[9]

[9]

Атака Першої старшої школи, хоч і була лише спробою, надійно зафіксувалася датчиками спостереження.

Вона була найбільш оснащеною серед усіх Старших шкіл при національному магічному університеті. Що стосується обладнання спостереження за магією на території навколо школи, то його можна порівняти з оснащенням бази Сил Самооборони.

Група обладнання спостереження Першої старшої зафіксувала об’єктивні данні, що магія, яка генерувала гримучий газ в небі над нею, прийшла з Приморського краю Федеративної Республіки СРСР.

Данні були передані уряду через Магічний Університет.

Міністр закордонних справ рішуче звинуватив Новий Радянський Союз в агресії, хоча була зроблена лише спроба, і закликав міжнародну спільноту до санкцій проти Нового Радянського Союзу.

Коментар Міністерства промисловості, яке спонукав Тудоу Аобу, пішов ще далі. Воно оголосило, що ґрунтуючись виключно на отриманих даних, атака була здійснена «Апостолом» Нового Радянського Союзу, Безобразовим. Тож можна прийти до висновку, що є серйозні сумніви щодо мирного характеру проєкту «Діона», з яким співпрацює Безобразов.

◇ ◇ ◇

– Це мало несподівані наслідки...

В суботу, двадцять другого червня.

Пробурмотів собі Тацуя, за сніданком, переглядаючи вчорашні новини про пресконференцію міністра промисловості.

– О, хіба старший брате не прораховував так далеко?

З іншого боку почувся голос з домішками хіхікання.

Тацуя з гіркою посмішкою похитав головою усміхненій Міюкі.

– Я не продумував так далеко. Я випадково перехопив «Туман-бомбу» над школою. Швидше, я думав, що атака навряд чи відбудеться протягом дня.

– Навіть старший брат можуть помилитися в розрахунках.

– Звичайно.

Якщо говорити про прорахунки, госпіталізація Мінамі була результатом серйозного прорахунку. Подумки жаліючи про це, Тацуя продовжував посміхатися, щоб Міюкі цього не помітила.

Тема новин на екрані змінилась. Тацуя та Міюкі продовжили снідати.

– Але це ж змінить напрямок руху громадської думки?

Однак інтерес Міюкі не змінився.

– В Японії можна очікувати супротив проєкту Діона.

Тацуя усвідомлював, що люди говоритимуть погані речі й про нього, але він не збирався ховатися.

Проєкт Діона від самого початку був продуктом змови. Він не повинен почуватися винним, через те що перервав спробу вигнати його в космос громадською думкою. Принаймні Тацуя не бачив в цьому проблеми.

– Але старший брат. Чи продовжиться проєкт ESCAPES, якщо ситуація зміниться?

– Звичайно. Проєкт ESCAPES не мав на меті протистояти Діоні, я зробив це, бо був підходящий момент. По правді кажучи, я хотів би більше часу для підготовки, але як тільки почав, я вже не міг зупинитись.

– Так. Я впевнена, що шлях обраний старшим братом не є хибним.

Міюкі, мабуть, сказала б те саме, навіть якщо Тацуя планував би підкорити світ, але зараз це було безглузде припущення. Те на що націлений Тацуя, це мирне використання магії.

– До речі, тітка ж рекомендувала вам відвідати острів Міякі?

– Так. Мені теж цікаво. Я все ще думаю, що те, що тітка вирішила змінити заплановане призначення Міякі для дослідницької установи на установку для розгортання проєкту ESCAPES звучить досить привабливо.

– Я впевнена, тітка, вважає що він буде корисним і для родини Йотсуба.

– Хотілося, щоб це було так... Дякую за частування.

Тацуя поклав палички.

– Я приготую каву.

Підвівшись, сказала Міюкі, хоча на її тарілці ще залишалась їжа.

◇ ◇ ◇

Тацуя та Міюкі заговорили про острів Міякі, за сніданком, без особливого передчуття.

Однак Тацуя не міг не згадати ранкової розмови, коли почув про гостя, що з’явився перед вечерею.

– П-привіт...

Зі збентеженим обличчям, піднявши руку, вона привіталася з Тацуєю і Міюкі

– Ліна?!

Як і сказала здивована Міюкі, це була Ангеліна Кудоу Шіелдс.

– Пан Тацуя, старша сестра Міюкі, вибачте, що так пізно.

– Ні, не турбуйся, ми ще навіть не вечеряли...

Тацуя, здавалося, також був здивованим. Відповівши так Аяко, його увага була спрямована на Ліну.

– У всякому разі, не будемо розмовляти в порозі. Заходьте.

– Вірно. Ліна, Аяко-чан, будь ласка.

В слід за Тацуєю, Міюкі запросила їх увійти..

– Так. Пані Шіелдс, скористаймося їх запрошенням?

– Е, що. Так... Перепрошую.

Аяко виглядала звиклою, а Ліна мала зніяковіле обличчя, коли вони пройшли повз Міюкі, що тримала двері та прослідували за Тацуєю.

– ...Повстання, і втеча з Америки?

– Ліна, це жахливо.

Аяко пояснила ситуацію. У це було важко повірити, але у неї не було підстав, для змови проти Тацуї та Міюкі. І вони приймали це за факт.

– Пані Шіелдс, ні, майор Сиріус знаходиться під захистом родини Куроба, але пані глава думає про острів Міякі, як про місце можливого сховку.

– А на Міякі є місце де Ліна зможе жити?

– Я чула що з цим не буде проблем. Але навіть якщо ми вважаємо, що цього достатньо, Майору Сиріус цього може бути недостатньо.

– ...Мені не потрібна розкіш.

Тихим голосом запротестувала Ліна.

– Тому я попросила майора заздалегідь поглянути на острів Міякі.

Але Аяко проігнорувала слова Ліни.

– Вам це сказала тітка?

Міюкі також не звернула увагу на слова Ліни.

Ліна після цього виглядала більш боязкою.

Тацуя, побачивши це, трохи посміхнувся, але нічого не сказав.

– Так. І попросила, щоб пан Тацуя супроводив майора на Міякі.

– Шановного Тацую?

Міюкі округлила очі від несподіваного розвитку розмови.

– Зрозуміло..

Однак Тацуя розуміючи кивнув.

– Враховуючи можливість, що втеча Ліни лише прикриття, а справжньою метою є саботаж в середині родини Йотсуба, Ліну треба контролювати, певно, було б правильним, щоб її контролював такий самий маг стратегічного класу.

Відповів Тацуя Міюкі, що поглянула на нього із запитанням в погляді.

– Я б такого не зробила!

Підвелася Ліна.

– Знаю.

Цього разу Тацуя її не проігнорував.

– Глава, Йотсуба Мая, теж так не думає. Це просто для внутрішнього вжитку Йотсуба.

– А, О… Ось що.

Ліна також мала проблеми з дотриманням організаційної структури. Пояснення Тацуї, здавалося, її переконало.

– Аяко, які плани на сьогодні?

– Насправді я хотіла б залишитись, але шановна глава наказала як найшвидше передати відповідь пана Тацуї.

– Телефоном не можна... Зрозуміло. Скажи матері, що я виконаю її розпорядження.

– Так, добре.

– Сьогодні вже пізно. Відправимось на Міякі завтра. Я візьму Міюкі з собою, тож передай пану Ханабіші ще більше посилити охорону Мінамі.

Тацуя попросив Аяко передати усне прохання не Хійоґо, а його батькові, дворецькому Ханабіші.

– Вас зрозуміла, це теж буде виконано.

Тацуя кивнув Аяко і перевів погляд на Міюкі.

– Міюкі, вибач, ти не могла б підготувати спальню Ліні.

– Слухаюсь.

– Е-Ей…

Розклад визначався далі, вже без волі Ліни.

– Тоді, пан Тацуя, сестра Міюкі, сьогодні ви досить зайняті, на сьогодні це все.

– Так. Знайдемо час поспілкуватися наступного разу.

– Залюбки. Фумія теж буде радий.

Широко посміхаючись, відповіла на слова Тацуї Аяко.

Міюкі також незмінно посміхалася, можливо, тому що не могла дозволити собі вийти з образу його нареченої.

– Аяко-чан, дякую, що привезла Ліну.

Сказала Міюкі, що вийшла з вітальні провести Аяко, відчинивши їй двері.

– Не варто дякувати. Тоді прошу вибачити.

Вхідні двері зачинились.

Коли Міюкі повернулась.

– Ліна, можеш розповісти детально?

Тацуя висловив Ліні одностороннє прохання.

– Прошу, це і моє прохання. Це правда, що Паразити з’явилися знову?

Споглядаючи серйозні обличчя, яким зараз було не до розваг, Ліна могла лише кивнути.

(Кінець «Втеча <частина друга>»)