Бум-бах
Ці Фенянь, закатавши рукав, люто бив Лін Жана й лаявся.
Дивлячись на цю сцену, люди були шоковані до глибини душі. Вони кривилися, хотіли перестати дивитися, але не могли. Вони думали, що, незважаючи на силу культивації дев'ятого рівня Сфери Витоку у цих двох, різниця між ними була занадто великою.
Насправді це було так, навіть Чу Фен роззявив рота від шоку, бо він чітко розумів, що справа була не в різниці між культивацією. Це була різниця у бойовій потужності. Подібно до того, як він міг використовувати культивацію сьомого рівня Сфери Витоку для перемоги над Гонг Ліюїном, який знаходився на четвертому рівні Сфери Витоку.
Хоч у Ці Феняня на той момент не було настільки неприродної бойової сили, як у Чу Фена, але він однозначно не був на одному рівні з Лін Жаном. Він був набагато вищим за нього й бив Лін Жана, як дитину. У Лін Жана не було жодного шансу дати відсіч, бо бойова потужність Ці Феняня взяла над ним гору й повністю роздавила.
— Це… Що нам із цим робити? Ці Фенянь такий самий ненормальний, як і зазвичай, і навіть лорд Лін Жан, який проковтнув заборонену медицину, не може перемогти його…
— Що ми ще можемо? Швидко відступати! Цей старий зник на довгий час, і за цей час клан Ці був жорстоко пригнічений кланом Лін, але зараз він раптом повернувся і точно не пробачить нас.
Побачивши, що їхній лорд Лін Жан потрапив під таке жорстоке побиття, армія Ціліня продовжувала тремтіти й кривитися. Вони таємно повернули назад і хотіли втекти.
Однак як така велика армія могла втекти непомітно? Як тільки перший чоловік повернувся й побіг геть, Ці Фенянь миттєво проревів:
— Чорти, ану стояти на місці! Я зламаю три ноги кожному, хто посміє покинути арену!!
— Уаааа…
Після його крику вся армія зупинилася від страху. Кожен солдат стояв на місці, а їхні тіла й ноги тремтіли.
Вони занадто сильно боялися Ці Феняня. Клан Ці і Лін не були в дружніх стосунках, і коли Ці Фенянь знаходився в Особняку принца Ціліня, то він пригнічував клан Лін. У той час його ім’я змушувало клан Лін тремтіти від жаху. Навіть глава клану Лін мав головний біль через нього.
Пізніше Ці Фенянь раптом зник, а клан Ці виявився групою драконів без провідника, тому клан Лін почав свою контратаку. У цей період часу клан Ці дійсно був жорстоко пригнічений кланом Лін. Однак король пекла повернувся, і вони чудово розуміли, з якою ситуацією зіткнеться клан Лін.
— Мать вашу, ви справді думаєте, що настільки хороші? Поки мене не було, ви поводилися так зарозуміло, га? Ви не тільки знущалися з мого клану Ці в особняку, але й зі школи мого близького друга! Мерзотники! Хто дав вам такі нерви! На коліна!!
— Уаааа!
Ці Фенянь люто викрикнув, і без вагань армія клану Лін впала перед ним на коліна. Їхня зарозумілість і непорушне почуття власної гідності миттєво зникли перед Ці Фенянем. Вони остаточно відкинули їх геть.
Ці Фенянь поставився до цього, як до чогось зовсім нормального, але глядачі на арені зраділи й одночасно були шоковані. Армія Особняку принца Ціліня кланялася не тільки Ці Феняню, але й їм.
Який авторитет у них буде, якщо хтось скаже, що люди з Особняку принца Ціліня кланялися їм? Навіть якщо вони не стануть важливими шишками в майбутньому, то, принаймні, зможуть хвалитися цим перед онуками й наступним поколінням.
— Чого ви чекаєте? Дайте собі сто ляпасів!!
Ці Фенянь наступив на голову Лін Жану, а потім крикнув клану Лін, показавши на них пальцем.
— Гл… Гл… Глава Ці, ми лише виконували накази вищого керівництва! Нас змусили!
У цей раз хтось із похмурим обличчям викрикнув скаргу Ці Феняню.
Одночасно з ним десятки тисяч людей з Особняку принца Ціліня кивнули. Вони сподівалися, що Ці Фенянь пощадить їх.
— Змусили їх! Йдіть до біса!
Однак Ці Фенянь не купився на це й голосно вилаявся, а потім зняв свій тапочок і кинув його в обличчя першому, хто благав.
Все-таки тапочки залишаються тапочками, як на них не дивися, однак тапочок Ці Феняня виявився страшною зброєю. Коли тапочок приземлився на обличчя чоловіка, той скрикнув від болю. Його ніс виявився зламаним, а обличчя вдавленим, через що він не тільки втратив свідомість, але й його обличчя паралізувало.
Побачивши, що тапочок розніс обличчя чоловіка, армія клану Лін через 0,001 секунди підняли руки, махнули долонями й від душі дали собі ляпаса. Не кажучи вже про силу ударів, вони не сміли зупинятися, поки не вдарили себе сто разів.
Люди з подивом спостерігали за цією картиною. Їхні обличчя й очі кривилися, і вони були настільки шоковані, що не звертали на себе увагу. Армія Ціліня, яка раніше поводилася так агресивно й була сповнена жагою крові, зараз була доведена до такого стану. Вони справді побачили сьогодні щось нове.
Навіть на обличчі Яєчка було здивування, перебуваючи в духовному просторі Чу Фена. Її маленький ротик трохи розкрився, і вона здивовано вигукнула:
"Цей старий дуже дивний. Я пригадую, яким доброзичливим він був у Долині Ста Вигинів, але я не підозрювала, що перед обличчям ворога він не дбає про свої методи й поводиться так безсоромно. Ах, як добре, що він не ворог нам, бо він навіть страшніший за Лін Жана".
Що стосується Чу Фена, то на його обличчі з’явилася слабка посмішка. Він був радий, що зустрів таку благородну людину, як Ці Фенянь. Він врятував не тільки його, але й усіх близьких йому людей.
У цей момент він був ще радісніший, що Ці Фенянь не був його ворогом, інакше зараз цей старий би грався з ним до смерті.
Нарешті, після сотні ляпасів кілька десятків тисяч членів клану Лін мали набряклі й червоні обличчя. Чіткі сліди долонь були залишені на їхніх обличчях, і можна було зрозуміти, що вони поставилися до себе дуже жорстоко.
Звичайно, вони не посміли жаліти себе перед Ці Фенянем і також не посміли обдурити його. Якби їх виявили, то Ці Фенянь однозначно би знущався над ними до самої смерті.
— Брате Чу Фен, ці пси прийшли сюди й влаштували безлад у твоїй прекрасній дуелі. Говори, як їх слід покарати? Я допоможу тобі із цим.
Ці Фенянь підійшов до Чу Фена й героїчно поплескав його по плечу. Він діяв так, ніби звертався не до людини молодшої за нього, а до брата.
Чу Фен був вдячний йому, бо його життя було врятоване ним у Долині Ста Вигинів. Однак він не встиг віддячити йому за це, як Ці Фенянь знову врятував йому життя.
До того ж, він не тільки врятував життя Чу Фену, але й майже мільйону людей на арені. Чу Фен був безмежно вдячний йому й склав долоні разом.
— Пане Ці, я не забуду вашої доброти й відплачу вам у майбутньому.
— Пф, про що ти говориш?
Однак Ці Фенянь не хотів чути від Чу Фена таких слів. Він скривив губи, широко розкрив очі й відповів Чу Фену:
— Кого ти називаєш паном? Зви мене братом!
