Рушниця!

Рушниця!

Будь-то спортивні, не спортивні, магічні чи не магічні, мабуть, це справедливо для усіх змагань, але протистояння починається до початку власне змагань. Можна сказати, що ця тенденція була особливо сильною на Турнірі дев’яти шкіл дві тисячі дев’яносто шостого року.

Турнір дев’яти шкіл, в якому кожна школа хотіла кинути виклик престижному Загально національному турніру старших шкіл, всі школи, від першої до дев’ятої старшої, працювали над підготовкою, під провідною роллю студентської ради. Нажаль, не можна сказати що усі старші школи магії прагнуть перемогти в турнірі. Однак їх мозок працював в однаковому напрямку, щоб зробити усе можливе, щоб досягти хоча б трохи кращих результатів.

Відібрати гравців, налаштувати CAD відрегулювати Послідовність активації. З таких стартових пунктів попередньої підготовки починається змагання. Уся підготовка проходила відповідно до характеристик змагань. Тому було зрозуміло, що раптове повідомлення керівного комітету Турніру дев’яти шкіл, про оголошення дисциплін, спричинило безлад.

Перша старша не була винятком. Тим більше президент студентської ради, Накайдзьо Азуса, була настільки шокованою, що робота студентської ради затягнулася на кілька днів.

Але час йшов, нічого не відбувалося. Просто хвилюватися призведе лише до прогалин в реальному змаганні, через недоліки в підготовці. Саме від страху цього, а не через почуття обов’язку перезапустилася Азуса.

Як тільки збадьорилася «верхівка», швидко оговталася й уся Перша старша. Азуса була найбільш шокованою, якщо поглянути з іншого боку, це означало, що інших учнів це зачепило менше.

Шокуюче повідомлення надійшло в понеділок, другого липня. Через три дні, наприкінці обідньої перерви, у четвер, п’ятого липня, список гравців був завершений.

І після занять цього ж дня. У різний час і в різних місцях відбулися зустрічі команд для кожного змагання.

◇ ◇ ◇

– Вибачте.

Акечі Емі, другий «B» клас Першої старшої школи. Назвавшись загально прийнятим прізвиськом «Еймі», зі своїм темно червоним волоссям увійшла до невеликої зали для переговорів корпусу практичних занять.

На цьогорічний Турнір дев’яти шкіл вона була обрана парним гравцем на нову дисципліну Роар енд ганер. Відтепер, у цій кімнаті планувалося проводити зустрічі з іншим гравцем пари та їх інженером.

Однак свого інженера вона добре знала, ще до того як увійшла. Це був її одноліток, якого не назвати звичайним, і тим хто відповідав за неї на минулорічному Турнірі дев’яти шкіл. Її дивувало чому рік тому він був на другому потоці, але цього року, на щастя (?) він переведений на новостворений курс магічної інженерії. (Орієнтовно) він був у підходящому місці для його рук і мізків.

Почувши про це, Емі була настільки щасливою, ніби це було сказано про неї. Якщо чесно, у неї було полегшення. Якби він залишився учнем другого потоку, то це вони, учні першого потоку, не відповідали б рівню теоретичних знань. Деякі однокласники не хотіли цього визнавати. Вони говорили: «ми перемагаємо в загальному заліку. Єдине де ми програємо, це оцінка за письмовий тест», для Емі це звучало як програш.

Якщо брати лише оцінку за тест, чи сам «загальний бал», це ж лише оцінка шкільної системи? Про таке думала вона. Її однокласники не могли повірити, що він виграв Код моноліту в дивізіоні новачків, минулого року, перемігши Третю старшу, в команді якої був один з сім’ї Ічідзьо, з Десяти головних кланів, принісши перемогу в загальному заліку.

Як і очікувала Емі, відповіді з кімнати не було. Ще було десять хвилин до запланованого часу зустрічі. Гравцем, що складала їй пару, була третьокурсниця, а її інженером була президент студентської ради. З погляду загально прийнятого глузду, не можливо було змушувати цих людей чекати. Досягнувши мети, прийти першою, Емі зітхнула з полегшенням.

– Ого, ти вже тут. Рано ти ~

Минуло п’ять хвилин, коли показали обличчя пара старшокласниць.

– О, дякую за роботу.

Емі, котра переглядала правила «Роар енд ганер», скинуті на мобільний інформаційний термінал, вскочила та вдячно вклонилась.

– Я Акечі Емі, клас два «B». Друзі називають мене Еймі. Будь ласка, і ви звіть так, приємно познайомитись!

У відповідь на жваве привітання Емі, трирічки розслабилися.

Учениця з карими очима і коротким, прямим, чорним волоссям, десь того ж зросту, як і Емі, відповіла на її представлення.

– Еймі-чан, так? Я Кунісакі Куміко, третій «B». – Зви мене Ку-чан.

Напарниця-старшокласниця, здавалося, мала більш безтурботну особистість, ніж могла очікувати Емі.

– Ні, ні, це трохи...

– О, вірно. – Але не варто соромитись. Якщо передумаєш, можеш завжди звати мене Ку-чан.

– А...

«Во-вона відкрита людина...!»

Подумки пробурмотіла собі Емі, те, про що зазвичай думають про неї саму.

А її ти знаєш, вірно? Президента студентської ради, А-чан.

– Ку-чан!

Закричала з почервонілим обличчям Азуса, почувши слова, якими Куміко представила її. Емі, яка ніколи не думала що Азуса може підвищити голос, дивилася на це кліпаючи очима.

– Е, що? Так раптово закричала. Навіть Еймі-чан злякалася.

– Це тому, що Ку-чан зробила дивне представлення! Не кажи А-чан!

– Е, я завжди так називаю.

Бо це ти Ку-чан! А коли таке говорити перед молодшокласниками...

Коли в Азуси застрягли слова.

– Ем, президент Накайдзьо? Я, я знаю вас президенте.

Вдалося вставити слово Емі, щоб заспокоїти ситуацію.

– Е? О, так... пані Акечі, дякую.

Азуса, що зібралася у відповідь на ці слова, зжала своє маленьке тіло і дала сором’язливу відповідь. Емі безмовно спостерігала за цим видовищем.

– Дякую за очікування.

В залу для нарад, в якій встигла розслабитись атмосфера, з’явилась остання людина, Тацуя, що змусило атмосферу трохи напружитись.

– Все гаразд! Ти якраз вчасно!

Напруження, в основному, йшло від Азуси.

Залежно від того хто спостерігав за цим, здавалося, що Тацуя щодня знущається з Азуси, але не має потреби говорити, що таких фактів не було. Азуса просто нервувала в односторонньому порядку.

Але ця лякливість змушувала відчувати, «їй потрібно допомогти».

– Шіба-кун, з нетерпінням чекаю співпраці й цього року!

Коли Емі енергійно вклонилася наче це новорічне привітання.

– Приємно познайомитись, я Кунісакі Куміко, третій «B». Буду вдячна за допомогу.

Слідом за Емі, Куміко вклонилась настільки спокійно, наче була іншою людиною. Вона не була схожа на ту саму людину, що при першій зустрічі попросила молодшу ученицю називати її «Ку-чан».

Принаймі так вважала Емі й серйозним поглядом подивилася в обличчя Куміко.

Однак Тацуя не знав про це «перетворення».

– Кунісакі-семпай, і я буду вдячний. Еймі, і я розраховую на тебе. Почнемо зустріч, президенте.

Те що розслаблена атмосфера змінилася напруженою він сприйняв як належне і що Куміко відреагувала на нього саме так, спонукаючи почати зустріч.

– О, так, вірно.

Відповіла Азуса, поглянувши в обличчя Тацуї.

Однак Тацуя мовчав. Навпаки, на його погляд, Азуса відчула сильну знервованість.

– А, ем, ну, Шіба-кун?

– Президент, прошу починайте..

Попросив продовжувати Азусу Тацуя. Це не були утиски чи ось подібне. Тацуя вважав, що Азуса, котра була старшокласницею, президентом студентської ради та керівником команди Турніру дев’яти шкіл, повинна керувати в цьому місці.

Як доказ того, що це було розумне судження, очі Емі та Куміко повернулися на Азусу.

Тоді розпочнемо оперативну нараду жіночої пари Роар енд ганер.

Азуса швидко припинила опиратися і зайняла стілець. Це було набагато легше, ніж знаходитись поряд з Тацуєю.

– Спочатку... Чи не хотіли б належно представитися.

– Зрозумів. Я Шіба Тацуя, технік, що відповідає за пані Акечі.

Він вже представився, відразу як увійшов до кімнати. Однак Тацуя на це не вказав і швидко вставши коротко представився.

Мене звуть Акечі Емі, другий рік.. Була обрана гравцем. Зроблю все можливе, щоб не стати перепоною для Кунісакі-семпай, тож, будь ласка, подбайте про мене.

Помітивши спонукаючий погляд Тацуї, що сів на стілець, не задумуючись продовжила Емі.

Після того як Емі сіла, розгублена Куміко повільно підвелася.

Я Кунісакі Куміко, третій «B»... Мене вперше обрали на Турнір дев’яти шкіл, але я зроблю усе можливе.

Тихо сказавши це, Куміко повернулася до Азуси.

– Ем, А-чан... Пані Накайдзьо? Я вже представилася...

Наступні слова Куміко змусили Азусу розчервонітися. Однак через її характер вона не могла не представитись, після того, як сама це запропонувала.

– Я Накайдзьо Азуса, учениця третього року, виступатиму техніком пані Кунісакі...

Азуса повернулася у своє крісло, виглядаючи абсолютно виснаженою. Вона стомлено опустила своє зніяковіле обличчя, і Тацуя кинув їй рятувальний круг.

– Президенте, чому б не вирішити, хто виступатиме стрільцем, а хто веслярем?

– Згодна.

Азуса настільки швидко відповіла на пропозицію Тацуї, що здавалося прикусила язика.

Навіть якщо Тацуя не переймався ставленням до себе інших, те що його відкрито боялися було не весело. Але це було б контрпродуктивно. Виходячи з цього, Тацуя проковтнув слова, що хотів сказати.

– Однак, обговорити це, не має потреби.

На слова Тацуї,

– Я весляр.

– Я стрілець.

Відповіли без затримки Куміко та Емі.

– Як добре. Навіть якщо мені сказали веслувати, це було б не можливо.

Театрально поклавши на груди руку, показала жест полегшення Емі.

– Веслувати не доведеться.

Відповівши на жарт Емі, тоном, що був, а ні серйозним, а ні жартівливим, Тацуя поглянув на Азусу.

– Президент все в порядку?

– Так, добре.

Азуса вже не виглядала розгубленою. Такий розподіл планувався з того часу, як було вирішено, що Емі та Куміко утворять пару, тож Тацуя сказав що не доведеться більше радитися.

Емі з мисливського клубу.

Куміко з клубу серфінгу.

Емі була б на швидкісній стрільбі, а Куміко була б на Бою на дошках, якби Турнір дев’яти шкіл не зазнав змін. Вони мали навички для стрільби та руху по воді, тому їх обрали для Роар енд ганер. Не було необхідності виходити за область їх спеціалізації.

– Тоді це вирішено.

Азуса, Емі та Куміко кивнули на слова Тацуї.

Азуса перевела погляд на термінал розміром з блокнот і напружено поводила очима в гору та вниз. Читаючи про змагання, щоб обрати, що обговорювати далі. Однак на екрані було занадто багато деталей про Роар енд ганер. Вона не думала брати на себе роль модератора і не продумала про що варто говорити, тому не змогла відразу придумати про що говорити, вивчаючи матеріал.

– ...Що ж є щось, що ви хотіли обговорити сьогодні?

Зрештою запитала Азуса, оглядаючи обличчя трьох інших. Однак з тривалого погляду було зрозуміло, що питання адресоване Тацуї.

– Думаю, вам слід визначитися з типом човна.

Як і очікувалося, саме Тацуя відповів на її питання.

– Тип човна?

На жаль, схоже, Азуса не зовсім зрозуміла, що означала відповідь.

– Буде то вузький човен для швидкості або широкий для стабільної стрільби. Чи повинна бути осадка глибокою, щоб покращити рух в перед, або ж не глибокою, щоб забезпечити керованість на поворотах. Оскільки рух здійснюватиметься магією, не доведеться думати про водостійкість та вигин шляху.

Якщо осадка не глибока, навіть якщо ви повернете кермо, ви ковзатимете по поверхні води, не зачепившись за воду. Однак при керуванні човном магією зчеплення з водою при зміні курсу не потрібне.

– На який ви сподіваєтеся, Кунісакі-семпай?

Сказавши це, Тацуя запитав побажання Куміко.

– Краще щоб був вужчим з глибокою осадкою...

Куміко кинула погляд на обличчя Емі. Так було легше пересувати човен. Однак навіть якщо це не буде стрільба у прямому розумінні, якщо тряска стане серйозною, буде важко прицілитись у різній мірі.

– Думаю, я можливо впораюсь. На коні також сильна тряска.

Почувши відповіді обох людей, Тацуя проманіпулював терміналом розміром формату А-чотири Цими діями він зробив замовлення необхідного човна.

– Хоча і кажете, що швидкість важлива він не настільки вузький, як човен для змагань. Але я думаю, що стояти в ньому буде важко.

Перша половина цих слів була для Куміко, а друга половина до уваги Емі.

– Стрільба стоячі буде не можлива? На відміну від звичайної стрільби, магічні постріли найлегше здійснювати стоячі, що забезпечувало поле зору. Чи можливі постріли з коліна? В сидячому положенні прицілитися буде важко, чи не так?

– Просторове прицілювання можливе. Чи можна насправді прицілитись з коліна залежить від вашої практики.

– Ухххх. Я не випаду, правда?

Замість того, щоб відразу відповісти на питання Емі з жалісним обличчям, Тацуя звернувся до Куміко.

– Кунісакі-семпай, що думаєте?

– Ви про стійку на коліні в рухомому човні? Це ризик перекинутися...

Від слів Куміко, вираз Емі став більш гірким.

– Тож почнемо з тренування не перекидатися?

І все-таки Емі не висловила жодних скарг чи заперечень щодо позиції Тацуї.

Зустріч зайняла десять хвилин. Тацуя попрямував на наступну зустріч, а Азуса працювала в кімнаті студентської ради. Залишившись наодинці з Емі, Куміко різко потягнулася і завалилася на спинку свого стільця.

– А-х, як я нервувала.

Кунісакі-семпай, ви нервували?

Не було сумніву в тому, що вона сказала, але образ «тихої дівчини», показаний перед Тацуєю, змушував Емі підозрювати, що це досить груба вистава.

– Ку-чан.

– Е, але...

Емі не змогла приховати збентеження від дівчини, що сказала «якщо передумаєш», а тепер раптом почала просити звертатися до неї на прізвисько.

– Вибач. Назвеш мене зараз так? В іншому випадку, я відчуваю, що не зможу розслабитись.

Це була суперскладна теорія, яку Емі взагалі не могла зрозуміти, але виходячи з виразу Куміко, було важко довго опиратися.

– ...Тоді «Ку-чан-семпай».

Це була найбільша поступка Емі.

– Ум, ой, добре.

З певним дозволом, Емі подумки видихнула з полегшенням. Думаючи при цьому про необґрунтованість ситуації й чому вона змушена втомлюватися від цього.

– Тож, Ку-чан-семпай, ви нервували?

У відповідь на повторне запитання, Куміко немов сором›язливо засміялася, «Ха-ха-ха-ха-ха...».

– Я не люблю хлопців.

Від несподіваного зізнання, в Емі змінився колір обличчя.

– О, ні, ні, ні!

З нього Куміко зрозуміла, що її неправильно зрозуміли й в паніці замахала руками.

Я не люблю дівчат, мені просто не подобаються хлопці! Мені ніяково від жорстокості й насильства. Особливо коли ти знаходишся перед лякаючим хлопцем.

– ...Вибачте.

Із загадковим виразом вибачилася Емі, почувши зізнання Куміко.

– Чого це так раптово? Хіба у тебе є за що вибачатись?

– Ні, не хвилюйтесь.

Дівчина-маг відчувала надмірний страх перед насильством. Це не рідкість. І в більшості випадків, це походило з однієї причини.

Емі знала, що Куміко — так зване «перше покоління», маг в результаті мутацій, від батьків що не мали, ні магічних здібностей, ні магічного родоводу. Крім того, є багато магів «першого покоління», що проявляють неприязнь до насильства, а їх психічні тенденції, часто, відображають їх досвід у підлітковому віці. Емі знала про такі історії, мабуть, краще, ніж її однолітки, тай старші, тому що її батько - «перше покоління».

Це не та тема, про яку легко говорити з іншими.

– Ку-чан-семпай, пацифіст.

– Пацифіст, звучить не погано, але.. Я не дуже хочу змагатися. Я рада, що моїм техніком виявилася А-чан.

– То, ви в хороших стосунках з президентом?

– Ну, так, не таких вже й поганих.

– Це добре так говорити.

Емі та Куміко обмінялися хитрими посмішками.

Симпатія співучасника зблизила їх.

– Але Шіба-кун, не той хлопець, що без жодної причини залякуватиме інших, чи не так?

Ці слова, певно, прозвучали через цю комфортність. Емі не знала Тацую досить добре, щоб захищати його. Це було сказано не для допомоги Тацуї, а більше щоб полегшити слабкість Куміко.

Не тому, що Емі мала особливу прихильність до Тацуї. Куміко теж зрозуміла це і правильно розтлумачила її намір.

– Так... Можливо, саме так, як ти й сказала, Еймі-чан. Навіть якщо я боюся, врешті-решт, здається, А-чан покладається на Шібу-куна. Якщо поглянути на доброзичливість дівчат другого року навчання та Еймі, можна зрозуміти, що він не погана людина.

– Доброзичливість?!..

Натомість Емі охопила легка паніка, через розрив у тлумаченні. Вона не могла знайти слів для заперечення і спростування, скільки б не шукала, і була змушена зітхнути, а слова Куміко повертали в спогади про минуле.

– Але коли пригадати, те, в Йокогамі...

Свідомість Емі раптово переключилася.

Куміко говорила про минулорічний Конкурс дисертацій. Через певні обставини Емі не змогла поїхати підтримати команду, і як, результат, їй пощастило не потрапити у те заворушення. Тож Емі знала те, що сталося в Міжнародному конференц-центрі Йокогами та що робив Тацуя, лише з чуток.

Однак навіть просто чути про це, «вчинки» видавалося шокуючими.

«Я чула що він зловив кулю голими руками та відрізав руку терористу».

«Звичайно, я не думаю, що це дійсно були голі руки. Він використав якусь магію».

«Кічідзьодзі Шінкуро-кун з третьої старшої сказав, що це «Молекулярний поділ». Здається це секретна магія армії USNA, але проблема не в цьому».

«Рука терориста була відрізана нещадно, без жодних вагань».

«Страшно. Звичайно мене також це лякає, але...»

– Але він не погана людина.

Все ж Емі видала саме таку відповідь, якби це почув хтось, хто знає характер Тацуї, він би запитав, «мене що втягують якийсь обман!» На відповідь з усмішкою, їй повернули посмішку.

◇ ◇ ◇

Субота, чотирнадцяте липня. День відновлення тренувань до Турніру дев’яти шкіл, що були перервані через поточні іспити.

В тренувальній зоні на подвір’ї Першої старшої знаходилася звивиста траса, що до минулого року використовувалася для практики в Бою на дошках. Ця ж траса використовувалася для вправляння у новому змаганні, Роар енд ганер. Це було зрозуміло, оскільки використання магії поза школою, за винятком надзвичайних процедур, потребує суворих, складних та громіздких процедур.

Водяна траса тренувального майданчика просто неба не була тривимірною, як змагальний маршрут Бою на дошках, однак досить довга і широка. І зараз, на одному різкому вигині маршруту пара першорічок, Касумі та її стрілок-напарник, з жалісливими поглядами пропливли повз Куміко та Емі, що плавали по плечі у воді.

– Еймі-чан, ти в порядку?

Цей водяний шлях мав глибину до трьох метрів, що ускладняло ходьбу, але оскільки Емі та напарниця носили рятувальні жилети, потонути від утоми не вийде. Вже була літня пора, тож при зануренні, холод не відчувався. Однак, неодноразово пірнати у воду у одязі, це зовсім не весело.

– Так, все добре.

Хоч вона відповіла Куміко, що плавала поряд, що все нормально, Емі ставало ще важче. На відміну від короткого стриженої Куміко, Емі мала довге пишне волосся. Як і у випадку з одягом, рубіново-глянцеве червоне волосся поглинало багато води, що робило його досить важким.

«Це правда, що важке волосся змушує відчувати себе надто важкою...»

Не в її характері було нити в слух про свої помилки. Навіть якщо вона про це не говорила, вона розуміла, що просто думки про це, вганяють її в депресію. І все-таки Емі зітхнула не приховуючи це і попливла до перекинутого човна.

Після цього, перекинувшись ще раз, човен досяг кінцевої мети та переткнув фінішну лінію.

Емі, яка зійшла з човна на пристань і висушила магією волосся та одяг, зустрів і окликнув Тацуя.

– Дякую за роботу, Еймі.

– О, Шіба-кун?

На початку, за Емі та рештою спостерігала Азуса. Згідно з сьогоднішнім розкладом, Тацуя повинен був змінити її пізніше.

– Ви вже змінилися.

– Здається, виникли проблеми з постачальниками. Президента покликали розібратися.

Але коли почула про обставини.

– Їй складно.

Саме таке уявлення склалося у неї.

– Певно. Однак, тут, здається, також важка боротьба.

Але Емі не могла сміятися з того що їй важко, ніби це проблема когось іншого.

– Ахаха, ох.

Ні, навпаки, дійшла то тієї межі, коли вона не мала іншого вибору, як сміятися з цього моменту.

Сьогодні вона вперше практикувала стрільбу з коліна, але Емі, що чотири рази перевернула човен була досить пригніченою. Посмішці в бік Тацуї не вистачало яскравості.

– Хіба це не схоже на їзду верхи?

Пригнічене бурмотіння Тацуї ще більше збільшило її пригнічення.

– Ні～, зовсім ні. Якщо стати на коліна на коні, відразу впадеш.

Однак вона не та особистість, щоб опустити голову з похмурим обличчям. Так подумавши, Емі відповіла радісним тоном і недбалою усмішкою.

– Яка поза буде зручнішою?

Однак, Тацуя, схоже, не підтримував її гру в самознущання. Запитав він Емі з серйозним тоном.

– Е, яка поза?

– В якій позі ти не впадеш з бігучого коня?

Для Емі, яка не могла зрозуміти суті питання, він знову ввічливо детальніше повторив його.

Зрозумівши суть питання Тацуї, Емі поклала руку на підборіддя і нахилила шиєю.

Звісно ти маєш на увазі щось інше, ніж просто сидіти в сідлі, вірно? Ум... Окрім акробатичної їзди, в цирку, я знаю лише «їзду боком», «двоточкова», та «мавпяча посадка».

– Існує напрочуд мало варіантів. «Їзду боком» я знаю, але як їздять у двох інших варіантах.

– Простіше кажучи, «двоточкова» це спосіб стояння та катання на коні підвівшись з сидіння. Вона використовується для перестрибування через перешкоди. «Мавпяча посадка», можливо ти зрозумієш, якщо скажу, що це жокейська техніка їзди, нахилившись на коні в перед.

– Це... При «мавпячій посадці», обидва коліна опираються в сідло, вірно?

– Я ніколи цього не робила, але, здається, на коліна стати не можливо. Жокей просто стоїть на стременах, а коліна використовуються, щоб тримати рівновагу.

– Так ось як... Еймі. Ти зможеш прицілитися з обох колін?

– Е, як би?

Пропрацювавши ідею Тацуї в голові, Емі впевнено кивнула.

– Думаю що вийде, але для чого?

Питання «для чого», було в межах очікування Тацуї, тож він не збентежився і відповів.

– Чому б не спробувати стати в човні на два коліна, замість одного. Думаю стійка буде більш стійкою, а висота лінії зору не сильно зміниться.

– Як я можу це зробити?

Схоже, не в змозі уявити, що їй слід зробити, Емі, з однією ногою в човні, підняла обличчя на Тацую.

– Розтав ноги на ширину плечей, щоб коліна гасили коливання човна... Ну якось так це виглядатиме.

У цьому положенні, Емі повернула рушницею праворуч та ліворуч.

– Так... підійде. Я спробую ще раз.

– О, прошу. – Кунісакі-семпай, будьте ласкаві.

Куміко мовчки кивнула і сівши перед Емі, і з легким нахилом ліворуч обернулася на Тацую.

Незабаром після цього, човен обережно відійшов від берега.

– Так їздили в стародавніх гонках на моторних човнах.

Заговорила з Емі Куміко на перший звивині, глядячи в перед.

Хоча це була легка звивина, поведінка човна, явно була стабільнішою, ніж раніше.

– Гонках на моторних човнах?

– Ем? Еймі-чан ти про них не знаєш? Також вона називається гонками на човнах.

– Не знаю.

Оскільки швидкість була ще низькою, Емі мала достатньо часу, щоб поговорити з Куміко. Це те що вони могли зробити на попередньому колі, лише після того, як падали у воду.

До війни проводили азартні змагання, в яких змагалися на невеликих моторних човнах. Це як кінні перегони, з моторним човном замість коня.

– Хе-е, і таке існувало?

– Так, за даними зі стародавньої літератури, спортсмен сидів у маленькому човні розставивши ноги.

– Зрозуміло, так само як я зараз. Може, Шіба-кун знав про гонки на цих моторних човнах?

– Не знаю. Так не здавалося. Але це був приклад, що був описаний в підручниках, думаю це має спрацювати.

– Згодна. Семпай, спробуємо прискоритися.

– ГАРАЗД!

Куміко швидко збільшила швидкість човна.

У двох людей, що пройшли по водному шляху і повернувся до стартової точки, не було ні мокрого волосся, ні одягу. Ні, вони не були абсолютно сухими, але не було ознак падіння у воду, а лише результат водяних бризок.

– Поглянь, поглянь! Я ні разу не впала!

– О, чудовий прогрес, лише після одного кола.

– У відповідь на вказівку Емі, що підбігла з радісною посмішкою на обличчі котре кричало «ну як!», Тацуя звернувся до Куміко, що ще перебувала в човні.

– Кунісакі-семпай, чи є якісь проблеми в керуванні човном, в такому положенні?

– Так... трохи погана видимість.

Куміко була зовсім іншою людиною перед Тацуєю. Однак Тацуя не був ясновидцем, тому вважав її «ученицею з тихим характером». Тож й не заперечував такого холодного ставлення до себе.

– Так ось як.

У парному Роар енд ганер один керує човном, а інший стріляє в ціль. Тут поле зору є проблемою для обох людей. Якщо двоє сидять один за одним, коли весляр сидить спереду, він перекриває поле зору стрільця, а коли стрілець сидить спереду, весляр не бачить трасу.

Щоб розв›язувати цю проблему, парний човен Першої старшої був забезпечений заниженим сидінням для весляра та вищою платформою для стрільця. Тож, коли весляр займає своє місце, його нижня половина тіла ховається в човні. Це розв›язало проблему перекриття поля зору стільця тілом весляра. Однак, оскільки поле зору весляра нижче, воно неминуче звужується.

– Під час змагання перше коло пробне, а друге буде на час. Ви зможете відзначити маршрут на першому колі, тож вам не доведеться надто нервувати що ви не бачите далеко... Ми обговоримо це з президентом.

Тацуя, здавалося, вже мав план. Можна сказати, що його байдужий і незацікавлений тон трохи напружив Емі, хоча вона і не була учасником діалогу.

Вона все ще пам’ятала шок, або страх від «налаштування», яке Тацуя провів для неї вперше. Вона навіть думала, що ніколи цього не забуде.

Це повинно було бути налаштування її CAD, але вона відчувала, що це її кладуть на панель корегування, швидше кладуть на розділову дошку і готують як страву, було таке відчуття що її досліджували.

Це був погляд що бачив усе.

Не той, що бачив її оголеною крізь одяг.

Ніби він бачив під шкірою, м’язи внутрішні органи, кістки, клітини, гени, усі елементи, що складають її саму.

Здається, він не обмежувався аналізом Області магічних операцій, він також аналізує всю глибину і всю її сутність.

І налаштований CAD, явно, витягав з неї потужність поза її межами.

Ні вона розуміла, що це були межі її попередньої межі.

Емі пережила подібне відчуття, коли отримала настанови від бабусі родини Голді щодо «Магічної кулі Татлум» Відчуття від використання налаштованого Тацуєю CAD, було подібним до настанов її бабусі, тим що магія насильно вбиралася в її тіло. Це могло бути виправданням того, що на минулорічному Руйнуванні льодових стовпів, вона була виснажена вже після кваліфікації.

Вона все ще була втомлена від швидкої стрільби й позаминулої ночі не змогла виспатися від хвилювання, що майже перемогла, що було однією з причин нестачі витривалості. Однак Емі переконана, що саме CAD Тацуї був причиною виснаження, що змусило б відмовитися від участі у фіналі, навіть якби не склалася та ситуація. Коли за вечерею вона сказала, «налаштування CAD у певному сенсі дозволяє побачити, що в тебе в душі», це була не просто загальна теорія, а малося на увазі саме налаштування Тацуї.

Цього разу, можливо, черга Куміко стати коропом на дошці для нарізки.

«...Інженер Кунісакі-семпай — президент Накайдзьо, тож усе буде гаразд, чи не так?»

Налаштування Тацуї не означає нічого шкідливого. Швидше їй пощастило, що вона може використовувати CAD, налаштований Тацуєю. Минулого року Емі вичерпала усю витривалість, але натомість змогла досягти кращих результатів, ніж могла б. У будь-якому випадку, з погляду балансу, вона була у великому плюсі.

І все-таки Емі не могла позбутися страху що, Куміко може стати новою морською свинкою.

◇ ◇ ◇

Неділя, п’ятнадцяте липня. Потрібно відзначити що занять не було, але до проведення Турніру дев’яти шкіл залишилося менше місяця тож усі учасники прийшли до школи й важко тренувалися.

Звичайно пара Емі та Куміко прийшли на тренування. У Роар енд ганер дуже мало можливостей для практики, тому вони разом з учасниками сольного матчу, команди Дивізіону новачків та сольної команди зібралися біля водної траси рано вранці.

– Доброго ранку.

У приміщені на стартовій лінії, що відігравала роль роздягальні, душової та кімнати відпочинку їх зустріла Азуса. Як завжди вона ввічливо віталася навіть з молодшими учнями.

Вони заздалегідь чули що в ранці буде Азуса, а в день її змінить Тацуя, тому те що вона зустрічала Емі та Куміко не викликало здивування. У вагу Емі привернув маленький важкий футляр, розміром з кошик для бутербродів, який Азуса тримала в руці

– Доброго ранку, президенте.

– Доброго ранку, А-чан. До речі, що це?

Оскільки Емі була молодшою, вона віддала перевагу ввічливості, але Куміко не мала причин вагатися, щоб задовольнити свою цікавість.

– Це?

– Так.

– ?

Азуса передала важкий футляр Куміко. Без будь-яких пояснень і перевірок.

Футляр був насильно вкладений в руки Куміко. Першим враженням було те, що він виявився несподівано важким. З зовнішнього вигляду можна судити, що він зроблений з легкого сплаву, але, схоже, у цьому випадку, він зроблений зі смоли.

Її вміст був легким і невеликим.

– Окуляри? Захисні окуляри.

В середині були окуляри, для захисту очей. Однак, на відміну від звичайних, зліва та справа до основи були прикріплені невеликі камери довжиною в один та в п’ять сантиметрів товщиною.

– Можливо це окуляри з навігаційною системою?

– Правильна відповідь. Як і очікувалося від Ку-чан.

Плеснула в долоні Азуса.

– Тадам! В цьому навігаторі є механізм для запису маршруту камерами, прикріпленими ліворуч та праворуч від окулярів, під час першого, тренувального кола та відображення прямої на скельцях на другому колі, фактичного заліку. Це свого роду монітор для сліпих зон.

– А-чан, кому ти це пояснюєш?

Віджартувалася на живе й активне пояснення їм двом Куміко.

– Е, е-е-е...

Причина, чому вона звично не знітилася, а просто удавано засміялася, безумовно в тому, що була в компанії з другом та молодшим тієї ж статі, з якими легко спілкуватися. Навіть якщо вони були однієї статі з Маюмі та Марі усе було не так.

– У будь-якому разі, це розв›язує проблему, важкого огляду курсу. В Роар енд ганер не має противників, що йшли по трасі одночасно в групі, все що вам потрібно зробити, це прокласти курс яким пройдете.

Крім того, через те що тут знаходилася не лише Куміко, але й Емі, вона перейшла в режим пояснень.

– Звичайно знаючи маршрут з керуванням човном проблем не буде.

– Навіть якщо пропускати цілі на воді, проблем з правилами не буде.

– Але вони не порушують правила?

На очевидні побоювання Куміко, Азуса посміхнулася з виразом «я чекала цього».

– Технічні обмеження Роар енд ганер, говорять лише про використання безмоторного транспортного засобу, що рухатиметься по воді. Не має правила, що забороняє використовувати навігатор.

Почувши відповідь, Куміко переконливо кивнула.

– Хо-хо. І цю ідею вигадала А-чан самостійно?

– Ух... Насправді придумав Шіба-кун.

– Зрештою. Шукати дірки в правилах не в стилі А-чан.

Але це я створила навігаційну систему! Шіба-кун не подбав ні про що, окрім основної концепції!

– Хм... Але це яйце Колумба4.

– Вірно!

Азуса ображено обернулася і Куміко посміхнувшись, почала втішати її.

У Емі що спостерігала за ситуацією, виникло відчуття безнадії. Думаючи про те, що Тацуя мав намір використати усе можливе, не лише магію, для перемоги. Однак, розчаровувало те, що на проблему Куміко відповіддю був простий електронний пристрій, який міг придумати будь-хто, а не приголомшлива магія.

«...Чого я очікувала?»

Здивувалась сама собі Емі, зрозумівши про що думає. Хіба вчора вона не думала, що Куміко стане морською свинкою для нової магії? Вона мала б хвилюватися з цього приводу, але в думках з нетерпінням чекала нової дивовижної магії вищого класу.

«Перш за все, навіть якщо скажуть додати нову магію у свою тактику, це стане проблемою для самих гравців».

Можливо у Тацуї можуть легко виникати ідеї нової магії. Однак, до змагання залишилося менше місяця. По суті, необачно вигадувати нову магію у такий короткий проміжок часу. Це можна зрозуміти, якщо оглянутися на минулий рік.

«Навіть Шізуку сказала, що їй знадобилися усі зусилля, щоб вивчити Активну повітряну міну, а Фононний мазер був неповноцінним. Яким би не був Шіба-кун, не думаю що він з тих людей, що будуть безладно вигадувати нову магію».

«Якщо можна перемогти лише магією, до якої звикла, це приємніше. Я також повинна зробити все можливе, лише моїми поточними навичками».

Переконала себе в цьому Емі та сіла в човен, щоб почати тренування.

– Вам знадобиться певний час, щоб звикнути до навігації, тому давайте в першу годину зосередимося на тренуванні переміщення.

– Прийнято.

Заскочила на переднє сидіння Куміко, кивнувши на вказівки Азуси.

– Якщо це виявиться не проблемою, додавайте тренувати постріли. Пані Акечі, так буде краще.

– Зрозуміла!

Одночасно з тим, як Емі енергійно відповіла, стоячи на колінах на задньому місці, човен помчав в перед.

◇ ◇ ◇

Як кажуть, небезпека проходить і про Бога забувають. Можливо, ви навіть маєте досвід «небезпеки», це може бути швидкоплинна річ, наприклад, рішучість лише у вашій уяві.

– Шіба-кун, допоможи мені ~.

Принаймні, Емі забула про свої наміри «боротися лише власними силами».

– Неочікувано. В чому саме проблема, Еймі.

Незабаром, після початку тренувань, після обіду, як тільки помітила наближення Тацуї, вискочила з човна і в благанні закричала Емі. Поглянувши на Емі, він не помітив Куміко, що криво посміхалася і показала жест прохання лиш однією рукою.

– Незручно говорити стоячи. Поговоримо в середині.

Тацуя вирішив вислухати Емі в зоні відпочинку.

– Полювання — це, в основному, спортивне переслідування однієї здобичі.

– ? ...Ну, напевно, так і є.

Кивнув Тацуя Емі, що без всіляких прелюдій перейшла до проблеми.

Варто зазначити, що говорячи про здобич, Емі мала на увазі один «об’єкт», а не «істоту», оскільки в цю епоху замість живих тварин, таких як кролики й лисиці, «здобиччю» виступали роботи.

– На Швидкісній стрільбі, теж багато цілей, але все не так заплутано, оскільки точка огляду фіксована.

– Іншими словами, ти хвилюєшся, що не зможеш впоратися з такою кількістю цілей.

– Саме так! Шіба-кун, ти відразу все зрозумів?

Здивовано запитала Емі. Куміко також округлила очі, але Тацуя подумав, що вони перебільшують. Врахувати природу Роар енд ганер, було достатньо щоб зрозуміти з чим у стрільця, Емі, виникли проблеми, в цій розмові. За мірками Тацуї, однак.

– Шіба-кун, що я можу зробити?

Схилившись над столом і вставившись в нього поглядом, запитала Емі. Зараз вона, певно, очікувала, що Тацуя матиме «нову зброю» та «секретну зброю», яка могла б вирішити ситуацію прямо.

– Заходи вже підготовлені.

Однак без активності Емі, Тацуя передбачав, що вона матиме проблему з багаторазовим прицілюванням. Тому план реагування вже був розроблений. Він не планував цей план, з самого початку, через навантаження від вивчення нової магії. Думаючи, що краще його не використовувати.

– Е, у тебе є рішення?

Підготовка обладнання для перемоги спортсмена була його роботою. Тацуя здивувався, побачивши такий подив на її обличчі, але цього не показав.

– Зачекай хвилинку.

Сказав Тацуя, зникнув в роздягальні й повернувся з продовгуватим кейсом в руці.

Можна було сказати, що в кейсі був CAD. Формою ствол був таким же, як той, який Емі щойно використовувала на треновані.

Цей CAD містить послідовності активації Невидимої кулі, модифікований під рушницю.

– Е-е?!

– Невидимої кулі?!

Тацуя поглянув на двох, що так раптово закричали, нахмуривши брови.

– ...Чому ви такі здивовані? Кунісакі-семпай, думаю, що ви вже занадто здивовані.

– Ні-ні-ні-ні!

Куміко втупилася на Тацую. Посмішка незвично зникла з її обличчя. Мало того, вона, схоже, тимчасово забула про свою слабкість до Тацуї (а точніше — до хлопців).

– Ви здивовані? Ви здивовані? Я однозначно здивована!

Шукаючи допомоги, Куміко заозиралася навколо, а Емі закивала головою.

– Що вас так здивувало?

– Невидима куля — це ж магія на основі Кардинального коду!

– Звичайно, це магія що вимагає високої майстерності, але послідовність активації відкрита для публіки, чи не так?

– Навіть якщо послідовність активації відкрита для публіки, її не можливо налаштувати під конкретного мага, якщо не розумієш деталі матеріалів опису?! Ось чому Кічідзьодзі Шінкуро-кун досі залишається єдиним користувачем?!

Аргументи Куміко були поширеною думкою. Тацуя не був занудливою людиною, щоб виправляти помилку.

– Невидима куля не є популярною, оскільки це магія з обмеженою областю використання. Її магічний об’єкт лише створює тиск у зазначеній області у заданій точці, вона не змінює стан об›єкта безпосередньо. Тому існує обмежене коло ситуацій, в яких їх можна ефективно використовувати як для бою, так і для не бойових дій. В академічному застосуванні — це можливо, але поза лабораторією ефективніше використовувати іншу магію.

Почувши пояснення Тацуї, двоє дівчат, схоже, охололи.

Однак його коментар викликав у Емі нове питання.

– То чому ти хочеш використовувати таку магію? До того ж «тип рушниці»... Навіть витратив час, щоб змінити послідовність активації невидимої кулі.

Куміко закричала, «змінив послідовність активації?!», але для Емі дії за межами зорового глузду Тацуї, вже були звичні.

– Звісно, тому що це магія підходить для Роар енд ганер.

– ...Невже це правда?

– Так. Однак оригінальна версія не ефективна. Тому я змінив її під постріли дробом... Цікаво, чи помітить це Кічідзьодзі Шінкуро?

Вуста Тацуї скривилися в легкій посмішці.

Помітивши, це Емі подумала, «зрештою у Шіби-куна злий характер».

◇ ◇ ◇

П’яте серпня дві тисячі дев’яносто шостого року, перший день Турніру дев’яти шкіл.

– У кімнаті очікування гравців Роар енд ганер інженери закінчили остаточне налаштування CAD, і лише чекали початку.

– Нарешті почалося. Першими починаємо гонку, чесно кажучи, хотілося б цього уникнути, але оскільки це лотерея, нічого не поробиш.

Склала руки перед обличчям з закритими очима Куміко, що і витягнула жереб.

Поглянувши на це, Тацуя подумав, «Кунісакі-семпай, гарно розслабилася».

– Однак не знаючи часу інших шкіл, ми не матимемо чисел, що чинитимуть тиск. Нумо рухатися у власному темпі.

Азуса і Куміко кивнули на слова Тацуї.

Однак основному ці слова були адресовані Емі. Було видно як тремтять її ноги. Настільки пам’ятав Тацуя, вона не була настільки знервованою минулого року.

– Еймі-чан, ти можеш це зробити як зазвичай.

Похлопала по плечу Емі, Куміко.

Її голос був тихим, а тон скромним, почасти тому, що за нею спостерігав Тацуя (не через те, що брала до уваги чоловіків, вона не могла бути розслабленою, через свою фобію), а от хлопки були відчутними.

Емі вигукнула «Ук’я!». Відступивши на два кроки, надувшись вона відвернулася від Куміко.

– Ку-чан-семпай, боляче ж!

– Вибач, вибач. Просто, Еймі-чан, здавалося, ти дуже знервована, що на тебе не схоже.

– А, злюка! Що значить не схоже! У мене ніжний характер!

– Так, так, ніжна, делікатна.

Куміко відповіла монотонним тоном, Емі відійшла ще далі й сказала «Куміко-чан-семпай!».

Коли втрутився Тацуя.

– Еймі, твої ноги почали тремтіти.

– Е, А-а-а..!

Обманюючи інших не можливо обманути самих себе. Все що можна зробити це відводити погляд. Емі знала, що нервує. Тому одразу зрозуміла, на що вказував Тацуя.

– Це як позбутися напруги через крик?

– ...Правда?

За Емі, що розгублено опустила голову, Куміко показала задоволене обличчя, що говорило «і вся проблема!» Для Тацуї ця поведінка видавалася незвичною, але якби він на це зреагував, це, здавалося, буде клопітним, тому він удав що нічого не помітив.

– Цілком прийнятно нервувати, коли ти перший учасник, у першому змаганні. Але будь більш впевненою. Еймі, ти добре оволоділа Невидимою кулею, модифіковану під дріб.

– Дійсно?

– О, дійсно.

Куміко за Емі пробурмотіла: «звучить як самовихваляння Шіби-куна, що модифікував цю послідовність активації», але Тацуя і це проігнорував.

– Еймі, ти та Кунісакі-семпай головні герої. Вразьте аудиторію.

– Вірно, Еймі-чан. Вдармо якомога голосніше!

– ...Так, правильно.

Нарешті, звичайне сяйво повернулося на обличчя Емі.

– Так, навіть якщо думати про провал, це малопродуктивно! Зробімо все можливе, з вибухом!

– Оце бойовий дух та ентузіазм! А-чан, Шіба-кун, ми йдемо!

Двоє показали великі пальці Тацуї та Азусі та попрямували до човна, що вже був готовий до гонки.

Дивлячись їм в слід, Тацуя подумав, «чи не прикидається спокійною Кунісакі-семпай?».

– Що, це таке?

Вигукнув, у штабі Третьої старшої, технік, який спостерігав за монітором, що показував трасу Роар енд ганер.

– Перша старша... Той хлопець. Знову ці дешеві трюки.

Саме окуляри Куміко, привернули увагу персоналу Третьої старшої.

– Це... Навігаційна система з камерою?

– Е? Хіба це не порушення правил?

Під поглядами дівчат третього року з персоналу, Кічідзьодзі прикусив губу.

– …Технічні обмеження полягають в тому, що слід «використовувати безмоторний транспортний засіб, який плаває по воді». Це означає, що використання електронних пристроїв, окрім тих, що забезпечують рух, не є порушенням правил. Доказом того є, човен Першої старшої на стартовій лінії.

На плече Кічідзьодзі лягла рука Ічідзьо, що стояв позаду.

– Весляр сидить на опущеному сидінні, а стрілець розміщений на злегка піднятій платформі за ним, стоячи на обох колінах. Такий же стиль як і у нашої школи. І човен того ж стилю, глибоко занурений і вузький. Схоже, Джордж та той хлопець дійшли до одного висновку.

– Масакі…

– У нас не було мотивації шукати дірки в правилах, тому що у нас не було необхідності в жодному обладнані, що б допомогти нашим спортсменам з керуванням. От і все.

– Так, вірно… Вибачте, думаю я занадто думаю.

Побачивши як Кічідзьодзі киває, Масакі зняв руку з його плеча.

– Натомість нам слід звернути увагу на те, яку гонку вони покажуть. Це нове змагання для пар та соло. Гонка Першої старшої буде корисною.

Почувши слова Масакі, не лише Кічідзьодзі, але й старшокласники спостерігали за монітором.

На стартовому сигналі загорілося світло. У той момент, коли засвітилося і згасло три сигнали, човен Першої старшої рвонув з місця.

– Хо? Швидко.

– Однак перше колом було пробним. Яким би хорошим не був старт, це не має сенсу.

– На першому колі цілі не з’являться, вірно?

– Вірно. Першим колом просто проходять маршрут. ...Але вони дуже різко рвонули.

– Чи не через те, що якщо вони й перекинуться на першому колі, це не матиме значення? Думаю вони перевіряють наскільки швидко вони можуть пройти оптимальний маршрут.

– Нам слід наслідувати цю тактику. Давайте наша школа теж цим скористається.

– Добре, що наша черга після Першої старшої.

– Рух човна стабільний.

– Здається вони надмірно використовують магію, що послаблює опір води.

– Швидше вони добре використовують зчеплення з водою. Вони обрали гравця, віддавши пріоритет навичкам керування човном над магією?

У той час як техніки Третьої старшої критикували роботу Першої старшої по цей бік монітора, пробне коло завершилося і мало початися друге.

– Нарешті.

Човен Першої старшої пройшов лінію старту і годинник почав свій біг.

Одразу після цього спокій учнів в наметі Третьої старшої й не лише її, а й інших шкіл, що спостерігали за гонкою Першої старшої, випарувався.

– Швидко!

– Що це за магія?! Це зовсім не постріли!

Те що їх здивувало, не швидкість човна, а магія стрілка, що стріляла по цілях, одну за одною, що генерувалися програмою у випадковому порядку.

– Саме так! Дивіться! Сліди видно і навколо цілей!

– Це не схоже на льодові кулі. Повітряна куля?

– Приблизьте ціль!

Коли прозвучав голос, Кічідзьодзі вже керував монітором.

Невеличка модель човна, що плавав на поверхні води, затонула від влучання Першої старшої.

Зупинене зображення на цьому моменті, було виведене на інший монітор.

– ...Безсумнівно. На поверхні води були сліди пострілів.

– Я не бачу твердих чи рідких куль. Зрештою, це повітряна куля?!

– ...Не правильно

Тоном, ніби ось-ось заскрегоче зубами, Кічідзьодзі заперечив здогадку старшокласника

– Це... Невидима куля.

Пара Першої старшої знищила майже усі цілі. Це не був стовідсотковий результат, однак заявка на вище місце.

Однак погляди учнів у наметі Третьої старшої були зосереджені на Кічідзьодзі, а не на зображені їх суперників.

– Правда? Ні, Джордж не може помилитися.

Лише Масакі зміг відповісти на висновок, зроблений Кічідзьодзі.

– О, без сумнівів. До того ж не оригінальна Невидима куля.

– Хіба вона не оригінальна?

Однак здається Масакі, був не зовсім спокійним і лише безглуздо повторив слова Кічідзьодзі.

– Моя невидима куля снайперського типу, що націлена лише на одну ціль. Однак гравець Першої старшої використовує дробовий тип, що вражає кілька точок. До того ж Невидима куля запускається циклічним викликом, що створює загороджувальну стіну, яку можна назвати кулеметною чергою. За правилами цього змагання, не має штрафу за промах по мішені, це чудова адаптація.

Здавалося, що однолітки та старшокласники в наметі, чули скреготіння стиснутих зубів Кічідзьодзі. Принаймі у Кічідзьодзі був такий вираз, що міг викликати таку галюцинацію.

– ...Ти зробив це, зробив це, зробив! Не лише відтворив мою Невидиму кулю, але й модифікував її!

Цього разу Масакі не зміг знайти слів, щоб звернутися до Кічідзьодзі.

Той час, коли в наметі Третьої старшої панувала тиша, пара Першої старшої на моніторі перетнула фініш та за часом і влучністю набраними, балами, що перевершили усі прогнози.

Емі, що вийшла з човна, ніби збираючись стрибнути на нього, кинулася до Тацуї.

Виходячи з досвіду минулого року, він не став виставляти руки у перед, щоб зупинити її.

Чи спрацював самоконтроль, чи все-таки спрацював страх, Емі раптово зупинилась перед Тацуєю.

– Ура, ура! – Бачив, бачив?!

Натомість вона почала виливати своє хвилювання.

– О, звичайно. Гарна робота, Еймі.

– Я змогла, я зробила це!

– Вірно. Трибуни та персонал інших шкіл будуть здивовані.

– Я не впала! Я змогла закінчити, не впавши!

– Так, вірно.

Намагаючись позбутися Емі, Тацуя поглянув з проханням про допомогу на Куміко.

Однак Куміко також тримала Азусу за руку, зі сльозами на очах.

Думаючи, «це звичайна особливість учениць старших шкіл, плакати у такі момент», Тацуї довелося терпіти, доки не прийшов клерк, щоб сказати, що час наступних учасників.

◇ ◇ ◇

Кічідзьодзі Шінкуро, що виступив в чоловічому сольному Роар енд ганер, був головним претендентом на перемогу, але впустив її.

Багато аналітиків стверджували, що провал був зумовлений хитрістю Сьомої старшої.

Однак, за лаштунками лунали чутки, що його шокувала «Невидима куля», яку продемонструвала жіноча пара Першої старшої, на передодні.