— Династія Цзян?!
Побачивши слова на прапорі, серце Чу Фена не могло перестати шалено битися, адже це був перший раз, коли він побачив людей із династії Цзян. Вперше він побачив правителів дев’яти провінцій.
Крім того, сила армії династії була настільки великою, що всі інші сили, з якими до цього стикався Чу Фен, не йшли ні в яке порівняння. Навіть якщо відкинути силу та унікальне спорядження, ці люди самою своєю присутністю створювали таку атмосферу, що хотілося втікати геть без оглядки.
До цього Чу Фен чув, що люди з династії Цзян були незвичайними. У них була особлива кров, бойова могутність якої перевершувала абсолютно всіх, і талант, якому не було рівних. Вони перевершували звичайних людей у всьому.
Якби сказали, що вся династія складалася виключно з геніїв, це не було б помилкою. І це була головна причина, чому їхня влада так довго зберігалася по всьому континенту дев’яти провінцій.
— Хм, чому армія династії прийшла до нашої провінції? У них є якісь справи тут, чи вони просто проходили повз?
Чу Фен був здивований могутністю династії. Але він не відчував страху перед нею, як звичайні люди. Він лише визнав, що династія не така проста, як він думав.
— Та забий. Ти все одно вже збираєшся покинути провінцію, а твої близькі надійно сховані. Навіть якщо вони прийшли сюди спеціально, до нас це не має ніякого відношення. — сказала Яєчко.
— Угу. — Чу Фен кивнув у відповідь, але в нього були свої думки на цей рахунок. Якщо ці люди були тут просто проїздом, то це його взагалі не стосується, а якщо вони приїхали сюди цілеспрямовано, то причиною, швидше за все, могла стати лише імператорська труна.
Як тільки армія династії пройшла, Чу Фен вийшов із хмар і попрямував у напрямку провінції Цінь.
Що ж стосується військ династії, то, як і припускав Чу Фен, вони попрямували до особняка принца Ціліня, але те, чого він не знав, було те, що ці війська цього разу прибули не за запрошенням особняка.
— Швидше! Швидше покличте главу особняка!
Армія династії величено спустилася вниз. Вони були схожі на божественних воїнів, які зійшли з небес у світ смертних. Це змусило людей особняка впасти в жах, тоді як глава особняка був у розгубленості.
— Мілорде, я, Ліїн Молі. Якби я знав, що Ви вшануєте цей скромний дім своєю присутністю, я б обов’язково вийшов зустріти Вас особисто. Будь ласка, пробачте мою некомпетентність!
Ліїн Молі панікував. Якби прийшло всього кілька осіб, то він зміг би знайти підхід до них, але тут була ціла армія династії. Тому він не знав, що робити, і був наляканий. Він відчував, що щось не так.
Ба-ах!
У цей момент із золотої колісниці, яку тягнув жахливий звір, вийшов чоловік у золотих тонах.
Це був молодий чоловік, зростом під два метри, чудової статури. На його голові розмістився золотий вінець у вигляді дракона, а чорне волосся було розпущене вздовж плечей. Його біле, як сніг, обличчя вселяло в людей почуття аномального холоду. Особливо лякаючими були його очі. Вони випромінювали непереборну силу та владу, внаслідок чого ніхто не наважувався дивитися йому в очі.
— Це… Це лорд Цзян Хань! — побачивши цього чоловіка, люди з особняка побіліли від страху до такої міри, що нагадували аркуш паперу. Неопиисний жах опанував ними. Це показало, наскільки жахливим був цей чоловік, незважаючи на свою молодість.
— Ліїн Молі, чи визнаєш ти свої злочини? — голос чоловіка був таким же холодним, як і його зовнішність.
— Мій лорде, Ви… Ви про що? Я… — Ліїн Молі був наляканий до смерті, коли Цзян Хань задав йому це питання, хоч він і до цього вже був наляканий, але після цього питання його страх досяг нової точки, в якій він не те що б щось зробити, але навіть сказати нічого не міг.
Вжух!
Але не давши навіть договорити Ліїн Молі, Цзян Хань махнув рукою, створивши кіготь орла за спиною того, і потужною силою тяжіння, що виходила з його руки, миттєво притягнув Ліїн Молі до своєї руки.
Цзян Хань міцно схопив рукою голову Ліїн Молі. Хоч Ліїн Молі і був у сфері небес, як би він не опирався, він не міг звільнитися з цього захвату.
У цей момент Цзян Хань оглянув людей із особняка принца своїм холодним поглядом і сказав:
— Глава особняка принца Ціліня був призначений династією Цзян для управління Блакитною провінцією. Тим не менш, коли він виявив таємничу гробницю, він не тільки негайно не повідомив про це династії, але й спробував самостійно відкрити її, щоб заволодіти скарбами династії самому. Цей злочин заслуговує найвищої міри покарання і буде виконаний прямо тут і зараз.
— Мій лорде, помилуйте! Змилуйтесь! — почувши ці слова, Ліїн Молі майже втратив свідомість від страху, він несамовито почав благати про помилування.
Але Цзян Ханю не було абсолютно ніякого діла до нього. Його рука різко стиснулася, і з характерним хрускотом розчавила голову правителя особняка принца Ціліня.
— Помилуйте! Помилуйте нас, великий лорде!
У цей момент усі люди з особняка почали несамовито кланятися і просити про помилування. Вони дуже боялися, що їх чекає така ж доля, як і їхнього главу.
Династія Цзян була єдиним і абсолютним правителем усіх дев’яти провінцій. Їхня воля була законом для всіх. Ніхто не смів ображати їх, адже тих, хто насмілився зробити таке, чекала одна доля — смерть.
— Слухайте всі! З цього дня Блакитна провінція буде управлятися безпосередньо династією Цзян. Ви всі можете залишитися служити моїй династії, але за найменшу непокору вас чекає та ж доля, що й Ліїн Молі. — коли він говорив це оточуючим людям, його голос був наче грім і пронизував до кісток своїм холодом.
— Ми раді служити династії! Ми не посміємо ослухатися її волі! — Відчувши полегшення, люди з особняка почали підлизуватись до лорда, з обличчями, повними вдячності.
Після цього династія Цзян прийняла всі справи від особняка принца. Вони дійсно збиралися особисто взяти контроль над Блакитною провінцією.
У цей момент в одному з надзвичайно розкішних залів особняка Цзян Хань збирався йти. Здавалося, у нього були якісь справи. За ним йшов літній чоловік із сивим волоссям.
У цього старця була дуже сильна аура, що ясно говорило про його приналежність до сфери небес. Але порівняно з Цзян Ханем, його сила здавалася дріб’язковою. Він із великою повагою звернувся до молодого чоловіка: — Мілорде, все готово. Чи повинні ми розпочати дослідження гробниці?
— Ні. Вона і так уже під нашим контролем, тому ми можемо зробити це в будь-який момент.
— З іншого боку, раз я прибув до цієї провінції, мені необхідно завітати до одного знайомого. — Тон Цзян Ханя був наче лід, у ньому не було ні натяку на емоції. Навіть перед членами його клану він був таким же холодним.
— Чи варто мені супроводжувати Вас? — Схоже, старий знав, до кого збирався Цзян Хань, тому вирішив уточнити інструкції для себе.
— Не варто, мене й одного буде цілком достатньо. — Цзян Хань махнув рукою і, створивши сильний порив вітру, його тіло зникло. Від нього не залишилося й натяку на присутність. Він попрямував туди, куди планував.
