— Ахх, що тут поважати? Як глава школи, я дозволив моїй школі Блакитного дракона деградувати до такого ступеня. Я зганьбив свого предка. — Безсильно зітхнув Лі Чжанцин.
— Глава, занепад школи Блакитного дракона не був вашою провиною, так що не потрібно винити себе. Навпаки, зараз школа Блакитного дракона піднялася завдяки вам. Якби він знав про це, то пишався б вами.
У цей момент Чу Фен уявив, як би відреагував Лі Чжанцин, якби він сказав йому про виживання і можливе воскресіння засновника Блакитного дракона.
— Хо… Якби мій предок був ще тут, це було б чудово. Ех, не потрібно згадувати такі неприємні речі. Чу Фен, сьогодні я першим ділом хотів поговорити про твою сім'ю. Я знаю, що, відчувши біль від втрати своєї сім'ї, ти боїшся, що членам твоєї сім'ї завдадуть шкоди. Тому ти відправив їх у секретне місце. Я також знаю, що, хоча нинішня школа Блакитного дракона стала першокласною школою, у неї все ще немає сили, щоб гарантувати безпеку твоєї сім'ї. Однак члени твоєї сім'ї все ще молоді і перебувають у розквіті сил для бойової культивації. Не дозволяй їм втратити такий дорогоцінний період життя. Ці речі приготовані для тебе, забери їх назад і віддай членам твоєї сім'ї для культивації.
Лі Чжанцин підштовхнув загадкову техніку середнього рівня і бойові вміння 6 рангу до Чу Фена.
— Пане глава школи, це…
Побачивши це, Чу Фен був вражений його добротою. Хоча він дійсно бажав ці речі, але вони були фундаментальними скарбами школи Блакитного дракона, тому він не міг егоїстично забрати їх і віднести своїй сім'ї.
— Не кажи "це" чи "те". Це буде зайвим у моїй школі Блакитного дракона. Майбутнє все ще потребує тебе, щоб вести її шляхом піднесення сили. Рано чи пізно школа Блакитного дракона буде твоєю, тому ці бойові вміння теж твої.
Лі Чжанцин силою всунув бойові вміння в руки Чу Фену.
"Чу Фен, цей старий витратив чимало сил, щоб пов'язати тебе з собою. Бери їх. Зрештою, у майбутньому тобі судилося старанно працювати на благо цієї школи Блакитного дракона. Кілька незначних бойових вмінь можна вважати авансом". — Промовила Яєчко і стиснула губи.
— Дякую, глава школи. Я гарантую, що не дозволю цій загадковій техніці і бойовим вмінням потрапити в руки чужим людям.
Чу Фен прийняв загадкову техніку разом із бойовими вміннями і поклав їх у просторовий мішок.
— Хаха, якби я не довіряв тобі, то не віддав би їх.
Коли Чу Фен прийняв їх, посмішка Лі Чжанцина ставала все ширшою і ширшою. Потім він сказав йому:
— Є ще дещо, про що я хочу тобі розповісти. Це може бути рідкісним шансом для моєї школи Блакитного дракона сильно піднятися.
— Що це? — Зацікавлено запитав Чу Фен.
— Чу Фен, дозволь мені спитати тебе для початку: чого не вистачає школі Блакитного дракона найбільше? — Відповів Лі Чжанцин питанням на питання.
— У школи Блакитного дракона є ресурси, але не вистачає фундаменту. Основи мають накопичуватися поступово, тому найважливішою частиною зараз є прекрасні учні. — Відповів Чу Фен.
— Саме так. Зараз школі Блакитного дракона найбільше потрібні прекрасні і талановиті учні. Однак для залучення таких слава моєї школи Блакитного дракона має піднятися ще вище. Хоч битва між тобою і Гонг Ліюїном навела страху, люди лише частково вірять у це. Вони не вірять, що школа Блакитного дракона наділена такою силою. Однак зараз є шанс, шанс утвердити мою школу Блакитного дракона. Шанс довести твою і мою силу. Через кілька днів почнеться щорічна Зустріч Сотні Шкіл. Проводиться ця зустріч школою Ліюнь. Це велика подія, де зберуться всі першокласні школи Блакитної провінції. На цій зустрічі різні учні та глави шкіл будуть битися. Переможці битв увійдуть до рейтингу шкіл. Прямо зараз ранг школи Блакитного дракона серед першокласних шкіл залежатиме від цієї зустрічі сотні шкіл. Якщо моя школа зможе потрапити до топ десять серед першокласних шкіл, то це має допомогти їй піднятися. — Розповів Лі Чжанцин.
— Дійсно, ця зустріч сотні шкіл — рідкісний шанс. Пане глава школи, не хвилюйтеся, у битві між учнями різних шкіл я, Чу Фен, зроблю все, що зможу, і не розчарую ні школу, ні вас. — Серйозно пообіцяв Чу Фен.
— Хаха, твоїх слів уже достатньо. Я знаю, якою силою ти володієш. Але сьогодні залишилася ще найважливіша тема, про яку я хочу з тобою поговорити.
Договоривши до цього моменту, посмішка Лі Чжанцина стала дивною.
— Пане глава школи, кажіть усе, що у вас на думці. — Зацікавлено відповів Чу Фен.
— Ох, Чу Фен, не звинувачуй мене за це…
Лі Чжанцин раптом прибрав посмішку, і його обличчя стало серйозним.
— Пане глава школи, що таке?
Голова Чу Фена наповнилася туманом через нього.
— Я вирішив самостійно призначити тобі весілля! — Сказав Лі Чжанцин.
— Що?
Слова Лі Чжанцина налякали Чу Фена. Він широко розплющив очі і запитав з неймовірним шоком:
— Пане глава школи, я ніколи не просив вас знайти мені дружину, чому ви вирішили призначити весілля?
— Чу Фен, не хвилюйся так. Спокійно вислухай мене. Походження цієї нареченої непросте, ти чув про школу нефритової діви? — Запитав у відповідь Лі Чжанцин.
— Школа нефритової діви?
Почувши ці три слова, Чу Фен миттєво посміхнувся і зацікавився. Можливо, він не знав багато про інші школи, але про школу нефритової діви Чу Фен чув, адже кожен чоловік у Блакитній провінції знав цю школу.
Школа нефритової діви була особливою школою. Вона приймала лише дівчат, тому що загадкові техніки і бойові вміння в ній підходили лише для жінок.
Хоча вона була відкрита для дівчат, але вимоги до учениць були дуже строгими. Вони мали мати не лише винятковий талант, але й гарне обличчя.
Через це школа нефритової діви була священним місцем, якого жадали всі чоловіки. Учениці в цій школі були богинями в серцях чоловіків, а одруження на одній з них було предметом гордості і поваги.
Тому що школа нефритової діви існувала не просто для того, щоб милуватися нею. Хоча в ній була невелика кількість людей, адже там не було навіть десяти тисяч осіб у всій школі і лише кілька сотень основних учениць, але сила всіх цих людей була високою. Це була школа, яка могла потрапити до топ п'ять серед першокласних шкіл Блакитної провінції.
Завдяки цьому учениці школи нефритової діви вважалися чудовими. Звичайно, через це вони стали надзвичайно гордими, а чоловіки, які привертали їхню увагу, були рідкістю. Якщо хтось хотів одружитися на одній з них, то це було надзвичайно важко влаштувати.
Однак хоча учениці з школи нефритової діви були недостатніми, щоб змусити серце Чу Фена шалено затремтіти, але це привернуло його інтерес.
— Що, ти зацікавився?
Помітивши вираз Чу Фена, Лі Чжанцин усміхнувся.
— Емм… Навіть якщо це учениця з школи нефритової діви, все одно там є хороші і є погані. Глава школи, не ходіть навколо. Яку наречену ви обрали мені? — Хихикнув Чу Фен.
— Хех, я впевнений, що ти будеш задоволений. Вона є ученицею номер один у школі нефритової діви, її називають "«"дівчиною з картини"»" — Ян Рую!
