Том 7. Розділ 2 - [9]

[9] У день Національного конкурсу наукових дисертацій магічних старших шкіл. Тацуя та Міюкі прибули на місце проведення, як було заплановано, без особливих проблем. Дорога була порожня, бо причіп з обладнанням для виступу вже розвантажили. Схоже, Ісорі прибув першим. Також з ним можна було побачити Кіріхару з Саякою. Пропри вчасне прибуття, вони, здається, останні. – ...Старший брате, я думаю, що час щось зробити. Свідомість Тацуї що справді намагалася втекти від реальності, прикидаючись сторонньою людиною, назад повернув голос Міюкі. – Я повинен щось зробити...? У відповідь Тацуї що запитав з гірким обличчям, Міюкі, з виразом «вибач», кивнула. Він опустив плечі і озирнувся назад, де Еріка і Канон дивилися одна на одну зі злими поглядами. – У чому справа? Тацуя не єдиний з присутніх, хто мав дружні відносини з Ерікою і Канон. З погляду близькості, Міюкі була значно ближчою до них обох, Ісорі був в кращих у відносинах, ніж Тацуя. Однак, Канон не слухала модераторства Міюкі, а Ісорі буде нейтралізований незалежно від його наміру. Тацуя зітхнув і став між ними двома. – О, Тацуя-кун, доброго ранку. Як тільки вона звернулась до Тацуї, Еріка повернулася до легковажного образу. Ігноруючи опонента, з яким зіштовхнулась. Від цього погляд Канон став ще гіршим. Що дозволило Тацуї зрозуміти загальну ситуацію. Та навіть розуміючи це, він досі знаходився в пікантній ситуації, в якій було важко погодити обидві сторони. – Шіба-кун. Може скажеш щось цій чудакуватій пані? «Ох-ох... Від тебе, ні від тебе, ех...» Не відомо чи усвідомлювала це Канон, але її слова були сповнені наміру, щоб передати усю роботу Тацуї. – Ха-а... Однак, Тацуя переконав себе, «усе добре». Яким би не був задум Канон, він повинен бути трохи агресивніший і швидшим, ніж вислуховувати обидві сторони. – Якщо ви можете залишити це мені, я візьму усе на себе. Це була не пропозиція, він запитував про свої повноваження. Одразу зрозумівши це, Канон з огидою насупилась. Однак, поглянувши на людину поруч і підтвердивши, що Ісорі цього не заперечує, вона неохоче кивнула. Тацуя взяв Еріку та Лео, і сів на дивані у кутку фоє (Звісно Міюкі сіла поруч з ним). – ...Ну, я можу уявити ситуацію. Сказав Тацуя двом людям, котрі, схоже, і викликали цей переполох. – Еріка не пішла б на пряме зіткнення. – ...Вибач. Зрештою ми спричинили клопіт для Тацуї-куну... Незвичне та виняткове ставлення Еріки, викликало у Тацуї розгубленість. Однак, не через те, що її поведінці характерна не здатність читати незначні зміни емоцій інших, атому, що її злочинні схильності (саме «умисна злочинність»), тому, навіть якщо вона хотіла допомогти, вона створювала клопіт і незручні ситуації для інших. Можна сказати, що Тацуї необхідно пройти довгий шлях, щоб стати прозорливим. Здається, що людський розум не можна проаналізувати так просто, як магію. Саме через відчуття несподіванки, його тон став ніжнішим, ніж він задумував. – ...Навіть якщо ви не є частиною групи охорони, просто підтримайте нас з зали. Якщо щось трапиться, ніхто не заперечуватиме, навіть якщо ви допоможете своєю бойовою силою. Коли Тацуя навмисно зробив акцент на слові «допоможете», Еріка змінила свій жахливий вигляд і повернула сою безглузду посмішку, що говорила» «ти жахливий». – Он як допомогти, хм. – Якщо у вас є вільний час перед початком, можете прогулятися за лаштунками. Оскільки ви мої друзі, вам непотрібно стримуватись. Цього разу у відповідь на пропозицію Тацуї, що підкреслив «прогулятися» та «друзі», Еріка та Лео радісно засміялися. ◇ ◇ ◇ Коли наблизився час початку, зал очікування для усіх шкіл пожвавився. Школи, що виступатимуть в кінці, чекатимуть годинами, але для учнів що беруть участь в Конкурсі дисертацій, це не лише представники, що виступатимуть на сцені, але й в вболівальники, що прибули в позакласний час, підтримати виступаючих, для них цілком нормально цікавитися виступами інших. У фоє було досить багато учнів, що спілкувалися з представниками інших шкіл. І не лише учні, виходили у спілкуванні за межі групи своєї приналежності. Харука прийшла на місце проведення Конкурсу дисертацій не як працівник Першої старшої школи, а як офіцер громадської безпеки. У квітні відділ громадської безпеки зацікавився Тацуєю. Якщо бути точним, відділ громадської безпеки, до якого належала Харука, зацікавився особистістю Тацуї. Однак, схоже, при спробі її з’ясувати чинився тиск з верху. На Харуку не здійснювався безпосередній тиск, але коли їй доручили місію, вона почула про муки начальства. Це фактично поглибило цікавість і підозри керівництва, але вони не могли розпочати офіційне розслідування і все залежало від місії-розслідування Харуки. Звичайно Харука опиралася. Ще в квітні вона намагалася довести що він не той опонент, що може попастися, але звичайно, цього ніхто не почув. Ось чому вона не могла припинити діяти, попри свою некомпетентність в роботі проти Тацуї Її завданням було дослідити особистість Тацуї, але цифрові дані вже потрапили до рук експертів, і, як було сказано, підказок не має. Перш за все, вона не мала навичок роботи у цьому напрямку. Однак, не було прогресу в тому напрямку, на який вона покладалася в першу чергу, отримання інформації під час консультацій. Звичайно, вона не прогресує, оскільки об’єкт не приходив на консультації. Тож, зараз вона могла скористатися лише неефективними та сумнівними прийомами, щоб відслідкувати його дружні стосунки, особливо друзів поза межами університету. Зараз ціль розслідування займалася підготовкою машини для презентації в кімнаті для підготовки, призначеній Першій старшій. Хоча вона не мала приводу потрапити в зал очікування, як вже згадувалося, Харука не була доброю у поводженні з Тацуєю. В результаті вона не охоче спостерігала за під’їздом до зали очікування, стоячи з банкою кави у вестибюлі (між іншим, у цей час, банки що викидалися повністю зникли, уся тара була повторного використання). На щастя це не було гаянням часу. Майже одразу, після того, як вона почала спостереження, у приймальні з’явилася відвідувачка. За віком вона явно не була ученицею. І не студенткою коледжу. Напевно, того ж віку що й вона. Вона пригадала її обличчя. Відвідувачка не входила до шкільного персоналу. Однак, її обличчя було їй знайомим. – ...Я так і думала. Харука зробила знімок камерою, яку видали у відділі Громадської безпеки та провела пошук зображень, підтвердивши, що пригадала правильно. – Електронна чарівниця... У шкільні роки вона була героїнею. З огляду на стать, її можна називати героїнею, але на думку Харуки її краще було назвати героєм. Лідер других переможців Турніру дев’яти шкіл, Другої старшої школи - Електронна відьма. У Харуки, що відмовилася від мрії стати магом, відразу після того, як склала іспит до старшої школи, ця дівчина викликала і ревнощі, і трепет. Вона чула чутки, що вона пішла до Університету магії, а потім до Міністерства оборони. Це не так не звично. Також не дивно, що у неділю вона була у звичайному одязі, і, можливо, вона прийшла завербувати когось з учнів. Вона, можливо, не знала, що зараз у кімнаті очікування знаходилися лише брат і сестра Шіба, або, можливо, її зацікавила Міюкі. Однак, інтуїція Харуки підказувала їй, що вона може бути підказкою до особистості Тацуї. Не знаючи, що поза кімнатою такий пильний нагляд, а можливо саме тому, що знали, брат і сестра привітно спілкувалися з Фудзібаяші, що їх відвідала. – Пані Міюкі, давно не бачились. Ми не бачилися більше пів року. – Так. З нашої останньої зустрічі в лютому. Тож справді давно. – Ми приходили дивитися Турнір дев’яти шкіл. Ми запросили Тацую до номера готелю і влаштували чаювання, тож хотілося б, щоб Міюкі прийшла з ним. Кажучи це, Фудзібаяші з легким докором поглянула на Тацую, «чому ти її не привів?». Але Тацую подібним не злякати. – З Міюкі, я б привернув багато уваги. Сказавши це, поглядом він додав, що зайва увага могла бути проблемою. Міюкі трохи засоромилася, Фудзібаяші безпомічно посміхнулась. ...Схоже, він не збирався ходити довкола, з відповіддю. – До речі пані Фудзібаяші. Він не назвав її лейтенантом. Це був звичайний громадський заклад. На наявність прослуховування і спостереження було перевірено, але тут не було абсолютно безпечно. – Вам можна знаходитись у кімнаті очікування Першої старшої? Ці слова могли здатися безглуздими, для тих хто не знає ситуацію, а ті хто знав ситуацію на половину, могли неправильно розтлумачити ситуацію. Для тих, хто знає лише про шкільну славу Фудзібаяші, це може виглядати, ніби вона знаходиться в кімнаті очікування конкурентів і перебуває в хороших стосунках з цими двома. – Усе добре. Звичайно вона не могла неправильно його зрозуміти. – У таких випадках, зручно скористатися посадовими повноваженнями. Оскільки я технік, з відділу розробки військових технологій управління Міністерства оборони, хіба не природно, що я відвідую того хто продемонстрував передові технології на Турнірі дев’яти шкіл. – Це справедливо і для члена родини Фудзібаяші? – Саме так. Тож, Тацуя-кун, можеш вільно звертатися до мене «лейтенант Фудзібаяші», пані Фудзібаяші, або «старша сестра Фудзібаяші». – Ні думаю, старша сестра - вже занадто Дивно, але Тацуя серйозно засміявся на жарт Фудзібаяші. Це був свого роду гіркий сміх. – Тепер закінчмо з вітаннями... У мене є хороші й погані новини, з якої мені почати? Тацуя подумав, що почалась знайома розмова, але розсудив, що класика є класика, тому вирішив відповісти класично. – Тож почнімо з хороших. – ...Хіба зазвичай не кажуть «почнемо з поганих новин». – Тож давайте погані новини. Побачивши Тацую, що підняв долоні з порожнім поглядом, Фудзібаяші непомітно зітхнула. – ...Ні, гаразд. Тоді я почну з хороших новин. Зразки мобільних костюмів завершені. Капітан Санада сказав, що їх доставлять сьогодні в ночі. – Правда... Як і очікувалося. Але навіть так, я повернуся до Токіо лише завтра... – Завтра тут пройде демонстрація. Однак, це капітан підігнав терміни, тому що хотів як найшвидше похвалитися тобі. Оскільки основні частини завершив ти, він вирішив принаймні старанно попрацювати над готовою моделлю. Вчора він навіть сказав дещо смішне, типу «Так я зможу зберегти обличчя». – Тут не має нічого смішного. Справжня проблема в тому, чи зміг я створити щось, що зможе витримати справжній бій. – Я передам ці слова Капітану. Я думаю він розслабиться. Підморгнула йому Фудзібаяші й Тацуя знову посміхнувся. – Тоді, цього разу... Погані новини. Якби ми на це не дивилися, минулі інциденти на цьому не завершаться. – Виникли якісь проблеми? Обличчя Тацуї напружилося, вірніше він став серйознішим, Міюкі із занепокоєнням поглянула на нього. Зараз навіть Фудзібаяші не могла сміятися. Детальніше подивися тут. Сказавши це, вона передала Тацуї карту пам’яті. Здається, зміст не допускав навіть бездротову передачу. – Я поставила кілька перепон, але... Можливо ця інформація вже витекла. – Зрозумів. З нашого боку ми також приготуємось. В унісон кивнули брат з сестрою. Побачивши це, Фудзібаяші насторожилася, але нічого не сказала. – Краще щоб нічого не сталося... Але якщо щось трапиться ми розраховуємо на тебе. Якби це не було боляче, вони були цінною і потужною силою, тож вона не могла сказати «тримайтесь подалі». ◇ ◇ ◇ Вісім сорок п’ять ранку. В цей час, майже усі місця в залі були заповнені. Коли Тацуя переглянув дані передані Фудзібаяші, в кімнату увійшли Ісорі з Канон. – Шіба-кун, час заміни. Охорона буде змінюватися між презентаціями. Порядок обговорено. Ісорі, схоже, зацікавився другою презентацією «Створення допоміжного магічного обладнання шляхом перестановки молекулярних масивів», Четвертої старшої школи магії, тож він зголосився стежити за обладнанням під час першої презентації. У кімнаті очікування стояв монітор, тож Тацуя подумав, що не має потреби дотримуватися порядку, тому вирішив погодитися на пропозицію Ісорі. – Прошу, займайтесь. Передавши повноваження цими словами, Тацуя і Міюкі пішли до глядачів. ...Однак. Зупинилися у вестибюлі – Пані Шіба! Хтось назвав ім’я Міюкі. Голос, що назвав ім’я, більше підходив хлопцю, а не молодому чоловіку. В голосі відчувалось напруження, це певно тому, що хлопець ревнував. Голос належав обличчю, яке брат і сестра бачили в перше за два місяці. – Пане Ічідзьо. Саме Ічідзьо Масакі заговорив з Міюкі. На його лівій руці була пов’язка з написом «охорона». Схожу він не входив в групу підтримки Третьої старшої школи, а натомість брав участь в Конкурсі дисертацій, як член спільної групи безпеки, під керівництвом Катсуто. Можливо, саме тому він побачив і окликнув Міюкі, оглядаючи місце проведення. – Давно не бачились, пані Шіба. З моменту останньої зустрічі на вечірньому балу. – ...Так, давно не бачились. Виникла коротка пауза, не природня чи ні, для Масакі Міюкі була партнером по танцю на вечірці, а для неї він суперник її брата в Турнірі новачків. Щоб приховати це або обманути, Міюкі привітала його з особливою ввічливістю. – О, ні, це... Ці ідеальні манери приголомшили Масакі, який повинен був бути звиклий до спілкування у вищих колах, на відміну від Тацуї. Це був жорстокий жарт, бо навіть хлопчина, що стояв поруч з ним (члене групи охорони, ймовірно напарник Масакі), стояв ніби з нього витягли душу. – Робите обхід? Посміхнулася Міюкі, поставивши питання з очевидною відповіддю. – Т-так, саме! Хіба це трохи не жалюгідно починати заїкатися вже від такого? Було подумав Тацуя, але переглянув свою думку, коли ваш опонент Міюкі, це неминуче. Навіть він, хто ближчий з нею, ніж хто-небудь інший і хто зазнав модифікації розуму, іноді попадається. Тож не дивно, що ці сторонні хлопці, що стояли поруч з такою красунею на відстані витягнутої руки, були настільки чутливі до присутності Міюкі. Попри такі очікування старшого брата, інтерес його молодшої сестри піднявся і настрій лише покращився. – Якщо пан Ічідзьо на обході, ми можемо бути спокійними. Дякую вам. Це безумовно обнадіює, що «Багровий принц» входить до групи безпеки. Так вважав Тацуя, до того ж цілком об’єктивно. ...Але хіба це трохи не занадто. – Так! Ми зробимо все можливе, щоб виправдати ваші очікування! Тацуя трохи схвилювався чи збирається Масакі старатися увесь цей день. – Томіцука-кун, будь ласка, зробіть усе можливе. – О… Дякую. Від раптового звернення до нього, залишений в стороні партнер Масакі вийшов зі свого стану забуття, але відповів трохи занадто велично для спілкування з однолітком. Коли їй сказали що вона не повинна займатися охороною, Еріка кивнула, але не мала наміру здаватися. Поки Тацуя та його супровід пішли до зали очікування, вони приєдналися до Мікіхіко з яким розминулися і зустріли Мідзукі яка повідомила що трохи спізниться, і Еріка знайшла місце в залі для чотирьох людей, приділивши увагу місцю для хорошого спостереження і підозрілим людям. Варто сказати що ефект від цього був. В задньому кутку глядацької зали Еріка помітила знайому фігуру. Чи замість знайомої було точніше сказати, що вона не могла б її забути, навіть якби хотіла. У будь-якому випадку, це обличчя вона бачила що дня, і навіть зараз, коли графіки не співпадають, все ще зустрічала через день. Інша сторона, здається, також помітила Еріку. Ні, можливо, інша сторона помітила її трохи раніше. Це не дивно, зважаючи на здібності цієї людини, але Еріку це трохи дратувало. – Ем? Еріка, це он там... Мабуть, Мікіхіко, теж помітив його. І це не дивно, бо він також знав його. – Еріка-чан, ви знайомі? – Просто один казанова. Так чи інакше, він домовився зустрітися з жінкою. Тож перш ніж друзі почали про нього говорити, Еріка вирішила удати, що вони незнайомі. Знаючи що Тошікадзу та Еріка не добре ладять (а точніше Еріка в односторонньому порядку), Мікіхіко не хотів ворушити зміїне кубло і поглядом повідомив Лео, що, схоже, хотів уточнити питання. Міюкі, ти знаєш Томіцуку Хаґане? – Так він навчається в сусідньому класі, тож я знаю його ім’я та обличчя. Ви знаєте його, старший брате? Коли вони зайняли вільні місця, розмова брата і сестри зайшла не про Масакі, з яким вони рідко зустрічалися, а про Томіцуку Хаґане з яким ніколи не розмовляли. Певно, це і є те що називають нерозділене кохання. – Томіцука був молодшим з клубу Савакі-семпая. До того ж «нульовий дивізіон» сім’ї Томіцука досить відомий. Сім’я Томіцука займала одну з найпотужніших місць серед ста сімей. Навіть люди без такого рівня освіченості, як у Тацуї, знали про єретика з цієї сім’ї. – Про що ви говорите? Втрутилась в їх розмову Еріка, що повинна була піти в глядацьку залу перед цим. – Еріка, ти одна? Що сталося з Лео? Оскільки вони були разом, питання Тацуї було природним. Однак, вона відповіла з незадоволеним на обличчі. – … Тацуя-кун. Я хотіла б скористатися моментом і дещо роз’яснити. Еріка не була настільки безрозсудною, щоб піднімати шум в оточені великої кількості людей, але її тихий голос мав достатньо сили. – Можеш перестати ставити мене поряд з цим хлопцем? Я просто дала цьому хлопцю техніку і навчила парі трюків, тому у нас немає нічого спільного. – Я не мав такого на увазі... Тацуя не був «чесним хлопцем», навіть з таким непорозумінням, але зараз він був абсолютно чесним. У всякому разі, він не мав наміру говорити чогось зневажливого. Попри це, Тацуя задумався, хіба настільки різка реакція не вказує, що усе зовсім навпаки, але не наважився це сказати. – До речі, де інші? З моменту тріумфу на Турнірі дев’яти шкіл, однокласники з першого E, схоже, були дуже зацікавлені й цього разу сказали, «ми усі прийдемо, щоб підтримати». Йому здавалося, вони збираються зібратися в місці проведення. – Однокласники ще не приїхали, вірно? Мені відомо, що вони зберуться після обіду. О, але Мікі та Мідзукі вже прийшли. Вони сидять в передніх рядах. Схоже, ці двоє в хороших стосунках. Пустотливо посміхнулася Еріка і сіла поруч з Тацуєю. Еріка не любила говорити про себе, але дуже любила обговорювати інших. Тацуя подумав, що в цьому Еріка звичайна дівчина. ◇ ◇ ◇ Дев’ять ранку. Національний конкурс наукових дисертацій старших шкіл магії почався блискуче й урочисто. Військові співпрацюють, але на відміну від Турніру дев’яти шкіл, Конкурс дисертацій це виступ для університетів, підприємств та науково-дослідних інститутів. Презентація може визначити майбутнє місце роботи (тут працювали скаути1). Усвідомлюючи авторитет магії, організатори ставилися до цього формально. Після вступного слова наповненого нецікавими формальностями, почалися презентації, доповіді Другої старшої школи під назвою «Визначення та використання Темної матерії за допомогою магії Конвергенції». Коли розпочалася презентація, люди з вестибюля зникли, немов спадаючий приплив. Харука, яка мало цікавилася самими магічними технологіями, думала що їй буде нудно і вирішила врятуватися від цього в кав’ярні. І коли спробувала це зробити. – Оно-сенсей. З найближчого входу у вестибюлі прозвучав знайомий голос, покликавши її. – Асука-сенсей. Харука, що займалася психічним здоров’ям учнів Першої старшої, як радниця, була досить добре знайома з Асукою, що відповідала за медпункт і займалася фізичним здоров’ям учнів, як медик, вони не були друзями в особистому житті, та все ж достатньо близькими для розмови. – Оно-сенсей, теж прийшли послухати презентації дисертацій? Мені здавалося, що вас це не дуже цікавить. Залежно від тону, це могло прозвучати як неприязнь або різкість, але це було сказано спокійним і дружнім тоном і змусило засумніватися, «я так сказала?». Харука трохи заздрила її відкритій особистості, думаючі, що вона більше підходить для роботи консультанта. – Ні, треба про дещо подбати... А чому ви тут, Асука-сенсей? Супроводжуєте дитину? Як сказала Харука, Асука була не одна. Поруч з нею стояла дівчина не у формі, але відчувалося, що вона була старшокласницею. Вона якось бачила це обличчя, але це точно не учениця Харуки. – Так. Пані Хіракава сказала, що хоче побачити презентації. Вона вже видужала, але ще трохи слабувата, тож я її супроводжую. Якщо послухати, то це можна було б назвати VIP лікуванням, але Харука чітко пригадала прізвище Хіракава. Вона була не дуже дотичною до випадку спроби викрадення інформації, але знала певні моменти ситуації, тому була вимушена подати рапорт у відділ Громадської безпеки Стимулювати активність успіхом таких же старшокласників, розв›язувати проблему визначенням мети, розумний шлях з погляду психології. – Ось як. – Дякую вам за старанну працю. Харука висловила ввічливі слова вдячності Асуці. З невеликою затримкою, але Харука прибула в кав’ярню, як було заплановано. Ті, хто проводить за однією чашкою кави двадцять хвилин, не добрий клієнт для закладу. Вона могла б сказати, що сьогодні була легка робота, якби могла зайняти тут решту часу, але світ був не такий простий. Скоріше суспільний вітер (?) був для неї суворий. – Можна зайняти трохи часу? Від раптових слів, у Харуки на мить серце зупинилося. І немов щоб це компенсувати, її серце почало битися більш інтенсивно. Треба сказати, що обидва рази це була всього лише ілюзія, але вона була настільки здивованою, що серцевий ритм і дихання справді порушились. Тією хто звернулася до Харуки була Фудзібаяші. – Т...Так, будь ласка. – Дякую. Граціозно сівши, вона замовила в офіціантки, що негайно прибула, чашечку чаю. На відміну від спокійного образу Фудзібаяші, Харука не приховувала свого хвилювання. І це було зрозуміло. З нею раптово заговорив той, за ким вона мала стежити. Оскільки наміри опонента були абсолютно непередбачуваними, Харука не могла зупинити вогонь в собі і лише мовчки дивилася, як Фудзібаяші приклала вуста до чашки чаю, що принесла офіціантка і видихнула. – ...Мені дуже ніяково, коли ви так дивитесь. Поки на це не вказали, Харука так засмутилась, що не зрозуміла, що дивиться на іншу людину. – В-вибачте. Сором посилив хвилювання Харуки, але вона заспокоїлась, після наступних слів Фудзібаяші. – Ні, я вдячна, це честь, що мною зацікавилась «Міс Фантом». – ...Я не думала, що «Електронна чарівниця» знає таку як я. Це для мене честь. Тон при цих словах був трохи вищий ніж зазвичай, але в подібній ситуації це було неминуче. Псевдонім, який назвала Фудзібаяші, «Міс Фантом», був не настільки широковідомий, як другий псевдонім Фудзібаяші, «Електронна чарівниця». Це кодове ім’я для невстановленої жінки-шпигуна, яке використовують лише ті, хто причетний до незаконної діяльності. Тільки одне те, що її назвали Міс Фантом, для Харуки було достатньо щоб впасти у відчай. З іншого боку, те що вона промовила такий важливий секрет, вказувало на серйозність її «справи». – То про що ви хочете поговорити? Побачивши, що замість засмучення, у Харуки на обличчі відобразилась готовність, Фудзібаяші задоволено посміхнулась. – Хіба це не зрозуміло, навіть якщо я вам більше нічого не скажу? – ...Вибачте, я не настільки талановита, як ви. Насправді як і сказала Фудзібаяші, Харука могла точно передбачити прохання співбесідниці. Але сказати «я розумію» і кивнути, було рівнозначно підняттю білого прапора. – Ви скромні. Ви закінчили школу і навчальний центр з відмінним результатом. Навіть Коконоє-сенсей вас високо оцінив. Харука подумки клацнула язиком. Сім’я Фудзібаяші - майстри древньої магії. Тож не дивно, навіть якщо вони мають дружні стосунки з Коконоє Якумо, одним з авторитетів в тій же древній магії. З іншого боку, Харука сьогодні в перше спілкувалася з Фудзібаяші з ділових питань. Її підготовлена карта виявилася марною. – ...Я не маю наміру просити щось неможливе. Фудзібаяші не відступала. Це була психологічна стратегія, що демонструвала її вище становище. – Я просто пропоную не заходити на територію один одного. Ці слова не говорили нічого конкретного, але були запитом, який не можна не правильно зрозуміти. Харука повинна була визнати, що її повністю загнали в глухий кут. – ...Я не розумію, що ви маєте на увазі. Насправді Харука зрозуміла значення пропозиції Фудзібаяші. Прохання Фудзібаяші було саме таким, як передбачала Харука. Фудзібаяші казала, щоб вона не втручалася в справи армії. Вона також розуміла, що Харука це зрозуміла. – Хочете, щоб я повторила чіткіше? З прохолодним виразом на обличчі Фудзібаяші дивилася на Харуку що стиснула зуби. «Ця лисиця!» Навіть якщо вона буде продовжувати на неї дивитися, зараз Харука могла лише вити як невдаха. – Усе гаразд. Відповідальність на вас не покладуть. Ці слова означали, що вона вже добралася до її начальства. Фудзібаяші, легковажно встала і передала свій рахунок Харуці. Хоча рахунок можна було заплатити й за столиком, навмисно сплачувати його за стійкою, було черговою насмішкою. Перший раунд між Харукою та Фудзібаяші завершився повною поразкою Харуки. « ...Але не можна сказати, що я нічого не отримала!» Принаймі, наданий час, вона точно знає, що між Шіба Тацуєю та Фудзібаяші Кійоко є таємні стосунки. Це було єдиним, що вдалося зрозуміти. Хоча Харука розуміла що це її впертість, вона подумки пообіцяла помститися за приниження. ◇ ◇ ◇ Сузуне, як головний доповідач Першої старшої школи, прибула на місце проведення об одинадцятій годині, раніше ніж планувалося. Відразу як почалася третя, грандіозна презентація П’ятої старшої школи під назвою «Контроль тектонічних плит і поступове отримання тектонічної енергії». Тацуя знаходився в кімнаті очікування і привітав трьох людей: Сузуне, Маюмі і Марі. – Ранувато я. Скільки тобі років? Захотілося запитати на перші слова Маюмі й Тацуя задумався, як на це відповісти. – Що таке? – Ні... Чи є якась причина, що ви змінили плани? Не зважаючи на те, що Марі та Сузуне стояли з впевненими обличчями, якби він просто показав втому, Тацуя програв би, тож він вирішив відновити свою позицію доброзичливим питанням (Міюкі, вирішила прийняти образ трьох мавп: не бачу зла, не чую зла, не скажу злого). Якби вона спізнилась, було б великою проблемою, але не проблема якщо вона прийшла так рано. Кімната очікування, була призначена для зберігання обладнання і тут було багато місця, щоб розмістити Тацую, його сестру, старшокласників, підготовлених учнів, що зараз були в процесі збирання. Збільшення кількості, на три дівчини, не створило проблем. – Допит закінчився раніше, ніж планувалося. На питання, яке передбачало звичайну відповідь, пролунала відповідь, яку не можна було пропустити. – Ще один допит? Ще й сьогодні? Без питань, було зрозуміло кого допитували. Він був присутній коли затримали Секімото і, мало того, свідком його незаконних дій і допиту. Лише один раз. Тацуя був свідком лиш раз, та й Секімото вдалося допитати лише один раз. Після нападу Люй Ґанху, Секімото впав в істерику. Марі впевнено заявила, що це не пов›язано з її магією, тож це було зумовлено страхом за своє життя. Він не міг не зрозуміти, що кінцевою метою була його смерть. Через що навіть спеціально підготовлені поліцейські не змогли витягнути з Секімото ні слова. – Насправді, ми збиралися закінчити ще в вчора... Але не отримали дозволу... Я не можу просто так розмахувати своїм іменем. «Це так», думав Тацуя. Якщо він не член злочинного угрупування й у нього діагностовано хворобу, дуже важко добитися зустрічі. – Але чому сьогодні? Думаю це можна було б зробити й завтра. – Оптимізм, здається, не у твоєму характері. Тацуя збирався поставити звичайне питання, але Марі чомусь похитала головою. – Цілю Секімото та сестри Хіракави були матеріали для Конкурсу дисертацій. І не тільки вони. У будь-якому випадку, якщо їх ціль матеріали, шанси що організація яка стоїть за ними зробить хід не малі. – Так. Думаю, що таке можливо. Тацуя також передбачав подібну можливість. Але навіть якщо сьогодні в ранці вони отримали інформацію про організацію яка за всім стоїть, не вистачить часу, щоб вжити додаткових заходів протидії. З надзвичайною ситуацією можуть впоратися лише військові, розгорнуті для дії в надзвичайних ситуаціях і навіть для регулярної армії не можливо швидко мобілізувати солдат, що тільки-но отримали наказ. Що стосується безпеки місця проведення, група на чолі з Катсуто зробила все можливе, щоб бути готовими до надзвичайних ситуацій. Якщо Секімото не було відомо про конкретний план нападу, його сьогоднішній допит не був першочерговою задачею. Однак, роз›яснювати це не входило в обов’язки Тацуї. – Вірно. Це, безумовно, можливість, але її не можливо ігнорувати. Чим більше інформації матимемо, тим краще. У сьогоднішній ситуації, психічний стан Сузуне мав вищій пріоритет, ніж інформація яку не можливо використовувати. – Зрозуміло. Щось дізналися? – Так. У Секімото є ознаки знаходження під контролем розуму. – ...Серйозно. Попри некорисність усієї інформації, Тацуя не зміг приховати здивування від цієї новини. – Чому це не виявили при психологічній перевірці? З моменту весняного інциденту з «Бланш», в якому Саяка потрапила під контроль розуму лідера терористів, учні Першої старшої були зобов›язані регулярно проходити психологічну перевірку. Якщо магам, що в майбутньому мають стати стовпами національної безпеки та оборони, промили мізки, і вони стали пішаками іноземної держави, то це не жарти. Така ситуація була поганим кошмаром для старшої школи та державних установ, що стоять за нею, настільки, що поняття «приватність учнів» відклали. І якщо була виявлена ще одна жертва контролю розуму, це означає, ця міра не була надійною, тоді виникає питання для чого взагалі була психологічна перевірка. – Психологічна перевірка проводиться у перші дні кожного місяця. Тоді, Секімото, швидше за все, потрапив під контроль після. – Чудова робота... Це якийсь медичний препарат? – Цього ми не знаємо. Ні я, ні Маюмі не є експертом в цьому напрямку. Хоча на відповідь Марі, Тацуя подумав «не вже?», але більше про це нічого не сказав. – Психолог нічого не сказав, тому я впевнена, що це незвичайний спосіб. Можливо це справжній «При́стріт». Думка висловлена Маюмі була трохи глибшою, ніж у Марі. – Природний користувач позасистемної магії?.. На відміну від системи коливання світлових хвиль, «При́стріт» розробленого в Білорусії, до утворення Нового Радянського Союзу і переданого до рук терористів, кажуть, що деякі маги, у яких є вроджена магія психічного втручання, здатні перезаписати усю особистість. З істинним «При́стрітом» можливо змінити основи поведінки за короткий проміжок часу, так що ні об›єкт, ні оточення не помітять. – Ну, яка б не була магія психологічного втручання, вона, здається, не працює настільки добре, якщо для цього немає жодних передумов. Вона з тієї ж області, що і гіпноз. Людська воля виглядає слабкою, а насправді вона напрочуд сильна. Одна справа якщо вплив йде на емоції чи не стабільну мотивацію, а от безпосередній вплив на тверді переконання вже занадто складний. – Секімото з самого початку був не задоволений системою, при якій держава таємно керує магією. Дотримуючись, так званої філософії «відкритого коду», ніби магія може по-справжньому прогресувати, лише якщо знання про активаційні та магічні послідовності поширені у всьому світі. Сказала гірким голосом Марі на монолог Маюмі. – Це не є науково неправильно, але не можна сказати, що це правильно з погляду на реальність, де існують жорсткі міжнародні конфлікти. Співчутливо проговорила Маюмі. – Я повинен сказати що це не правильно. Підсумував усе Тацуя. Принаймні, для нього не було сенсу думати про щось, що не є реальним. – ...Жорстоко, Тацуя-кун. – ...У будь-якому випадку, здається, в ідеалах Секімото знайшли прогалину. Тверду віру, що передові, в магічних технологіях, країни зобов’язані ділитися результатами досліджень зі слаборозвиненими. – Слабо розвинені, це які саме? У Марі не було доброї відповіді на питання Тацуї. – Ми не змогли від нього цього почути. Здається, він і сам не знає. – ...Іншими словами, його свідомість заблокована. Зрозуміло, так ось що вони розуміють під контролем розуму, зробив висновок Тацуя. – Тому ми не можемо передбачити майбутнє. Коли Марі промовила це в голосі лунала напруга, Маюмі доповнила її тривожним тоном. – Думаю, що вони можуть вжити більш радикальних заходів, ніж ми думали. Оскільки ми продовжимо стежити за Рін-чан, я скажу Ханзо-куну стежити за місцем проведення. Тацуя-кун, ти також будь уважним. – Буду обережним. Тацуя який і так не знижував пильності після поради Фудзібаяші, все ж кивнув на добру турботу інших. Поки Тацуя та інші вели хвилюючу розмову, Сузуне спокійно читала доповідь не втрачаючи спокою. В кімнаті зв’язку, в тій же будівлі, Фудзібаяші скористалась особливим способом, щоб отримати останні дані, якими не можливо поділитися. Отримавши екстрений виклик з проханням передзвонити, вона швидко знайшла порожню та ізольовану кімнату і прийняла виклик, який більше ніхто не міг почути. – Люй Ґанху втік?! Вибачте, але це достовірна інформація? – Я знаю що в це не хочеться вірити, але це правда. В голосі Казами не було жодних ознак жарту. Зрештою, він би ніколи так погано не жартував. – Напали на конвой на шляху до Йокосуки. Ніхто не вижив. – І трупа Люй Ґанху не було... Та все ж, чому його перевозили саме сьогодні... – Конкурс дисертацій це лише подія рівня старшої школи. – Мої вибачення. Усвідомивши, що вона несвідомо скаржилася на люб’язну відповідь Казами, Фудзібаяші вибачилась і поправила комір. – Але я розумію ваші сумніви, що до того, чому обрали саме цей день. Однак, Казама не з тих, кого турбують гарні манери. – Припускається, що був певний намір, щоб рятувальна операція була проведена саме сьогодні. Принаймні, потрібно врахувати таку можливість. Казама був діючим військовим і навіть зараз командував фронтом. І понад усе він цінував практичність. – На щастя, ми готові до відправки нового обладнання, випробування якого заплановано на завтра в Ходоґая. Я вирішив пришвидшити графік відправлення і відправитися туди зараз же. Приблизний час прибуття о п’ятнадцятій нуль-нуль. – Зрозуміла. Я уважно стежитиму за розвитком ситуації. – Я залишу це на вас, лейтенанте. На вказівки Казами, Фудзібаяші віддала честь, знаючи, що він не може бачити її кабінку зв’язку. Хаторі, що тримав інструкції про зміну в порядку роботи, разом з Кіріхарою відвідав кабінет Катсуто, що б доповісти про це та результати допиту, про які почув (Саяка збиралася перекусити разом з Ерікою). – Зрозуміло. Хаторі, Кіріхара, об’єднайтесь і стежте за зовнішнім периметром місця проведення. – Зрозумів! Прослухавши доповідь Хаторі, розділивши з ними, двома, обід, перекусивши простими бутербродами, Катсуто відразу дав завдання двом співбесідникам, не витрачаючи часу на здивування і роздуми. Зазвичай, на цьому вони б розійшлися. Катсуто рідко запитував молодшокласників їх думку. – Хаторі, Кіріхара У вас не виникало відчуття невідповідності, щодо поточної ситуації. Але сьогодні Катсуто зробив рідкісний виняток. – Щось не так? Кіріхара поглянув на Хаторі, той трохи розгубився і заговорив. – ...Враховуючи специфіку міста Йокогама, я думаю кількість іноземців трохи завелика. Не те що Хаторі виріс в Йокогамі, але серйозно ставлячись до своїх обов’язків, на минулому тижні він оглянув околиці місця проведення, готуючись до сьогоднішніх заходів безпеки. У порівняні з тим часом сьогодні Хаторі відчув, що кількість іноземців явно збільшилася. – Ти теж так думаєш, Хаторі? – Так. Дзюмондзі-семпай, і ви так думаєте? – Хм. А що думає Кіріхара? – Прошу вибачення. Я не помітив нічого щодо іноземців. Однак... – Не хвилюйся – Так. Однак, здається, що атмосфера в місті більш ворожа, ніж в середині місця проведення. – Хм... справді. Він задумався не більше ніж на десять секунд, але Хаторі та Кіріхарі здалося, що Катсуто задумався більше ніж на десять хвилин. Настільки важкою була тиша. — Хаторі, Кіріхара. Починаючи з після обіднього патрулювання носіть бронежилети. Вони з широко розкритими очима поглянули на Катсуто. Хоча це було не дуже ввічливо, Катсуто, здається, не звернув на це увагу і взяв до рук коротко хвильову рацію. З його вуст вийшов наказ для усієї команди охорони, той же що щойно отримали ці двоє. ◇ ◇ ◇ Пообідня презентація розпочалася за графіком, о першій дня. Перша старша вийде на сцену о третій. Оскільки після обідня секція почалася, у них лишилося дві години. Змінившись після ранкового чергування, Тацуя та Ісорі зібралися разом, щоб обговорити останні дрібниці. Кожного з них супроводжувала одна людина. Тацую - Міюкі, а Ісорі - Канон. «Майстрів», що доробили усе зранку, вже не було. Щоб не заважати Сузуне, Маюмі та Марі підійшли до дверей. Де почули тихий стук. Коли Маюмі обережно відчинила двері, за нею стояла дівчина нижча за неї з ростом, її наступниця. – О, А-чан. Тобі можна зараз залишати своє місце? Тихим голосом запитала Маюмі, оскільки Азуса була призначена суддею. На Національному конкурсі наукових дисертацій старших шкіл магії судів не було. Перше за все, аудиторі судити не можна було дозволити, оскільки з кожною презентацією натовп значно розвіюється. Натомість їх не можна було назвати суддівською колегією, кожна школа призначала учня, що судив виступи інших шкіл окремо від професійних суддів. Таким суддею, кожна школа, зазвичай, призначає президента студентської ради. Перша старша дотримувалась цієї практики й Азуса з ранку виконувала обов’язки судді. – Перша група після обідніх виступів закінчила раніше, тому я прийшла до решти. – Ви прийшли нас підтримати. Дякую, пані Накайдзьо. – Ах, ні... Вибачте пані Сузуне. Сподіваюся я вам не заважаю. Попри те, що вона говорила тихо, Азуса зробила своє маленьке тіло ще меншим, коли Сузуне гукнула з заднього боку кімнати (звичайно в сенсі настрою). – Хто зараз перспективніший? Повернувшись, приєднався до розмови Ісорі. Розмова була перервана відразу після того, як увійшла Азуса, тож Ісорі не проігнорував Тацую. Якби це сталося, в приміщення могла б увірватися хуртовина. – Четверта старша, як і очікувалося. Вони й цього року зробили досить продуманий пристрій. На оцінку Азуси, Ісорі легко схилив голову на бік. – Вам також здається, що вони занадто сильно демонструють свою ексцентричність? Четверта старша на другому місці, після ранкових презентацій. Четверта старша була школою, що привернула увагу Ісорі. – Але зрештою, дивовижно, що їм вдалося об’єднати таке складне поєднання магії в одну безвідмовну систему... Вибачте, незабаром почнеться наступна презентація. – Успіхів усім. Оскільки вона, зрештою, не забула про свої обов’язки, з Азуси може вийти гарний президент студентської ради, можливо. На глядацьких місцях сиділа звична група людей. Хонока і Шізуку, що під час обіду приєдналися до Еріки та Лео, які зараз з повною готовності сиділи зі своєю зброєю, чекали виступу Тацуї і його групи, сидячи в аудиторії. – Мікіхіко... Як обстановка? Усі вони, хоч і терпляче чекали, та не сиділи просто так. – Поки нічого незвичайного. Тихим голосом відповів на запитання Лео Мікіхіко, котрий отримував інформацію від синхронізованих з них духів, яких випустив для спостереження. – Мідзукі? – Досі не бачу нічого дивного. На коротке запитання Еріки, похитала головою Мідзукі. І одягнула окуляри, що раніше зняла. Перебуваючи в аудиторії, вони готувалися до вторгнення «ворога» не маючи впевненості чи прийде він, чи ні. Харука, що не могла продовжувати завдання відділу громадської безпеки, після того, як її притиснула Фудзібаяші, могла б просто піти до дому, але, схоже, не збиралася тікати, піджавши хвоста, тож сиділа в кутку фоє і відчувала себе спостерігачем за течією. – Оно-сенсей. Озвався голос позаду. – Цудзура-сенсей? Озирнувшись назад, вона побачила головного куратора команди Першої старшої, що стояв у вітальній позі піднятого келиха. – Чому ви тут, щось сталося? – Ні, нічого про, щоб варто було розповідати... Я просто зробила перерву, але чи добре що ви тут? На запитання Харуки, Цудзура показав складну посмішку. – В моїй скромній особі нема потреби. Це відмінна команда. Ця людина говорить про себе «моя скромна особа»... І навіть подумавши так, Харука несвідомо кивнула, признавши його «досконалість». – І... У мене погане передчуття. Коли він сказав це, однозначним тоном, Харука відчула легке хвилювання. Цудзура - дослідник магії та маг, що у молодому віці отримав посаду доцента в Магічному Університеті. Він відомий своїми роботами з магічної геометрії, особливо в галузі поліедральної2 теорії. За одним з її теоретичних підходів, сучасна магія, що фіксує макроявища, як сукупність простих багатогранників, таких як трикутна піраміда та чотирикутна призма, сприймає коливання явища рухом віртуального багатогранника та модифікує подію, будуючи магічну послідовність, що маніпулює рухом віртуального багатокутника. Поліедральна теорія, що ґрунтується на подоланні недоліків сучасної магії, в якій утруднена часткова модифікація події, стає більш важливою, як теорія прогнозування майбутнього. Система сприйняття, що розглядає світ як сукупність простих твердих тіл, абстрагує світ, сплетений нескінченими взаємодіями, на прості багатогранники, що взаємодіють між собою і показую їх оператору. Абстрактне та модельоване сприйняття світу дозволяє легко моделювати майбутні події з обмеженої інформації. «Передчуття» Цудзури, що має молодий авторитет з Поліедральної теорії, можна вважати «прогнозом» з певним ступенем точності. – ...У мене є таке відчуття, що гіршого не станеться. Харука сподівалася, що додані слова не були сказані заради того, щоб заспокоїти її. ◇ ◇ ◇ І о п›ятнадцятій годині. Презентація команди Першої старшої школи розпочалася за графіком. У центрі цього конкурсу дисертацій Кічідзьодзі Шінкуро, з Третьої старшої, що відкрив Кардинальний код, але презентація Першої старшої школи, що презентувала тему «Технічний потенціал реалізації термоядерного реактора з магічним контролем гравітації» одного з трьох основних технічних завдань магії Ваги, також привернула велику увагу. Окрім співробітників та учнів Першої старшої школи, в залі було присутньо чимало співробітників Магічного Університету та дослідників приватних науково-дослідних установ. Глядачі зосередили погляд на сцені. Природнє світло освітлювало сцену, де стояла велика машина, а через аудіо апаратуру Міжнародної конференцзали лунав стриманий спокійний голос Сузуне. Поруч з нею, Ісорі керував демонстраційним пристроєм, а Тацуя перемикався між моніторами CAD та послідовностями активації в кармані сцени. – ...Що потрібно для практичного втілення виробництва енергії термоядерного синтезу. Це було з’ясовано ще в минулому столітті. Сузуне стояла поруч з великою скляною кулею. Тацуя активував послідовність активації магії типу Виділення. Як тільки Сузуне поклала руку на панель доступу CAD, газ дейтерію, поміщений в скляну сферу, перетворився на плазму і прореагував з фарбою на внутрішній стороні скляної поверхні, утворивши блискучий спалах. Це неймовірне видовище викликало невелике збурення аудиторії. – По-перше, перетворити дейтерій, що використовується як паливо, в плазму і підтримання цього стану протягом часу, необхідного для реакції. Ця проблема теж вже вирішена завдяки магії Виділення. Однак, це видовище вже багато разів демонструвалося в минулому, і воно не було привабливим, з погляду новизни. – Основна проблема, що перешкоджає синтезу енергії, полягає в тому, що іонізовані електрони мають ефект електричного відштовхування, тож електрони не можуть увійти в реакцію. Сяюча сфера згасла і в центрі сцени опустився великий екран. – Попередники, які прагнули втілити ядерний синтез на практиці не магічними методами, намагалися подолати електричне відштовхування, застосувавши сильний тиск. На екрані відтворювалося відео експериментів до першої половини цього століття, а на окремій частині відображалося моделювання. – Однак, ні підвищення тиску газу в наслідок надвисоких температур, ні імплозія3 при використанні випаровування поверхневих матеріалів не призвели до стабільної реакції термоядерного синтезу. З різних причин. Наприклад, проблема міцності контейнера, або проблема поповнення паливом. У деякому випадку, обслуговування ядерного синтезу було успішним, але вироблялося занадто багато енергії, щоб її стримати. Але всі проблеми зводяться до того, що електронне відштовхування на певній відстані занадто велике, щоб отримати енергію. Екран піднявся в гору. За ним стояв, здавалося б, примітний експериментальний прилад з двома гігантськими циліндричними електромагнітами, кожен з яких висів на чотирьох тросах. Ісорі потягнув один циліндр в гору, здавалося він потягнув його руками насправді він підняв його магією, і відпустив. Перш ніж електромагніт, що інтенсивно розгойдався, зіштовхнувся з іншим, той відштовхнувся в інший бік. – Не має потреби ще раз це пояснювати, але електронне відштовхування зростає експоненціально, коли зменшується відстань взаємодії. Об’єкти зі сильною гомеополярною4 кулонівською силою, при наближенні, відштовхнуться. Сузуне стала збоку демонстраційного обладнання, що тихо повторювало маятникові рухи, надягнула навушники, щоб захистити вуха і поклала руку на панель керування, розташовану на стовпчику. Як тільки це сталося, залу струснув ревучий гуркіт ніби удар барабанними тарілками величезного розміру. Коли Сузуне прибрала руку два електромагніти повернулися до безшумного коливання. – Однак, електронне відштовхування може бути знижене магією. Цього разу нам вдалося створити магічну послідовність, яка за короткий час зменшує кулонівську силу до одної стотисячної. Сузуне не підвищувала голосу. Але після її слів, аудиторія зірвалася в бурні овації. Ніби щоб підбадьорити їх, по центру, з під сцени піднялося основне демонстраційне обладнання. Його можна було описати, як гігантський поршневий двигун виготовлений з прозорого матеріалу. Відшліфований до дзеркала поршень знизу був встановлений у величезний прозорий циліндр і з›єднаний, через кривошип, з моховиком. У верхній частині циліндру розташовувалося два клапани. З цього місця відходила прозора трубка, що проходила через ємкість з водою. – Враховуючи шкідливий вплив нейтронного випромінювання, це обладнання використовувало водень замість дейтерію. Газоподібний водень, що наповнював циліндр, перетворюється на плазму, під дією магії виділення, а магії контролю сили гравітації та сили Кулона активізуються одночасно. Воднева плазма, відштовхувальну силу якої зменшено за допомогою магії керування Контролю силою Кулона, концентрується в центрі циліндра за допомогою магії Контролю гравітації і відбувається реакція ядерного синтезу. Час, необхідний для реакції синтезу з цим пристроєм, становить нуль одну секунду. Як відомо, реакція синтезу не продовжується автоматично. Якщо не давати зовнішній імпульс, реакція негайно припнеться. Наш термоядерний реактор, з керованою гравітацією, використовує цю властивість. Після припинення реакції синтезу, газоподібний водень охолоджується до температури, яку може витримати контейнер, за допомогою магії Коливання. Тепло, що відводиться в цей час, застосовується для енергії контролю гравітації та сили Кулона. Поршень під дією інерції породженої магією Контролю гравітації, продовжує підійматися і відправляє, охолоджений до відповідної температури, водневий газ до резервуара з водою для теплообміну... Поки Сузуне продовжувала пояснення, Ісорі поклав руку на панель доступу до демонстраційного обладнання. Плазма, контроль Кулонівської сили та сили гравітації, охолодження, рекуперація енергії, плазма, контроль Кулонівської сили, Контроль сили гравітації... Ісорі зміг активувати магію, що повторювалася десятки разів. – На цей час, потрібен висококваліфікований маг, щоб підтримувати даний механізм, та ми переконані, що з підвищенням ефективності рекуперації енергії й зміни типу установок магії, термоядерний реактор, в якому маг буде потрібен лише, щоб активувати послідовність магії, може бути реалізований. Як тільки Сузуне закінчила підсумок, аудиторія зірвалася оплесками. Причина, по якій термоядерний реактор керований гравітацією, вважалося технічно не можливим, полягала в тому, що маса, котра є цілю магії, поступово зменшується під час реакції синтезу. Хоча магія Контролю гравітації - це магія спрямована на масу, маса змінюється, магія негайно припиняється з помилкою «ціль відсутня». Тому вважалося, що навіть якщо можливий термоядерний вибух, безперервний синтез не можливий. У поєднанні з магією керування силою Кулона, необхідність в магії Керування гравітацією зменшується, глядачі вітали непересічну ідею, відновлення інтересу до безперервної реакції термоядерного синтезу і забезпечення повторюваності переривчастої реакції новітньою технікою «Циклічного виклику». Час презентації на Конкурс дисертацій становив тридцять хвилин з двома хвилинами для зміни команд. За цей час, попередня команда повинна прибрати демонстраційне обладнання, а наступна, завершити підготовку. Представники та їх помічники вважали найбільш завантаженим часом, саме цей час, а не час презентації. Поки Тацуя прибирав консоль, яку використовував для своєї презентації, контролер наступної команди (тобто помічник, що виконував ту ж роль, що і Тацуя) прийшов встановити свою консоль. – Ви зробили велику роботу. Скажу вам, це було чудово. Спочатку Тацуя не зрозумів, що він говорив до нього. Тому що не мав часу на зайві розмови. Однак, судячи з напрямку голосу, схоже, говорили до нього і він підняв обличчя, там, з непереможною посмішкою, стояв Кічідзьодзі Шінкуро. – Я повинен сказати дякую? – Ні, я не очікував особистої подяки. Пух, коли він закрив кришку і підняв панель керування розміром з настільний синтезатор, Кічідзьодзі навмисно поставив консоль на теж саме місце. Оскільки, з›єднання були по двох сторонах сцени, зазвичай, щоб пришвидшити доступ, почергово використовували ліву і праву сторону, але чи є якась причина, чому він вирішив скористатися тією ж стороною, що і Тацуя. – Техніка контролю гравітації є основною, що використовується для магії Польоту, техніка контролю сили Кулона - це впорядкований варіант техніки нейтралізації сили молекулярних зв’язків, розроблений попереднім Сіріусом, покійним Вільямом Сіріусом. Мене більше здивувала витонченість цього Циклічного виклику. – Ваше глибоке розуміння вражає. Як і очікувалось від Кардинала Джорджа. Під час розмови з Тацуєю, руки Кічідзьодзі вправно займалися збором обладнання. Тацуя єдиним залишився на сцені з представників Першої старшої. Повісив на спину довгий горизонтальний футляр і попрямував за лаштунки, збираючись покинути сцену. – Але ми також не програємо. Ні, цього разу, переможцями будемо ми. Прозвучав голос за спиною. Його можна було б описати як дитячий, але в ньому не відчувалося злості. Якраз в той момент, коли Тацуя зупинився й озирнувся, думаючи, як розумно відповісти. Місце проведення охопило ревіння і вібрація.