Місія привернення уваги

Місія привернення уваги

[1]

Неділя, двадцять друге лютого, незадовго до Турніру дев’яти шкіл дві тисячі дев’яносто шостого року.

Куроба Фумія, та його сестра-близнюк Аяко відвідали родину Йотсуба.

Мета — повідомити Маї про результати розслідування, щодо таємної розробки магічної зброї, що проводили Десять головних кланів та сім’я Кудо. Фумія не брав безпосередньої участі у цьому розслідувані, але він супроводжував Аяко, від імені батька, що виконував інше завдання.

Здавалося, Мая була задоволена звітом Аяко. Вона подякувала за важку роботу, сказала почуватися як у дома, розслабленим голосом (це не значить, що до цього вона була напруженою, але в неї не було справ, тож вона вийшла з робочого режиму) і запропонувала їм чаю з солодощами.

Здається, що древні монархи зазвичай давали своїм підлеглим отруйні солодощі, перевіряючи їстимуть вони їх чи ні, тим самим перевіряючи їхню вірність, Мая не займалась чимось настільки безглуздим, а Фумія та його сестра не турбувались про це. Причиною їх вагань, тягнутися за ними чи ні, було те що Мая особисто рекомендувала спробувати їх.

Ось чому Фумія і сестра були далекі від стану, що можна назвати розслабленням. Важко сказати, що Маї не хотілося пожартувати, коли бачила такі невинні погляди.

До речі, скоро ж Турнір дев’яти шкіл, чи не так?

– Так.

Напружено відповів на запитання Маї Фумія. Ні це була не напруга, скоріше пильність.

Ви ж обидва братимете участь?

– Так, шановна тітонько.

Аяко називала Маю «тіткою», бо та сама сказала так її називати. Батько близнят, Куроба Міцуру, був двоюрідним братом Йотсуби Маї, і, з погляду Аяко, Мая не зовсім була їй тіткою. В присутності третіх осіб, Аяко називала її «пані глава» та «пані Мая».

Фумію ж Мая не просила «називай мене тітонькою». Однак, можливо через те, що він вважав, що дівчині називати її «тітонькою» миліше, перебуваючи переодягненим (замаскованим) в дівчину, він звертався до неї «шановна тітонько».

Звісно, ми обидва братимемо участь у дивізіоні новачків

Однак сама Аяко звикла до такого звернення і більше не відчувала дискомфорту.

– Дивізіону новачків? Я думала, з вашими здібностями, ви повинні були потрапити до основного дивізіону...

Фумія та Аяко, вірно зрозуміли її недоказані слова, «особливо, в Четвертій старшій».

– Однак для нас участь в основному дивізіоні, має бути занадто помітною.

– І зважаючи на це, ви попросили поставити вас до дивізіону новачків, але...

Іншими словами, навіть в Четвертій старшій існувала думка, використати їх в основному дивізіоні. І це означало, що вони, якимось чином ухилилися від цього. Це очікувано від дітей родини Куроба, що була експертом в розвідці.

– Ми перестаралися?

Боязко запитав у Маї Фумія. Аяко поряд з ним також напружилась.

– Ні це не зайве...

Мая продемонструвала злегка задумливий вираз. Фумія та Аяко затамували дихання і чекали її наступних слів.

– Вірно. Матчі в дивізіоні новачків, це не добре.

Близнюки що сиділи, витягнувшись по струнці, замерли в напружені. Ці двоє не могли поводитись як Тацуя, ігнорувати накази Маї, розкинувшись на спинці стільця.

– Пан Фумія, пані Аяко, вам не потрібно обмежувати свої навички на Турнірі дев’яти шкіл. Викладіться на повну.

І Фумія, і Аяко, мали намір негайно відповісти на наказ Маї «зрозумів».

Але в реальності.

– Ха? Так.

Однак такою була реакція Фумії.

– Так... Однак це може бути помітніше ніж потрібно.

Аяко віднеслася до цього легше ніж Фумія. І все-таки не змогла сформулювати чітке, та м’яке питання. Не тільки Аяко, а й Фумія, за настановами свого батька, проявляли значну лояльність до глави родини Йотсуба. Сім’я Куроба керувала найглибшою темрявою Йотсуби, що мала багато таємних справ.

Темрявою серед темряви. Оскільки це було не законно, зрада була абсолютно недопустима. Не дивно, що Фумії та Аяко була старанно привита «лояльність главі».

Якщо говорити інакше, навіть якщо послух накладений настільки сильно, це був настільки несподіваний наказ, що не можна було стримати прояв здивування.

– Вірно, пані Аяко. Якщо ви будете серйозні, ви привернете стільки ж уваги, як пані Міюкі та пан Тацуя, минулого року.

– Це те чого прагне глава?..

Запитав Фумія.

– Так, саме так, пан Фумія.

Посміхнулася та кивнула Мая.

– Цього року молодші молоді пані родини Саєгуса також братимуть участь в змаганнях дивізіону новачків і старший син родини Шіппо відчайдушно показуватиме себе. Якщо ви продемонструєте чудовий виступ, натякаючи на якийсь зв’язок з Йотсуба, можливо це відволіче погляди зосереджені на пані Міюкі та пані Тацуї?

Після такого глибокого роз›яснення, вони зрозуміли наміри Маї.

– Я зрозуміла ваші міркування.

Проте розуміння та згода різні речі.

– Однак, я думаю, що це може завадити майбутнім місіям.

В загальному розумінні, сказане Аяко було справедливим. Не добре демонструвати обличчя агента розвідки.

– Не хвилюйся з цього приводу.

Однак Мая просто відкинула припущення Аяко, не розкривши свій справжній намір.

– Поки думайте про те, щоб добре виступати на Турнірі дев’яти шкіл. Я також з нетерпінням чекатиму цього.

– Так, постараємося з усіх сил.

– Постараємось виправдати ваші очікування.

Прийняли наказ Маї Фумія та Аяко, навіть не переглядаючись.

◇ ◇ ◇

Впевнившись що Фумія та Аяко пішли геть, Мая потрусила дзвіночком, що стояв на столі.

Негайний стук в двері, ймовірно, був зумовлений тим, що людина яку ним викликали, чекала в сусідній кімнаті, поки його викличуть.

– Увійдіть.

– Пробачте за вторгнення.

У відповідь на слова Маї, тим хто відчинив двері та увійшов до кімнати був дворецький Хаяма.

– Пане Хаяма, будь ласка, негайно зв’яжіться з паном Міцуру.

– Зрозумів. Це з приводу нинішньої справи.

– Так, вірно. ...Зачекайте хвилинку.

Мая зупинила Хаяму, що вже збирався вклонитися і піти.

– Все ж, я переговорю особисто. Будь ласка, з’єднайте мене.

– Так, мадам.

Хаяма підійшов до старовинного апарату для голосових дзвінків в кутку кімнати та набрав номер Міцуру.

Слухавку взяли негайно. Схоже, навіть Куроба Міцуру не міг ігнорувати дзвінки з особистого номера Маї.

Після короткої розмови, Хаяма передав слухавку Маї. Попри антикварний дизайн, слухавка була бездротовою.

Коли Мая узяла слухавку і промовила «алло», зі слухавки пролунав гарно поставлений голос.

– О, моя прекрасна двоюрідна сестра. Невже мої нерозумні діти спричинили проблеми?

– Ні вони добре виконали свої обов’язки.

– Ось як. Це прекрасно. Тоді який ваш наказ сьогодні?

– Перед цим, пане Міцуру. Ви, випадково не можете вийти на відео дзвінок?

– Мені дуже прикро з цього приводу. Мені шкода, що я не можу споглядати мою прекрасну шановну двоюрідну сестру, що наче квітка під місяцем, але у мене лише кілька хвилин, я на завданні.

– Пане Міцуру. Боляче говорити щось подібне, але ви праві лише в останніх словах.

– Це жорстоко. Отже, що накажете.

Оскільки Міцуру нарешті заговорив робочим тоном, навіть свідомість Маї переключилася.

– Мова про ваших дітей.

Минуло трохи часу, перш ніж Міцуру озвався.

– ...Я зрозумів. Негайно все організую.

Ця затримка, розповіла, що у нього на думці.

– Пане Міцуру. Я розумію ваше незадоволення, але думаю, це плюс для ваших дітей.

– Я не скаржуся, але в чому плюс?

Такий опір був не схожий на Куробу Міцуру. Навіть якби Фумія та Аяко були лише розмінними пішаками, опір Міцуру був би значно меншим. Але, враховуючи, для кого це все було, він не міг це просто слухняно прийняти.

– Гадаю, марнотратно використовувати ваших дітей на ниві розвідки.

– Марнотратно?

– Магія Фумії може нейтралізувати опонента, не нашкодивши йому. Магія Аяко може майже повністю приховати не лише себе, але й союзників. Ви не думаєте, що марнотратно кожному з них займатися лише розвідкою?

– Гадаю, магія цих двох корисна саме в розвідці.

– Ось як? Ну, як глава родини, я просто хочу для них більшого.

У Міцуру не було чого відповісти. Враховуючи авторитет глави родини Маї, нічого не можливо сказати.

– Питання, про яке я хочу вас попросити цього разу, також є частиною цього. Я хотіла б попросити вас про багато речей, але дякую вам за вашу добру співпрацю.

– Я не маю жодних претензій, що до цього. Ми усе організуємо, відповідно до ваших наказів.

– Дякую, пане Міцуру.

Задоволена відповіддю Міцуру, Мая передала слухавку Хаямі.

– Пане Хаяма.

– Так, мадам.

Хаяма повернув слухавку до телефону і повернувся перед очі Маї.

– На цю мить, пан Міцуру прийняв позицію щодо пана Фумії та пані Аяко, однак його справжні наміри все ще протилежні.

– Є можливість саботажу?

На запитання Хаями, Мая обдарувала його гіркою посмішкою.

– Так, це не дійде до заколоту, але може дійти до роботи спустивши рукава. Тож пан Хаяма, будь ласка, перевірте як поширюватимуться чутки.

– Ви хочете простежити за роботою шановного Куроби?

– Так. Слідкуйте за рівнем поширення чуток і повідомте, якщо вони поширюватимуться не так, як заплановано.

– Так, пані.

Ввічливо вклонився Хаяма. Однак на цьому не припинив розмову.

– Але, мадам, я розумію хвилювання шановного Куроби.

На раптові слова Хаями, Мая нахмурила брови.

– Хвилювання пана Міцуру?.. Цікаво, які.

Мая не прикинулася не розуміючою. Вона справді не мав уявлення.

– Якщо поширяться чутки, що люди з прізвищем Куроба пов’язані з Йотсубою, це може спричинити труднощі в його майбутній діяльності. Пан Куроба в багатьох ситуаціях використовує своє справжнє ім’я.

Хаяма висловив свою тривогу, а не заспокоював, висловлюючи зрозумілі речі.

– О, ви про це.

На обличчі Маї з’явився вираз розуміння..

– Звичайно, діяти буде трохи важче. Але це в межах розрахунків.

Однак цей переконливий вираз говорив про те, що зазначене в межах очікування.

– Ваша мета — стримати діяльність пана Куроби.

– Останнім часом мені не до вподоби покладатися на пана Міцуру та інших. Якщо не давати роботу іншим підрозділам, вони втратять навички реальної діяльності.

Хаяма вклонився Маї в знак згоди з тим, що з погляду балансу сил, не було бажано надто покладатися на родину Куроба.

◇ ◇ ◇

Повернувшись до дому з головного дому родини Йотсуба, в той же день, повечерявши, Аяко та Фумія зібралися в кімнаті брата, для обговорення.

– Зрештою, «Дейрект пеінт» не підходить.

Ти зможеш його використовувати, якщо вдасться створити ілюзію, що це «фантомний удар».

Темою обговорення було, «який рівень сили можна використовувати».

Мая наказала Фумії та Аяко «зробити усе можливе на Турнірі дев’яти шкіл», але жоден з них не отримав хоча б якихось параметрів використання сили. Вони розуміли, що докласти усіх зусиль, не означало показати усі навички.

В місцях де збиралося багато очей, як Турнір дев’яти шкіл, окрім заборони використовувати магію з розряду військової таємниці, як «Туманне розсіювання» Тацуї, буде багато магів, що приховають магію, що була козирем. – «Особливий козир» зберігали в резерві для надзвичайних ситуацій, на те він і «козир».

Наприклад, Дзюмондзі Катсуто до останнього так і не демонстрував атакуючий тип Фаланги, на Турнірі дев’яти шкіл. Саєгуса Маюмі не демонструвала «Драй Метіа», що викликала у ворога задуху, Ватанабе Марі не показувала «Розріз доуджі» і навіть «Хешікірі».

Хоча через характер змагань, на відміну від Катсуто, Маюмі та Марі від початку не мали можливості використати свої навички. Проте, навіть якби було змагання на зразок Коду моноліту хлопців, вони б не використовували «Драй Метіа» чи «Розріз доуджі». Магія ж не тільки для змагань.

– З іншого боку, одного «фантомного удару» недостатньо для вирішального прийому? Шановна Мая, хоче яскравих дій, тому, можливо, варто маскувати «Дейрект пеінт» під «Фантомний удар», та використовувати обидва.

Унікальна магія Фумії, «Дейрект пеінт». Позасистемна магія психічного втручання, що напряму викликала відчуття болю у свідомості опонента, на поверхні схожа на «Фантомний удар», що створював ілюзію «удару» сайоновими хвилями чи «пострілу». Фантомний удар, який використовує ілюзію, щоб змусити вас думати, що ціль нападу вражена, тоді як Дейрект пеінт змушує розум атакованого безпосередньо відчувати біль. Їх принципи абсолютно різні, але обидві викликають біль без фізичного впливу.

– Вірно...

– Ну, тоді Фумія має практикуватися в постійній підтримці «Фантомного удару».

Після слів Аяко Фумія зітхнув.

– Я не дуже гарний в безсистемній магії...

– Не перебільшуй.

Аяко вдарила свого молодшого брата, що висловив свою скаргу, по спині.

Фумія простогнав.

Удар не виглядав таким вже сильним, але, схоже, в ньому була значна сила.

– Тобі добре, маєш підходящу магію для використання. А я не знаю, що використовувати, щоб порадувати пані главу.

Аяко, що підтримувала образ елегантної першорічки, при сторонніх, використовувала займенник першої особи «ватакаші», а перед сім’єю «ваташі»5. Зараз же, висловлюючи скаргу, Аяко використала помірну форму першої особи, що підходила дівчині.

– На Турнірі дев’яти шкіл від Абсолютної чистоти не має жодної користі, а Модельований моментальний рух заборонений правилами...

Скарги Аяко були надто точними, і Фумія не знав, що сказати. Як і сказала його сестра, вона не могла використовувати «Абсолютну чистоту» на Турнірі дев’яти шкіл. Магія «Досконала дифузія», що широко відома як «Абсолютна чистота», магія, яка усереднює розподіл будь-якого газу, рідини чи фізичної енергії у зазначеній області та робить їх нерозпізнаними. Основне його використання в тому щоб приглушити звук або світло, яке випромінюються від вас, або союзників, щоб зробитися непомітним і сховатися від ворога. Можна було б використати в Коді моноліту, та це змагання лише для хлопців. Крім того, «можливо використовувати» і «можна використовувати» різні речі.

Ще одна магія, на якій спеціалізувалася Аяко, «Модельований моментальний рух», якщо бути точнішим, «Псевдо моментальний рух», на Турнірі дев’яти шкіл не використаєш. Це заборонено правилами. «Псевдо моментальний рух» це — магія, яка покриває вас або союзників повітряним коконом, нейтралізує інерцію і миттєво переміщує у вакуумній трубці. Єдине, де можна було використати такий високошвидкісний спосіб переміщення це Ілюзорна битва, але оскільки вакуумна трубка вважається перешкодою для інших учасників, вас дискваліфікують, якщо ним фактично скористатися.

– Точно.

Подумавши про щось, Фумія стукнув кулаком по долоні.

– Словом, правилами заборонено створювати вакуумну трубку. Якщо ти підстрибуватимеш, «розмиваючи» повітря у напрямку руху, фолу не буде.

Почувши ідею Фумії, Аяко невдоволено нахмурилася.

– Фумія... Вакуумну трубку використовують в «Модельованому моментальному русі», тому що це полегшує магію, хоча і є додаткові кроки. Перш за все, «розмивання» - це магія, що створює рівномірний розподіл, тому якщо повітря у напрямку руху не тиснутиме на кокон оператора і щільність не підніметься, це не працюватиме. Це просто, як стрибати відштовхуючи повітря.

– Це ж ще краще, хіба ні?

Однак, захоплений своєю ідеєю, Фумія не звернув увагу на скарги Аяко.

– Якщо ти зможеш проявити свої здібності без використання спеціальної магії, це обов’язково приверне увагу!

– Може бути так та... Я хороша в миттєвому русі, а не в стрибках.

– Усе добре. Навіть якщо вакуумна трубка обнуляє опір повітря, все ще залишається інерція. Моментальний рух, це магія що вимагає швидкої синхронізації магії Руху та Нейтралізації інерції. Навіть з опором повітря, не має жодної старшокласниці, що могла б поспіти за швидкістю сестри. Хіба для пані Міюкі таке можливо?

Брови Аяко раптово нахмурились. Від слів, що Міюкі цього не зможе у неї в серці зародився дух суперництва.

Фумія не це мав на увазі, але зрештою найефективнішим аргументом підштовхнув мотивацію Аяко.

– Так... Слова Фумії мають сенс. Можливо варто спробувати.

Аяко аж ні як не була такою простою.

– Вірно. Якщо це ти, старша сестро, ти зможеш це зробити.

Навіть якщо, вони були близнюками, Фумія, мабуть, все ж відчув страх перед прийдешнім, яке він ненавмисно створив, підштовхнувши сестру.

◇ ◇ ◇

Причиною того, що на Турнірі дев’яти шкіл Четверта старша школа віддавала перевагу, високотехнічній та багатоскладовій магії, замість простої бойової, головним чином полягала в тому, що вона була заснована відразу після Третьої старшої. Третя старша робила акцент на військовий стиль, а Перша та Друга старші, були більш зосереджені на практиці (на фактичному використані магії), Четверта старша, за замовчуванням, була вимушена прийняти протилежний напрямок.

Однак це аж ніяк не значило, що учні Четвертої старшої поступалися учням інших шкіл в бойових навичках. Це правда, що багато студентів мали інженерний напрямок, але вони лише надавали значення технологічній стороні магії.

– Переробити Модельований моментальний рух, щоб вона не порушила правила...

– Це складно?

– Ні, коротко кажучи, чи можна зменшити опір повітря без створення вакуумної труби? Це можливо.

Впевнено відповів третьокурсник, до якого звернулася Аяко з цією ідеєю. Не можна сказати, що тут не було аспекту намагання гарно показати себе перед миленькою кохай, але, скоріше, він аж ніяк не міг сказати «це не можливо», враховуючи технічну направленість Четвертої старшої

– О, Боже! Як і очікувалося від Нарусе-семпая.

– О, о. – Залиш це мені.

Навіть якщо Аяко і перебільшила, обвівши його навколо пальця, гордість старшокласника Четвертої старшої, не дозволила йому не прийняти виклик.

До речі, цей «Нарусе-семпай», Нарусе Харумі, був двоюрідним братом Шізуку. Мати Шізуку, тітка Харумі, Кітаяма Беніо, Нарусе Беніо, в дівоцтві, була чистим бойовим магом, але сам Харумі був учнем технічно орієнтованої школи. В четвертій старшій, він був серед учнів вищого рівня, тому братиме участь в Турнірі дев’яти шкіл, як гравець. Однак насправді Харумі хотів брати участь як інженер. Можливо через це, він допомагав в налаштуванні Послідовності активації учням молодших класів.

Це був понеділок, наступного дня, після того вони отримали завдання Маї, «виділитися». Хоча Аяко, таким чином, забезпечила собі спільника для виконання місії, Фумія методом спроб та помилок шукав найкращу комбінацію.

До речі, Фумія був красивим хлопцем. Він був красунчиком того типу, що буде «красивою дівчинкою», якщо його переодягти в жіночий одяг. Це тому, що повільно ріс або був коротуном, кінцівки не товстішали, незважаючи на інтенсивні тренування.

– Куроба-кун, ти можеш більше покластися на нас, добре?

– Так, дякую. Якщо виникнуть проблеми, дозвольте звернутися до вас з питаннями.

– Угу. Насправді ти ж не боїшся звертатися, якщо щось потрібно?

Так, з певного часу, зверталися дівчата техніки, до Фумії, що в очах дівчат старшого віку, був схожим на хлопця, якого хочеться захищати.

Така прихильність не подобалася Фумії. Він хотів бути класним і надійним чоловіком (з суб›єктивного погляду Фумії), як Тацуя, і не бажав, ставлення до себе як до талісмана.

Однак він не був настільки дитиною, щоб недбало жорстко відповісти старшокласницям. Ні, в цьому відношенні, він був старшим за свій вік. Він відповідав дівчатам що підходили до нього і ввічливо та чітко відмовлявся від пропозиції допомогти. Якби він відмовляв грубо, серед учениць поширилася б не приязнь до Фумії. Однак красивий хлопчик ввічливо і з усмішкою відповідав їм. Насправді таке тверде ставлення, скоріше, створювало йому суспільний образ «несподівано мужнього хлопця».

Хоч прямого зв’язку з місією тут не було, і Фумія, і Аяко неухильно збільшували свою «помітність» в Четвертій старшій.

◇ ◇ ◇

Кінець липня, безпосередньо перед Турніром дев’яти шкіл. Серед магів, що жили в околицях Токай, регіону Канто, почали ширитися дивні чутки.

Сім’я Йотсуба з Десяти головних кланів. Родина, що вважалася найсильнішою групою магів Японії, під проводом однією з найсильніших магів у світі, Йотсуби Маї. Однак місце знаходження їх осередку, як і члени, що до неї належать, окрім Йотсуби Маї, не відомі.

Та все ж, один з членів, покритий таємницею, був виявлений. Якщо бути точним, знайшли одне прізвище, котре, схоже, пов’язане з родиною Йотсуба. Подейкують, що, нібито, у кровних зв’язках з Йотсубою був дім з прізвищем «Куроба».

Прізвище «Куроба» було єдиною інформацією, що поширювалася серед людей пов’язаних з магією. Повні імена, місце положення, рід зайнятості, сімейний стан, наявність дітей, нічого цього не відомо. Що ще більше інтригувало людей.

– Пані Куроба, ви пов’язані з Йотсуба?

Те що він запитав про це (хоч не на пряму, а під час налаштування CAD), говорило про те, що Нарусе Харумі був досить безстрашним хлопцем. Відтоді, як поширилися ці чутки, в Четвертій старшій було загально прийнято максимально уникати цієї теми, в присутності Фумії та Аяко.

І саме тому, коли прозвучало це питання. Учні що працювали поруч, також настовбурчили вуха та слухали.

– Це не так.

Посміхнувшись, заперечила питання Харумі Аяко. Допустимо щоб усі думали, що «Куроба Аяко може бути людиною, що має відношення до Йотсуби» про те, що «Куроба Аяко це людина пов’язана з Йотсуба», виходило за межі дозволеного.

Учні, що підслуховували їх, повернулися до роботи, з виразами обличчя, ніби вони тут ні до чого. Однак Харумі не зупинився на цьому.

– Ви справді не пов’язані? Як на це не дивись, ваша магія десь того ж рівня, що й у Десяти головних кланів.

Харумі відвів погляд від CAD та піднявши обличчя, поглянув в очі Аяко.

Аяко посміхнулась і поглянула в очі Харумі.

– Для мене це честь, Нарусе-семпай. Я також хочу стати чудовим магом, як пані Нарусе Беніо, силу якої, як кажуть, можна порівняти з Десятьма головними кланами.

На жваву відповідь Аяко, Харумі криво посміхнувся.

– Зараз вона Кітаяма Беніо.

Це було найкраще, що міг відповісти Харумі.

– Правда? Вибачте.

Хоча вона була ще старшокласницею, посмішка Аяко навіть не похитнулася, від трохи дитячого прискіпування Харумі.

– Ні. Це я запитав дивні речі, і це я повинен вибачатися.

Харумі відвів погляд і перевів очі на CAD з яким працював.

Таким чином, завдяки вправним діям Аяко та Фумії, плітки, в Четвертій старшій, про їх зв’язок з Йотсуба, швидко припинилися. Однак у решті світу, чутки про те, що «Куроба пов’язані з родиною Йотсуба» невпинно поширювалися.

Через це, все більше людей будуть рознюхувати навколо, щоб підтвердити правдивість чуток. Прізвище «Куроба» не надто поширене в Японії, але не настільки, щоб бути рідкісним.

Однак якщо ви обмежитеся магами з прізвищем Куроба, їх буде не багато. Якщо не пошкодувати кошти на пошук, їх можна буде легко знайти. І багато хто вважав, що заради інформації про Йотсубу варто не зважати на витрати.

– Старша сестро.

– Так... Сьогодні також?

Фумія та Аяко, що вийшли за шкільні ворота, після тренувань до Турніру дев’яти шкіл, відразу помітили, що за ними слідкують. Це тривало вже третій день поспіль. Позавчора, ці двоє нервували, від того що за ними стежать, але на третій день вони могли думати лише, «знову».

– Цікаво, хто це сьогодні.

Страждаючи пробурмотіла Аяко, на що Фумія втомлено відповів.

– Можливо це якийсь репортер. Настільки погано він переховується, і здається, у нього не має співучасників.

Відсутність напруги у цих двох, була зумовлена не лише тим, що вже звикли до цього, але й поганою підготовкою шпигуна.

– Журналіст. Що ж, дідько, робити?

– Хотілося б сказати, що знову з’явилися забобони старшої сестри... Але не сьогодні я з тобою згоден. Ким би не були, це не має значення ні в політичному, ні економічному, ні культурному значені.

– Хіба він не з тих хлопців, що кричать громадськість має право знати? При цьому не знаючи, чи всі добросовісні громадяни насправді хочуть знати про нас.

Шепочучи тихими голосами, вони прямували до найближчої станції. Навіть якщо він слідкував від шкільних воріт, продовжувати він зможе лише до станції. Оскільки при нинішній системі, коли сівши в кабінку, потрібно вказати місце призначення, не має можливості продовжувати переслідування.

Так думали про це ці двоє, але це було трохи наївно. Фумія та Аяко недооцінили ентузіазм журналіста.

Як тільки ці двоє увійшли на територію станції, заду почулися кроки, що наближалися. Хвіст, що мав би крастися, щоб стежити за Фумією та сестрою. Брат та сестра, що одночасно вирішили, що це буде клопітно, пришвидшили ходу до турнікетів, але двоє чоловіків середнього віку, що, здавалося, були репортерами, підійшли раніше. Схоже, вони були в засаді, плануючи коротке інтерв’ю на станції з самого початку.

Учні Четвертої старшої, які їздили до школи поїздом, завжди користувалися цією станцією, тому це був надійний хід, який не можливо назвати винахідливістю. Тоді чоловік, що слідував по заду, був тим, хто відповідав, за зв’язок з товаришами, якби Фумія та його компанія не скористалися б кабінками.

Фумія та Аяко раптово змінили напрямок руху під прямим кутом і втекли. Репортери (ймовірні), що наближалися з попереду, пришвидшилися, але Фумія та супровід були швидшими. Крім того, ціль була ближчою до брата та сестри. Фумія та Аяко, задихавшись, звісно награно, підбігли до поліцейської будки.

На щастя для них обох, будка не була порожньою. Хоча, зі встановленням вуличних камер, кількість поліцейських будок зменшилася, але вони все ще залишалися на станціях у міських районах. Хоч вони часто були зачинені, під час патрулювання, але здається сьогодні тут хтось був. Звичайно, існували обставини коли усі йдуть до школи з ранку та повертаються увечері, часто виникають проблеми.

Поліцейський в будці, побачив людей у білій формі, що являла собою білий халат, несвідомо нахмурився. Його щойно призначили в цю будку на станції, якою користувалися учні Четвертої старшої школи магії, і хоча він був низькорівневим магом, він був випускником четвертої старшої. Від того, його ще більше хвилювали неприємності, в які могли потрапити його кохаї, з громадянами, що не були магами.

Однак коли побачив обличчя Фумії й більш того Аяко, його занепокоєння зникло. Не варто говорити чому. Лиш зауважимо, що поліцейський це молодий чоловік.

– Вибачте пане патрульний офіцер!

Цими словами й тоном, «молодий поліцейський» потрапив в оману «вони точно стали жертвами». Також гарне враження склало правильне звернення, за його званням (посадою), не пан патрульний, а пан офіцер.

– Що сталося?

Враховуючи зовнішність Аяко, не дивно що молодий поліцейський відповів більш м’яким голосом, ніж зазвичай. Крім того, Фумія підтримав образ Аяко, кілька разів, тривожно, озирнувшись назад.

Нас переслідують невідомі чоловіки... Нас майже оточили...

В його очах заблистіли сльози.

– Ми не можемо використовувати магію самовільно... А без магії ми...

Слідом за Аяко, позаду пояснив Фумія. Попри чоловічий одяг, статура Фумії, тендітна і делікатна, щоб здаватися дівочою, його слова звучали переконливо.

– Зрозумів. Залиште це на мене.

З відчуттям справедливості на обличчі, поліцейський вийшов з будки.

Фумія та Аяко непомітно переглянулися, а потім поглянули на спину поліцейського.

Назовні почулася суперечка між репортерами (ймовірними) та поліцейськими. Репортери (ймовірні) кричали «свобода преси», але Фумія і його сестра, хоч і маги, проте неповнолітні. Мало того, всі троє репортерів (ймовірних) чоловіки середнього віку, Фумія гарний хлопчик, а Аяко прекрасна дівчина. Перехожі, які бачили як брат з сестрою бігли до поліцейського посту, також докоряли журналістам (ймовірним) і пропонували поліцейському «запишіть наші свідчення».

Здається репортери (ймовірні) зрозумівши, що знаходяться не у вигідному становищі, раптом рвонули й, з опущеними поглядами, побігли через турнікети.

[2]

Після важкої роботи, пов’язаної не тільки з тренуваннями, завтра, нарешті, друге серпня, день коли вони відправляються на Турнір дев’яти шкіл. Фумія та Аяко отримали нові розпорядження від Маї.

– ...На вітальній вечірці Турніру дев’яти шкіл, ми маємо познайомитися з паном братом Тацуєю, наче вперше?

– Це не таке складне розпорядження. І мету легко зрозуміти.

Фумії, що прочитав розпорядження, котре надійшло у вигляді текстового повідомлення на його мобільний термінал, сидячи у вітальні квартири, що зняли для них двох на час навчання в Четвертій старшій, відповіла Аяко, не відриваючи погляду від свого мобільного терміналу.

– Ну так.

Фумія погодився, що мета легко зрозуміла. Демонструючи учасникам, що Фумія та його сестра вперше зустрілися з Тацуєю, вона хоче показати, що він не має відношення до Фумії, прізвище якого Куроба, що можуть бути ймовірними родичами Йотсуби.

– Але цікаво, чи вдасться зобразити природне знайомство. Окрім різних шкіл, Пан брат Тацуя ще й технік, навіть якщо він опиниться на змаганнях, то в Основному дивізіоні, а ми з Дивізіону новачків. Як наблизитися до пана брата Тацуї, не викликавши підозри?

Побачивши як Фумія схилив голову і тріпає своє волосся пальцями лівої руки, Аяко широко всміхнулася.

– Не думаю, що це настільки складно.

– Старша сестро, в тебе є якась ідея?

Голос Фумії був дещо засмучений, але Аяко це не збентежило.

– Довір це мені.

Побачивши впевненість сестри, Фумія вирішив, як вона і сказала, залишити все на неї. Хоча в Аяко образ емоційної людини з легковажною зовнішністю, але насправді вона серйозна, розумна та відповідальна і не любить програвати. Фумія добре це знав, як і те, що ці її якості не раз допомагали під час місій. «Це гарна ідея, вступити в контакт з Тацуєю, удаючи, ніби не знайомі з ним». Вирішив Фумія і змінив тему.

– До речі, ти вже підготувала магію для Ілюзорної битви? Хоча, сьогодні вже пізно питати.

Питання Фумії, здивувало Аяко.

– Звичайно, це не те, про що сьогодні варто питати... Завтра починається Турнір дев’яти шкіл, як я могла не підготувати її. А якби я відповіла, що «не підготувала», щоб ти тоді робив?

– Що робив... У мене не буде іншого вибору як зробити все можливе.

Відповідь Фумії була незграбною, оскільки він знав, що це дуже влучне питання.

На відміну від нього почувши відповідь, Аяко посміхнулася.

– Хмм... Фумія, здається, ти дуже впевнений.

– Ну, як і моя сестра. Я зроблю все як належно і перемагатиму у всіх матчах, в яких братиму участь. Мета перемогти не помітно, лише змінилася перемогти помітно.

Фумія насторожено ставився до її слів, але відповів без жодної запинки

– Вдалося поєднати Фантомний удар та Дейрект пеінт?

– Без проблем.

Фумія кивнув так рішуче, що неправильно зрозуміти було не можливо.

Побачивши це, Аяко тихо посміхнулася. Це була ніжна посмішка старшої сестри, що трохи відрізнялася від жахливої, невблаганної посмішки сестри близнючки.

– Мені полегшало.

Фумія теж розслаблено посміхнувся.

– Мені теж.

Вони почали говорити проте, що робитимуть завтра.

◇ ◇ ◇

Через деякий час, після початку вітальної вечірки Турніру дев’яти шкіл, учні Четвертої старшої зібралися в одному кутку зали.

Щороку Четверта старша незмінно посідає найнижчу позицію Турніру дев’яти шкіл. Хоч своєю магією іншим школам вони не поступаються, певний острах залишався.

Аяко була досить помітна в цій групі. З цим нічого не вдіяти. Багато магів мають привабливу зовнішність, але кричуща зовнішність Аяко привертала увагу навіть серед них. Учні інших шкіл слідкували за нею, шукаючи можливості поговорити.

Але, нажаль, Аяко не бажала такої помітності. Учнем з яким вона розмовляла, був Нарусе Харумі, трирічка тієї ж школи.

– Пробачте Нарусе-семпай. Я хотіла б вас про дещо попросити.

Те, що Аяко несподівано заговорила з Харумі, який розмовляв зі своїм однокласником, трохи здивувало його.

– Пані Куроба, щось термінове?

– Вибачте, що зачіпаю ваше приватне життя, але родич Нарусе-семпая навчається в Першій старшій, чи не так?

Аяко посміхнулася звабливою посмішкою, якої не очікуєш від учениці молодших класів, обличчя Харумі стало червоним.

– А, так. Моя кузина навчається в першій старшій.

Харумі намагався приховати своє хвилювання, але з об’єктивної причини, це йому не дуже вдалося. Однокласники дивилися на нього підозрілими поглядами.

До учениці, Аяко, яка поводилася «як благаюча дитина» і «спокусниця», особливої антипатії не було.

З одного боку, Харумі не з таких хлопців. Як маг та магічний інженер, він був досить перспективним, з погляду здібностей, а як племінник мільйонера, мав певні зв’язки. Але через його «зацикленість на магії», він аж занадто захоплювався магією, та не надто привабливій зовнішності, дівчата його року не охоче з ним спілкувалися, що передалося навіть молодшим ученицям.

Однак причина чому Аяко не викликала не приязні, полягала в тому, що ще на тренуваннях до Турніру дев’яти шкіл вони довідалися, що вона з того типу людей, з зовнішності яких важко зрозуміти які вони насправді. Швидше їх зацікавило що Аяко потрібно від Харумі.

– І що з того?

Знову запитав Харумі, не помічаючи навколишніх поглядів.

Аяко помітила погляди, спрямовані на неї, але відповіла з посмішкою, що давала відчуття, ніби їх не має.

– Власне в Першій старшій є людина, з якою я б хотіла познайомитися... А ваша кузина могла б нас познайомити.

– Познайомитися?

– Так. Семпай, напевно, знає його? Це Шіба Тацуя.

– О, той суперінженер.

Харумі знав ім’я Тацуї. Мало того, з команди Четвертої старшої, лише дехто серед першорічок не знав імені «Шіба Тацуя». Для старшокласників, які приділяють увагу технологічній стороні магії, минулорічні «чудеса» і «магія» Тацуї були незабутніми.

– Пані Куроба, ви його фанатка?

Хлопцям було не приємно, що така красуня, як Аяко, цікавиться учнем іншої школи. Однак в голосі Харумі ревнощів не було. В цей момент він подумав, що для студентів Четвертої старшої неминуче тяжіти до «Шіби Тацуї».

– Ні, не я, а Фумія...

Кажучи це, Аяко на мить поглянула на Фумію, що стояв трохи позаду.

Спіймавши на собі погляд Харумі, Фумія сором’язливо відвів погляд. Це була не гра, а спонтанна реакція Фумії. Це правда, що Фумія тужить за Тацуєю і те що соромиться, коли про це дізнаються інші. Це додало сильної переконливості словам Аяко.

– Зрозумів. Я переговорю.

Заради свого милого кохая, Харумі був готовий зі шкіри пнутися. Від самого початку це прохання було не складним. Фумію він теж вважав милим, але це не могло бути причиною.

Харумі озирнувся, шукаючи Шізуку. Порівняно скоро, він знайшов свою родичку. Прямо перед столом, біля якого щороку збиралася Перша старша. Якраз поруч ціль, «Шіба Тацуя», розмовляє про щось серйозне з «Принцом» та «Кардиналом» Третьої старшої.

Харумі відчув що це серйозна перешкода, але не міг відступитися, оскільки вже дав обіцянку. Зібравшись, він звернувся до Шізуку.

Аяко та Фумія не отримали жодного сигналу, але пішли слідом за Харумі, без жодних вагань.

– Пані Шізуку.

– Брат Харумі.

Коли Харумі окликнув її, Шізуку негайно повернулася. Хонока, що знаходилася поруч з Шізуку, також знайома з Харумі. Тож він не відчув незручності, як думав.

– Давно не бачилися.

Привітно звернувся Харумі до Шізуку, поки вона відходила від групи старшокласників.

– Взаємно. Ти щось хотів?

Він подумав, що звичайне непривітне ставлення кузини, це його промашка, оскільки сам був не дуже ввічливим, тож ніяково посміхнувся.

– Насправді не я, а мої кохаї.

Озирнувся назад Харумі.

Коли Шізуку перевела погляд, Аяко ввічливо вклонилася, а Фумія злегка кивнув.

– Вони сказали, що хочуть зустрітися з Шібою Тацуєю.

Вираз обличчя Шізуку трохи змінився, настільки, що тільки близькі люди могли помітити, продемонстроване здивування.

– Паном Тацуєю? Не Міюкі?

Мабуть, почувши своє ім’я. Міюкі поглянула в бік Харумі.

Від її не людської краси, Харумі був настільки шокований, наче його грім вдарив. Однак через обов’язок перед кохаями позаду, йому вдалося негайно прийти до тями й кивнути на питання Шізуку.

– Так, Шібою Тацуєю. Ви ж знаєте, ми «технологічна Четверта старша».

– Так ось що.

На ходу придумав виправдання Харумі й подав його як жарт, Шізуку розуміючи кивнула. Вона знала напрямок Четвертої старшої.

– Тому, чи неважко тобі буде відрекомендувати їх?

– Все гаразд.

Кивнула Шізуку і повернулася до групи Першої старшої.

Вона переговорила з Міюкі, а та швиденько підбігла до Тацуї.

Харумі дивився на Міюкі, що розмовляла з Тацуєю та Масакі.

Побачивши як Тацуя відразу попрощався з Масакі, та прямує до них, Харумі полегшено зітхнув.

Тацуя став перед Харумі. Харумі розумів, що він заворожений Міюкі позаду Тацуї, тож заговорив до Тацуї, спонукаючи себе виконати поставлену задачу.

– Нарусе Харумі, трирічка Четвертої старшої. Вибачте що потурбував.

– Я Шіба Тацуя, другорічка Першої старшої. Я якраз закінчив розмову з Ічідзьо, так що не хвилюйтесь.

Харумі відчув полегшення, оскільки розмова проходила м’якіше, ніж він очікував від цього гострого погляду.

«У всякому разі... Він гарний хлопець».

Подумки пробурмотів Харумі, мабуть, тому йому і вдалося розслабитися. Він не був особливо красивим, в різких рисах обличчя не було особливої привабливості. Акуратна пряма постава, без будь-яких вад. Спокійна атмосфера навколо нього, ніби говорила, щоб не сталося все буде в порядку.

«Тепер я розумію чому Куроба-кун захоплюється ним».

Подумки кивнув Харумі, перейшовши до основного питання.

– Мені шкода витрачати ваш час. Насправді мої кохаї, хотіли привітатися з паном Шіба.

Після цих слів, до Тацуї підійшли Фумія та Аяко.

– Я Куроба Фумія. – Приємно познайомитись, Шіба-семпай.

– Приємно познайомитись, мене звуть Куроба Аяко. Сестра близнючка Фумії. Подбайте про мене, Шіба-семпай.

Представлені Харумі, Фумія та Аяко, привіталися з Тацуєю наче вперше. Вітання не мало нічого дивного.

– Приємно познайомитись, я Шіба Тацуя.

Однак так саме вчинив і Тацуя.

– Але я учень Першої старшої. Я не ваш семпай.

– Попри те, що школа інша, пан Шіба наш семпай в магії.

– Не зважаючи на те, що ми з Четвертої старшої, ми з братом, не дуже добрі в інженерії і якщо ви не проти, чи могли б ви дати нам кілька порад? І я, і мій брат були вражені майстерністю Шіби-семпая.

Звичайно, це була вистава, щоб полегшити контакт Фумії та його сестри з Тацуєю, за необхідності. Тож Міюкі, що стояла по заду Тацуї, не сказала нічого, що б зіпсувати її й оскільки у них не було необхідності прикидатися кимось іншими, вони прийшли самі собою.

Тацуї було зручно мати привід проговорити з Фумією та його сестрою.

– Насправді, під час Турніру дев’яти шкіл це буде не можливо, але я не проти за наступної можливості.

– Правда!

– Дуже вам дякую. За все.

Було трохи не природно, що ці двоє, особливо Фумія, як хлопець, не хотів поговорити з такою красивою дівчиною як Міюкі, але не настільки, щоб зіпсувати враження першої зустрічі. Харумі, що пильно стежив за ситуацією, не відчув жодного дискомфорту.

Таким чином, Фумія, та його компанія, повернулися до групи учнів Четвертої старшої, залишивши враження, що Тацуя з ним не знайомий.

◇ ◇ ◇

Коли вечірка закінчилася, вогні у вестибюлі та коридорі вже згасли. Фумія та Аяко, що поділяли кімнати з такими ж першокурсниками (звичайно, братів і сестер розділяли як чоловіка і жінку), скориставшись снодійним гасом, зустрілися в саду, позаду готелю.

– Фумія, ти вчасно.

– Старша сестро.

Обличчя були різними, але посмішки абсолютно однаковими, вони зняли куртки на блискавці без коміра і вивернули їх.

Світло-сірі, близькі до білого, куртки стали темно сірими, близькими до чорного. Фумія зробив це природно, а Аяко заклала волосся за комір, перш ніж застебнути блискавку. Так ці двоє зникли в темряві.

– Тож ходімо. Прошу вас, старша сестро.

– Зрозуміла.

Легковажно відповіла Аяко й активувала свою особисту магію, «Досконала дифузія», більш відому як «Абсолютна чистота».

Цього разу, дві фігури насправді злилися з темрявою.

Фумія та Аяко отримали накази від Маї «Бути помітними на Турнірі дев’яти шкіл», «Уникнути впевненого переконання, що вони пов’язані з родиною Йотсуба», «Переконати інших, що Тацуя чужа людина». Але перед цим, Як члени сім’ї Куроба, вони мають провести розвідку. Детальної інформації про випробування зброї P - Ляльок-паразитів. Не беручи до уваги Фумію, Аяко, що вже глибоко замішана в цьому розслідувані, мала інше завдання за лаштунками Турніру дев’яти шкіл і не хотіла залишати справу для якої так багато зробила.

Цілю розвідки був маршрут Кросу з перешкодами. Вони знали, що випробування Ляльок-паразитів відбудеться в останній день, під час Бігу з перешкодами. Учні магічних шкіл виступатимуть піддослідними на цьому експериментальному полігоні. Однак майданчик для цього змагання в чотири кілометри в довжину і ширину надзвичайно великий. Точне місце проведення експерименту, під час змагання Біг з перешкодами, буде не можливо

До того ж не відомо скільки одиниць тестуватиметься. Навіть якщо зупинка цього випробування покладена на інший бойовий підрозділ (Фумія і Аяко передбачили, що, врешті-решт, за це відповідатиме Тацуя), вони хотіли дізнатися кількість і місця розташування Ляльок-паразитів.

Однак вони зупинилися перед майданчиком Кросу з перешкодами.

– Ми можемо пройти?

– ...Не вийде. Активні датчики розміщені занадто щільно. Я не можу знайти шпарину, щоб можна було пройти.

Абсолютна чистота Аяко це магія що розмиває та усереднює електромагнітні, звукові хвилі і повітряні потоки. Завдяки своїм характеристикам Аяко чутлива до зміни електромагнітних і звукових хвиль в повітрі. Вона не настільки чутлива, як Хонока, що сприймає коливання світлових хвиль ще до того як вони перейдуть у видимий спектр, але здатна сприймати коливання в надзвичайно широкому діапазоні. Квадратний чотирьох кілометровий полігон для Кросу з перешкодами, також був в її діапазоні (однак тверді нерухомі предмети вона не сприймала).

Її сприйняття охопило активну сенсорну мережу інфрачервоних променів, звукових і радіохвиль, що розкинулися навколо у формі купола. Хоч і говорять, що навіть мураха не проповзе, але насправді невеликі тварини, такі як коти, можуть спокійно входити й виходити, не поміченими.

– Якби датчики були пасивними... Але вони встановили таку кількість дорогих активних датчиків.

Як і сказала Аяко, пасивні датчики, що виявляють електромагнітні та звукові хвилі які випромінюють зловмисники, могли бути зведені нанівець її Абсолютною чистотою. Насправді Абсолютна чистота могла нейтралізувати дію і активних датчиків, що самі випромінюють електромагнітні і низькочастотні хвилі і вловлюють відбиття від зловмисників.

Однак активні датчики блокуючого типу, які випромінюють інфрачервоні та ультра звукові хвилі від передавача до приймача та виявляє зловмисника що блокує їх, при цьому процесі усереднені інфрачервоні промені та ультразвукові хвилі сприймаються як неправильні.

– Ми ж не здамося через острах потрапити під датчик? Там же просто камери та мікрофони? Якщо перервати їх на одну мить, нашу присутність не виявлять, чи не так?

Здавалося, Аяко зворушила впевнена пропозиція Фумії, але вона, врешті решт, похитала головою.

– ...Зупинимося на цьому. Не потрібно ускладнювати собі життя, перед виступом.

Під «виступом» вона мала на увазі як «випробування Ляльок-паразитів», так і «участь в Турнірі дев’яти шкіл». Також існує скандал, пов’язаний з минулорічними подіями з Безглавим драконом. Якщо на Турнірі дев’яти шкіл буде виявлений зловмисник, пересуватися стане важко, якщо його взагалі не скасують. Це труднощі не лише для їхньої справи, але й клопоти для Тацуї.

– Зрозуміло.

Фумія запропонував настільки варварський план, але погодився з рішенням Аяко, саме через ролі, які вони виконували на місіях. Фумія атакує Дейрект пеін, а Аяко забезпечує проникнення і відступ Модельованим моментальним рухом і Абсолютною чистотою. Завдяки такому розподілу, Аяко брала ініціативу під час розслідувань і проникнення, а Фумія під час застосування сили.

– ...У нас не має іншого вибору, як сьогодні відступити.

У той момент, коли Аяко намагалася відповісти «Так».

– Аяко, Фумія.

Серце Аяко раптом майже зупинилося.

– Пан брат Тацуя!

Пригнічено, але щасливо подав голос Фумія, Аяко теж зрозуміла кому належить цей голос.

– Пан Тацуя... Не лякайте так.

У Аяко виступили сльози.

– Я не хотів цього.

Тацуя, що мав гарний зір, мав помітити це, але він вибачився лиш формально, з деякою провиною в голосі.

– Тоді не робіть такий страшний голос.

Хоч вона знала, що це не можливо, але мала на увазі, що могла інтуїтивно атакувати його.

– Ви прийшли оглянути маршрут?

Тацуя не виправдовувався і не вибачився.

Звичайна дівчина розсердилася б через таку не ввічливість. Однак Аяко була дівчиною, яка розуміла, що Тацуя з тих хто надає перевагу місії й не зважає на дівочі сльози.

– ...Так. Однак вони дуже обережні.

Відразу змінила настрій Аяко. Слідом за Тацуєю зосередивши свою увагу на завданні.

– Ми не змогли проникнути в середину.

Доповнив слова сестри Фумія. Він від початку не мав здивування чи підозри, що тут був Тацуя. І йому навіть не довилося налаштовуватися, як Аяко.

– Навіть з магією Аяко не вдалося проникнути?

Здивовано запитав Тацуя. Аяко розуміла, що це через те що він довіряв її магії, але все ще не могла контролювати свою роздратованість.

– О, ні, мені шкода. Я не хотів звинувачувати тебе.

Вибачився Тацуя, зважаючи на гордість Аяко.

Аяко мала намір зберігати спокійний вираз обличчя, але знала, що її жалюгідні думки читаються в зміні міміці. Аяко було соромно, вона вирішила зосередитися на своїй місії, але її заспокоюють.

– Брате Тацуя, ви теж прийшли провести розвідку?

Змінив тему Фумія, ніби не піклуючись про Аяко. Аяко теж розуміла, що це лише турбота про подальші дії. Однак, мабуть, це було вчасно. Подумки вона прошепотіла братові «дякую».

– Так. Але я застряг, тому що не зміг пробратися.

– Ось як...

З не прихованим розчаруванням, пробурмотів Фумія.

– Хочете спробувати це разом? Якщо ми зі старшим братом працюватимемо разом, можливо.

Фумія висунув конструктивну пропозицію Тацуї. Хоч конкретики не було.

– Ні, підняти метушню це найгірший сценарій. Сьогодні в ночі потрібно тихо відступити.

Як і очікувалося, як і Аяко, Тацуя відхилив пропозицію Фумії.

– Вірно.

На слова Тацуї відповів не Фумія, і не Аяко.

– Хто тут?

На різкий голос Аяко, з лісу виринула струнка фігура.

Ніндзя в чорному, що зливався з темрявою, ні, струнка фігура одягнена як ніндзя. Ні Фумія, ні Аяко, не могли розгледіти рис його обличчя. Хоч на ньому не було капюшона, близнюки не могли розпізнати контури обличчя, контури обличчя й очевидні риси.

– Майстре, будь ласка, з’являйтесь більш нормально.

Зітхнув і запротестував Тацуя.

Від цієї не сподіванки Фумія та Аяко закліпали очима.

Чомусь одночасно з протестом Тацуї, особистість людини стала зрозуміла.

– Як і сказав Тацуя-кун, сьогодні краще відступитися.

Замість відповіді на скаргу Тацуї, продовжив Якумо.

– ...Пан Тацуя, невже це?

Аяко запитала, чи вірно вона думає про особистість Якумо і послабила настороженість.

– Все як ти й думаєш Аяко.

– Тоді ця людина, Коконоє Якумо-сенсей.

Цього разу, різко кивнув Фумія. Здається, що ім’я Якумо має велике значення для наступного покоління Куроба, розвідувальної гілки Йотсуби.

– Ви щось знайшли, майстре?

Запитав Тацуя, попри почуття Фумії.

Якумо похитав головою.

– Ні. На маршруті ще нічого не встановили.

– Ви проникли на маршрут?!

Інстинктивно вигукнула Аяко, запанікувала і прикрила рот рукою. Такий дитячий жест викликав легку посмішку Тацуї. Однак він швидко стер її й звернувся до Якумо.

– Ми відступили через систему безпеки, але як і очікувалося.

Тацуя кинув оком на Аяко. Аяко знала, що він хвилюється за неї.

Безумовно, той факт, що Якумо легко прорвався через систему безпеки, що їй не піддалася (вона вирішила що легко, бо Якумо зовсім не виглядав стурбованим) трохи дратував Аяко.

Та більш того серце Аяко було сповнене захопленням і настороженістю здібностями Якумо. Коли Фумія та Аяко очолять Куроба, чи зможуть вони перемогти цього «Шінобі»? Ця думка майже повністю заволоділа розумом Аяко.

Тож якщо Тацуя співчував Аяко, це було даремно. Однак вона була у захваті від надзвичайної турботи.

Обмін питаннями й відповідями між Тацуєю та Якумо продовжувалося, але зрештою вона розуміла, що зачіпок не має. Це було лише тратою часу, але Фумія був щасливим побачити Тацую, а Аяко відчути його турботу про неї.

Помахавши Тацуї на прощання, Якумо розтанув в темряві. Фумія та Якумо не мали жодного уявлення, як Якумо покинув це місце, але це було не соромно. Вони чудово розуміли нинішню різницю в силах між ними і Якумо. Ця різниця настільки абсурдна, що може викликати одні ревнощі. Але це лише стимулювало їх стати краще.

Тацуя повернувся до брата і сестри, що потайки дали собі слово навчатися краще.

– Фумія, Аяко.

Тихий голос був потужним і напруженим.

– Так.

– Що таке?

Звісно ставлення цих двох також змінилося. Насправді Фумія і Аяко не повинні боятися Тацую, але цього ніхто і не хотів, це була природна і спонтанна реакція близнюків.

– Я займуся цією справою, А ви зосередьтеся на Турнірі дев’яти шкіл.

Тацуя говорив їм: «більше нічого не робіть». З позиції гордості магів Куроба це були не прийнятні слова.

– Зрозумів.

– Якщо так говорить пан Тацуя.

Однак навіть з легким невдоволенням Фумія та Аяко кивнули на вказівку Тацуї.

[3]

Субота, одинадцяте серпня. Сьомий день Турніру дев’яти шкіл, третій день змагань Дивізіону новачків. Сьогоднішні змагання це перший день Коду моноліту у хлопців і Ілюзорна битва у дівчат. Нарешті настав час Фумії і Аяко.

Випадково зустрівшись вранці в наметі Четвертої старшої, вони побачили захоплені обличчя один одного.

– Фумія, нарешті наш вихід.

Аяко заговорила з ним перша.

– Усе добре. Сьогоднішній супротивник маленька сошка. Фаворит Перша старша, а вона завтра.

З безстрашною посмішкою відповів Фумія на підбадьорювання.

Старша сестро, ти теж не нароби помилок.

– Усе гаразд.

З впевненою посмішкою, не сумніваючись у своїй перемозі відповіла Аяко.

– Мені б хотілося позмагатися зі знаменитими «Близнятами Саєгуса».

– В дивізіоні новачків не можна виступати в двох дисциплінах.

Гірко посміхнувся Фумія на самовпевненість Аяко.

– Одна виступає в Роар енд ганер, а інша в Руйнуванні льодових стовпів... Я думала, що хоч одна буде в Ілюзорній битві.

Мабуть, «хотілося позмагатися» вона сказала серйозно, Аяко була дійсно розчарованою.

– Ти так хотіла позмагатися з магами родини Саєгуса?

Запитав Фумія, цікавлячись в чому причина.

Звісно, особливої причини не було.

– Е? Ні не так. Якщо перемогти «Близнюків Саєгуса», хіба не привернеш максимальну увагу?

Як і сказала Аяко, це був би найкращий спосіб виконати основне завдання.

– По-перше, моя перемога вже вирішена, оскільки немає з ким змагатися.

Насправді Аяко жартувала. Через свій досвід місій, Аяко добре знала, що перемога чи поразка не визначається лише здібностями.

– Вірно.

Однак, Фумія який мав, як і Аяко, добре це розуміти, серйозно кивнув.

Що ще більше здивувало Аяко.

– Ей, Фумія, це жарт...

– Я знаю, що в Ілюзорній битві мою сестру не перемогти, може вони не наважилися кинути тобі виклик.

Фумія та Аяко заговорили одночасно. Однак в у Фумії було більше слів, тож вони перекрили слова Аяко.

– Ти серйозно?

На запитання Аяко, Фумія кивнув.

– Я серйозно. Оскільки це дивно не виставляти асів на Ілюзорну битву. – Інші змагання парні, а Ілюзорна битва — сольна.

Перше місце в парних змаганнях приносило шістдесят очок (в загальний залік зараховували тридцять).

Перше місце в Ілюзорній битві забезпечувало п›ятдесят очок (в основний залік зараховували двадцять п’ять).

Ідея полягала в тому, що більш ефективно отримати п›ятдесят балів одній людині, ніж двом.

Аяко вважала, що це занадто простий розрахунок, але наступні слова Фумії, не дали їй це зауважити.

– Я впевнений, що таке рішення прийняв пан брат Тацуя! Сестрам Саєгуса не перемогти сестру, тому він відправив їх на інші змагання.

– С-справді?

Фумія, що захоплювався детективами, не помітив, що Аяко засмітилася через його безтурботне ставлення

– Можливо все б було інакше, якби скористатися магією польоту, що обмежили цього року. Пан брат Тацуя легко б здогадався, що послабивши моментальне переміщення, швидше досягнеш магічних цілей, ніж простими стрибками, стримати інших гравців, при цьому не порушуючи правил. Навіть ми додумались до цього.

– Так і є.

Аяко повністю погодилася з цією думкою. Аяко вважала, що коли мова йде про магічні техніки і їх використання, розум Тацуї найкращий в Японії і навіть у всьому світі. До речі, Фумія вважав що той взагалі найкращий в світі.

– Знаючи про моментальний рух старшої сестри, пан брат Тацуя розрахував, що їх аси неодмінно займуть перші місця в інших змаганнях, оскільки його команда не переможе в Ілюзорній битві, це ж цілком природно.

– Зрозуміло.

Хоча здавалося що погодитися з цим було нарцисизмом, Аяко прийшла до думки, що це розумно.

– Тоді, сьогодні я виправдаю очікування пана Тацуї.

– Вірно. Щоб довести правоту пана брата Тацуї ми повинні перемогти зі значною перевагою.

◇ ◇ ◇

Чи був це результат натхнення Фумії, але.

Аяко перемогла у кваліфікації Ілюзорної битви з переважаючим результатом. У цій же кваліфікаційній групі була ас-першорічка Третьої старшої, але в кінці вона зі сльозами впала на коліна, оплакуючи результат, розуміючи, наскільки далека вона до цього рівня.

А зараз була сьома вечора.

Почався фінал Ілюзорної битви.

Викликаючи штормову бурю, Аяко підлітала до світлової кульки в повітрі. Це було схоже на падіння астероїда в момент коли земля і небо помінялися місцями.

Споглядаючи матч Аяко Тацуя пробурмотів «тут нічого не поробиш», а дівчата, що були темою обговорення, також прийшли на трибуни, щоб підтримати однокласниць.

– ...Ідзумі, що про це думаєш?

– Прикро, але я навряд чи перемогла б... А як що до тебе, Касумі-чан? Бачиш шляхи?

На запитання Ідзумі, Касумі з жалем похитала головою.

– Шкода, але... Я не бачу шляху до перемоги. До того ж ми спостерігаємо з глядацьких трибун, а на полі, я б взагалі б розгубилася.

Від відповіді Касумі, Ідзумі розширила очі. Вона не очікувала, що її сестра-близнючка, котра ненавидить програвати без справжнього бою, визнає що їй не перемогти.

Під час їх короткої розмови, Аяко стабільно набирала очки.

Схоже, що товаришка Касумі по команді перейшла до тактики набору очок, націлившись на інші сфери, після того, як Аяко стрибне. Хоча вона не була настільки доброю, як Аяко, але вона стійко трималася другого місця.

Касумі подумала, що не змогла б так спокійно вести гру і була в захваті персоналом, що призначив її на Ілюзорну битву. ...Однак, вона відразу згадала, що цим персоналом був Тацуя, і на її обличчі з’явилася огида.

– Касумі-чан, що тобі не подобається?

Запитала Ідзумі, помітивши різку зміну настрою сестри.

На секунду Касумі показала розчарований вираз, але відповіла чесно.

– Цікаво, той хлопець знав, що так станеться?..

Ні, це не було на рівні насправді чесної відповіді.

– Не треба так, Касумі-чан. Не називай Шібу-семпая «цей хлопець».

Яким би ухиленням це не було, Ідзумі бачила його наскрізь.

– Але усе може бути саме так, як каже Касумі. Можемо вважати, що це була стратегія, побудована на тому, що ми не зможемо перемогти цю дівчину й обов’язково заробимо очки в інших змаганнях.

Тут Ідзумі прийняла задумливу позу.

– Ідзумі?

– ...Якщо так.

– Якщо так?

– Якщо так, то не зрозуміло, звідки Шіба-семпай знав про здібності цієї дитини.

– ...Можливо вони випадково познайомились?

Проста відповідь Касумі, здавалася немислимою, але вона була найбільш вірогідною.

– Я не думаю, що це так. Шіба-семпай вперше зустрівся з нею на вітальній вечірці.

Однак Ідзумі заперечила це тим, що бачила на власні очі.

– Це, он як.

– ...Касумі-чан, ти повинна звернути увагу на те, що робить семпай. Я не кажу, що союзник сьогодні — ворог завтра, але спостерігаючи за успіхами невдачами інших, ми можемо знайти та уникнути підводного каміння на своєму шляху.

– Ага так, дякую за твої звичайні настанови. Але про підводні камені на шляху, Ідзумі, ти добре сказала.

– Все ж...

– І все ж. Якщо це було не випадково, звідки Шіба-семпай знав?

Ідзумі, схопилася за голову, а Касумі поставила питання, щоб повернутися до теми.

Тим часом розрив між Аяко та Першою старшою продовжував зростати.

Ідзумі опустила руки з голови й поглянула на Касумі.

– Можливо, через чутки.

– Чутки?

Ідзумі не відповіла і дала підказку, а Касумі показала вираз нерозуміння сказаного.

– Як звати цю учасницю Четвертої старшої.

– Е? Куроба Аяко, вірно? – О, Куроба?!

Тут прозвучав сигнал кінця першого періоду. Ідзумі прошепотіла так, що в гулі трибун, її могла почути лише Касумі.

– Так, ці чутки.

– Що в кровній лінії Йотсуба є родина, на прізвище Куроба.

– Можливо, Шіба-семпай звідкись роздобув список учасниць Ілюзорної битви дивізіону новачків Четвертої старшої.

– Ого... Тхне чиїмось злочином.

– ...У зв’язку з цією розмовою, складається таке враження.

Ідзумі здивовано поглянула на Касумі, і та зніяковіло посміхнувшись, відвела погляд.

Ідзумі зітхнула, «Ух...» і знову зашепотіла.

– Та дівчина не просто «стрибає». Ймовірно, це «Модельований моментальний рух», магія з якої видалили процес утворення вакуумної трубки.

– Щоб не порушувати правила?

– Так. Причина чому «Модельований моментальний рух» порушує правила «Ілюзорної битви», в тому, що, пер ніж пригне сам оператор, вакуумна трубка блокуватиме шлях іншим гравцям. Пориви ж вітру, що виникають під час руху гравців не враховуються.

Коли Ідзумі побачила, як Касумі закивала, «Ох, ось як», ніби лише зараз це зрозуміла, то відчула головний біль. Ідзумі явно була чуттєвішою в розумінні магії, і вона це усвідомлювала. Однак, зараз, на її думку, Касумі здавалася занадто легковажною.

– ...Можливо, це дівчина гарна в магії «Модельований моментальний рух». Не думаю, що ми програли б їй в Роар енд ганер або Руйнуванні льодових стовпів, але без сумнівно, магічна сила цієї дівчини принаймні порівнювана з силами Десяти головних кланів.

Касумі раптово стала серйозною.

– Магічна сила, рівна магії Десяти головних кланів та Саєгусі.

– О, зрозуміло. Відчуваю, що припущення, ніби ця дівчина пов›язана з родиною Йотсуба, правдиві.

– І справді...

Тут прозвучав сигнал початку другого періоду.

Увагу Касумі привернуло ігрове поле, і бурмотіння Ідзумі не викликало у неї сумнівів.

Ідзумі, з іншого боку, взагалі не могла сконцентруватися на матчі. Вона була охоплена думками не пов’язаними зі змаганням.

«Володар магічної сили, рівної десяти головним кланам, швидше за все є його частиною...»

«Тоді як що до старшої сестри Міюкі?»

«Сила старшої сестри явно вища нашої.»

«Володар магії, що перевершує мага родини Саєгуса... Це родина Йотсуба...»

«Ні... Це не можливо. Щоб старша сестра Міюкі була магом з родини Йотсуба...»

Ідзумі твердо переконала себе забути про підозри, що у неї зродилися.

– А?!.

В цю ж мить раптово вигукнула Касумі.

– Ой?!

Ідзумі, що була занурена у свої думки, була десь далеко і саме тому відреагувала на це настільки бурхливо.

– Вау!? Ідзумі, що сталося?

Касумі ще більше здивувалася крику Ідзумі.

– Н-ні, ні нічого.

Це не був обман. Ідзумі, думки якої раптово перервали, не змогла згадати про що думала. ...Можливо воля забути заблокувала пам’ять.

– Натомість, що сталося у тебе, Касумі-чан?

– Ага, так. Я зрозуміла, що нам не пощастило.

– «Нам не пощастило?»

Ідзумі, що здивовано злегка схилила шию, Касумі відповіла, з жалем на обличчі, «краще б я цього не помітила».

– Серед першорічок Четвертої старшої є ще один гравець, з прізвищем Куроба. Сьогодні він виступав в Коді моноліту дивізіону новачків.

Почувши слова Касумі, Ідзумі також відкрила рот, ніби кажучи «Ах?!».

– Якщо той хлопець також причетний до Йотсуби...

– Завтрашній Код моноліту, здається, буде потрясінням...

Двоє переглянулися й одночасно перевели погляд і увагу на те, що відбувалося на полі бою.

Намагаючись не думати про завтрашній день.

◇ ◇ ◇

Неділя дванадцяте серпня. Восьмий день Турніру дев’яти шкіл, четвертий день змагань дивізіону новачків.

Молитви Касумі та інших виявилися марними й другий день та матч Коду моноліту розвивався в неприємному напрямку.

Наприкінці восьмого туру (третього раунду другого дня) Перша старша та Четверта старша з шістьма перемогами та нулем поразок, розділили перше місце. За ними з одною поразкою і п’ятьма перемогами, слідувала Третя старша. Всі, втому числі учасники та вболівальники Четвертої старшої, були здивовані просуванням Четвертої старшої, котра щороку займала останні місця загального заліку.

За загальними чутками, матч восьмого раунду, між Першою та Третьою старшою, вважався вирішальним у цьому змаганні. Команда Першої старшої, вигравши цей жорстокий бій, одразу радісно вигукнула: «перемога!». Хоча вони були піднесені, та матч дев›ятого раунду проти Четвертої старшої змушував їх напружуватися.

– Формація така ж як раніше.

Поглянувши почергово в обличчя товаришів, сказав капітан Шіппо Такума на зустрічі перед матчем.

– Так.

– Я теж думаю, що це правильно.

Двоє товаришів по команді, Сенкава та Кадзівара не заперечували. Вони обидва довіряли Такумі.

Ця довіра була зумовлена його успіхами на цьому змаганні Дивізіону новачків. Поза полем бою він сварив і підтримував своїх однолітків, що ніяковіли перед Третьою старшою, а на полі Коду моноліту, як захисник, він відбив усіх атакуючих, що атакували їх моноліт. У матчі восьмого раунду проти Третьої старшої, двоє атакуючих вибули, забравши з собою одного захисника, але разом з тим він опинився у не вигідній ситуації, один проти двох. У цій серії з шести перемог, він безумовно був найціннішим гравцем.

Такума був обраний представником студентів, але спочатку, про нього серед однолітків ходили погані чутки, та все радикально змінилося наприкінці квітня.

Його зарозумілість залишалась такою ж великою, але він більше її не демонстрував.

Хоча зараз він узяв на себе роль лідера його егоїзм сховався в тіні й спостерігав за тим що відбувається.

Хоча його характер, що як правило, робив його зарозумілим, залишався таким же, він почав замислюватися над своїми помилками та став вибачатися.

Перш за все, він зміг чітко показати, що намагається «змінитися» та «вирости», чим і завоював симпатію та довіру однокласників.

З такими передумовами, Такума, природно, взяв відповідальність за створення команди з хлопців першого року, обраних на турнір.

– Щодо команди Четвертої школи, то за моїм аналізом, це типова команда одного гравця.

Двоє товаришів по команді кивнули на слова Такуми.

– Атакуючий Куроба Фумія. Він проблема. Соромно, але у прямому зіткненні з цим хлопцем, мені буде складно перемогти.

– Шіппо-кун?!

– Що він за суперник, раз ти таке кажеш...

– Неприємно це говорити. Насправді ті чутки можуть бути правдою.

У головах трьох людей спливли чутки про «Йотсубу та Куробу».

Такума викинув ці чутки з голови й продовжив пояснювати стратегію.

– Я не принижую вашу силу, але нажаль, жоден з вас не зможе зрівнятися з Куробою.

На слова Такуми, команда похитала головою.

– Не думаю, що це приниження. Гадаю це правильний аналіз.

– Звичайно, я не встою ні хвилини.

Дивлячись як товариші з жалем опустили голову, Такума також міцно стиснув зуби.

– ...Вибач.

– Шіппо, це не те за що ти повинен вибачатися. Тож що?

– О... Тож уникайте зіткнення з ним. Ви можете просто дозволити йому пройти.

– Дозволити йому наблизитися до нашого моноліту?

На стривожене питання Такума кивнув.

– Четверта старша досі виграла усі матчі, вибиваючи усіх учасників команди супротивника. Захисник перешкоджає введення коду з моноліту. Невідмінно, Куроба спробує знешкодити мене першим.

Сенкава та Кадзівара здавалося не заперечували на пропозицію Такуми.

– Я виграю час, виступивши проти Куроби. За цей час, ви повинні захопити ворожий моноліт. В бою два на два без Куроби, вас не переможуть.

– ...Що робити якщо Куроба стане знищувати нас по одному не зважаючи на моноліт?

– Якщо Куроба вирішить наблизитися до вас, просто зробіть усе можливе, щоб відірватися від нього. Коли я вступлю в бій з гравцем Куроба, розвертайтесь і рушайте до ворога.

– Зрозумів.

– Прийнято.

Такума знову поглянув на товаришів по команді.

– Хоч все ще залишається, матч десятого раунду, якщо ви виграєте цей матч, це вирішить загальну перемогу в цьому змаганні. Ми обов’язково переможемо!

– Оу!

Такума та його команда відновили бойовий дух і вийшли на гірську арену, де пройде матч.

Це нагадувало бурю.

З початком матчу маленька фігурка, що вилетіла з позицій Четвертої старшої, проскочила в проміжки між білими валунами й швидко потрапила на позиції Першої старшої.

Гравці Першої старшої її ще не помітили.

Перший контакт, для них, виявився цілковитою несподіванкою.

– Гах!

– Сенкава?!

Побачивши як товариша по команді раптово збила ворожа атака, що з’явилася з тіні скелі, Такума, не вигукнув його ім’я.

Але вже було пізно.

Атакуючий гравець команди Першої старшої в одну мить зазнав поразки від гравця атаки Четвертої старшої — Фумії.

«Що це щойно було?! Фантомний удар!»

Такума не зміг не засмутитися таким розвитком подій.

Наскільки знав Такума, «Фантомний удар» це магія яка викликає ілюзію болю, що позбавляє противника можливості битися. Це техніка ментального впливу, що поступово збільшувала шкоду, і створювала шанс, вивільнити магію, яка стане визначальним фактором. Це не настільки потужна магія, що повністю нейтралізує противника з першого удару.

«І зовсім не зрозуміло, як він наблизився?!»

Хоча це гірська арена, це не означає, що валуни були настільки щільно розташовані, щоб блокувати поле зору. Між скелями існувала певна відстань, тому була можливість помітити ворога, що наближався здалеку.

Оскільки він наблизився з такою швидкістю, він не лише скористався своїми фізичними здібностями, а й безперервно використовував магію на собі. Однак Такума не міг відчувати наближення об’єктів, модифікованих магією.

– Ка-Кадзівара, повертайся!

Та все ж його розгубленість тривала лише мить. Такума наказав своєму товаришу по команді попереду повернутися.

Однак у цей момент, між Такумою та його товаришем по команді посипався дощ гравію.

– Що це?!

Товариш по команді, не замислюючись, зупинився.

За його спиною наблизився Фумія.

– Тікай!

Наказ Такуми не був недоречним.

Кадзівара, що отримав наказ, стрибнув під зливу каменю і гальки, що все ще сипалися.

Дрібне каміння було меншою загрозою. Звичайно від їх ударів шкоди не уникнути, але можливо захиститися об’єктним бар’єром. Гравець Кадзівара був на таке здатний.

Поганим було лише те, що спина залишалася відкритою перед Фумією. Це було ніби запрошення, «атакуй мене».

Раптово кам’яний дощ припинився.

Відразу після цього, ілюзорний біль вразив Кадзівару.

Так ніби його ноги щось прокололо, Кадзівара похитнувся упав на спину.

Він розвернувся, бо зрозумів, що не зможе захиститися чи відбитися спиною.

До нього наближалася маленька фігурка.

Так це сприйняв Кадзівара і спробував контратакувати Фумію магією.

Його вразив прямий безпосередній біль.

Свідомість Кадзівари не витримала болю і відключилася, ніби хтось клацнув перемикачем.

Побачивши це у Такуми промайнула думка «як поблажливо!».

Аналіз Такуми, що, команда Четвертої старшої є командою одного Фумії був правильний, але в дечому він помилився.

Магія в якій добрі учні Четвертої старшої це складні багато крокові техніки.

До прикладу, магічне заклинання, що дробить вапняк на дрібні камінчики вибухом і точно закидає їх, осипаючи табір камінчиками.

«Хоча здатність до прямого болю у них низька, схоже, команда Четвертої старшої, має магію прикриття вогнем!»

Такума більше міг дозволити собі жалітися

Фумія був в межах зони, що означало що він точно може поцілити магією.

Такума узяв ініціативу на себе. Він створив перед собою шістнадцять повітряних куль вистріливши Колоніальним контролем, не прицілюючись, а лише вказавши напрямок.

Замість того, щоб поцілити в одну точку, повітряні кулі, атакували обличчя, груди та кінцівки. Фумія не захистився бар’єром, а ухилився легким стрибком.

Наступного разу замість повітряних куль вишукувалось вісім тонких дисків, які Такума запустив у Фумію, наче чакрам6.

Стоячи на білому валуні, Фумія без жодної затримки миттєво стрибнув назад і ухилився від повітряних кілець. І, ще у повітрі, націлив на Такуму спеціалізований CAD у формі пістолета.

Біль пронизав праву руку Такуми. Він шикнув, пишаючись тим, що зміг придушити свій крик від болю, але пальці якими керувався CAD, на лівому зап’ясті, обм’якли.

Фумія знову стрибнув, використовуючи валуни як підвищення.

У своєму правому стегні Такума відчув біль наче його проштрикнули шилом.

Стиснувши зуби, щоб стерпіти біль, він кинув на Фумію низхідний стиснутий повітряний потік.

Фумія ухилився від його атаки, стрибнувши вперед по діагоналі в повітрі.

Здоровий глузд, що змінити напрямок в повітрі не можливо, магам не властивий. Такума не здивувався маневру ухилення Фумії.

Тим про що він подумав було.

«Цей хлопець, Ушівакамару?!»

Чи щось подібне.

...Тоді він Бенкей7 з мосту Годзе?

Такума миттєво відкинув цю думку.

Бій між Бенкей та Ушівакамару закінчився поразкою Бенкея. Думка про це призвела б лише до поразки. Тож він нагадав собі про це.

Біль знову пронизав тіло Такуми. Це був ілюзорний біль, без поранень. Він також розгорнув сайоновий бар’єр, і хоча цим він мав бути готовий до не системної магії, пошкодження поступово накопичувалися.

«Невже сила оригінального «фантомного удару» така висока?»

Думаючи про це, Такума відчув, що йому стає гірше.

Він один, а там ще троє людей. Він повинен битися поки у нього залишаються сили.

Такума випустив загороджувальний вогонь повітряних куль, щоб стримати Фумію, і почав готувати до масштабного ходу.

Його тіло казало кричати від болю, від без перервних атак, але він відповідав, що це ілюзія й ігнорував її.

На землі, перед ним лежали численні камінці та камінчики, закинуті сюди з табору Четвертої старшої.

До кожного з яких він копіював магічну послідовність.

Це були магічні печаті колоніального контролю для передачі магії Такуми.

Одночасно з тим, як його пронизав сильний біль, Такума закричав.

– З’їж!

«Стон шауве».

Викрикнувши назву магії у своїх думках, одночасно зі своїм криком, Такума активував магію Колоніальний контроль

Камінці, розкидані перед Такумою, одночасно піднялися в повітря.

Трибуни зашуміли.

Чи була це реакція на вид того як каміння одномоментно посипалося на величезну скелю, на якій стояв Фумія.

Або це від того, що Такума звалився на спину, наче гігантське дерево.

«Дейрект пеінт».

Магічний постріл Фумії в повітрі по Такумі, це не системна магія, ударна хвиля сайонів, що створює ілюзію удару, розрізу, проколу, а безсистемна магія, що безпосередньо вкладає відчуття болю в розум.

Ця унікальна магія нарешті нокаутувала Такуму.

Прозвучав сигнал завершення матчу.

Фумія скинув правий кулак вгору, і глядацькі трибуни вибухнули радісними оваціями та оплесками.

Дев’ятий раунд Коду моноліту дивізіону новачків між Першою та Четвертою старшими, завершився перемогою Четвертої старшої.

◇ ◇ ◇

Команда Четвертої старшої також перемогла в десятому раунді проти Третьої старшої, ставши абсолютним переможцем Коду моноліту дивізіону новачків.

Хоч що це був лише дивізіон новачків, для Четвертої старшої, що завжди була в кінці загального заліку, перемога в Коді моноліту була наче подвиг.

Ім’я Куроби Фумії, що був гравцем у цьому змаганні, а також ім’я Куроби Аяко, що посіла перше місце, записавши рекорд Ілюзорної битви до турнірної таблиці, глибоко викарбувалися в пам’яті глядачів, учасників команди кожної школи та персоналу Турніру дев’яти шкіл.

(Місію виконано)