. Швидка. Повільна. Сильна. Легка Довільно змішуючи їх усі, він не дозволяв супротивнику прочитати його дихання та момент атаки. Це також порушувало синхронізацію атаки та оборони противника. – ..Ух. Не витримавши, Філ відлетів далеко назад, щоб розірвати дистанцію. – Це і є Ренкан Кейкіку... Я чув, що це техніка маніпуляції, але я не очікував, що вона настільки хороша. Я не впевнений, що мої навички меча, відповідають цьому. Але. – Нездатність користуватися магією все одно смертельна. Філ знову створив червоні кулі світла. Але це не серія випадкових ударів на кшталт попередніх. Вони виникли одночасно. Філ підняв десятки світлових куль, щоб заповнити простір навколо себе. – Зможеш захиститися від цього на цей раз? У момент, як він з усмішкою промовив ці слова, вони всі були вивільнені. Кулі світла з усіх боків і напрямків полетіли до Акацукі. Проте. – ...Хм. Пирхнув Акацукі та переклав демонічний меч у праву руку. І тоді вільна рука Акацукі засяяла слабким світлом. «Дз-дз-дз!», безперервно вібрувала атмосфера. – Що... Філ втратив дар мови, від видовища, яке розгортався перед його очима. Лише лівою рукою. Голою рукою. Саме нею Акацукі розсіяв усі десятки світлових куль, що створив Філ. Раптом Акацукі взяв демонічний меч на плече й стиснув лівий кулак вкритий білим світлом і показав його. – Схоже, що «фатальна нездарність використовувати магію», про яку ти раніше говорив, була пов’язана з тим, що ти вважав це слабким проти дальніх атак... Це не те, що я просто відмовився від магії й освоїв Ренкан Кейкіку. Маніпулюючи Ци, що ширяє навколо, можна створити бар’єр проти магії, а посилюючи та концентруючи Ци у своєму тілі, можна використовувати проти атак власне тіло. І. – Знаєш. Маніпулюючи Ци... Можна робити й таке. Акацукі простягнув до Філа праву руку. Сяйво на його лівій руці сконцентрувалося, створюючи на кінці долоні білу кулю світла, що світилося. Розмір був більшим ніж на один розмір куль Філа. Філ округлив очі й сказав: – Магія системи світла? О ні я впевнений, що ти... – Це не магія. Це куля Ци. Я можу зробити щось подібне з додатковим Ци, який використав, щоб запобігти твоїй атаці. До того ж... Як тільки він це сказав, розмір світлової кулі Акацукі несподівано збільшився до, більш ніж, метра. – Якщо зібрати Ци, що плаває навколо, то можна зробити щось подібне... Ось так. Обережніше. – Якщо не захистишся належним чином, це буде кінець. «Дон!», разом з цим важким звуком, куля Ци Акацукі вилетіла. – ...Ух. Філ негайно підняв ліву руку, щоб захиститися від неї. До цього часу магія Онідзуки та Філа могла бути ліквідована за допомогою цього. Але. – Дурень. У той же момент, як Акацукі це сказав і розсміявся. Його гігантська куля влучила в ліву руку Філа. Гух. Пролунав вибух, від зіткнення Філа з кулею Акацукі. Філа відкинула назад, наче його збив самоскид. Акацукі розчаровано зітхнув. – Ти все одно поставив антимагічний бар’єр, я ж тобі казав. Це не магія. Підходячи до Філа. – Але ти крутий, ти... Ци Філа майже не зменшилася, навіть після прямого влучання снаряда Ци. – Давай, вставай... Саме коли Акацукі так сказав. Раптом на мить навколишній простір наповнився надзвичайним убивчим наміром. – ...У? Акацукі швидко відстрибнув назад. Не те, що його атакували. Не те, що йому продемонстрували таку поведінку. Однак він відчув небезпеку від вбивчого наміру, який на мить вийшов від молодого чоловіка, що лежав перед ним. «...Це лише твоя уява... Не сумнівайся в цьому.» Переконаним був Акацукі. Якби він продовжив в тому ж дусі, він би помер. – ... У горлі гуркотіло булькотючим звуком. Спина неприємно пітніла. Акацукі поглянув на Філа, який все ще лежав на землі. Вбивчого наміру, який був раніше, він не відчував. Але це, безумовно, був намір вбивства, який випромінював Філ. І. – О, боже, я, мабуть, трохи тебе недооцінив. Філ поволі підвівся на ноги. Струсив траву з обладунків. – Однак зайти так далеко, щоб захистити дочку повелителя демонів. Мені шкода королеву Рісті. У будь-якому випадку. – Вона, напевно, й зараз у глибокій скорботі. – Якого біса... Вираз обличчя Акацукі миттєво став похмурим. – Ти.. Що ти з нею зробив, чорт забирай? Тоді Філ з усмішкою сказав. Виглядаючи радісним. – Я нічого їй не зробив. Зовсім трохи довелося зруйнувати запліснявілу могилу колишнього героя. Дивлячись у порожнечу, Філ сказав, «Вона була на шляху». – У тому світі є ті, хто вважає Лона Есперіо героєм, так само як й тебе, хто переміг короля демонів. Ви стоїте на моєму шляху, якщо я хочу, щоб мене визнали справжнім героєм. Ну все одно. – Ти все ще хороший. Є чимало людей, які не схвалюють героя-вигнанця, і твій вплив скоро зникне, як тільки ти повернувся у свій власний світ. Якщо сказати людям, що ти забрав у свій світ, дочку короля демонів, твоя репутація буде зруйнована. Але, Філ похитав головою: – Вічна слава померлим. Їх досягнення прикрашають і продовжують сяяти, не згасаючи. Тому вона була більмом на оці. Та могила, яка продовжувала символізувати даремне існування цієї людини. – Тож ти розбив... Його могилу. – Так. Зараз я думаю, що Шелфід, мабуть, думає що винуватцем є я. Я навмисне залишив після себе прості для розуміння не прямі докази та сліди. Сказав Філ. – Але якщо я тебе вб’ю і поверну дочку короля демонів, повернувшись в той світ, стану героєм. Арейдзард буде радіти й шанувати народження нового героя. Що мені тоді зможуть сказати? Якщо виступити проти нового героя, це все одно, що стати зрадником світу. Виглядаючи радісним. – Однак королева Рісті напевно мене засудить. Але все одно королева Рісті донесе на мене, намагаючись захистити честь загиблих героїв минулого і тебе, зрадника. Навіть якщо це означає, що її та її країну затаврують як зрадників. І це буде прелюдією для падіння Шелфіду. – … Зрозуміло. Виділяючи кожен склад. Пробурмотів Акацукі, який досі мовчки слухав. В наступний момент. – ... Почувся глухий удар. При цьому Філ полетів назад. І Оусава Акацукі опустив свій виставлений кулак і повільно пішов у перед. До молодика перед ним. – Підводься. Я тебе вб’ю. Холодним голосам сказав Акацукі, і Філ повільно підвівся. – Ще рано.. Але... Після цих слів, з насмішкою, його фігура зникла. І. – Вибач. Якщо це швидкість, то у мене теж є впевненість. Акацукі обернувся на звук голосу, що пролунав у нього за спиною. Там був Філ Барнетт, котрий заломив тонку руку Міу за спину і взяв її в заручники, приставивши меч до шиї. І висунув вимогу Акацукі. – ...Тепер можна попросити тебе кинути зброю? 2 Міу взяли в заручники. Втім, Акацукі не поспішав і аналізував ситуацію, в якій опинився. «Що ж робити?» Замислився Оусава. Що викликало занепокоєння, так це реакція Міу, як заручниці, а не ситуація з заручником. Мовчала і не реагувала. Наче ця безвихідна ситуація була чиєюсь проблемою, Міу дозволила своїм порожнім очам блукати по землі. Вона навіть не дивилася на Акацукі, не кажучи вже про Філа, який мав намір їй нашкодити. Акацукі подумав. Що він, мабуть, надто сильно шокував її словами, перш ніж він прийшов. Вони, мабуть, були настільки жорстокими, що розірвали серце Міу на шматки. Саме тому Оусава Акацукі присягнувся. «…Почекай. Я скоро тебе звільню.» Від Філа... І від відчаю, який тебе охопив. Потім Акацукі мовчки відпустив демонічний меч на землю. Тоді: – Про всяк випадок, може й AD викинеш? Прозорливо сказав йому Філ. Це було зумовлено  тим, що AD, в який вмонтовані кристали психічно чутливого каменю, реагував на волю користувача, так що після того, як його одягли, може бути знятий користувачем тільки за власним бажанням. – О, але достатньо лише одного. Один з добрих людей сказав мені, що тобі потрібно сім AD, щоб матеріалізувати твою зброю. А якщо зняти всі, бойовий одяг перетвориться на простий спортивний одяг. Якщо я все-таки збираюся вбити тебе, мені буде краще, якщо ти будеш в броні героя-вигнанця. Після слів Філа, Акацукі зняв один AD зі своєї правої руки. При цьому, чорний магічний меч, що лежав на землі, зник. Втілення було розвіяне. Потім Філ радісно сказав: – Щиро дякую. Тепер, коли ти й вона мертві, в Арейдзарді нарешті настане справжній мир. Хоча, швидше за все, буде порушений баланс сил між трьома народами, Діасдією, Арекрастою і Шелфідом. – ..Хм, так ось про що йдеться. Зрозумівши, на що націлився Філ, Акацукі різко звузив очі. – Ти збираєшся використати її, щоб підбурити плем’я демонів і повідомити Арейдзард про нову небезпеку. Якщо ви знищите демонів і приведете світ до миру, новими героями Арейдзарда станете ти й Діасдія. Досягнення моє, Рісті, та Шелфіду можна представити фальшивим миром, який прийшов лише на короткий час. Після цього, Діасдія керуватиме світом, як їй захочеться. З точки зору Діасдії, де більша частина території є пустелею, багата земля Шелфіда, безумовно, приваблива, і вплив Рішальської Святої Церкви Арекраста на кожну країну, має бути дуже бажаним. – Його величність Валаам, схоже, має такі плани. Сказав Філ. – Але, як на мене, це не має особливого значення. Оскільки. – Я просто хочу бути звичайним героєм. Щоб жити в повній славі, як найбільший герой у тому світі. – Покинеш цей світ і житимеш в тому світі? Бурмотінням сказав Акацукі. Після того, як минало п’ять або більше років, з моменту приходу до іншого світу, ця особа більше не могла повернутися до свого рідного світу. Існує припущення, що це тому, що «Брама в інший світ» може признати людину істотою іншого світу через п’ять років і більше. Але з іншого боку, якщо пройшло понад п'ять років. То можна залишитися в іншому світі назавжди. – ...Не можна? Філ говорив так, наче його думки були природними. – З моєї точкою зору, інші більш неймовірні. Через ідеалістичну ідею встановлення миру в усьому світі, вони сидять у гарній в’язниці під назвою «Особливий автономний район». Люди, які погоджуються на те, щоб все життя бути під контролем, а потім, у разі необхідності, бути відправленими на поле бою, як знаряддя війни. А є ті, хто ненавидить це настільки, що стають на бік терористів. Він запевнив. – Цей світ... збожеволів. Акацукі, який почув слова Філа, зрештою: – … Так, вірно. Пробурмотів тихим голосом. Кокон і Вавилон також пропагували ретельно контрольоване суспільство. І терористи, в особі Багряних сутінків, прагнуть свободи людей з інших світів і виправдовували їх лють. Обидва трималися за ідеали, які могли бути досягнутими лише за чужий кошт. Оусава Акацукі був переконаний.. Цей поляризований світ неправильний. «..Неочікувано, ми з цим хлопцем можемо мати схожі ідеї...» Відкинути цей світ і жити в іншому світі - життя, яке хоче Філ, - це безперечно один зі шляхів. Колись Зекс також рекомендував його Акацукі. Він думав, «чи варто мені жити як герой в Арейдзарді». Звичайно, Акацукі вважав, що це не поганий спосіб життя. Але, попри це, він не міг покинути цей світ. Це була вирішальна різниця між Акацукі та Філом. ...Якось жила дівчина, яка померла, плачучи, що цей світ неправильний. У той час в Акацукі не було такої сили, як зараз, і все, що він міг зробити, це спостерігати, як вона вмирає в заціпенінні. Ось чому він присягнув. «Я щось зроблю з тим, що змусило її плакати.» Виправити цей неправильний світ. Для цього він зупинить їх, будь-то Багряні сутінки або Кокон... Або його батька чи брата. І те, що зараз намагається реалізувати Філ Барнетт, у підсумку, може бути досягнуто лише коштом інших. Ось чому Оусава Акацукі не міг з цим погодитися. – Що не так? Ти раптом замовк. Акацукі запитав Філа, який поступово скорочував відстань між ними. – Я майже розумію, чому ви робите своїм ворогом мене і Леона. Але з якої причини ти так одержимий її вбивством? Якщо ти хочеш винищити демонів, можна зробити це, не вбиваючи. – Так. Якщо просто бажати знищити демонічне плем’я, то вона не потрібна. Але тепер, коли ти, герой попереднього покоління, переміг короля демонів Ґаліуса, мені це конче потрібно, щоб стати новим героєм, який перевершить тебе. Тобто: – Новий король демонів, який помірно вбиває людей, помірно сильний, але ніколи не зможе перемогти. І цього разу вона була саме цією людиною, яка могла стати новим королем демонів, завдяки своїй крові. Тут немає ні більшої, ні меншої причини. – ... Король демонів ніби існує лише для того, щоб бути переможеним героями. Від вкрай егоїстичних слів Філа, плечі Міу злегка здригнулися. Ці слова, які повинні викликати гнів у тих, хто їх почув. Проте. – …Х, Ха-ха, Ха-ха. Раптом Акацукі вибухнув. Він приклав долоню до чола, вигнув груди й голосно засміявся. – ...Що тут смішного? Акацукі посміхнувся Філу, який збентежено звів брови. – Я не можу не сміятися з цього. Ти говориш це з такою впевненістю, що цікаво, які грандіозні причини ти збираєшся придумати... Йому було байдуже. – ...Суть у тому, що це була «заздрість виродка» Тому ти знущаєшся зі слабких й змушуєш жінку плакати, і так радієш, що він найсприятливіший, що це вже за межею абсурду. Що? – ... Після цих слів, вираз обличчя Філа зник. А потім усе відбулося миттєво. Філ штовхнув Міу вбік і кинувся на Акацукі. 3 Побачивши траєкторію своєї різкої атаки, Філ Барнетт був упевнений у своїй перемозі. Блискучий, білий клинок Філа вдарив у шию Акацукі. Голова Акацукі відлетіла.. Уявивши такий момент у майбутньому, Філ подумав про той історичний момент, коли він перевершить героїв, які прийшли до нього. Тоді очі Філа прозріли. – Що..? Перед ним було неймовірне видовище. Тож він видав здивований голос, а очі розширилися від подиву. Меч, який мав завдати смертельного удару, зупинився в той момент, коли влучив в шию Акацукі. 4 – Дурний! Акацукі безстрашно розсміявся над Філом, який все ще мав здивовані очі. – Шкода, малий... Ти не чув про мене під старого Валаама, чи не так. Сказавши. – Ренкан Кейкіку - це найвища техніка маніпуляції. Це комплексне бойове мистецтво, покликане допомогти вам перемогти, навіть якщо ви не можете використовувати магію, навіть якщо у вас не має зброї. Добре запам’ятай це. Акацукі зробив крок вперед правою ногою, використовуючи при цьому жорсткий Цигун. Важкий крок, був ударом ногою, який йшов крізь землю. Це змушувало змішаний Ци циркулювати, стискатися і вивільнятися з високою швидкістю в організмі, одночасно. І те, що виробилося, це плин божевільної швидкості. Акацукі використав долоню правої руки, щоб м’яким рухом відкинути меч Філа вбік, а потім спрямував її прямо в груди. Тоді, по черзі, замахав кулаками. – О-о-ра-а-а! Шквал кулаками, що не давав противнику контратакувати. Це було призначено для погашення боргів за поранених друзів. Не було помітно жодного руху, лише сильні удари, які проходили наскрізь. Тіло Філа здригалося так, ніби в нього стріляли з кулемета, його обличчя несамовито тряслося вгору-вниз, з боку в бік. І. – ...Я збираюся нанести по тобі останній потужний удар. Стиснувши зап'ястя правої руки лівою, підняв правий кулак на висоту обличчя і вклав у нього всю свою силу. Ци всього тіла Акацукі сконцентрувалася на правому кулаці. У цей короткий момент, в Акацукі виникла прогалина. Але. – ...Кх. Ледве простогнав Філ. Він не міг атакувати, або навіть ухилятися. Пошкодження від попередньої серії атак Акацукі позбавила Філа можливості рухатися. Й Акацукі сильно замахнувся. – Поглянь! З криком, кулак відпустили. Він вдарив Філа прямо в обличчя в той відлетів далеко назад. 5 На нічну галявину повернувся спокій. Це була тиша, яка настає після закінчення битви. – Ти клятий виродок... Пробурмотів Акацукі й підняв AD, кинутий на землю. Він не вбив його. Ще було багато чого, щоб запитати у Філа. Але він ще довго не прокинеться. Акацукі вдягнув піднятий AD на праву руку й озирнувся до Міу. – Ось і все, тепер усе гаразд...Га? Проте Міу там не було. Перше що він побачив, це її, що тікала від Акацукі в ліс. – ...Напрочуд швидко. Несвідомо висловив своє враження, від невідповідності ситуації, Акацукі.  – ...Почекай, почекай! Чому ти тікаєш?! Він поспішно кинувся за нею. Коли він опинився в лісі, його зір закрила темрява. Однак, покладаючись на Ци Міу, Акацукі, не розгубившись, продовжив бігти в глибину лісу. Тоді. Незабаром після цього, ліс в кінці поля зору закінчився. За ним розкинулися скелі. Перед урвищем з іншого боку, був великий водоспад. Великий об’єм води, що постійно стікала зверху, засмоктувався в улоговину, створюючи гуркіт, що стрясав землю. «...Це наскільки я пам’ятаю...» Акацукі згадав. Перед початком рейтингового змагання, ймовірно, це був той самий водоспад, про який згадувала Міу. І... Міу спокійно стояла перед таким урвищем. Наздогнавши її, Акацукі пригальмував і повільно підійшов до неї. Почухавши потилицю: – Ти... Раптом втекла, якого біса ти робиш. – ...Так, вибач. Сказавши це, Міу обернулася. На її обличчі, залитому блакитним місячним світлом, плавала усмішка. Але. – ... Але, через її слабку усмішку, яка виглядала так, наче вона збиралася заплакати будь-якої миті, Акацукі не зміг знайти слів. А Міу тихо пробурмотіла. – Знаєш... Моє місце... Наче зникло. – Хм? Про що ти говориш... На підозріле питання Акацукі, Міу розсміялася «Ха-ха» і сказала: – Тих знаєш, що він сказав? Це проблема між мною та Арейдзардом. І поки я, дочка короля демонів, не помру, вони будуть приходити знову і знову. І кожного разу, коли вони будуть це робити, я буду втягувати людей цього світу, які не мають до цього ніякого стосунку. Ось чому Міу казала. Що вона більше не могла залишатися в цьому місці. Тому, що вона більше не могла втягувати важливих людей. – Але я більше не можу повернутися до Арейдзарда... Бо якщо я повернуся, моє існування як дочки короля демонів призведе до ще одного конфлікту. Сказавши це, Міу повільно почала підходити крок за кроком. Далі була стрімка скеля. – Ей, ей... Коли Акацукі спробував її зупинити, Міу злегка похитала головою. – Будь ласка, розкажи тій людині що зі мною сталося. Тоді все закінчиться. Вона повільно закрила очі. – Мені не має де залишитися, немає куди повернутися, тому потрібно йти. З цими словами, Міу повільно змусила своє тіло падати до підніжжя скелі... До басейну водоспаду. 6 Вуха Міу вдарив шум сильного вітру. Заплющивши очі, Оусава Міу думала. Це звук вітру, створений швидкістю вільного падіння. І поступово до шуму вітру домішувався шум водоспаду. Це означало, що наближалася її смерть. Вона вже втратила рішучість померти на самоті в іншому світі Але все ж таки, вона могла покласти це життя заради тих, хто їй дорогий. «...Це нормально. Це, мабуть, найкраще рішення, яке я можу прийняти для себе, хто втратив своє місце будь-де.» Це не турбуватиме ані Арейдзард, ані цей світ. Тому вона намагалася прийняти все як є. – Е-е? Раптом обійнята в повітрі, Міу мимоволі розплющила очі. І потім підтвердила. Той хто обійняв її ... Постать Акацукі. – Ч-чому ти... Голос, що мимоволі вирвався, заглушив тиск вітру від падіння. «Треба з цим щось зробити.» Акацукі не міг використовувати магію. Якщо вона нічого не зробить, він помре, разом з нею. «...Хоча б тільки для цієї людини...» Міу відчайдушно намагалася сконцентрувати свою свідомість. Однак її думки неминуче плутались і вона була не в змозі використати свою магію вітру. Тоді: – Затамуй дихання! Вона почула як Акацукі крикнув їй. При цьому їхні тіла зазнали удару. Вони пірнули у воду. Великий стовп води піднявся в гору, і з імпульсом падіння, Міу й Акацукі пішли на дно водоспаду. «...Дихати...» Від удару об воду, Міу мимоволі видихнула повітря з легенів. Вона проковтнула воду і відкрила очі, щоб побачити. Там, у центрі каламутного потоку, де вирував величезний об’єм води, що падала з вершини водоспаду, було кілька вирів, переплутаних між собою. Два тіла запаморочливо кружляли, ніби підкинуті бурхливим потоком водоспаду. А потім перед тим, як вони опустилися на дно водоспаду, очі Міу побачили неймовірне видовище. – ...У! Акацукі замахнувся правим кулаком до підніжжя водоспаду. Він вдарив об поверхню скелі на дні річки... І одночасно. Утворився удар, схожий на торнадо, і велика кількість води навколо миттєво злетіла в гору. На якусь мить світ дійсно змовк. – Е... Очі Міу розширилася від здивування. Тоді Акацукі, все ще тримаючи Міу на руках, вдарив ногами по річищу, де тепер не було води, і стрибнув. Одним стрибком він приземлився на сусідньому березі. Одразу після цього, велика кількість води впала назад, у вихідне місце. Маса води вдарилася об ґрунт річища і виник гуркіт, що нагадував тріск. Ступаючи на землю, Міу думала. «…Мене врятували..?» Коли Міу була ще дещо приголомшена, все ще не вірячи в це, її грубо схопили за груди. Її з великою силою відтягнули назад, змусивши звернути погляд у той бік. – А... І Оусава Міу побачила. Перед її очима постало обличчя юнака, який врятував її життя... В ньому була певна присутність. Міу вперше побачила таке обличчя у Акацукі. Його кулак, що стискав бойовий одяг, злегка тремтів. У гніві. «Хр!» зуби Акацукі скреготали. Це були стиснуті зуби й скрегіт емоцій. Ця ледве стримувана емоція вибухнула на очах. – Ти дурепа!! Ти повелася на дурниці того малого! На обличчі дівчини була суміш посмішки та виразу жаху. Оусаму Міу ніколи раніше такого не бачила. Акацукі проявив стільки пристрасті. Можливо, він мав щось поти Кокона, але навіть так, він зазвичай не показував цих емоцій. Акацукі, якого знала Міу, завжди безстрашний і свободолюбний. І він завжди сміється. Тож це був її перший досвід. Перша пристрасть, яку Оусава Акацукі продемонстрував Міу. – Ти повелася на найдурнішу ідею «я не хочу втягувати в це інших, тому мушу померти» через банальну погрозу... Не вдавай з себе трагічну героїню! – ...У! Після слів Акацукі вираз обличчя Міу, який досі був тільки приголомшеним, повністю змінився. Міу зрозуміла, що втратила самовладання. Вона не хотіла цього чути. Вона безумовно, не вважала правильним робити щось на кшталт самогубства. Але вона все одно вважала, що це найкращий варіант. Тому так зробила. «Що в цьому поганого?» – ...То... що мені ще залишалося робити..? Говорячи це, Міу гострим поглядом дивилася на Акацукі перед собою. – І далі втягувати в моє минуле ні в чому не винних людей з цього світу? Вони будуть переслідувати тебе, поки не дістануть мене. Це не закінчиться, поки вони мене не дістануть! І. А якщо мене піймають, то вб’ють моїх людей в Арейдзарді, розумієш? Справа не лише в моїх товаришах... Вибухне ще одна велика битва, і багато людей і демонів загинуть. Якщо я житиму, цей світ і Арейдзард будуть зруйновані! Я категорично не хочу, щоб це сталося! Якщо так, то краще...   – А що якщо ти помреш! Крикнув він, громовим голосом. – Я розумію небажання втягувати інших. Але, як би ти не виправдовувала свої причини, вибір смерті не буде самопожертвою. Ти просто тікаєш від найгіршого вибору, тому що хочеш бути вільною від бою втягування інших. – У... Слова Акацукі пронизали наскрізь, і вираз обличчя Міу скривився. Вона відчула, що її слабке «Я» бачили наскрізь. Однак на цьому слова Акацукі не зупинилися. Це було в тоні, що передавав, щось важливе. – Твій батько не тікав від своїх страждань, він з ними боровся. Інакше чому він відмовився від людського і став королем демонів? Якби він хотів лише помститися за вбивство дружини, то міг би зробити це по-людськи. Але ж він став королем демонів і продовжував битися з людьми саме заради тебе, чи не так? Це тому, що він хотів створити світ, в якому можна було б жити безпечно, мирно та щасливо. Звичайно. після того, як став королем демонів, він намагався захистити все плем’я демонів. Але навіть якщо так, то починати треба було з тебе. Ось чому - навіть коли я переміг його, він не зміг здатися. Він довірив цю мрію мені, своєму ворогові! І все ж. – І тепер, з усього, ти хочеш померти сама? Не можна просто так заперечувати життя свого батька і його сенс! Як ти можеш заперечувати, що ти один з доказів відчайдушного життя Ґаліуса? – ... Міу опустила погляд і прикусила губу.. Її плечі почали тремтіти. Це була емоція, яку не можливо стримати. Оусава Міу зрозуміла. Те, що говорив Акацукі, правильно, а її думки помилкові. Але Міу все одно не розуміла. Які ще були способи. Вона знала, що якщо залишиться в Арейдзарді, то стане джерелом конфлікту. Ось чому вона вирішила прийти в цей світ. Вона вважала, що це найкращий вибір. Проте виявилася, що ситуація була не такою солодкою. Бо сталося таке. – ...Ти ж міг померти? Міу побачила. Спереду вона побачила кров, що капала з шиї Акацукі. Це від порізу Філа, якому він запобіг раніше за допомогою зміцненого Цигуну - поранення, яке він отримав, рятуючи захопленого заручника. Враховуючи ту ситуацію, коли йому ледь не відтяли голову, це дійсно легке поранення. ...Але це лише результат. Вона не помилялася, думаючи про це. Акацукі майже не відрубали голову. Він ледь не помер. Таким чином, як би здоровим зараз не був Акацукі, цей факт не можна приховати. Міу глибоко закарбувала це у своєму серці. Безумовно, у Акацукі значна сила. Попри те, що Філ взяв її в заручники, Міу все одно не сумнівалася в перемозі Акацукі. Але. «...Але не зважаючи на це, я не можу бути розпещеною твоєю силою...» Безстрашні ставлення та вираз обличчя Акацукі, які він завжди демонструє, безумовно, є ознакою холоднокровності. Але це не означає, що бій буде спокійним. У боротьбі за своє життя, найменша необережність може призвести до миттєвої смерті. А саме в бою і на полі бою може статися все що завгодно. Там всі однаково змушені ризикувати власним життям. Те ж саме стосується й Акацукі. Але навіть попри це, Акацукі ніколи не боїться смерті, бо продовжує боротися, дивлячись тільки вперед. Ось чому... ось чому Акацукі такий сильний. Однак вона не могла вічно покладатися на його силу. Цього разу Акацукі застосував зміцнений Цигун. Ймовірно, для того, щоб вигадати можливість контратаки противника, який втратив пильність від того, що кинули зброю. Однак, якби це було так, не було б потреби отримувати марні рани. У цьому випадку, рана на шиї Акацукі була тим, що він отримав навмисно, і в результаті вона виявилася лише легкою раною. – Якби атака того чоловіка хоч трохи перевершила твій зміцнений Цигун... Та рана досягла б сонячної артерії та була б смертельною... – ...Цього не було б. Однак Акацукі перервав слова Міу. Якби рана була глибшою, я б виставив руку на півдорозі й зупинив би його меч. Я міг би прийняти рішення про протидію. Не має про що хвилюватися. Сказав він. Його слова не були фальшивими, чи втішними. – ... Але Міу мовчки подумала. «Це правда, що цього разу це могло спрацювати... Але не відомо, що буде наступного разу.» І навіть є ймовірність, що в майбутньому під удар потраплять й інші. Так само як Міу взялми в заручники, щоб змусити Акацукі слухати їх. Існує велика ймовірність, інші будуть взяті в заручники, щоб змусити Міу слухати. Не було б нічого дивного, якби хтось був втягнутий у справи Міу і втратив життя. Міу закусила губу. Відтепер вона продовжуватиме чіплятися за своє минуле дочки короля демонів, і продовжуватиме залучати людей цього світу у своє життя, іноді до такої міри, що продовжуватиме приносити їх в жертви. Зрештою, було б занадто втягувати свою батьківщину у більшу трагедію. Акацукі мав рацію, коли казав, що самогубство - це не правильно. Але це нікого не врятує. Ось чому Міу обрала спосіб врятувати всіх, навіть якщо він був неправильний. Тому що вона вважала, що це єдиний найкращий вибір, який вона могла зробити. Однак Акацукі назвав це помилкою. – Тоді що я мала робити..? Які ще є найкращі варіанти? Але Міу прислухалася до слів Акацукі. – Хіба це не просто? Посміхнувся він. – Сподіватися, що ти не загинеш, а люди, яким ти хочеш допомогти, будуть врятовані... Це дійсно найкраще, що ти можеш зробити. – Такого роду... – Ти думаєш, що не зможеш? Тоді, можливо, не зможеш. Але я це зроблю. Навіть якщо ти не врятуєшся... Я захищу тебе і тих, хто тобі дорогий. Я б не привів тебе до цього світу, якби знав, що ти так отримаєш по дупі. ..Пам’ятаєш? – Тоді... Я був першим, хто простягнув руку. Це сталося не тому, що ти дочка Ґаліуса і прийшла у цей світ. Це сталося тому, що я переміг Ґаліуса і привів у цей світ тебе. Це мій шлях, мій вибір. Я нікому не дозволю стати на моєму шляху. Навіть якщо це... Це ти. Але. – Попри це, ти все одно взяла мене за руку. Тоді повір мені. Довірся мені й своєму батькові, який довіряв мені до кінця. Зіштовхнися з власною безглуздою невпевненістю та безглуздими прогнозами божевільних героїв. Не хвилюйся, ти не одна... Я з тобою. – У..! Коли на неї подивилися в лоб, Міу швидко відвела очі. Потужний погляд, заспокійливі слова. Якби вона могла кивнути та довірити йому своє тіло і розум ось так, наскільки було б легко, подумала вона. Але вона не могла цього зробити. Акацукі - ворог її батька. Якщо, як каже Акацукі, вона є живим доказом життя свого батька. Її серце не могло пробачити Акацукі, який вбив її батька. «...Хоча батько сказав, щоб я жила з ним, якщо мені дозволять» Виправдання не має. Навіть якщо Акацукі мені пробачив. Не важливо, хто ще пробачить. Вона не могла собі цього дозволити... Не могла собі цього пробачити. Тож. «...А...» Поки вона думала, що це неправильно, її вже обійняли. – Н-ні, ти не можеш..! Міу запанікувала і що сили штовхнула Акацукі. Однак Акацукі навіть не ворухнувся, а навпаки, Міу похитнулася назад. Потім, коли Акацукі знову спробував наблизитись. – ...Н-не підходь! Голос, що рефлекторно вилетів, затремтів. Вона заплакала. Не бажаючи зізнатися в цьому, Міу похитала головою. – Припини. Не будь до мене добрішим.. Швидко залиш мене, ти завжди такий добрий до мене... Боюся я тебе не правильно зрозумію! Закричала вона скуйовдивши волосся. Хоча вона його ненавиділа. Не зважаючи на те, що він ворог її батька. Попри те, що це стосунки між героєм і донькою короля демонів. Хоч Акацукі завжди був добрим. Вона не розуміла справжнього значення його ставлення і не могла чесно прийняти його доброту. Понад усе вона хотіла ненавидіти його за те, що він убив її батька. Але вона не могла йти далі. «Якщо ти будеш до мене добрішим, тоді... Я... Дійсно збожеволію.» І все ж Акацукі посміхнувся і сказав: – Бути такою невпевненою, коли хтось ставиться до тебе по-доброму... Ти все ще така незграбна. Він повільно наблизився. – Ти сказала, що втратила своє місце в Арейдзарді та в цьому світі. Але ти помиляєшся. Місце не десь у світі. Це те, що ти відчуваєш. Так що ти не втратила свого місця. Оскільки. – Твоє місце не десь... Твоє місце тут, зі мною. – ... Здивувавшись цим словам, при цьому розширивши очі. Цього разу Акацукі обняв Міу. – Якщо ти така не впевнена, я дам тобі відчути... Твоє місце. Якщо доброзичливість до тебе, викликає у тебе неспокій, буду трохи грубішим. – Е, що ти сказав..? Слабким голосом. Вона ще встигла чинити опір, і її м’яко вкусили за мочку вуха. – Ох... В мить солодке оніміння пробігло по тілу від вух до потилиці, змушуючи Міу здригнутися від поштовху. При цьому, втрачаючи сили для опору. – С-що... – Нічого. Погані вушка, які не чують, що говорять інші, потребують покарання, чи не так? – Н-не будь дурним...У. – Ой, нахабний ротик. Це твої покарання. Як тільки він це сказав, підборіддя Міу підняли. І. – ...Відчуй це повною мірою. Наступної миті її губи вкрали. – У..? Ха...Хмм. Міу запанікувала і намагалася чинити опір, але Акацукі не зрушив з місця. Це був її перший поцілунок. Тому... Міу не знала, як відмовити. Збентежена, раптовим поворотом подій, свідомість раптово зажадала кисню. Тоді як тільки Міу розтулила губи, щось увійшло в Міу. – ...Повітря? «...Що це... було?» Як тільки щось торкнулося її язика, стегна підкосилися. Через кілька миттєвостей по всьому тілу Міу пробігла тремтяча насолода. «Це його Ци...» Неясно розуміла Міу. Прямо зараз, те що пройшло в її тіло через язик, було Ци Акацукі. З минулого досвіду, Міу знала. Оусава Акацукі ніколи не пропускає жіночої сльози. Якщо жінка плаче, він може робити все, що завгодно... Така естетика героя-вигнанця. Перед сумними сльозами, які потрібно зупинити, навіть якщо це ігнорує почуття людини. Оусава Акацукі ніколи не зупиниться. Так само Акацукі вживав агресивних заходів проти Міу, яка відмовлялася його слухати. Але все це робилося з думкою про Міу. Це було занадто м’яким, щоб назвати його насильством. Можна було чинити опір. Але вже не має більшого відчаю, ніж зараз. Тоді, перш ніж кидати все, варто було трохи подумати. Міу заплющила очі й спокійно задумалася про значення слів Акацукі. Тоді через її вуста влилися почуття Акацукі. Там не було слів, але передавалося певне відчуття. Тому Міу поступово це відчула. Місце для себе під назвою Оусава Акацукі... Настільки сильно, наскільки це можливо. «...Ти моє місце...» Трохи зрозумівши, що мав на увазі Акацукі Міу повільно втрачала силу з тіла. Якщо вона втратить волю до опору, то прийме будь-який грубий поцілунок, і тоді він стане солодким поцілунком. – ...Хм, Міу відчувала, як під час поцілунку її тіло пом’якшило. Відчуття повільного занурення в обійми Акацукі. Свідомість, яка, здавалося, танула. У такому комфортному відчуті ширяння. Падіння. Ось чому вона була впевнена, що після цього втратить свідомість. Міу обійняла Акацукі за спину, ніби притискаючись до нього і вклала в нього всю свою силу. Відчуття, що вона зараз точно тут. Ніби бажаючи ще більше підтвердити його, Міу поступово сама шукала Акацукі. Вона більше не хотіла бути єдиною, хто це відчував. Якщо Акацукі був її місцем, вона хотіла, щоб він відчув її ще сильніше. Забуваючи навіть дихати. Потопала. «...Ах...» Повітря в її легенях закінчувалося, і вона відчула, як її свідомість тьмяніє і солодко лихоманить. Але Міу не могла відсторонити її губи. Її серце прагнуло, Акацукі сильніше, ніж мозок потребував кисню. Що робити. «....Хоча мені так боляче, я не можу зупинитися...» Навіть Міу не могла в це повірити Але зараз справжнім було лише те тепло, яке вона відчувала. ...Можливо, вона чекала десь у своєму серці. Бо вона ніколи не могла бути чесною із собою. Момент, коли Акацукі нагадав їй, не кажучи так чи ні, про почуття про які вона брехала. Ворог її батька, ворог, якого потрібно ненавидіти. Цей факт ніколи не зміниться. «...Пробач мені, батьку...» Коли вона зрозуміла хто її місце, з куточків її закритих очей потекли сльози. Однак, Оусава Міу більше не могла брехати про свої почуття. У який момент, вона почала відчувати це відчуття. «...Мені подобається ця людина.» 7 Навіть після того, як довгий-довгий поцілунок закінчився, Акацукі продовжував обіймати Міу. І незабаром після цього вони розділили тіла. Це було добре... Питання було в іншому. – Гей, ти в порядку? – Хе, я в порядку.. Зовсім ні. Розпливчасто відповіла Міу, підозрілому Акацукі. Міу вже деякий час як відвернулася від Акацукі. Єдине про що вона неодноразово думала, починаючи з недавнього часу. «...Що робити, що робити?» Обличчя Міу стало яскраво-червоним, і вона взялася руками за обидві щоки. Вона була такою захопленою, коли її губи були на його губах, але згадуючи про це, вона відчула, що її обличчя зараз запалає. З того часу, як вона зрозуміла, що відчуває насправді, вона не могла дивитися в обличчя Акацукі. «...Я поцілувала... Цю людину.» Вона обережно торкнулася своїх вуст вказівним пальцем. На них ще залишилося тепло Акацукі. Відчуття і так мало не вирвалося назовні, і Міу поспішно похитала головою. – Це справді краще, ніж це...? – … Хм?.. Що? Збентежився Акацукі, Міу озирнулася на нього. Намагаючись якомога більше не дивитися на його обличчя. – Бо... Відтепер я можу завдати тобі більше клопоту, ніж будь-коли раніше? Це було серйозне питання. Або відтепер він може опинитися в нескінченній битві. Зараз він ще міг повернути назад. Ні, це востаннє, коли можна повернути назад. Але. – ...Крім того, нічого не змінилося. З цими словами, до Міу швидко простягнулася рука. – Га..? Міу мимоволі підняла очі. Акацукі тягнувся до неї. Він посміхнувся і сказав. – Те що мені довірила ти й твій батько, не було «неприємностями». Це «надія». – ... У той момент, коли вона почула ці слова. Розгубленість і вагання, які залишилися у Міу, повністю зникли. Отже... Вона більше не вагалася. Міу посміхнулася і ніжно поклала свою руку на руку Акацукі. Так само як вона зробила, коли взяла його за руку в Арейдзарді. З рішучістю в серці. Їй навіть не потрібно було його шукати. Тепер їй залишилося лише слідувати своїм відчуттям. – Тепер... Час повертатися назад. Сказав Акацукі. Я хвилююся за старосту та Ідзумі, і хочу багато чого запитати у того хлопчика. І коли він це сказав. Його тіло похитнулося з боку в бік. А потім впало на землю. – Що-о не так?! Через те, що він тримав її руку, Міу впала разом з ним та опинилася на Акацукі. Тоді Міу, нарешті, помітила. Шрам, на шиї Акацукі, яку порізав Філ, став фіолетовим. – Невже отрута?.. – Гей... не хвилюйся про це... Сказав Акацукі з виразам спотвореним від болю, що підкріплювало її слова. Проте, Акацукі сказав Міу. – ...Все добре. Я в порядку. Якщо я трохи відпочину, то видужаю... Тож не хвилюйся. – Це... Міу стиснула руку Акацукі, який болісно стогнав. Однак Акацукі так і не відпустив її руку. Бо він вже втратив свідомість. – Ти не можеш спати! Залишайся при свідомості... Ей! Відчайдушно закликала вона, але Акацукі не відповідав. «...Що я повинна робити?» Виявила свою знервованість Міу. Вона не могла використовувати магію відновлення. Для лікування Акацукі, їй доведеться звернутися до фахівців у штабному наметі або в медичній вежі. «...Якщо летіти повітрям, за допомогою магії вітру, то нести тебе не так вже й довго, але...» Однак Міу вирішила, що це небезпечно. Це було пов’язано з тим, що вона не знала, яку саме отруту отримав Акацукі. Деякі отрути були близькі до прокльонів. Якщо на них вплинуть магічні хвилі, симптоми можуть погіршитися. Саме тому медичні фахівці повинні ставитися до них з особливою увагою. Однак, якщо нести його до штабу на спині, не використовуючи магію, то це займе занадто багато часу. Перш за все, якщо його переносити, отрута може поширитися далі. Однак ситуація не чекала Міу. Тобто: – Неможливо... Температура твого тіла. Злякано пробурмотіла Міу. Температура тіла Акацукі почала стрімко падати. Ймовірно це сталося через сильну отруту, а також через те, що вони впали на дно водоспаду, щоб врятуватися. Його обличчя стрімко зблідло. «...Я повинна щось зробити, я повинна щось зробити...» Несамовито працювала головою Міу. Вона, напевно, мало що могла зробити. Але мало бути щось, що вона могла. Вона більше ніколи не здасться. Раніше Акацукі врятував їй життя. Тож цього разу... Її черга рятувати його. А Оусава Акацукі, будучи отруєним, щиро думав. «...О. Це було близько. На волосині. Схоже це досить сильна отрута. Можливо, я трохи розслабився.» ...Насправді. Акацукі вже помітив, що він отруєний. В середині його тіла, завдяки Ренкан Кейкіку, постійно циркулювало Ци. Тому, якщо сторонній предмет змішається з тілом, або станеться щось, що порушує кровотік або потік Ци, він негайно це зрозуміє. А Ренкан Кейкіку, є різновидом маніпуляції тілом, і він також мав аспект бойового мистецтва з голими руками, Тому, оскільки було багато можливостей наразитися на ворожі атаки, він навчений бути стійким до всіх видів шкоди, включаючи пряму і не пряму, від порізів, ударів та магічних атак до отрути та навчився справлятися з ними, в разі надзвичайної ситуації. Тому він міг завдати шкоди, використовуючи небезпечні навички, такі як зміцнений Цигун. Тому, коли він прийняв меч Філа зміцненим Цигуном, він одразу помітив отруту. Отже, якби він впорався з цим у той час, проблем би не було. Однак Міу раптом втекла і стрибнула зі скелі. Щоб розібратися з цим, він використав Ренкан Кейкіку, що призвело до невеликої затримки його одуження. Але Оусава Акацукі не заперечував. Бо саме так він вдало встиг вчасно. «...Ну що ж, результат нормальний.» Наразі Акацукі використовував Ренкан Кейкіку, щоб зменшити силу та швидкість свого серцебиття до мінімуму. Завдяки цьому, кровотік максимально сповільнився, не даючи отруті поширитися по організму. Натомість він максимально активував потік Ци, очищаючи своє тіло від токсинів. Причина того, що температура його тіла впала і він не міг говорити, полягала в тому, що він зосередився на одужанні. Через деякий час він зможе рухатися. І все ж Оусава Акацукі дивувався що сталося. Міу, впавши на нього, смоктала рану на шиї Акацукі. «...Я ж сказав їй, щоб вона не хвилювалася...» Ймовірно, намагаючись висмоктати отруту. Міу цілеспрямовано смоктала його шию. Але з моменту отримання поранення пройшло вже досить багато часу. Навіть якщо зараз спробувати відсмоктати отруту, то особливого ефекту не буде. – ... Акацукі намагався зупинити Міу, але зупинився. Вона робила це тому, що по-своєму хвилювалася за нього та думала, чим може допомогти. Міу, яка кілька хвилин тому мала померти, так старанно працювала. Коли він скаже їй, «я можу вилікувати себе сам, тож тобі не потрібно намагатися допомогти», вона відчує себе ніяково. «І це миле дівоче старання.» Відчувши бажання поспостерігати за нею ще деякий час, Акацукі дозволив Міу робити, що їй заманеться. «Чмок-чмок» трохи непристойний водянистий звук лунав нічним лісом. Тоді. Незабаром після цього Міу відірвала свій рот від шиї Акацукі. – Якщо він буду так лежати, то температура його тіла падатиме все швидше і швидше... Акацукі підняли й змусили притулитися спиною до найближчого дерева І. – ...У Ніби прийнявши рішення, Міу почала знімати бойовий одяг Акацукі. «...О, що це?» Акацукі, верхня частина одягу якого була скинута до гола, відкрив очі й поглянув. Тоді, на його очах, Міу почала знімати свій власний бойовий одяг. Її обличчя почервоніло від збентеження, але вона все одно швидкими рухами рук зняла кріплення кожної деталі. Потім Міу, тепер вже в одних трусиках, прикривала свої об’ємні груди, ніби обнімаючи їх, і тихо підійшла до нього. Ніби осідлавши стегна Акацукі й шепочучи йому на вухо: – Я... Зігрію тебе. Говорячи це, Міу приклала свою шкіру до його. Вона поклала руку йому на шию і притягнула його до себе. Вони перебували в тісному контакті, ніби злилися в одне ціле. Акацукі безпосередньо відчув тепло тіла Міу. І думав про одне. «...Хм, вони все ще великі...» Груди Міу, притиснуті до його грудей, були величезного об’єму. Роздавлені груди піднялися до гори, набувши не природної форми. Коли Акацукі подумав, що це соромно, Міу знову приклала губи до його шиї. Потім знову почала смоктати отруту. ...Потім, незабаром після цього, почали відбуватися зміни. І не з тілом Акацукі. – Чмок...ха... чмок...ха. Дихання Міу стало уривчастим. Її тіло стало гарячим. «...Я не впевнений, що це хороша ідея...» Акацукі відчув, що справи почали набувати дивного повороту. Отрута вже циркулювала в його організмі, тому спроба висмоктати її зараз не матиме особливого ефекту. Однак отрута Філа - дуже смертельна і сильна. Тому вона, мабуть, почала циркулювати навіть в Міу, яка смоктала його рану. «…О, боже.» Подумки зітхнув Акацукі. Якщо він дозволить їй зупинитися на цьому і якщо її теж отруїли. Він був впевнений, що Міу також буде жалкувати про неприємності, які вона йому завдала. Але все, що вона робила, вона робила з думкою про Акацукі. Він не хотів, щоб їй було сумно. «...Вибору немає, зробимо це.» Якщо так, то є лише один шлях. У нього не було іншого вибору, окрім як детоксикувати її, не давши Оусаві Міу зрозуміти його намірів. Для цього Акацукі повинен був спочатку не дати Міу вдихнути більше отрути. – Фуах?! Здивовано скрикнула Міу, що смоктала шию Акацукі. Вона відірвала рот від шиї Акацукі й глянула через плече. А там, обидві руки Акацукі схопили її за сідниці в стрінгах. На мить їй здалося, що він опритомнів, але Міу подумала, що це не так. Температура тіла Акацукі все ще низька. Серцебиття, що найбільше відчувалося в його грудях, таке слабке й ефемерне, що здавалося, воно зупиниться будь-якої миті. Ось чому Міу подумала. «...Йому боляче, я впевнена...» Тому він просто схопив щось під рукою. Однак: – Хм...Ф...х. Голос насолоди вирвався з її горла, і Міу поспішно закусила губу. Руки Акацукі потирали сідниці Міу динамічними рухами, тож важко було повірити, що він непритомний. Мало того, це солодке відчуття, яке ніби тануло в її голові. Можливо, Акацукі несвідомо використовував Ренкан Кейкіку. Як доказ цього, тіло Міу раптом почало лихоманити. Відчуття насолоди проходило по її тілу. Але Міу була не проти. «...Я не дуже проти цього...» Вона вже належним чином усвідомила свої почуття. Вона більше не відчувала дискомфорту, коли Акацукі торкався її. Звичайно, їй досі соромно, але зараз вона цього не усвідомлювала. Ось чому Міу сказала собі, що вона буде не проти, щоб нею скористалися так, деякий час. Швидше, вона повинна була думати, що їй зручно, щоб у неї самої підвищилася температура тіла. З цим вона зможе ще більше зігріти Акацукі. Однак, гра Акацукі швидко переповнила терпіння Міу. – О... Це брехня, таке... Пальці Акацукі все глибше занурювалися в сідниці Міу. Вона ніколи не думала, що її попа настільки м'яка і чутлива. Невдовзі все тіло Міу, якимось чином, стало чутливим. Шкіра її тіла почала кричати, що почувається добре. Атмосфера просто відчувалася некоректною, вона просто перебувала в ній. ...А потім різко настав момент. Руки Акацукі, які вхопили за сідниці Міу, почали розходитися вліво і вправо. Її попа розійшлася. – Ах... Чекай, це поган...о. Її розгубленість перетворилася на солодкий голос. І в момент, коли ноги Міу були повністю розведені. Він найсильніше схопив її за сідниці, з того, що було раніше. – 〰〰У. З ревом, який здавалося, вирвався з її носа, тіло Міу відхилилося назад. Тіло втративши, всю силу, мало впасти назад. – ...Ох. Проте руки Акацукі схопили Міу за груди й підтримали її. Усе тіло Міу, яке стало абсолютно чутливим. Охопило солодке відчуття. Га?! Аааа!! Тремтячи, Міу впала на груди Акацукі. – Хм, О... Все дихання стало солодким зітханням. І. – Що?.. Мій голос зараз... Зі сяйвом екстазу, вона підняла очі й побачила, що Акацукі дивиться на неї. Акацукі дивився на неї зі співчутливим виразом, виставивши великий палець в гору. – Ми ледь не загинули. Але тепер все гаразд. Зараз отрута зникла... В тебе і в мене. Хоча їй сказали у надмірно освіжній манері, Міу на мить не могла зрозуміти значення. Але вона швидко прийшла до тями, і в куточку її очей почали з’являтися сльози. – У... хух!   Хороший хук з близької відстані врізався в скроню голови Акацукі. Зробивши глибокий вдих. Вона сказала. – Коли це я стала тим хто проходив детоксикацію. 8 Поспіхом одягаючи бойовий одяг, Міу палала злістю. – Справді... Як давно ти помітив? – Ні, звичайно я помітив це з самого початку. Я не був без свідомості.. Як я вже сказав, – Акацукі також одягав бойовий одяг. – Зі мною все гаразд. Якщо трохи відпочину, то видужаю, тож не хвилюйся. – Кх...це, звичайно, правда... Але коли щось подібне трапиться, хвилюватися - це нормально! Кров відхлинула, а температура стрімко падала. «...Мені було дуже страшно...» І все ж. Якщо ти був при свідомості з самого початку, ти повинен був сказати мені. Користуватися турботою людей і робити такі паскудства - це жахливо! Одягнувши бойовий одяг, Міу повернулася. Тоді перед нею стояв Акацукі, який вже був в бойовому одязі. Їй на голову поклали руку Ніжно попестили. – Пробач. Ти була такою милою, коли робила усе можливе. Тільки-но. – У~~ Щойно обличчя Міу стало яскраво-червоним, вона не могла більше нічого сказати. «...Уу... Вбивча фраза...» Міу вважала, що вона не повинна була робити це, озирнувшись назад. Це те що називається слабкістю закоханого? Якщо так продовжиться, що б він не зробив з нею в майбутньому, вона, можливо, не зможе нічого сказати, лише через цю посмішку. Це серйозна ситуація. Адже вона зовсім недавно прийняла рішення жити з ним у цьому світі. Необхідно було якомога швидше вжити контрзаходів. Коли Міу замислилася над цим в муках, він сказав. – Ну що ж, пішли... Збираючись йти, Акацукі трохи похитнувся. Міу поспішно підтримала його тіло збоку. – З таким тілом... Ти ще не можеш рухатися. – Не хвилюйся, – з усмішкою сказав Акацукі. – Отрута майже зникла. Крім того, я збільшив цілющу силу свого тіла за допомогою Ренкан Кейкіку, і завдяки цьому я відновлюся природним шляхом, навіть під час руху. Не зважаючи на це... Принаймні, відпочиньмо ще трохи, поки не зможемо рухатися як слід... Не перестарайся. Вона хвилювалася, але Акацукі безстрашно посміхнувся. – ...На жаль, я не думаю, що маю на це час. – Е?.. Почувши ці слова, Міу поглянула в напрямку зору Акацукі. І тоді вона помітила. Водна поверхня річки, що текла попереду. Там стояв юнак. Зі спокійною та моторошною усмішкою, наче попередній запеклий бій був не правдою. – ...Ні, мене застали зненацька. Я не очікував, що ти такий сильний, навіть з голими руками... Неперевершено. Сказав Філ Барнетт. – На додачу до всього, я не можу повірити, що ти все ще живий навіть після отруєння миттєвою смертельною отрутою. Ти справді людина? – Це наші слова, хлопче. Це правда, що я тебе не вбив, але попередня атака мала порушити потік Ци у твоєму тілі. Навіть прийшовши до тями, не можливо рухатися... – Тобі цікаво? Тоді я покажу тобі відповідь. Я не хотів використовувати цей прийом, бо він був би надто повільним... Але, схоже не можу бути перебірливим у методах. Потім, таким тихим голосом, що вони його не чули, Філ щось пробурмотів. «...Магія? Хм, це...» Міу ледве зрозуміла, що це якась стародавня мова. Але це все, що вона зрозуміла. ... І наступної миті, потужна хвиля розійшлася навколо Філа.