Тон Яо дивився на юнака, який проскочив повз його плечі. Його очі практично вилазили на лоб… тому що вони знову одягнули однаковий одяг!

Юнак, який був одягнений в той самий одяг, що й він – принц кампусу Дзян Дзін'юе. Він був однокласником Тон Яо, з прекрасним характером та чудовими академічними знаннями. Дзян Дзін'юе був тим типом людей, які мали та винятковий талант, і неймовірний зовнішній вигляд.

У цей момент, його однокласник принц кампусу гуляв прямо перед Тон Яо, з навушниками та руками в кишенях штанів.

Дзян Дзін'юе був, мабуть, єдиною людиною у всій цій школі, яка наважилася використовувати навушники так нахабно.

Але найкращі учні мають постійний ореол. Зрештою, він, мабуть, слухав аудіопідручники для вивчення англійської мови.

Поруч з ними дув легкий вітерець. Волосся принца школи непокірно розвивалося, а два великих слова «Fat Weeb» на передній і задній частині чорної та простої футболки також рухалися в такт з вітром. Кожен крок, який він робив, нагадував головного чоловічого героя дівочої манґи.

Дзян Дзін'юе – це, мабуть, єдина людина, яка могла б мати настільки чудовий вигляд у такому одязі...

Тон Яо опустив голову, щоб подивитися на «Fat Weeb», надрукованої на власних грудях. Він був настільки збентежений, що ледь не провалився у тріщини на землі.

Дівчата, які проходили повз, не могли не подивитися на Дзян Дзін'юе.

— Поглянь, це ж Дзян Дзін'юе з 8-го класу. Він такий вродливий!

— Його одяг такий унікальний, це саме те, що називають милим контрастом! 

— О, Боже! Подивися на того хлопця. Він насправді одягнув той самий одяг, що і Дзян Дзін'юе.

— Одягнути той самий одяг, як хтось ще, не страшно, але тому, хто потворніший, повинно бути соромно…