Частина 1
Колись існував об'єкт, за який призначалася висока нагорода і якого боялися люди в усьому світі. Ніхто не знає, хто придумав назву, але її знали як...
Мобільну фортецю “Руйнівник”.
Завдяки моєму блискучому командуванню, ми нещодавно знищили цю сумнозвісну ціль.
І тепер, щоб отримати нагороду за знищення “Руйнівника”, я прийшов до гільдії шукачів пригод, але...
— Авантюристе Сато Кадзумо! Вас заарештовано за звинуваченням у державній зраді! Ви підете з нами!
Ситуація набула дивного повороту.
— Ем... Дозвольте запитати, хто ви такі? Точніше, що означає «державна зрада»? Я просто прийшов сюди забрати виплату, — несміливо запитав я серйозну жінку, що стояла переді мною.
Галаслива гільдія застигла в мертвій тиші від слів панянки, яку супроводжували лицарі.
— Я прокурор королівства, Сена. Державна зрада буквально означає вчинення дій, які підривають авторитет країни. Ми підозрюємо, що ви або терорист, або поплічник армії Короля Демонів, — відповіла жінка з довгим каштановим волоссям, дивлячись на мене суворим поглядом.
Вона мала вигляд інтелігентної красуні, яка справляла враження секретарки.
Почувши слова Сени, Аква вигукнула:
— Що? Гей, Кадзумо, що за шкоду ти наробив цього разу? Які це злочини ти скоїв, поки я не бачила! Негайно попроси пробачення! Я перепрошу разом з тобою, тож давай швидше!
— Ти дурепа?! Я б нізащо не вчинив таких злочинів! Та й узагалі, ми з тобою більшу частину часу проводимо разом! Не може бути, щоб ти не знала, якби я щось зробив!
Поки я лаяв Акву, Меґумін сказала:
— Зачекайте хвилинку, ви щось наплутали. Кадзума час від часу скоює дрібні правопорушення на кшталт сексуальних домагань, але йому не вистачить духу скоїти такий серйозний злочин.
— Ти мені допомагаєш чи шукаєш приводу до сварки?
Коли я відповів, Даркнес і собі промовила:
— Так, я не думаю, що ця людина здатна на подібний злочин. Якби у нього вистачало сміливості, він би зробив щось більше, ніж просто витріщався на мене моторошними очима, коли я ходжу по будинку в дещо замалому вбранні. Він невдаха, який навіть не наважиться на нічний наліт.
— Х-Х-Хто це на тебе витріщається!? Хіба ти це не навмисно робиш? Не будь такою самовпевненою лише тому, що маєш сексуальне тіло. У мене є свобода волі, ясно?
Після почутих слів обличчя Даркнес миттєво почервоніло.
— І це ти кажеш після того, як просив мене зробити все те у ванній...?!
— Тоді мною маніпулювала суккуб! І це твоя проблема, що була такою слухняною і терла мені спину під настрій! Зараз ти чого хочеш? Чекаєш чогось? Наскільки ж ти довірлива і відкрита?
— Я-Я-Я знала, що ти цього не забув...! І як у Хрестоносця, що служить богині Еріс, моє тіло все ще чисте! Кажеш, що я довірлива і відкрита? Я вб'ю тебе!
Після цих небезпечних слів Даркнес спробувала задушити мене, і ми зчепилися в сутичці. Один із лицарів, що стояв поруч із прокурором, розборонив нас.
Сена, яка навіть бровою не поворухнула після того, як стала свідком цієї метушні, холодно сказала:
— Телепортацію ядра “Руйнівника”, Коронатиту, зробили за вказівкою цієї людини. А місце, куди телепортувалася руда, було особняком лорда.
Після її слів уся гільдія занурилася в мертву тишу.
…Коронатит. Під час битви з “Руйнівником”, саме я попросив Віз телепортувати камінь, який от-от мав вибухнути.
Подумати тільки, що він...
— Серйозно? То той лорд загинув від вибуху...?
— Він не загинув, не хороніть його! За збігом обставин, лорд відправив усю прислугу деінде, а сам перебував у підвалі, тому обійшлося без жертв. Але особняк зруйнований.
Почувши, що загиблих не було, я полегшено зітхнув.
— Значить, ніхто не загинув у боротьбі з “Руйнівником”? Це ж чудово!
— Ні, не чудово! Ви усвідомлюєте ситуацію? Ви відправили вибуховий пристрій в особняк лорда і підірвали його! Як я вже сказала, вас підозрюють у тому, що ви або терорист, або поплічник армії Короля Демонів. Хай там як, а вислухаю я вас у відділку.
Слова Сени знову викликали в гільдії галас.
Це було очікувано. Всі присутні авантюристи знали, що я за людина.
А ще вони знали, яку роль я зіграв у боротьбі з мобільною фортецею.
— Ха, а я думав, що сталося щось жахливе... Кадзума був MVP* під час битви з “Руйнівником”. Можливо, він і наказав телепортувати Коронатит, але в тій ситуації у нього не було вибору. Якби не кмітливість Кадзуми, люди могли б загинути від вибуху Коронатиту. Його слід похвалити, а не переслідувати.
*MVP (Most Valuable Player) — найцінніший гравець, той, хто зробив найбільший внесок у перемогу.
По всій гільдії пролунали голоси людей, які підтверджували слова Меґумін.
Народ..!
Поки я був зворушеним, Сена холодно сказала:
— До речі, звинувачення в диверсії можуть бути висунуті не тільки організатору, але й іншим підозрюваним. До закінчення суду я пораджу всім стежити за своїми словами та діями. Якщо знайдуться люди, які захочуть сісти разом із ним до в'язниці, я не буду заперечувати.
Після її промови гільдія знову замовкла.
А тоді…
— “Не хвилюйся! Світ величезний! У порівнянні з місцем, де багато людей, шанс опинитися десь, де нікого немає, вищий! Не хвилюйся, я візьму всю відповідальність на себе! Може, про мене такого не скажеш, але мені неймовірно щастить!” ...Наскільки пам'ятаю, саме це сказав Кадзума в той момент… — раптом промовила Аква.
...Я так тоді і сказав, але як ця дівчина могла так чітко все запам'ятати? Зазвичай вона повна дурепа. Невже..?
— Акво, не кажи мені... Що ти хочеш звалити всю провину на мене...
Дівчина просто ніяково відвела погляд, не відповідаючи на запитання.
— До речі, я так і не потрапила всередину “Руйнівника”. Якби я була там, я б зупинила Кадзуму від прийняття такого рішення. На жаль, мене там не було, тож нічого не вдієш. Так, дуже шкода.
Ніхто її ні про що не питав, але Меґумін ні з того ні з сього почала монолог.
— ...Ей, почекайте. Акво, Меґумін, ви... Невже..?
Вони обидві цього хотіли..!
У цей момент Даркнес заступилась за мене, ставши перед Сеною і сказавши:
— Хвилинку, я була натхненником і це я давала вказівки. Будь ласка, дозвольте мені приєднатися до збочених ігор у в'язниці... Ні, я мала на увазі, якщо ви хочете заарештувати Кадзуму, візьміть і мене на допит!
— Я чула, що ви лише стояли перед “Руйнівником” і були абсолютно марною.
— ?
Сена, не вагаючись, насипала Даркнес солі на рану, і через це дівчина подивилася на мене зі сльозами на очах. Але це був факт, що вона була марною, тому я проігнорував її. У мене не було часу розбиратися з цим.
Тоді Віз, яка весь цей час мовчала, несміливо підняла руку.
— Ем... це я застосувала телепортацію. Якщо ви хочете заарештувати Кадзуму-сана, то я...
У цей момент Аква схопила підняту руку Віз.
— Не роби цього, Віз! Якщо достатньо пожертвувати однією людиною, то це на краще! Я знаю, що тобі через це кепсько, але ти мусиш витримати..! Правильно, Кадзума не йде навічно. Ми повинні терпляче чекати, поки він не повернеться з в'язниці, розумієш?
От курва! Не кажи так, ніби мені вже дали термін!
Ні... це я намовив Віз. Принаймні, я повинен був захистити її!
— Забудьте; навіть якщо ви не зі мною, я все одно можу покластися на товаришів з гільдії!
Сказавши це, я обвів поглядом приміщення, але шукачі пригод відводили очі, зустрівшись зі мною поглядом.
І-І ви теж?!
— Гей, що це за жарти?! Докладіть більше зусиль, хлопці! Принаймні, чиніть мінімальний опір!
Коли я накинувся на них, дівчина-маг тихо промовила:
— Коли я вперше зустріла Кадзуму-сана... Так, я бачила його тоді. У провулку позаду гільдії Кадзума-сан зняв зі злодійки трусики. Так, його вираз обличчя залишив у мене глибокий шрам.
Зачекайте...!
— Точно, я завжди думав, що Кадзума колись потрапить у велику халепу...
— Ага, я теж. Ходили чутки, що він замкнув жрицю зі своєї групи в клітці і використовував як приманку для крокодилів.
— Це ще не все; я чув, що якось Кадзуму викликали на дуель, а він вкрав чарівний меч суперника і продав його.
— О, то ви тепер відвертаєтеся від мене?! Я запам'ятаю ваші пики, триндуни! Краще будьте обережні, бо коли я доведу свою непричетність..!
Поки я їх відчитував, двоє лицарів силоміць схопили мене за руки.
— Я цього не забуду!
Частина 2
Поліцейський відділок у центрі міста.
Будівля, в яку ніколи не потрапляють такі шукачі пригод, як я.
Тепер я всередині і мене ведуть все глибше.
— Гаразд, заходьте слухняно. До закінчення суду це буде ваша кімната, — сказала Сена, яка йшла переді мною, зупинившись перед маленькою і темною камерою.
— Гей, я ж герой, який врятував місто, хіба ні? Ви серйозно? Ви справді замкнете мене в камері? Ви це серйозно?
Побачивши камеру, я злякався. Я запитав Сену, намагаючись достукатись до її доброї сторони, але...
— Завтра я вас ретельно допитаю, а сьогодні відпочивайте тут.
Сена не відповіла на моє запитання і проігнорувала мене. Коли лицарі почули, що вона сказала, вони заштовхали мене в камеру.
Після цього жінка розвернулася і пішла з лицарями.
— Ей! Зачекайте! ...Ей! ...Ей! ...Серйозно..?
У темній і холодній камері я вхопився руками за залізні ґрати, втрачаючи самовладання від несподіваного повороту подій.
...До сьогоднішнього ранку я байдикував у власному особняку.
Чому все так сталося?
Не знаючи, що робити, я оглянув камеру. Знайшов кілька килимків на крижаній підлозі, туалет в кутку і заґратоване вікно, ось і все.
Яка несправедливість. Так ставитися до того, хто врятував місто, — це вже занадто.
Я обійняв ноги і сів, сховавши обличчя між колінами.
Я знав, що цей світ небезпечний, а правила не мають сенсу, але ніколи не думав, що до такої міри.
Якщо пригадати, то час, коли я був хікікоморі, був таким чудовим.
Я міг спати до полудня в теплій кімнаті, а прокинувшись, цілий день грати в ігри.
Їсти їжу, яку готували батьки, спати, коли хотілося, і вставати, коли заманеться; життя, в якому я потурав собі.
Але після того, як потрапив у цей світ, я щодня зазнаю труднощів.
Я нічого не знаю про це місце, не можу знайти хорошу роботу чи пристойно працювати у сфері обслуговування. Після того як потрапив сюди, мені довелося виконувати важку роботу і спати в стайні щоночі.
А ще я мусив розгрібати за тими ідіотками і заліз у борги..!
Чим більше я про це думав, тим більше злився. Зачекайте, коли я виберуся звідси, ви всі!
...Але.
— Я хочу повернутися... З мене досить, я хочу повернутися до Японії...
Я згадав свою початкову мету повернення до Японії.
Це був світ з феодальним устроєм і мене звинувачували у злочині.
Людина, яку я образив, не була ніким. Якщо зроблю неправильний крок, мені можуть винести смертний вирок.
Нинішні обставини були жахливими, і те, що мене помістили в темну камеру, викликало у мене сильне занепокоєння. А тоді...
Коли вже був готовий розплакатися в камері, я почув кілька кроків, що наближалися здалеку.
— Агов, я не чинитиму опір, тож ніжніше!
— Заткнися, падло! Швидше давай!
Окрім звуку брязкоту обладунків, пролунав бридкий голос.
Схоже, ще одного в'язня вели до камери поруч зі мною.
...Ні, зачекайте. Тут була лише одна камера.
Бляха, я не хочу сидіти в одній камері зі злочинцем!
— Заходь! Чесне слово, скільки ще ти сюди потраплятимеш? Це в'язниця, а не готель. Перед тобою вже когось привели, тому без вибриків.
— Гаразд, гаразд, я зрозумів. Вибачте за вторгнення... Гей, а це хіба не Кадзума? Що ти тут робиш?
Тим, хто увійшов до камери, був сумнозвісний міський хуліган і шукач пригод Даст.
— Гей, який збіг, що ми зустрілися тут! То що ж ти накоїв?
Після того як лицарі пішли, Даст, який чомусь виглядав щасливим, запитав мене.
— Нічого особливого, вони, здається, думають, що я терорист... Під час битви з “Руйнівником” я віддав наказ телепортувати ядро, яке мало от-от вибухнути. Виявилося, що та штука потрапила в особняк лорда і рознесла будинок на друзки.
Почувши мої слова, Даст розреготався.
— Вахаха, це ж чудово, Кадзумо! Той смердючий поміщик все одно огидний! Молодець! Він сам напросився!
— Притримай коней, я це ненавмисно! Я зробив це не тому, що мав щось проти лорда! А взагалі... Мені от цікаво. Що ти тут робиш, Дасте?
З того, що сказав лицар, виходило, що він тут частий гість.
— Я? Нічого особливого. Почув, що скоро буде нагорода за перемогу над “Руйнівником”, тож їв і пив досхочу і скрізь залишав розписки, думаючи, що з виплати погашу борги. Я думав, що нагорода буде великою, тому ще взяв кредит, щоб пограти в азартні ігри. Зрештою, сума виявилася меншою, ніж я думав, і я не зміг усе віддати. А без грошей, мені довелося б ночувати у стайні. А в цю пору року на вулиці холодно, тож я вирішив прийти сюди, щоб не замерзнути до смерті й мати їжу. Тож я поїв десь, не заплативши, а за борги мене тут не дістануть.
Цей чоловік виправдав своє ім'я.
Побачивши жалюгідний стан нерозкаяного хулігана, я відчув, що мені стало легше від того, що мене тут замкнули.
Частина 3
Вбивши час за розмовами з Дастом і вечерею, я пішов спати.
Не знаю, скільки я дрімав.
Але почувши здалеку вибух і відчувши легку вібрацію, я прокинувся. Водночас я почув тихий голос.
— ... Ка... Кадзумо! Кадзумо, прокинься!
Крізь залізні ґрати, що закривали вікна, пробивалося місячне світло.
Була, мабуть, пізня ніч.
— Гей, Кадзумо, ти мене чуєш? Кадзумо...
Тихий голос, що долинав з-за вікна, здавався мені знайомим.
Я озирнувся і переконався, що, окрім Даста, який хропів, навколо нікого не було.
Ця камера була розташована в найглибшій частині поліцейської дільниці. Вони, напевно, думали, що її не потрібно охороняти.
Заґратоване вікно знаходилося набагато вище за мій зріст.
Я підійшов до нього і цього разу чітко почув голос Акви.
— Акво! Чорт забирай, чого тобі треба?!
— Я тут, щоб врятувати тебе, певна річ! Меґумін і Даркнес зараз влаштовують диверсію, щоб привернути увагу охорони. Меґумін, ймовірно, застосувала вибухову магію десь поблизу міста, відволікаючи поліцію. А Даркнес тікає з місця події з Меґумін, яка витратила всю ману, на спині.
Отже, вібрація, яку я відчув уві сні, було від магії вибуху.
— Хай там як, але чому ви, дівчата, подумали про мій порятунок тільки тепер? Якщо ви хотіли допомогти, то повинні були підтримати мене вдень.
— Якби ми це зробили, то сиділи б у в'язниці гуртом! І ми допомагаємо не зі страху, що Кадзума щось зробить з нами після того, як вийде, точно ні.
Почувши останню частину речення, я приблизно здогадався, чому вони прийшли мене рятувати.
Але...
— Але хіба буде добре, якщо я втечу? Чи не зробимо ми тільки гірше?
— Що за нісенітницю ти верзеш? Підривна діяльність проти країни карається смертю. Я чула від Даркнес, що той лорд — людина підла і нікчемна. Проти такого невідомого авантюриста, як Кадзума, він скористається впливом, щоб перекрутити факти і вбити тебе.
Як і очікувалося в альтернативному світі з цивілізацією на рівні середньовіччя.
До життя ставилися як до сміття.
— ...Тоді гаразд, але як мені звідси вибратися? Перепиляти залізні ґрати у вікні?
Аква впевнено засміялася, почувши мене, і кинула щось у щілину між залізними ґратами в мій бік.
На землю з легким металевим звуком впав шматок сталевого дроту.
Що мені з ним робити? Чого вона від мене хоче..?
— Спершу використай дріт, щоб відкрити замок камери, як у манзі. Потім зможеш застосувати Зачаїтися, щоб втекти з поліцейської дільниці! Після цього повертайся до особняка і готуйся до втечі! На цьому все, я чекатиму на тебе перед входом до відділка!
Сказавши ці слова, Аква пішла.
Я підняв дріт і подивився на замок тюремної камери.
...Це був замок з восьмизначним кодом.
— ...Я йду спати.
Я знову накрився ковдрою.
Частина 4
— Прокидайтесь! Ходімо зі мною. Пора на допит!
Я все ще ніжився у ковдрі, коли до камери увірвалася Сена і розбудила мене.
— Що таке, ще ж рано...
— Вже майже полудень! Як ви зазвичай проводите час?!
Під пильним поглядом охоронців мене привели до якоїсь кімнати.
— Гаразд, сідайте. Я вислухаю, що ви скажете, а потім вирішу, чи притягати вас до відповідальності. Тому думайте, перш ніж говорити!
Почувши погрози у словах Сени, я обережно зайшов до кімнати. У центрі стояв стіл і два стільці.
Біля виходу також стояв маленький столик і стілець.
Інтер’єр нагадував поліцейську кімнату для допитів, яку показують у фільмах.
Один із лицарів, які мене супроводжували, мовчки сів на стілець біля входу і поклав на стіл аркуш паперу.
Ця називається брати свідчення, так?
Інший лицар поквапив мене сісти на місце посеред кімнати.
Потім він спокійно став у мене за спиною, ймовірно, готуючись втихомирити мене, якщо почну буянити.
У маленькому приміщенні було двоє лицарів у повних обладунках. Поки я відчував напругу від тиску, Сена сіла з іншого боку і поклала на стіл маленький дзвіночок.
— Знаєте, що це таке? Це магічний предмет, який виявляє брехню, використовується в суді і подібних місцях. Цей дзвіночок синхронізований з чарівником у кімнаті, і він задзвонить, коли хтось скаже неправду. Будь ласка, пам'ятайте про це... Що ж, тоді я розпочну допит.
Після цих слів Сена стала серйозною, і допит розпочався у важкій атмосфері.
Вона постукала вказівними пальцями по столу, намагаючись чинити на мене тиск.
— Сато Кадзума. Шістнадцять років, працює авантюристом. Ваша робота також Авантюрист... Тож, скажіть, де ви народилися і чим займалися до того, як почали шукати пригод.
Питання несподівано високої складності.
Звідки я взявся і що я робив, як мені це пояснити?
Вона сказала, що цей дзвіночок задзвонить, якщо я збрешу.
— Я з Японії, я був школярем.
*Дзень*
Від моїх слів той дзвоник задзвонив... Гей, я ж не збрехав.
Сена, яка до того стукала по столу, зупинилася і насупилась.
— ...Запишіть: фальсифікація місця народження і місця роботи...
Лицар, відповідальний за ведення протоколу, почав писати.
— Зачекайте! Я не збрехав!
*Дзень*
Що таке?! Чому він дзвонить?!
Я з Японії і був школярем...! Був... школярем.
— ...Я з Японії. Я проводив кожен день у себе вдома, жив порочним життям.
Після того як я відповів ще раз, Сена втупилася у дзвоник.
Я також пильно втупився в нього.
…Цього разу він не задзвонив.
— Чому ви збрехали про те, що були школярем?
— Я не брехав... Ех... Забудьте...
Прокляття, ненавиджу цей магічний предмет!
— Я ніколи раніше не чула про країну під назвою Японія... Але неважливо. Далі, вкажіть причину, чому ви захотіли стати шукачем пригод.
— Щоб врятувати громадян, яких тероризувала армія Короля Демонів і...
*Дзень*
— ......
— ...Тому що бути шукачем пригод звучало круто. Здавалося, що можна легко заробити великі гроші і стати популярним серед дівчат.
— ...Д-Дуже добре. Наступне питання. Ви не тримаєте зла на лорда? Я чула, що ви скаржилися на борги.
— Це тому, що величезної винагороди за успішне знищення Дуллахана не вистачило на відшкодування збитків, завданих місту; тому я заліз у борги. Наші дії були націлені на захист міста, але було б безглуздо, якби його зруйнували в процесі. Мене влаштовує такий результат.
*Дзень*
— ......
— Якщо бути відвертим, я використовував такі слова, щоб переконати розлючених товаришів. Але, чесно кажучи, за те, що він так ставиться до героїв, які врятували місто, мені хочеться його вбити.
— Я... я розумію. Тоді наступне...
— Перепрошую... Можна я щось скажу?
Я перервав Сену, яка, здавалося, не бажала продовжувати допит, і сказав:
— Ви не хотіли б перейти одразу до суті? Наприклад: «Ви працюєте на армію Короля Демонів?», або «Ви віддали той наказ, бо мали зуб на лорда?». Я говорив це кілька разів: Я лише попросив здійснити випадкову телепортацію. Я не мав на меті вбивство дворянина і ніколи не думав, що так усе станеться. Я віддав той наказ, бо хотів врятувати місто. Я кажу правду.
Слухаючи мене, Сена не зводила очей із дзвоника.
…І, звичайно ж, він не дзвонив.
Переконавшись у цьому, Сена важко зітхнула.
— ...Схоже, я помилилася. Я чула про вас тільки погані чутки, тому... Мені дуже шкода...
Її поведінка змінилась, ставши більш скромною і ввічливою, а ще жінка вклонилася мені.
Думаю, її попередній тон був розрахований на злочинців, а це її звичайна манера спілкування.
Оскільки з мене було знято всі підозри, я вирішив, що настав слушний момент, і сказав:
— Ви серйозно? Вірити чуткам, не перевіривши їх? Ви знаєте, як виконувати свою роботу, пані прокурор?
— Ух... Вибачте, я перепрошую...
Коли Сена опустила голову, показуючи, що їй шкода, я продовжив:
— Ви в курсі про мої досягнення? Я не лише зробив найбільший внесок у перемогу над Генералом Короля Демонів Бельдією, я також був відповідальним за управління боєм проти “Руйнівника”. Завдяки моїм блискучим діям мобільну фортецю, яку ніхто не міг зупинити, розбили! А ви навіть не подякували, від вас чути лише нескінченні звинувачення!
Я відкинувся так далеко назад, що стілець аж заскрипів. Підживлений образою за те, що мене тримали в камері цілу ніч, я почав тиснути на Сену.
— Я... я перепрошую, це через мою роботу...! Я знаю, що Кадзума-сан зробив для міста, але...
— Але...? Що «але»? Хай там як, тепер, коли підозри проти мене розвіялися, чому ви не пригощаєте мене чаєм? Що з цим поліцейським відділком? І кацудон би не завадив!
— Кацудон? Вибачте, у нас його немає... Я зараз же принесу вам чай...
Сена поспіхом вийшла і повернулася з чашкою завареного чаю.
Я зробив ковток...!
— Занадто гарячий! Невже пані прокурор не вміє заварювати чай? Ви така агресивна, у вас, напевно, і хлопця немає, так? Оскільки тут магічний предмет, то тепер моя черга ставити запитання. У вас є чоловік, з яким ви близькі?
— Ні.
Сена безвиразно подивилася на мене і твердо сказала:
— Ні. Так, через характер я ніколи не мала хлопця, навіть доживши до такого віку. Тепер щасливі? Раджу не заходити надто далеко.
— Вибачте.
Дивлячись на дзвоник, який не дзвонив, я боязко перепросив.
— До речі, які це погані чутки ви про мене чули? Тільки ті, що розпускали вчора шукачі пригод?
— Ем, ну... Крім цього, я чула, що ви на людях зняли трусики з молодої дівчини зі своєї групи; що ви змусили Хрестоносця, яка живе з вами в одному будинку, мити вашу спину у ванні; що ви вважаєте Жрицю-компаньйонку проблемною і хотіли кинути її в підземеллі; через усі ці чутки ви здаєтеся сумнівним персонажем...
......
Побачивши, що я заціпенів, Сена подивилася на мене підозрілими очима.
— ...Це ж лише чутки?
— Просто чутки.
*Дзень*
Холодний покерфейс Сени повернувся і вона сказала:
— ...Це лише проблеми всередині вашої групи, тому я не буду коментувати. Але ви знаєте, як вас називають на вулицях? Кадзуйолоп, Кадзубруд...
— Як... Як підло! Хто це мені такі прізвиська дав?!
Насправді я знав про що вона говорила, не можу заперечувати!
Побачивши мене таким, Сена зітхнула і...
— Гаразд. Щоб перестрахуватися, запитаю ще раз. У вас немає жодних відносин ні з ким з армії Короля Демонів, так? Ви не маєте знайомств із, наприклад, Генералами армії Короля Демонів, абощо...
— Абсолютно ні, невже ви вважаєте, що я…
*Дзень*
Я не закінчив фразу «якесь велике цабе».
Я зрозумів, що зробив велику помилку.
Слухаючи дзвоника, що відлунював у кімнаті для допитів.
Я згадав, що Віз — Генерал Короля Демонів.
Частина 5
— Гей, тут мало рису! І дайте мені що-небудь з м'ясом! Хто це готував?! Я хочу бачити менеджера!
Я був пригнічений тим, що зробив величезну помилку, а біля мене галасував хуліган.
Чоловік, заарештований за несплату рахунку у закладі, чіплявся до якості їжі.
Може, і мені варто поводитися так само безсоромно?
...Але я не хочу так.
— Гей, Кадзумо, не падай духом. Мені пальців не вистачить порахувати, скільки разів мене звинувачували в суді. Ти не відчуєш себе справжнім авантюристом, доки тебе хоч раз не привели до поліцейського відділку. Завтра ми обоє підемо до суду, тож нам треба добре поїсти і добре відпочити. Я дістану тобі щось смачненьке! Тутешні копи не люблять неприємностей, тож якщо ти трохи поскаржишся, вони тобі все принесуть.
Після цих слів Даст почав скаржитися так голосно, що його було чути по всьому відділку.
Зрештою, прийшли поліціянти, щоб попередити хлопця, щоб він не випробовував долю, і побили його. Даст затих, а я пішов спати, щоб підготуватися до наступного дня.
…Як і минулої ночі, коли було вже пізно, мене розбудили вібрація і звук вибуху, що пролунав здалеку.
Я одразу ж сів і почув тихий голос Акви:
— Кадзумо! Агов, Кадзумо, прокинься!
Почувши її, я притиснувся до стіни з вікном і сказав:
— Ти знову тут. Що сталося минулої ночі? З усіма все гаразд?
— Меґумін і Даркнес були впевнені, що їх ніхто не бачив на зворотному шляху, але їх все одно чомусь запідозрили в інциденті з вибухом. Можливості розслідування в цьому світі просто вражають. Але не зважай на це; я змусила їх обох одягнути ненависні їм капюшони, тож цього разу дівчат точно не викриють.
Як не крути, а проблема полягала не в тому, що під час злочину їх побачили, а в тому, що в цьому місті не так багато людей, які могли б застосувати Вибух.
— Але залишмо це на потім. Я чекала на тебе всю ніч, чому ти не втік? Я стояла, поки мене не засипало снігом. Мене навіть кілька разів допитувала поліція.
— Бо тут не звичайний замок, а кодовий. А я зовсім не вмію такі зламувати, тож ніяк не зможу зробити це за допомогою дроту.
Почувши мої слова, Аква на мить замовкла.
— ...Цього разу вони мене перевершили, не думала, що ця в'язниця настільки надійно охороняється.
— Це просто кодовий замок. Що важливіше, який у тебе план? Якщо я не втечу сьогодні, завтра мене засудять.
Почувши мої слова, Аква кілька разів пирхнула. І робила це впевнено.
Звідки взялася ця безпідставна віра?
— Вчорашній метод був занадто обхідним. Сьогодні я приготувала дві пилки, одну з них я кину тобі.
...Пилку?
— Ти хочеш, щоб я перепиляв ґрати на вікні і втік?
— Отже, ти шариш. До світанку часу обмаль, тож поквапся!
Сказавши це, Аква кинула пилку між залізними прутами.
Зрозуміло, якщо ми будемо працювати разом, то зможемо подвоїти швидкість пиляння.
Але проблема була в тому, що...
— ...Вікно занадто високо з мого боку, я не можу до нього дотягнутися.
Отвір розташовувався високо на стіні, щоб ув'язнені не могли втекти. Я б не дотягнувся до нього, навіть якби стрибнув.
— Не хвилюйся, я ж не дурна. Я знала, що таке може статися, тому приготувала табуретку. Зможеш пиляти разом зі мною, якщо вилізеш на неї. Ймовірно, одній людині забракне часу, щоб розпиляти ґрати, але якщо працюватимемо як команда, то все вдасться.
Зрозуміло.
— А як ти плануєш передати мені табуретку? Пропихатимеш її крізь ґрати?
Аква якийсь час мовчала після того, як я поставив їй таке просте запитання.
— ...Зачекай хвилинку, — сказала дівчина і втекла.
Трохи згодом...
— Ні, це... Вона потрібна Кадзумі, я маю віддати її йому...
— Ніколи не чув, щоб хтось передавав щось подібне у в'язницю. І що ти тут робиш у таку пізню годину...?
…голос Акви почувся здалеку.
Схоже, вона намагалася змусити охоронців передати мені табуретку.
Можливо, мені слід навчитися діяти так само серйозно, як ця ідіотка.
Дивно, але, слухаючи, як Аква і охоронець сперечалися вдалині, я більше не відчував тривоги перед завтрашнім походом до суду.
Щоб позбутися доказів, я викинув пилку у вікно і заснув, загорнувшись у ковдру.
Частина 6
Система правосуддя в цьому світі була дуже простою. Прокурор збирав докази, а обвинуваченого захищав представник.
Якщо суддя дійшов висновку, що звинувачення правдиві, він виносив вирок.
У цьому світі немає адвокатів, і обвинувачених захищають їхні друзі.
Структура будівлі була такою ж, як і в японських судах, обвинувачений стояв у наручниках у центрі, поруч із представником. Суддя, прокурор і позивач сиділи навпроти них на певній відстані.
Прямо зараз…
— Не треба так напружуватися. Не хвилюйся, ми з тобою, — сказала Меґумін, намагаючись заспокоїти мене, оскільки я так нервував, що все тіло затерпло.
…Саме так.
Поруч зі мною, як представники захисту, стояли члени моєї групи.
Чому так сталося?
На місці прокурора сиділа Сена і холодними очима дивилася на мене, який не міг приховати хвилювання.
— Нічого страшного, довірся мені. У Багряних Демонів високий інтелект; я змушу прокурора плакати протягом дебатів.
Праворуч від мене виголошувала надійну промову моя адвокатка Меґумін.
— Не хвилюйся, якщо події зайдуть занадто далеко, я придумаю, як тобі допомогти. Ти не винен у тому, що сталося, — сказала Даркнес, яка стояла зліва від мене.
Як надійно, мені стало спокійніше...
Але...
— Просто залиш це мені! Я Жриця, мої слова дуже переконливі! Просто залиш все мені!
Саме так, проблема полягала в цій дівчині. Я попросив Акву підійти і прошепотів їй на вухо:
— Слухай уважно, Акво. Я благаю тебе, будь ласка, нічого не говори. Якщо будеш слухняно мовчати, поки триватиме судовий процес, я куплю тобі сніжно-малинового краба.
— Що за нісенітниці ти верзеш? Якщо Кадзуму засудять до в'язниці або страти, ти не зможеш купити мені краба. Не хвилюйся, я краще за всіх знаю, що таке бути адвокатом. Кадзума ж любить грати у відеоігри, так? Хіба ти не чув, що в Японії люди грають у «Ace Attorney»* та «Манґанронпу»**? Я колись грала в обидві.
*Ота гра з дебатами, про яку ви точно бачили купу мемів.
**А от про цю без поняття, але має бути щось схоже.
— Гаразд, я тебе зрозумів. Будь ласка, не кажи ні слова.
Аква у відповідь на моє прохання незадоволено відвернула голову.
Ця мала..!
…Чоловік середніх років, який сидів на місці судді, стукнув молотком по столу.
— Порядок у суді! Ми розпочинаємо судовий процес над Сато Кадзумою за звинуваченням у підривній діяльності проти країни! Позивач — Алєксєй Барнс Альдерп!
Ага, ну по ньому все сходиться
За реплікою судді підвівся огрядний чоловік.
Він був високий, громіздкий, з блискучою лисиною. Був середнього віку і мав повно волосся на тілі.
То це той самий дворянин, який судиться зі мною.
Лорд Альдерп витріщився на мене так, ніби оцінював мою вартість. Потім він перевів розпусний погляд на трьох жінок, що стояли поруч зі мною.
Оглянувши кожен сантиметр тіла Акви і Меґумін, він перевів погляд на Даркнес...
І застиг на місці зі здивованим виглядом.
— Ей, цей товстий стариган досі дивиться на нас. Я відчуваю присутність зла і маю бажання виколоти йому очі.
Базовано
— Благаю тебе, не роби цього... І хіба він не дивиться тільки на Даркнес?
— І вже дуже довго. У нього такі ж очі, як у Кадзуми, коли той витріщається на Даркнес, коли вона ходить по маєтку в легкому вбранні.
— Ух... агов, ти помиляєшся. Я... я ніколи не дивився на неї такими очима...
Поки я панічно виправдовувався і спостерігав за Даркнес, я помітив, що вона теж дивиться на лорда.
— ...Що з тобою, Даркнес? Турбує погляд цього старого?
— ...Ні... Я в порядку, справа не в цьому... Я розповім вам пізніше.
Дівчина не виглядала на “в порядку”, але я не встиг її розпитати, бо знову залунав молоток.
— Тиша! Я вимагаю порядку в суді. Прокуроре, прошу! У нас є магічний предмет, тому будь-яка брехня буде викрита в суді. Пам'ятайте про це, коли будете говорити.
Суддя знову стукнув по столу і за цим сигналом Сена підвелася.
— Зараз я зачитаю звинувачення... Обвинувачений Сато Кадзума брав участь разом з іншими шукачами пригод у битві проти мобільної фортеці “Руйнівник”. Під час бою він віддав наказ відправити Коронатит, який мав вибухнути, за допомогою телепортації. Телепортований Коронатит вибухнув після того, як опинився в особняку позивача. Маєток позивача Альдерпа знищено. Зараз лорд змушений жити в заїжджому дворі в межах міста.
Поки Сена зачитувала звинувачення, власник маєтку, позивач, все ще витріщався на Даркнес.
— При перевезенні монстрів, наркотиків і небезпечних предметів, таких як вибухівка, використання Випадкової Телепортації заборонено. Це чітко прописано в законі, а наказ, який віддав обвинувачений, явно суперечить цьому закону; крім того, загроза життю лорда потенційно може похитнути становище країни. Тому обвинувачення просить визнати підсудного винним у підривній діяльності проти держави!
— Протестую!
Це сталося одразу після того, як Сена закінчила зачитувати звинувачення.
Аква, яка стояла поруч зі мною, висунулася вперед і викрикнула протест, піднявши одну руку.
— Стороні підсудного ще не час говорити. Перш ніж щось сказати, запитайте дозволу... Ну, ви вперше в суді, тож цього разу я заплющу на це очі... Захист може говорити.
Суддя підказував Акві, але вона лише задоволено похитала головою.
— Я просто хотіла спробувати сказати “Протестую”, все в порядку.
— Захист може говорити тільки тоді, коли захищає обвинуваченого!
Ця ідіотка… Мені дуже хотілося дати їй добрячого ляпаса.
Аква, яку суддя вилаяв одразу після початку судового засідання, виглядала задоволеною і повернулася на місце поруч зі мною.
Сена, яку збили з пантелику, здавалося, трохи захвилювалась.
— ...Ем, це все, що я можу сказати. Підбиваючи підсумок, ми просимо визнати Сато Кадзуму винним у підривній діяльності проти держави...
Після того як Сена закінчила і повернулася на місце, суддя сказав:
— Далі я надаю слово обвинуваченому та його захисту. Можете викладати свої аргументи!
— …І таким чином, Генерала Короля Демонів Белдію і “Руйнівника” перемогли лише завдяки моїм зусиллям. Дивно звинувачувати мене в підривній діяльності проти країни, враховуючи мій внесок у безпеку міста. Насправді я вважаю, що мене повинні хвалити!
З дозволу судді я виголосив промову в центрі суду.
Я описав, яким крутим я був у бою з Белдією.
Поки я підкреслював, якою чудовою була координація дій під моїм командуванням у битві з мобільною фортецею “Руйнівник”, суддя кілька разів дивився на магічний дзвіночок, що викривав брехню, але я не заперечував.
Можливо, я трохи перебільшив, але точно нічого не вигадав.
— Досить... Досить, я розумію, що хоче сказати підсудний. Продовжуйте, прокуроре. Наведіть, будь ласка, докази, які свідчать про те, що обвинуваченого слід визнати винним у підривній діяльності проти держави.
Суддя з розлюченим обличчям квапив Сену надати докази. Та показала жестом лицарю, що стояв поруч із нею.
Той попрямував до зали очікування в суді, а Сена взяла аркуш паперу і прочитала:
— Обвинувачення представить докази, які доводять, що обвинувачений є терористом, який намагається підірвати владу в країні, або що він пов'язаний з армією Короля Демонів. Свідку, будь ласка, вийдіть на трибуну!
За вказівкою Сени, лицар привів свідків до суду. Здебільшого це були шукачі пригод.
А точніше...
— Ахахаха... Мене викликали...
Першим свідком була Кріс, яка стурбовано дивилася на мене, чухаючи шрам на обличчі.
Включно із нею, я знав усіх, кого викликали до суду для свідчень.
Частина 7
Ситуація була кепська.
— Це означає, що обвинувачений використав Крадіжку під пильним поглядом громадськості, щоб зняти з вас трусики. Це правда?
— Ем, так, правда! Але це був нещасний випадок!
— Вам просто потрібно було підтвердити, що це правда, дякую за свідчення.
— Гм? Зачекайте! Мене більше не турбує той випадок..!
Сена поспіхом завершила допит і вигнала Кріс із зали суду.
З іншими свідками теж були проблеми...
Той, що прибув із Японії, як і я, чий чарівний меч я вкрав і продав — Майстер Меча Міцуруґі. Він був з двома підлеглими, що йшли одразу за ним.
— Міцуруґі-сан. Я чула, що ваш чарівний меч викрав і продав обвинувачений. А двом панянкам він погрожував, що вкраде їхні трусики, якщо спробують повернути меча. Це правда?
— Так, все правильно. Але той інцидент почав я...
— Саме так, він погрожував нам! Сказав: «Я прихильник гендерної рівності, чоловік, який посміє застосувати удар ногою проти дівчини»!
— Так! А ще він сказав: «Оскільки ви дівчата, я можу принизити вас публічно за допомогою Крадіжки»!
Двоє підлеглих Міцуруґі продовжували перебивати його, користуючись нагодою помститися мені за погрози, які я їм тоді виголосив.
Ці дівчата, напевно, ненавиділи мене до глибини душі, бо показували язика щоразу, коли ми зустрічалися поглядами.
А погляд судді та решти присутніх завдавав мені болю...
Після того як Міцуруґі та інші вийшли із зали суду, Даста чомусь викликали як свідка.
Я не пригадую, щоб робив йому щось погане.
Якщо правильно пам'ятаю, саме Даст якось запропонував помінятися групами.
Після того як хлопець тепло привітався зі мною, Сена сказала:
— Цей чоловік є відповідачем у наступній судовій справі. Думаю, суд має бути з ним знайомий. Це правопорушник, який створює проблеми, і на нього постійно подають до суду.
— Ей, шановна, це ти мене покликала, я всього лиш чекав своєї черги в суді. Я щойно прийшов, тож харе мене брудом поливати! Ти що, хочеш, щоб я помасажував тобі ці великі цицьки?
Слова Сени розлютили незворушного Даста.
Коли суддя насупився через його вульгарні слова, Сена вказала на мене і промовила:
— Дасте-сан, я чула, що ви досить близькі з Сато Кадзумою-саном. Це правда?
— Які тут можуть бути сумніви. Ми як брати і часто випиваємо разом.
Почувши це, Сена звернулася до мене:
— Сато Кадзумо-сан, ви найкращі друзі з цим некерованим правопорушником?
— Просто знайомі.
— Гей! Кадзумо! — крикнув Даст, але дзвоник не пролунав під пильним поглядом Сени та судді.
— З-Зрозуміло, вибачте за грубість. Я хотіла показати, що ваші друзі порушують закони, тому...
— Нічого страшного, це факт, що я з ним знайомий.
— Кадзумо! Невже наша дружба така незначна?!
Коли лицар виволік крикливого хулігана із зали суду, Сена повернулася обличчям до судді.
— Останній свідок розчарував, але інших має бути достатньо, щоб довести, що обвинувачений має вади характеру і затаїв образу на позивача. Виходячи з цих фактів, цілком можливо, що обвинувачений наказував використовувати не Випадковий Телепорт, а звичайну телепортацію вибухівки до маєтку позивача, і замаскував це під нещасний випадок...
Сена намагалася притиснути мене непрямими доказами.
— Це взагалі не доказ! Я визнаю, що Кадзума сумнівна персона, але не можу прийняти таке непряме звинувачення! Наведіть щось більш конкретне! І цей суд надто дивний! Все надто притягнуто за вуха, вам таке не здається дивним?
— Сторона обвинуваченого повинна стежити за словами. Говоріть тільки тоді, коли вам дозволять!
— Вам потрібні докази? Дуже добре, я надам незаперечні докази! Вони безсумнівно покажуть, що ця людина — терорист, який прагне знищити місто, або поплічник армії Короля Демонів!
Побачивши, що Меґумін розійшлася, Сена підняла папірець і зачитала:
— Перше! Загін на чолі з авантюристом Сато Кадзумою, можливо і переміг Генерала армії Короля Демонів Белдію, але місту було завдано значної шкоди через величезну кількість начаклованої води...
Аква затремтіла.
— Друге! Встановлення гігантського бар'єра на громадському кладовищі, що змусило духів блукати містом, створюючи хаос...
Аква затулила вуха і стала обличчям до мене, але я схопив її за руки і відірвав від вух, щоб вона могла чути, що говорила пані прокурор, а далі...
— День за днем накладає закляття вибуху за містом, змінюючи ландшафт території. Останнім часом його можна було почути вночі, від чого прокидалися мешканці...
Настала черга Меґумін затулити вуха і відвернутися.
Представники мого захисту аж занадто марні!
— Гей, зачекайте, це занадто дивно! Дивно, як не крути! Те, що ви перерахували, мене не стосується! Ну, це були неприємності, спричинені членами моєї команди! Але ви повинні навести докази саме моєї причетності!
У відповідь на мій спалах гніву…
— А ще у нас є повідомлення про те, що обвинувачений використовував вміння, яке доступне лише нежиті, — Дотик Осушення. Якщо ви не пов'язані з армією Короля Демонів, будь ласка, поясніть, чому ви можете його використовувати… Вам не дадуть просто проігнорувати питання, якщо затулите вуха! — викрикнула Сена, вказуючи на мене, який за компанію з Аквою та Меґумін затулив руками вуха.
Право на мовчання! Я хочу скористатися своїм правом на мовчання!
— І нарешті, найбільш викривальний доказ... Під час допиту в поліцейській дільниці я запитала, чи вели ви якісь справи з членом армії Короля Демонів. Ви тоді заперечили і магічний предмет виявив брехню. Це найкращий доказ!
О ні, о ні, о ні!
Я гадки не мав, що робити, і втратив дар мови.
— Стривайте!
Несподівано, але цей впевнений голос пролунав з уст Акви.
Хто б міг подумати, що у цієї дівчини буде козир у рукаві..!
— Акво, скажи їм! Покажи їм вирішальний доказ, який доведе, що я не винен!
— Га? Звідки у мене може бути щось подібне? Я просто хотіла спробувати цю фразу.
— Виведіть цю людину із зали суду!
— Вибачте! Я прошу вибачення від імені мого адвоката!
— А-а-а... боляче!
Я схопив Акву і міцно тиснув їй скроню, перепрошуючи за її поведінку.
Срака, ця клята ідіотка!
І схоже, що в цей момент хтось втомився від наших ігор.
— Досить! Цей хлопець пов'язаний з армією Короля Демонів! Він їхній поплічник! Він послав вибухівку в мій особняк! Вбити його! Засудіть його до смертної кари!
Позивач, який весь цей час мовчав, лорд Альдерп, раптом підвівся і гнівно заревів на мене.
Молодець, старий, це мій шанс!
— Ні, я не пов'язаний з армією Короля Демонів! Я не терорист! Я ображений на лорда за те, що він змусив мене взяти на себе той борг, але я ж не навмисне відправив Коронатит! Слухайте і дивіться уважно на магічний предмет! Повторюю ще раз! Я не поплічник армії Короля Демонів і не веду з ним жодних справ!
Мої слова не змусили дзвоник задзвеніти, від чого лорд втратив дар мови.
Сена також насупилася і закусила нижню губу.
Якщо свідчення, зроблені в присутності магічного предмета, можуть бути прийняті як доказ, то мої слова, які не змусили його дзвеніти, також згодяться.
Вийти з цієї ситуації мені допомогли слова позивача.
Суддя повільно похитав головою.
— Так завжди буває, коли ми використовуємо магічний предмет для виявлення брехні. Результати неочевидні. Обвинувачення клопотало про те, щоб реакцію магічного предмета прийняли як доказ. Але з огляду на результати, я не можу його задовольнити. Непрямі докази, представлені до цього часу, занадто слабкі. Таким чином, я визнаю, що обвинувачений Сато Кадзума не винен через відсутність...
У той вирішальний момент, коли суддя виносив вирок…
— Повторюю ще раз. Цей хлопець пов'язаний з армією Короля Демонів, він один з їхніх поплічників. Засудіть його до смертної кари, — промовив лорд, який все ще стояв.
У відповідь Сена сказала:
— Ні... Ніхто не постраждав через цей інцидент. Немає підстав для смертної кари...
Почувши її слова, вельможа просто витріщився на неї.
— ...Ні, ви маєте рацію. Смертний вирок є найбільш доречним... Так?
Гм?
— Гей, гей, зачекайте хвилинку! Це надто дивно, надто дивно!
— Ага, що це щойно було?! Чому змінилася аргументація прокурора?!
Поки ми з Меґумін протестували, Сена якось дивно поводилась. Хоч це вона щойно змінила риторику, але на її обличчі з’явилась розгубленість і жінка нахилила голову, наче не розуміла про що ми.
Аква раптом вказала на суддю, Сену і лорда та сказала:
— Я відчуваю присутність зла! Хтось із них намагається перекрутити факти за допомогою злих сил!
Несподівана промова Акви змусила присутніх замовкнути.
Можливо, через її попередні ідіотські вигуки, на неї дивилися із сумнівом в очах.
Але коли всі звернули увагу на магічний предмет, який не задзвенів, атмосфера змінилася.
Аква була Архіжрицею, а це професія, що пов’язана зі силами світла.
Через це її слова були більш переконливими, від чого вираз обличчя судді змінився.
— Сили зла... Отже, ви кажете, що хтось використовує підступні засоби, щоб вплинути на непорушний процес суду?
— Так, саме так. Мої очі точніші за той магічний предмет! Правду кажучи, я богиня води, що має 10 мільйонів послідовників у цьому світі! Богиня Аква!
*Дзень*
Від заяви Акви в тихому залі суду пролунав чіткий дзвін.
— Чому?! Зачекайте, я не брехала!
— Підсудний, будь ласка, ретельно обирайте собі захисників.
— Прошу вибачення, я серйозно подумаю над цим.
Втративши довіру присутніх, Аква все ще галасувала, а Меґумін втішала її. Лорд чомусь зблід і кусав губи, дивлячись на жрицю.
— Я зрозуміла, це, мабуть, через те, що я повелася надто марнославно. Магічний предмет подумав, що я брешу через кількість послідовників! 10 мільйонів — це трохи перебільшено, я мала б сказати, що їх близько 9,8 мільйона.
Чуючи, як Аква бурмоче за спиною, я хотів відповісти, що її вірян, напевно, менше тисячі. Але зараз я не міг цього зробити, оскільки мені будь-якої миті могли винести вердикт.
Суддя прочистив горло.
— ...Обвинувачений Сато Кадзумо. Враховуючи ваші нелюдські дії та порушення громадського спокою і порядку в суспільстві...
Він почав говорити щось, що суперечило його попередньому вироку.
— Я вважаю вирок, запропонований прокурором, адекватним. Обвинувачений визнається винним і...
Що?
— …засуджується до смертної кари.
Частина 8
— Що за дивина?! Ні, зачекайте, зачекайте хвилинку! Що це за поспішний вирок?! Наведіть вагоміші докази! У вас, мабуть, щось не так із головою, якщо ви так легко засуджуєте людину до смертної кари!
— Обвинувачений! Слідкуйте за поведінкою!
— Кадзума має рацію, це дивно. Щось тут не так. Це ясно, що Кадзума затаїв образу за те, що йому довелося взяти на себе витрати на ліквідацію наслідків повені, він любить скаржитися і ненавидить цього лорда, що одного дня може призвести до неприємностей. Але, попри все це, у нього не вистачить духу навмисне телепортувати Коронатит!
Гей, ти мене захищаєш чи як? Розберися вже, що ти хочеш сказати!
Поки я думав, як заткнути Акву, Меґумін зняла пов'язку з очей і сказала:
— Що ж, якщо так хочете вважати Кадзуму терористом, я покажу вам, що таке справжній терорист... Гей, що ви робите?! Відпустіть мене!
Побачивши, як палають багряні очі Меґумін, охоронці кинулися її вгамовувати.
— Ні! Це дивно! Надто дивно! Мої ясні очі бачать зло, що витає в повітрі зали суду! Зачекайте хвилинку, я зараз його очищу... Ей! Я не використовую ніякої підозрілої магії, не заважайте мені!
— Використання заклинань суворо заборонено в суді! Це може перешкодити роботі детектора брехні!
— Досить, виведіть їх обох звідси!
Сена підвелася, наказуючи охоронцям вивести Меґумін та Акву.
— Тиша! До порядку..! Я сказав, порядок у суді!
Суддя остаточно втратив самовладання і заревів, високо замахуючись молотком.
Охоронці вже виводили Меґумін та Акву, як раптом…
— Ваша честь, будь ласка, подивіться на це.
Даркнес, яка досі не промовила жодного слова, дістала щось зі своїх грудей.
Це був цінний на вигляд кулон з якоюсь відзнакою.
Я не знав, що це було, але всі присутні в суді зрозуміли.
— Ц-Це... В-Ви...
Суддя підвівся від здивування, широко розкривши очі, поки дивився на кулон.
Під поглядами присутніх Даркнес тихо промовила:
— Вибачте, чи не могли б ви призупинити судовий процес заради мене? Я не прошу, щоб прокурор закрив справу. Мені просто потрібен час, щоб довести, що ця людина — не поплічник армії Короля Демонів і не вчиняла злочин. Водночас я попрошу його відшкодувати лорду збитки за маєток.
Сена і суддя заклякли, дивлячись на відзнаку, яку показала Даркнес.
За таких обставин лише лорд спромігся на кволий протест.
— Це... Але, навіть якщо ви про це просите..!
— Альдерпе. Як потерпілий у цій справі, ви можете вважати, що я буду винна вам послугу. Якщо це в моїх силах, зроблю для вас все, що завгодно. Я не прошу відкликати звинувачення, а просто сподіваюся, що ви зможете ще трохи почекати.
Почувши слова Даркнес, лорд застиг на місці і проковтнув.
— Що завгодно?! Що... Що завгодно..!
— Саме так, що завгодно.
Почувши підтвердження, очі дворянина засяяли і він розпусно подивився на її тіло.
Потім він сів назад у крісло.
— Гаразд, оскільки це ви просите, я дам цьому чоловікові більше часу.
…Отримавши дозвіл покинути суд, я запитав Даркнес, яка йшла за мною:
— Що це щойно було? Точніше, ти знаєш цього старого Альдерпа?
— ...Можна і так сказати. Ще з дитинства у нього була до мене одержимість. Відколи померла його дружина, він кілька разів просив моєї руки. Але мій батько відмовляв йому через різницю у віці.
Який жах. Наскільки ж він наполегливий?
— І ти... І ти не проти? Хіба нормально обіцяти щось зробити для такого старого? Судячи з того, як тебе роздивлявся, він напевно попросить про щось жахливе.
— ...Щось, щось жахливе...
— Ти... Я забираю свої співчуття назад...
Я відвернувся від збоченки, яка почала червоніти і важко дихати, й разом із нею пішов за Аквою та Меґумін, яких тримали під вартою.
Частина 9
Після переговорів із Даркнес суд дав мені два накази.
Перший — довести, що я не поплічник армії Короля Демонів.
Другий — відшкодувати лорду вартість зруйнованого маєтку.
Щоб зібрати кошти, я взяв із собою Акву і пішов до крамниці Віз.
Я хотів піти сам, але вона постійно ходила за мною.
— Я розумію, про що думає Кадзума! Ти потрапив у всі ці неприємності через ту нежить. Плануєш пограбувати її крамницю, щоб розплатитися з боргами, так?
Аква, яка нічого не тямила, енергійно вигукувала перед крамницею.
— Виходь сюди, неживе чудовисько! Я відправлю тебе на той світ! — прокричала вона якусь дурню, вибиваючи ногою двері.
— Ш-Що? Грабіжники? Мафія?... Йой! Це ж... Це ж Аква-сама!
Чомусь власниця магазину боялася її більше, ніж грабіжників чи мафіозі.
Я зайшов усередину, підійшов до переляканої через Акву Віз і виклав їй вердикт по справі.
— Зрозуміло... По-перше, вітаю вас зі звільненням! Мені дуже шкода, Кадзумо-сан. Це все через те, що я телепортувала той камінь...
— Саме так і якщо ти розумієш, то..!
— Не хвилюйся про це. Якби тебе там тоді не було, ми б не вийшли неушкодженими. Коронатит підірвав особняк лорда, але ніхто не постраждав. Мені лише треба довести Сені, що я не поплічник армії Короля Демонів, щоб зняти з себе підозри. Але наступною проблемою буде зібрати кошти на відбудову зруйнованого маєтку.
Я не знав, яку нісенітницю хоче сказати Аква, тому затулив їй рота, а тоді промовив до Віз; вона відчула полегшення, коли вислухала мене.
— Зрозуміло, вам вдалося виграти трохи часу. Але щодо грошей... Я дуже хочу допомогти, але моя крамниця збиткова, тож у мене не так багато коштів... У мене був друг, який служив у війську Короля Демонів. Він чудово вмів заробляти гроші, але був незбагненною особою; я ніколи не розуміла, про що він думає... Буде чудово, якщо я зможу допомогти якось інакше… — сказала Віз зі стурбованим виразом обличчя і почала думати, стоячи за прилавком.
— Ні, я тут тому, що ти можеш допомогти мені з дечим.
— Саме так, ти нам дуже допоможеш, якщо покинеш цей світ!
Я проігнорував нісенітниці Акви і почав обговорення із Віз.
Простіше кажучи, з наявними боргами і відсутністю грошей, мені буде важко зібрати кошти на відбудову особняка лорда.
Раз так, то, можливо, мені варто втілити в життя план, про який я вже раніше думав...
Рівень цивілізації тут був відсталим, порівняно із Землею. Люди, які не могли використовувати Іскру, мусили покладатися на кремінь.
Якби я почав продавати запальнички, це, безумовно, був би хіт.
Але я знав, скільки майстерності потрібно для виготовлення таких делікатних речей.
Навіть якби мені вдалося виготовити бодай щось, отримати дозвіл збувати свої вироби у якійсь крамниці було б неможливо.
Тому я хотів поговорити з Віз, щоб дізнатися, чи можна мені якийсь час виставляти їх десь у її магазині.
Я усе їй пояснив.
Сказав, що зроблю кілька зручних штук, і попросив дозволу виставити їх у крамниці.
Якщо вони продаватимуться, я поділюся з Віз частиною прибутку.
Я також сказав їй, що можу показати виготовлені товари, якщо вона захоче оглянути їх, перш ніж вирішити.
— Нелегко заробляти на життя пригодами. Тому я мушу покладатися на ведення бізнесу... І єдина, на кого я можу покластися за таке коротке перебування у місті, — це Віз.
— Іншими словами, Кадзума каже, що ми захопимо крамницю, тож поквапся і віддай нам документи... Боляче!
Я вдарив Акву по потилиці руків'ям кинджала. Я опустив голову і щиро попросив Віз.
Попри те, що вона боялася Акву, яка лікувала власну голову, звиваючись на підлозі, Віз все одно відповіла з лагідною посмішкою.
— Якщо мова про таку послугу, то, безумовно, немає жодних проблем. Я б дуже хотіла більшої різноманітності товарів. Моя крамниця і так не надто популярна... І я теж маю стосунок до того, що вам доводиться відшкодовувати збитки за особняк лорда... Я не знаю, що ви плануєте продавати, але з нетерпінням чекатиму на співпрацю, Кадзумо-сан.
Побачивши, що Віз з посмішкою погоджується, я теж посміхнувся.
Якби не та штука, що звивалася на підлозі, атмосфера була б набагато кращою.
...Раптом вираз обличчя Віз став трохи похмурим.
Її обличчя було сповнене занепокоєння, ніби вона роздумувала, чи варто мені щось розповідати.
— ...? Що таке? Якщо тебе щось турбує, скажи мені. Я не планую нав'язуватися, тож якщо є щось, що тебе непокоїть...
Віз замахала руками, показуючи, що все гаразд.
— Ні, я за це не турбуюсь! Ем... Для мене буде чудово, якщо Кадзума-сан захоче продавати товари в крамниці. Це про інше, це стосується Акви-сама...
Віз почала вагатися зі стурбованим виразом обличчя.
— ...? Що не так з цією дівчиною? А... Якщо я поставлю тут товари, Аква може приходити час від часу і створювати тобі проблеми, так? Якщо боїшся цієї дівчини, я попрошу її не приходити сюди.
Може Аква так і не виглядає, але вона все ж богиня.
Як нежить, Віз мала б почуватися неспокійно в її присутності.
— ...Ні, не те... Нічого страшного, якщо Аква-сама прийде... Але вона поговорить з покупцями, коли зайде, і скаже, що господиня крамниці виготовляє товари такими методами, що навіть казати не можна, і краще їх не купувати...
— Агов, що це все означає?
Почувши моє тихе запитання, Аква, яка досі лікувала голову на підлозі, на мить здригнулася.
— Все... Все гаразд! Це вже в минулому! Найдивовижніше те, що такі товари, як свята вода, стали шалено популярними серед чоловіків-авантюристів, тож усе гаразд...
Чи можна це назвати хорошим кінцем через успішний збут товару..?
Але чи нормально для ліча продавати святу воду?
Більше того, чи місцевим шукачам пригод це підходило?
— Важливіше те, що... Аква-сама торкається всіх товарів у крамниці, очищуючи прокляті та некромантичні предмети, і через це багато з них стають непридатними для використання...
— Про що ти думала, клята богине?!
Схоже, що вона відвідувала крамницю Віз і щоразу завдавала їй клопоту.
Я підняв Акву і нахилив її голову донизу, щоб перепросити.
— Пробач, Віз! Я візьму на себе відповідальність і компенсую збитки її грошима! Ти, дурепо, не пручайся і перепроси як слід!
— Зачекай, Кадзумо! Я не хочу! А те, що рідина очищується після контакту зі мною — це все через мою святу ауру, тут нічого не поробиш! Це так само як рослини фотосинтезують, коли на них світить сонце, це відбувається автоматично! Я дійсно не можу це контролювати!
Ні, тобі в першу чергу просто не слід торкатися товару.
Аква пручалася і відмовлялася вклонитися, тож я низько вклонився замість неї.
Останнім часом через цю дівчину мені доводилося перепрошувати у багатьох людей.
— Будь ласка, будь ласка, підніми голову! Все гаразд, це вже в минулому! Я лише сподіваюся, що відтепер вона не намагатиметься очищати товар. Я теж багато турбую Акву-сама, наприклад, прошу її відправити загублені душі з кладовища на той світ чи вигнати нечисту силу з особняка..!
Віз поспіхом вклонилася, поки говорила.
Коли Аква, яка лінувалася очищати кладовище і цим спричинила навалу духів в особняку, почула її, то відвела очі вбік.
...Вам із Віз варто просто помінятися професіями.
