Подарунок

Чу Юань описував події що відбувались тоді дуже чітко. На його обличчі знову з'явився той вражений вираз, ніби він знову переживав те, що трапилося того року.
Чу Фен ясно відчував, що це сильно вплинуло на Чу Юаня. Принаймні це залишило незабутню тінь у глибині його серця. Дивлячись на такий стан Чу Юаня, Чу Фен також поринув глибоко у свої думки. Він знав, що все сказане Чу Юанем було правдою. Те, що той безумець не був його батьком, інакше він би не кричав тих слів.
Будь-який наділений крапелькою інтелекту міг би легко сказати, що цього незнайомця змусили вручити Чу Фена в руки Чу Юаня. Але той, хто примушував його все ще залишався під питанням, і явно це був хтось пов'язаний з батьками Чу Фена.
Проте той жебрак був неймовірно сильний. І наскільки сильним мав бути той, хто змусив його так жахнутися?
"Звідки я з'явився? Хто мої батьки? Чому їм довелося довірити мене комусь?" Тієї миті серце Чу Фена ставило найглибші питання. Чим довше він міркував, тим більше його приводило до висновку, що він був особливою особистістю. І за всім цим щось явно ховалося.
"Батьку, що сталося далі? Ця людина сказала ще щось?"
"Після цього він зник. Я не помітив, куди він зник. Якби ти все ще не залишався в моїх руках, то я засумнівався б, що все це сталося наяву. Але всі факти в наявності, це все сталося насправді "
"Щодо подальшого. То ми повернулися до сім'ї Чу. Бо товари було спалено, а моїх людей убито. Те єдине що мені залишалося це збрехати сказавши, що я підібрав тебе дорогою"
"Дізнавшись про те, що сталося, сім'я не дозволила мені виховувати тебе і вважала тебе поганим знаменням"
"Однак, зараз я впевнений, ніхто не вважатиме твою появу поганою прикметою, адже саме ти врятував сім'ю Чу. І розповівши тобі правду, я боюся, що ця людина…" говорячи це занепокоєння Чу Юаня тільки посилилося.
Все ж таки ця людина була надто жахлива. Чу Юань не знав, чи зможе той дізнатися про одну порушену умову. Він знав, що прихід цього незнайомця виявиться величезною трагедією. І все-таки Чу Юань не міг більше приховувати правду від Чу Фэна.
Адже досі він залишався єдиним, хто знав правду про жахливий вроджений талант Чу Фена. З народження його доля була написана фарбами легенд.
"Батьку, не хвилюйся. Я відчуваю, що ця людина лише погрожувала вам і вважаю що вона вже забула про те, що вона вам довірила, тому не з'явиться"
"Крім того, навіть якщо він повернеться у вас все ще залишаюся я. Я не думаю, що він нашкодить мені"
Зараз Чу Фен був безсилий, він все ще думав про те, що сталося в Стародавньому місті, він був точно впевнений, що той чоловік зовсім збожеволів. І все це ставало ще цікавішим. Які переживання могли змусити його збожеволіти? Це справа рук його батьків?
У будь-якому разі, у серці Чу Фена зародилося ще більше питань, і вони ще більше його заплутували. Чу Фен мав знайти на них відповіді.
Звідки він узявся? Хто був його батьки? Найголовніше було те, чому його батьки доручили його комусь? І що трапилося того року? Це були питання, що його найбільше терзали.
"Хо, це було б чудово. Але Фен'ер хоч би що трапилося в майбутньому, ти завжди будеш моєю гордістю"
"Хоч я знаю, що твій талант не походить від мене, і все це ти отримав від своїх батьків. Однак ти, як і раніше, залишатимешся моїм сином"
Несподівано Чу Юань заспокоївся і можна було сказати, що ні життя, ні смерть не мали для нього значення. Йому було досить просто бути батьком Чу Фена.
"Батько не кажи так. Якби не ти, я міг би померти з голоду. І як би я тоді опинився тут? Щоб не говорили оточуючі, для мене ти завжди залишатимешся батьком. Найкращим батьком"
Кожне слово Чу Фена було щирим. І справді, якби він не зустрів Чу Юаня, який підібрав його в тому році, то, можливо, ставлення людей до нього було б іншим. Та й взагалі залишаючись із тим безумцем, можливо той убив би його з необережності.
Крім того, що Чу Фен був дуже вдячний Чу Юаню, він дійсно глибоко прив'язався до нього. Навіть якщо й сумував за своїми батьками. За всі минулі роки Чу Фен прийняв Чу Юаня як свого рідного батька, тільки поряд з ним він міг відчути тепло сім'ї та його батьківські почуття були справжніми.
Тому Чу Фен більше не звинувачував своїх біологічних батьків. Він відчував, що трапилося щось неймовірне, через що їм довелося розлучитися з ним, але насамкінець вони подбали про його майбутнє.
Зараз Чу Юань не міг нічого висловити через емоції, що накопичилися, сльози з'явилися на його очах, і він був глибоко зворушений словами сина. Він завжди думав, що за всі ці роки не досяг успіху як батько. Він дозволяв кривдити Чу Фена. І якби не загрози тієї жахливої ​​людини, то він можливо ніколи б не прийняв цю дитину.
"Батьку, я маю для тебе подарунок" Чу Фен дістав жменю Духовних Бісерин із просторового мішечка і вручив Чу Юаню. Він подивившись, нарахував там приблизно сотню бісерин.
"Це надто цінний подарунок. Я не можу прийняти його"
Побачивши стільки золотих блискучих Духовних Бісерін Чу Юань був дуже вражений. У нього розширилися зіниці від подиву. Хоча він уже помітив просторовий мішок на поясі Чу Фена, але він ніколи не подумав би, що там зберігається так багато Духовних Бісерин.
За мірками сім'ї Чу вони були просто незліченним скарбом, звичайно таке було просто неможливо прийняти. Навіть якщо їх дарував йому сам Фен.
"Фенер зараз ти на важливому етапі культивації. З твоїм талантом завдяки цим Духовним Бісеринам ти зможеш прорватися до сфери витоку. Тому прибережи їх для себе" Чу Юань ввічливо від них відмовився.
На що Чу Фен трохи посміхнувся і відповів:
"У мене залишилося ще достатньо Духовних Бісерин, тому прийми їх. Адже за два дні до нас прибудуть звані гості. І я впевнений, що там може розгорітися чимало конфліктів"
"Тим більше, коли дід дуже сильно постраждав, всі тяготи околиць ляжуть на ваші плечі. Отже, ви повинні увірватися до сфери витоку протягом цих двох днів, інакше нам буде дуже важко змусити найближчі клани присягнути нам у вірності"
"Прорватися до сфери витоку за два дні?" серце Чу Юаня здригнулося. Хоча він і відмовлявся від них, але ясно відчував, що з їхньою допомогою зможе прорватися до сфери витоку. Особливо побачивши стільки Духовного Бісеру, він точно знав, що зміг би справді досягти успіху.
"Прийми їх"
Під тиском Чу Фена, Чу Юаню залишалося лише прийняти їх. З цим несподіваним подарунком він зміг би просунутися в культивації духовної енергії та прорватися до сфери витоку, про яку він так давно мріяв.
У той же час в основній зоні Школи Блакитного Дракона оберталася інша сцена.
Ленг Вузі стоячи посеред темного підземного палацу. Його обличчя було дуже сердите і перед ним тремтячи від страху стояла Лю Бінг.
Помітивши прихід Лю Бінг, Ленг Вузі насупився і серйозно запитав:
"Ти хочеш сказати, що експерт, який захищав Чу Фена, знаходиться як мінімум у Сфері Основ?"