[1]

[1]

Більшість портових споруд, де, для безперервної двадцяти чотирьох годинної роботи, було впроваджено автоматизацію, станом на жовтень дві тисячі дев’яносто п’ятого року, були автономними. Митне оформлення відбувалося протягом дня, а вночі операції, по входу судна, вивантаження, завантаження та вихід судна, були автоматизовані, і лише невелика кількість персоналу відповідала за контроль.

Внаслідок скорочення персоналу, кожен порт був перебудований таким чином, щоб прилегла територія та місто були відокремлені більш суворо, як захід проти контрабандистів, а висадка суднами екіпажу була заборонена.

Пізно в ночі, коли портові споруди, повністю автоматичні, причалювати до берега, крім зони прикордонного контролю, заборонено, а екіпаж на борту, що бажає зійти на берег, повинен був чикати до ранку, доки відновиться повноцінна робота.

Тож о півночі будь-який рух людей на пристані для вантажу, в ідеалі, мав бути відсутнім.

Але, цієї ночі, коли прийшла пора настання нового дня, в доках, на пірсі Ямашита, в Йокогамі, з’явилися ознаки групи людей, що зачаїлася.

– Нелегальні мігранти висадилися з невеликого легального судна, що було пришвартоване до причалу номер п’ять. Всім негайно до п’ятого причалу.

Згідно з наказом, отриманого через короткохвильову станцію, два детективи в цивільному поглянули один на одного і помчали у заданому напрямку. Однак вирази на їх обличчях радикально відрізнялися.

– Уф, це ж аж там.

– Не час жалітися, інспектор!

– Але ж Інаґакі-кун

– Біжіть, не розмовляйте!

– Я твій начальник

– Я старший від тебе.

– Ох, ох.

Відповівши належним чином своєму старшому підлеглому, Чіба Тошікадзу прискорив біг. Від причалу номер три, де вони знаходились, до причалу номер п’ять було сім сотень метрів. Незалежно від того наскільки швидка хода, шлях займе дві хвилини, але інспектор Чіба і помічник інспектора Інаґакі прибули на місце, під час легкої розмови, за три секунди.

Зазвичай подібна швидкість не можлива для живих людей.

А ці двоє не були звичайними людьми, а магами.

– Це через нестачу у нас людей.

– Тут нічого не вдієш? Лише детективи-маги можуть мати справу з магами.

– Власне так, але все ж!

Сказавши ці демотивуючі слова, інспектор Чіба підстрибнув високо в повітря.

В руках він тримав злегка зігнутий бокуто завдовжки один метр.

Пролітаючи над натовпом нелегалів, що випустили три черги на осліп з автоматів з глушниками, немов падаюче листя, інспектор Чіба зробив ним змах. Не тільки подібна сила стрибка, але й подібна траєкторія без параболи й жодної опори у повітрі, без магії не можливі.

Хаотичні маневри не дозволяли й загороджувальний вогонь.

Намалювавши спіраль, інспектор Чіба атакував трьох магів, що готували магічну атаку, позаду решти групи. Ігноруючи гравітацію та інерцію магією Руху та ухиляючись від магічних атак противника, він знешкодив трійку одного за одним, своїм мечем.

Знаходячись по інший бік натовпу Інаґакі знешкодив стрільців за допомогою пістолету.

Як тільки він підключився до атаки з флангів, більше десятка іноземців було миттєво знешкоджено.

Подібні сутички відбувалися ще в декількох місцях, але з ними швидко розібрались помічники, без їх допомоги.

– Інспекторе, давайте на корабель!

– Е, я?

– Досить скаржитися!

Очевидно, серед цієї парочки, більш ініціативним був підлеглий (іншими словами, начальник був неохочий до роботи). Однак, він не став сперечатися перед затриманими нелегалами.

– Розумію. Тоді Інаґакі-кун, затримай корабель.

– Він же може затонути?

– Не хвилюйся. Капітан візьме на себе відповідальність.

– ...Може скажеш, що візьмеш відповідальність на себе.

Відповів напарник, знизавши плечима і мляво перезарядив револьвер. Помічник інспектора Інаґакі лівою рукою звів перемикач на руків’ї, і активувався світловий промінь допоміжного прицілу, закріпленого зверху на стволі.

Після активації інтегрованого CAD, спеціалізований CAD, вбудований в руків’я револьвера, почав розгортання послідовності активації.

При натисканні на пусковий гачок активувалася магія.

Металева куля з фіксованою орбітою, збільшеною силою, завдяки магії Руху і Ваги, пройшла по траєкторії, встановленій магічною послідовністю, пробивши корму невеликого судна що намагалося вийти в море.

Прозвучали другий і третій постріл, після чого, з пробитої коми ринула піна. Як і передбачалося, від стрільби по кормі, була пробита редукторна коробка гвинта.

– Чудово.

Під рукою інспектора Чіби, що безтурботно похвалив підлеглого, почулося клацання защібки.

Тепер було зрозуміло, що його бокуто був справжнім мечем.

З лезом, що виблискувало холодним блиском, в руці, інспектор Чіба попрямував до дрейфуючого судна, зі спритністю Йошіцуне1, перескочивши через вісім суден.

Лезо, що з червоним блиском пустилося вниз, розрубало дверне полотно кабіни навпіл.

Таємна техніка сім’ї Чіба - «Дзантецу»

Техніка магії Руху, що сприймає меч не як щось викуване зі сталі чи заліза, а як саме поняття «Меч» і допомагає різати Магічною послідовністю. «Меч», визначений як єдина концепція, перетворився на молекулярний різак, що міг розрізати будь-що, нездатний затупитися чи зламатися.

Розчистивши шлях наступним помахом, старший син сім’ї Чіба, Чіба Тошікадзу вступив на корабель.

– Гарно попрацювали, Інспектор.

– Це і називається «марна робота».

Під небом, що почало світлішати, інспектор Чіба не докорив підлеглого за розумне зауваження, а лише посміхнувся ніби це його не стосується.

На судні, на яке він хоробро увірвався, вже нікого не було. Схоже нелегали залишили судно через люк у дні судна і залишили його відкритим, щоб те пішло на дно.

Швидкість, з якою судно йшло на дно, зросла, після того, як вихід повітря збільшився через отвори зроблені Чібою і зараз воно вже повністю затонуло.

– Схоже, що місцезнаходження злочинців, що втекли під водою, поки не відоме.

– Я знаю куди вони прямують.

Сказав молодий чоловік, що ледве не пішов на дно разом з затонулим судном і під поглядом старшого чоловіка знизив плечима, повернувшись на захід, ставши спиною до ранкового сонця.

◇ ◇ ◇

Місце куди дивився інспектор Чіба, не далеко від пірса, було відомим, у всій країні, кварталом у центрі міста і пам’яткою Йокогами.

На задньому дворі ресторану була велика криниця, яку не було видно з головної вулиці. Біля якої, попри ранній ранок, стояло три гарно вбраних чоловіків.

В середині стояв чоловік на років двадцять.

Це був красивий молодий чоловік.

Це не була жіночна зовнішність, а власна прохолодна, яка робила його схожим на молодого дворянина.

Колодязь на який він дивився не використовувався для подачі питної води, а для гасіння вогню у випадку пожежі, його шахта була закрита насосом. Несподівано частина шахти з насосом (на межі з наземною частиною криниці) обвалилася. З утвореного отвору вилізла змокла людина. Він був не один, слідом за ним вилізла решта. Загалом, з криниці вилізло шістнадцять осіб.

Чоловік середніх років, що виліз останнім, став перед молодим чоловіком, що ввічливо посміхнувся і відав честь. Молодий чоловік поклав праву руку на лівий бік грудей і злегка вклонився у відповідь.

– Перш за все переодягніться і відпочиньте. Сніданок готується.

Коли молодий чоловік це сказав.

– Дякую вам за співпрацю, пане Чжоу.

Відповів чоловік середнього віку, тоном без натяку на вдячність.

Проте молодий чоловік посміхнувся на неввічливий тон співрозмовника і повів шістнадцять людей у будівлю.

◇ ◇ ◇

З моменту створення нової студентської ради Першої старшої школи при Національному магічному університеті минув тиждень.

Час обідньої перерви. Тацуя зі своїми однокласниками з класу «Е» прийшли в їдальню.

Кімнату студентської ради використовувалася для обіду лиш через те, що Маюмі (у певному сенсі) зловживала службовим положенням. Крім того, Тацуя не хотів, щоб обід в кімнаті студради став звичайною справою. Так, з початком роботи нової студентської ради, Тацуя почав користуватися їдальнею.

Потім і Міюкі, автоматично, також почала ходити до їдальні. До них приєдналися їх спільні друзі і жвавий обід, з жовтня, став повсякденним ритуалом.

Однак, п’ятірка Тацуя, Еріка, Лео, Мідзукі, Мікіхіко і тріо Міюкі, Хонока, Шізуку, навчалися в різних класах, тому ті, що приходили першими займали столик для усіх. Сьогодні учні класу «E», Тацуя та інші, чекали членів групи Міюкі.

– Дякуємо за очікування.

– Хороша робота.

Очікування тривало близько десяти хвилин. Тацуя який заздалегідь отримав повідомлення, що вона запізниться через роботу в студентській раді, поглянув на Міюкі, що стала і схилилась перед ним і зупинив її з навмисною посмішкою. Ніби отримавши якийсь знак, Хонока проігнорувала, цю явно помітну сцену, вклонилась і заговорила до Тацуї.

– Вибачте, пан Тацуя. Ми спізнилися через мої справи.

Після вечірнього освідчення, під час літніх канікул на віллі Оґасавари, схильність Хоноки надмірно реагувати на вираз і слова Тацуї лише загострювалась. Тацуя також знав про це, але не мав чого сказати. Явіть якби це була добра посмішка, навіть якби це була гірка посмішка, цього б було достатньо, але Тацуї було не комфортно, він відчував, що Хонока засмутиться, якщо неправильно його зрозуміє. Але, на жаль, чарівного рішення не було. Він не міг що разу пояснювати, що є причиною усього лише непорозуміння, Тацуя прийняв пасивну позицію і здався.

– Не варто хвилюватися. Незвична робота завжди викликає плутанину.

Тацуя думав що Хонока засмучена, осельки їй здається, що викликала невдоволення інших. Вона дійсно думає що некомпетентна? Не зважаючи на те, що він так не вважав, усіма силами намагався втішити Хоноку невимушеним тоном.

– Ось, ось, не має чого хвилюватися.

– Це все ще перший тиждень.

Еріка і Лео несподівано продемонстрували свою чуттєву і тактичну сторону та підтримали Тацую.

Побачивши, що всі посміхаються, ніби кажучи «не хвилюйся», Хонока легко вдячно вклонилась і сіла на місце.

– Але, старший брате, сьогодні й справді не має провини Хоноки. З вчительської попросили надати записи за минулий рік, і нам до кінця третього уроку довилося перекопати базу даних в кімнаті студентської ради. Шізуку запропонувала свою допомогу.

З посмішкою поглянула на Хоноку Міюкі. Але з якоїсь причини, Хонока ще більше стиснулася на стільці.

– Але... Міюкі, ти скоро усе знайшла, а от я погано впоралась...

– Мені знадобилося багато часу. Якщо Хонока - черепаха, то я равлик.

Без жодного смислу сказала Шізуку.

– Міюкі користується цією системою з квітня. Хонока нещодавно стала членом студентської ради, а Шізуку взагалі є сторонньою. У Міюкі зовсім інший досвід. З тим що ти трохи повільна, нічого не поробиш.

Відповів Тацуя на не злісне порівняння Хоноки з черепахою, він знову втішив Хоноку (і Шізуку).

До речі, як ви можете бачити, у нинішню студентську раду вже був призначений новий склад.

Голова нової студентської ради - Накайдзьо Азуса, віцепрезидент - Шіба Міюкі, секретар - Мітсуї Хонока, скарбник Ісорі Кей. (Скарбник Першої старшої за повноваженнями був наближений до аудитора і зазвичай, з того ж навчального року, що і президент).

Спочатку Азуса попросила посісти посаду віцепрезидента Тацую. Він звісно відмовився, але більше за нього опір чинила новий голова дисциплінарного комітету, Канон.

Вона сказала: «якщо Шіба-кун, нас залишить, комітет не впорається з паперовою роботою».

Канон виголосила це прямо в присутності Азуси й Тацуї, але почувши це він подумки відкрив рот.

Він був на дійсній службі, а не секретарем комітету.

Ні, по правді усі члени дисциплінарного комітету були на активній службі, а адміністративні аспекти розподілялися між усіма членами.

Про це також говорилося в довіднику, який Канон передала Марі.

Помилки бути не могло, бо Тацуя особисто уклав цей довідник.

Однак, Азуса погодилась з твердженням Канон і закивала.

Від цього «непорозуміння» двох учениць другого року, Тацуя хотілося схопитися за голову.

Хоч вона і погодилась з твердженням Канон, та все ж Азуса наполягала на приєднані Тацуї до студентської ради. Вона не говорила прямо, та вона не була впевнена, що зможе впоратися з Міюкі без Тацуї, але правда і те, що вона не могла видавити Міюкі зі студентської ради.

Тацуя серйозно відчув головний біль.

В результаті таких переговорів, які повністю проігнорували хлопця, Азуса та Канон домовилися залишити його в дисциплінарному комітеті на цей рік і передати його до студентської ради з нового року.

Зрештою бажання Тацуї не запитували.

«...Як тільки це згадую голова знову починає боліти».

Навіть коли він сам сказав, «нещодавно стала членом студентської ради» згадуючи події того тижня, Тацуя згадав головний біль в той момент.

Коли він відчув на собі погляд і прослідкував на його джерело очима, Міюкі дивилась на нього трохи занепокоєним поглядом.

Захопившись чуттєвістю своєї молодшої сестри, Тацуя подав знак, що не варто хвилюватися і знову почав працювати паличками для їжі.

◇ ◇ ◇

– Старший брат, ви тут?

Після школи Тацую, що знаходився в архіві на другому поверсі бібліотеки зі світу літер і формул, до реальності повернув голос, що окликнув його.

– Міюкі, сюди.

Відповів Міюкі Тацуя, відірвавши погляд від термінала.

У бібліотеці не було телефонного зв’язку. Мало того що стіни поглинали радіохвилі, тут були встановлені радіоглушилки.

Це запобігало витоку інформації.

У цьому архіві зберігалися матеріали заборонені до публікації. Дані, що вважалися небезпечними, оскільки містили теорії і принципи, що й шли в розріз з загально прийнятою лінією, що може негативно вплинути на студентів, такі документи на фізичних носіях передаються з Магічного університету і зберігаються в закритій базі. В принципі користуватися матеріалами можна було вільно, але їй винесення заборонено. Звичайно, таємно скопіювати вміст термінала не вийде, оскільки був встановлений спеціальний захист.

Через природу свого змісту ці матеріали не використовувалися на уроках, тому мало хто ними користувався. Більшу частину часу ними взагалі ніхто не цікавився. Проте Тацуя побив рекорд безперервної роботи в архіві за останні пів року.

Не зважаючи на відповідь Міюкі, Тацуя не збирався відходити від термінала. Міюкі розуміла чому і сама підійшла до нього.

– Що ви зараз вивчаєте?

Міюкі підійшла до Тацуї збоку, але все ще не намагалася зазирнути до термінала без дозволу.

– Літературу по «Смарагдовим скрижалям2».

Питання Міюкі, як завжди, було стриманим, а відповідь Тацуї настільки ж чіткою. Всупереч тому, як він поводиться з іншими, від сестри нічого не приховував. Тому Міюкі була добре проінформована про предмет його пошуків.

– Ви весь цей час вивчаєте алхімічну літературу?..

Проте він ще не пояснив зв’язок нинішнього дослідження з його метою. Тож не дивно що Міюкі була збентеженою.

– Я не збираюся вивчати саму алхімію, а лише природу і принципи створення «Філософського каменя». Хоч і в більшості документів говориться, що створення філософського каменю - це кінцева мета алхімії.

– Перетворення речовини... Ви ж не збираєтеся кинути їй виклик, адже так?

Трансформація речовини - це технологія, що в сучасній магії вважається не можливою. Магія польоту так само вважалася не можливою, але трансформація матеріалу відрізнялася ступенем можливості. Міюкі пригадала, Тацуя також казав що можливість трансформації речовини магією вкрай низька.

– Звісно ні.

Тацуя посміхнувся й очікувано заперечив питання Міюкі.

– Філософський камінь, що у вузькому сенсі визначається як «еліксир», це каталізатор, що використовується в магії для перетворення не благородних металів в дорогоцінні. Оскільки він є каталізатором, він не є матеріалом сам по собі, а інструментом для активації техніки.

– Якщо слово «каталізатор» має теж саме значення, що використовуємо і ми... Це буде правдою.

– Як кажуть, магія перетворення неблагородних металів на дорогоцінні діє внаслідок впливу «Філософського каменю» на матеріал. Якщо можна скористатися магією Трансформації речовини без використання інших магічних процесів, лише з використанням каменю, можна вважати, що «Філософський камінь» зберігає магічну послідовність.

– Зберігає магічну послідовність?

Озирнувшись Тацуя побачив, що Міюкі дивилась на нього з широко відкритими, здивованими очима, його обличчя вже не посміхалось.

– Реалізація магії Польоту, шляхом малих доопрацювань, може призвести до реалізації безперервного контролю гравітації, при зміні змінних. Перш ніж магія Польоту офіційно вийшла на ринок, її випробувало багато різних магів.

По суті це і була мета Тацуї, коли він виклав послідовність активації магії Польоту на безоплатній основі. Якщо у вас є система, природно думати, що ви відразу захочете її спробувати. Якщо ж у вас пристрій з вставленою послідовністю магією, її можна швидко спробувати. Насправді пропозиції на тестування пристроїв польоту FLT отримали не лише вітчизна, але й багато союзних країн таких, як USNA (Сполучені Штати Північної Америки, федеративна держава створена колишніми США, поглинувши Канаду в Мексику), а FLT отримала багато даних випробувань від магів високого рангу з магією Контролю гравітації. І всі вони потрапили до Тацуї.

– Тепер я думаю про те, як магією контролю гравітації забезпечити реакцію ядерного синтезу. Але в ній не має сенсу, якщо магу доведеться постійно підтримувати виклик магії. Тоді маг стане компонентом реактора синтезу. Роль лише зміниться зі зброї на компонент.

Реалізація реактора термоядерного синтезу з вбудованою магією Контролю гравітації, одна з трьох основних задач системної магії Ваги. І Тацуя стверджував, що він мав погляд на її вирішення.

Для Міюкі було важко зрозуміти усе про що говорив Тацуя, проте вона цілковито зрозуміла суть того, що хотів сказати її старший брат.

– Маг є важливою складовою активації, але в той самий час, це не повинна бути система, що зв’язує мага. Щоб це забезпечити, необхідно подовжити тривалість магії до кількох днів, або тимчасово зберігати магічну послідовність, щоб створити систему, яка зможе викликати магію, без наявності мага... Хоча обидва варіанти варті уваги, але останній кращий, з погляду безпеки.

– Отже, ви вивчаєте «Філософський камінь».

Те, про що говорив Тацуя, не що інше, як нездійсненна мрія. І він це розумів. Тому Тацуя раптово змінив тему, згадавши невелике збентеження своєї молодшої сестри, що не сумнівалась в його словах і зараз на обличчі якої був вираз глибокої задумливості.

– До речі, Міюкі, здається, ти щось хотіла?

Він запитав це щоб прибрати своє збентеження, але ця прекрасна гра була доречна до ситуації.

– Це так! Старший брате, вас шукає Ічіхара-семпай? Вона хоче обговорити з вами Конкурс дисертацій, що відбудеться наступного місяця.

– Де вона?

Запитав Тацуя, закривши читальний термінал. І більше нічого не запитував. Саме тому, що Тацуя також був відповідальний за зміну теми, він не мав права в чомусь когось звинувачувати.

– В класі підготовки магічної геометрії. Чекає вас біля столу Цудзури-семпая.

– Зрозуміло. Міюкі, вибач, але можеш повернути ключ?

– Звісно.

Підвівшись зі стільця, Тацуя передав ключ-карту Міюкі. Міюкі щасливо прийняла ключ з рук свого брата. Вона була схожа на цуценя, що радісно прийняло винагороду.

Та все ж, Тацуя не мав наміру сварити сестру, що безсоромно прийняла такий вираз, оцінюючи об’єктивно, йому довилося визнати, що він занадто розбалував сестру.

◇ ◇ ◇

Цудзура Кадзуо. Відповідальний за он-лайн лекції з магічної геометрії та практику класу «B», другого року першої старшої школи при Національному магічному університеті. Він був викладачем Національного університету магії й призначений до Першої старшої школи, як відряджений вчитель.

Вундеркіндом, що, попри свою молодість, досяг посади доцента в Університеті Магії, якого за занадто вільне поводження в дослідженнях, змусили прийняти нинішнє положення, сказавши «поглибити досвід у викладацькій роботі».

Проте він не турбувався про подібне положення, а скоріше був радий «без вагань займатися улюбленими дослідженнями». Через свій темперамент він також негативно сприймав конфлікт між першим і другим потоками, і сподівався, що він як найшвидше закінчиться, також був відомим як вчитель, що не зважає на думку самих учнів.

Його сім’я Цудзура входила в сто сімей (Цу - двадцять). Цудзура - це сім’я, що як і Ісорі породила багато відомих дослідників, які розробили безліч магічних технік, що піднімали національний авторитет. Комбінаційна магія, якою так пишався Хаторі також була розроблена під керівництвом Цудзури.

...Таке враження складав Цудзура у Тацуї.

Судячи з даних він безсумнівно був диваком. Правда це чи ні, Тацуя незабаром відчув на власній шкурі.

Коли Тацуя прийшов до класу Магічної геометрії, там не було інших викладачів, крім Цудзури.

«Напевно іншим незручно тут знаходитися», подумав Тацуя.

Всі вчителі, що викладають в цій школі, талановиті люди.

Звісно, що такі люди, які мають певну гордість за свої власні здібності, не можуть дозволити собі втратити впевненість, порівнюючи себе з генієм, що досяг посади доцента в Національному університеті магії в свої двадцять. Чим більше люди пишаються своїми талантами, тим більше відчувають тиск від людей, що володіють більшими здібностями й талантами, ніж вони.

Він також відчував подібне. ...Хоча це стосувалося не магічних здібностей.

Вірне припущення Тацуї, чи ні, але те, що тут не було інших вчителів, крім Цудзури, це об’єктивний факт.

В класі Магічної геометрії Тацую чекали троє: Цудзура, Сузуне та Ісорі.

– Ви знаєте, що наприкінці цього місяця пройде конкурс дисертацій, що організовує Магічна асоціація?

Обмінявшись вітаннями, без зайвих прелюдій, прямо звернувся Цудзура.

– Я не знаю подробиць.

На цю очікувану відповідь Цудзура, лиш трохи кивнув.

– На відміну від Турніру дев’яти шкіл, конкурс дисертацій менш популярний, тож першокурснику важко про нього дізнатися. Навіть кількість учасників порівнювати неможна, якщо в команді Турніру дев’яти шкіл було аж п’ятдесят два учасники, то тут лише троє.

Різниця в кількості звісно шокує, але якщо тверезо подумати, щоб підготувати доповідь і провести презентацію, такої кількості людей цілком вистачить. Якщо у вас велика кількість реквізиту, то можна попросити допомоги у школи, без необхідності втручання в саму дисертацію. Зі збільшенням кількості людей, збільшиться кількість керівників. «З такої великої кількості учнів обрали лише трьох, але це розумно», думав Тацуя.

– Ну, тепер до головного. Пан Шіба, не хотіли б ви взяти участь у конкурсі дисертацій, як член команди Першої старшої?

Звісно Тацуя не міг відповісти відразу. Оскільки питання було занадто несподіваним.

– ...Мені, стати членом команди?

Слова Цудзури не залишали непорозуміння, але Тацуя не міг не запитати.

«Національний конкурс дисертацій старших шкіл», що проводиться Японською Магічною асоціацією.

Незважаючи, що назва включала всі старші школи країни, лише в дев’яти з них викладали магічну теорію. Це ще одне змагання суто між дев’ятьма школами, та якщо Турнір дев’яти шкіл це змагання «сили», то Конкурс дисертацій - змагання «текстів».

– Так, ви.

Ввічливий, дещо грайливий тон, мабуть, був його особливістю. Цудзура кивнув з легким перебільшенням.

– Спочатку я планував залучити пані Ічіхару, Ісорі-куна, і трирічку з класу С, Хіракаву-куна... Та минулого тижня Хіракава-кун раптово повідомила про відмову, думаю вона захворіла. Нам вдалося відмовити її не залишати школу, але вона ще не втому стані, щоб брати участь у конкурсі. Таким чином жереб впав на вас.

Тацуя також пригадав Хіракаву з третього «C».

Безумовно це була трирічка, котра була інженером на Турнірі дев’яти шкіл і відповідала за Ілюзорну битву Кобаякави, яка стала жертвою саботажу.

– Але чому ви обрали першорічку? Хіба учасники конкурсу дисертацій не обираються на дисертаційному засіданні школи?

Нарешті, Тацуя пригадав про відбір на Конкурс дисертацій, що проходив на початку червня.

У той час розробка магії Польоту була на завершальному етапі і в нього не було часу думати про інші речі, тому він не обдумував можливості його залучення і швидко про це забув.

– Ви найкращий кандидат, оскільки для підготовки презентації потрібно докласти спільних зусиль. Подробиці дізнаєтеся від Ічіхари-кун.

Односторонньо відповівши на питання Тацуї, Цудзура швидко вийшов з кімнати.

Тацуя навіть і слово не сказав, що «погоджується». Схоже, що чутки, що той «не зважає на думку студентів» не є перебільшенням.

У всякому разу, здається, права вето не було. Коли його покликали, він подумав що це лише для допомоги в зборі даних, але, схоже, що його сподівання були надто оптимістичними. Однак, скільки б він це не обдумував, Тацуя не зміг зрозуміти ситуацію, тому звернувся за роз’ясненнями до Сузуне.

– Шіба-кун, це я тебе порекомендувала. Відкинувши всі інші кандидатури.

«Ох, відкинула...»

На запитання в його погляді, Сузуне кинула бомбу.

– ...Але претенденти повинні були витратити багато часу в підготовці до конкурсу. Якщо я, той що навіть не подавав заявки на участь, раптово буду обраним членом, думаю, багато людей не сприймуть подібного рішення.

Тацуя був переконаний, що його сприймають за поганого хлопця. А подібна ситуація призведе ще до більших неприємностей.

– До прикладу, Ічіхара-семпай, Ісорі-семпай, що думають люди що змагалися з Хіракавою-семпай за її місце.

– Секімото-кун не годиться. Він не підходить для цієї роботи.

Говорячи, Тацуя не мав когось конкретного, але Сузуне, раптом, відреагувала так ніби це стосувалося її особисто.

– Секімото, це про Секімото Ісао, семпай з дисциплінарного комітету?

Тацуя сміливо підтвердив його особистість, напевно для того, щоб ситуація ще більше не скотилася до особистого.

Внаслідок чого.

– Е-е, ну... У нас з ним занадто протилежні погляди.

Як і очікувалося, Сузуне зрозуміла, що зайшла занадто далеко і послабила свій тон, на що й сподівався Тацуя.

Після чого в їх розмову втрутився Ісорі.

– Як і сказав учитель, троє мають працювати спільно, щоб підготувати доповідь і презентацію, але тему дисертації обрати неможливо, якщо між трьома будуть розбіжності в цьому, тому розподіл на головного доповідача і помічників є важливою. Цього разу головним доповідачем нашої школи виступає Ічіхара-семпай.

На коментар Ісорі, Тацуя ствердно кивнув погоджуючись з двома його твердженнями. Звісно розподілення ролей необхідне і зрозуміло, що третьокурсниця Сузуне є головною.

– Іншими словами… це означає що я підхожу для теми доповіді Ічіхари-семпай?

Судячи з усієї розмови, можна було дійти лише до такого висновку, але чому вона зробила саме такий висновок? Тацуя ще не публікував жодних робіт під своїм ім’ям.

– Тема моєї роботи: «Технічний потенціал реалізації термоядерного реактора з магічним контролем гравітації».

Після відповіді на його питання, Тацуя широко розкрив очі.

– Таким чином, це та ж тема, що досліджує Шіба-кун.

Хоча словосполучення «тема дослідження» з вуст старшокласниці, може прозвучати занадто грандіозно, але термоядерний реактор з будованим магічним гравітаційним контролем, безумовно, одна з цілей дослідження Тацуї. Однак, він все ще тримав її при собі та навряд чи з кимось обговорював…

– ...Зрозуміло. В той час, за нами шпигувала Ічіхара-семпай.

– Я не люблю вживання слова «шпигувала». Краще сказати, «спостереження зацікавленого».

Вона не тільки спостерігала, але й підслуховувала, проте Тацуя нічого не сказав щодо цього.

У квітні, під час інциденту з антимагічною терористичною організацією, у Тацуї було дві зустрічі з Мібу Саякою в кафе і він виявив погляд спостерігача, але не став з’ясовувати його особистість. Оскільки він відступився тоді, то не варто піднімати цю тему зараз.

– До Конкурсу дисертацій залишилося лише три тижні. То ж я вважаю, що тільки Шіба-кун, який працює над тією ж темою, може приєднатися до цієї команди.

– Ніби ви не допускали, що те, що я сказав Мібу-семпай в кафе, всього лише приклад.

– Думаю, мої очі здатні розгледіти сутність людей.

На таку високу оцінку, Тацуя посміхнувся не лише у свідомості, але й зовні.

– Зрозумів. Очевидно, що ця ситуація корисна і для мене, то ж я співпрацюватиму.

Це не було люб’язністю, а реальною користю. Його просто цікавило, чи зможуть пропозиції Сузуне вирішити одну з «Трьох основних проблем», до того ж він міг використати все це для власної користі.

– Так що я повинен робити?

– По-перше, я хотіла б пояснити деталі Конкурсу дисертацій, Ісорі-кун, ти не проти? Тобі ж доведеться вислухати це повторно.

– Я не проти. Дякую, Ічіхара-семпай.

Злегка кивнувши на згоду Ісорі, Сузуне дістала Три портативні чорні дошки з висувної шафи й передала їх іншим двом.

Портативна дошка - це електронний папір з функцією бездротової передачі даних, який мав вигляд тонкого паперу стандартного розміру, завдяки чому його можна було тримати однією рукою, переглядаючи презентацію, не використовуючи великих екранів з конференц-зали. Екран був повно колірним, але при відображенні лише тексту, використовувався білий шрифт і чорне тло, звідси й назва «чорна дошка».

Сузуне закріпила свій інформаційний термінал у тримач портативної дошки й завантажила керівництво щодо дисертації.

– Шіба-кун, думаю ти знаєш, але Конкурс дисертацій - це місце, де учні старших шкіл представляють свої результати магічних досліджень. Це місце, де старшокласники, які не мають можливості виступати на наукових конференціях, представляють власні дослідження, а не презентують результати свого навчання в старшій школі. Там не лише буде присутній представник департаменту дослідників магії, але й доповіді, що будуть записані в магічну енциклопедію, будуть передані університетам і компаніям.

Тацуя вслуховувався в голос Сузуне, досліджуючи керівництво в своїх руках.

Дата проведення остання неділя жовтня. Місце проведення чергується між Кіото та Йокогамою. Кажуть це тому, що штаб-квартира Японської магічної асоціації знаходитися в Кіото, а відділення Канто в Йокогамі. Цього року проводитиметься в міжнародному конференц-центрі в Йокогамі.

Тацуя, подумки, пробігся по своєму розкладу. На щастя, на останню неділю жовтня, тобто на тридцяте жовтня нічого не заплановано.

Допускаються ті, кого рекомендували Національні школи при Магічному університеті, або ті, хто пройшов відбір в інших школах, але раніше не було випадків, коли участь брав хтось без рекомендації. В Національному конкурсі магічних дисертацій старших шкіл, може взяти участь будь-яка школа, саме тому його називають Конкурсом магічних дисертацій старших шкіл.

Хоча вони знаходились в середині пояснень, Тацуя мимоволі вставив питання, тому що його охопило відчуття несподіванки.

– Значить не було випадків, щоб команда пройшла на презентацію, без рекомендації школи?

– ...Шіба-кун. Для звичайних учнів старших шкіл написати доповідь, що відповідала б тридцяти хвилинній презентації, набагато важче, ніж взяти участь в Моноліті чи Міражах.

– Все як сказав Ісорі-кун. Навіть у нашому випадку, без підтримки шкільної ради та допомоги клубного комітету, нам трьом, нізащо не впоратися.

Тацуя, який звик писати технічну документацію, подумав, «невже?». Але не висловив своєї незгоди.

– Тема в принципі є довільною, але за умови, що зміст не суперечитиме громадському порядку і моралі. Рік тому був студент, тема якого полягала в розробці магічної зброї, як альтернативи зброї масового знищення, але її відхилили на попередньому відборі.

– Була настільки зухвала людина...

Ісорі, що стояв поруч, широко розкрив очі, оскільки чув про це вперше.

Тацуя розумів, що він має на увазі. В той час, він розробляв справжню зброю масового знищення, тож не можна звинувачувати студента. Поки він занурився у таке собі само потурання, йому в голову прийшло одне питання.

– Якщо її відсіяли на попередньому етапі, це ж значить вона не була опублікована? Звідки Ічіхара-семпай знає про її вміст, якщо його не опублікували?

Не обдумано поставлене питання Тацуї, призвело до незручної тиші.

Сузуне відвела погляд, а на обличчі з’явився гіркий вираз.

Коли Тацуя майже промовив «якщо не хочете можете не говорити», вона зітхнула і сказала.

– ...Автором дисертації був третьохрічка, президент нашої школи.

«...Невже в нашій школі була подібна людина»

Признання Сузуне, значно вразило Тацую. Конкурс дисертацій проводиться відразу ж після початку роботи нового складу студентської ради, а Сузуне стала її членом в першій половині, року початку свого навчання, тож не дивно, що їй були відомі такі подробиці. Судячи з виразу Сузуне, колишній президент, швидше за все, здійснив багато «героїчних звершень».

– Кхм... Через подібні випадки потрібно заздалегідь подати до Асоціації магії пропозиції щодо презентації, включаючи готовий рукописний текст статті, обладнання, що використовуватиметься і техніку.

Поряд з Сузуне, що навмисно кашлянула, Ісорі, здається щось зрозумів, мабуть, тому що чув цю історію вперше.

– Останній термін в неділю, через два тижні. Все це має бути передано у відділення асоціації магів, але цим займеться адміністрація школи. Враховуючи, що Цудзура-сенсей має перевірити зміст, краще все закінчити до наступної середи.

Навіть якщо підготовку презентації можна було завершити після подання, то з підготовкою дисертації не можна тягнути жодного дня. «Враховуючи кількість днів, що залишилося, це дійсно щільний графік», подумав Тацуя. Однак, чому саме Цудзура повинен проглядати матеріали? У цій школі багато досвідчених викладачів, деякі навіть укладають підручники з магічних предметів.

На це питання Тацуї, яке він не міг висловити, оскільки це може образити Цудзуру, відкрито відповів Ісорі.

Цього року Цудзура-сенсей відповідає за шкільний відбір. Необхідно слідкувати за підготовкою дисертацій, обладнанням, організаційними питаннями, тому це досить клопітно. Тож здається це спихнули на молодого вчителя.

– Хоч він і молодий, Цудзура-сенсей дуже здібна людина. Можна сказати, що нам пощастило, оскільки ми отримали вчителя, що може навчати набагато більше ніж на звичайних заняттях.

Тацуя не сказав, що той не має права консультувати, особливо студентів другого потоку.

Здається ці двоє не помітили, що половина учнів не має доступу до консультацій вчителів, тож не було необхідності вказувати на це.

Роз’яснивши пункти, що потребували особливої уваги, детальніше, Сузуне закінчила пояснення.