Пролог «Ранковий пейзаж з тобою»

1

Від неї віяло ранковим теплом.

Під ковдрою, що ввібрала в себе багато сонячного світла, це найзвичніший для людей ранок.

Коли тебе огортає м’яке тепло, кожен стає трохи м’якшим.

– Хм...

Рісті Ель да Шелфід плавала в дрімоті власної свідомості.

Неясно, між сном і пробудженням, вона відчувала своє спокійне дихання.

Побути так ще трохи. Рісті тихо побажала продовжити цей блаженний час.

...Але з минулого досвіду вона знала.

Що таке маленьке бажання не завжди виконується.

Бо саме час Валькірії, старшій покоївці, прийти й розбудити її.

Завжди спокійна і зібрана покоївка не знає пощади. Вона точно знає, коли Рісті час лягати спати, і прийде будити її саме в потрібний момент.

Холоднокровна жінка. Треба трохи знизити їй кров’яний тиск. Вона не знала, як це зробити.

Тоді в її голові промайнуло обличчя Валькірії, сонне і трохи гірке з ранку:

– Хі-хі...

Хихикнула Рісті зі закритими очима.

«О, я не повинна. Якщо я цього не зроблю, я впевнена, що..»

Вона це знала. Якщо вона спробує поспати ще трохи, ковдру точно стягнуть.

Саме тому Рісті натягнула ковдру на голову.

А коли вона стиснеться в середині, то це буде означати, що вона завершила свою обрану оборонну позицію.

«Хі-хі-хі. А як тобі, бачиш цей залізний захист?

Якщо хочеш, давай, холоднокровна жінко. Я не піддамся безпідставному гніву. Сьогодні - день, коли я тебе переможу.»

Ззовні це красномовно проголошувало позицію «Не буди мене».

Так Рісті залишалася кілька хвилин.

Вона лише визирнула з-під ковдри, підозріло споглядаючи відсутність атак збоку Валькірії.

Потім вона побачила перед своїми очима незнайому кімнату.

– Це...

Сонні очі затремтіли. Вона подумала, де я, чорт забирай, опинилася? І:

– Зрозуміло, я з Акацукі та іншими.

Сказавши це, ніби бурмочучи, Рісті прокинулася.

І згадала. Де вона зараз.

Так. Це будинок Акацукі, а цей світ - це світ, у якому живе Акацукі.

А для Рісті, яка народилася та виросла у світі під назвою Арейдзард.

Іншими словами - це був «інший світ».

Ще кілька днів тому Рісті була молодою королевою магічної держави Шелфід, у світі під назвою Арейдзард.

Її перша зустріч з Акацукі відбулася п’ять років тому, коли вона була ще принцесою.

Тоді, після виклику з цього світу в Арейдзард, Акацукі двічі врятував Арейдзард від війни.

Першого разу, як герой-вигнанець, він переміг короля Демонів.

Вдруге, як король демонів, він врятував плем’я демонів від загрози знищення і встановив мир після війни.

Рісті розуміла. Наскільки великим є те, чого Акацукі досягнув в Арейдзарді.

Однак Акацукі не пишався своїми досягненнями. Він сприймав їх як щось само собою зрозуміле.

Ось чому було неминуче, що вона закохалася в Акацукі. І Коли Акацукі знову повернувся в цей світ, він привів Рісті сюди з собою.

Почуття, які вона не могла передати сама, тому що не могла бути чесною до самого кінця.

Вона не хотіла більше ніколи розлучатися з Акацукі... І він намагався зрозуміти почуття Рісті й намагався відповісти.

Ось чому Рісті Ель да Шелфід зараз тут.

«..Ні, вже ні...»

Рісті заплющила очі й зробила один повільний вдих.

Вона більше не королева Шелфіда. Вона - дівчина, яка може думати про Акацукі, не бувши зв’язаною своїм становищем чи думками оточення. Вона ніби переродилася, стала іншою. Проте це, країна, яку Рісті любила, те, в якій вона виховувалася, і минуле нікуди не зникають.

Тож... Ім’я її нового «я» - Рісті Шелфід Народившись і вирісши в магічній державі в Арейдзарді, вона просто Рісті Шелфід, яка прийшла до цього світу.

– Правильно, Акацукі...

Сказавши це тихим тоном, Рісті схрестила руки й ніжно обійняла себе поверх нічного одягу. Зараз на Рісті була біла, з У-подібним вирізом, сорочка Акацукі.

Оскільки вона раптово з’явилася в цьому світі, у неї звісно, не було змінного одягу. Акацукі позичив, як піжаму, сорочку.

Коли вона обійняла себе, його сорочка тісніше прилягла до її оголеної шкіри. Їй здавалося, що вона відчуває його ніжне тепло, так само як коли він її обіймав.

Потім, на деякий час, Рісті щасливо посміхнулася і залишилася в такій позі. Зрештою:

– Угу...

Рісті злегка кивнула. Вона повільно розплющила очі та підвелася з ліжка.

Потім почала крокувати. Місце призначення - кімната Акацукі.

Сьогодні... День Рісті почався з думок про Акацукі.

Натомість він повинен почати сьогоднішній день з її голосу.

Рісті вийшла в коридор і попрямувала до кімнати Акацукі.

Ранкове повітря з легкою прохолодою ніжно лоскотало її стегна.

Ця підступність нагадала Рісті. Що зараз на ній лише трусики.

Соромітний вигляд. Але Рісті не зупинилася. Замість цього вона посміхнулася.

«...Я, трохи смілива.»

Вона була готова виставити себе такою перед Акацукі.

Настільки скоротилася відстань між нею та Акацукі в серці Рісті.

І коли зупинилася перед кімнатою Акацукі, вона глибоко вдихнула. І обережно потягнула за ручку.

Не стукаючи. Бо не хотіла будити Акацукі стуком у двері.

Краще розбудити Акацукі власним голосом.

Тож Рісті відчинила двері й увійшла до кімнати, намагаючись не створювати зайвого шуму.

Ліжко було в глибині кімнати. Побачивши на ньому Акацукі, вона повільно підійшла до нього. І коли підійшла до ліжка, вона тихо роздивилася Акацукі.

Тонке простирадло замість футона. Показало Рісті лінії його добре тренованого тіла. Простирадло, що вигиналося за формою грудної клітини, злегка рухалося вгору та вниз, відповідно до дихання Акацукі. Це говорило. Зараз Акацукі точно спав.

– …

Ніжне, спляче обличчя Акацукі. Той факт, що вона може бачити його зблизька, сповнив Рісті певним щастям. Тихо прошепотівши.

– Дякую, Акацукі... Що привів мене сюди.

Коли Акацукі прокинеться, вона була впевнена, що, знову стане трохи менш чесною.

Тому вона хотіла подякувати йому, поки він спить.

Після того, як вона деякий час подивилася на спляче обличчя Акацукі.

Рісті наблизила своє обличчя до нього. Тоді її довге світле волосся, що звисало з плечей, спало вниз, стікаючи спереду додолу. Рісті відкинула волосся, яке ось-ось повисло б над обличчям Акацукі... І ніжно наблизила до нього вуста. Не до губ , а до вуха Акацукі.

Їй все ще не вистачало сміливості самій поцілувати його, щоб розбудити... Але.

«...Колись, обов’язково....»

Думаючи так у своєму серці, Рісті прошепотіла на вухо Акацукі.

Ніби бажаючи, щоб почався день Акацукі.

– Акацукі, доброго ранку, прокидайся.

Потім, ніби відгукнувшись на її голос, Акацукі повільно прокинувся.

Відразу прокинувшись, він впізнав Рісті поруч з собою:

– Привіт... Ти прийшла мене розбудити.

Він мило посміхнувся і підвівся на ліжку.

Тоді простирадло, яке приховувало тіло Акацукі, впало вниз, наче стекло.

Збентежена тим, що його верхня частина тіла відкрилася, Рісті відвернула почервоніле обличчя:

– Т-так. Ти маєш бути вдячним, знаєш...?

Сказавши це, вона різко обірвала свої слова. Тому, що побачила те, в що не могла повірити.

Рісті була приголомшена тим, що з’явилося з-під простирадла.

– Хм……? Що сталося?

Поруч з Акацукі, який перебував у ступорі.

В обіймах Акацукі, з мирним обличчям, спала Міу.

2

Рісті зробила здивоване обличчя.

Акацукі покрутив головою, оглядаючись, що сталося.

«...Це що? Це звичайна ситуація, коли у тебе випадково виникає ранковий стояк?»

Боже, воно навіть не липке... Акацукі перевірив власну нижню частину тіла.

Зрозуміло. Це правда, що сьогодні вранці він, як справжній чоловік дав один постріл до неба.

Однак, Оусава Акацукі не виправдовувався. Тобто крім паніки. Це верх дурості.

Немає чого соромитися, не має нічого ганебного. Що йому не варто було пишатися своїм здоров’ям.

Я покажу тобі його у плоті, подумав Акацукі й знову поглянув на Рісті.

Однак погляд Рісті не був спрямований на нижню частину Акацукі.

І все ж, її вираз залишався застиглим. Очевидно, причина крилася в іншому.

Тож Акацукі знову перевірив ситуацію. Рісті, яка давно знала Акацукі, вже знала, що він не одягається, коли спить. Тепер їй не було чого соромитися.

А Міу поруч, була у справжній піжамі, що правда, лише зверху, а з низу ще й трусики. Всі ґудзики її піжами спереду розстебнуті, але це не проблема.

Нічого страшного... Тоді в чому, в біса, проблема?

І тут щось промайнуло в голові Акацукі. Він перетворив це переконання на посмішку:

– Ха-ха, зрозумів... Отже в тебе чудові звички в ліжку? Суперсаян[i]?

Коли він це сказав, йому спало на думку:

– ...Хм? Міу?

Він подивився на дівчину, яка спала поруч з ним, і покликав її на ім’я. А потім:

– ....Хм... хааа ...А, доброго ранку.

Сонно протираючи очі, Міу сіла.

З невинним виразом обличчя, Міу сіла на ліжку в позі сидячої дівчини, а потім витягнула руки й потягнула верхню частину тіла зі звуком «хм». Тоді груди Міу висунулися в перед і погойдувалися, так що це підкреслило їх розмір. Оскільки передня частина її піжами повністю відкрита, їх руйнівна сила величезна.

«...Боже, які еротичні груди рано-вранці.»

Подумав Акацукі. Рісті прийшла його розбудити, і він прокинувся від сну поруч з цицьками Міу, зануреної в сон.

Він подумав, що сьогодні буде чудовий день.

...Але з якого дива Міу опинилася в його ліжку?

Кімнату, в якій жила сестра Акацукі, і так відали Міу.

Проте відучора, коли вони повернулися з Арейдзарду, кімнату ділили з Рісті. Її розмір, однак, не є проблемою для житлового простору двох людей. Якщо і є проблема, то з ліжком. Обидві не звикли спати на футоні, оскільки в Арейдзарді спати на ліжках було нормою. Схоже, що Рісті попередньо вирішила спати на ліжку, а Міу - на футоні на підлозі, але необхідно якнайшвидше роздобути, двоярусне ліжко, чи щось подібне.

Іншими словами - це заклик якнайшвидше купити ліжко?

«...Ну, гаразд».

Скільки б він про це не думав, у нього все одно не було відповіді. Напевно, вона хотіла поспати з ним.

Тоді Акацукі не мав жодних причин їй відмовляти.

«...І не схоже, що в цьому є щось погане.»

Якби Акацукі, у своєму напівсонному стані, без обмежувачів, зробив те, що мав зробити.

Можливо, Міу три дні лежала б у стані нестями й не змогла б встояти на ногах.

Тож Оусава Акацукі був переконаний... Проблем досі немає. А потім:

– Акацукі... Піди-но сюди на хвилинку.

Сказала Рісті, опустивши плечі.

– А? Що ти хочеш, щоб я вдягнувся?

– Це не має значення! Я сказала, йди сюди!

Потім, у пориві гніву, вона смикнула Акацукі за вухо і витягла з кімнати.

3

Коли Акацукі та Рісті вийшли з кімнати, то пой бік дверей почалася проповідь Рісті.

Почувши це, Міу полегшено зітхнула.

– Добре... О.

Потім згадавши про своє вбрання, вона почервоніла і вислизнула з піжами.

Міу думала. Поки що, здавалося, все пройшло добре.

Оусава Міу тримала одну правду в середині себе. Це щасливе переконання, відчуття, що вона кохає Оусаву Акацукі. Це почуття ніколи не похитнеться, що б не сталося.

Однак, стосунки між Міу та Акацукі складні.

Почнемо з того, що для Оусави Міу це зовсім інший світ. Міу народилася і виросла в Арейдзарді, там, де й Рісті. М'ю - це її справжнє ім’я.

До того ж. В Арейдзарді вона жила як дочка короля демонів.

Ім’я її батька, король демонів, Ґаліус. Отже... Дочка короля демонів, якого переміг Акацукі - Міу.

Була вагома причина, чому Міу почала жити в цьому світі, як Оусава Міу, а не в Арейдзарді. Це тому, що її батько Ґаліус залишив їй певні слова.

«Якщо хтось мене переможе, ти можеш жити з цією людиною, якщо тобі дозволять.»

Тоді Акацукі вислухав останнє бажання її батька Ґаліуса.

Він привів Міу в цей світ, тримаючи це в таємниці навіть від власного народу. Він дав їй ім’я та позицію своєї зниклої сестри. Він хотів, щоб Міу змогла жити в цьому світі.

Однак для Міу, Акацукі все ще був цілю помсти за батька. Тому вона пригадала.

«...Спочатку я так ненавиділа цю людину, що навіть думала про те, щоб убити його.»

Але проводячи час з Акацукі, розрив поступово зникав.

Бо Акацукі не втік. Від того, що він особисто вбив Ґаліуса, і від ненависті Міу до Акацукі. І він завжди ставився до Міу без жодних перешкод, і навіть більш ніжно. Більш того, він неодноразово рятував Міу від небезпеки. Навіть від вправних переслідувачів, яких напустив на неї Арейдзард.

А головне, Акацукі сказав, їй, що він є «Місцем Міу».

У той час Міу чітко усвідомила свої почуття до Акацукі.

А коли він знову вирушив з нею в Арейдзард і бився за плем’я демонів, навіть вирішивши піти проти колишньої товаришки Рісті, і коли вона дізналася правду про Акацукі, яку раніше не знала, її почуття до нього стали ще сильнішими. Почуття «я люблю тебе» настільки велике, що, здавалося, переповнювалося і виривалося назовні.

Цікаво, чи саме такі речі називають безглуздим коханням?..

Говорячи про свої почуття до Акацукі, Міу трохи криво посміхнулася.

...Але саме тому ми не можемо здатися. Що до Рісті... Відносно Акацукі.

Оусава Міу знала, що Рісті відчувала до Акацукі те ж, що й вона.

Але це не безпідставно. Враховуючи попередню позицію та ситуацію, в якій опинилася Рісті, вона ніяк не могла, залишаючись поруч з Акацукі, не закохатися в нього. А ще вона зробила б свої почуття до Акацукі абсолютними через правду, які дізналася днями. Коли вона проливала сльози на грудях Акацукі, вона була такою ж, як Міу, дівчиною, яка незрозуміло чому кохає Акацукі.

Саме Акацукі вирішив привести Рісті в цей світ, як і Міу.

Однак Міу не вважала рішення Акацукі поганим. Враховуючи характер Акацукі, це було цілком природно, і якби він був людиною, яка не може бути чесною і залишила Рісті, Міу не була б така прихильна до Акацукі.

Перш за все, саме Міу відчула певну симпатію до Рісті. Хоча у них були різні позиції, вони прийшли до цього світу з Арейдзарду, тож їхні обставини були однаковими. Відтепер вона хотіла б відкласти в бік їхні минулі позиції і добре ладнати одна з одною, як люди які поділяють однакові почуття до Акацукі.

Те, що хотів захистити Акацукі не була одна чи інша. А обидві.

«...Якщо ми сваритимемось одна з одною, ми зрадимо почуття цієї людини...»

Вона не хотіла цього робити.

Але, вона не могла просто сидіти склавши руки й нічого не робити. Зрештою, якщо Рісті вже провела з Акацукі кілька років, то Міу була з ним лише кілька місяців.

Звичайно, сила почуттів не має нічого спільного з тривалістю часу. Якщо вона кохає Акацукі, то вважала, що навіть Рісті не поступиться. ...Не думала, що вона перемагає.

Не можна недооцінювати накопичений час. Між Акацукі та Рісті, безумовно, відбувалося багато подій, про які вона не знала, і між ними, напевно, виник міцний зв’язок.

Оусава Міу спокійно прийняла своє рішення. Можливо, вона була першою, хто вирішив, що Акацукі -це її місце, але ситуація, ймовірно, все одно була проти неї. ...То, що їй робити? Ось вона і вирішила. Наповнити їх. Короткочасні стосунки. З цієї причини:

«...Як-якщо це трохи, я буду робити сміливі вчинки...»

Кохання - це битва. Щоб не програвати, іноді треба трохи сміливіше застосовувати силу.

Результатом такої думки, і дії, стала стратегія прокрастися в ліжко Акацукі.

Чесно кажучи, для цього потрібна була велика мужність. Зі свого попереднього досвіду, Міу знала наскільки небезпечним може бути сонний Акацукі. Невідомо, що буде наступного разу, якщо те саме повториться. З цієї причини, вона залізла у ліжко Акацукі з рішучістю померти. Коли дійде до справи, вона не зможе зупинити те, що станеться... Вона повинна бути готовою до цього.

На щастя, Акацукі міцно спав, і нічого не зробив з Міу. Стратегія Міу мала успіх. Звісно, розкриття передньої частини піжами перед очима Акацукі також було частиною стратегії.

– Ти ж тренувалася...

Міу пишалася своїми зусиллями, які вона таємно доклала перед тим, як прокрастися до кімнати Акацукі.

Насправді вона багато разів сама репетирувала цю позу перед дзеркалом.

І нарешті опанувала її. Відкриваючи максимально можливу межу, не розкриваючи небезпечну частину. Також звертаючи увагу на протяжність. Вона не могла сказати «хаа» чи «хааааа». Найкраще, що вона вигадала, це «хааа». Ні надто коротко, ні дуже довго. Вона показала йому належним чином, але коротким моментом, там де він за хотів би побачити трохи більше. Це те, що створювало найбільш тривале враження.

Про це також було написано в журналі, який читала Чікаґе. Що до чоловіків іноді варто застосовувати прийоми з піддражнюванням.

Тому Міу була задоволена успіхом операції. Доказом було те, що по інший бік дверей продовжувалася проповідь Рісті. Очевидно Рісті хотіла, щоб Акацукі сидів у позі сейдза.

Міу думала. Що змусити оголеного Акацукі сісти в сейдза, було сміливістю з боку Рісті.

Однак, цим вона, без сумніву, скоротила відставання від Рісті на один крок.

Проте, зазнала від цього не велике ушкодження. А саме:

«....О, я бачила, як він збільшився...»

Вона чула про чоловічу фізіологію, але ніколи не думала, що вона така.

Відкривши для себе чудеса світу. Згадавши про таємницю чоловічого тіла, обличчя Міу стало яскраво червоним.

Вона не мала наміру цього побачити. Ні, справді. Але через свій план вона не могла дозволити собі заснути, тож просто заплющила очі, щоб не заснути в разі чого.

Потім її очі поступово звикли до темряви під тьмяною ковдрою. Раптом на краю її поля зору, щось заворушилося, і вона не могла не поглянути в тому напрямку. Вона мало не закричала і не кинулася тікати, але на її власне здивування, змогла залишитися на полі бою. Вона вже кілька разів бачила Акацукі оголеним, тож їй пощастило, мати хорошу терпимість. Однак вона змогла зрозуміти, що відчуває снайпер, коли стикається з отруйною змією, ховаючись на снайперській точці.

«...Так, забудьмо про це якомога швидше...»

Змінила вона думки. Це ще не кінець. Скорочення розриву з Рісті потребуватиме постійного проведення операцій. Але не варто хвилюватися. Рісті все ще не могла бути чесною щодо своїх почуттів. Поки Міу випереджала в цьому відношенні, вона повинна бути в змозі наздогнати її. А коли вона вирівняє шанси п'ятдесят на п'ятдесят, то зможе запропонувати Рісті угоду.

Угоду щодо Оусави Акацукі.

Тому Міу прийняла рішення. Нарешті почувши, по інший бік дверей, серію ударів по людському тілу, вона переконалася, що Рісті перейшла у положення на коні.

Не варто втрачати пильність. В коханні ніколи не знаєш що станеться. Так. Це битва, яку в жодному разі не можна програвати. Ось чому, коли до цього дійде, вона буде захищати своє місце.

Оусава Міу... Я йду!