Майбутнє\Ілюстрації

Том 31. Розділ 1 - [1]

Га, майбутнє. Ні, ще трохи не настало. [1] У вечері, двадцять другого липня дві тисячі дев’яносто сьомого року, за місцевим часом, база Мідвей (в’язниця та база постачання) здалася. База Перл і Гермес знищені. Новина про те, що дві бази, на північно-західних Гавайських островах, були швидко захоплені, сколихнула Білий дім і Пентагон. Білий дім ввів суворий контроль ЗМІ, щоб приховати цю новину від громадськості. Разом з тим, запросив у Пентагону детальний звіт про ситуацію. Це викликало труднощі у Пентагону... Міністерства оборони. Станом на двадцять третє липня, Генеральний штаб армії USNA не був готовий назвати нападників. На Базі Мідвей повідомили лише що один солдат в льотному костюмі знищив зброю перехоплення і забрав трьох ув’язнених, не було жодних підказок про особу літаючого солдата. Навіть фотографії не залишилося. База Перл і Гермес перебувала у більш жахливому стані, а персонал бази знищений. Військовослужбовці, що вижили після атаки, були лише свідками непізнаного літаючого об’єкту, і єдине, що видавалося було підказкою, це запис спілкування, що відбулося з капітаном авіаносця «Шангрі-Ла». Голос також був оброблений електронною технікою, і навіть найпотужніший комп’ютер, що був у розпорядженні американської армії, не зміг відновити оригінальний голосовий відбиток. Однак це не означало, що вони не мали жодного уявлення про нападників. Льотний бойовий костюм, який явно перевершив «Траст сюїт», розроблений армією USNA, і високий рівень майстерності, володіння ним. З цих двох моментів, американські військові майже визначили, що нападником був Таурус Сілвер, розробник магії польоту, Шіба Тацуя. Однак доказів не було. І з доказами чи без них, важко сказати, що лише один маг, та ще й вісімнадцятирічний хлопець, розгромив базу один. Як би Білий дім не критикував його, Пентагон міг говорити лише «деталі не відомі». ◊ ◊ ◊ Таким чином, Пентагон, який контролює американські війська, вирішив відкласти питання штурму баз на північно-західних Гавайських островах, але звісно, в USNA були люди, котрі не могли сидіти на місці. Найнетерплячішим з них, мабуть, був Едвард Кларк. Він також припустив, що саме Тацуя напав на Мідвей та Перл і Гермес. Кларк інтерпретував це як демонстрацію, з попередженням від Тацуї, що до змови та застосування сили, спрямованих на знешкодження Тацуї, користувача стратегічної магії Матеріал бурст. На думку Кларка, демонстрацією, Шіба Тацуя говорив «Я маю силу сильно вдарити USNA без використання стратегічної магії». І він боявся, що його становище буде під загрозою, якщо в Конгресі та уряді збільшиться кількість людей, які вважатимуть цю демонстрацію загрозою. Окрім «проєкту Діона», той факт, що він був у змові з Безобразовим, який здійснив невиправдану, несподівану атаку на територію Японії, з прицілом на Тацую, ні як не міг бути виправданий Навіть якщо Кларк дійсно був проти раптової атаки Безобразова. ...Більше не було іншого способу для нього вижити. ...Шіба Тацуя, який став явною загрозою для Штатів, буде вбитий. ...В такій ситуації, вб’єш ти або вб’ють тебе. В такий глухий кут був загнаний Едвард Кларк. Він сам загнав себе в нього. ◊ ◊ ◊ Двадцять третє липня за місцевим часом. Кларк спочатку зателефонував Вільяму Маклауду з Англії, щоб обговорити майбутній план дій. Маклауд — соратник, з яким він з самого початку готував проєкт Діона і підтримував стосунки співпраці, навіть після того, як Кларк розірвав стосунки з Безобразовим. Він був найнадійнішим партнером, в намірі ліквідації так званого стратегічного мага Шіби Тацуї. Принаймні, так вважав Кларк. Проте... «…Чому? Чому він не відповідає?» Маклауд не відповідав на дзвінки Кларка. Номер, який він набирав, з’єднував з особистим кабінетом Маклауда і призначався виключно для Кларка. Якби Маклауд був у кабінеті, він би знав, що це був дзвінок від Кларка, і навіть якби він був далеко від офісу, сповіщення про вхідний дзвінок надійшло б на його мобільний термінал. Але Маклауд цілий день не відповідав на дзвінок. Зворотного дзвінка теж не було. Схоже, це була відмова від спілкування. «Чому?! Щось сталося?» Кларк подумав, що його зрадили. Але навіть якщо це так, Кларк нічого не міг з цим зробити. В порівнянні сили держави, Америки та Великобританії, Америка, явно потужніша. Проте Маклауд є одним, із загально визнаних магів стратегічного класу «Тринадцяти апостолів» і ключовою фігурою в британському уряді. А Кларк, з іншого боку, є лише одним зі співробітників нібито урядової установи. Він не міг направити уряд USNA в напрямку тиску на уряд Великобританії. «Якщо така ситуація, у мене не має іншого вибору, як спонукати Пентагон самостійно.» Навіть якщо не можливо змусити, найближчого союзника, Сполучене королівство, до ворожих дій, є висока ймовірність переконати уряд у необхідності змови проти країни-конкурента в західній частині Тихого океану, змови, захопити мага стратегічного класу, який загрожує гегемонії Сполучених Штатів. Таким був розрахунок Кларка. «Для цього, можливо, доведеться розкрити існування Глідск’яльва, але... Більше нічого не вдієш». Едвард Кларк був одним з ключових розробників Ешелон III, військової системи радіоелектронної розвідки. Глідск’яльв — це хакерська система, що використовувала чорний вхід, вбудований Кларком в Ешелон III, скориставшись своїм статусом розробника. Якщо існування Глідск’яльва буде розкрито, Кларка, ймовірно, засудять до довічного ув’язнення за національну зраду. Існує велика ймовірність того, що мозок просканують і стратять без суду і слідства. Але з таким розвитком ситуації, у нього все одно немає майбутнього. Кларк вирішив, зізнавшись у всьому, укласти угоду з урядом. ◊ ◊ ◊ В день двадцять четвертого липня, за місцевим часом. Едвард Кларк відвідав Пентагон. У нього була призначена зустріч з міністром оборони, Ліамом Спенсером. Він зміг домовитися про зустріч з ключовим міністром Федерального уряду, оскільки ім’я розробника Ешелон III мало в Пентагоні певну цінність, також можна очікувати, що вплив мало те, що він був автором проєкту Діона, який колись загнав в глухий кут Шібу Тацую, стратегічного мага, який наразі є найбільшою проблемою Федеральної армії. Після привітань ввічливості, Кларк відразу перейшов до основної теми. – Ваша Ясновельможність. Без сумніву, що саме Шіба Тацуя, японський маг стратегічного класу, здійснив дві несподівані атаки на бази Мідвей і Гермес. – Той оператор магії Великої бомби, ні «Матеріал бурсту», що стала причиною Палаючого Хеллоуїну? На основі чого висновок? – Доказів не має. Але судячи з обставин, це справа рук цієї людини. Кларк не злякався іронічного питання міністра оборони. Однак після наступних слів Спенсера, він забув як дихати. – Ти це через свій хвалений Глідск’яльв дізнався? – ...Ви знаєте про Глідск’яльв? Ледве промовив Кларк. – Едвард Кларк. Не треба дивитися на інших зверхньо. Ви не єдиний експерт з інформаційних мереж, що працює в Пентагоні. Хочете сказати, що на мене дивилися крізь пальці? – Ми не знаємо чим саме ви, люди, займаєтесь. Виявлено, що зло Глідск’яльва не заважає системі, тому ми просто залишили його поза увагою. Не було підстав думати, що Спенсер брехав. Оскільки він сказав «ви, люди», замість «ви» було зрозуміло, що міністр Спенсер знав про активність «Семи Мудреців». Кларку говорили, що він був в уряду на долоні. Його не помічали, бо вважалося, що діяльність «Семи Мудреців» не суперечить інтересам уряду USNA. Якби в той час, «Сім Мудреців» були визнані загрозою для адміністрації, усі оператори, що вчинили б ворожі дії проти уряду, повинні були бути знищені. – Тож? Як ви думаєте, що ми повинні зробити, якщо виявиться, що японський маг стратегічного класу атакував північно-західні Гавайські острови? Після цього питання, Кларк згадав, що знаходиться не в тій ситуації, щоб бути шокованим тим, наскільки переоцінював себе в минулому. Якщо його становище набагато небезпечніше, ніж він думав, потрібно показати свою корисність. – Вам більше не слід зволікати з військовим розв’язанням питання. Шіба Тацуя, з високою ймовірністю, залишається на острові, на якому будується завод з виробництва енергії на основі Зоряного реактора. Це шанс. – Хм... Японський уряд, ймовірно, не мовчав, як щоб атака була на передмістя столиці, але якщо це острів на відставні більше ста кілометрів від берега, ймовірність не мала, що раптова атака буде вдалою... Спенсер вперше зробив паузу. – Але... Чи вдасться перемогти? Після чого запитав він, з проникливим поглядом. Кларк несвідомо ковтнув слину. – …Я розумію, що він не простий противник. – Вірно. Противник — маг, який зніс більше ста великих і малих кораблів, разом з військово-морською базою. Масштаб немислимий. – Ваша Ясновельможність. Думаю, цей висновок трохи передчасний. Спенсер підняв брови й поглядом попросив пояснити. Кларк нахилився вперед. Звичайно, напад на Шібу Тацую великим флотом був би безглуздим. Відправлена велика формація бомбардувальників лише стане здобиччю тієї магії. Однак «Матеріал бурст», це магія що викидає надпотужний вибух в одній точці. Вона не може протистояти одночасним атакам з кількох напрямків. Запально висловився Кларк. На жаль, Спенсер, здавалося, не був вражений. – Як ви можете таке говорити? Кларк відразу не зміг відповісти на питання поставлене не просто спокійним, а навіть холодним тоном. – Те що стратегічна магія «Матеріал бурст» не може бути швидко активованою, є лише оптимістичним очікуванням. Все, що ми знаємо про «Матеріал бурст», це те що вона перетворює масу в енергію, про що можна судити лише з результатів. Щоб згенерувати таку руйнівну силу, вона повинна перетворити масу безпосередньо в енергію. – ... – Насправді невідомі ні механізм магії, ні межі. Чи я не правий? Кларк не зміг спростувати думку Спенсера. – ...Але ми не можемо залишити поза увагою тих, хто влаштував теракт в Штатах. Єдине що він міг ледве зробити, це змінити тему обговорення в такий спосіб. – З цього погляду, ви маєте рацію. І ця тактика не виявилась помилковою. – Однак, я не допускаю в цій операції великої кількості жертв серед військових мужів штатів. ...Містер Кларк, ви розумієте, що я маю на увазі. – Розумію. Одразу кивнув Кларк. – До речі, Ваша Ясновельможність. Жертв, крім людських, теж варто уникати? Додав він. – Ви кажете щось дивне. Містер Кларк, Федеральні сили складаються з громадян штатів. Всі, хто мають права та обов’язки, як громадяни штатів — є людьми. Відповів на запитання Кларка Спенсер ◊ ◊ ◊ Після зустрічі з міністром оборони, Кларк відразу вилетів до Бразилії. Провівши ніч на борту, вранці двадцять п’ятого липня, за місцевим часом, з міжнародного аеропорту Бразилії, імені президента Жуселіно Кубічека, він відправився до посольства USNA, в столиці країни. З гідом, співробітником посольства, вони скористались внутрішнім рейсом і вирушили до міжнародного аеропорту Кампо-Гранде, на заході. Того ж дня, о шістнадцятій годині, за місцем часом, о четвертій ранку двадцять шостого липня за Японським часом, він прибув до місця призначення, західного командування сухопутної армії Бразилії. Там на Кларка чекав начальник західного штабу сухопутної армії Бразилії, генерал-майор Фільйо. Мігель Діаз — один із національно визнаних магів стратегічного класу, «Тринадцяти апостолів», користувач Синхронізед Леніа Фюжн. Саме ця людина, цього року, на при кінці березня дві тисячі дев’яносто сьомого року, застосувала цю магію проти бази озброєних партизанів і розпочала застосування стратегічної та великомасштабної тактичної магії в реальному бою. У той час, в світі все ще існувало побоювання щодо використання магії стратегічного класу в бою. З цієї причини, після використання Синхронізед Леніа Фюжн, Міжнародне співтовариство звинуватило Бразилію у вбивстві мирного населення. Бразилія заперечувала вбивство, але звинувачення не можна було ігнорувати, і вона утрималася від використання Синхронізед Леніа Фюжн в наступних боях. Легко було уявити, що Мігель Діаз був незадоволений таким результатом. Діаз був регулярним військовим Бразильської армії. Не варто і згадувати, що він використав магію стратегічного класу не на власний розсуд. Це був результат виконання вказівок командування. Проте уряд Бразилії, що піддався критиці міжнародної спільноти, оголосив, що Діаз був покараний. І хоча це називалось «покаранням», воно було легким, два тижні домашнього арешту, але Діаза це не переконало. Спочатку, бразильський уряд опирався міжнародній громадській думці, але не витримав зростаючої критики й, як виправдання, покарав Діаза. Для Мігеля Діаза, це виглядало так, наче його змусили взяти відповідальність на себе. Звичайно, уряд подбав про цінного стратегічного мага і не забув про підтримку його гарного настрою. Йому заплатили велику одноразову суму, а всю його родину, на час домашнього арешту, запросили на розкішний курорт, призначений для високопоставлених членів уряду. Звісно, всі витрати несе держава Окремо, йому оформили особисте членство на цьому курорті і членство в клубах з незаконними розвагами, виключно для привілейованого класу і політиків, щоб забезпечити задоволення Діаза. Крім того, як військово службовцю, його таємно пообіцяли підвищити в наступному році. З об’єктивного погляду, можна сказати, що йому приділили максимальну увагу. І, схоже, це спрацювало, оскільки не призвело до найгіршого, щоб Діаз охолонув до Бразилії. Проте повністю усунути віддалення не вдалося. Діаз був неєдиним незадоволеним. Високопоставлені чиновники, яких змусили схилити голову, також приховували неприязнь у своїх серцях. Політики насправді думали: «Він просто лезо зброї». Навіть якщо і намагатися, образу не можливо повністю приховати. Справжні наміри таких чиновників ще більше посилило відчуження Діаза від уряду. Відносини між бразильським урядом і Діазом, зараз були під значною загрозою. І в цьому Кларк помітив шанс, щоб скористатися ним. – Майор Діаз. Наша країна потребує вашої допомоги. У відповідь Діаз мовчки дивився на Кларка. Проте, у цьому невимушеному ставленні, Кларк помітив певну реакцію. – Ми плануємо масштабну військову операцію проти Японії. – Хіба Японія не союзник вашої країни? На неочікувані різки слова Кларка, озвучив очікуване питання генерал-майор Фільйо. – Все так, ваша Ясновельможність, але наша ціль атаки не японський уряд чи японська армія. А терорист, що здійснив зухвалу атаку на військові об’єкти нашої країни. – Терорист, що напав на вашу базу, переховується в Японії? Уряд Японії про це знає? У відповідь на запитання генерал-майора Фільйо, Кларк показав невелику невпевненість. – ...Мабуть, не в курсі. – Мабуть? Ви не запитували? Перебільшено, здивувався Фільйо. – Тоді японський уряд і не знає про переміщення армії. – Якщо попросити про видачу терориста, японський уряд, майже напевно, не відповість. Теракт на військові об’єкти нашої країни здійснив їх неофіційний маг стратегічного класу Шіба Тацуя. – Шіба Тацуя?! ...Це той, котрий Таурус Сілвер?! Здивування, яке цього разу показав генерал-майор Фільйо, не було награним. – Чи є точним той факт, що саме він вчинив теракт? І я ніколи не чув, що він стратегічний маг. Те, що Тацуя є стратегічним магом, уже є відкритою таємницею серед верхівки USNA. Навіть в Японії вона широко відома серед голів Десяти головних кланів і близьких до них людей. Однак це не була загально доступна інформація. З глобального погляду, було багато країн, які ще не знали. – Шіба Тацуя — маг стратегічного класу, який використовує магію перетворення маси в енергію, «Матеріал бурст», що спричинила масові знищення і вбивство, відомі як «Палаючий Хеллоуїн». Це достовірна інформація. – Палаючий Хеллоуїн… Він користувач цієї магії. Приголомшено пробурмотів генерал-майор Тим часом Діаз мовчав. – ...Але я не чув, що ваша база була атакована масштабною магією. Якби використали магію, що використовували на Далекому сході два роки тому, я не думаю, що це можна приховати, незалежно від того наскільки суворо обмежена преса. Після зауваження Фільйо, Кларк на мить продемонстрував гіркий вираз обличчя. – ...В цьому теракті, Шіба Тацуя не використовував Матеріал бурст. – То чому ви вирішили, що нападником був Шіба Тацуя? Кларк подивився в низ, відвівши погляд зору від Фільйо. – ...З огляду на обставини, безумовно, що злочинцем є ця особа. – Іншими словами, доказів не має? Запитав Фільйо. Кларк не зміг відповісти відразу. – Містер Кларк. Ви намагаєтеся знищити мага стратегічного класу, який може стати загрозою для вашої країни, скориставшись атакою на базу, як приводом? Для цього, від початку, і був призначений проєкт Діона? – Ваша Ясновельможність начальник штабу. Хіба це проблема? Кларка, який потрапив в глухий кут, врятував Діаз. – Не має потреби в ґрунтовних підставах для неформальної операції. Передчуття загрози — достатня причина, щоб відправити війська. Зважаючи на дипломатичні відносини з Японією, таємна операція навіть є зручнішою, ніж офіційний запит про підкріплення для операції вторгнення. Якщо я вирішу це зробити на власний розсуд, у випадку якщо щось піде не так, збиток буде зведений до мінімуму. – Майор, вас це влаштовує? Не дивно, що Фільйо про це запитав. Діаз сказав, що у надзвичайній ситуації візьме все на себе. У питанні Фільйо звучав нюанс, яким видавалося хвилювання про підлеглого, якого покинули. Це не надто відрізнятиметься від нинішньої ситуації. Відповідь Діаза була заявою, яку можна було сприйняти як критику уряду. – ...Вірно. Але Фільйо не докорив йому. Він також був незадоволений тим як уряд, розбираючись з міжнародною громадською думкою, що засуджувала використання стратегічної магії, зробив лиходієм Діаза. – До того ж... Хоча ні. – Що до того ж? Майоре, ви не повинні стримуватися лише тому, що перед вами гість. – ...Маг не здатний використовувати магію, марний. Так і я, не маючи можливості використовувати Синхронізед Леніа Фюжн, нічого не вартий. – Майоре, ви не «не здатні» використовувати магію, ви просто не використовуєте її. – Не має можливості її використовувати. Не здатний використовувати. У обох випадках результат однаковий. – Той факт, що ви можете її використовувати й не використовуєте, є стримуючим фактором. Ось така вона стратегічна зброя. – Однак уряд прийняв міжнародну громадську думку, яка засуджує використання Синхронізед Леніа Фюжн, під час бойових дій. Хіба це не теж саме, що визнати, що я більше не використовуватиму свою магію стратегічного класу? Я впевнений, що партизани саме так і думають. Після світової війни, в цьому столітті, Бразилія — єдина країна на південноамериканському континенті, що зберігала структуру держави. В інших районах за територію змагалися збройні угруповання, які ледве контролювали невелику територію в сотні квадратних кілометрів. До слова, острів Авадзі в Японії займає близько шістсот квадратних кілометрів, а в Південній Америці лише близько десяти відсотків збройних формувань контролювали більшу територію Супротивник, проти якого Діаз використав Синхронізед Леніа Фюжн, є однією з великомасштабних збройних груп, що входили до цих десяти відсотків. Оскільки бразильський уряд не визнав іншу сторону державою, називати їх партизанами не помилка. – Ваша Ясновельможність начальник штабу. Я не хочу сидіти без діла. Якщо Північна Америка створить можливість використати Синхронізед Леніа Фюжн, я буду радий нею скористатися. Я впевнений, що мій молодший брат відчуває те ж саме. Почувши скаргу Діаза, Фільйо лише на короткий час задумався. – Мігель, те, що ти кажеш — виправдано. Звернення Фільйо змінилося зі звання на ім’я. Проте тон залишався для підлеглого. Зміна звернення не демонструвала дружності й, здавалося, була інша причина. – Демонстрація ефективності Синхронізед Леніа Фюжн також в інтересах наших збройних сил. Містер Кларк. – Так? Кларк не розгубився, коли до нього раптово звернулись. – Скільки триватиме неформальна операція проти Японії? – Все буде вирішено, найдовше, впродовж місяця. – Ось як. Кивнув Фільйо і знову перевів погляд на Діаза. – Мігель. Своїми повноваженнями, даю майору Діаз місячну відпустку. До того ж в цей час не потрібно повідомляти про своє поточне місце знаходження. Антоніо повідомиш сам. – Зрозумів, ваша ясновельможність. Мігель Діаз підвівся і віддав честь генерал-майору Фільйо. Лише супутник Кларка був збентежений тим, чому про «майора Діаза» і Мігеля Діаза говорять окремо. ◊ ◊ ◊ Відбивши вторгнення Великого Азійського Союзу, стратегічний маг Нового Радянського Союзу Ігор Андрійович Безобразов не повернувся до Москви, а залишився в Хабаровську. Він не поїхав з Далекого Сходу, бо шукав нагоди вбити Тацую. Безобразов двічі атакував стратегічною магією Туман-бомба, на початку і в кінці червня, з метою бомбардувати Тацую, і двічі зазнав невдачі. Протилежно до цього, дорогоцінні клони, які допомагали в активації Туман-Бомби та великий, встановлений на поїзді, CAD, який також можна назвати мобільною базою для її запуску, були знищені, а він сам зазнав серйозних пошкоджень. Безобразов, будучи дуже гордим, був одержимим приниженням від цієї поразки. В Хабаровську, який був ближче до Японії, він збирав інформацію про діяльність Тацуї, але були й інші причини, чому він обрав його місцем свого перебування, а не Владивосток, який був ближче до Японії. Хабаровськ був центром Далекого Сходу Нового Радянського Союзу і країн-попередників, з часів Російської імперії. Хоча в першій половині цього століття він втратив свої позиції, на деякий час передавши їх Владивостоку, але після Третьої світової війни, знову відігравав роль східної столиці Нового Радянського Союзу. З Владивостоку можливо швидше збирати інформацію з Японії та Великого Азійського Союзу. Але основні відомості про світ, зібрані Новим Радянським Союзом, надходили лише в Хабаровськ. Безобразов зосереджував увагу не лише на Японії. По-перше, саме Едвард Кларк, з USNA, першим розцінив Тацую, як загрозу і запропонував співпрацювати, щоб усунути цю загрозу. Хоча USNA, внутрішньо, була розділена на тих, хто підтримує позбавлення від Шіби Тацуї, і тих, хто виступає проти цього, але Безобразов був переконаний, що Кларк не залишить це в спокої. Він перебував у Хабаровську, а не у Владивостоці, для того, щоб якомога швидше дізнатися про події, як в Японії, так і в USNA. Тому, зважаючи на можливості Управління розвідки армії Нового Радянського Союзу, було природно, що Безобразов отримав цю інформацію вже вдень двадцять шостого числа. «Кларк витягнув Мігеля Діаза?» Спочатку Безобразову здавалося, що Едвард Кларк ніби загнаний в глухий кут. «Не зміг використати мага стратегічного класу своєї країни, тому обрав позичити у Бразилії...» Безобразов знав, що Анджі Сіріус зникла. Окрім Сіріуса, USNA мали два національно визнаних маги стратегічного класу, але ці двоє, Еліот Міллер і Роланд Барт, є козирями на стратегічно важливих базах на Алясці та Гібралтарі, і їх не просто передислокувати. Однак важко уявити, що в USNA є лише три стратегічні маги. Певно, що в них є кілька неофіційних стратегічних магів, можливо навіть більше десятка. «Є якась причина, через яку вони не можуть їх передислокувати... Ні, він не отримав дозвіл на переміщення.» Можливо, в USNA домінують сили, котрі наполягають, що не варто бути ворожим до Шіби Тацуї. «...Ну, це не має значення.» На цьому, Безобразов перервав свої роздуми. Для нього не мало значення ні справи Кларка, ні внутрішні справи USNA. «Це шанс.» Ціль Безобразова — ліквідація Тацуї. Це було абсолютно необхідно для того, щоб подолати приниження, що засіло в його серці. «Несподіваний напад на Японську територію, для USNA досить ризикована ставка. Невдача не припустима. Вони задіють чималу кількість військ.» «Військово тактичний талант Кларка невідомий, але для допомоги він матиме експертів, навряд чи їх вдасться легко відбити. «Незалежно від того наскільки сильний Шіба Тацуя, він не повинен дозволити собі зосередитись на чомусь іншому, під час раптової атаки.» «Під час раптової атаки військового загону, я активую Туман-бомбу над головою цього хлопця.» Безобразов вирішив похоронити людей Кларка разом з Тацуєю. ◊ ◊ ◊ Змови проти Тацуї плелися і в Японії. – ...Генерал-майор Саекі, а це трохи не занадто? – Чому ж, начальник штабу. Близько вечора двадцять шостого липня. Генерал-майор Саекі, командир бригади один-нуль-один, відвідала Генеральний штаб армії та зустрілась з начальником штабу. – Весь острів Міякі є приватною власністю, але це японська територія, що належить до регіону Канто. Хіба не природно, розмістити Сили Самооборони для оборони. – Саме тому, що це приватна земля. За відсутності неминучої кризи, Сили Самооборони не можуть бути розміщені без дозволу власника. Ви не з тих, хто не може не розуміти цього. – Цей острів був атакований нерегулярними військами на початку місяця. Вважаєте, цього не достатньо, для надзвичайної ситуації? Від завзятості Саекі, начальник штабу Отомо зітхнув. – Тоді, вони не дочекалися нашого приходу, а відбилися лише силами власного гарнізону. Буде важко змусити їх прийняти гарнізон через напад на початку місяця. Отомо не намагався захищати родину Йотсуба. Емоційно він був згоден з пропозицією Саекі. Територія держави зазнала нападу іноземних сил, а відбили його цивільні сили. Те що Сили Самооборони не змогли виступити стіною, було для них приниженням, як для військового формування. Однак, на практиці, важко розмістити війська на приватній території, крім як під час операції. Якби противником були звичайні громадяни, то з політичного погляду вони не мали б значення, але фактичним власником острова Міякі є та сама родина Йотсуба. Не має підтвердження того, що в родині є політики чи впливові прихильники серед законотворців, але безперечним фактом є той, що родина Йотсуба має сильний вплив на політичний світ. Через неофіційні операції, вони також співпрацювали з Силами Самооборони. Як начальник штабу, він знав, що вони не той суперник, якого можна ображати, тільки тому, що він не подобається. – В цьому і проблема, ваша Ясновельможність, начальник штабу. У демократичній країні не можливо визнати існування приватних сил, що не підкоряються громадському контролю. Добровільні формування мають існувати лише тимчасово. Проте, схоже, що судження Саекі, відрізнялися від судження Отомо. – Генерал-майор, ви збираєтеся просити родину Йотсуба про роззброєння? Запитав у Саекі, що наважилася на ризиковану заяву, з наміром «ви серйозно?». – Щоб дотриматися принципів демократії, це неминуче, ваша Ясновельможність начальник штабу. Саекі непохитним поглядом поглянула в очі Отомо.