«Плав…плавальний круг», — зрештою Є Кехань все ж таки вимовила ці два слова.
Від почутого, стривожене серце Цзян Лайень нарешті заспокоїлося, і вона посміхнулася: «Добре, кажуть, тут є чудовий аквапарк, дуже цікавий, тоді ми туди й поїдемо».
«Добре», — кивнула Є Кехань.
Цзян Лайень злегка нахмурила брови: «Але є дещо, що я усвідомила: у мене немає купальника».
«Тоді ми купимо його, коли будемо готові. Як тільки виконаємо завдання, одразу ж підемо», — сказала Є Кехань.
Почувши це, Цзян Лайень усміхнулася і кивнула, а на її щоках знову з'явилися дві маленькі ямочки: «Завтра давай разом постараємося!»
«Угу, давай разом постараємося!» — Є Кехань стиснула кулаки перед собою, виглядаючи як енергійна дівчина.
Цзян Лайень відкинула волосся з чола, повернула голову і подивилася на неї, а на її губах була нестримна посмішка.
Наступного ранку, щойно всі отримали розподілені знімальною групою інгредієнти, частина людей знову почали метушитися.
Ймовірно, через надмірну кількість інгредієнтів, усі одразу розгубилися. Лише на етапі розподілу обов'язків було допущено чимало помилок.
Проте Цзян Лайень та Є Кехань співпрацювали дуже злагоджено, готуючи продукти.
Час економився значно: ти чистиш часник, я його подрібнюю; ти чистиш цибулю, я її ріжу; ти ріжеш овочі, я їх нанизую на шампури. В основному, за один ранок, поки інші ще нічого путнього не зробили, вони вдвох вже більш-менш упоралися з усіма інгредієнтами, наданими для шоу.
До обіду, коли підготовча робота була майже завершена, вони вдвох сіли й почали їсти обіди швидкового приготування, які команда шоу невідомо звідки дістала, сидячи біля купи шашликів.
Якість обідів у коробках виглядала не дуже доброю і все ж відрізнялася від попередніх великих страв з м'яса та риби. Рис був занадто м'яким, зерна злипалися, грудкуватий і вологий. У смаженій свинині з перцем м'яса було дуже мало, здебільшого зелений перець, а також був суп з водоростей та яєчних пластівців.
«Сьогоднішній обідній набір типовий для знімальної групи», — Цзян Лайень підняла паличками шматочок м'яса і подивилася на нього. — «Тільки перцю, здається, забагато... м'яса майже немає...»
Є Кехань, почувши це, кашлянула, одразу ж взяла паличками перець і поклала собі в миску. Вона з'їла великий шматок з білим рисом, киваючи під час їжі: «Цей перець справді ароматний, їсти його так приємно!»
Цзян Лайень, була приголомшена.
Є Кехань, тримаючи палички, ковтнула слину, спритно виловила всі шматочки м'яса і поклала їх у тарілку Цзян Лайень: «Усе м'ясо тобі!»
«Зачекай, ти зовсім не хочеш м'яса?» — запитала Цзян Лайень.
«Так», — Є Кехань міцно стиснула губи і кивнула, пильно дивлячись на тарілку з їжею, продовжуючи класти м'ясо в тарілку Цзян Лайень: «Я не люблю м'яса, я люблю лише перець, він достатньо ароматний, достатньо гострий, достатньо смачний!»
Цзян Лайень підняла очі, дивлячись на неї, і в її погляді знову з'явилася легка посмішка.
Обидві продовжували їсти.
Але, Є Кехань, з'ївши лише кілька шматочків, відчула, що більше не може. Зазвичай вона досить добре переносила гостре, і оточуючі завжди називали її королевою перцю. Але перець тут, здавалося, був із пекла, і вона, королева, не могла його подужати.
Поступово вуха, ніс та очі Є Кехань почали червоніти.
Тримаючись щосили деякий час, Є Кехань нарешті не витримала, поклала посуд і побігла до вбиральні.
«Кехань?!» — Цзян Лайень теж поспішно підвелася.
«Я в порядку, мені просто дуже жарко, хочу вмитися!» — голос Є Кехань донісся зсередини.
Цзян Лайень завмерла, опустила погляд на ланч-бокс перед собою, зітхнула і ледь посміхнулася.
Потім Цзян Лайень взяла телефон, сфотографувала їжу на столі і одразу ж опублікувала допис у Weibo: «@YeKehuan просто чарівна. Оскільки вона знає, що я люблю м’ясо, а не перець, вона віддала все своє м’ясо і забрала весь перець. Тож її порція була повна зеленого перцю, а моя — повна м’яса. Вона аж закашлялася від гостроти...Справжня дурепа!»
Щойно допис з'явився, фанати знову завмерли від подиву, тримаючи обличчя в долонях.
【Ого, чому мені здається, що це трохи мило?!】
【Я заздрю... Це дуже схоже на кохання... Ууу...】
【Сестри, вибачте, я змінила свою думку! Кілька днів тому я казала, що не хочу дивитися це шоу, але тепер я справді дуже хочу! Що ж там сталося??? Серце аж свербить!】
…
Побачивши коментарі, Цзян Лайень мимоволі посміхнулася, відставила ланч-бокс Є Кехань убік і пішла купити інший, негострий обід.
Тим часом Є Кехань, вмившись і постоявши деякий час під кондиціонером, ледве позбувшись відчуття гостроти, нарешті вийшла з кімнати.
Щойно Є Кехань вийшла, вона виявила, що Цзян Лайень зникла.
Вона довго озиралася навколо, а потім вирішила зателефонувати Цзян Лайень.
Коли вона взяла телефон, Є Кехань побачила сповіщення Weibo.
Є Кехань завмерла. Відкривши його, вона проглянула коментарі й без видимих причин засміялася.
Дехто казав, що вони дуже схожі на закоханих. Дуже схоже на кохання.
Згадавши це, Є Кехань ляснула себе по обличчю. Про що вона думає? Дивно...
У цей момент Цзян Лайень повернулася ззовні, тримаючи в руках якусь коробку.
Є Кехань одразу ж швидко опустила екран телефону донизу, підняла голову і запитала: «Куди ти ходила? Якраз збиралася тебе шукати».
«Ходила по обід. Хіба ти не дурна, якщо не можеш їсти таке гостре, а все одно їси?» — Цзян Лайень докірливо зиркнула на неї.
Почувши це, Є Кехань провела рукою по голові: «Я зовсім не дурна...»
Цзян Лайень усміхнулася, нічого не кажучи, лише розгорнула пакет, а потім відкрила коробку з їжею. Усередині акуратно лежали пельмені, крізь тісто ледь виднілася начинка. Один лише їх вигляд змушував думати, що вони точно дуже смачні.
«Парові пельмені?!» — Є Кехань ковтнула слину. Це теж вона дуже любила.
«Так, спробуй, чи сподобається тобі», — Цзян Лайень простягнула їй пару паличок, а потім відкрила маленьку коробочку з оцтом.
Побачивши це, Є Кехань одразу ж нетерпляче взяла пельмень, вмокнула його в оцет і почала жувати, широко розплющивши очі та піднявши великий палець вгору.
«Ось і добре», — Цзян Лайень посміхнулася, і її очі яскраво засяяли, а потім також взяла пельмень і повільно смакувала його.
З'ївши більшу частину пельменів, Є Кехань повернула голову, подивилася на яскраве сонце надворі, і сказала: «Вдень мені потрібно сходити на ринок, купити трохи риби».
«Це таку, що розміром з долоню1?» — запитала Цзян Лайень.
«Так», — кивнула Є Кехань, — «Я бачила, що на нічному ринку всі її смажать, і здається, це велика місцева особливість, але знімальна група її не надала».
«Добре, тоді пізніше підемо разом», — сказала Цзян Лайень, відкушуючи ще один шматочок пельменя.
«Краще ні, я сама впораюся», — Є Кехань пила крижану воду. — «Надворі дуже спекотно, дивись щоб ти не зів'яла від сонця».
Цзян Лайень, коли це почула, відповіла: «Ти так сильно про мене дбаєш?»
Є Кехань на секунду заціпеніла, потім кашлянула і сказала: «Тоді підемо разом, але ти добре намажся сонцезахисним кремом!»
Цзян Лайень розвеселилася і кивнула: «Добре».
Миттю після їжі, вони вдвох, закінчивши з захистом від сонця, сіли на електромопед і вирушили.
Є Кехань сиділа спереду, Цзян Лайень — ззаду. Усю дорогу вітер обвивав, а краї одягу майоріли. Пообіднє сонце, пробиваючись крізь густі крони дерев обабіч дороги, лягало на них шаром дрібних плям, що було досить приємно.
По дорозі електромопед наїхав на щось, і транспорт підскочив. Цзян Лайень рефлекторно міцніше стиснула руки, обхоплені навколо талії Є Кехань. Тіло Є Кехань автоматично напружилося, вона прикусила нижню губу, продовжуючи вдавати, що нічого не сталося, і керувати електромопедом.
Приблизно за десять хвилин вони прибули на рибний ринок.
Цей рибний ринок був досить великим, але асортимент був не дуже різноманітним, з високим ступенем повторюваності. Є Кехань, маючи гарну пам'ять, одразу ж упізнала рибу, що підходила для шашлику. Окрім цього, вони купили ще дещо, тож їхній шопінг пройшов дуже швидко.
На жаль, дещо пішло не за планом. На зворотному шляху їхній електромопед, який раніше був у нормі, раптом зламався, і ним неможливо було користуватися. У результаті їм довелося злізти з транспорту на півдорозі та стати під великим деревом, дивлячись одне на одного.
«Що робити?» — Цзян Лайень поправила волосся, опустила речі. — «Як далеко звідси до того місця, де ми зараз?»
Є Кехань, почувши це, опустила голову, подивилася на телефон: «1,2 км».
Це недалеко, якщо б не потрібно було нести речі і погода була б не спекотною, то прогулянка була б не проблемою. Але нести речі та ще й у таку спеку — це вже зовсім інша справа. Піша прогулянка назад могла б бути смертельною.
Саме тоді, коли вони обидві були розгублені, повз проїхала вантажівка з купою поросят, здіймаючи хмари пилу, від чого їм довелося мружитися, відмахуватися руками і безперервно кашляти.
«Така спека,» — Цзян Лайень вільною рукою витирала піт з чола, — «можна легко отримати тепловий удар».
«Так, тут просто неможливо знаходитися, давай, віддай мені все це», — сказала Є Кехань, простягаючи руку, щоб забрати речі з рук Цзян Лайень.
«Ні, ти теж щось несеш, хіба ти не стомилася?» — Цзян Лайень сердито поглянула на неї, рішуче відсунувши речі за спину.
«Я не втомилася, я Тарзан!» — Є Кехань була ще більш наполегливою, і, говорячи, забрала речі.
Цзян Лайень: ...
Пройшовши ще трохи, повз них з гуркотом проїхав інший автомобіль. Цзян Лайень повернула голову до Є Кехань: «А може, спробуємо замовити таксі?»
«Що?» — Через шум від машини, а також через спеку та знесилення, Є Кехань була трохи розсіяною, тому не розчула Цзян Лайень і повернула голову, дивлячись на неї.
«Я сказала», — тоді Цзян Лайень підняла руку до губ і гучно крикнула їй: «Чи не замовити таксі?»
Є Кехань повернула голову, подивилася на неї і, мружачись, відповіла криком: «Я ніколи не замовляю курку2!»
-------------(Автор має що сказати)------------
Привіт, є хтось?!
----------(Перекладач має що сказати)----------
Є Кехань не дурна, вона - Тарзан!)
1. 巴掌大小 (bāzhang dàxiǎo): «Розміром з долоню». Це поширена метафора у китайській мові для опису маленького розміру, який легко поміщається в долоні дорослої людини.
2. Фраза «我从来都不叫鸡!» дослівно перекладається як «Я ніколи не замовляю курку!», її значення полягає у подвійному сенсі слова «鸡» у китайській мові, що означає і курку, і використовується як сленгове слово для проститутки.
