[1]

Том 6. Розділ 2 - [2]

[2]   Сучасна система громадського транспорту на коротких відстанях, розробила концепцію «спільного використання автомобілів» і перейшла від системи масового транспорту до системи не великого транспорту. Рух, що розпочався тридцять років тому майже закінчився у мегаполісах, і проник майже у вісімдесят відсотків малих і середніх міст. У решті двадцяти відсотків міст громадський транспорт не розвинений. Що стосується перевезень на короткі відстані для поїздок і відвідування школи, транспортні машини, які одночасно перевозять велику кількість людей, такі як комбіновані поїзди та великі автобуси, використовувалися рідко, а картина коли учні середніх і старших шкіл подорожують разом вже давно зникла. Єдиним, у прямому сенсі, з ким Тацуя ходить зі школи до дому є Міюкі, але він часто ходить зі школи до станції разом з друзями. Хоч до школи він приходив пізніше від усіх, біля воріт його чекала одна і та ж група людей. Частіше вони, цією компанією, йшли прямо до станції, але траплялися дні, коли вони по дорозі заходили в кафе або до ресторану швидкого харчування. Від школи до станції менше кілометра, але на цьому короткому маршруті було багато закладів для школярів. Не лише ресторани, а й книжкові, канцелярські магазини, одягу і тому подібні, в них був багатий асортимент магічних предметів, пов’язаних з освітою і не лише для учнів, але й для вчителів Першої старшої школи, їх часто відвідували і інші покупці. Вісім чоловіків зібрались разом у спокійному пристойному кафе, де були частими відвідувачами – Що? Тацуя, ти був обраний представником на конкурс дисертацій? Сьогодні вони сюди завернули, бо Мікіхіко поцікавився чому його викликали до класу підготовки з магічної геометрії. Мікіхіко повторив своє питання, не чекаючи доки підійде офіціант, Тацуї здалося, що він відкрив нову сторону свого друга, той був досить не терплячим і пояснив що відбулося. Тож ці слова були реакцією Мікіхіко на його розповідь. Він розповів це Міюкі та Хоноці коли відправилися до кімнати студентської ради, щоб забрати їх, тож здивованими були лише п’ятеро інших, включаючи Мікіхіко. – Але, представники на конкурс дисертацій, це хіба не лише три людини на всю школу? – Ну. Негайно і ствердно відповів Тацуя, на запитання розгубленої Мідзукі. Ви рази на їх обличчях мали різкий контраст. – Всього лише, «ну»... Тацую-куна таким не вразити. Мідзукі втратила дар мови, а Еріка вирячився на його обличчя. Лео, поруч з ними, радісно посміхнувся. – Для Тацуї це цілком нормально. – Для першокласника практично не можливо взяти участь в Конкурсі дисертацій. – Хіба це не можливо? Навіть у вчительській не можуть ігнорувати генія, що збагатив магічну енциклопедію новою магією. З усмішкою заперечив зустрічний аргумент Шізуку Лео. – Припинимо обговорювати генія. Тацуя не засоромився від такої характеристики, а відчув роздратування, ніби його кольнули. – Пан Тацуя, вам дійсно не подобається, коли вас називають генієм. – Тому що це буденне слово. Замість Тацуї відповіла Міюкі, якби було не дивно, це був не сарказм чи щось ще. На відповідь своєї молодшої сестри, Тацуя просто посміхнувся і нічого не сказав. – Ні це дійсно неймовірно! Помітивши, що настрій стає роздратований, наголосив Мікіхіко, щоб розвіяти похмуру атмосферу. – Дисертація-переможець щороку публікується в «Супернейчуе», нерідко в журналі друкують помітні дисертації, навіть якщо вони займають нижче другого місця». Супернейчуе - це британський науковий журнал, що вважається найпрестижнішим у сучасній магії. З іншого боку, в ньому є певні авторитарні моменти, що не приваблюють учнів старших шкіл, але не тільки Мікіхіко, але і Тацуя, Міюкі й Шізуку були на нього підписані, а інші люди в групи знали його назву і статус. – Так, але... Хіба на всю роботу у вас не замало днів? Напружено запитав Мікіхіко, вираз якого змінився з допитливого на стурбований. «Може Мікіхіко варто щось зробити з подібними перепадами настрою», подумав про себе Тацуя. Однак, він лише кивнув на питання Мікіхіко, залишивши свої роздуми при собі. – Лише дев’ять днів до подачі в школу. – Це все?! Дійсно скоро? – Усе добре. Я просто підтримка, основне написання тривало ще з початку літніх канікул. Щоб заспокоїти схвильовану Хоноку, Тацуя посміхнувся і помахав рукою. Вона зітхнула з полегшенням і на її обличчі з’явився вираз «це так». – Але це не змінює того факту, що все потрібно зробити дуже швидко. Невже виникли якісь проблеми? – Здається старшокласниця захворіла. З посмішкою, коротко відповів Тацуя, сестрі, що нахмурила брови. Він не збирався нічого приховувати, але й не вдавався в деталі. Проте така проста відповідь Тацуї не могла повністю переконати Міюкі. – Шкода, але незважаючи ні на що, це все одно занадто швидка зміна. Здається, навіть якщо ситуацію вона могла зрозуміти, та емоційно не сприймала. – Звісно оскільки це мій старший брат, я можу без вагань заявити, навіть якщо його раптово приєднають до команди де робота ще не буде написана, думаю, він саме та людина, що потрібна. Однак, з призначенням Тацуї на заміну вже вирішено. Цим аргументом Міюкі насправді вирішила переконати саму себе. Навіть якщо вона зараз сказала так, це не обов’язково була переоцінка, але Тацуї здалося, що вона беззастережно високо цінує його. – Не зовсім. Якби обрана Ічіхарою-семпай тема була взагалі невідомим для мене полем, боюся, мені довелося б відмовитись. Тож Тацуя обрав тактику «часткового заперечення з посмішкою». Міюкі не була задоволена ставленням брата, але в той час, як вона підбирала слова, Тацуя отримав нове питання. – Ей, про що ви пишете? Затьмарений цікавістю, запитав Лео, на що дівчата поглянули на нього холодним поглядом, що випромінював запитання «ти зрозумієш?», та їх погляди були проігноровані відповідачем. – Технічний потенціал реалізації термоядерного реактора з магічним контролем гравітації. – ...Навіть уявити собі не можу. Однак, той хто запитував негайно відповів жартівливим тоном. – ...Це грандіозна тема. Хіба це не одне з трьох важливих завдань системної магії Ваги. З досить важким виразом сказав Мікіхіко, що сидів поряд. – Я подумала, що пана Тацую покликали, бо це доповідь з програмування CAD. Висловила своє здивування Мідзукі. – О, і я так думав. – Кей-семпай також є членом... Якщо це ця тема, думаю, я зможу впоратись, не зробивши помилок. Шізуку та Еріка, здається також погоджувалися з Мідзукі. Було очевидно, що друзі схоже хвилювалися, що це була тема недосяжна для Тацуї, тай для учнів старшої школи загалом. Це було зрозуміло, від того що практичне втілення реактора термоядерного синтезу з магічним контролем гравітації, вважається однією з «трьох основних завдань». Тож Тацуя міг лише посміхатися, щоб обманути їх. Лише Міюкі насправді не посміхалася своєю люб’язною посмішкою. Її обличчя посміхалося, але очі ні. Знаючи революційність значення досліджень реактора термоядерного синтезу з магічним контролем гравітації, вона розуміла, що її брат дійсно серйозний. ◇ ◇ ◇ Розійшовшись зі своїми друзями на станції, підходячи до свого дому, брат і сестра побачили, що на паркингу перед будинком припаркований міський автомобільчик і поглянули один на одного. Тацуя пішов у перед і відкрив двері. Побачивши біля входу туфлі човники, що стояли в порозі, Тацуя ніжно обняв плечі сестри, що важко дихаючи опустила обличчя. Витягнувши спину й опершись передньою ногою на п’яту, він відразу почув швидкі й глухі кроки в домашніх капцях. – ...Ласкаво просимо до дому. У вас, як завжди, гарні стосунки. У словах звучали вкраплення насмішки, Тацуя прищурив погляд і трохи сильніше стиснув руку, що лежала на плечі сестри, що затряслося. – Давно вас тут не було, пані Саюрі. Відповів Тацуя холодним голосом, який підходив до холодного виразу. Цього разу, маленьке тіло жінки, що їх привітала трохи здригнулося. – Т-так, тому що зручніше знаходитись поблизу головного офісу. – Я знаю. Не задумуючись кивнув Тацуя, тій хто дев’ять місяців не переступала поріг цього дому, їх прийомній матері, Шібі Саюрі (яка в очах брата і сестри була лише другою дружиною батька). Хоча вона прийшла до дому, в цьому будинку у неї не було ліжка, чи навіть постільної білизни. Одружившись з їх батьком, вони проживали у шлюбі, в квартирі розташованій на верхньому поверсі багатоквартирної будівлі, за п’ять хвилин ходьби від головного офісу Фоур Леарс Технолоджі. Слова Тацуї були лише іронією, що цей будинок, в якому вона ніколи не жила після повторного шлюбу, є адресою реєстрації Саюрі. Побачивши другу дружину їх батька, що значно втратила самовладання, від такого незначного сарказму, Міюкі навпаки заспокоїлась. Повернувши своє тіло, на плечі якого все ще залишалась рука її брата, вона наблизила своє обличчя до Тацуї, притиснувшись до його грудей. Це була дія що повністю ігнорувала погляди інших. Навіть залишаючись з ним на самоті, вона не поводила себе настільки агресивно, це ніяк не відповідало її образу. Міюкі поводила себе настільки зухвало, ніби їх ніхто не бачить. – Я незабаром пригадаю вечерю. Старший брате, хочете чогось з’їсти? – Все що ти приготуєш. Я не поспішаю, тож, спочатку переодягнись. Не помічаючи погляду Саюрі, Міюкі посміхнулась з почуттям перемоги, почувши слова брата, який дивився лише на неї. – Зрозуміла. Також якщо у вас є якісь побажання на зміну одягу. Якщо старший брат бажають, Міюкі зробить що завгодно. – Ей, ти занадто схвильована. Після того як він злегка тицьнув її пальцем в лоб, Міюкі втягнула шию в плечі, а потім бігцем зникла на другому поверсі. – Отже, ви хотіли поговорити? Після того, як Міюкі зникла з виду, Тацуя відчужено звернувся до Саюрі, що стояла в стороні. Увійшовши до вітальні, він сів на диван і знову звернувся до Саюрі, що м’ялася біля порогу. – Може здатися що я поспішаю, а ви можливо хотіли б зосередити увагу, але я хотів би завершити доки моя молодша сестра не повернеться. Через настільки безжальні слова Саюрі насупилася та все ж сіла навпроти, як запропонував Тацуя. – Я досі вам не подобаюсь. Вона відчула що продовжувати не варто. Тож сіла і прийняла більш грубий вираз. Не турбуючись про погляд Тацуї, вона сперлася на спинку дивану і закинула ногу за ногу. У Тацуї не було проблем куди діти погляд, оскільки на ній був брючний костюм і ледь помітний макіяж, вона усім своїм видом демонструвала свою натуру дослідника. Однак, навіть якщо на талії Саюрі була неймовірно коротка мініспідниця, Тацуя не подав би виду. – Міюкі може й так. Батько знову одружився через пів року, після смерті матері, було б не дивно якщо це лишило шрам на її серці. Навіть якщо вона поводить себе як доросла, вона всього лише п’ятнадцятирічна дівчина. – ...Як що до тебе? – Я не маю таких емоцій. Тож не можу відчувати подібного. – ...Ну, гаразд. Правда це чи ні, це мене не стосується. Але якщо ти хочеш про це поговорити, я хотіла б щоб ти й мене вислухав. Пів року для вас, для мене повних шістнадцять років. Хоч вона виглядала молодою, ця людина була одного віку з їх батьком, Тацуя вважав, що це робить її антагоністом жіночого світу. Вона, Шіба Саюрі, в дівоцтві Коба Саюрі, перебували у відносинах і були закохані з Шібою Тацуро, до того, як він одружився з Йотсуба Мією, ходять чутки, що це Йотсуба змусили його, в пошуках гарних генів. Знаючи це, Тацуя міг зрозуміти куди направлені її слова ненависті, навіть якщо вона їх не промовила. Проте, це була лише проблема батька, матері та її, і не стосується брата і сестри. Якщо вони з батьком були коханцями за життя їх матері, тут не має місця для співчуття. – Так з чим ви навмисно прийшли саме сьогодні? Питання Тацуї змусило Саюрі, що несвідомо намагалася відкласти головну тему, затримати дихання, але це не допомогло скинути з розмови незручну атмосферу. – ...Ну, скажу відразу. Тоді знову, я хочу, щоб ти допоміг в лабораторії в головному офісі. Якщо можливо, залиш старшу школу. – Це не можливо. До тих пір, доки Міюкі ходитиме до Першої старшої, я не зможу виконувати місію Стража, якщо не буду учнем в ній. Беззастережний запит було категорично відкинуто. Якщо ти не ходитимеш до старшої школи можна знайти іншого Стража. – Зараз усі галузі відчувають нестачу магів. Навіть для Йотсуби не так легко знайти заміну Стражу. – Хочеш сказати, що кращого супроводу, ніж ти, не існує? – Вірно, якщо це стосується супроводу Міюкі. Подібна розмова вже багато разів повторювалась в минулому. «Ох», глибоке зітхання Саюрі не виглядало награним. – ...Наша компанія не може собі дозволити, щоб такий відмінний працівник, як ти, розважався. – Я не маю наміру розважатися? Я думав, що вже зробив великий внесок у прибуток компанії цього року. Днями ви, певно, отримали велике замовлення на пристрої польоту від морської піхоти США. Тільки це повинно становити двадцять відсотків минулорічного прибутку. На слова Тацуї в провокаційному тоні, у Саюрі з’явився сумний вираз. Вона не мала можливості заперечити його слова. FLT спочатку була відома як компанія, виробник комплектуючих пов’язаних з магією, а не як виробник готової продукції CAD, і це безперечно результат досягнутий моделлю Сільвер, тобто досягнення Тацуї. Зокрема, цей пристрій для польоту був революційно новим продуктом, через що деякі аналітики прогнозують підвищення FLT до рівня виробника спеціалізованих CAD. Для Саюрі, що спочатку приєдналася до компанії як дослідник і, без особливого послужного списку, була підвищена до керівника, це був результат до якого вона не могла не ревнувати. Але навіть крім цих особистих почуттів, у неї була причина через яку вона не могла відповісти «так, розумію». – ...Ну, можливо, ти міг би мені допомогти лише проаналізувати цей зразок. Сказавши це, Саюрі дістала з сумочки велику коробку для ювелірних виробів і обережно відкрила кришку. В середині лежала червонувата напівпрозора перлина. – ...Священний релікт класу Ніномаґатама3. Серед тих, хто займається магічними дослідженнями «реліктом» називають «недоречний артефакт4» з магічною природою. Речі, що не можна вважати артефактом, природнього походження також називають реліктом, наприклад Антиніт, що має властивість викликати Перешкоди, класифікують як релікт. Слід зауважити, що реальні релікти, як ця Ніномаґатама, не потрапляють до рук дослідників. – Де її розкопали? – Я не знаю. – Зрозуміло, зв’язок з силами самооборони. Як виробник, що не фінансується із закордону, з технологіями вищого класу, FLT часто надає послуги військовим. Ви сказали аналіз, але я не думаю, що ви робите дублікат цієї Ніномаґатами, чи не так? Побачивши, що вираз Саюрі став напруженим, Тацуя глибоко зітхнув. – Чому ви пішли на таку безрозсудну річ? Це і називається реліктом, тому що його не можливо синтезувати за допомогою сучасних технологій. Недоречний артефакт або ж «Out Of Place Artifacts». Якщо це перекласти буквально, це означає «недоречний оброблений продукт», тобто «продукт, який був підданий обробці, що перевищує рівень технологій епохи в якій був знайдений», це не означає, що він не може бути відтворений за допомогою сучасних технологій. Однак, оскільки Релікти важко відтворити навіть за сучасного рівня науки й техніки, для їх позначення і використовують перебільшені терміни, такі як «Релікт» – Сили самооборони дуже наполягали на цій роботі. Ми не могли відмовитись. Рішення керівництва не можна було назвати не зрозумілим. Не лише FlT, усі компанії що працюють в магічній індустрії, по суті були компаніями держсектору, і можна було сказати, що магічна промисловість - це військова галузь. Покупцями магічних продуктів, таких як CAD, були лише ті маги, що могли використовувати магію на практиці, але порівняно з іншими галузями виробництва, цей ринок був надзвичайно малим. Враховуючи дефіцит магів, це було природно. Кажуть, що загальна кількість магів, що практикує магію в країні на даний час, а також загальна кількість учнів старших шкіл, що вивчають магію, становить близько тридцяти тисяч осіб. Іншими словами, навіть якщо кожен рік купувати CAD, обсяг внутрішнього ринку становитиме лише тридцять тисяч на рік. Попри те, що фактичний період заміни триває довше, не рідко один маг володіє п’ятьма або шістьма CAD, однак це все ще не великий ринок. Мало того, через національну політику розвитку магії, допоміжні магічні пристрої, повинні були бути дешевими. Фактично, роздрібні ціни на CAD залишалися на достатньо низькому рівні, щоб їх можна було придбати як подарунок дітям в честь урочистостей з приводу вступу до старшої школи, зі звичайним сімейним доходом. З таким об’ємом і структурою не можна побудувати самостійну галузь. Тож держава давала магічній індустрії щедрі субсидії. Наприклад, у випадку закупних цін на CAD, країна субсидує дев’яносто відсотків. Ціна на вітрині магазину, складає десяту частину від ціни, яку компанія просить за одиницю товару. Крім того, виправдовуючись грантами, країна щороку щедро платить за дослідження. Навіть найбільші світові виробники, як Максимільян Розен, не могли відмовитись від допомоги уряду. Такою була доля магічної індустрії. – Однак, сили самооборони повинні розуміти, чому його називають Релікт. Оскільки його кваліфікують як Релікт, вони повинні розуміти, що штучний синтез не можливий. Для чого такий безглуздий запит? Перш ніж від Саюрі пролунала відповідь, знадобилося зробити більше одного вдиху. – Здається, Ніномаґатама, має властивість зберігати магічну послідовність. Нерішуча відповідь мала достатню силу, щоб знищити вираз Тацуї. – Це перевірений факт? Тон незацікавленості в голосі, був результатом повної мобілізації його акторських здібностей. Саме тому Саюрі не зрозуміла, що Тацуя дуже зацікавився реліктом. – Це все ще гіпотеза, але дані спостереження достатньо точні, щоб армія почала діяти. Тацуя навіть серйозно кивнув. – Якщо це факт, військові не можуть його ігнорувати. Це зрозуміло. Здатність зберігати Магічну послідовність було прагненням не лише Тацуї. Якщо система збереження магічної послідовності досягне рівня практичного використання, поширившись в суспільстві і технології, автоматизація і майже самопідтримувані магічні пристрої вже не будуть мрією. Можна також поширити магічну зброю у підрозділах без магів. Ніномаґатама має функцію збереження магічної послідовності, і якщо вона може бути відтворена у великій кількості, магічна зброя зазнає масового поширення. – Але враховуючи поточні досягнення FLT, ви думаєте варто підкидати каштани у вогонь? Оскільки проєкт настільки важливий, взявши його на себе, просте, «ми не можемо цього зробити», тут не допоможе. – Кості кинуто. – Навіть без перспектив на успіх? Враховуючи що не існує технологій з реплікації реліктів, ризик був занадто великим. Однак, здається, Саюрі добре це усвідомлювала. – Шанс успіху існує. Якщо ти зможеш провести аналіз своєю магією. Така надмірна чесність Саюрі викликала у Тацуї посмішку. Одним словом, їй потрібен не його інтелект, а його унікальна здібність. Як і завжди. Використання моєї магії не обов’язково означає, що ви зможете дублювати її... Але якщо така ситуація, будь ласка, надішліть зразок у третій відділ розробок. Я часто там з’являюся. У будь-якому, випадку на Тацую це ніяк не вплине. Він думав, що треба лише знайти ключ до способу зберігання магічної послідовності, цього йому було достатньо. Проте його митою була сама функція збереження магічної послідовності, а дублювання Ніномаґатами було другорядним, тож він не хотів хвилювати дослідників головного офісу. Перш за все, в лабораторії головного офісу щільний графік, тож він не зручний у багатьох відносинах. – ... Однак Саюрі не могла на таке погодитись. Вона повинна була зважати на конкуренцію між відділами в середині компанії FLT. Тому не могла доручити все третьому відділу розвитку. Крім того, в неї була вагоміша причина - ні вона, ні її чоловік не хотіли, щоб Таурус Сілвер, тобто Тацуя, отримав ще більшу вагу в компанії. Хоча головний офіс може отримати результати від Тацуї, та в третьому відділі розвитку, де симпатизую Тацуї за його досягнення могли видати навіть результати інших дослідників (підозрювала Саюрі). На пропозицію Тацуї, що вона не могла прийняти, Саюрі очікувано стиснула зуби. – Або ви хочете залишити зразок тут? Слова Тацуї були сказані як рятувальне коло для Саюрі, що не могла впоратись з внутрішнім конфліктом. Звичайно це був ключик для її виходу з проблемної ситуації. – Чудово! Але це не була згода, а відступ. Схоже пропозиція Тацуї, залишити зразок тут, тобто вивчити зразок власноруч, була не прийнятна для Саюрі, яка хотіла досягти успіху з дублюванням священної реліквії у власному офісі, власними руками. Насправді це вона кинула виклик Тацуї «досягти успіху в тому, що ще не мало прецедентів», але Саюрі зараз не могла мислити раціонально. Піднявши брови, Саюрі підвелася. – Добре, я зрозуміла! Здається, було помилкою покладатися на твою силу! Поклавши футляр для прикрас у сумочку, Саюрі енергійно розвернулась. Вона швидко вийшла в передпокій. Тацуя прослідував за нею і, коли вона взувалася біля порогу, тоном обслуги запитав. – У вас є цінності. Чи повинен я провести вас до станції? Це не обов’язково. Я на машині. – Ось як. Будьте обережні. Всупереч різким образливим словам мачухи, Тацуя був з нею дуже ввічливим. – Міюкі. Покликав Тацуя з порогу, по сходах не квапливо спустилась Міюкі у суцільній сукні з бретельками. Плечі оголених рук та потилиця були покриті рум’янцем, певно це був сором від попередніх дій. – Старший брате, ум... Мені шкода, що поводила себе по дитячому. Вона сказала, що поводилася по дитячому, але ставленцям говорила, що це було досить ганебно. Усвідомлюючи це, Міюкі демонструвала оголену шкіру перед Тацуєю. Певно, це була акторська гра, щоб показати кокетство. Тацуя спробував поглянути в очі своєї сестри, що не наважувалася підняти погляд і провів пальцями по щоці до її підборіддя. І за допомогою вказівного пальця підняв підборіддя Міюкі. В момент, білосніжна шкіра Міюкі, від плечей до грудей, стала червоною. Пряме шовковисте волосся розбіглося, відкривши неймовірно красиві очі, що розчервонілися. – А, ем... Навіть соромлячись ситуації, що вела до поцілунку, Міюкі не відвела погляд від брата. Пальці, що лежали на підборідді знову піднялися до щоки. Міюкі була спокійною і закрила очі. І тоді... – Н-а?! Пролунав короткий крик. – Що ви таке робите! – Покарання. Відповів з посмішкою Тацуя молодшій сестрі, що відступила на крок назад і стояла з червоним обличчям (природня реакція коли, вас раптово щипнули за ніс). – Ум... старший брат злюка. Після довгої посмішки, на милий жест солодшої сестри, що надувшись відвернула обличчя, Тацуя змінив вираз. – Я ненадовго вийду. Надійно закрийся, і почекай доки я не повернуся. – Старший брате? Ставши серйозною від голосу, яким він наказав бути обережною дома, Міюкі попросила у брата пояснень. – Я прослідкую за жінкою, яка не відає, що таке небезпека. Тацуя узяв блейзер, що нещодавно зняв, а Міюкі нахмурилась. – ...Скільки старший брат ще допомагатиме тим людям? – Нажаль я не можу залишити це на розсуд долі. У руках пані Саюрі зразок, що може бути ключем до системи зберігання магічної послідовності. Знявши краватку і передавши її Міюкі, Тацуя пояснив справжню причину «слідувати». Продемонструвавши вираз розуміння, у наступний момент, Міюкі ще більше нахмурила брови від образи. – В такій ситуації нічого не поробиш. Будьте обережні, старший брате. Міюкі пригадала нещодавню розмову в бібліотеці, після школи. Вона не могла перешкодити меті брата, через її ненависть до коханки батька. Не в змозі сказати «не йди» чи «не треба йти», Міюкі взяла блакитне пальто Тацуї. Допомогла одягнути його, він дістав рукавички та шолом з шафки біля входу та взувся в мотоциклетні черевики. Тоді Тацуя сказав сестрі, що ввічливо вклонилась, склавши руки перед собою, коротке «я пішов». ◇ ◇ ◇ В середині автомобіля на автопілоті, Саюрі відчувала на собі приблизно у двічі більшу силу тяжіння. Якщо виразити цю вагу словами, то з жалем сказала б «я зробила це...». Піднявшись до рівня керівництва, вона повинна була звикнути до ведення переговорів, але занадто легко роздратувалася, тому не могла не відчувати депресії. Кожного разу, коли вона бачила того хлопця, що повинен був бути пасинком, їй було важко зберігати спокій. Причина цього їй була відома. Він був сином її суперниці. В поєднані з талантом і досягненими як техніка. З взагалі не зрозумілими емоціями й непроникним поглядом. Коли вона дивилась на цього хлопця, то відчувала себе не людиною, а простим об’єктом спостереження, простою річчю. Вона не розуміла, що це дзеркальне відображення її, що ставилася до нього як до інструменту. Вона знала, що для того, щоб успішно виконати цю роботу, їй доведеться співпрацювати з ним, за будь-яку ціну, але це було важко через її важку дратівливість. Саюрі поглянула у вікно і важко зітхнула. Тоді піднявши погляд вона зрозуміла, що трафіку стало менше. Вона просто помітила, що зустрічний транспорт зовсім відсутній. Це житлова зона, але ще не достатньо пізній час. Розчарування, що охопило її серце змінилося тривогою. Вона відкрила інформацію про дорожній рух на інформаційній панелі. В повідомлені від контрольного центру зазначалося, що вони спрямовують автомобілі, що прямують в цей район від станції в об’їзд, щоб об’їхати розбитий автомобіль. На цю мить, це було розумне пояснення, тож Саюрі полегшено видихнула. Переслідуючи маленький міський автомобільчик, на великому електромотоциклі, Тацуя також зрозумів, що трафіку занадто мало. Аудіо інформація, що лунала з приймача в шоломі, говорила про те саме, що й відображалося на панелі автомобіля Саюрі. Але Тацуя не знайшов у цьому нічого заспокійливого. Не було сумнівів, що авто перегородило дорогу. Тацуя добре знав, як важко втрутитися в систему дорожнього руху, оскільки був присутній коли Санада та Фудзібаяші її зламували. Однак Тацуя не був настільки оптимістичним, щоб вважити можливою ситуацією, що застрягло кілька несправних машин одночасно, щоб випадково виникла необхідність перекриття зустрічного транспорту, у всіх точках, на шляху, від його будинку до станції, В системі дорожнього управління не так вже важко знайти автомобіль, що знаходиться під її контролем. Зокрема, пасажирський транспорт, на зразок громадського, завжди надсилає ідентифікаційний сигнал, щоб запобігти втечі викрадачів, через прогалини в системі. Як визначити сигнал, не було особливою таємницею. Через деякий час після виходу з дому, Тацуя виявив автомобіль в якому їхала Саюрі. Нарешті знайшовши автомобіль прийомної матері, він також помітив автомобіль, що не знаходився під контролем системи управління дорожнім рухом і слідував за нею. На панелі висвітилося попередження. Воно вказувало на те, що з заду наближається машина, що не знаходиться під контролем системи управління. Але Саюрі не особливо це хвилювало. Люди, що полюбляють водити, зустрічалися і в нинішні часи. Як представник технологічної галузі, вона знала, такі водії прагнуть переробити свої автомобілі, щоб вимкнути втручання системи управління дорожнім рухом. Не було потреби хвилюватися про наближення не контрольованого автомобіля. Саюрі розкинулася у своєму кріслі й вимкнула дратівливу тривогу. Побачивши, що неконтрольований чорний автомобіль прискорився, Тацуя підняв швидкість двигуна. Мотоцикл Тацуї вигравав у прискорені. Але, через відстань і відносну швидкість, чорний автомобіль швидше досягне авто Саюрі. Розрахувавши, що зараз відбудеться зіткнення, автомобіль який їх наздогнав і раптово вискочив перед носом, в самохідному автомобілі активувалась система запобіганню зіткненням. Авто раптово зупинилося і з авто з ручним керуванням, що також зупинилося, на нього кинулося двоє чоловіків. Надто сміливо на вулиці, де нашпиговано камер спостереження без сліпих місць. Тільки з їх поведінки було зрозуміло, що злочинці нелегали. Якщо це громадяни або звичайні іммігранти, їх особистість легко встановлюється за зображенням. Тацуя збільшив інтенсивність світла фари до максимуму й освітив двох людей, що намагалися зламати пасажирські дверцята. Злізши з мотоцикла і залишивши увімкнені фари, він кинувся до чоловіків. Поки вони прикривали руками засліплені очі, права рука Тацуї дістала з кишені CAD. Через мить, один з чоловіків тримав пістолет, інший направив до Тацуї кулак. Під світлом фари мотоцикла, на пальці щось тьмяно блиснуло латунним кольором. У наступний момент, з кільця розсипався сайоновий шум. Перешкоди. Хвиля магічного збурення, створена Антинітом. Один з них знищував магічний захист, а другий знищував ціль з пістолета. Тактика за підручником, для не великої групи магів. ...Якби опонент був звичайним магом. Ствол пістолета був націлений на Тацую. Ціллю було його серце. Прицілювання вказувало на чіткий намір вбити, ухилення на такій дистанції не можливе. Однак, чоловік не зміг натиснути на курок. Палець Тацуї був швидшим і CAD спрацював, перш ніж палець чоловіка задіяв пістолет. Пістолет в руці чоловіка, розлетівся і посипався на дорогу. Один з чоловіків, або навіть двоє, закричали. Хоча він був схвильований і не міг чітко чути через відстань, але вухо Тацуї вловило слово «перешкоди». Можливо вони здивовані що перешкоди не працюють. Або суть була в тому, чому розпався пістолет, якщо магія заблокована. Щоб це не було, для Тацуї не мало значення. Навіть якщо інша людина відволікла б його, він би все одно не змінив порядок своїх дій. Тацуя знову натиснув на курок CAD. Чоловік, що тримав пістолет, закричав і впав на бік. Схопившись за стегно, він катався по дорозі. У наступний момент, чоловік, що направив кільце, похитнувся і схопився за плече. Він покрився потом застогнав і впавши на коліна, втратив свідомість, звалившись лицем в низ. У рану немов проникли тонкі голки, що зруйнували шкіру, м’язи, судини, нерви й скелет, свідомість не могла витерпіти таку сильний біль. Магія розпаду Туманне розсіювання, локально розкладало людське тіло. Коли і як можна пробити людське тіло, щоб викликати біль, що не здатна витримати свідомість. Куди треба дістатися, щоб відключити контроль кінцівок Тацуя добре знав як використовувати власне і тіла інших людей. Він обійшов двох, що впали й підійшов до чорної машини. Націливши CAD на автомобіль, він не спустив спусковий гачок. Транспортні засоби працювали на водневому паливі, що зберігався у стисненому вигляді, необережний напад міг викликати великий вибух. Звісно, зазвичай була вбудована система безпеки, що запобігала горінню, але існують транспортні засоби, з яких запобіжні системи зняті, щоб здійснити атаку смертника. Якби тут була Міюкі, не потрібно було б остерігатися вибуху, але, на жаль, її не було. З правого боку дороги була широка річка, але з лівого було багато будівель. Врахувавши пошкодження будинків і дороги, Тацуя розсудив, що не варто поспішати. Суворо кажучи, в певному сенсі, це було необережне рішення. Несподівано з гори, праворуч, прийшов намір вбивства. Тацуя напіврефлекторно ухилився. В його діях не було жодної затримки чи нерішучості. Але все ж, він не зміг уникнути смертельної кулі, що летіла з надзвуковою швидкістю. В грудях розливався пекучий біль. Куля проникла в ліву грудину. Її удар відштовхнув його тіло. Ворожий постріл був надзвичайно точним. Йому вдалося уникнути смертельного попадання, але легеня була пробита. Враховуючи, з якою затримкою він почув звук пострілу, це був досить далекий постріл. Проте, якби Тацуя не ухилився, куля б пробили його серце. Як мінімум, це був гарний снайпер. Тацуя використав інерцію падіння і перекотившись, сховався позаду автомобіля, в якому їхала Саюрі. Поранення від пострілу вже зцілилося. Зазвичай, коли він застосовує свою магію, травми й навіть смертельні поранення зникають за мить. Але це не означає, що він не відчуває болю. Сильний біль в грудях, а також від отвору в спині, змусила Тацую облитися потом. Але зараз він не міг відволікатися на фантомний біль. Знову ж таки, потрібно було визначити позицію противника. З огляду на напрямок і кут кулі та розташування будівель, що можуть стати перешкодами, снайперська позиція це група господарських будівель через річку. Приблизно в тисячі метрів від його поточної позиції. У враховуючи, що вона легко проникла в людське тіло, на цій відстані, а отвір у спині був невеличкий, куля була бронебійною. Кузов автомобіля, що складався з синтетичної смоли, можна вважати ненадійним, як щит. Що ще гірше, снайпер не використовував магію. Якою б не була ця магія, якщо противник використовує її, Тацуя зможе визначити розташування опонента. Однак якщо опонент використовує лише чисті прийоми стрільби, навпаки, виявити його буде важко, визначити положення навіть з такою інформацією важко. Тіла двох чоловіків, що лежали на дорозі піднялися в повітря. Дверцята чорного автомобіля відчинилися і тіла грубо втягнуло в середину. Тацуя цього не зупинив. Щоб зупинити цю парочку, потрібно було відключити магію Руху, що було легко, але зараз першочерговим завданням було позбутися загрози снайпера. Він пригадав дані кулі, що пройшла через його тіло. Використавши навичку аналізу інформаційного тіла, він знову, на високій швидкості, прокрутив інформацію про кулю. Тілесні рідини організму. Опір людського тіла. Вітер. Гравітація. Тиск повітря, в момент пострілу. Різні змінні кулі повернулися до Тацуї у вигляді стиснутих даних. Серед них він виокремив позицію снайпера під час пострілу. Він відмотав час і прочитав дані про траєкторію кулі, снайпера й у цей час відстежив спогади «світу». Від сучасності до минулого. Тоді. Від минулого до сьогодення. Спираючись на інформацію про положення снайпера, на момент вильоту кулі, слідуючи за записом стану в інформаційному тілі, Ідея самого «світу», що зберігає інформацію всього світу та знайшов поточні координати. «Знайшов». Розум і погляд Тацуї були спрямовані на інформаційне тіло снайпера це масив інформації відрізняв снайпера від інших відомостей про подію та сутності. Він знав, що противник в нього цілиться. Причина того що досі не відбувся другий постріл, полягала в тому, що був затрачений час на зміну куль з бронебійних на високошвидкісні пробивні кулі для стрільби по мішені за щитом. Тацуя, який повністю контролював фізичну інформацію снайпера, міг це бачити. Треба сказати, що йому пощастило. Думаючи так, Тацуя активував магію, щоб розібрати все людське тіло. ◇ ◇ ◇ Приблизно через десять хвилин, як чорний автомобіль втік, Тацуя підвівся і вийшов зі свого укриття за автомобілем. Коли він зазирнув у машину, Саюрі була без свідомості. Оскільки авто досі не рухалося, він цього й очікував, тому не хвилювався. Її тіло немов у пакувальний матеріал, огортало сидіння і повітряні подушки, що вийшли зліва і з права, згори та знизу. Система захисту пасажира спрацювала правильно. Тож вона не повинна була отримати значних ушкоджень. Можливо це втрата свідомості через психічне потрясіння. Тацуя думав, що їй слід вміти витримувати потрясіння, тому що вона є однією з клану Йотсуба, та зараз вона нічим не відрізняється від звичайних людей. Подушки повернулись у початкове положення автомобіль перезавантажився й автоматично поїхав далі. Тацуя прослідував за повільним автомобілем на своєму мотоциклі. Коли вони прибули на станцію, Саюрі вже повернулась до свідомості. У неї було трохи бліде обличчя, але вона не показувала паніки. Звісно, Тацуя їхав позаду на мотоциклі, тож він не знав про її вираз коли вона прийшла до свідомості. Коли Тацуя провів її на платформу до кабін, був змушений узяти коробку з Ніномаґатамою. Тацуї здалося, що саме в зараз проявився справжній, твердий і наполегливий дух Саюрі. Розлучившись з нею на станції, Тацуя повернувся до дому і відразу попрямував до телефону. Причиною, чому він не скористався мобільним телефоном, було звичайне побоювання підслуховування. – ...Не хвилюйся за вуличні камери. Ми вже над цим працюємо. – Дякую, майоре. Це була пряма секретна телефонна лінія з Окремим магічним батальйоном. Як частина бійців Йотсуба, одного з Десяти головних кланів і лейтенант Окремого магічного батальйону, Тацуя повинен був приховувати свою особистість, і приділяти особливу увагу вуличним камерам. Тацуя став струнко і віддав честь Казамі, на моніторі. – Проте, опоненти дуже рішучі. Хоча це і не центр міста, вони стріляли з гвинтівки посеред міста. – Я не можу заперечувати, що я не був обережним, але вони жахливо вмілі. – І вони не використовували магію? – Та точно. Якщо використовувати магію для зміни балістичної траєкторії, виникатиме побічний ефект від перезапису події. Так само, використовуючи магію для підсилення сенсорної чутливості, сайонова хвиля може видати вашу позицію. Якщо використовувалась магія, Тацуя не міг цього не помітити. Казама також добре знав про сприйняття Тацуї. – Хм... В ночі, лише з оптичним прицілом, їм вдалося поцілити майже з тисячі метрів? Казама, на моніторі, схоже, поглянув на положення снайпера на карті. Що до снайперської справи Тацуя був аматором, що стосується снайперської стрільби з вогнепальною зброєю, Казама знав набагато більше. Тацуя не мав уявлення, що турбує Казаму, він думав, що той міг помітити з його розповіді щось, що він не помітив, навіть якщо був свідком. – ...Кількість організацій, що можуть найняти такого майстерного снайпера, у світі, обмежена. Можна легко визначити справжню особистість ворога. Заздалегідь дякую. Атака це найкращий захист, а це означає, що якщо ви нейтралізуєте противника до нападу, ви не зазнаєте нападу. Оскільки вони вже зіштовхнулись, поки одна зі сторін не почне діяти, мирне вирішення для Тацуї навряд чи можливе. – Хм? Стривай. ...Щойно надійшов звіт. Здається, щойно знайшли автомобіль. У чорного автомобіля з ручним керуванням був замаскований номерний знак, однак не можливо було підробити зображення на камерах відеоспостереження по всьому місту. Ідентифікувати автомобіль було легко, оскільки точно відомо, коли та де він проїхав – Оскільки розслідування почалося, може варто завершити нашу розмову? – Дякую за витрачений час. Відразу ж відреагував Тацуя, погодившись з пропозицією Казами. В нього не було безглуздих переконань, на зразок тих, ніби він має власноруч спіймати кривдників. ◇ ◇ ◇ Вечеря відбулася набагато пізніше, ніж зазвичай, через несподівану ситуацію, але Міюкі не показувала жодного роздратування, весело носилася, готовлячи страви для Тацуї, у рожевому фартуху з оборками. – Цей фартух?.. – Ви помітили? Кинувши два випадкових слова, Міюкі обернулася з посмішкою. Фартух на Міюкі був простим, але з дорослим дизайном. Він не знав чи підходить тут вираз «смак дівчат», але цей фартух, що так чудово виглядав на ній, Тацуя побачив в перше. – Це той, що ти нещодавно придбала? Перед тим як вони розійшлись на станції, Мідзукі та Еріка потягнули Міюкі в магазин для дівчат. Тацуя, що чекав на лавці на вулиці, запитав у цієї трійки, що повернулася раніше ніж він очікував, що вони купили, але Еріка лише відповіла «це секрет», і він, зрештою, не отримав відповіді. – Мідзукі купувала собі фартух, тож я купила і собі, ом... вам не подобається? З легким хвилюванням запитала Міюкі у Тацуї, оскільки він відрізнявся від того, що вона зазвичай носить. Було легше просто кивнути, але Тацуя ще раз уважно поглянув на свою молодшу сестру. Оскільки його довжина була тієї ж довжини, що й плаття, тож фартух складав враження цілісності з ним. До того ж це була довжина мініспідниці. З обох боків були милі оборки, що огортали плечі та перетиналися на спині, а широкий ремінь, закінчувався милим бантом за талією, з-під подолу виглядали стегна обох оголених ніжок. Тацуя подумав, що це не той наряд, що можна показати сторонньому. – Має чудовий вигляд. Я хочу поставити тебе у скляну шафу для персонального перегляду. Говорячи це, він усвідомлював, що звучало це трохи дивно. – Старший брате..., це звучить трохи дивно. Якщо слухати лише слова, могло здатися що вона здивована, але з вигляду було очевидно, що вона намагається приховати збентеження. Але Тацуя цього не сказав, а засміявся й узяв палички для їжі. Після вечері брат і сестра перейшли з їдальні до вітальні. Поставивши чашку кави перед Тацуєю, що сидів на дивані, Міюкі сіла за стіл поруч з братом. – До речі, яка була справа у тієї людини? Вона сказала, що має зразок здатний зберігати магічну послідовність? Сівши з невеликим проміжком від нього, Міюкі склала ноги разом і поклала на них руки, сівши по діагоналі і з неприхованою цікавістю дивилась на обличчя Тацуї. – Вона хотіла дізнатися, чи дійсно є така властивість. Оскільки Тацуя очікував це питання, відповідь уже була готова. – Як завжди допомогти в роботі. Це не означало що він намагався обманути її правдивою інформацією. – Але ця робота здається цікавою. – Ви вже прийняли її? Сказала Міюкі, щоб підтримати розмову. Виходячи з того, що вже чула, вона знала що у старшого брата не було можливості відмовитись від цієї роботи. – Я б так не сказав, бо не знаю усього. Та оскільки зразок тут, то це так. Очі Тацуї поглянули на кут столу. Там стояв великий футляр для ювелірних виробів, що тримала Саюрі. Побоюючись пограбування, новими вбивцями, Саюрі змусила Тацую взяти його. На той час, у нього не було заперечень оскільки, у неї є заява передати його до третього відділу розвитку. – То це і є зразок? Він може мати властивість зберігати магічну послідовність? – Так. Що це таке? У відповідь на мовчазне питання, Тацуя відкрив футляр для ювелірних виробів. – Це релікт класу Ніномаґатама. Спостерігаючи за Міюкі він відкрив сутність предмета. Міюкі прикрила рот обома руками й поглянула на Тацую широко відкритими очима. – Чому ця річ у цієї людини?.. – Прохання армії. Здається, вони замовили копію. – Це ж абсурд... Хоча Міюкі не так добре, як Тацуя, розуміла, що таке релікт, але усвідомлювала наскільки даремна справа копіювати його. – Військові повинні розуміти, що це абсурд. Знаючи що це божевілля, вони бажають спробувати. Згідно з зазначеними в ній умовах, Магічна послідовність втручається в інформаційне тіло, Ейдос, пов’язаний з подією, тимчасово перезаписує його та змінює подію - це і є магія. Наприклад, інформація червоної кулі, описує що вона «в основному відбиває червоний колір», «сферична форма». Якщо магією переписати цю інформацію на «відбиває в основному біле світло», поверхня сфери стане синьою. За допомогою перезапису магією інформації, що описує подію, інформація, описана магічним чином, тимчасово стає атрибутом, що представляє подію. Ефект триває доти, доки магічна послідовність не зникне і інформація, що спочатку описувала подію, не стане очевидною. Магічна послідовність - це інструмент, що відіграє найважливішу роль в активації магії, але як видно з цього прикладу, зберігати її за допомогою магії не можливо. Але якщо ви можете зберегти магічну послідовність, яка перезаписує власний Ейдос, ви зможете застосувати магію з постійним ефектом. Це можливо якщо, можна було б зберегти магічну послідовність як супутнє інформаційне тіло Ейдосу початкової речовини. Іншими словами, речовини, які можуть зберігати магічну послідовність, можуть бути речовинами, що зберігають магічний ефект. Теоретично, якщо зберегти магічну послідовність, яка переписує температуру, можна буде підтримувати плюсову температуру в кілька сотень градусів, або в кілька десятків градусів нижче нуля, не затрачаючи енергію, а якщо перезаписати швидкість руху, можна буде реалізувати псевдо вічний двигун. – Хоча збереження магії не замінить мага, здатність зберегти магічну послідовність є важливою частиною механічного запуску магії. Мене не цікавить відтворення самої Ніномаґатами, але якщо функція збереження магічної послідовності справжня, я хотів би будь за що розгадати систему. – Якщо це старший брат, це можливо. Невдовзі Міюкі сиділа прямо біля Тацуї. Вона ніжно поклала голову на плече брата, підтримуючи Тацую, що бурмотів м’яким голосом. Робити власноруч усю домашню роботу, що стосується Тацуї, не довіряючи її машинам, але вона не особливо займалася митям посуду. Оскільки вона ще студентка, і через це у неї гора справ, їй довелося зробити вибір. Залишивши палички для їжі та тарілки, що використовувалися під час вечері HAR (Хоме Аутоматік Роботс), Міюкі попрямувала до кімнати навчатися. Хоча це Старша школа магії, це все ще не означає, що не потрібно вчити нічого іншого крім магії. Оскільки іспитів не було, увага приділялась щоденним домашнім завданням. Предмет, над яким вона зараз працювала - математика. Одна з її слабких сторін. Застрягши на проблемі, яку вона ніяк не могла вирішити з самого початку, Міюкі відвела погляд від дисплея. Маючи процесорну потужність сучасних комп’ютерів з інтерактивним інтерфейсом, не було потреби самостійно розв’язувати обчислювальні задачі, за винятком людей, що спеціалізувалися на математиці, але оскільки математичне мислення може допомогти при створенні нової магії, брат наполегливо говорив не лінуватися. Міюкі роздратовано зітхнула. У такі моменти, вона заздрила всемогутньому братові. «Може попросити старшого брата навчити...», як тільки вона подумки бурмотіла це, відразу зі звуком гудіння помотала головою. Тацуя одразу почав працювати над аналізом того релікту. Міюкі думала, що раз вона і так обмежує його свободу, слід якомога менше турбувати його. Тацуя пішов до Першої старшої лише тому, що Міюкі вступила до старшої школи. Принаймні так думала Міюкі. Для того, щоб вступити до Національного магічного університету, потрібно мати свідоцтво про закінчення старшої школи магії, однак з будь-якого правила існує виключення, ті хто досяг значних результатів, таких як відкриття Кардинального коду, мають право пройти іспит, незалежно від свідоцтва про закінчення старшої школи. Якщо Тацуя захотів, то міг би негайно виконати вимоги щодо проходження іспиту, і Міюкі також не сумнівалася, що він впевнено пройде його. Міюкі знала що кінцева ціль її брата це вищі науково-дослідні інститути, такі як Університет Магії, вона розуміла, що старша школа була для нього лише кроком. Причиною через яку Тацуя повинен був зробити це, в тому, що він Страж Міюкі. Стражі - це ті, кому Йотсуба доручає захищати певних ключових людей, ціною їхнього власного життя. Ця назва солдат, які обрані для захисту крові Йотсуба, щоб не повторювати трагедію, з нападом на молоду дівчину Йотсуба в минулому. На перший погляд, його роль як у звичайного охоронця. Однак тимчасово найняті «тілоохоронці» і «стражі» явно відрізняються по своїй суті. Стражем Йотсуба не стають від народження, але якщо вас призначили на цю роль, то це на все життя. Вони, як і охоронці, працюють двадцять чотири години, сім днів на тиждень, але не мають права йти у відставку. У відставку можна лише у випадку відсторонення від обов’язків, але до цього моменту, Страж Йотсуби віддає своє життя до останнього. Тацуя має деяку свободу, оскільки виконувати свої обов’язки Стража, міг навіть на відстані. Його магія не залежить від відстані. Хоча між ними не було телепатії, Тацуя виділяв частину свідомості, щоб постійно стежити за оточення Міюкі, він проводив спостереження «пильно розглядаючи інформацію, що супроводжує подію». Ні, точніше буде сказати, що він використовує магію, щоб не зводити з неї погляду. Але хай там що, навіть Тацуя не може використовувати магію під час сну. Відстань значення не має, але потрібно регулювати життєвий цикл. Під час канікул і довготривалих свят Міюкі ще може підлаштовуватися під розклад Тацуї, але в школі він повинен діяти відповідно до її ритму, тому відповідати розкладу старшої школи. І їх магія не залежить від фізичної відстані, та все ж, простіше боротися з загрозами знаходячись поруч. Однак все це відбувається лише через те, що Міюкі не звільнила Тацую від обов’язків опікуна. Якби вона звільнила Тацую, був би призначений інший, можливо того ж віку що і вона. Попри дефіцит магів, Міюкі все ще залишається найбільш багатообіцяючим кандидатом на пост наступного глави сім’ї Йотсуба. Але не лише з егоїзму Міюкі хотіла бачити Тацую своїм стражем. В сім’ї Йотсуба, місія стража має найвищий пріоритет. Поки він служить охоронцем Міюкі, його не призначать хлопцем на побігеньках. Його не призначать на якусь брудну роботу. Навіть батько і його нова дружина не мають достатньо сили. І не можуть змушувати Тацую допомагати їм. Зважаючи на це все, Міюкі все ще хотіла, щоб він ходив до тієї ж старшої школи що і вона, усвідомлюючи, що сама не може відмовитися від братової турботи. – Фух, – ще раз глибоко зітхнула Міюкі. Вона ніяк не могла викинути ці думки з голови й вирішення домашнього завдання не просувалося. Йому навіть не потрібно роз’яснювати все до дрібниць, а лише вказати правильну відповідь, вона розмірковувала над цим вже тридцять хвилин.